Напрями застосування концепту "комунікація" в бібліотекознавчих дослідженнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Напрями застосування концепту «комунікація» в бібліотекознавчих дослідженнях

Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій сприяло формуванню нового комунікаційного середовища. Інформаційна діяльність у цьому середовищі набуває нових ознак, уможливлює застосування нових методів, засобів, інноваційних технологій як інструментів забезпечення ефективного інформаційного обміну. Необхідність інтерпретації різнопланових змін в інформаційно - комунікаційній діяльності зумовила теоретичні та прикладні бібліотекознавчі дослідження широкого спектра об'єктів і предметів вивчення. Моделювання перспектив подальших досліджень, спрямованих на вирішення науково-практичних завдань діяльності бібліотечних установ в умовах комунікаційного середовища та активного використання інформаційно-комунікаційних технологій, ґрунтується на моніторингу наукових розробок у цій сфері, що спонукало до спроби проаналізувати та узагальнити дослідження бібліотекознавчого спрямування, основою яких є концепт «комунікація».

Зазначена проблема останнім часом привертає увагу багатьох українських науковців. Аналізові бібліотекознавчих дисертаційних робіт присвячені кандидатське дослідження Л.А. Литвиненко (2013), а також дві докторські В.М. Корнєєва й О.В. Пастушенко (2016). Також узагальнюються теорії і концепції українських учених у контексті соціальних комунікацій у наукових публікаціях Н.М. Кушнаренко, А.А. Соляник, Л.В. Глазунової, О.В. Воскобойнікової-Гузєвої. Проте окремо концепт «комунікація» в системі бібліотекознавчих досліджень не був предметом вивчення, що свідчить про доцільність і необхідність його додаткового вивчення.

Мета статті - здійснити комплексний аналіз системи бібліотекознавчих досліджень щодо вивчення науковцями різних аспектів комунікації, виявити основні тенденції та перспективні напрями подальших досліджень.

Важливість ґрунтовного вивчення діяльності бібліотек у новій комунікаційній реальності зумовлена трансформацією інформаційно-комунікаційного середовища, контентної складової інформаційних потреб користувачів, адаптацією інформаційно-комунікативних технологій у бібліотечну та бібліографічну діяльність бібліотечних установ.

У результаті дослідження теоретичної бази на засадах соціально - комунікаційного підходу, контент-аналізу та методу систематизації, масив наукових публікацій структуровано в три групи.

До першої групи ввійшли наукові праці, які розкривають соціально-комунікаційний підхід у бібліотекознавчих розвідках (О.В. Воскобойнікова-Гузєва, Т Ю. Гранчак, Л.А. Дубровіна, В.О. Ільганаєва, Н.Е. Кунанець, К.В. Лобузіна, О.В. Пастушенко). Науковці розглядають підхід як ефективний інструмент дослідження комунікаційної діяльності бібліотечних установ у глобальному інформаційному просторі.

Предметом теорії соціальних комунікацій В.О. Ільганаєва вважає комунікаційну взаємодію (процеси, засоби, форми і види, зміст та умови виникнення, розвиток, соціокультурні залежності, організацію в суспільстві) (Ильганаева, 2009). Вона першою (ще в 1996 р.) запропонувала соціально-комунікаційний напрям дослідження бібліотеки, бібліотечної діяльності та бібліотечної освіти як комплексний, міждисциплінарний (Ільганаєва, 1996).

Загалом підхід набув продуктивного розвитку в подальших теоріях, концепціях, дослідженнях українських науковців. В.В. Різун розглядає соціально-комунікаційний підхід на основі системного аналізу досліджуваного об'єкта - соціальних комунікацій та методології, за допомогою якої цей об'єкт можна дослідити (Різун, 2010). В.М. Корнєєв підкреслює, що «сучасна наука про соціальні комунікації тематично різнопланова, методологічно строката, але чинниками, що поєднують ці дослідження в єдиний науковий напрям, стали соціальна зорієнто - ваність результатів дослідження, вивчення об'єктів у соціальних проекціях комунікаційного характеру та формування виразних соціальних перспектив для розвитку досліджуваного об'єкта практично в кожній науковій праці» (Корнєєв, 2017, с. 6).

Дійсно, у багатьох дослідженнях різних видів комунікації і, відповідно, місця бібліотеки в них науковці визначають як найвпливові - ший чинник упровадження інформаційно-комунікаційних технологій, а, отже, кардинальні зміни в комунікаційній діяльності та соціальних комунікаціях загалом. Зазначимо, що немало досліджень зумовлені потребами професійної спільноти, практичної діяльності співробітників бібліотек у вирішенні актуальних проблем запровадження інноваційних комунікаційних технологій, адекватної протидії глобалізації інформаційного простору.

У контексті бібліотечних досліджень слушними, на нашу думку, є розуміння змісту соціально-комунікаційного підходу Т Ю. Гранчак: підхід «розглядає весь бібліотечний простір як єдину комунікаційну мережу обміну концентрованого людського досвіду, де базовими категоріями є поняття «комунікація» та «інформація»» (Гранчак, 2012).

Заслуговують на увагу бібліотечного співтовариства методологічні питання галузі соціальних комунікацій, які розвинуто О.В. Пастушен - ко (2016) за допомогою аналізу дисертаційних досліджень книги і періодики як динамічної документної системи, соціально-комунікаційного засобу каналу наукової та освітньої комунікації.

На основі сучасних бібліотекознавчих підходів, теорії соціальних комунікацій К.В. Лобузіна (2013) доводить, що поєднання традиційних та інноваційних принципів дозволяє бібліотекам посісти певне місце в майбутньому суспільстві знань. Учена визначає сучасний стан бібліотечної діяльності як перехідний від інформаційно-комунікаційного до когнітивного етапу розвитку.

До другої групи належать публікації, у яких порушуються проблеми трансформації бібліотеки як соціально-комунікаційної установи за умов розвитку глобального інформаційного середовища, формування єдиного комунікаційного простору та впровадження інформаційно - комунікаційних технологій.

Сучасні бібліотекознавці характеризують бібліотеку як соціально - комунікаційну та комунікаційну установу (Гранчак, 2012; Давидова, 2005; Кобєлєв, Мар'їна, 2006; Колеснікова, 2012; Лалак, 2016; Мухамед'яров, 2010; Пастушенко, 2016; Шемаєва, 2009). Вони визначають провідною умовою трансформації бібліотеки виникнення нової комунікаційної діяльності, інноваційних моделей інформаційного обміну в комунікаційному середовищі. Так, О. Кобєлєв та О. Мар'їна, аналізуючи такий чинник, як трансформація бібліотеки, зазначають, що бібліотека «стала провідним комунікаційним центром, пройшовши значний шлях від накопичення, зберігання, оброблення та розповсюдження документної інформації, організації інформаційного обслуговування до роботи із конструктами знань» (Кобєлєв, Мар'їна, 2006, с. 19).

На основі застосування комплексу методологічних підходів, методів дослідження, ґрунтовного аналізу бібліотечних моделей та існуючих стратегій і концепцій розвитку бібліотечно-інформаційних установ О.В. Воскобойнікова-Гузєва переконливо обґрунтовує мо - дернізаційну модель розвитку бібліотечно-інформаційних установ України як перспективний напрям у бібліотечно-інформаційній сфері (Воскобойнікова-Гузєва, 2012).

Інша дослідниця бібліотечних змін (О. Лалак) наголошує, що «бібліотечні установи давно перестали бути лише осередком інформаційних ресурсів та архівних даних. Завдяки інноваційному техніко - технологічному розвитку вони дедалі частіше виступають як навігатори суспільно-політичної діяльності, як соціально-комунікаційні рушії інтелектуального потенціалу» (Лалак, 2016, с. 20).

Активізується увага дослідників до вивчення комунікаційної взаємодії бібліотек. Це, зокрема, дисертаційні дослідження О.А. Мар'їної, Є. Ю. Петрухно, Г. І. Пристай, С.О. Шемаєва. Як складну форму бібліотечної комунікації в інформаційному суспільстві подає інформаційно - комунікаційну взаємодію О.А. Мар'їна (2011). Особливості комунікаційної взаємодії ОУНБ з культурно-мистецькими закладами конкретизовано в публікаціях Г. І. Пристай (2016). Цементуючою умовою порозуміння й узгодження дій щодо інноваційного розвитку бібліотек обґрунтовано міжособистісну взаємодію в колективі Є. Ю. Петрухно (2009). Взаємодію бібліотечного фахівця і користувача як специфічний комунікативний фон інформаційно-бібліотечної діяльності аналізує О. Дікунова (2012).

Доцільним під час дослідження діяльності бібліотеки в сучасному комунікаційному просторі є застосування системного підходу С.О. Шемаєвим (2016). Науковець, аналізуючи взаємодію бібліотек, музеїв, архівів у комунікаційному просторі України, ставить за мету «сформувати цілісне уявлення про сутність взаємодії бібліотек з музеями й архівами як комплексу комунікаційних процесів різних рівнів (со - ціокультурного, технологічного, дослідницького, освітнього) та форм комунікації, що мають різне наповнення, види, моделі та становлять цілісність: контакт - співробітництво - партнерство - кооперація - конвергенція» (Шемаєв, 2016, с. 12).

Немало фундаментальних наукових праць присвячено дослідженню бібліотеки в різних видах систем комунікацій. Коеволюційні процеси розвитку бібліотеки в системі наукової комунікації стали предметом різноаспектного вивчення Г.В. Шемаєвої, котра доводить, що бібліотека стає системоутворюючим елементом у комунікаційній системі суспільства, зокрема наукових комунікацій, відводить їй роль інтегратора ресурсів усіх комунікаційних структур та взаємопов'язуючого елементу постійних і тісних взаємозв'язків між структурними компонентами науки (внутрішня взаємодія) та її взаємозв'язків із зовнішнім середовищем. Запропонована вченою система стратегічного розвитку бібліотеки як комунікаційного центру набула відображення в концептуальних моделях наукових комунікацій в умовах інформаційного суспільства та переходу до суспільства знань. Врахування трансформаційних процесів у системі науки, наукової комунікації, бібліотеки дозволило їй визначити послідовність зміни моделей функціонування бібліотеки в системі наукової комунікації: лінійна - інтеракційна - інтеграційна - аналітико-когнітивна (Шемаєва, 2009). Особливо цікавим і корисним є обґрунтування вченою наявності всіх моделей, що сприяє багатова - ріантності комунікацій. Зазначені моделі розвинула Т О. Колеснікова (Колеснікова, 2012).

Заслуговує на увагу застосування концепту «комунікація» А.В. Струнгаром (2016), котрий розглядає інформаційно-аналітичний портал бібліотеки як засіб наукової комунікації. Він визначає магістральним аспектом в концепції такого порталу аналітичну обробку наукової інформації для одержання джерельної бази щодо загального стану вітчизняного дослідницького середовища.

Третя група - публікації, присвячені дослідженню окремих складових бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів, аспектів сучасного менеджменту, застосування інноваційних підходів до організації окремих напрямів роботи бібліотеки в умовах виникнення нових видів, засобів і технологій комунікаційної діяльності.

Осмислення бібліографічної діяльності з точки зору соціально - комунікаційного підходу здійснюють Т В. Добко, Л.В. Глазунова, Г.М. Швецова-Водка. Зокрема Т В. Добко репрезентує поглиблення трансформаційних процесів довідково-бібліографічної діяльності бібліотек НАН України, її змісту, форм і методів під впливом зміни інформаційно-комунікаційного середовища (Добко, 2013). Зазначене доповнює Л.В. Глазунова (2015), котра розкриває бібліографознавство як полідисциплінарну та поліморфну науку соціокомунікаційного циклу.

Основні засади розвитку бібліотечного сегмента глобального інформаційного простору досліджує Л. Трачук (2017). Сам глобальний інформаційний простір вона розглядає «як нове децентралізоване комунікаційне середовище та невіддільну частину життєвого середовища сучасного людства зі специфікою у вигляді розірваності двох рівнів буття: реального та віртуального». Дослідниця звертає увагу на вплив електронних засобів комунікації. Електронні засоби взаємодії, революційно змінивши масштаби соціальної комунікації, сприяли створенню глобального комунікаційного простору. Так, автор наголошує, що «сучасне соціальне завдання» полягає «у постійній актуалізації бібліотечного сегмента віртуального інформаційного простору, сприянні його входження до загальнодержавного та світового інформаційних просторів, враховуючи потреби користувачів як визначального чинника бібліотечних інновацій» (Трачук, 2017, с. 47).

Різні тенденції та стратегії комунікацій галузевих бібліотек і бібліотек вищих навчальних закладів, пов'язані з інформаційно - бібліотечним забезпеченням, є предметом уваги Н.О. Артамонової (медичні науки) (2013), Н.Н. Мухамедьярова (здоровий спосіб життя) (2010), Ю.В. Пасмор (право) (2011).

Розгортання бібліотечно-інформаційної діяльності в системі соціальних комунікацій актуалізує проблеми, пов'язані з необхідністю визначення якості бібліотечних продуктів і послуг. Теоретичні узагальнення соціологічних досліджень як комунікаційного складника системи менеджменту якості пропонує В.Ю. Вахнован, а комунікаційну модель реалізації такої системи в бібліотеках України для досягнення сталого бібліотечного розвитку - Т П. Ткаченко. Дослідниця доводить залежність ефективності бібліотечної соціально-комунікаційної взаємодії «не лише від якості інформаційно-бібліотечних продуктів і послуг, але й від ефективності контактів бібліотеки з іншими суб'єктами комунікації, їх інтенсивності, ступеня доступності комунікаційних каналів і засобів, рівня компетентності персоналу бібліотек, долучення бібліотечної установи до комунікаційної мережі» (Ткаченко, 2015, с. 10).

Провідною тенденцією досліджень сучасної діяльності бібліотек є актуалізація комунікаційного аспекту їх діяльності, навіть якщо предмет дослідження й не містить поняття «комунікації» як такої. Серед таких доречно назвати спільну публікацію Т Коваль і Л. Туровської. Дослідники, розглядаючи інноваційні моделі сучасної бібліотеки в контексті бібліотечно-інформаційного обслуговування, справедливо зазначають, що «під впливом інформатизації суспільства світові бібліотеки зазнають трансформації усталених функцій, кардинально переосмислюють діяльність і перекладають центр тяжіння бібліотечно-інформаційного обслуговування на інформаційно-комунікаційний аспект» (Коваль, Туровська, 2017, с. 11). Науковці порівнюють попередню систему бібліотечної комунікації - діада «бібліотека - користувач» - із сучасною системою бібліотечної комунікації, яка діє в тріаді: «бібліотека - комп'ютер-користувач» й опосередковується власними електронними ресурсами, послугами та продуктами книгозбірні (Коваль, Туровська, 2017, с. 13.)

Різноаспектність тематики наукових праць, широке коло об'єктів дослідження зумовили структуризацію певного масиву джерел. Виокремлено три групи наукових праць.

Здійснений аналіз сучасної системи бібліотекознавчих досліджень свідчить про активізацію вивчення комунікаційних процесів, комунікаційної діяльності бібліотек та трансформації їх функціональних завдань в умовах розвитку глобалізаційних процесів, формування нового комунікаційного середовища, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій.

Формування теоретичних підходів, обґрунтування концептуальних засад, стратегій розвитку та перспектив подальшої діяльності бібліотек у контексті сучасних соціокультурних змін стають визначальними завданнями для дослідників.

Концепт «комунікація» застосовується під час як обґрунтування методологічних підходів і методів досліджень, формування теоретичних засад сучасного бібліотекознавства, так і досліджень, присвячених аналізу діяльності бібліотеки - соціально-комунікаційної установи в комунікаційному просторі в умовах упровадження інформаційно - комунікаційних технологій.

Подальші дослідження можуть бути спрямовані на побудову різноманітних динамічних моделей інформаційного обміну як в інформаційному середовищі певних галузей, так і в інформаційному просторі міжгалузевих комплексів.

Список посилань

бібліотечний інформаційний комунікація

1. Воскобойнікова-Гузєва, О.В. (2012). Модернізаційні моделі розвитку бібліотечно-інформаційних установ в період глобалізації: визначення базових складових. Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Київ, 33, 7-30.

2. Глазунова, Л.В. (2015). Бібліографознавство в Україні на сучасному етапі: організаційно-управлінський аспект. (Автореф. дис…. канд. наук із соціальних комунікацій: 27.00.03). Харків.

3. Гранчак, Т (2012). Бібліотека і політична комунікація: монографія. Київ.

4. Давидова, І.О. (2005). Бібліотечне виробництво в інформаційному суспільстві: монографія. Харків: ХДАК.

5. Дікунова, О. (2012). Діалогічна взаємодія бібліотечних фахівців та користувачів бібліотеки вищого навчального закладу як чинник підвищення якості освіти. Вісник Львівського університету. Серія: Книгознавство бібліотечних та інформаційних технологій, 7, 286-290.

6. Ільганаєва, В.О. (1996). Бібліотечна освіта: нова парадигма розвитку: монографія. Київ: Бібліотечний вісник, 1996.

7. Ильганаева, В.А. (2009). Социальные коммуникации (теория, методология, деятельность): словарь-справочник. Харьков: Гор. тип.

8. Кобєлєв, О. й Мар'їна, О. (2006). «Інформаційний аналіз і консалтинг» у системі підготовки спеціалістів бібліотечно-інформаційної сфери. Бібліотечний вісник, 3, 18-22.

9. Коваль, Т і Туровська, Л. (2017). Інноваційні моделі сучасної бібліотеки у контексті бібліотечно-інформаційного обслуговування. Вісник Книжкової палати, 1, 11-15.

10. Колеснікова, ТО. (2012). Комунікаційні моделі діяльності бібліотек ВНЗ в умовах інформатизації. (Автореф. дис…. д-ра наук із соціальних комунікацій: 27.00.03). Харків.

11. Корнєєв, В.М. (2017). Соціальнокомунікаційний підхід в українській науці. (Автореф. дис…. д-ра наук із соціальних комунікацій: 27.00.01). Київ.

12. Кунанець, Н.Е. (2013). Інформаційно-бібліотечне обслуговування осіб з особливими потребами: історія та сучасність: монографія. Львів.

13. Лалак, О. (2016). «Жива бібліотека» як інноваційна соціально-комунікаційна технологія міжкультурної інтеракціїї. Бібліотечний вісник, 2, 17-21.

14. Лобузіна, К.В. (2013). Знаннєві ресурси у бібліотечно-інформаційній діяльності: організація, управління, доступ. (Автореф. дис…. д-ра наук із соціальних комунікацій: 27.00.03). Київ.

15. Мар'їна, О.Ю. (2011). Інформаційно-комунікаційна взаємодія як фактор розвитку регіональних бібліотечних систем. (Автореф. дис…. канд. наук із соціальних комунікацій: 27.00.03). Харків.

16. Мухамед'яров, Н.Н. (2010). Бібліотека як соціально-комунікаційний центр формування здорового способу життя. (Автореф. дис…. канд. наук із соціальних комунікацій: 27.00.03). Харків.

17. Пасмор, Ю.В. (2011). Бібліотечно-інформаційне забезпечення правової науки в Україні: напрями консолідації. (Автореф. дис…. канд. наук із соціальних комунікацій: 27.00.03). Харків.

18. Пастушенко, О.В. (2016). Бібліотека як комунікаційна установа в інформаційному просторі та розвиток функцій ресурсної бази науки. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія, 1, 16-24.

19. Петрухно, Ю.Є. (2009). Міжособистісна взаємодія в колективі як фактор інноваційного розвитку бібліотек. (Автореф. дис…. канд. наук із соціальних комунікацій: 27.00.03). Харків.

20. Різун, В.В. (2010). До питання про соціальнокомунікаційний підхід у науці. Комунікація, 1, 35-36.

21. Струнгар, А.В. (2016). Інформаційно-аналітичний портал бібліотеки як засіб наукової комунікації. (Автореф. дис…. канд. наук із соціальних комунікацій: 27.00.03). Київ.

22. Ткаченко, Т.П. (2015). Система менеджменту якості як засіб сталого розвитку бібліотек України. (Автореф. дис…. канд. наук із соціальних комунікацій: 27.00.03). Харків.

23. Трачук, Л. (2017). Бібліотечний сегмент глобального інформаційного простору: основні засади розвитку. Вісник Книжкової палати, 3, 47-49.

24. Шемаєв, С.О. (2016). Взаємодія бібліотек, музеїв, архівів у комунікаційному просторі України. (Автореф. дис…. канд. наук із соціальних комунікацій: 27.00.03). Харків.

25. Шемаєва, Г.В. (2009). Бібліотека в системі наукової комунікації: коеволюційні процеси розвитку. (Автореф. дис…. д-ра наук із соціальних комунікацій: 27.00.03). Харків.

Размещено на Allbest.ru