Художньо-історичний музей в культурно-просвітницькій діяльності Н. Онацького

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.013.43Онацький(477.52)(09)

Художньо-історичний музей в культурно-просвітницькій діяльності Н. Онацького

Никифоров А.М.,

викладач кафедри історії, теорії музики та художньої культури Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка

У статті висвітлено роль і місце Н. Онацького в становленні Сумського художньо-історичного музею, визначено внесок педагога-просвітника в культурно-освітнє життя Слобожанщини. Автор концентрує увагу на етапі створення музею, оскільки потужний духовний потенціал, закладений його фундатором, простежується і впливає на всю подальшу історію закладу. Перспективу подальших наукових розвідок автор вбачає у здійсненні грунтовного наукового аналізу та систематизації педагогічно-просвітницької та культурно-освітньої діяльності митця на шляху вдосконалення мистецької освіти в Україні.

Ключові слова: Никанор Онацький, художній музей, культурно-просвітницька діяльність.

онацький художній історичний слобожанщина

Никифоров А. М. Художественно-исторический музей в культурно-просветительской деятельности Никанора Онацкого. В статье освещена роль и место Н. Онацкого в становлении Сумского художественно-исторического музея, определен вклад педагога-просветителя в культурно-образовательную жизнь Слобожанщины. Автор концентрирует внимание на этапе создания музея, поскольку мощный духовный потенциал, заложенный его основателем, прослеживается и влияет на всю дальнейшую историю заведения. Перспективу дальнейших научных исследований автор видит в осуществлении тщательного научного анализа и систематизации педагогико-просветительской и культурно-образовательной деятельности художника на пути совершенствования художественного образования в Украине.

Ключевые слова: Никанор Онацкий, художественный музей, культурно-просветительская деятельность.

Nikiforov А. M. Museum of Art and History in cultural and educational activity of Nicanor Onatsky. In this article is highlighted the role and place of N. Onatsky in the formation of Sumy Museum of Art and History and defined contribution of the teacher and educator in the cultural and educational life of Slobodian. Author focuses on the stage of the establishment of museum as a powerful spiritual potential of its founder, is traced and influences the entire subsequent history of the institution. Author sees the prospects for further research in the implementation of a thorough scientific analysis and systematization of the pedagogical-educational, cultural and educational activities of the artist on the way of improving art education in Ukraine.

Key words: Nicanor Onatsky, art museum, cultural and educational activities.

Нині Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького - скарбниця творів вітчизняного та світового мистецтва в Україні. У 2015 р. музею виповнилося 95 років. Заснований у 1920 році як художньо- історичний художником, педагогом і громадським діячем, учнем І. Ю. Репіна Никанором Харитоновичем Онацьким (1875-1937 рр.), сьогодні у своїй експозиції та фондах музей налічує понад чотирнадцять тисяч експонатів. Основу музею склали твори з приватного зібрання О. Гансена та інших приватних колекцій міста і області. Експозиція музею розміщена у восьми залах двоповерхового маєтка, побудованого в кінці XIX ст. У ній представлені твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва видатних українських і зарубіжних митців минулих століть і сучасності. 28 грудня 1994 р. музею було присвоєно ім'я його засновника - Никанора Онацького. Актуальність теми зумовлена визначенням ролі та місця Никанора Онацького у створенні Сумського художнього музею, оскільки перші одинадцять років історії музею фізично пов'язані з іменем уродженця Сумщини, професійного художника, поета, педагога, археолога, краєзнавця, мистецтвознавця, музеєзнавця, громадського діяча Н. Онацького, для якого організація музею в Сумах стала справою життя. Потужний духовний потенціал, закладений його фундатором, простежується і впливає на всю подальшу історію закладу. До цього часу науковцями провадиться процес дослідження і наукового аналізу документів з родинного архіву Н. Онацького, який його донька Наталія Никанорівна передала музею наприкінці минулого століття і без яких неможливо було відтворити як біографію Н. Х. Онацького, так і початкову історію першого музею в Сумах. За свідченням О. І. Маршали - директора музею з 1937 по 1960 рр. - у зв'язку з переважно художнім профілем експонатів, що надійшли до фондів у період формування закладу, у 1937 р. офіційно було визначено художній профіль музею наданням йому статусу республіканського 3-ї категорії та одночасно переведено у підпорядкування Комітету у справах мистецтв.

Наразі музейний фонд, відомий далеко за межами України, налічує більше 15-и тисяч творів живопису, графіки, скульптури і декоративно-ужиткового мистецтва. Це роботи українських і російських митців XVIII - початку XX ст., радянських і зарубіжних художників, колекція нумізматики, вироби декоративного мистецтва майстрів України, Росії, країн західної Європи та Сходу XVI - початку XX ст. Окрасою музейного зібрання є український іконопис XVIII ст., живопис В. Боровиковського, О. Кіпренського, І. Айвазовського, офорти Т. Шевченка, графіка К. Трутовського, Л. Жемчужникова, твори художників-передвижників І. Репіна, І. Шишкіна, І. Левітана, А. Куїнджі, українських митців демократичного спрямування В. Васильківського, С. Свєтославського, М. Пимоненка, талановитих земляків Н. Онацького - Г. Нарбута, К. Власовського, скульпторів М. Лисенка та І. Кавалерідзе, братів Кричевських, твори сучасних українських художників.

Безперечно, у дослідженні життєвого шляху та творчої спадщини Н. Онацького простежуються значні зрушення, але науково-творча спадщина Н. Онацького в контексті мистецької педагогіки ще не вивчена і не систематизована. Таким чином, цілісного і всебічного аналізу культурно-просвітницької діяльності Н. Онацького, висвітлення його внеску у розвиток української культури та освіти взагалі та дослідження послідовності становлення Сумського художнього музею, зокрема, до цього часу не здійснено.

Огляд літературних матеріалів дає нам підстави стверджувати, що особистість Н. Онацького привертала увагу культурно-громадських діячів, науковців: педагогів, біографів, істориків, краєзнавців, літературознавців, мистецтвознавців, етнографів з початку ХХ століття і до сьогодення:

біографію Никанора Онацького вивчали Г. Ареф'єва, В. Граб, Г. Петров, Б. Ткаченко, Т. Кулик, Я. Коцур, М. Петренко, В. Скакун, Л. Сапухіна, Б. Сидоренко, Н. Юрченко;

Д. Кудінов, Н. Подоляка, Г. Яловий, В. Ханко, Л. Федевич, С. Побожій, Ю. Ступак аналізують окремі аспекти теоретико-мистецьких публікацій та наукових розвідок Н. Онацького;

Н. Юрченко, Н. Дужа, Г. Ареф'єва, Г. Андрусенко, Л. Мельник, Б. Піаніда, В. Рубан, А. Скалацький, В. Ханко, М. Тимошенко досліджували його просвітницьку спадщину крізь призму образотворчого процесу;

широким колом дослідників різних регіонів України проаналізовано творчий здобуток художника, що зберігається в збірках художніх музеїв, висвітлено його наукове і просвітницьке значення в культурно-освітньому житті українців:

у Харківському - М. Безхутрий;

у Лебединському - Є. Прохасько;

у Сумському - Г. Арефєва, Н. Юрченко, Н. Дужа, Л. Федевич;

у Чугуївському - Г. Андрусенко;

у Луганському - Л. Корнішина;

у Полтавському музеї - В. Ханко, О. Волотарець, Т. Галям, В. Граб, І. Гуньовський.

Мета дослідження - висвітлити роль і місце Никанора Харитоновича Онацького в становленні Сумського обласного художнього музею - визначного внеску педагога-просвітника в культурно-освітнє життя Слобожанщини.

У дослідженні використовувалися такі методи:

теоретичний та історико-логічний аналіз архівних матеріалів і друкованих джерел з досліджуваної проблеми;

персоналістично-біографічний, що застосовувався для аналізу життєвого шляху Н. Х. Онацького;

хронологічно-системний, що висвітлює події в часовій послідовності;

феноменологічний підхід, що допоміг розглянути постать Н. Х. Онацького без упередженості. Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького, заснований протягом 1920-1922 рр., має одне з найзначніших в Україні зібрань вітчизняного і зарубіжного образотворчого і декоративного мистецтва Х VII - ХХ ст.

Ідея створення музею в Сумах виникла у Н. Х. Онацького на тлі революційних подій. Музейна політика перших років радянської влади була спрямовано на організацію доступу широких верств населення до культурної спадщини, і музейна мережа в цілому по країні зростала швидкими темпами. Тотожні процеси відбувалися й на місцях, керівництво Сумської наросвіти підтримувало ідею Н. Х. Онацького. У цих умовах вона набувала свого поступового розвитку, але її втілення залежало від наявності музейного матеріалу та приміщення для його збереження.

У березні 1920-го р. Наросвіта організувала секцію образотворчих мистецтв на чолі з Н. Онацьким, яка визнала першочерговим завданням створити музей. Проект, вироблений Н. Онацьким, затвердив повітовий виконком, надав і будинок на 5 кімнат. До першого «помешкання» Музею був приєднаний другий будинок на 7 великих кімнат. За короткий час усі 12 кімнат зайняв Музей. Швидкий ріст кількості нових експонатів примусив приєднати третє помешкання на 11 кімнат. Таким чином, уже в 1922 р. Музей мав три помешкання на 23 кімнати, сполучених між собою прорубаними в мурах дверима із загальним парадним входом. Але значна частина експонатів за браком місця залишалася у музейних сховищах.

Не зважаючи на те, що організація Сумського музею, яка припадає на роки 1920-1922, проходила в неймовірних умовах громадянської війни, руїни, хвороб, голоду, холоду, нестатків й відсутності будь-якої платні протягом 11 місяців (1922 р.), Никанор Харитонович гуртує студентів, краєзнавців, газетярів, активістів і рятує численні скарби мистецтва, що розпливалися з маєтків Хрущова, Кеніга, Капніста, Аненкових, Голіцина, Харитоненка, Суханова, з приватних збірок шанувальників старовини. Музей розпочав обстежувати майно релігійних громад в окрузі, але через відсутність коштів ця робота проведена лише в незначній частині Сумщини. Звичайно, самотужки таку збиральницьку роботу виконати було не під силу, тому Никанор Харитонович створив по всій окрузі густу мережу помічників.

У нагороду за організацію музею голова Виконкому Андрій Хвиля, який дуже цікавився цією справою, видав співробітникам по 1 пуду пшениці, 2 пуди жита й по 20 фунтів гречки. Це мало тоді свою «цінність» і викликало задоволення й дяку з боку музейних працівників [7, с. 1].

Слід зауважити, що музеї України, в тому числі і Сумський художньо-історичний музей, на початку радянської доби виконували велику культурно-просвітницьку роботу серед населення. Музеєзнавство потребувало теоретичного підґрунтя, а музеї - захисту держави, тим більше, що хаос часів громадянської війни позначився на збереженні безцінних експонатів. Саме тому голова музейної секції Управління наукових установ Народного комісаріату освіти (Укрнауки) В. В. Дубровський присвятив свою працю класифікації українських музеїв і надав коротку характеристику кожному, в тому числі, в цьому ж контексті, один із розділів присвятив Сумському художньо-історичному музею [3, с. 44].

Лише 1925 рік в історії музею був переломним: «З цього року вперше почалось опалювання помешкання, вперше Музей одержав 750 карб. на придбання експонатів і музейну роботу. З цього року Музей має свій кошторис і свої спецкошти [7, с. 1-10]. У 1926 році для краєзнавчої діяльності Н. Онацький призначений Уповноваженим з охорони пам'яток старовини, мистецтва і природи на Сумщині та Кореспондентом Всеукраїнського археологічного Комітету Академії Наук УРСР. Про труднощі становлення Сумського музею Н. Онацький розповів у розвідці «Сім років існування Сумського музею». У своїй роботі Никанор Харитонович запозичував досвід музейників Києва, а ще більше Харківського музею, очолюваного Стефаном Андрійовичем Таранушенком. Зв'язок між собою обидва директори підтримували постійно. Приїжджаючи у відрядження на Сумщину, Стефан Андрійович користувався допомогою і сумських музейників, підтримував Н. Онацького в його домаганнях перед владою в питаннях збереження архітектурних пам'яток. Нам відомий лист Харківської Крайової Комісії охорони пам'яток культури й природи Укрнауки від 9 травня, 1928 року, підписаний С. Таранушенком до Сумського окрвиконкому про заборону руйнації будинку XVIII ст. у комуні «Успіх» села Старе [12, с. 46].

Директор музею H. Онацький був у постійних пошуках нових і нових мистецьких скарбів. Його стараннями народові повернуто багато полотен Боровиковського, Рєпіна, Реріха, Сєрова, Ватто, Маковського, Айвазовського, Кіпренського, скульптурні роботи Торвальдсена і Врубеля. До речі, привезеними Н. Онацьким до музею твори художників В. Є. Маковського та М. В. Нестерова релігійного походження ще й сьогодні пишається музей [11, с. 320-326].

Про діяльність Сумського художнього музею в 30-і рр. ХХ ст. у місцевих архівах вичерпних даних не збереглося. Проте цікавою є інформація, що міститься в економічно-адресному довіднику на 1931 р. «Вся Україна та АМСРСР», де в розділі, присвяченому науковим установам УРСР, вказано розташований по Шевченківській вулиці, 13 Сумський художньо-історичний музей. В іншому розділі довідника, де йдеться про установи, організації та заклади Сум, названі два музеї: «Музей Революції» по вул. Шевченка, 11 (завідувач В. І. Зубченко) та «Історичний музей» по вул. Шевченка, 13 (завідувач Н. Х. Онацький). Саме В. І. Зубченку Н. Х. Онацький передав при звільненні усі музейні цінності і справи. В Акті про передачу Н. Х. Онацьким музейних експонатів та інвентаря В. І. Зубченку фігурує як «внов призначений директор Сумського краєзнавчого музею». Гадаємо, що у цьому формулюванні відобразилися спроби місцевої влади реорганізувати музей у краєзнавчий.

10 січня 1939 р. була утворена Сумська область, а вже 15 березня того ж року виконком Сумської обласної Ради депутатів трудящих ухвалив рішення про створення на базі Сумського художньо-історичного музею двох музеїв - художнього і краєзнавчого. Проте через брак приміщень вони продовжували співіснувати під одним дахом [9, с. 4-20].

Слід зауважити щодо першого періоду існування музею - майже до кінця XX ст. чи не єдиним архівним джерелом про часи становлення музею була брошура Н. Онацького «Сім років існування Сумського музею», що вийшла друком в 1927 р. [7]. Хоча відомо, що систематично проводився облік музейних надходжень з одночасною науковою обробкою, складалися описи колекцій, знайдених у Сумах, велась інша документація, але після його репресії в 1937 р. кілька десятиліть поспіль під заборону підпадало все, що було пов'язане з його ім'ям. З музейних архівів вилучались книги і акти надходжень експонатів, листи і всі документи, які зберігали записи Н. Онацького. Таким чином музей втратив і описи колекцій О. Гансена, інших колекціонерів, які були складені Н. Онацьким у 1920-ті рр. Про наявність таких описів у музеї в 1952 р. свідчить Акт обстеження Сумського художнього музею бригадою Комітету у справах мистецтв при Раді міністрів СРСР, у підпорядкуванні якого музей перебував з 1938 р. до середини 1950-х рр. [9, с. 15]. Вилучення документів тривало до кінця п'ятдесятих років. За таких обставин науковці не мали доступу до брошури Н. Онацького і тому протягом всієї історії існування музею вона жодного разу не стала об'єктом дослідження і аналізу фахівців Тільки наприкінці XX ст. це видання побіжною згадкою потрапляє до публікацій про музей. Безумовно, такий стан справ певним чином позначився на літописній історії музею, особливо перших років його існування 1920-1946 рр.

Огляд музейних видань 1950-1980 рр. дає можливість зробити висновок, що як відсутність необхідної інформації, так і заборона на матеріали, пов'язані з ім'ям Н Онацького, створили стереотип образу музею 1920-х рр. Так само з появою перших публікацій про Н. Онацького після його офіційної реабілітації в 1956 р. науковці не могли знайти відповіді на низку запитань. Лише в останнє десятиліття стало можливим визначити, чому в 58- літньому віці Н. Онацькнй звільняється саме в той час, коли створений ним музей запрацював як повноцінний культосвітній заклад, а унікальна музейна збірка вже стала відомою далеко за межами Сумського повіту. За двадцять років, відданих Сумам, він здобув тут визнання і повагу, цінували його також як художника і викладача образотворчих дисциплін. Формально все оточення сприяло тому, щоб Н. Онацькнй надалі лишався директором музею. Незрозумілим було і його публічне покаяння через газету «Плуг и молот» у червні 1929 р. у зв'язку з колишнім короткочасним перебуванням у партії есерів з березня 1917 по червень 1918 рр.

Неможливо було пояснити також і рішення Н. Онацького про створення експозиції відділу періоду феодалізму в Полтавському краєзнавчому музеї, куди він добровільно влаштувався на посаду заступника директора. Після відкриття цієї фатальної експозиції Н. Онацького було звільнено з роботи, потім заарештовано з обвинуваченням «в націоналістичній пропаганді музейними засобами», а в 1937 р. - розстріляно. Відповіді на деякі з цих питань почали з'являтися вже після 1990 р., коли відкрилися архіви КДБ. Саме тоді стало відомо, що Н. Онацький не «помер в таборах в 1940 р.», а був розстріляний в 1937 р.

У 1994 р. Служба Безпеки України по Сумській області запросила з Полтави справу Н. Онацького і надала можливість ознайомитися з нею музейним працівникам: Державний архів Управління Служби безпеки України Полтавської області (ДА УСБУ ПО) надав музейним працівникам справу Н. Онацького для дослідження. Але, як і раніше, з більшості питань був відсутній зв'язок між окремими подіями як в історії музею, так і в особистому житті його фундатора. Тільки тепер, коли до інформації з архівів КДБ додався унікальний родинний архів Н. Онацького, датований 1920-1930 рр. стало можливим заповнення майже всіх порожнеч в єдиному процесі становлення музею і діяльності Н. Онацького. З'явився фактично і логічно обгрунтований зв'язок між трагічною долею Никанора Онацького і подальшою долею створеного ним музею. Родинний архів Н. Онацького - це близько ста оригінальних документів. Надійшов він у 1998 р. від Наталії Никанорівни Онацької, яка мешкала на той час у Харкові. Ці матеріали стали складником Наукового архіву Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького (Архів СОХМ). Серед документів архіву - численні довідки, характеристики, посвідчення, листи, які отримував Н. Онацький від інспектури окружного відділу народної освіти, під егідою якого створювався музей. Як свідчать факти, підгрунтя загрози, що нависла над Н. Онацьким і музейною збіркою, було політичним. Підтвердженням тому є публікація Н. Онацького в місцевій газеті в 1929 р. «Прохаю надрукувати таку мою заяву: з 1905 року, беручи участь у визвольному рухові, ідеологічно я близько стояв до народних угрупувань і після лютневої революції 1917 року був одним з активних організаторів партії українських соціалістів революціонерів в м. Сумах» [6, с. 2]. Виступ у пресі, зрозуміло, був обумовлений тим, що вже в Сумах було заведено енкавеесівську справу на Н. Онацького, до якої час від часу йшли доноси тих, хто спілкувався з ним по роботі, бував вдома. Безпосереднього політичного компромату в них не було, це були описи бесід з Н. Онацьким - розповіді про роботу директора, його уподобання. Інтуїтивно Н. Онацький відчував, розумів з чим це пов'язано і щиро вірив, що з цим можна покінчити публічним покаянням. Безперечно, Н. Онацький не міг передбачити, що короткочасне перебування в партії есерів затаврує все його життя, стане формальним приводом для трьох арештів, буде його провиною перед державою. На кожному допиті про це відповідав слідчим, а далі йшлося про «націоналістичні» експозиції, які створював Н. Онацький.

Коли після 1925 р. Сумський музей повністю відкрив свої фонди, розгорнув постійні експозиції, всім стало зрозуміло, що це музей художнього профілю, історична тематика була фрагментарною. А в країні на той час створювались, або вже були відкриті музеї історико-краєзнавчого профілю. Саме в цей час і виникли «політичні» проблеми Н. Онацького, а Акт передачі фондів Сумського музею на цьому тлі сприймається як звинувачення на адресу директора, що створив музей не того, що треба, профілю. Вочевидь, щоб довести, що він нічого не має проти краєзнавчих музеїв, Н. Онацький покидає викладацьку роботу в Сумах і 3 червня 1934 р. переїздить до Полтави і починає працювати в Полтавському краєзнавчому музеї над фатальною для себе експозицією.

Таким чином, аналіз нових архівних документів дає можливість уточнити основні віхи життя просвітника і внести певну визначеність щодо встановлення дати заснування Сумського художнього музею. Стало відомо, що думка про організацію музею в Сумах виникла ще у 1918 р. Місцева Наросвіта виділила комісію під головуванням місцевого педагога П. П. Безсонова й доручила збирати експонати. Зібравши певну кількість, комісія почала дбати про помешкання, але наступ Денікінців у 1919 р. та складне становище на фронті призупинили справу. Разом із загонами білогвардійців до Сум поверталися власники зібраних речей і вимагали їх повернення. Після відходу «білих» в Сумах був організований «Палац Праці», куди знову звозилися цінні речі з панських маєтків (багато речей пропало) [4, с. 252]. З ліквідованого «Палацу Праці» цінні речі передано до Музею. Крім того, розпочалося широке й систематичне збирання мистецьких речей по панських маєтках, будинках, склепах трудсоцбезу, державних установах і громадських організаціях. У цьому зв'язку розпочалася передача до Музею великої колекції відомого київського мецената Оскара Гансена, яка знаходилася на той час в Сумах (з 1918 р. переховувалась у маєтку М. Сумовської). Саме ця колекція склала основу мистецької збірки Сумського музею. У той час Н. Х. Онацький був призначений головним експертом із систематизації і складання описів цього зібрання. Художник за покликанням і професією, він дбав, перш за все, про збирання художніх творів, бо добре розумівся в мистецтві. Підтвердженням цього є низка документів з архіву Онацьких, а саме: про проведення краєзнавчої роботи Н. Онацьким на Слобожанщині: Мандат № 5268 від 23 серпня 1923 р. про відрядження Н. Онацького на «...изъятие в Сумской окружной музей художественных ценностей и предметов старины...»; Посвідчення інспектури Наросвіти від 23 квітня 1928 р., в якому зазначається, що Н. Онацький був направлений до комуни «Новий світ» Ворожбянського району для розслідування та відкриття родинного склепу Хрущових; про музейно-просвітницьку роботу, яка була високо оцінена його сучасниками. Про свої досягнення Н. Онацький регулярно доповідав на засіданні міськради. Яскравим свідченням цього є «Резолюція по доповіді Онацького на секції міськради в січні 1927 р.», в якій констатуються «надзвичайні досягнення в галузі організації музею», а також, «Подяка Н. Онацькому від президії міськради за труди, положені при організації музею». У Посвідченні інспектури Наросвіти № 7515 від 12 вересня 1930 р. зазначається: «У наслідок десятирічної праці тов. Онацького в м. Суми виник цінний музей, що має тепер коло тридцяти тисяч різних експонатів великої художньої і історичної вартості всеукраїнської, а в деяких відношеннях і всесоюзного значення й користується популярністю серед трудящих мас Сумщини» [12, с. 48]. Відомо, що дуже багато зусиль доклав сам перший директор музею у справі поповнення музею експонатами. Особисто об'їхав чимало садиб на терені Сумщини, врятувавши таким чином безліч мистецьких творів... Він же залишив нам і документальні замальовки залишків садиб у Хотіні, Славгородку, Сумах. Слід зауважити, що поряд з художніми творами, сюди входили фотографії й інші речі історичного характеру.

Стосовно перегляду та сприйняття творів мистецтва в експозиції музею Н. Онацький казав: «... Дивіться, пишайтеся своїм краєм, будьте величними, як і діди ваші, пам'ятайте їхні діяння, шануйте свою історію» -- зі спогадів вдови митця, записав Б. Ткаченко [11, с. 323].

Відтак, Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького, заснований протягом 1920-1922 рр., має одне з найзначніших в Україні зібрань вітчизняного і зарубіжного образотворчого і декоративного мистецтва ХУІІ-ХХ ст. Труднощі в музеї в перші роки його заснування були неймовірні: громадянська війна, голод, руїна, нестатки. У цих умовах музейна колекція набувала свого поступового формування. Витоки створення музею і початок формування його художньої колекції є найважливішим, першим, доленосним етапом - 1920-1931 рр., коли на посаді директора працював Никанор Харитонович Онацький.

Масштаби діяльності Н. Онацького вражають дослідників до цього часу: у 1926 р. кількість експонатів досягла 9 тисяч, у 1931 р. - 13 тисяч. У повітовому центрі виник музей, який за багатством і цінністю експонатів набув всеукраїнського значення - у музеї зосередились мистецькі шедеври національного і світового мистецтва. Від загибелі на значному терені було врятовано неоціненну художню та історичну спадщину. З такою напругою і такою результативністю не працював жоден з тогочасних діячів на лівобережній Україні, які жили поза столицею. Оскільки колекція раритетів, зібраних, збережених і досліджених Н. Онацьким була розподілена на художнє та краєзнавче зібрання, які стали основою для двох музеїв міста, маємо всі підстави стверджувати, що Н. Онацький є фундатором одночасно двох музеїв - Сумського краєзнавчого та Сумського обласного художнього.

Перспективу подальших наукових розвідок вбачаємо у вивченні педагогічно-просвітницької та культурно- освітньої діяльності Никанора Харитоновича Онацького, оскільки проведене дослідження передбачає подальший пошук архівних матеріалів і літературних джерел і здійснення їх грунтовного наукового аналізу та систематизації на шляху модернізації мистецької освіти в Україні.

Література

1. Ареф'єва Г. В. До питання визначення дати заснування музею / Г. В. Ареф'єва // Художній музей : минуле та сучасність : матеріали наукової конференції, присвяченої 80- річчю заснування Сумського художнього музею ім. Н. Онацького. - Суми : ДОУНБ ім. Н. К. Крупської, 2001. - С. 16 - 18.

2. Граб В. «Ворожий» етнос : з архіву комітету держбезпеки / В. Граб // Зоря Полтавщини. - 1990. - № 4. - 5 січ. -С. 4.

3. Дубровський В. В. Музеї на Україні / В. В. Дубровський. - Х. : Держвидав. України, 1929. - 60 с.

4. Манько М. Суми та сумчани у документах сучасників : Книга друга (1655-2008 рр.) / М. Манько. - Суми : ВВП «Мрія-1» ТОВ, 2008. - 436 с.

5. Никанор Харитонович Онацький (1875-1937) : до 130-річчя від дня народження // Сумський обласний художній музей ім. Н. Х. Онацького / авт. тексту Г. В. Ареф'єва, Н. С. Юрченко. - Суми : Університетська книга, 2005. - 24 с.

6. Онацький Н. Х. Лист до редактора / Н. Х Онацький // Плуг і молот. - Суми. - 1929. - № 68. - С. 2.

7. Онацький Н. Х. Сім років існування Сумського музею / Н. Х. Онацький // Сумська округова інспектура Наросвіти; Сумський художньо-історичний музей. - Суми : 1-ша друк. «Суми-друк», 1927. - 15 с.

8. Реабілітовані історією : [у 7 т.]. - Сумська область, 2005. - (Наук. - док. сер. «Реабілітовані історією» : у 27 т. / голов. редкол. : Тронько П. Т. (голова) [та ін.]). - Кн. 1 / редкол. : Рубанов О. В., Гончаров О .І., Мамій Б. І., Самойлікова Г. П. - Суми : ВВП «Мрія-1» ТОВ, 2005. - 756 с.

9. Сапухіна Л. П. З історії Сумського обласного краєзнавчого музею / Л. П. Сапухіна // Сумський обласний краєзнавчий музей : історія та сьогодення : зб. наук. ст. / ред. Терентьєв В. С. - Суми : Мак Ден, 2005. - С. 3; 4-20.

10. Ткаченко Б. Никанор Воскреслий / Б. Ткаченко // Україна. - 1988. - № 35 (1647). - 28 серп. - С. 8 - 12.

11. Ткаченко Б. Погром : документальний нарис / Б. Ткаченко - Суми : ВВП «Мрія-1» ТОВ, 2010. - С. 282 - 364.

12. Юрченко Н. С. До питання походження старої колекції музею / Н. С. Юрченко // Художній музей : минуле та сучасність : матеріали наук. конф., присвяченої 80-річчю заснування Сумського художнього музею ім. Н. Х. Онацького / ред. Л. К. Федевич. - Суми : ДОУНБ ім. Н. К. Крупської, 2001. - С. 46 - 52.

Размещено на Allbest.ru