Роль меценатів і популяризаторів мистецтва в художньому житті Миколаєва на межі ХІХ-ХХ століть

Внесок М.А. Гедройца в художнє життя Миколаєва. Його роль в організації Товариства красних мистецтв. Діяльність зі створення художнього музею ім. В.В. Верещагіна. Його внесок у виставкове життя міста. Його зв'язки з художниками, відомими діячами.

Рубрика Культура и искусство
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 04.11.2018
Размер файла 25,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль меценатів і популяризаторів мистецтва в художньому житті Миколаєва на межі ХІХ-ХХ століть

Сапак Н.В.

Досліджено внесок М.А. Гедройца в художнє життя Миколаєва. Наголошено на його ролі в організації Товариства красних мистецтв. Проаналізована діяльність зі створення художнього музею ім. В.В. Вере- щагіна. Відмічено його внесок у виставкове життя міста. Охарактеризовані його зв'язки з художниками, відомими діячами з метою формування музейної збірки та популяризації художньої творчості. Визначена його роль у формування культурного середовища міста.

Ключові слова: товариство красних мистецтв, виставка, колекція, меценат, музей. гедройц художній мистецтво

Постановка проблеми у загальному вигляді. Художня культура кінця ХІХ -- початку ХХ століть на Півдні України позначена низькою визначних подій: розвитком виставкової справи та створенням музеїв, діяльністю художніх угру- пувань та становленням художньої освіти. Всі ці важливі та характерні складові взаємозв'язаного художнього процесу неможливо уявити без окре-мих особистостей: художників, любителів і зби-рачів творів мистецтва, меценатів, громадських діячів. В значному переліку видатних особистос-тей ім'я Миколи Антоновича Гедройца -- популя-ризатора вітчизняної культури і мистецтва зай-має особливе місце. Його плодотворна діяльність безпосередньо пов'язана з організацією товариств красних мистецтв, із створенням художніх му-зеїв, влаштуванням виставок, а також декількох менш помітних, але не менш важливих справ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Джерельною базою з теми є: архівні матеріа-ли про діяльність князя М.А. Гедройца, Ста-тут [11], Звіт [4] товариства красних мистецтв в Миколаєві, публікації в місцевій періодиці 1900--1910-х рр. [3]. Важлива інформація містить-ся у збірнику листування художників та діячів мистецтв під редакцією Б.С. Бутнік-Сіверсько- го [6] та у дослідженні Д.А. Равиковича з історії створення провінційних музеїв [5].

В останні десятиліття збором та систематиза-цією документів про діяльність в Україні князя М.А. Гедройца займається А. Гедройц -- родич мецената, науковці художнього музею ім. В.В. Ве- рещагіна, а також автор статті. Результати по-шукової роботи опубліковані у статтях, зокрема «Алая роза -- символ молчания» [1], «М.А. Ге- дройц в Миколаєві» [7].

Виділення не розв'язаних раніше частин за-гальної проблеми. Наявність публікацій останніх років свідчить про значний інтерес до неорди-нарної постаті мецената і популяризатора мис-тецтва. Однак, матеріали, присвячені його діяль-ності в Миколаєві мають здебільш краєзнавчий характер, що пов'язане з характером популяр-них друкованих видань.

Постановка завдання полягає у створенні, на підставі опрацьованих документів і матеріалів, по можливості, більш повного уявлення про ді-яльність М.А. Гедройца в Миколаєві з активізації художнього життя міста, заснуванні та організа-ції художнього музею.

Виклад основного матеріалу дослідження. Микола Антонович Гедройц (1848-1933) -- наща-док польсько-литовської великокнязівської ди-настії. Рід Гедройців був досить розгалужений. Багато його представників увійшли в історію Литви, Польщі, України, Росії та Білорусі. Істо-рія роду пов'язана з участю в національно-ви-звольній боротьбі кінця 18-19 століть, що стало приводом позбавлення багатьох його представ-ників всіх прав, конфіскації майна та виселення. А по поверненню, як і багатьом іншим повстан-цям, членам родини було призначено селитися в Слобідський Україні. Батько мецената, А.Є. Ге-дройц, був відомим ученим -- геологом, автором багатьох праць з геології західної частини Росії. В Миколаєві жив старший брат -- Євген, в Оде-сі -- молодший брат Віктор, художник, експонент Товариства південноросійських художників.

В молоді роки майбутній меценат, як свідчить А. Гедройц, посилаючись на небагато чисельні джерела, брав участь у русько-турецькій війні (1877--1878) в складі Єдиного Руського Управління в Болгарії в якості флотського офіцера. А по по-верненню разом з братом Віктором відвідував при-ватні уроки в Академії художеств в Петербурзі [1, с. 18]. Але в кого вчився Гедройц, коло його твор-чих інтересів поки що лишається не з'ясованим.

І.Ю. Рєпін в 1913 році в листі до миколаївської жительки Є.В. Штулькерц називає його «немалим скульптором», який «з професійною серйозністю знає мистецтво та вміє цінувати його» [6, с. 183]. Художником і скульптором називає Гедройца ми-колаївська преса 1909--1913 років. Якщо Гедройц і навчався в Академії, то не закінчив повного курсу. Його ім'я відсутнє в ювілейному виданні до 150-річ- чя Академії художеств.

Він був також збирачем творів мистецтва й мав приватну збірку. Цю думку підтверджує, зокрема, І. Рєпін: «І з'явився такий обожнювач бажаного предмету -- князь Миколай Антонович Гедройц. Він відкрив вже декілька музеїв, куди віддає своє і Академії художеств [6, с. 183].

Перша відома згадка про Гедройца в Микола-єві стосується 1899 року у зв'язку з організацією художньої виставки разом з одеськими митця-ми. А згодом, як згадує історик та краєзнавець Ф.Т. Камінський, який був знайомий з мецена-том і листувався з ним, 1903 року до Миколаєва на запрошення М. Гедройца приїхав В.В. Вере- щагін. Відомий художник просив зберігати його приїзд у таємниці. В чорновому варіанті статті наводяться спогади мецената про два дні перебу-вання баталіста в місті [12, л. 2]. Однак у працях, присвячених життю і творчості В. Верещагіна, не згадується про його перебування в Миколаєві. Брав під сумнів цей факт і син художника. Якщо зважати на бажання В. Верещагіна зберігати ін-когніто, відсутність інформації в пресі та листу-ванні, стає зрозумілою і відсутність посилань на цей факт в монографіях про творчість худож-ника. Не відомо, з якою метою художник відвід-ував місто, але питання про його перебування в Миколаєві важливе для уточнення часу появи на арені культурного життя міста М. Гедройца. Зустріч з В. Верещагіним стала вирішальною в його житті, адже він гаряче підтримав ідею художника про організацію провінційних музеїв. Загибель баталіста через кілька місяців після їх-ньої зустрічі ствердила Гедройца в переконанні увічнити ідею, а водночас і пам'ять художника.

Перший відомий документ, пов'язаний з ор-ганізацією музею, датується 1908 роком. Князь Гедройц надсилає до Міської Думи листа-заяву про створення музею і надання відповідного при-міщення для зберігання та експонування творів. Через рік він знову надсилає на ім'я міського го-лови М.П. Леонтовича листа, в якому детально викладає перспективи музею: контакти з худож-никами і школами мистецтв; джерела поповне-ння збірки; розвиток виставкової діяльності.

Ініціатива мецената зустріла підтримку. Але Міська Дума мала труднощі з виділенням при-міщення. Можливим варіантом було визнано будівлю відділення Російського технічного то-вариства. Гедройц оглянув двоповерховий бу-динок в центрі міста (зберігся) і лишився не- задоволеним. Одночасно, з метою створення громадської думки та підтримки свого починан-ня, він залучає до справи місцевих художників, державних службовців та громадських діячів. Завдяки цьому 1910 року під керівництвом Ге- дройца було створено комітет з організації музею. До нього увійшли міський голова М.П. Леонто- вич, віце-адмірал Є.П. Феодосьєв, А.К. Монтеллі, М.М. Горбатов, місцеві художники В.О. Мурза- нов, Л.В. Інглезі, Ю.М. Маковський, М.О. Вино-куров, О.П. Валевахін, М.П. Євстратов, міський архітектор Є.К. Штукенберг.

В травні 1910 року комітет звертається з проханням на ім'я Вел. Кн. Марії Павлівни -- президента Академії -- про прийняття музею в ведення Імператорської Академії художеств. Але Академія не поспішала з допомогою: три роки переговорів, поїздок, зустрічей, складання проектів, листів не дали наслідків. Гедройц ро-зуміє, що подальше зволікання може постави-ти під сумнів організацію музею і звертається за підтримкою до І.Ю. Рєпіна. Рєпін пише листа морському міністру І.К. Григоровичу, і його лист має вирішальне значення у справі. Вже у серпні 1912 року Гедройц, який перебував на той час в Тучково, пише Репіну: «З Миколаєва радісні звістки: викликають мене на 12 серпня до приїз-ду морського міністру, який вирішив надати мені більше, ніж я просив, -- дати величезну будівлю. Радості моїй немає меж...» [6, с. 75].

22 вересня 1912 року Гедройца сповіщають про рішення міністра передати для музею будинок гауптвахти (не зберігся). Через рік міністер-ство підтвердило свою згоду на передачу будин-ку в оренду терміном на 12 років.

Комітет з організації музею звернувся до уря-ду та міської думи про виділення коштів на ремонт будівлі. Але Гедройц також займається пошуком додаткових коштів шляхом організації в Петербур-зі виставок художників, збір коштів з яких буде матеріальною підтримкою музею. Свої погляди на просвітницьку роль виставок в музейному будів-ництві він сформулював на Всеросійському з'їзді художників в Петербурзі. М. Гедройц стверджу-вав: «Організація пересувних виставок, не обмеж-уючи державної казни, при вмілому й енергійному веденні справи, за 3-4 роки могла б покрити нашу батьківщину густою мережею художніх музеїв, при яких було б легко організувати школи рису-вальні та ужиткових мистецтв, що так необхідні нашій вітчизні» [2, с. 29].

З осені 1912 до весни наступного року Гед- ройц живе здебільшого в Петербурзі. Він постій-но тримає зв'язок з Миколаєвом, веде справи музею, енергійно шукає додаткові джерела фі-нансування. У березні меценат пише Рєпіну, що здійснив свій план і видає брошури про Вереща- гіна. Згоду написати статті про відомого баталіста дали художники І. Гінцбург, М. Кравченко, пись-менник І. Ясинський, журналіст В. Дорошевич. Він сповіщає художника, що за допомогою С. Ва-сильківського клопочеться про приїзд із Харкова архітектора А. Сергеева з лекцією «Український стиль» та про згоду відомої мандрівниці Корсіні прочитати лекцію на користь музеїв, що ство-рюються в Катеринославі, Херсоні та Миколаєві.

З думкою про організацію музею в Микола-єві в пам'ять Верещагіна Гедройц ще 1909 року звертається до його вдови і вже в листопаді того ж року одержує листа: «Милостивий государю, кн. Миколо Антоновичу. Повідомлена Вами, що в Миколаєві організовується музей красних мис-тецтв, якому присвоєно ім'я мого покійного чоло-віка... я розчулена таким теплим ставленням до дорогої нам пам'яті покійного, висловлюю готов-ність надати посильну допомогу цьому благород-ному заснуванню» [13, с. 6].

Протягом 1910 року Л.В. Верещагіна за допо-могою Російського історичного музею збирає речі з майстерні художника: меблі, килими, палітри, предмети мистецтва. Речі знаходяться в музеї, однак відправка їх з Москви до Миколаєва зво-лікається, оскільки питання з будівлею під музей ще не вирішено. Нарешті міська управа направляє в Москву телеграму з проханням вислати ящики. Вантаж прибуває в січні-лютому 1911 року і місь-ка дума розміщує речі у своєму приміщенні, де вони знаходилися до кінця 1913 року.

Основним джерелом формування збірки Ге- дройц вважав музей Академії художеств, тому одним з головних його завдань було досягти за-ступництва Академії. Меценат активно співпра-цював з Комісією для відбору художніх творів до провінційних музеїв, яка діяла при Академії художеств. Він брав безпосередню участь у під-борі творів до музею. Завдяки його зусиллям до Миколаєва надійшли двадцять дев'ять картин, зокрема полотна І. Айвазовського «Пушкін на бе-резі моря», М. Авілова «Іван Грозний на прогу-лянці», В. Маковського «Букініст», а також твори К. Крижицького, І. Крачковського, Д. Крайне-ва, Ф. Рубо, В. Полєнова. Були також передані скульптури М. Антокольського «Іван Грозний» та В. Беклемішева «Свята Варвара» [9, с. 124].

Меморіальний характер музею, чітко визначе-ний склад колекції дозволив більш цілеспрямовано займатись комплектуванням. За рік до його відкрит-тя Гедройц веде переговори з Російським музеєм імператора Олександра III про передачу картин Ве- рещагіна і отримує 116 картин, етюдів та малюнків баталіста. Серед них великі полотна з індійської се-рії «Забутий солдат», «В Індії. Сніги Гімалаїв», «Сні-ги Гімалаїв. У вищому вузлі гори в Сіккімі»; з тур-кестанського циклу -- «Людожер»; з серії на тему іспано-американської війни 1898 року -- «В госпіта-лі», «Листа перервано», «Лист лишився незакінче- ним» Сам меценат подарував музею десять рисун-ків В. Верещагіна. [9, с. 124--125].

1911 року меценат порушив клопотання про придбання сімдесяти восьми гіпсів М.М. Анто- кольського, що зберігалися в його рідних у Па-рижі. Комітет з питань організації музею листу-вався з міською думою про виділення необхідних коштів, але дума неодноразово відкладала своє рішення, а потім і зовсім відхилила пропозицію про закупівлю, мотивуючи значними витратами на транспортування і піддаючи сумніву можли-вість благополучного перевезення гіпсів [3].

Активна діяльність Гедройца в Миколаєві сприяла формуванню художнього середовища в місті. Микола Антонович захопив своїм починан-ням відомого в місті художника, учня І.Ю. Рєпі- на -- В.О. Мурзанова, який став першим храните-лем колекції музею. Активну підтримку меценату надали художники О.П. Валевахін, Л.В. Інглезі, міські чиновники, військові, міщани.

Комітет з організації музею став основою То-вариства красних мистецтв ім. В.В. Верещагіна. Статут товариства був прийнятий 14 жовтня 1913 року. До складу засновників увійшли відомі художники І.Ю. Рєпін, І.Я. Гінцбург, Л.Є. Дми- трієв-Кавказький, граф П.Ю. Сюзор, письменник І.І. Ясинський. М.А. Гедройца обрали довічним почесним головою [8, с. 24].

Музей в Миколаєві було задумано як центр художнього життя із школою мистецтв та ви-ставками при ньому. В січні 1914 року Гедройц відкриває школу малювання, креслення і ліплен-ня з орієнтацією на практичну діяльність учнів у промисловому виробництві. Директором школи став В.О. Мурзанов, викладачами О.П. Валевахін та Л.В. Інглезі. На цей час Гедройц майже безви-їзно живе в Миколаєві. Завершено ремонт будів-лі, надходять ящики з картинами, скульптурою, порцеляною з Академії художеств, Російського музею імператора Олександра III, Імператорсько-го порцелянового заводу. Він особисто займаєть-ся розташуванням творів, побудовою експози-ції. Були оформлені зали: творів В. Верещагіна і предметів його майстерні; творів академічного мистецтва; робіт передвижників; західноєвропей-ського мистецтва (переважно, копії).

Микола Антонович звертається до Великого Князя Кирила Володимировича -- почесного по-кровителя Товариства красних мистецтв, учасни-ка подій російсько-японської війни, з проханням прилучити відкриття музею до пуску дредноута «Катерина Велика». Відкриття музею відбулося 24 травня 1914 року. На урочистостях був при-сутній син художника, представники Морського Міністерства, громадяни міста, члени Ради і То-вариства красних мистецтв. Члени Товариства вручили Гедройцу почесний адрес, де висловили свою щиру подяку за вирішальну роль у ство-ренні музею, високо оцінив діяльність мецената як «патріотичний і культурний інтерес», що має велике громадське значення.

Після відкриття музею Гедройц продовжує дбати про організацію виставок, залучення май-стрів, особливо прикладних ремесел. І вже в лис-топаді 2014 року Товариство списалось із земством Нижньогородської та інших губерній і отримало перший транспорт лляних і полотняних виробів для продажу. Реалізація робіт народних майстрів мала позитивний результат. Крім того, голові То-вариства від земської управи м. Суджа Курської губернії була рекомендована М.М. Реутова -- май-стриня «з килимового виробництва». Незважаю-чи на те, що музей не міг суттєво вплинути на зростання ремісничих промислів, та як заклад, що зберігає, пропагує художню творчість, віді-грав неабияку роль у підвищенні творчого рівня та розповсюдження виробів народних майстрів.

Майже водночас з організацією музею в Ми-колаєві Гедройц бере участь у створенні музею в Херсоні. Але в даному випадку його діяльність була обмежена переговорами з Академією худо-жеств і доставкою картин та скульптур. Гедройц також клопочеться і добивається для Катеринос-лавського музею передачі робіт із Академії ху-дожеств, виставки передвижників, Товариства південно-російських художників і об'єднання ім. А.І. Куїнджі. Микола Антонович бере участь і в діяльності художньої секції при Єлисаветград- ському товаристві розповсюдження грамотності і ремесел (1913--1914) [10, с. 186]; прагне нада-ти допомогу в заснуванні музею і майстерні ху-дожніх ремесел севастопольському художньому гурткові «Среда» (1912--1914), входить до скла-ду засновників ялтинського художнього гуртка (1914--1916), метою якого була охорона пам'яток старовини і створення музею. У ці ж роки, за-хоплений ідеєю Рєпіна про створення «Ділового двора» в Чугуєві, він листується з художником і інформує його про хід справ.

Події першої світової війни не знизили твор-чої активності Гедройца. Він послідовний у сво-їх починаннях та зобов'язаннях і навіть поширює сферу діяльності -- надає допомогу інвалідам. У зв'язку з цим він регулярно бував у Петербур-зі, Москві, Пскові, в Україні. Зустрічається с дер-жавними і громадськими діячами [6, с. 126--127].

З 1918 року він живе у Харкові, працює ін-структором музейної секції Харківського гу-бернського Комітету охорони пам'яток мисте-цтва і старовини, з 1921 року працює експертом Харківського художньо-історичного музею, а з 1926 -- реставратором художнього фонду со-ціального музею ім. Артема.

Микола Антонович продовжує підтримува-ти зв'язки з Миколаєвом. У листі до краєзнав-ця Ф.Т. Камінського він розмірковує про мож-ливість видання путівника і музейного збірника, говорить про необхідність контактів з іншими музеями, просить вислати доручення на право одержати для музею ім. В.В. Верещагіна художній матеріал, радить звернутися до директора Харківського художнього музею з проханням передати деякі твори на честь 15-ліття Микола-ївського музею [12, с. 3]. Смерть М.А. Гедройца в голодному 1933 році залишилась непоміченою. Ім'я його майже загубилось у вітчизняній історії.

Висновки. Отже, діяльність М.А. Гедройца по організації культурного середовища Миколаєва з метою створення художнього музею мала ці-леспрямований та послідовний характер. Меце-нат залучив художників, впливових осіб і став ініціатором Товариства красних мистецтв, головною метою якого було визначено музейне будівництво. Його провідна роль в формуванні колекції, визначила її спрямованість та наяв-ність значного зібрання творів В.В. Верещагіна, що відбивало головну мету Товариства -- ство-рення музею -- пам'ятника художнику баталісту. Залучення художників стимулювало відкриття художньої школи, організацію виставок місцевих та столичних майстрів. Завдяки подвижницькій діяльності М.А. Гедройца, створений за його іні-ціативою та під керівництвом художній музей став центром художнього життя міста.

Список літератури

1. Гедройц А. Алая роза - символ молчания / А. Гедройц // Деловая жизнь. - 1999. - № 3. - С. 18-19.

2. Гедройц Н.А. Всероссийская подвижная художественно-просветительская выставка / Н.А. Гедройц // Труды Всероссийского съезда русских художников в Петербурге. - СПб., 1912. - Т. 3. - С. 27-31.

3. Гедройц Н.Г. К вопросу о художественном музее / Н.Г. Гедройц // Николаевская газета. - 1911. - 29 апр.

4. Отчет о деятельности общества изящных искусств имени В.В. Верещагина в г. Николаеве со дня организации общества. - Николаев, 1915. - 19 с.

5. Равикович Д.А. Местные художественные музеи II половины Х1Х - начала ХХ века / Д.А. Равикович // Труды научно-исследовательского института музееведения. - Москва, 1962. - Вып. VII. - С. 63-117.

6. Репин и Украина : письма деятелей украинской культуры и искусства Репину (1896-1927) / сост. Б.С. Бутник- Сиверский. - Киев: Изд-во АН УССР, 1962. - 211 с.

7. Сапак Н.В. М.А. Гедройц в Миколаєві / Н.В. Сапак // Українська культура. - 2000. - № 9-10. - С. 32-33.

8. Сапак Н.В. Товариства красних мистецтв Півдня України / Н.В. Сапак // Культура України. Серія : Мис-тецтвознавство. - 2001. - Вип. 8. - С. 17-25.

9. Сапак Н.В. З історії становлення художніх музеїв Півдня України / Н.В. Сапак // Питання культурології : міжвідомчий зб. наук. ст. - 2002. - Вип. 18. - С. 120-127.

10. Северюхин Д.Я. Золотой век художественных объединений в России и СССР (1820-1932) : справочник / Д.Я. Северюхин, О.Л. Лейкинд. - СПб.: Изд-во Чернышева, 1992. - 400 с.

11. Устав Общества изящных искусств имени В.В. Верещагина. - [Николаев, 1913]. - 16 с.

12. МКМ. Фонд. Архів Ф.Т. Камінського.

13. ДАМО Ф. 216, оп. 1, спр. 1504.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Історія формування колекції Сумського обласного художнього музею ім. Н.Х. Онацького. Життя, творчість і музейна діяльність художника його засновника. Загальна характеристика експозиції музею. Вивчення мистецтва Далекого Сходу на уроках художньої культури.

    курсовая работа [235,1 K], добавлен 21.06.2014

  • Дослідження і характеристика основних етапів розвитку творчої і організаційної діяльності українського художника і поета Н.Х. Онацького. Утворення і розвиток Сумського художнього музею. Значення творчості і діяльності Онацького в художньому житті Сумщини.

    дипломная работа [83,7 K], добавлен 18.04.2011

  • Історія створення музею-садиби та мета його діяльності: збереження особливого культурного середовища, яке було за життя вченого. Комплекс М.І. Пирогова як взаємозв'язана система об'єктів культурної спадщини і пам'яток садово-паркового мистецтва.

    презентация [7,7 M], добавлен 18.12.2015

  • Історія створення театру К.С. Станіславським і В.І. Немировичем-Данченко. Опис постанов, що ставилися на його сцені. Причини кризи Московського Художнього театру в 60-ті роки минулого століття. Створення та розвиток музею, його зміст та опис експонатів.

    презентация [5,3 M], добавлен 19.12.2015

  • Виникнення українських культурно-освітніх організацій. Я. Франко та його роль у розвитку політичного та громадського життя краю. Розвиток освіти, мистецтва, літератури на Західно-Українських землях.

    контрольная работа [49,5 K], добавлен 07.04.2007

  • Дослідження історії виникнення міста та його назви. Огляд культурно-мистецького життя та специфіки розвитку архітектури Луганська. Історичні особливості будівництва Будинку техніки як пам’ятки архітектури. Умови та причини створення пам’ятника В. Далю.

    курсовая работа [44,1 K], добавлен 31.01.2014

  • Повне розкриття біографії К.І. Рубинського, його участь в становленні і розвитку Центральної наукової бібліотеки Харківського державного університету та внесок в розробку проблем бібліотечної справи у започаткуванні Харківської бібліотечної школи.

    курсовая работа [80,2 K], добавлен 16.05.2011

  • Історія створення Стоунхенджу, його опис та дослідницькі відомості. Три етапи зведення, глибокий зміст композиції. Формули та припущення математика Злобіна. Історія розвитку та становлення Лондонського національного музею, опис картин його колекції.

    контрольная работа [47,3 K], добавлен 15.09.2009

  • Основні риси романтизму, Франція - його батьківщина. Французький романтизм у живописі, історія його виникнення, його представники доби романтизму та їх світогляд. Принципи та ідеї художників-романтиків. Життя та творчість Ежена Делакруа та Теодора Жеріко.

    курсовая работа [3,8 M], добавлен 28.04.2013

  • Початок життєвого та творчого шляху Тараса Григоровича Шевченко, розвиток його художніх здібностей. Період навчання у Академії мистецтв, подальша творча і літературна діяльність. Участь видатного українського художника та поета у громадському житті.

    презентация [1,2 M], добавлен 02.02.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.