Тенденції культурної динаміки в контексті суперечностей соціокультурних змін сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК:327

Шевченко М. І.,

кандидат культурології, доцент, Київський національний університет культури і мистецтв (Україна, Київ), ua.kiev.marina@gmail

Тенденції культурної динаміки в контексті суперечностей соціокультурних змін сучасності

Здійснено спробу концептуалізації культурної динаміки в контексті суперечностей соціокультурних змін сучасності. З'ясовано відмінності між таким поняттями як «культурні зміни», «культурний розвиток», «модернізація культури». Визначені основні суперечності сучасного соціального світу, які визначають культурну динаміку: перехід від домінування єдиного типу раціональності до визнання множинності його моделей; перехід від ліберальної до змішаної соціальної організації «ринкового» суспільства; перехід від національно-державної до полісуб'єктної структури «виробників культури», що репрезентують різноманіття неоднорідних інтересів соціальних груп. Описано тенденції динаміки культури: «наслідування традицій», «дифузія культури», «утилізація культури».

Ключові слова: культура, культурна динаміка, культурні зміни, культурнийрозвиток, модернізація культури.

Важливе місце серед проблем сучасної соціогума- нітарної науки посідає динаміка культури, адже ми живемо в світі який невпинно змінюється. Зміни пронизують економічне і політичне життя, науку, релігію, освіту, соціальну сферу, не виняток і сфера культури. Розширення та інтенсифікація глобальних комунікацій між індивідами та народами веде до закономірного змішування культур, їх трансформації і навіть зникнення. Водночас кожна нація, кожен народ має право на збереження своєї культури та ідентичності. Ось чому в умовах тиску «молоха» глобалізації особливо актуальним є питання збереження унікальності окремих культур та толерантного взаємоіснування культур, які базуються на різних ціннісно-релігійних платформах.

У цьому контексті особливої актуальності набуває теоретичне осмислення проблем культурної динаміки, концептуалізація предметного поля дослідження, адже без цього спроби «практично» вплинути на означені тенденції будуть мало ефективними, а почасти навіть деструктивними. Без розуміння сутності соціокультурних процесів, які впливають на динаміку процесів у сфері культури не варто сподіватися на вирішення болючих проблем сучасного буття планетарного суспільства. С. Дорогунцов, О. Ральчук проблематизують це таким питанням: «Чи зможе людство перейти від звичної легкості домінування до складної та незвичної співтворчості? Відповідь на це запитання має пряме відношення до проблеми збереження Буття як такого» [3,с.31].

Україна, яка наразі перебуває у стані неоголошеної війни, потребує чіткої стратегії управління змінами. Адже ні для кого не секрет, що однією із сфер, де проходить фронт, є культура. Культурні впливи Росії традиційно потужні в Україні, особливо в південній і східній частинах нашої держави. Питання культури прямо пов'язане із питанням мови, а значить і державності. Саме тому не викликає сумнівів актуальність дослідження тенденцій культурної динаміки у фокусі суперечностей соціокультурних змін сучасності. Особливо з огляду на складну ситуацію, в якій опинилося наше суспільство.

Варто віддати належне багатьом авторам, які до нас займалися різними аспектами проблеми трансформації культури. Еволюційними питаннями концепцій культури займалися Е. Тейлор, Дж. Фрезер, Л. Уайт. З психологічної точки зору культуру досліджували 3. Фройд та К. Юнг. Соціологічний фокус на культуру мали праці М. Вебера, П. Сорокіна. Філософський підхід знаходимо у творчості 3. Фромма, О. Шпенглера, М. Бердяева, А. Тойнбі, X. Ортеги-і-Гассета, Г. Гессена, К. Леві-Строса, Ж. Дерріди, М. Фуко, Р. Барта та ін.

Серед вітчизняних авторів культурологічна думка формувалася під впливом праць М. Костомарова, І. Нечуй-Левицького, Ф. Вовка, В. Гнатюка, Ф. Колеси, М. Вознюка, С. Томашевського та ін. Аксіологічний аспект української культури знаходимо в роботах Д. Донцова, І. Мірчука, О. Кульчицького, М. Шлемкевича та ін. Особливо цінними є історичні аспекти розвитку культури у працях Є. Маланюка, І. Огієнка, Б. Барського, С. Кримського, М. Поповича, В. Скуратівського та ін.

Водночас, не зважаючи на досить масштабний перелік прізвищ дослідників, існує потреба у переосмисленні основних проблем у зв'язку із сучасними трендами глобалізації та регіоналізації, інформаційної революції та «цифрового розриву» між різними країнами і культурами.

Метою цієї розвідки є концептуалізація культурної динаміки в контексті суперечностей соціокультурних змін сучасності.

Варто розпочати із поняття «культурна динаміка». Його почали широко використовуватись після опублікування фундаментальної праці П. Сорокіна «Соціальна і культурна динаміка» [9], в якій автор, зокрема, зазначає: «Весь наш громадський, культурний і особистий спосіб життя знаходиться в стані трагічного і епохального переходу від вмираючої чуттєвої культури величного вчора до наступаючої нової культури творчого завтра. Ми живемо, думаємо і діємо в густих сутінках наступаючої ночі перехідного періоду з її кошмарами, гігантськими руйнуваннями і несамовитими жахами. Якщо людство зуміє уникнути непоправної катастрофи ще більш великих світових воєн, то прийдешнім поколінням людей належить зустріти зорю нового величного порядку» [9, с. 24].

Поняття «культурна динаміка» тісно пов'язана з таким поняттями як «культурні зміни», «культурний розвиток», «модернізація культури» тощо. Зупинимось на цьому детальніше.

Культурні зміни - це поява будь-яких нових рис і елементів в культурі. Це поняття не має емоційно- ціннісного забарвлення, зміни можуть бути як конструктивні, так і деструктивні. Поняття фіксує сам факт зрушення старої системи культурних відносин. Культурні зміни відбуваються на персональному, інституційному, суспільному та глобальному рівнях. Культурні зміни можуть бути найрізноманітніші. Найчастіше виділяють: ті, що відбуваються поступово - еволюційні та ті, що відбуваються швидко - революційні. Також культурні зміни можуть бути короткостроковими й довгостроковими, усвідомленими й неусвідомленими тощо.

Культурний розвиток - це зміни, які мають прогресивні риси, це поняття має виражений ціннісно- емоційний позитивний відтінок. Важливо зазначити, що культурний розвиток характеризуються незворотністю, цілеспрямованістю і закономірністю. Якщо ці умови не виконуються, то про нього говорити неправомірно.

Модернізація культури - це не лише надання рис «модерну» чи «постмодерну». Сам термін «модернізація» у перекладі з англійської мови означає «осучаснення». Відомий дослідник П. Штомпка виділяє три значення цього поняття [13, с. 170-171]:

- синонім усіх прогресивних змін, коли суспільство рухається уперед згідно з прийнятою шкалою змін;

- синонім сучасності, коли йдеться про комплекс соціальних, політичних, економічних, культурних й інтелектуальних трансформацій, котрі мали місце на Заході з XVI ст. і досягнули свого апогею у ХІХ-ХХ ст.

- зусилля слаборозвинених або відсталих суспільств, спрямовані на те, щоб наздогнати провідні країни.

Як бачимо і в теоретичному і в практичному зрізах культура є явищем динамічним - для неї характерні і зміни, і розвиток, і модернізація. Але у кожному разі сутність цієї динаміки взасадничена суперечностями сучасного соціального світу. Серед них основними, на нашу думку, є:

- перехід від домінування єдиного типу раціональності до визнання множинності його моделей;

- перехід від ліберальної до змішаної соціальної організації «ринкового» суспільства; культурний соціальний модернізація

- перехід від національно-державної до полі- суб'єктної структури «виробників культури», що репрезентують різноманіття неоднорідних інтересів соціальних груп.

У контексті завдань даної роботи зупинимось стисло на кожному з них.

По-перше, перехід від домінування єдиного типу раціональності до визнання множинності його моделей полягає у визнанні рівноправності різних форм мислення, що сприяє посиленню розуму за рахунок його різноманіття. Як зазначає О. Гомілко, «суспільство знань означає перехід від єдності форм раціональності до ідеї їх розмаїття. Захист останнього стає можливим на підставі подолання модерної ієрархії знань. Це дає змогу відновити їх етичний потенціал. Ось чому теоретичний розум дедалі більше уподібнюється до практичного» [1, с. 36]. Дійсно, формування інформаційної цивілізації легітимує різні форми раціональності, як наукову і позанаукову. Цю думку продовжує В. Лях, який зазначає: «філософія постмодерну більше уваги приділяє застереженням щодо попереднього розуміння розуму, спростуванню логоцентризму, униканню абстрактних ідей та положень. Постмодерністи пропонують більш прискіпливо ставитися до різного роду очевидностей, зафіксованих та санкціонованих розумом, які нав'язують якусь уніформу для всього. Тут треба зазначити, що попередня концепція розуму якраз і спиралася на визнання такого типу очевидностей (ясне, виразне, інтуїтивно сприйняте знання). Тому сучасна філософська інтенція спрямована якраз на прояснення підстав самоочевидность Постмодернізм наголошує, що в реальності не існує попередньо закладених уніфікацій, внутрішньої реальності, яку треба лише відкрити. Натомість визнається, що раціональність формується в процесі зіткнення різних тенденцій, гри різних сил, взаємодії різних процесів» [6]. Подібну думку підтримує С. Терепищий, який зазначає, що «Із втратою логоцентричності, переходом до плюралізму смислів та анархізму цінностей культура, по суті, втрачає той сенс, який наповнював її протягом історії» [10, с. 6].

По-друге, перехід від ліберальної до змішаної соціальної організації «ринкового» суспільства, який викликаний великими втратами який зазнала ідея «вільного ринку» після глобальної економічної кризи 2008 року. У цьому контексті заслуговує на увагу позиція Ю. Габермаса, який вважає, що у сучасному західному ринковому суспільстві виникають нові типи конфліктів, які відрізняються від традиційних XIX - середини XX століття. Суперечності, що стосувалися розподілу, перемістилися в сферу культурного відтворення, соціальної інтеграції та соціалізації, крайній вияв яких проявляється в дії різних соціальних рухів, що виникають на перетині державної, економічної системи та інтересів рядових громадян. Одночасно з інституціоналізацією класових конфліктів сучасна держава добробуту вибудовує централізовану систему захисту безробітних та інших знедолених прошарків суспільства, що зводить індивідів до положення клієнтів держави, а ті, у все більшій мірі, не залежать від власних рішень і дій, направлених на реалізацію та захист своїх інтересів. В цей час політичні та економічні конфлікти стають питанням адміністраторів і спеціалістів, що перетворює громадян у заручників інтересів політичних та економічних еліт [Цит. за: 11, с. 42].

По-третє, перехід від національно-державної до полісуб'єктної структури «виробників культури» спричинений втратами позицій національної держави як універсального і єдиного суб'єкта суспільного життя. В. Горбатенко зазначає, що «в сучасних умовах принципово змінюється не лише сама сутність, а й функціональне призначення національного суверенітету. Світовий досвід засвідчує, що парадоксом сучасності постає ситуація, за якої чим більше національна держава спирається на традиційний національно-державний суверенітет, тим більше вона його підриває» [2, с. 75]. Для сфери культури це означає насамперед втрату державою і її органами монополії на виробництво «культурного продукту», що зокрема проявляється у втраті авторитету держави у визнанні митців (проблема державних звань для артистів), у втраті монопольного організаційного і фінансового становища державних закладів культури (проблема конкурсного заміщення посад керівників національних мистецьких закладів) тощо.

Описані соціокультурні зміни дозволяють визначити основні тенденції культурної динаміки. Насамперед ідеться про зміну сутності механізму «наслідування традицій», що охоплює радикальну зміну каналів трансляції та темпів відтворення новим поколінням культурної спадщини. На ролі традицій наголошує О. Шульгіна, яка зазначає, що «в традиції, звичаї домінує наслідування. Традиція і є наслідування предків і авторитетних сучасників. Дотримуючись традицій того чи іншого соціального середовища, людина виражає свою солідарність з ним, приналежність до нього через наслідування. За це вона має його схвалення й підтримку

- джерело позитивно забарвленого емоційного стану, який можна назвати почуттям захищеності, а звідси

- душевного комфорту. Отже, традиція, звичай є основним механізмом стабілізації та інтеграції народів, спадкоємності від покоління до покоління духовних цінностей, ідеалів, які лежать в основі національного характеру» [14, с. 9].

Другою тенденцією культурної динаміки виступає «дифузія культури», що особливо інтенсифікувалась на початку XXI століття. Процеси просторово- часового розповсюдження зразків масової культури, запозичення і впровадження нових форм культури у вже сталі системи набули небачених раніше масштабів. О. Самойлов справедливо застерігає, що культурна дифузія веде до уніфікації культури, що «стає все глобальнішою проблемою, яка приховує в собі серйозні загрози. Світ, у якому нам доведеться жити, стає вже не таким яскравим і все меншою мірою пофарбований місцевим колоритом. Багато звичаїв, церемоній, ритуалів, форм поведінки, які у минулому надавали людству його фольклорного та етнографічного різноманіття, поступово зникають по мірі того, як основна частина суспільства засвоює нові стандартні форми життя» [8, с. 295].

Нарешті не варто забувати ще про одну важливу тенденцію - «утилізація культури» бізнесом, що виявляється як наростання процесів поступових змін від соціально-регулятивних функцій культури до домінування формальних рис певних культурних форм, які приносять прибуток. «Взаємодії та проникненню культурних традицій сприяє потужний науково-технічний прогрес, що забезпечують відповідні інструменти та механізми (Інтернет, мобільний зв'язок, електронна торгівля) обміну товарами, послугами та інформацією в масштабах планети. Це зближує проблематику культури споживання з відомими концепціями «якості життя», «постіндустріального суспільства» і дає підстави стверджувати про формування глобальної культури споживання, яка в сучасних умовах лібералізації світової економіки відображає вертикальні і горизонтальні процеси свободи вибору споживача, незалежно від класової позиції та національної приналежності» [12, с. 179].

Велике значення на динаміку культури відіграє освіта. Як слушно зазначає український філософ С. Пролеєв, «освіта як соціальний інститут містить у собі загрозливу амбівалентність. З одного боку, вона пропонує людській особі доступ до культурних надбань людства та відкриває можливості продуктивного розвитку особистості, вибудови творчого й успішного життєвого сценарію. З іншого боку, освітній процес розкладає й нищить самобутню особистість, виготовляє людей для даної соціальної системи, переоформлює їх у типові для даного суспільства соціальні персонажі. Соціальна система тяжіє до того, щоб через систему освіти просто відтворювати саму себе. Таким чином вона прагне зберегти у непорушності усталені диспозиції суспільних відносин, набір соціальних ролей та ієрархію цінностей» [7, с. 18].

Звичайно перелік тенденцій культурної динаміки цим не вичерпується, проте для нас є важливим означити найбільш принципові трансформи, які зачіпають практично усі сфери культурного життя і з якими має справу сучасна культурна політика.

Щодо ситуації з культурною динамікою в Україні, то вона на думку переважної більшості дослідників потребує оптимізації культурної політики. Ми солідаризуємось із О. Задихайло, що «основними напрями державної політики в галузі культури мають визначатися реаліями суспільно-економічного життя країни, а також вирішенням тих завдань, які є першочерговими для розв'язання на певному етапі, а саме:

а) забезпечення належного рівня фінансування цієї галузі;

б) створення нормативно-правової бази у сфері культури, що відповідає сучасним світовим вимогам;

в) забезпечення охорони культурної спадщини;

г) підвищення ролі й престижності професії працівникакультури» [4,с. 13].

Таким чином, ми здійснили спробу концептуалізації культурної динаміки в контексті суперечностей соціокультурних змін сучасності. У статті з'ясовано відмінності між таким поняттями як «культурні зміни», «культурний розвиток», «модернізація культури». Визначені основні суперечності сучасного соціального світу, які визначають культурну динаміку: перехід від домінування єдиного типу раціональності до визнання множинності його моделей; перехід від ліберальної до змішаної соціальної організації «ринкового» суспільства; перехід від національно-державної до полісуб'єктної структури «виробників культури», що репрезентують різноманіття неоднорідних інтересів соціальних груп. Описано тенденції динаміки культури: «наслідування традицій», «дифузія культури», «утилізація культури». Показано, що для України є актуальною оптимізація культурної політики, основними принципами якої мають стати: забезпечення фінансування, створення сучасної нормативно-правової бази, забезпечення охорони культурної спадщини, а також підвищення престижності професії працівників сфери культури.

Список використаних джерел

1. Гомілко О. Суспільство знань як виклик раціональності /О.Гомілко // Філософія освіти. -2015.-№1 (16). - С.26-38.

2. Горбатенко В. П. Національна держава та її суверенність в умовах глобалізації / В. П. Горбатенко // Studia Politologica Ucraino Polona. -Житомир. - 2013. - C.71-75.

3. Дорогунцов С., Ральчук О. Сталий розвиток - цивілізаційний діалог природи і культури / С. Дорогунцов, О. Ральчук // Вісн. НАН України. - 2001. - №10. - С.16-32.

4. Задихайло О. А. Організація управління культурою в Україні (адміністративно-правовий аспект): Ареф. дис., 2006. - Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64. exe?C21COM=2&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&Z21ID=&Image_ file_name=DOC/2006/06zoaapa.zip&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=l

5. Іванова К. А. Культурні зміни в контексті глобалізації / К. А. Іванова // Практична філософія. - 2010. - №4. - С.26-31.

6. Лях В. В. Дискурси раціональності в постмодерній перспективі / В. В. Лях // Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія: зб. наук. пр. - К.: Вид-во Нац. авіац. ун-ту «Нау-друк». - 2010. - №2. - С.12.

7. Пролеєв С. Репресивність освіти: вимушена необхідність чи владні зазіхання соціуму? / С. Пролеєв // Філософія освіти. - 2007. -№1 (6).-С.18.

8. Самойлов О. Ф. Дифузія культури у добу глобалізації / О. Ф. Самойлов// Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. -2013.- №35. - С.292-296.

9. Сорокин П. Социальная и культурная динамика: Исследование изменений в больших системах искусства, истины, этики, права, и общественных отношений / П. Сорокин. - Санкт- Петербург: Изд-во РХГИ, 2000. - 1054 с.

10. Терепищий С. О. Сучасні освітні ландшафти / С. О. Терепищий. -К.: «Фенікс», 2016. - 309 с.

11. Титенко О. А. Еволюція поглядів на сутність та місце суперечностей у функціонуванні економічних та соціальних систем / О. А. Титенко // Економіка та підприємництво. - 2012. - Вип.29. - С.34-44.

12. Шамборовський Г. Глобальна культура споживання як якісна характеристика соціально-економічного добробуту / Г. Шамборовський // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. -2013. -Вип.ЗЗ. - С.171-179.

13. Штомпка П. Социология социальных изменений / П. Штомпка. -М., 1996.

14. Шульгіна В. Д. Мистецька освіта у вимірах української філософської думки / В. Д. Шульгіна // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 14: Теорія і методика мистецької освіти: збірник наукових праць / М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. -Вип.9(14).-С.3-10.

References

1. Gomilko О. Suspil'stvo znan' jak vyklyk racional'nosti / O. Gomilko // Filosofija osvity. - 2015. - №1 (16). - S.26-38.

2. Gorbatenko V. P. Nacional'na derzhava ta i'i' suverennist' v umovah globalizacii' / V. P. Gorbatenko // Studia Politologica Ucraino Polona. -Zhytomyr. - 2013. - S.71-75.

3. Doroguncov S., Ral'chuk O. Stalyj rozvytok - cyvilizacijnyj dialog pryrody і kul'tury / S. Doroguncov, O. Ral'chuk // Visn. NAN Ukrai'ny.-2001. - №10. - S.16-32.

4. Zadyhajlo O. A. Organizacija upravlinnja kul'turoju v Ukrai'ni (administratyvno-pravovyj aspekt): Aref. dys., 2006. -Rezhym dostupu: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe7C2 lCOM=2&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&Z21ID=&Image_file_ name=DOC/2006/06zoaapa.zip&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=l

5. Ivanova K. A. Kul'tumi zminy v konteksti globalizacii' / K. A. Ivanova // Praktychna filosofija. - 2010. - №4. - S.26-31.

6. Ljah V. V. Dyskursy racional'nosti v postmodemij perspektyvi / V. V. Ljah // Visnyk Nacional'nogo aviacijnogo universytetu. Serija: Filosofija. Kul'turologija: zb. nauk. pr. - K.: Vyd-vo Nac. aviac. un-tu «Nau-druk». - 2010. - №2. - S.12.

7. Prolejev S. Represyvnist' osvity: vymushena neobhidnist' chy vladni zazihannja sociumu? / S. Prolejev // Filosofija osvity. - 2007. - №1(6).-S.18.

8. Samojlov O. F. Dyfuzija kul'tury u dobu globalizacii' / O. F. Samojlov // Naukovi praci istorychnogo fakul'tetu Zaporiz'kogo nacional'nogo universytetu. - 2013. - №35. - S.292-296.

9. Sorokin P. Social'naja і kul'tumaja dinamika: Issledovanie izmenenij v bol'shih sistemah iskusstva, istiny, jetiki, prava, і obshhestvennyh otnoshenij / P. Sorokin. - Sankt-Peterburg: Izd-vo RHGI, 2000. - 1054 s.

10. Terepyshhyj S. O. Suchasni osvitni landshafty / S.O. Terepyshhyj. - K.: «Feniks», 2016.-309s.

11. Tytenko O. A. Evoljucija pogljadiv na sutnist' ta misce superechnostej u funkcionuvanni ekonomichnyh ta social'nyh system / O. A. Tytenko // Ekonomika ta pidpryjemnyctvo. - 2012. - Vyp.29. - S.34-44.

12. Shamborovs'kyj G. Global'na kul'tura spozhyvannja jak jakisna harakterystyka social'no-ekonomichnogo dobrobutu / G. Shamborovs'kyj // Visnyk L'vivs'kogo universytetu. Serija mizhnarodnividnosyny. -2013. - Vyp.33.

13. Shtompka P. Sociologija social'nyh izmenenij / P. Shtompka. - M., 1996.

14. Shul'gina V. D. Mystec'ka osvita u vymirah ukrai'ns'koi' filosofs'koi'dumky / V. D. Shul'gina//Naukovyj chasopys Nacional'nogo pedagogichnogo universytetu imeni M. P. Dragomanova. Serija 14: Teorija і metodyka mystec'koi' osvity: zbimyk naukovyh prac' / M-vo osvity і nauky Ukrai'ny, Nac. ped. un-t im. M. P. Dragomanova. - K.: Vyd-vo NPU im. M. P. Dragomanova, 2010. - Vyp.9(14). - S.3-10.

Размещено на Allbest.ru