Л. Корж-Радько: творчий портрет з нагоди ювілею

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЮДМИЛА КОРЖ-РАДЬКО: ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ З НАГОДИ ЮВІЛЕЮ

Оксана Гаврош, викладач Закарпатської академіїмистецв, м. Ужгород, Україна

АНОТАЦІЯ

Людмила Корж-Радько: творчий портрет з нагоди ювілею

Гаврош О.І.

У статті зроблено спробу висвітлити самобутню манеру творчості Людмили Корж-Радько, заслуженого художника України, доцента, декана факультету образотворчого мистецтва Закарпатської академії мистецтв.

Ключові слова: Людмила Корж-Радько, живопис, графіка, самобутність, універсальність.

АННОТАЦИЯ

Людмила Корж-Радько: творческий портрет по случаю юбилея

Гаврош О. И.

В статье сделана попытка осветить самобытную манеру творчества Людмилы Корж- Радько, заслуженного художника Украины, доцента, декана факультета изобразительного искусства Закарпатской академии искусств.

Ключевые слова: Людмила Корж-Радько, живопись, графика, самобутность, универсальность

ANNOTATION

творчість художник живопису корж-радько

Liudmyla Korzh-Radko: portrait of oeuvre for the birthday

Havrosh O. I.

An article attempts to render a distinctive style of Liudmyla Korzh-Radko - an honored artist of Ukraine, assistant professor, head of faculty of visual arts at Trans- catphatian Academy of Art.

Key words: Liudmyla Korzh-Radko, painting, graphics, distinctness, multipurposeness.

Постановка проблеми. Людмила Корж-Радько увійшла в мистецьке середовище Ужгорода тихо і впевнено, без зайвих претензій і галасу. Маленьке провінційне містечко стало острівцем-лабораторією після насиченого круговоротом подій життя у Києві та Львові. Практика монументального живопису, творчі пошуки у графіці і живопису, камерна філософська натура художниці вилилися у цілу систему зображальних умовностей, ключі-розгадки яких глибоко заховані в українській ментальності та універсальності мистецтва.

Виклад основного матеріалу. Творчий доробок художниці не потрібно розглядати у зв'язку із закарпатською школою живопису. Самобутність і особистісність творів художниці виключають ознаки локальності і етнографізму. Художниця уникає традиційних формул і освячених часом тем. Це - сконцентровані вирази поетико-філософських понять, замішаних на лінії та кольорі. Людмила - антрополог настрою. Наявність тілесних функцій тут виступає позитивним маркером, через які осмислюється й описується дійсність та відображається ціла низка соціальних ролей. Така собі гра з закостенілою догмою без будь-яких заперечень. На ледь помітних асоціативних відтінках художниця розбурхує меланхолійне середовище, де володарює пам'ять («Сон по обіді», «День народження»), спогад («Я люблю тебе, Хорватія»), ментальне осяяння (« Зима», триптих «Мотиви українських пісень») та художня уява («Двоє»). У цьому проявляється спрага автентичності, що характерно для мистецтва перших десятиліть ХХІ ст., де відносність і прагнення довіряти лише власному відчуттю - ознака «постмодерного різновиду неоромантизму».

Важко провести чітку роздільну лінію між графікою і живописом художниці. Одне перетікає в інше, і часом майже невід'ємне від другого. Багаторічні вправи у рисунку та графіці позначили творчу манеру художниці витонченістю, вишуканою лінеарністю та декоративністю. Пластичне відображення геометризованих «експонатів-жінок» із знаковою системою фактурного тла яскраве тому підтвердження.

Її образи статичні. Ідея спокою та ідеальної тиші панує в усіх елементах композицій: плямах, лініях, тональному тлі, колірній стриманості. Риси обличчя ледь намічені або й взагалі відсутні. Стилізовані об'єми: тіла в чудернацьких вигинах дихають поза часом і простором.

Узагальнення форм жіночого тіла, що нагадують піраміду чи конус, не позбавляє їх споконвічної звабливості і загадковості. Зовнішні вияви емоцій заховані у хитросплетіннях пальців, внутрішній пульсації тілесних форм. Лаконізм перетворює їх майже на знаки.

Стримано заявляють про себе елементи еротики, де «жіноча» тема постає на рівні дискурсу «культура-природа». Навіть в розлогих, відвертих позах немає брутальності чи приземленості інстинктів. Бо майже всі вони виступають символами метафізичного існування.

Якщо виникає потреба відтворення руху, то з'являється фактурне тло, де кожна «крапка і кома» підтримує загальний композиційний синтаксис твору («Сад квітів», «Подруги»). Людська постать формує в композиції особливе середовище, де лінійна перспектива не відіграє й найменшої ролі: якщо це інтер'єр, то бачимо в ньому один-два реальні предмети - квітку, дзеркало, стілець. Якщо це пейзаж, то динаміку виявляють гострокутні перетини вертикальних та горизонтальних ліній («Старі пивниці», «Ранньою весною»).

Довершеності образам додають тональні співвідношення: пастельні колірні плями, які мисткиня делікатно розкладає на полотні. Контур не створює дисонансу, відтіняючи зображення від тла. Фактурні декоративні ефекти («Намисто», «Меланхолія») посилюють виразність і ефектність робіт, не порушуючи загального елегійного звучання.

ВИСНОВКИ

Мистецтво художниці позбавлено традиційних формул, академізму і освячених часом тем. Радше на згадку спадають японські гравюри «укіє-е» («картини світу, що минають») XVIII ст., кращі майстри яких наповнювали свої твори гострою спостережливістю, тонким ліризмом, життєвістю і спогляданням. Уникаючи сучасних протягів (чи то віянь), Людмила просто творить Свій Світ, де нема докірливих питань, об'єктивних закономірностей та полохливих гасел...

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 1. Корж-Радько Л. Je suis ukrainienne 4,2015

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 2. Корж-Радько Л. Просили мама й тато, і я прошу (1). 2016

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 3. Корж-Радько Л. Просили мама й тато, і я прошу (2). 2016

Размещено на Allbest.ru