"Війна поміж "Союзкіном" та "Украшфільмом" точилася вже давно..." (Матеріали з історії неформальних взаємин керівників союзної та української кінематографій)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Війна поміж «Союзкіном» та «Украшфільмом» точилася вже давно...» (Матеріали з історії неформальних взаємин керівників союзної та української кінематографій)

Анотація

У статті йдеться про неформальний аспект взаємин керівників української та союзної кінематографій, реакцію українських кінематографістів на підпорядкування українського кіно союзному центрові. До наукового обігу вводяться архівні документи з означеного питання.

Ключові слова: «Українфільм», «Союзкіно», централізація.

Аннотация

В статье идет речь о неформальном аспекте взаимоотношений руководителей украинской и союзной кинематографий, реакцию украинских кинематографистов на подчинение украинского кино союзному центру. В научный оборот вводятся архивные документы по данному вопросу.

Ключевые слова: «Украинфильм», «Союзкино», централизация.

Annotation

The article deals with the informal aspect of the relationship between the leaders of Ukrainian and Union cinematographs, the reaction of Ukrainian cinematographers to the subordination of Ukrainian cinema to the allied center. Archival documents on this issue are introduced into scientific circulation.

Key words: «Ukrainfilm», «Soyuzkino», centralization.

Події, що відбувалися в українському кіно, починаючи з кінця 1920-х і до кінця 1930-х рр. (ідеться, насамперед, про формування моделі управління всією радянською кіногалуззю), на довгі десятиліття - фактично аж до розпаду у 1991 р. Радянського Союзу - визначили його статус. Цей статус остаточно оформився наприкінці 1930-х рр., а його визначальною рисою стало повне підпорядкування української кінематографії (разом з кінематографіями інших республік) союзному кіноцентрові.

Проблема формування кіноуправлінської вертикалі знайшла відображення у низці праць як за радянської доби (наприклад, Ю. Горячев [1]), так і пострадянської - В. Михайлов [4], Є. Марголіт [3], О. Кузюк [2], Р. Росляк [9; 10] та ін. Останній у попередніх випусках «Наукового вісника» видрукував низку матеріалів і документів, що в комплексі охоплюють основні складові означеної проблеми. Це інкорпорація української кіногалузі до складу союзної (головним чином події відбувалися у 1929 р.) [8]; особливості формування нормативно-правової бази вже об'єднаної радянської кінематографії у 1930 р. [6]; взаємини української та союзної кінематографій, передумови та особливості реформування радянської кінематографії, створення її нової нормативно-правової бази на початку 1930 -х рр. [5]; формування єдиної централізованої системи управління радянською кіногалуззю у другій половині 1930-х рр. [7]. Остання публікація мала стати завершальною у циклі, що висвітлював процес підпорядкування української кіногалузі союзному центрові, починаючи з кінця 1920-х рр. і закінчуючи 1938-м роком. Власне кажучи, так воно і є.

Однак документи, нещодавно виявлені у Галузевому державному архіві Служби безпеки України, дають змогу поглянути на взаємини керівників союзної та української кінематографії трохи під іншим кутом, а відтак дають підстави говорити, що означена проблематика потребує подальших досліджень.

Документи ГДА СБ України розповідають про неформальні стосунки між союзним і республіканським кінокерівництвом, про реакцію українських кінематографістів на підпорядкування національної кіногалузі Москві в особі «Союзкіно». Ці матеріали назагал не могли з'явитися у тогочасній пресі, що збільшує їх наукову цінність.

Усі три документи виявлені у справі-формулярі українського поета, перекладача, державного і громадського діяча Миколи Бажана (1904-1983) і пов'язані з його роботою на Київській кінофабриці на початку 1930-х рр.

«Автором» документів є інформатор радянських органів державної безпеки «Холмський». Під цим псевдонімом, як вдалося нам встановити, діяв Микола Петрович Сачук (1898-?) - український журналіст, редактор, критик, педагог. Причому доповідав він не лише про М. Бажана. Значна його активність простежується і в справі-формулярі українського кінорежисера Олександра Довженка. Однак подальша доля М. Сачука(у 1937 році він був заарештований як «активний учасник української контрреволюційної організації» і засуджений трійкою НКВС до 10 років виправно-трудових таборів) є яскравим свідченням того, що навіть активна співпраця з «компетентними органами» зовсім не гарантувала виживання у радянській тоталітарній державі.

...Як відомо, 13 лютого 1930 р. Рада Народних Комісарів СРСР ухвалила постанову «Про утворення загальносоюзного об'єднання кінофотопромисловості». Це був крок, що кардинальним чином змінив долі кінематографій усіх національних республік. З цього моменту всі вони (в тому числі й українська) втрачали автономію і підпорядковувалися союзному центрові.

Не вдаючись до докладного аналізу негативного впливу, що його зазнала українська кіногалузь (це вже зроблено у попередніх наших публікаціях), зауважимо лише, що внаслідок відміни монополії прокату (впровадженої у кожній радянькій республіці) вітчизняна кіногалузь була позбавлена основного джерела надходжень (згодом «Союзкіно» узагалі всі фільми вилучило з основного фонду тресту «Українфільм», перетворюючи його на таку собі прокатну контору, - про що, до речі, писалося і в тогочасній українській періодиці). Дозвіл на випуск фільмів у прокат також давало «Союзкіно», що спричиняло значні фінансові втрати, оскільки це різко зменшувало обігові кошти «Українфільму». Українську кіноорганізацію позбавили права самостійно здійснювати експортно-імпортні операції.

Усе це не могло не викликати відповідної реакції в Україні. Зрозуміло, що негативна реакція української кіноспільноти адресувалася, насамперед, керівництву кінооб'єднання «Союзкіно» (впродовж багатьох років - з 1930-го і до свого арешту на початку 1938-го радянське кіно очолював Борис Шумяцький), а не, наприклад, союзному Раднаркому, який власне й ухвалював нову нормативно-правову базу з питань кіно.

Мета публікації - оцінити особливості ставлення українських кінематографістів до процесів централізації кіногалузі, ввести до наукового обігу низку документів з означеної проблематики. Документи також проливають світло і на процеси, що відбувалися безпосередньо в українському кіносередовищі, про деякі з них або ще дуже мало відомо, або й зовсім нічого.

Виходячи з цього, актуальність запропонованої теми не обмежується суто теоретичним аспектом (як то сприяння творенню цілісної концепції історії українського кіно), а певною мірою має і світоглядну складову, враховуючи не лише нинішній процес розбудови вітчизняної кіногалузі, а й захист національних інтересів загалом.

Насамкінець зауважимо, що публікація не претендує на вичерпність. Перспективним напрямом наукових студій якраз може стати подальший пошук і вивчення документів, що дають змогу дослідити неформальний формат взаємин союзного й українського керівництва у галузі кіно, реакцію української кіноспільноти на негативні процеси в кінематографії.

Агентурне донесення таємного співробітника «Холмський» про висловлювання українських кінематографістів щодо негативних наслідків підпорядкування української кінематографії союзному центрові і критику керівництва кінооб'єднання «Союзкіно» м. Київ, не раніше 20 листопада 1931 р.¹

«ХОЛМСЬКИЙ»

Кинофабрика

2-я гр[уппа] СПО

Війна поміж «Союзкіном» та «Українфільмом» в захованій (тільки в мережах апарату тресту) точилася вже давно, з самого початку, тобто від часу заснування «Союзкіна» (1930 р.), коли і ВОРОБЙОВ, і КОСЯЧНИЙ були вперто проти злиття, і тільки після ухвали Політбюра² вони підкорилися.

Після передової в газеті (рос.) «Кіно»³ (16/ХІ-31 р., №62), де було повідомлено, що ІІІУМЯІ ІЬКИЙ¹ віддає ВОРОБЙОВА⁵ та інших під суд за невиконання фінпляну («Укра- їнфільм» не вніс «Союзкіну» 1600 тис. крб»⁶), та після наради [...]⁷ 20/ХІ ця історія стала дебатуватися всіма робітниками [Київської] к[іно]ф[абрики] і тресту [«Українфільм»], особливо українською інтелігенцією.

КОСЯЧНИЙ⁸ (на ХПР⁹): «Нас обіжають, не дають звукових апаратів, що зриває виконання звукового програму фільмів та виховання кадрів звуковиків; не дають коштів для капітальних споруджень (нове тонательє¹⁰) 1932 р.; кінолябораторія, устаткована за останнім словом техніки, стоїть, бо немає плівки, в той час, як московські і ленінградські лябораторії працюють; по декілька разів міняють тематичний плян, що знов викличе зрив роботи к[іно]ф[абрик] на початку нового року; заст[упник] ШУМЯЦЬКОГО т. ЛІСС¹¹ у жовтні приїжджав, щоб допомогти налагодити роботу, але замість цього дезорганізував режисерів, відкинувши темплян¹² і висунувши замість його вільні творчі заявки. Після такої директиви ЛІССА [,..]¹³режисери починають кричати: „Ага, ви нам темпляном затискували рота, зв'язували нашу творчість і т.д.“. Таке керівництво від „Союзкіна“ є правоопортуністична лінія, кулацька лінія.

15/ХІ-31 р. у Москві мала відбутися всесоюзна нарада в справі плянування тематики. «Союзкіно» спочатку запросило українську делегацію; раптом напередодні виїзду телеграфно повідомляють про перенесення наради до особливого розпорядження, в той час, як нарада любісінько розпочалася в свій час і тягнеться ще й досі.

[Київську] кінофабрику зняли з центрального постачання: борошно для оклеювання декорації купуємо на Євбазі та Бесарабці¹⁴ в одноосібників або спекулянтів по 60 крб за пуд; не дають енергії для другої зміни і т.д.».

ПРИМІТКА: Факти, наведені КОСЯЧНИМ, правильні в основному, але він свідомо використав неполадки «Союзкіно», щоб одвертнути увагу членів [,..]¹⁵ великих хиб на самій к[іно]ф[абриці], і це йому пощастило досягти, бо всі присутні не говорили про роботу к[іно]ф[абрики], а більше про «Союзкіно».

Режисер ДАЛЬСЬКИЙ¹⁶: «В Одесі під час експедиції режисери московські, ленінградські платять масовкам по 10 крб, а в нас ліміти 2 крб 50 коп і, зрозуміло, що до нас ніхто не йде».

ВИШИНСЬКИЙ¹⁷ (Цвяхзавод, комсомолець]): «Треба було дати телеграму ЦК ВКП(б) з проханням припинити темат[ичну] нараду в Москві до приїзду українськ[ої] делегації.

Режисер БІЛИНСЬКИЙ¹⁸: «Така політика „Союзкіна“ дає підстави говорити про розгром української кінематографії».

МИКОЛАЄНКО¹⁹ (перед засід[анням] ХПР): «У „Союзкіні“ - безобразія. Я знаю всі документальні дані в цій справі. Це великодержавний шовінізм. Журнал “Кіно” воюватиме. Бригада “Пролетарської] Правди” за цю справу взялася. Вийде спеціяльна сторінка²⁰».

МУДРАК²¹: «ІІІУМЯІІЬКИИ сидить у Кремлі. До „Союзкіна“ заглядає рідко й ненадовго. Цілими тижнями до нього добитись не можна. Перед дверима чергує „цербер“ (секретарша), нікого не пускає. Я добрався до ШУМЯЦЬКОГО тільки хитрощами: вибрав момент, коли він тільки-що приїхав і коли ШВЕДЧИКОВ²² вийшов до вбиральні, й я тоді через ШВЕДЧИКОВА кімнату вскочив до ШУМЯЦЬКОГО і все таки гроші одержав (за 3 хв), хоча АЛЕКСАНДРОВ (завідувач] фінансового] сектору „Союзкіна“) протестував. ШУМЯТЦЬКИЙ розкричався на АЛЕКСАНДРОВА: „Производство не должно стоять, есть трест не присылает денег²³. Выдать немедленно“».

ЗАМЯНЬСКА (співробітниця]): «Ми напевно звільнимося від „Союзкіна“. ВОРОБ- ЙОВУ ШУМЯЦЬКИЙ нічого не зробить».

САВЧЕНКО²⁴: «Я давно казав, що це злиття ні до чого не призведе. Це ж війна “севера та юга”. Задушать українську кінокультуру, і взагалі нацменшості страдають. Недурно інші трести не хотять також підлягати „Союзкіні“; проти волі станеш шовіністом».

КОВГУН²⁵ (нач[альник] воєн[ного] сектору [Київської] к[іно]ф[абрики]): «У воєнному секторі „Союзкіна“ - бардак. У них досі немає темпляну остаточного, що саме ставити. КОРОЛЬ²⁶ - нач[альник] воєн[ного] сект[ора] „Союзкіна“, перебуваючи в Київі, обіцяв надіслати теми за п'ять день, але їх нема ще й досі. Ми собі, правда, теми вибрали, проте ми не певні, що якась фабрика не дублює їх. Коли на нараді ми взяли в роботу СОКОЛА („Союзкіно“), то він признався, що вони нічого не роблять, і, як би він знав, що його так будуть критикувати, то він зовсім відклав би нараду. Теми навчальних воєн[них] фільмів не погоджено з укр[аїнської] бойов[ої] підготовки, хоча це під боком».

НІКОЛАЄВ Л.О.²⁷ (завідувач] плянбюра «Українфільму»): «У „Союзкіні“ - бардак. Люди там не знають, що в них робиться, не в силі охопити таке колосальне господарство, як кіно СРСР. На нараді при ВРНГ ПЛЕТНЬОВ²⁸ („Союзкіно“) признався, що він не може обґрунтувати своїх чисел (контрольних), тому що вони їх взяли з „потолка“. Голосно деклярований «великий плян робіт» на 1930 [рік] - дутий, лівозакритницький, нереальний. Боючись про те сказати в ВРНГ одверто, мужньо (бува пришиють правий опортунізм), „Со- юзкіно“ (ПЛЕТНЬОВ) у приватніх розмовах (з НІКОЛАЄВИМ) погоджується, що числа, пляни - нереальні. „Союзкіно“ спочатку оголосило всі числа, а потім тільки запитало республіканські трести, що їм треба. Безперечно, трести ці числа опротестували би, але партійні керівники трестів (ВОРОБЙОВ, КОСЯЧНИЙ) погодилися, боючись також оказатися в числі опортуністів. Так, наприклад, фактично ні ВОРОБЙОВ, ні КОСЯЧНИЙ не вірять у те, що можна в 1932 р. «освоїти» 13000 нових кіноекранів, що їх розверстало „Союзкіно“ на долю України із загальної кількости 50000.

Так само, як і 1930 р., „Союзкіно“ по декілька разів міняє контрольні числа, наш апарат абсолютно паралізований од поточної роботи; проте 1932 р. знов почнемо з таким же хаосом, як і 1931 р. Потім, у контрольних числах є просто помилки через неправильні підрахунки. Так, наприклад, у балянсі „Союзкіна“ фігурує 269 к[іно]т[еатрів], на які перераховано валові збори (прибуток), а тим часом цих театрів у природі немає. Правда, ця тяганина показала нам також багато непорядків у нашій роботі, але порівнюючи з ними, ми - олімпійці... неформальний кінематографія український союзний

Номер „Союзкіна“ не пройдет. 90% за те, що ми будемо самостійним трестом. Політбюро ЦК КП(б)У за нас, КОСІОР²⁹ за нас, ПОСТИШЕВА³⁰ та МІКОЯНА³¹ поінформували під час їхнього перебування в Києві, і МІКОЯН обіцяв «эту лавочку („Союзкино“) разогнать.»

САВЧЕНКО питає: «Чому Політбюро ЦК КП(б)У нічого не робить? СТАЛІНА³² бояться.»

НІКОЛАЄВ: «Зараз є важливіші справи (буряки, вугілля, хліб тощо). Справа остаточно з'ясується на нашу користь незабаром».

На запитання САВЧЕНКА, чи буде що ВОРОБОЙОВУ (арешт), НІКОЛАЄВ одповів: «Положити він хотів. Навпаки „Союзкіно“ на цій справі постраждає».

Згідно: [підпис]

ГДА СБ України. - Ф.65. - Спр.С-997. - ТА. - Ч.ІІ. - Арк.92-94. Машинопис. Засвідчена копія.

Агентурне донесення таємного співробітника «Холмський» про пленум художньо-політичної ради Київської кінофабрики і критику дій керівництва кінооб'єднання «Союзкіно» м. Київ, не раніше 20 листопада 1931 р.³³ «ХОЛМСЬКИЙ» Кинофабрика

2-я гр[уппа] СПО

20/ХІ в Буд[инку] літ[ераторів] відбувся пленум худполітради Київ[ської] к[іно]ф[а- брики], присвячений відчиту т. КОСЯЧНОГО про стан і перспективи к[іно]ф[абрики]. Пленум пройшов під знаком одностайної підтримки «Українфільму» від політики «Союзкіна», скерованої на загальмування та навіть «розгром» української національної культури.

Початок такому обговоренню зробив КОСЯЧНИЙ у своїх тезах «резолюції» у доповіді («нас обіжають») та в заключному слові, де наведено низку прикладів для характеристики бюрократичних, опортуністичних і великодержавних перекручувань ленінської національної політики.

Ось короткий перелік фактів:

1. Вакханалія в «Союзкіні» з перманентними змінами контрольних чисел на 1931 р (грудень, листопад 1930 р.).

2. Скасування темпляну «Українфільму» на 1931 р., що призвело до зриву початку операційного] року (січень, лютий, березень - простої [Київської] кінофабрики).

3. Намагання скасувати темплян 1932 р., що призведе до повторення тогорічної історії (див. стенограму доповіді т. ЛІССА в Буд[инку] літ[ераторів]³⁴).

4. Незапрошення представників «Українфільму» на Всесоюзну тематично-худ[ожню] нараду 15/ХІ-31 р.

5. Перенесення на невизначений термін Всесоюзної методологічної наради в справі навч[ально]-інструктивного фільму, що мала відбутися в Москві 23/ХІ-31 р. Останні дві наради дали б директивні настановлення про характер творчої політики 1932 року.

6. Зриви у фінансуванні к[іно]ф[абрик]:

а)для розплати з робітниками,

б)для збудування ательє,

в)для організації наук[ово]-дослід[чого] інституту в Києві³⁵,

г)на витрати для постав; у той час, як наші режисери на масовках платять 2.50, московські та ленінградські - 10-15 крб,

д)для заготівки сценаріїв на 1932 р.

7. Незабезпечення звуковою кіноапаратурою та плівкою, в той час, як інші к[іно]ф[а- брики] це мають у достатній якості.

8. Це все разом призводить до того, що кращі режисери Київ[ської] к[іно]ф[абрики] збираються втікати до Москви.

9. Це все разом створює серед українських кол кінематографістів [думку], що Москва обіжаєть Україну (заяви касира ВІХТІРЬОВОГО, ФАЛЬКОВСЬКОГО³⁶, МИКОЛАЄНКА, БАЖАНА³⁷, САВЧЕНКА, МІНАВСЬКОГО та майже всіх співробітників «Українфільму»).

10. Поки в «Союзкіні» сидів опортуніст Рютін³⁸, це порушення можна було пояснити його впливом, але зараз виправдання нема, і ці «антимосковські тенденції», настрої на к[і- но]ф[абриці] та в «Українфільмі» легко можуть просякти до зах[ідно]укр[аїнської] Польщі, через що «кінопроблема» набирає міжнароднього характеру, перетворюючись в знаряддя для контрреволюційної агітації білоемігрантів.

11. Для з'ясування цих усіх питань за п'ять-шість день до Москви («Союзкіно», По- літбюро ЦК ВКП(б)) виїжджає делегація ХПР к[іно]ф[абрики] у складі тт. КІРИЄНКО (к/с МРПС), НЕВЧЕНКО ([завод] «БІЛЬШОВИК»). САЧУК ([Київська] к[іно]ф[абрика]), ВИ- ШИНСЬКИЙ (Цв'яхзавод), ЛІБЕРМАН («Черв[оний] плугатар»).

12. До речі, ще комісія ЦК КП(б)У (ВАСЮТИНСКИЙ³⁹, ГАНС, ГАНДЕЛЬМАН) теж стоїть на боці «Українфільму» проти «Союзкіно».

Згідно: [Підпис]

На першій сторінці документа ліворуч напис: «Д[ело]-ф[ормуляр] Косячного».

ГДА СБ України. - Ф.65. - Спр.С-997. - Т.1. - Ч.ІІ. - Арк.95. Машинопис. Засвідчена копія.

З робочого зведення НКВС про нараду редакторів Київської кінофабрики⁴⁰ м. Київ, 5 грудня 1931 р.

Раб.св.№ 5/ХІІ-31г. Кинофабрика

§12. Декілька день тому в кабінеті ВАСИЛЬЄВА⁴¹ ([Київська] к[іно]ф[абрика]) відбулася нарада редакторів з членом бригади ЦК КП(б)У т. ВАСЮТИНСЬКИМ. Це засідання було підсумком попередньої кількости роботи бригади, яка збирала матеріяли, і всі гадали, що бригада приїхала для того, щоб допомогти «Українфільмові» відділитися від «Союз- кіна». Такі по к[іно]ф[абриці] ходили чутки, так собі всі малювали справу. Бо: 1) ніхто із рядових робітників не знав точно, чого приїхала насправді бригада; 2) КОСЯЧНИЙ ввесь час з ними дуже по-приятельськи поводився (і вони з ним), разом закусювали; 3) на засіданні ХПР, де було виділено бригаду робітників до Москви (після доповіді КОСЯЧНОГО) в справі взаємин «Українфільму» і «Союзкіна», КОРЧЕНКО (очевидно, за думкою КОСЯЧНОГО) просив членів бригади ХПР прискорити збирання матеріялів, щоб перед поїздкою тези погодити з комісією ЦК КП(б)У; 4) НІКОЛАЄВ (кол[ишній] секр[етар] «Українфільму») хвалився редакторам САВЧЕНКОВІ, САЧУКОВІ та ін., що групі підготовлено, бригада КП(б)У в курсі справ і т.д.; 5) член бригади ГАНДЕЛЬМАН під час розмови з робітниками... перебивав БАЖАНА, коли той заводив розмови про «Союзкіно», словами: «Я все вже це знаю.»

Отже, перед цією нарадою редакторів (з ВАСЮТИНСЬКИМ) усі були певні, що треба буде говорити на захист «Українфільму» (від «Союзкіна»), і це мало велике значіння, бо люди не підготувалися для критики «Українфільму», а тому нарада, безперечно, не дала максимально бажаних наслідків, і була, безперечно, трохи змазана (розмови загальні, мало конкретних фактів там), бо запитання, що їх поставив ВАСЮТИНСЬКИЙ (керівництво від директора та управи тресту [«Українфільм»], ізольованість к[іно]ф[абрики] від загального культ[урного] процесу, відповідальність за картину браковану.), - ці запитання заскочили всіх зненацька, трохи навіть здивували більшість присутніх; і це в загальній силі, безусловно, меншило конкретну ефективність такої наради. У таких спосіб ця важлива нарада не була підготовлена або, вірніше, навмисне (з вини, можливо, КОСЯЧНОГО) не була підготовлена, і це великий мінус цієї наради.

Друга ж хиба - відсутність стенографістки і взагалі будь-якогось протоколу (щоб слідів не залишилось), крім записної книжечки-блокноту ВАСЮТИНСЬКОГО. Що було це зроблено навмисне, а не випадково, можна зробити висновок на підставі загального переконання (на к[іно]ф[абриці]), що КОСЯЧНИЙ - «умніца», «дипломат», «хитрий» і т.д., і ніколи не попадеться. Так думають, принаймні, ЛАЗОРИЩАК⁴², КОРЧЕНКО, САЧУК, АЛЬПЕРТ⁴³, БАЖАН, ВИШИНСЬКИЙ (ХПР), ЛІБЕРМАН (ХПР), МИСЛАВСЬКИЙ⁴⁴ (Управа тресту [«Українфільм»]) і т.д. і т.д.

На нараді було народу до 30 чоловік (редактори, режисери, сценаристи), а виступали такі товариші: АДЕЛЬГЕЙМ⁴⁵, БІЛИНСЬКИЙ, МОКРІЄВ⁴⁶, САВЧЕНКО, БАЖАН, САЧУК, ПІДГАЙНИЙ⁴⁷, ЗАТВОРНИЦЬКИЙ⁴⁸, КОРНІЙЧУК⁴⁹, КАЧУРА⁵⁰, ЛЕ⁵¹, КОСЯЧНИЙ, ВАСЮТИНСЬКИЙ. Спочатку регламента не обмежували, а потім обмежили до 10 хвилин, проте нарада затяглася до 6 год вечора.

Підкреслюю ще раз: через неорганізованість, непідготовленість наради (від директора КОСЯЧНОГО) виступи: 1) скеровані були не зовсім у той бік (не на поставлені від ВАС- ЮТИНСЬКОГО питання), 2) виступи не давали цих конкретних фактів (про ненормальності худ[ожньо]-ідеол[огічного] керівництва), що є на к[іно]ф[абриці] і, само собою розуміється, присутність на нараді самого КОСЯЧНОГО стримувала розгортання самокритики. Проте нарада мала деякі позитивні наслідки, виявивши:

1. Більш чітке розташування (.)⁵² режисерів к[іно]ф[абрики] за художніми (а відтак і клясовими) угрупованнями;

2. Ненормальності в роботі ВРКК⁵³;

3. Тенденції націоналістичного ухилу в керівництві «Українфільму» (ВОРОБЙОВ, КОСЯЧНИЙ);

4. Послабила досі недоторканий (і персональний) авторитет «ідейних вождів» к[іно] ф[абрики]: БАЖАНА та САВЧЕНКА;

5. Деякий злам у роботі худсектору (наявність нових редакторів - «вусппівців» і «мо- лодняківців»).

АДЕЛЬГЕЙМ (основна суть виступу): Редактор у режисерській групі повинен бути художньо-ідеологічним комісаром (над режисером). У творчості наших режисерів дуже сильні дрібнопобуржуазні і навіть буржуазні тенденції, формалізм, кінооки⁵⁴ (ВЕРТОВ⁵⁵, КАУФМАН⁵⁶ і навіть ЗАТВОРНИЦЬКИЙ), «літфронтівство»⁵⁷ - ШПИКОВСЬКИЙ⁵⁸ (особливо фільм „Гегемон“).

ПРИМІТКА: Визначення ролі в групі редактора - невірне, лівацьке, бо затушковується, зводиться нанівець роля режисера як творчої одиниці.

Розподіл режисерів за угрупованнями вірний, хоча далеко неповний.

БІЛИНСЬКИИ: «За картину має відповідати тільки режисер».

БАЖАН говорив дуже плутано, туманно, неясно, обминаючи основні питання т. ВАСЮТИНСЬКОГО, очевидно, боявся зачіпати по суті, робив вигляд, що не дочував в'їдливих запитань (реплік) збоку. Червонів. Бентежився. Начебто не помічав іронічних насмішок (АДЕЛЬГЕЙМ, ГУДИМ⁵⁹). Крутив, плутав, наче не знаходив слів. Це на присутніх робило колосальне вражіння: БАЖАН, такий завжди геройський, вождь, законодавець, а тут так раптово «сів»... Отже, крім загальних фраз, БАЖАН нічого конкретного не сказав.

Запитання ВАСЮТИНСЬКОГО («Випадково чи ні, був такий набор людей на к[іно] ф[абрику]: АНТОНОВИЧ-ДАВИДЕНКО⁶⁰, КОСИНКА⁶¹, ЯНОВСЬКИЙ⁶²») і т.д., - БАЖАН начебто не дочув і не відповів нічого, а ВАСЮТИНСЬКИИ із поваги до особи БАЖАНА не настояв, хоча авдиторія помітила, що БАЖАН викручується.

Друге запитання: «Як ви ставитеся до факту звільнення з к[іно]ф[абрики] ЯРОШЕНКА⁶³?».

БАЖАН: «Я особисто давно вже висловлював директору думку про потребу усунути ЯРОШЕНКА з цієї роботи, так що це звільнення саме тепер є запізнене, а, по-друге, я проти такої грубої нетактовної форми звільнення» (мається тут на увазі зміст наказу⁶⁴).

ПРИМІТКА: БАЖАН почував себе незручно з двох причин:

1. Він персонально сам винен за такий підбор таких робітників (редакторів, сценаристів), як АНТОНЕНКО-ДАВИДОВИЧ, КОСИНКА, ЯНОВСЬКИЙ, ЗАГУЛ⁶⁵, ДРАГОМАНОВ⁶⁶, БОРЗАКІВСЬКИЙ⁶⁷, ШКУРУПІЙ⁶⁸ і т.д., і навіть ще тільки за останні дні БАЖАН уживав заходів, щоб притягти знов на к[іно]ф[абрику] ШКУРУПІЯ (редактором тонсек- тору), КОШЕВСЬКОГО⁶⁹ (реж[исером] тонсектору), ВОЙНІЛОВИЧА⁷⁰ («Нова генерація]») - редактор[ом] агітпропсектору, ЯНОВСЬКОГО (сценаристом тонсектору).

2. Практична робота БАЖАНА як редактора (він сам признається по секрету) - скандальна: «Незабаром я матиму чимало скандалів за картини, що я редагую, бо [фільм] „На заході зміни“⁷¹ (БІЛИНСЬКОГО) „замаринували“, не скінчивши до зими; [фільм] „Можливо, завтра“ (ДАЛЬСЬКИЙ), очевидно, провалиться, бо надзвичайно халтурний зазнятий матеріял; [фільм] „Височінь 5“ (ЛОПАТИНСЬКИЙ⁷²) - механічно, недоречно причеплено музику (тонфільм), через що картину лаятимуть здорово; [фільм] „Океан“ (РЖЕШЕВ- СЬКИЙ⁷³) ще не почали фактично фільмувати, а вже [,..]⁷⁴ промфінпляну, вічні відтягання термінів, і є побоювання, що РЖЕШЕВСЬКИЙ взагалі картини ніякої не зробить, тим більше, що він істерична, психопатологічна людина, з якою працювати не можна⁷⁵».

Щоб наперед себе вигородити, щоб наперед зняти з себе відповідальність за ці картини, БАЖАН у приватних розмовах з редакторами (САВЧЕНКО, САЧУК тощо) намагається підкреслити свою непричетність до цих провалів.

«Я попереджав, прочитай стенограму, що картини „На заході зміни“ фільмувати не можна, бо не вистачить сонячних днів. Це дирекція винна, це спішка дирекції, що сценарії ідуть недоробленими в виставу, а потім консервуються, і через це режисери мають неприємності. От, наприклад, з ДОВЖЕНКОМ така ж сама історія⁷⁶ - не вистачає днів для зйомки...»

В останньому випадку БАЖАН просто бреше, бо він сам з піною в роті захищав сценарія ДОВЖЕНКА⁷⁷ «Іван», кваліфікував його як «ленінський пролетарський твір» і категорично заперечував проти будь-яких перероб сценарія.

САВЧЕНКО напався на АДЕЛЬГЕЙМА, почав його крити за лівацькі закрути (редактор-комісар): «Попробували би, працюючи з ДОВЖЕНКОМ, покомісарити, то я запевняю, що не було би ніякої картини».

Між іншим, САВЧЕНКО та БАЖАН взяли собі за правило крити АДЕЛЬГЕЙМА, де тільки можна, намагаючись його дискредитувати, почуваючи в ньому конкурента-критика і вважаючи АДЕЛЬГЕЙМА за «пристосованця» пролетарського мистецтва.

Далі, САВЧЕНКО, одверто попередивши, що він не буде відповідати ані на які запитання («дечого не знаю, а де про що не хочу говорити»), САВЧЕНКО переніс огонь на роботу ВКРК, заявляючи:

[1.] «Політика ВКРК нас дезорієнтує, приймаючи й високо оцінюючи погані сценарії, а особливо фільми. Наприклад: „Гегемон“ (ШПИКОВСЬКОГО) - літфронтівська, сценарна річ, а ВКРК її кваліфікує як пролетарську за першою категорією.

[2.] „Життя в руках“ (МАР'ЯН⁷⁸) - склеприка⁷⁹, пристосуванство, а ВКРК приймає її на ура.

[3.] Затверджує халтурний сценарій УРІНА⁸⁰ „Електрична фортеля“⁸¹ і т.д.».

Ів[ан] ЛЕ стверджує, що праві українські інтелігенти попадали на к[іно]ф[абрику] не випадково, що така була політика «Українфільму» (ВОРОБЙОВ[А] зокрема). ЛЕ глибоко переконаний, що не випадково пролетарські письменники (МАЙСЬКИЙ⁸², КАЧУРА, ПРЯНЬ...⁸³, ДУБКОВ⁸⁴) не втрималися на к[іно]ф[абриці], а мусіли покинути кінороботу.

«Я пригадую, - каже ЛЕ, - що ВОРОБЙОВ на одній з відповідальних нарад заявив: „Що нам робкори і пролетарські письменники. Хіба вони зможуть будувати кіномистецтво. Нам потрібні культурні, українські кадри“. Я пригадую, як РИЛЬСКИЙ⁸⁵ (завідувач] Ар- тем[івського] [відділу] ВУФКУ) лаяв пролетарських] письменників: „Заб...“⁸⁶, коли вони хотіли познайомитися з роботою ВЕРТОВА, який тоді фільмував „Симфонію Донбасу“. Винен і ВУСПП⁸⁷, що досі недооцінював ваги кіна».

КОРНІЙЧУК: «ВУСПП цікавився давно кіносправами. На кінофронті точиться кля- сова боротьба, і не прав АДЕЛЬГЕЙМ, який каже, що досі клясової боротьбі в кіні не було. Ми маємо великодержавний шовінізм в особі ВЕРТОВА, який заявив: „На Донбассе нет украинской культуры, и я вынужден был снимать русские вывески и ставить русские слова в звуковую картину «Симфонию Донбасса»“ („Ентузіязм“). Ми маємо нацдемовські настрої, тенденції в роботах РОШАЛЯ („Людина з містечка“), ГРИЧЕРА („Крізь сльози“), ЛОПАТИНСЬКОГО („Карме[люк]“)».

САЧУК: «Сьогодні в к[іно]ф[абриці] найстрашніша права небезпека. Коли є окремі лівацькі вияви в окремих товаришів, то на к[іно]ф[абриці] панує права практика: 1) погана якість картин, 2) перманентні прориви⁸⁸ у виконанні промфінпляну, 3) відсутність чіткого, конкретного худ[ожньо]-ідеол[огічного] керівництва, 4) орієнтація на правопопутницькі кадри редакторів, сценаристів, 5) відсутність плянової підготовка акторів і сценаристів, 6) розвал кіногромадськости (ВУФРК⁸⁹), 7) кволість профорганізацій, які ще й досі не проробили шести пактів СТАЛІНА⁹⁰, 8) відсутність раціоналізаторської роботи по лінії худ[ож- ньо]-ідеол[огічного] керівництва та виробництва фільмів.

Зараз, з приходом на к[іно]ф[абрику] нових людей, почувається певний злам на краще і це дає право на оптимістичні висновки».

КОСЯЧНИЙ одкидає обвинувачення ЛЕ, що, мовляв, «Українфільм» свідомо притягав правопопутницькі кадри та відштовхував пролетарські кадри. «Не треба забувати історичних умов. Була директива партії зібрати кадри української інтелігенції, і ми це виконували. Коли пролетарські письменники (ПРЯНЬ⁹¹, КАЧУРА, МАЙСЬКИЙ) не витримали боротьби на к[іно]ф[абриці] і пішли з неї, то це дуже добре, бо нам потрібні стійкіші товариші. Немає особливих підстав для особливого [.]⁹² в тому, що на к[іно]ф[абрику] прийшло декілька нових вусппівців.

Має рацію т. КОРНІЙЧУК, коли каже, що й раніш у нас був курс на зв'язок з вусппів- цями. Я не розумію, для чого поставив т. ВАСЮТИНСЬКИЙ запитання про „ізоляцію кіна від загального культпроцесу“. Ніякої ізоляції нема».

ПРИМІТКА: КОСЯЧНИЙ теж тримав себе непевно, крутив, плутав.

ВАСЮТИНСЬКИЙ: «Підсумків свідомо не роблю, щоб не зв'язувати себе наперед як член бригади з ЦК. Помиляється т. КОСЯЧНИЙ: кіно, безперечно, було ізольоване. Як секретар ВКРК кажу, що хоча в роботі ВКРК були окремі помилки, проте в основному загальна лінія вірна. Зараз персональний склад ВКРК дуже авторитетний (чотири члени ЦК).

ОСНОВАНИЕ: Донес[ение] осв[едомителя] «ХОЛМСКОГО».

ГДА СБ України. - Ф.65. - Спр.С-997. - Т.1. - Ч.ІІ. - Арк.96-100. Машинопис. Копія.

Джерела та література

1. Горячев Ю. И. История строительства советской кинематографии (1926-1932 гг.) / Ю. И. Горячев. - М. : ВГИК, 1981. - 69 с.

2. Кузюк О. Управління українським кінематографом у 1930х роках [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2011_48/ Gileya48/I19_doc.pdf.

3. Марголит Е. Дело восьми. К истории одного документа / Евгений Марголит [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://seance.ru/n/43-44/perekrestok/zakaz/delo-vosmi- k-istorii-odnogo-dokumenta/

4. Михайлов В. Сталинская модель управления кинематографом / Владимир Михайлов // Кино: политика и люди (30-е годы) : К 100-летию мирового кино. - М. : Материк. - 1995. - С. 9-25.

5. Росляк Р. «„Союзкіно“ утворює таку організаційну структуру, яка в розумінні бюрократизації керівництва йде навіть далі, ніж це було до цього часу»: Документи й матеріали з історії функціонування української кінематографії під владою союзного центру (початок 1930-х рр.) / Роман Росляк // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпен- ка-Карого. - К., 2017. - Вип. 20. - С. 187-205.

6. Росляк Р. «Проти повного скасування республіканських організацій ми рішуче заперечуємо»: Документи й матеріали з історії формування нової нормативно-правової бази радянської кінематографії (1930 р.) / Роман Росляк // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. - К., 2016. - Вип. 19. - С. 206-219.

7. Росляк Р. «Трест “Українфільм” ліквідувати...»: Документи з історії формування єдиної централізованої системи управління радянською кіногалуззю / Роман Росляк // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. - К., 2017. - Вип. 21. - С.167-187.

8. Росляк Р. «Українська кінематографія ні в якому разі не може погодитися на утворення всесоюзного кіносинди- кату.»: Документи й матеріали з історії втрати вітчизняною кіногалуззю автономного статусу / Роман Росляк // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. - К., 2016. - Вип. 18. - С. 150-161.

9. Росляк Р. Державна політика в галузі української кінематографії: формування управлінської вертикалі (друга половина 1920-х - кінець 1930-х рр.) / Роман Росляк // Пам'ять століть. Планета. - К., 2012. - №1/2. - С. 95-104.

10. Росляк Р. «Віддати наказ про припинення самостійного існування ВУФКУ...» (матеріали й документи з історії підпорядкування української кінематографії союзному центру) / Роман Росляк // Студії мистецтвознавчі. - К., 2014. - Ч. 3 - С. 112-126.

Размещено на Allbest.ru