Кроскультурна комунікація української тиражованої графіки у сучасному мистецтві ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРОСКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТИРАЖОВАНОЇ ГРАФІКИ У СУЧАСНОМУ МИСТЕЦТВІ ХХІ СТОЛІТТЯ

Ігор Шалінський

Анотація. У даній статті актуалізується проблематика взаємовпливів поміж сучасною тиражованою графікою та багатьма видами мистецтва, та виявляються впливи такої взаємодії на перетворення у образі культурного героя. Визначається суть кроскультурного характеру становлення сучасних синтетичних мистецтв та перетворень у образі культурного героя на основі розгляду взаємовпливів поміж тиражованою графікою як одним із рушіїв у актуальному соціокультурному просторі та класичними й новітніми видами мистецтв, а також за умови впливів історичних і соціально-політичних трансформацій у суспільстві. Описано соціальні ініціативи, котрі виникли і тримаються на ентузіазмі художників з низів - активістів, людей з активною життєвою позицією. Наведено яскраві приклади тиражованої графіки з політичним та соціальним контекстом, що спричинили до значних перетворень у образі культурного героя: плакати, листівки, принти тощо, створені різними художниками під час Революції Гідності.

Ключові слова: культурний герой, тиражована графіка, соціокультурні перетворення ХХІ століття, мистецтво ХХІ століття, Революція Гідності.

графіка тиражований мистецтво

Аннотация. В данной статье актуализируется проблематика взаимовлияния между современной тиражированной графикой и многими видами искусства, и выявляются влияния такого взаимодействия на превращения в образе культурного героя. Определяется суть крос- скультурного характера становления современных синтетических искусств и трансформаций в образе культурного героя на основании рассмотрения взаимовлияний между тиражированной графикой как одним из движителей в актуальном социокультурном пространстве и классическими и новейшими видами искусств, а также при условии влияний исторических и социально-политических трансформаций в обществе. Описаны социальные инициативы, которые возникли и держатся на энтузиазме художников из низов - активистов, людей с активной жизненной позицией. Приведены яркие примеры тиражированной графики с политическим и социальным контекстом, которые привели к значительным изменениям в образе культурного героя: плакаты, открытки, принты и т. п., созданные разными художниками во время Революции Достоинства.

Ключевые слова: культурный герой, тиражированная графика, социокультурные преобразования ХХІ в., искусство ХХІ в., Революция Достоинства.

Summary. The article analyses the range of problems caused by mutual interaction between contemporary reproduced graphic art and other forms of art; it reveals the influences of such interaction on the changes in the cultural hero image. The author defines the essence of the cross-cultural nature of the formation of contemporary synthetic arts and changes in the cultural hero image. This study is based on exploring the mutual influences between reproduced graphic art (as one of the motive forces in actual sociocultural space) and classical or the newest art forms under historical and sociopolitical transformations in society. The author describes the social initiatives that originated and are holding on the enthusiasm of the non-bohemian activist artists. The article is illustrated by the striking examples of reproduced graphic art with the political and social context that caused significant changes in the cultural hero image, namely posters, leaflets, prints etc created by various artists during the Revolution of Dignity.

Keywords: cultural hero, reproduced graphic art, socioscultural changes during the 21st century, art of the 21st century, the Revolution of Dignity.

Постановка проблеми. Наукова розмова про мистецтво у сучасному мистецтвознавчому світі й арт-просторі, безперечно, повинна вестися не лише мовою мистецтва, про яке говориться, але й мовою іншого мистецтва. Приміром, мова поезії тісно пов'язана з мовою музики, а мова живопису - з мовою архітектури. Синтез мистецтв, що є натепер чи не найголовнішою рушійною силою у мистецьких перетвореннях, ставить перед культурологами і мистецтвознавцями нові проблеми і завдання. Так, на сьогодні мистецтвознавець повинен, говорячи примовками, не лише відрізняти Моне від Мане, але й знати відмінності між програмами «Фотошоп» та «Ілюстратор», між кінокадрами, знятими на плівку та повністю змодельо- ваними й промальованими у спеціальних відеоредакторах.

Це твердження набуває ознак проблеми, якщо звернути увагу на те, яка кількість праць мистецтвознавців сучасності присвячені саме проблемам синтезу мистецтв, новітнім мистецтвам, що виникають при взаємодії класичних мистецтв поміж собою та із сучасними технологіями. Також заслуговують на увагу і наукові вправляння в полеміці щодо надання чи ненадання цілком умовного статусу мистецтва тим чи іншим явищам сучасного арт-простору. Найпрогресивніші із сучасних культурних діячів, менеджерів мистецьких подій, кураторів тощо взагалі відмовляються акцентувати на слові «мистецтво». Зокрема, на виставках сучасного мистецтва можна спостерігати тяжіння організаторів, які розробляють концепції, відбирають роботи та створюють експозиції, до найменування виставлених об'єктів не «картинами», «скульптурами» тощо, а узагальнююче-просто - «арт-об'єктами».

Дана стаття присвячена одній зі складових частин наведеної вище проблеми - кроскультурній комунікації, а саме її перебігу в процесах, що відбуваються на перетині різноманітних мистецтв із цариною української тиражованої графіки, та її впливу на перетворення у образі культурного героя в ХХІ столітті.

Зв'язок із науковими завданнями полягає насамперед у актуалізації проблематики взаємовпливу поміж сучасною тиражованою графікою та багатьма видами мистецтва, та виявленні впливів такої взаємодії на перетворення у образі культурного героя. Дослідження, проведене у цій статті, виконане в межах фундаментальної наукової теми Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України «Сучасне мистецтво» (реєстр. № 0108U004903).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед дописів культурологів і мистецтвознавців, котрі працювали над означеною проблематикою та частково охопили своїми дослідженнями злам ХХ-ХХІ сторіч, варто відзначити розвідки М. Близнюка [7], В. Даниленка [9], О. Матвієнко [8], Н. Мусієнко [5], В. Сидоренка [1], О. Че- пелик [10] та ін.

Ціллю статті є визначення суті кроскультурного характеру становлення сучасних синтетичних мистецтв та перетворень у образі культурного героя на основі розгляду взаємовпливів поміж тиражованою графікою як одним із рушіїв у актуальному соціокультурному просторі та класичними й новітніми видами мистецтв, а також за умови впливів історичних і соціально-політичних трансформацій у суспільстві.

Викладення основного матеріалу. Для того, аби визначитися, чи розуміємо ми, з якими саме поняттями нам доводиться зіштовхуватися щодня у сучасній мистецтвознавчій науці, потрібно дати визначення поняттям, якими ми будемо оперувати.

Культурний герой - понятійна форма, що охоплює у надлюдських семантичних зв'язках модель структурованого ставлення людини до конкретних проявів іс- торико-культурного інтонування у вигляді конструкту специфічних рис сприйняття світу, розуміння світу та світогляду.

Виходячи із загальних рис цього визначення, слід більш розгорнуто подивитись на провідний мотив, що складає предметну область, в полі якої діє культурний герой як конституційно абстрагована і мотиваційно зумовлена понятійна конструкція. Відтак, сприйняття світу є сукупністю теоретично необґрунтованих поглядів людини або спільноти людей на світ. За наявності цього виду віддзеркалення світу уловлюються лише найближчі, такі, що лежать на поверхні, взаємозв'язки між явищами. Схоплюється немов би разовий рівень буття, його конкретика, співбуттє- вість, - арифметика буття.

Розуміння світу - сукупність теоретично обґрунтованих поглядів людини чи певної спільноти на світ. При цьому віддзеркалюються рівень буття, його соціальність, алгебра буття, уловлюються більш віддалені, ті, що лежать глибше, взаємозв'язки явищ.

Світогляд - система теоретично та практично обґрунтованого ставлення людини або спільноти до світу, яке у своїх рисах відображає стрижневий конструкт са- моідентифікації. Охоплюються постійно існуючі фундаментальні взаємозв'язки між явищами. У світогляді відображуються одвічний рівень буття, його філософічність, його вища математика.

Ці три марковані способи віддзеркалення світу, як ми бачимо, розташовані у порядку їхнього ускладнення - від інтуїтивності до теоретичності, від сукупності до системи, від побуту до філософії. Узяті разом, ці види віддзеркалення у природній спосіб перетинаються на рівні знятої форми взаємозв'язку.

Механіка, що дозволяє щоразу пересвідчуватися у складних стосунках між визначеними вище категоріями, спонукає до більш дотепного розмежування уявної особи культурного героя у без особистісному спостереженні. Аби понятійна складова була зумовлена обставинами розрізнення між опредмечуванням культурного героя в системі культури та його репрезентацією у текстах, котрі мають стосунок до формологічного розв'язування, - маємо вдатися до застосування подвійного визначення дії культурного героя та функції, яку він виконує власне у культурі.

Складність взаємовідношення між поняттям про культурного героя та усвідомленням конкретних механізмів його функціонування може бути розв'язана за допомогою двох понять. З одного боку, культурний герой виступає як модель оприлюднення гуманістично забарвленої константи, яка у властивій їй формі виступає перед дослідником як феномен. Під феноменом у даному контексті маємо розуміти іманентну предметність, що включає до поля розуміння низку загальноприйнятих і маніфестаційно визначених артефактів, природа яких підпорядкована обраному методові дослідження.

Натомість іншоформа, яка може сприйматися як зворотна сторона іманентності феномена, як спостереження, має бути охарактеризована у понятійному визначенні як явище. Кажучи інакше, феномен у такий спосіб відноситься до явища, як річ до висловлювання.

Відтак, позиція культурного героя у визначенні, яке ми навели вище, має розглядатися як сума абстрагованості явища та міри узагальнення феномена.

У взаємозв'язку людина - культурний герой сприйняття світу, розуміння світу та світогляд зливаються у єдине ціле, спричиняючи до перетворення середовища існування людини і культурного героя на середовище їхнього буття шляхом усвідомлення усталених стереотипів та створення нових.

Задамо також, на перший погляд, просте запитання: що таке сучасне мистецтво? За твердженням В. Сидоренка, «тривають дискусії щодо самого означення терміна “сучасне мистецтво”, яке має синонімічні відповідники “актуальне мистецтво”, “contemporary art”. Проте необхідно розрізняти ці поняття <...> Під сучасним мистецтвом ми розуміємо мистецтво, створене нашими сучасниками. “Актуальне мистецтво”, “contemporary art” трактується як новітнє, експериментальне, пошукове мистецтво» [1, с. 10]. Здавалося б, усе просто. Але Сидоренко одразу по цьому визначенню наводить цитату із інтерв'ю Юрія Онуха, директора Центру сучасного мистецтва: «Сучасне мистецтво - це розпад застарілої парадигми і запис процесу цього розпаду» [1, с. 10]. Отже, не все так просто, і сучасне мистецтво - не лише мистецтво, створене нашими сучасниками, воно є залежним від застаріваючої щодня і щокожної нової миті парадигми, а якщо глибше - то від багатьох мистецьких і со- ціокультурних чинників.

У зв'язку з цим у процесі провадження мистецтвознавчих студій, присвячених сучасному мистецтву, виникає необхідність розумітися на сучасному інструментарії, на новітніх напрямах взаємовпливу мистецтв. Отже, будь-який із видів сучасного мистецтва, говорячи образно, потрібно описувати не лише його власною мовою, але й мовою його мистецтв-супутників, що знаходяться з ним у тісному взаємозв'язку, так би мовити, сусідніх країн мистецтва, з якими відбуваються загальнокультурний та мистецький обміни.

Розглянемо, напевне, найвідоміший широкому загалу та найнаочніший приклад тиражованої графіки, котрий відображає значну частину окозору взаємовпливів у культурі й мистецтві - плакат. За своєю суттю, плакат є відгуком художника на політичні, соціальні, економічні культурні чи мистецькі події або чинники. Він може бути замовленим або ні, утім, суті самого плакату, - візьмемо на себе відповідальність стверджувати, - це не змінює. Так чи інакше, але плакат несе в собі певні ознаки відгуку художника на інше мистецтво, апелювання й опонування йому тощо. Плакат насамперед є добутком образотворчого мистецтва, і, якщо мова йде про плакат соціальний, політичний або рекламний, то такий добуток напозір є незалежним від інших видів мистецтва, на відміну від, скажімо, плакату театрального. Засновуючись на цьому, можемо твердити, що театральний чи кінопла- кат - це художньо виражені наслідки перегляду й сприйняття художником театрального спектаклю чи кінострічки.

Натомість глядацька аудиторія, котра найперше бачить плакат, не має такого досвіду, а отже, для неї вже вистава чи фільм будуть сприйматися вже через призму плакату. Найпростішим прикладом такого впливу плакату на свідомість глядача є пошук фільмів на кіносайтах із вільним переглядом в Інтернеті. Структура подібних сайтів побудована таким чином, що користувач найперше бачить картинку (як правило, офіційний плакат фільму чи вистави, або одну з його варіацій) та назву фільму, а вже потім, клікаючи по ній, відкриває анотацію до фільму та власне екран перегляду. Так само плакат випереджає перегляд театральної вистави чи кінофільму і в реальному житті: глядач бачить плакат на вулиці, у медіа, а вже потім йде (чи не йде) на спектакль чи сеанс. Напевно, кожен з нас часто починав цікавитися тою чи іншою культурно-мистецькою подією завдяки вдалому плакату, що про неї повідомляв. Отже, робимо висновок, що з цієї точки зору плакат виконує прикладну, рекламну й загальнокультурну функції, йдучи на крок попереду події, якій він, власне, присвячений. Таким чином, перетворення у образі культурного героя напряму залежать від творчого вираження не лише автора плаката, але й автора чи авторів презентованого плакатом твору.

Театральні й кіноплакати, плакати художніх виставок, а також тиражовані художні плакати, що є самостійними творами образотворчого мистецтва та представляються їхніми авторами як основний продукт творчої діяльності є щонайбільш тісно пов'язаними із іншими видами мистецтва, але вони є і кон- сервативнішими у шляхах розповсюдження, аніж соціальний, політичний чи рекламний плакати.

Якщо зазирнути глибше, ніж просте розуміння, приміром, того, що театральний плакат покликаний рекламувати театральний спектакль, стає зрозумілим, що рекламувати будь-яке мистецтво, перебуваючи поза ним, неможливо. Так, для того, аби просто відтворити в друкований спосіб картину для плакату, що сповіщає про художню виставку, художнику-дизайнеру плакату щонайменше потрібно знатися на кольорах й розумітися на шрифтах і принципах гармонійного розташування об'єктів на площині плакату - так би мовити, архітектурі плакату. Чи може художник, що не знається на театрі і не переглянув спектакль, висловити його зміст? Це видається подібним до того, якби ми, потрапивши до Індії, почали би питати дорогу українською.

Говорячи про театральний плакат, необхідно співвіднести сцену й графіку, що підводить нас до добре знайомої проблеми синтезу мистецтв ще з однієї, може бути, трохи несподіваної сторони. У синтезі мистецтв, яким є сучасний театр, роль плаката зазвичай на перший погляд є не надто помітною. Але саме плакат започатковує формування у глядача образу культурного героя як такого. Адже сфера впливу плакату, а отже і територія, образно кажучи, народження і дорослішання культурного героя починається поза самим спектаклем. Скажемо більше - навіть поза театром як таким.

У свідомості глядача, котрий зустрічає такий плакат на вулиці, на телеекрані, в мережі Інтернет чи де-інде у сучасному інформаційному просторі, формується пер- шопочатковий синтетичний образ культурного героя. Тобто рекламна функція плаката не є головним чинником у формуванні культурного героя, цю функцію перебирає на себе художній образ, створений художником.

Утім, все-таки, повертаючись назад, зауважимо ще раз, що театральний і кі- ноплакати є перш за все втіленнями художнього образу самого спектаклю чи кінострічки, хоч і переосмисленого, інколи докорінно відмінно від оригіналу, художником.

Трохи інакше виглядає ситуація із соціальним, політичним чи рекламним плакатом. За словами М. Криволапова, «пропагандистські функції виявилися у мистецтві плаката, наповненого політичним змістом, і призначалися для образного унаочнення ідеологічних гасел, пов'язаних з актуальними подіями дня» [2, c. 91]. Власне, це твердження стосовно становлення політичного плакату за підрадянських часів, видається частково актуальним і сьогодні. Політичний, соціальний чи рекламний плакат покликаний сформувати у аудиторії, у пересічних громадян, певну точку зору на ті чи інші ситуації, факти й події. За умови, якщо його виготовлення є замовленим, він від початку створюється із чітким соціокультурним технічним завданням, котре має на меті досягнення впливу на свідомість і підсвідомість глядача. Звичайно, невірним буде потвердження, що такий плакат у своєму конкретному втіленні не залежний від інших видів мистецтва. Художник завжди оперує всім обсягом культурної інформації, яку має, та доступним йому мистецьким і технічним інструментарієм. Утім, такі види плакатів у своїй загальній масі є практично повністю залежними від замовника, полишаючи художнику лише невеликий квадрат простору для творчої думки.

Але існують численні винятки із цього правила. Наприклад, багато соціальних ініціатив на сьогодні тримаються на ентузіазмі активістів, і часто-густо їхніми засновниками є творчі люди з активною життєвою позицією. Яскравим прикладом тиражованої графіки з політичним та соціальним контекстом є плакати, листівки, наліпки тощо, виготовлені різними художниками під час Революції Гідності. Можна згадати, наприклад, листівку «Йолка» відомого українського дизайнера Стронґов- ського, що облетіла увесь світ завдяки поштовому флешмобу. Один із українських медійних інтернет-порталів повідомляє, що «художник зізнається, що сам не очікував такого інтересу - листівку малював на прохання дружини, виклав у Фейсбук і за дві доби її поширили понад 3 тисячі людей» [3]. Згодом Стронґовський започаткував цілу серію таких графічних листівок під назвою «Добра листівка». Їхня тематика - найрізноманітніша, а частина коштів від продажів іде на благодійність.

Що відбувається із образом культурного героя у даній ситуації? Художник, автор плакату, осмислює те чи інше явище, генеруючи у своїй уяві свій власний образ культурного героя - ключової фігури тієї чи іншої події, того чи іншого процесу, явища тощо. Виникає цікава ситуація: культурний герой практично народжується завдяки творчості художника, поступово проходячи шлях від задумки до всесвітньо відомого символа.

Ще одним промовистим прикладом такої авторської соціально-політичної тиражованої графіки можуть бути малюнки на тему Євромайдану художниці Марисі Рудської, тиражовані на футболках. Зображення коктейлю Молотова і бочок з вогнем із квітів стали широко відомими у світі, зіграли позитивну роль у промоції української культури й політичної самоідентифікації українців під час Євромайдану. Зі слів художниці: «першу свою роботу, присвячену Майдану - це коктейль Молотова, і з пляшки справді виринають квіти - я не придумувала, я її побачила уві сні. Ну, тобто, я її придумала на рівні підсвідомості, але це не було свідоме рішення» [4]. Це свідчить про те, що художниця не те що не мала конкретного замовлення, але й навіть сама собі початково не ставила завдання - її графічне зображення, котре стало своєрідним символом Євромайдану, було прямим актом творчості. Звичайно, аналізуючи образ культурного героя у даному випадку, можна провести промовисті паралелі, до прикладу, із творчістю Катерини Білокур чи навіть з петриківським розписом тощо, утім, зазначимо, що історико-культурні перетворення у соціальній свідомості останніх років створили якісно нові образи культурного героя, настільки ж пов'язані із класичним українським образотворчим мистецтвом, як і з класичним і сучасним європейським, світовим.

Внесок українських плакатних художників у Революцію Гідності описує Н. Му- сієнко у статті «Мистецтво Майдану: дослідження із соціокультурної антропології». Зокрема вона зазначає: «У цей період плакатний революційний креатив стрімко набрав популярності: від саморобних сатиричних плакатів до Інтернет-спільнот “Страйк-плакат” і “Крапля в океані”, які блискавично реагували на всі події актуальними постерами. Була задіяна зовнішня реклама, причому не тільки з постерами, виготовленими у поліграфічний спосіб: “Я дихаю вільно” та “AngryUkraini- ans”, а також зроблені просто на порожніх рекламних щитах: “Коктейль Грушев- ського”, “Заборонено забороняти”» [5, с. 162].

За словами Н. Мусієнко, у той час Київ став плакатною столицею світу. І справді, якщо пригадати: стіни будівель довкола Майдану, вітрини, сітілайти і білборди, та й самі барикади були щільно завішені і заклеєні плакатною графікою. Це були як аматорські роботи, так і роботи відомих художників. «Здавалось, що ніколи ще маленький принтер не почував себе таким героєм. Художники творили анонімно і швидко знаходили універсальні образи» [5, с. 162]. Таким чином, українські графіки привнесли у повсякденну боротьбу Майдану частину мистецтва, ставши так званими «креативними активістами», принципи діяльності яких дуже добре описані у книзі «Beautiful Trouble», упорядкованій Ендрю Бойдом [6].

Отже, розглядаючи українські реалії ХХІ століття, можемо стверджувати, що творчі люди з активною життєвою позицією є революційними рушіями у, здавалося б, усталених культурно-мистецьких розподілах: якщо політичний плакат ще донедавна був загалом замовним, кон'юнктурним, то на сьогоднішній день в Україні працює велика кількість незалежних митців, що творять у галузі політичної та соціальної графіки. Вони не лише формують тренди в тиражованій графіці, але й створюють графічні образи культурного героя, легко впізнавані у світі, започатковують цілі серії, навіть бізнеси, створюючи й поширюючи політично-соціально- мистецькі плакати.

Висновки. Розглянуті вище приклади, шляхом узагальнення приводять нас до висновків, що певні соціально-культурні перетворення, котрі відбуваються у нашому суспільстві, створюють умови для переоцінки цінностей як самими художниками, котрі воліють бути незалежними, на відміну від своїх аж геть нещодавніх попередників, так і кінцевими споживачами мистецтва - глядачами. Останні загалом відвертаються від будь-якого замовного політичного плакату, а часом і від соціального, зневажаючи всю агітаційну продукцію, але радо підтримують соціально- мистецькі ініціативи на кшталт описаної у статті «Доброї листівки». Транформації у репрезентації образу культурного героя у сучасному світі, перш за все, відбуваються знизу - від художників, котрі створюють свої роботи для актуалізації тих чи інших суспільних проблем, подій, явищ.

Також доходимо висновку, що тиражована графіка допомагала і продовжує допомагати соціокультурним перетворенням у буремні для нашої країни часи, оскільки графічні зображення є найдоступнішим засобом для висловлення своєї думки широкими верствами населення. Графічні продукти - плакати, листівки, просто картинки в Інтернеті - на відміну від, скажімо, телебачення, можуть походити з низової ініціативи. А сучасні методи поширення інформації відкривають можливості для миттєвого й ефективного розповсюдження графічного зображення, що надає тиражованій графіці практично необмежених можливостей у репрезентації культурного героя.

Література

графіка тиражований мистецтво

1. Сидоренко В. Д. Візуальне мистецтво від авангардних зрушень до новітніх спрямувань : розвиток візуального мистецтва України ХХ-ХХІ століть [Текст] / Віктор Сидоренко ; ІПСМ АМУ. - К.: Вх[студіо], 2008. -187 с.: іл.

2. Криволапов М. О. Про мистецтво та художню критику України ХХ століття : вибрані статті різних років. Кн. перша : Формування та розвиток національної мистецької школи і мистецтвознавчої науки в Україні ХХ століття [Текст] / М. О. Криволапов ; ІПСМ АМУ. - К.: Вид. дім А+С, 2006. - 268 с. : іл.

3. Листівка з ялинкою, яку намалював житомирський дизайнер, стала популярною та може допомогти дітям [Електронний документ]. - Режим доступу : http://www.zhitomir.in- fo/news_129631.html

4. Марися Рудська : «Першу свою роботу, присвячену Майдану, я побачила уві сні» [Електронний документ]. - Режим доступу : http://www.uamodna.com/interview/marysya-rudsjka- pershu-svoyu-robotu-prysvyachenu-maydanu-ya-pobachyla-uvi-sni/

5. Мусієнко Н. Мистецтво Майдану : Дослідження з соціокультурної антропології [Текст] /Н. Мусієнко // МІСТ : Мистецтво, історія, сучасність, теорія : зб. наук. праць ; ІПСМ НАМ України. - К. : Фенікс, 2014. - Вип. 10. - С. 155-192.

6. The Book [Електронний документ]. - Режим доступу: http://beautifultrouble.org/the-book/

7. Близнюк М. М. Інформаційно-комп'ютерні технології : мистецький аспект [Текст] / М. Близнюк. - К.: Каравела, 2006. - 272 с.

8. Матвієнко О. Інтернет як технологія підтримки інформаційної діяльності в галузі мистецтва [Текст] / О. Матвієнко // Мистецтво і освіта. -1999. - № 4. - С. 49-52.

9. Даниленко В. Дизайн України в європейському вимірі ХХ століття [Текст] / Віктор Даниленко // Нариси з історії українського дизайну ХХ ст. : зб. ст. ; ІПСМ НАМ України. - К. : Фенікс, 2012. - С. 6-34.

10. Чепелик О. В. Взаємодія архітектурних просторів, сучасного мистецтва та новітніх технологій, або Мультимедійна утопія [Текст] / Оксана Чепелик ; ІПСМ АМУ. - К. : Хімджест, 2009. -272 с. : іл.

Размещено на Allbest.ru