Феномен релігійного туризму і паломництва в культурологічному вимірі

Актуальність теми дослідження. Розгляд феномену релігійного туризму та з'ясування специфіки свідомості сучасної людини, характеристики соціального, культурного та економічного статусу різних соціальних груп передбачають звернення до культурологічних та мистецтвознавчих розвідок. Релігійний туризм - це унікальний вид пізнавального туризму, оскільки він задовольняє гносеологічну потребу туристів і має певні особливості, які відображені в маршруті, виборі та, організації екскурсій і транспортних послуг. Він передбачає відвідування релігійних центрів, культових місць, а також музеїв та виставок. Релігійний туризм має два основних види: паломницький туризм і туризм оглядової, інформаційної орієнтації.

Релігійний туризм має сильний соціально-культурний потенціал та соціокультурну потребу - це ціннісний статус будь-якої людини, яка відчуває потребу культурних, релігійних та рекреаційних об'єктів, необхідних для духовного, ідейного та фізичного існування.

Метою роботи є вивченню релігійного туризму і паломництва в культурологічному вимірі на основі розгляду духовної складової подорожі, релігійних цілей, соціально-культурного потенціалу, соціокультурної потреби як ціннісного статусу людини.

Виклад основного матеріалу. Соціально-культурний потенціал релігійного туризму - це наявність можливостей для задоволення соціальних і культурних потреб людей у туристичних послугах [1]. Релігійний туризм має таку значну соціально-культурну характеристику, як соціальна практика, яка змінює людину та позиціонує її в соціальному просторі. Це, в свою чергу, реалізується в комунікативній, когнітивній, рекреаційній, медійній функції та задоволенні туристичних потреб.

Функціонування феномену релігійного туризму впливає на туристичну активність та рівень культури суспільства, зосереджуючись на істотних перетвореннях сучасної соціально-культурної сфери, внаслідок чого туристичний досвід стає соціально значущим.

Як пише А. Бабкін, «Паломницький туризм - це сукупність поїздок представників різних конфесій з паломницькими цілями. Паломництво - прагнення віруючих людей поклонитися святим місцям» [2].

Туристом, що подорожує з релігійними цілями, є людина, що виїжджає за межі країни постійного проживання на термін не більше півроку для відвідування святих місць і центрів релігій. Під релігійним туризмом слід розуміти види діяльності, пов'язані з наданням послуг і задоволенням потреб туристів, що прямують до святих місць і релігійних центрів, які знаходяться за межами звичайного для них середовища.

Релігійний туризм поділяється на два основні різновиди:

- паломницький туризм;

- релігійний туризм екскурсійно-пізнавальної спрямованості.

У паломницькому туризмі виділяється духовно-паломницький туризм. Серед причин для здійснення паломництва можна виокремити такі:

- бажання зцілитися від душевних і фізичних недуг;

- помолитися за рідних і близьких;

- знайти благодать;

- виконати богоугодну роботу;

- відмолити гріхи;

- висловити подяку за послані блага;

- проявити відданість вірі;

- прагнення до подвижництва в ім'я віри;

- знайти сенс життя [2].

Релігійно-психологічне значення цього паломництва як явища полягає у тому, що віра у святість певних об'єктів, їх шанування, віра в їх чудотворну цілющу силу - усе це є для релігійної людини настільки ж переконливим, як і безпосередній чуттєвий досвід, що викликає в неї більшу довіру, ніж знання, здобуті логічним шляхом. Психологи стверджують, що думки і цілі, що перебувають у свідомості людини у відносній незалежності одна від одної, можуть перелаштуватися під впливом і в підпорядкуванні щодо однієї домінуючої мети, наприклад, фізичного зцілення, морального, душевного заспокоєння в кризовій ситуації. Людина починає діяти згідно реалізації цієї мети (відвідування певного географічного об'єкта, що має сакральне значення, сподівання на зцілення від цієї недуги, дотримання послідовності ритуальних дій - молитви, дотику до ікони і святих мощів, купання в чудотворному джерелі) [3, 11].

На думку експертів і фахівців Всесвітньої туристської організації (World Tourism Organization, WTO), релігійний туризм - це вид діяльності, пов'язаний з наданням послуг і задоволенням потреб туристів, що прямують до святих місць і релігійних центрів, які знаходяться далеко від їх місця проживання.

Фахівці WTO виділяють релігійний туризм як один з найперспективніших видів туристських подорожей XXI ст. Наприклад, у 2010 р. «Світовий ринок релігійного туризму оцінювався в 18 млрд. доларів на рік (2% від усіх надходжень до туризмі), з яких 4,5 млрд. отримує тільки одна Італія, де зосереджено багато християнських святинь. Щорічна кількість туристів і паломників тоді становила 300-330 мільйонів, і з паломницькими або з релігійними цілями відбуваються близько 3-3,5 млрд. подорожей» [4, 360]. релігійний туризм паломництво культурологічний

Деякі дослідники вважають, «що паломництво і релігійний туризм є двома різними видами людської діяльності. Релігійний туризм є соціально-економічною діяльністю, а паломництво - релігійною і тому знак рівності між цими поняттями ставити не можна» [5, 100]. Але інші науковці дотримуються точки зору, що всередині релігійного туризму існують два напрямки: паломницький і пізнавально-екскурсійний [6]. Більше того, «чисте» паломництво з часом переросте у релігійний туризм і цей процес все більше помітний сьогодні в європейських країнах. Це пов'язано з економічними чинниками (витрати на транспорт, розміщення, харчування та інші види послуг). Об'єктивно, що сучасна людина потребує більшого комфорту і в туристичній сфері. Інші фахівці стверджують, що релігійний туризм - це складова частина паломництва, у зв'язку з тим, що саме паломництво зародилося набагато раніше, ніж який-небудь вид туризму.

У підручнику «Сучасні різновиди туризму» М. Кляп. та Ф.Шандор до релігійного туризму включають сакральний туризм, паломницький туризм, езотеричний туризм [7].

Релігійний туризм поділяється на види:

¦ паломницький туризм - це сукупність поїздок представників різних конфесій з паломницькими цілями;

¦ езотеричний - метою його є розширення традиційного релігійного світосприйняття, і, відповідно, з цією метою ведеться філософський пошук в процесі подорожі;

¦ релігійний туризм екскурсійно-пізнавальної спрямованості - відвідання місць, пов'язаних з історією релігій;

¦ сакральний - різновид, де турист під час відвідування певних місць створює, відновлює або підкреслює зв'язок з уявним потойбічним.

Паломництво - це частина релігійного життя людини. Але мета і в паломництві (релігійне поклоніння святиням, тобто здійснення молитов, а також участь в богослужіннях в святому місці), і релігійному туризмі (знайомство з історією святих місць, життям святих людей, церковною архітектурою і мистецтвом) майже співпадає, з одною обмовкою, що екскурсії під час паломницької поїздки можуть бути не обов'язкові, а лише допоміжним засобом. З іншого боку - туристи, можуть не здійснювати обов'язкових для паломників сакральних ритуалів [8, 102]. І все ж таки і релігійні туристи, і паломники мають спільну мету - духовне зростання, ознайомлення і пізнання особливих сакральних місць, пов'язаних з їх віровченням. Таким чином, можна стверджувати, що релігійний туризм - це «розширена версія» релігійного паломництва.

У більшості релігій людської цивілізації був звичай мандрування. Він зазвичай полягав у відвіданні місць, пов'язаних з яким-небудь божеством (його явищем), діяльністю духовного вчителя. У цих місцях людина прагнула молитись. Перед відвідинами таких місць проводився обряд підготовки (очищення) в середовищі інших віруючих. Таке паломництво «есть искание Бога и встреча с Ним в культовой обстановке» [9].

З ряду місць Святого Писання можна побачити «предзнаменования» релігійного паломництва і заповіді «странноприимчества» (Євр.13:2, Мф. 25:35, 1 Пет 4:9, Рим. 12:13, 1 Тим. 3:2.). З Біблії ми можемо дізнатися, що мандрівний спосіб життя проводили патріархи староєврейського народу: Ной, Аврам, Іаков, Моїсей та ін., кажучи при цьому, що вони мандрівники і прибульці на землі і не мають тут жодного постійного місця, але шукають майбутнє (Євр. 11:13, 13:4).

Ранньохристиянське мандрівництво було основою самої ідеї релігійного паломництва. З поширенням християнства деякі подвижники віри віддалялися в пустельні місця і вели там мандрівне життя. Серед них - Павло Фівейський, Антоній Великий, Пахомій, Макарій Єгипетський, які були прикладом для наслідування в майбутньому. Св. Ісаак Сирін будь-якому християнинові, що рятується, радить полюбити мандрівництво. Таким чином, воно є невід'ємним засобом життя великих подвижників Старого і Нового Заповітів.

Відносно розвитку релігійного торизму в Україні треба відзначити, що наша країна відома багатою сакральною і духовною спадщиною. Її територію з давніх часів населяли народи з різним релігійним віросповіданням. Саме після здобуття незалежності в країні відродився інтерес до релігійного туризму. Туристичні фірми почали пропонувати паломницькі маршрути, а при монастирях і храмах почали відкривати паломницькі центри. Крім того, свою роль відіграло і пом'якшення Церквою вимог до пересування віруючих. Відбулись зміни у самому розумінні «прощі»: якщо раніше до святих місць паломники йшли лише пішки, то зараз можна їхати будь-якими транспортними засобами: літаками, потягами, автомобілями. І це комфортабельне переміщення, за словами В. Сергійко, порушує сакральність самої подорожі, порушує правила здійснення подорожі [11, 181].

Треба наголосити, що релігійний туризм слід відрізняти і від суто просвітницького історико- культурного туризму, який розглядає релігійні об'єкти і традиції як елементи мистецтва, а не святині, що вимагають побожного ставлення до них. Тим самим, одна з цілей такого виду туризму - це релігійне просвітництво, знайомство з християнською культурою (незалежно від конфесій).

Релігійний туризм менше схильний до економічних коливань на ринку, оскільки віруючі готуються до подорожі завчасно та подорожують незалежно від поточної економічної ситуації [12]. Віруючі, які подорожують завдяки своїй вірі, нерідко це здійснюють, дотримуючись своїх релігійних обов'язків або виконуючи духовну місію.

Саме тому ЮНВТО (United Nation World Tourism Organization) вважає релігійним туризмом відвідування святих місць певної релігії, пов'язаних з виконанням певних релігійних обрядів (богослужіння, релігійні збори та святкування певних подій). Такий самий семантичний зміст, як релігійний туризм, має паломницький туризм, тобто подорожі, відвідування священних місць, де відбувається певна релігійна подія [13].

Слід зазначити, що релігійно-туристичний потенціал нашої країни сьогодні не використовується в повному обсязі, а створення умов для високоякісного релігійного туризму наших співвітчизників та іноземних громадян потребує більш активної державної політики.

Основними світовими місцями паломництва є:

- у християн: Віфлеєм, Єрусалим, Назарет, річка Йордан та інші місцевості, пов'язані з Христом, апостолами, Пресвятою Богородицею;

- у мусульман - відвідання Мекки, Медіни і здійснення там запропонованих ритуалів;

- у ламаїстів -- відвідання Лхаси (Тибет);

- у індусів - відвідання Ілахабада і Варанасі (Індія);

- у синтоїстів - відвідання Нара (Японія).

Для заохочення паломництва складалися численні путівники (ітінерарії від лат. itinerarium - «опис подорожі»), багато з яких, як і описи самих паломництв, стали згодом важливими історичними джерелами.

У релігійному туризмі зазвичай виділяють декілька видів паломництва, що класифікуються за різними ознаками:

1) по числу учасників і сімейній приналежності - індивідуальні, сімейні і групові паломництва;

2) за тривалістю - тривалі і короткочасні паломництва;

3) по сезонності - цілорічні паломництва, а також приурочені до релігійних свят;

4) за об'єктами відвідин - відвідини конфесійних культових місць (монастирів, храмів), а також природних культових місць (гір, озер, печер, джерел);

5) за місцем розташування об'єктів паломництва - внутрішні (в межах державних кордонів) і зарубіжні паломницькі тури;

6) за ознакою обов'язковості - добровільні і обов'язкові паломницькі тури (наприклад, в ісламі паломництво - хадж, є обов'язковим для кожного правовірного).

Різновид релігійного туризму - езотеричний туризм - використовується обмеженим числом адептів і має переважно прикладний характер. Як приклади такої практики, можна назвати суфізм всередині ісламу, каббалу всередині іудаїзму, нейдань всередині даосизму, йога всередині індуїзму, чань (езотеричний буддизм, він же дзогчен, він же дзен) всередині буддизму, ісихазм усередині православ'я, харизматизм всередині протестанства.

Ще одним феноменом, який пов'язаний з релігійним туризмом, є «релігійно-філософське краєзнавство», яке є прикордонним різновидом культурного і релігійного туризму та пов'язане з відвідуванням місць життя і творчості видатних релігійних діячів, вивченням історико-культурних центрів нашого народу. Вказані центри з'єднують географічне розташування і духовний простір.

Паломництво в тій чи іншій формі прийняте практично у всіх релігіях. Християнські паломницькі поїздки і тури, на відміну від релігійно-пізнавальних, несуть у собі певний сенс і специфічні функції. Мотиви для здійснення паломництва можуть бути різноманітними (бажання зцілитися від фізичних або духовних недуг, знайти благодать, душевну рівновагу, проявити відданість вірі, стати на послух).

Релігійні тури пізнавальної спрямованості припускають, головним чином, відвідування релігійних центрів, музеїв, виставок, участь у релігійних заходах, знайомство з обрядами і т.п. Релігійний туризм відіграє велику роль у системі міжнародного і внутрішнього туризму, становлячи значну частину сучасної індустрії туризму. Він включає: паломництво й пізнавальні тури релігійної спрямованості.

Висновок

Сучасний релігійний туризм як соціокультурний феномен приваблює унікальними умовами для ознайомлення з різними релігіями та культурами; налагодженням діалогу, дружніх зв'язків з представниками інших культур та переконань з різних регіонів та країн, що дозволяє порівнювати соціокультурний досвід; позитивними емоціями, які дозволяють людям відчути себе в нових життєвих умовах. Релігійний туризм формує толерантність та більш адекватне розуміння життя. Специфічним фактором соціально-культурного планування релігійного туризму є його інтеграція в державну культурну політику, спрямовану на зменшення соціальної напруженості в країні та підтримку культурної спадщини.

Література

1. Khristov Т. Т. Religious tourism / Т. Т. Khristov. - М.: Publishing center «Academia», 2005. - 288 p.

2. Бабкин А.В. Специальные виды туризма / А.В. Бабкин. - Ростов-на-Дону : Феникс, 2008. - 252 с.

3. Крюкова Н. В. Паломництво до святих місць України (на матеріалах Кримського регіону): автореф. дис. канд. філос. наук: 09.00.12 / Н.В. Крюкова. Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2008. - 16 с.

4. Новиков В.С. Тенденции развития религиозного туризма в мире. // Научные исследования в сфере туризма. Труды Международной Туристской Академии. Вып. 6. - М., 2010. - С. 360.

5. Житенёв С.Ю. Религиозное паломничество в христианстве, буддизме и мусульманстве: социокультурные, коммуникационные и цивилизационные аспекты. - Москва : Индрик, 2012. - С. 100.

6. Христов Т.Т. Религиозный туризм. Учебное пособие. - М.: Издательский центр "Академия", 2005. М., 2003. - 288 с.

7. Кляп М.П., Шандор Ф.Ф. Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М.П. Кляп, Ф.Ф. Шандор. - К. : Знання, 2011. - 334 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

8. Житенёв С.Ю. Религиозное паломничество в христианстве, буддизме и мусульманстве: социокультурные, коммуникационные и цивилизационные аспекты. - Москва : Индрик, 2012. - С. 102.

9. Сергійко В.Ф. Ізраїль-Україна: перспективи розвитку паломницького туризму до Святої Землі / В.Ф. Сергійко // Наукові записки КУТЕП: Збірник наукових праць. Серія: філософські науки. Вип. 7. - С. 181.

10. Lickorish & Jenkins, Lickorish, L. J. & Jenkins, C. L. (2013). Introduction to Tourism. Oxford: Reed Educational and Professional Publishing Ltd.

Анотація

Метою роботи є вивченню релігійного туризму і паломництва в культурологічному вимірі на основі розгляду духовної складової подорожі, релігійних цілей, соціально-культурного потенціалу, соціокультурної потреби як ціннісного статусу людини. Методологія дослідження полягає у застосуванні культурологічного, феноменологічного та релігієзнавчого методів у виявленні сутності паломницького туризму в системі сучасного гуманітарного знання. Наукова новизна роботи полягає в розширенні понять релігійний туризм, паломництво, релігійно-філософське краєзнавство та їхнього впливу на формування сучасної туристичної галузі. Висновок. Сучасний релігійний туризм як соціокультурний феномен приваблює унікальними умовами для ознайомлення з різними релігіями та культурами; налагодженням діалогу, дружніх зв'язків з представниками інших культур та переконань з різних регіонів та країн, що дозволяє порівнювати соціокультурний досвід; позитивними емоціями, які дозволяють людям відчути себе в нових життєвих умовах. Релігійний туризм формує толерантність та більш адекватне розуміння життя. Специфічним фактором соціально-культурного планування релігійного туризму є його інтеграція в державну культурну політику, спрямовану на зменшення соціальної напруженості в країні та підтримку культурної спадщини.

Ключові слова: релігійний туризм, паломництво, пізнавальні тури, культурна спадщина.

Целью работы является изучение религиозного туризма и паломничества в культурологическом измерении на основе рассмотрения духовной составляющей путешествия, религиозных целей, социальнокультурного потенциала, социокультурной потребности как ценностного статуса человека. Методология исследования заключается в применении культурологического, феноменологического и религиоведческого методов в выявлении сущности паломнического туризма в системе современного гуманитарного знания. Научная новизна работы заключается в расширении понятий религиозный туризм, паломничество, религиозно-философское краеведение и их влияния на формирование современной туристической отрасли. Вывод. Современный религиозный туризм как социокультурный феномен привлекает уникальными условиями для ознакомления с различными религиями и культурами; налаживанием диалога, дружеских связей с представителями других культур и убеждений из разных регионов и стран, позволяет сравнивать социокультурный опыт; положительными эмоциями, которые позволяют людям почувствовать себя в новых жизненных условиях. Религиозный туризм формирует толерантность и более адекватное понимание жизни. Специфическим фактором социально-культурного планирования религиозного туризма является его интеграция в государственную культурную политику, направленную на уменьшение социальной напряженности в стране и поддержку культурного наследия.

Ключевые слова: религиозный туризм, паломничество, познавательные туры, культурное наследие.

Purpose of Article. The work aims to research religious tourism and pilgrimage in the cultural dimension on the basis of consideration of the spiritual component of travel, religious goals, socio-cultural potential, socio-cultural needs as a valuable human status. The methodology of the research applies cultural, phenomenological, and religious studies methods in revealing the essence of pilgrimage tourism in the system of modern humanitarian knowledge. Scientific novelty of the work expands the concepts of spiritual tourism, pilgrimage, religious, and philosophical ethnography and their influence on the formation of the modern tourism industry. Conclusion. Contemporary religious tourism as a sociocultural phenomenon attracts unique conditions for familiarizing with different religions and cultures; establishing a dialogue, friendly relations with representatives of other customs and beliefs from different regions and countries which allows comparing socio-cultural experience; positive emotions that would enable people to feel in new living conditions. Religious tourism forms tolerance and an adequate understanding of life. A specific factor in the socio-cultural planning of religious tourism is its integration into a state cultural policy aimed at reducing social tension in the country and supporting cultural heritage.

Key words: religious tourism, pilgrimage, cognitive tours, cultural heritage.

Размещено на Allbest.ru