Електронні та нонелектронні біографічні ресурси українського бібліографознавства (2012–2016): типологічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Електронні та нонелектронні біографічні ресурси українського бібліографознавства (2012-2016): типологічний аналіз

Розвиток історичного аспекту вітчизняного бібліографознавства на сучасному етапі зумовлює вивчення свого минулого значною мірою через персоніфікацію, оскільки науковий і творчий доробок видатних особистостей - основа національного і державного поступу.

За результатами аналізу історико-біографічних студій періоду незалежності України (1991-2014 рр.) відзначено, що вони характеризуються: 1) уведенням до наукового обігу та (або) поверненням науковому загалу імен та (або) творчої спадщини бібліографів, які свого часу були «забуті» через репресії, ідеологічні переслідування тощо; 2) залученням до історико-бібліографічного процесу імен бібліографів із-за кордону, діячів української діаспори; 3) виявленням посиленого інтересу до бібліографічної спадщини бібліографів-непрофесіоналів, які здійснили значний внесок у розвиток вітчизняної бібліографії; 4) творенням історії через сьогодення, тобто формування історичного знання сучасності на основі матеріалів, присвячених нинішнім діячам бібліографії (Глазунова, 2015, с. 124).

Актуальним є завдання продовження кількісно-якісного аналізу напрямів персонологічних бібліографознавчих розвідок.

Особливості функціональної структури українського бібліографознавчого знання 1991-2014 рр. визначені одним із авторів цієї статті - Л.В. Глазуновою - в дисертаційному дослідженні на основі контент-аналізу профільного масиву публікацій українських науковців, що дозволило констатувати пріоритет у розробленні історичних аспектів бібліографічної діяльності (Глазунова, 2015, с. 123). Аналіз засвідчив різноманітну типологічну структуру біографічних досліджень, серед яких - науково-дослідницькі; науково-популярні; публіцистичні; навчальні; довідкові; мемуарні; науково-інформаційні та масово-інформаційні джерела. Аналіз сучасного стану персонологічних досліджень у галузі бібліографознавства дозволив науковцеві констатувати наявність потужної наукової і джерельної бази, свідченням чого є домінування науково-дослідницьких та науково-інформаційних публікацій (зокрема персональних і біобіб - ліографічних посібників). Тенденцією сучасних історико-біографічних видань є намагання створити так звані персональні серії установ. Зазначений період розвитку вітчизняного бібліографознавства виявив стійку тенденцію посилення інтересу науковців та практиків до персонологічних досліджень, кількість яких у загальному масиві документів історико-бібліографознавчої тематики становила майже половину (Глазунова, 2012). Така ситуація мала сприяти створенню в найближчому майбутньому фундаментальних монографічних джерел, підручників та навчальних посібників із загальної історії української бібліографії, іманентною складовою яких є персоналії (Глазунова, 2015, с. 136). На жаль, донині такі джерела відсутні.

У матеріалах Є. М. Тодорової (2016) здійснено огляд основних джерел історико-бібліографічних досліджень в Україні у ХХ - на початку ХХІ ст. Н. Т Стронська (2015; 2014) дослідила стан і перспективи розвитку електронних ресурсів, присвячених вітчизняним бібліографам (90-ті рр. XX - 10-ті рр. XXI ст.). Автор обґрунтувала принципи побудови та подання інформації електронного інформаційного ресурсу «Українська бібліографія в особах», апробувала на прикладі персоналій С. І. Пономарьова та Ю.О. Меженка. Проте вказані джерела лише частково надають уявлення щодо жанрово-типологічної структури персональних біографічних розвідок з бібліографознавства останніх років, що актуалізує необхідність здійснення окремого дослідження.

Мета статті - проаналізувати типи та жанри історико-біографічних публікацій в Україні за останні п'ять років (2012-2016 рр.).

За досліджуваний період нами виявлено 51 електронний та нонелектронний ресурс біографічного характеру в галузі бібліографії - аналогові та оригінальні (останніх всього 13 - це віртуальні виставки та проекти, електронні енциклопедії). Джерелами виявлення стали портали та сайти, електронні каталоги та бази даних наукових бібліотек України, бібліографічні посібники «Бібліографознавство України (2011-2015)» (Київ, 2017), «Бібліотекознавство і бібліографія України» (Київ, 2016. Вип. 92, 93), щорічник «Метабібліографія України» за 2012-2016 рр.

Масив нонелектронних та електронних ресурсів вітчизняного історико-біографічного розділу бібліографознавства у 2012-2016 рр. становлять такі джерела:

- науково-дослідницькі - 5 (9,8%);

- науково-інформаційні - 41 (80,4%);

- мемуарні - 1 (2,0%);

- довідкові - 4 (7,8%).

Пріоритет публікацій науково-дослідницького жанру, характерний для періоду 1991-2011 рр., за останні п'ять років суттєво знизився. З одного боку, це відбулося об'єктивно, оскільки в попередні роки накопичено потужний масив, з іншого, - постійні трансформації галузі, зокрема скорочення та реорганізація виробничого та вузівського секторів бібліографічної науки, змінили і пріоритети досліджень. За 2012-2016 рр. виявлено 1 монографію - Т. Ківшар, Бібліологічна спадщина Степана Сірополка (1872-1959), 2 автореферати дисертації - К.С. Мацелюх, Петро Абрамович як учений, освітянин, громадський діяч та його внесок у розвиток бібліотечно-бібліографічної справи Волині (10-20 рр. XX ст.); Л.В. Гарбар, Українські діячі та їх внесок у розвиток бібліотечної справи (1918-1941), 2 наукові збірники.

Як найбільше обґрунтовану слід відзначити працю Т. Ківшар «Бібліологічна спадщина Степана Сірополка (1872-1959)», у якій докладно проаналізовано бібліотекознавчий, книгознавчий, бібліографознавчий та бібліографічний спадок ученого, досліджено його роль у формуванні теоретико-методологічних засад вітчизняної бібліології, внесок у розбудову книжкової та бібліотечної справи України.

Особливістю сучасних видань науково-дослідницького жанру є умовна належність лише до одного типу. Зокрема у вказаній монографії Т Ківшар у додатках міститься також іконографія та епістолярна спадщина (остання належить до іншого жанру - мемуаристики).

Ще різноманітнішим у типологічному відношенні є збірник «І тільки незмінна книга!», присвячений 120-річчю від дня народження видатного українського бібліографознавця Юрія Олексійовича Меженка (Київ, 2013). До збірника ввійшли матеріали конференції, присвяченої цьому бібліографові, бібліотекознавцеві та книгознавцеві, а також огляд епістолярної спадщини Ю. Меженка та М. Новицького. У додатку подано один з виступів на Меженківських читаннях до 100-річчя від народження Ю. Меженка (1992) та анкету, написану Ю. Меженком у 1946 р.

Найбільшу кількість у масиві джерел 2012-2016 рр. становили науково-інформаційні видання, зокрема біобібліографічні покажчики (всього 31 - у електронній та нонелектронній формі) та оригінальні ресурси - віртуальні виставки та проекти (10). На відміну від попереднього періоду, коли жанровий склад представлено різноманітніше: біобібліографічними посібниками (зокрема нарисами), а також персональними покажчиками, автобіобібліографією й автобібліографією.

Тенденція сучасних історико-біографічних досліджень - створити так звані «персональні серії» - наявна й нині, проте значно зменшилися періодичність та інтенсивність підготовки таких ресурсів у серіях, започаткованих бібліотеками. Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого видала лише один покажчик у серії «Провідні діячі української книги» - 23-й випуск, присвячений В.В. Загуменній (Віра Вікторівна Загуменна: «Обираючи професію, ти обираєш свою долю»). Частково це пояснюється й тим, що найбільші національні бібліотеки та профільні вищі навчальні заклади заснували власні серії. Зокрема Національна історична бібліотека України започаткувала у 2014 р. серію «Національна історична бібліотека України в особах», у якій за два роки вийшло 8 покажчиків, присвячених знаним бібліографам-краєзнавцям - В.П. Кисельовій, А.М. Комській, Т С. Кудласевич, В.Д. Навроцькій, О.В. Михайловій та ін. (Кисельова Валентина Павлівна: біобібліогр. покажч. - Київ, 2014. - Вип. 1. - 24 с.; Комська Алла Миколаївна: біобібліогр. покажч. - Київ, 2014. - Вип. 2. - 20 с.; Кудласевич Тетяна Степанівна: біобібліогр. покажч. - Київ, 2014. - Вип. 4. - 20 с.; Михайлова Ольга Володимирівна: біобібліогр. покажч. - Київ, 2016. - Вип. 8. - 18 с.; Навроцька Валентина Дмитрівна: біобібліогр. покажч. - Київ, 2014. - Вип. 3. - 12 с.).

Поповнилася серія Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського (ДНПБ) «Майстри бібліотечної справи України» виданнями, присвяченими доробку Л.П. Одинокої та Т І. Ківшар (Таїсія Іванівна Ківшар (до 40-річчя науково-педагогічної діяльності): біобібліогр. покажчик. - Київ, 2013. - Вип. 2. - 100 с.; Лініна Павлівна Одинока - бібліографознавець, педагог: (до 50-річчя наук.-пед. діяльності): біобібліогр. покажч. - Київ, 2014. - Вип. 3. - 113 с.). Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН у виданнях двох серій віддала данину пам'яті своїм співробітникам - М.С. Слободянику в серії «Біобібліографія діячів науки, освіти, культури України» (Професор Михайло Семенович Слободяник (1949-2015): біобібліогр. покажч. наук. пр. за 1974-2015 роки. - Київ, 2015. - Кн. 2. - 148 с.) та В.В. Дерлеменку в серії «Відомі вчені-природознавці та освітяни України» (Професор Дерлеменко Віталій Володимирович (1944-2013): біобібліогр. покажч. наук. пр. за 1976-2013 рр. - Київ, 2013. - Кн. 7. - 99 с.).

Краєзнавча біобібліографістика постійно розвивається на регіональному рівні персонологічних досліджень. Поповнюються видання серій «Краєзнавці Слобожанщини» ХДНБ імені В.Г. Короленка (Валентина Олександрівна Ярошик - бібліограф, краєзнавець: біб - ліогр. покажч. - Харків, 2013. - 38 с.), «Біобібліографія Лауреатів премії імені К. І. Рубинського» ЦНБ ХНУ імені В.Н. Каразіна (Библиотековед и библиограф Нина Михайловна Березюк (к 80-летию со дня рождения): биобиблиогр. указ. - Харьков, 2015. - 43 с.) та ін.

Бібліографічний доробок фахівців вищої школи України акумулюється переважно в біобібліографічних серіальних виданнях - «Видатні педагоги ХДАК», «Вчені КНУКіМ» (Долбенко Тетяна Олексіївна: біо - бібліогр. покажч. - Київ, 2015. - Вип. 1. - 156 с.; Медведєва Валентина Миколаївна: біобібліогр. покажч. - Київ, 2015. - Вип. 3. - 202 с.), «Академіки, доктори наук, професори РДГУ» (Швецова-Водка Галина Миколаївна: біобібліогр. покажч. - Рівне, 2012. - 186 с.: фот.), поза серіями (в Українській академії друкарства «Мирослав Бутрин (1926-2000): біобібліогр. покажч. - Львів, 2016. - 95 с.») та науково-допоміжних покажчиках праць викладачів в електронній (у вигляді баз даних) та нонелектронній формі.

Фундаментальні біобібліографічні посібники про бібліографів поза серіями видають Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (Степан Онисимович Сірополко (1872-1959): біобібліогр. покажч. - Київ, 2012. - 197 с.; Книгознавець Галина Іванівна Ковальчук (До 25 - річчя наукової діяльності): біобібліогр. покажч. - Київ, 2013. - 84 с.) та Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника. Зокрема це каталог колекції М.Ф. Комарова, що зберігається в Одеській національній науковій бібліотеці (Бібліотека М.Ф. Комарова: каталог колекції Одес. нац. наук. б-ки ім. М. Горького. - Одеса, 2014. - 322 с.: портр., 12 с. іл.), та анотований покажчик архівних документів «Матеріали до біографічного словника І. О. Левицького» (Львів: Львів. нац. наук. б-ка України ім. В. Стефаника, 2012. - Т 1: А-Б. - 354 с.). Вказані джерела мають сприяти всесторонньому розкриттю особистостей знаних українських бібліографів.

Серед жанрів біобібліографічних ресурсів виокремимо віртуальні виставки, але вони нечисленні, а інколи й недосконалі. Робота в напрямі створення таких електронних ресурсів несистематична. Потужний інформаційно-бібліографічний ресурс, як зазначалося неодноразово, створено лише на сайті ДНПБ України імені В.О. Сухомлинського: «Видатні бібліотекознавці, бібліографознавці, книгознавці та документознавці України та світу» (http://old.dnpb.gov.ua/scientific_ information_work/exelent_pedagog).

Віртуальну виставку, що ознайомлює користувачів з історією зародження і розвитку бібліографії в Україні та життям і діяльністю видатних українських бібліографів (М.Ф. Комарова, І. О. Левицького, І. Т Калиновича, Я. І. Стешенка, В.В. Дорошенка та ін.), створено Херсонською ОУНБ: «Серед різноголосся книг…» (Українські бібліографи-ювіляри) (http: //biblio.lib.kherson.ua/sered-riznogolossya. htm). Проте, орієнтуючись на подану інформацію, складно визначити, коли цей ресурс створено, які критерії відбору імен бібліографів та яким чином ресурс поповнюється.

Довідкові джерела, які функціонально спрямовані на накопичення й упорядкування значних обсягів інформації, на сучасному етапі дедалі частіше реалізуються в електронному форматі, не маючи при цьому друкованого аналога. Огляд інтернет-джерел української біографічної інформації про бібліографів здійснила Н.Т. Стронська, котра дійшла висновку: «<…> ці джерела значно розпорошені, не мають єдиних формалізованих принципів формування і тому потребують відповідного дослідження, аналізу і систематизації наявної інформації з метою створення єдиного електронного довідкового біографічного ресурсу бібліографів України» (Стронська, 2014, с. 622).

Дійсно, протягом означеного часу відбувалося розсіювання біо - бібліографічної інформації не лише проміж провідними бібліотеками (наприклад, Інститут біографістики НБУ імені В. І. Вернадського працює над створенням універсального біографічного словника (http:// biography.nbuvgov.ua), до якого входять й імена бібліографів, а НБУ імені Ярослава Мудрого реалізує проект «Українська бібліотечна енциклопедія» (http://ube.nplu.org); на регіональному рівні створено цифровий проект «Бібліотечна енциклопедія Харківщини» - http://libenc. korolenko.kharkov.com), але й у межах формування та ведення баз даних у одній й тій самій бібліотеці.

Серед останніх за хронологією виникнення джерел слід відзначити матеріали до енциклопедичного довідника «Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. - 1941 р.)», підготовлені співробітницею НБУ імені В. І. Вернадського Л.В. Гарбар, затверджені до друку у 2016 р. (Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. - 1941 р.): матеріали до енциклопедичного довідника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар; відп. ред. Л.А. Дубровіна; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. - Київ, 2016.).

Сучасні історико-біографічні розвідки - це переважно традиційні жанри, що функціонують і в електронному середовищі, як аналогові бібліографічні ресурси. Оригінальні електронні біобібліо - графічні ресурси представлені віртуальними виставками і проектами, енциклопедичними статтями, які розпорошені по сайтах установ - генераторів, що ускладнює виявлення та облік персоналій.

Не набули популярності серед вітчизняних науковців та практиків індивідуальні та колективні карти й атласи знань. Не використовуються для популяризації імен діячів вітчизняної бібліографії такі сучасні електронні формати, як лонгрід, буктьюб, блог.

Погоджуючись з Н.Т. Стронською, що одним із першочергових завдань є «розроблення загальної концепції побудови відкритого інтегрованого електронного біобібліографічного ресурсу «Українські бібліографи» (Стронська, 2015, с. 12), зазначимо, що це має бути на єдиному бібліотечно-інформаційному порталі України.

Перспективним напрямом подальших наукових розвідок уважаємо вивчення можливостей використання бібліографічної біографістики, зокрема таких її жанрів, як персональні та біобібліографічні ресурси, у технологіях управління знаннями, наприклад, визначенні механізмів управління знаннями через індивідуальну наукову творчість бібліографів і бібліографознавців, удосконалення методик і технологій колективних (інституціональних) та індивідуальних карт і атласів знань.

Список посилань

бібліограф електронний інформаційний

1. Глазунова, Л.В. (2015). Бібліографознавство в Україні на сучасному етапі: організаційно-управлінський аспект. (Дис…. канд. наук із соц. комунікацій: 27.00.03). Харків.

2. Глазунова, Л.В. (2012). Жанрово-типологічна структура персонологічних досліджень на сучасному етапі розвитку українського бібліографознавства. Вісник Харківської державної академії культури, 35, 100-110. Узято з http://nbuv.gov.ua/UJRN/hak_2012_35_12 Стронська, Н.Т. (2015). Електронні ресурси українського історичного біобібліо - графознавства: стан і перспективи розвитку (90-ті роки XX - 10-ті рокиXXIст.). (Автореф. дис…. канд. іст. наук: 27.00.03). Київ.

3. Стронська Н. Т (2014). Формування мережевих ресурсів українського бібліографознавства та перспективи його розвитку. Рукописна та книжкова спадщина України, І8, 621-633. Київ. Узято з http://nbuv.gov.ua/UJRN/ rks_2014_18_44.

4. Тодорова, Є.М. (2016). Персоналії визначних українських бібліографів як складова історії української бібліографії. Короленківські читання 2016. «Бібліотеки, архіви, музеї: інтеграція до світового наукового та історико-культурного простору», Матеріали ХІХ Міжнародної науково-практичної конференції, 12 жовтня 2016 р. (Ч. 1., с. 221-228). Харків. Узято з http://bit.ly/2f8PMMf

Размещено на Allbest.ru