Творчість Гната Рошковича

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 7.071.1(477):2 Ґ 79

Пряшівський університет

ТВОРЧІСТЬ ГНАТА РОШКОВИЧА

Постановка проблеми. В історії мистецтва України, або в явищах з нею пов'язаних, не раз виникають різні питання та недорозуміння. Особливо це торкається приналежності окремих авторів хоча би маленькою долею їхньої творчості (життя) до тієї чи іншої культури / культур. Передусім тих митців, котрі якимсь чином відносяться до периферійних українських теренів. Пам'ятається ще не так давня полеміка навколо Андрія Вархоли (Andy Warhol), батьки якого виїхали в Америку на початку ХХ століття з руського села Микова на Пряшів- щині. Спочатку декотрі його вважали поляком, чехом, згодом словаком. Пізніше А. Вархолу одне товариство на Закарпатській Україні виписало навіть членський квиток з номером 1. Питання, хто куди й до кого належить, дуже актуальне й нині. I не лише в Україні. Як свіжий приклад можна навести виставку «Коріння і крона» (2016 р.) в якій брали участь автори (декотрі з них були також на вернісажі), що проживають на теренах Закарпатської області України. Вона пройшла в чотирьох містах Угорщини, включно Будапешта, в словацьких Ко- шицях і наостанок показали її в Ужгороді. Якби хтось чекав, що автори у вступному тексті були показані як українські митці, то робив би це даремно. Її кошицьку експозицію персонал закладу, де виставка проходила («Kulturpark») представляв, що вона угорська (mad'arska). Ситуція стала зрозумілі- шою, коли відвідувач побачив в цетральній частині залу документальну фотовиставку до річниці повстання в Угорщині 1956 року проти диктатури радянського типу із супровідними текстами угорською мовою. Вступом до неї була угорська державна атрибутика (без єдиного українського знаку чи тексту), на початку розмістили історичний кадр з революційної Угорщини з виведеними на ньому словами Шандора Мараі: «egy nep azt mondta: eleg volt». В каталозі цієї виставки [46] художників українського Закарпаття Україна згадана тільки тоді, коли декотрим з її учасників навели звання народного, або заслуженого художника України.

Аналогічна, чи ще складніша ситуація склалася з Гнатом Рошковичем. Адже він народився в селі Szalok, яке до 1918 року входило в Земплинський комітат Угорського королівства (нині це село Slav- kovce в Словаччині). Виростав майбутній художник в Ужгороді, куди він любив вертатися, бо йшов «додому», як написав в одному з листів, коли просив в єпископа місце для брата Емануїла в цьому місті. Тоді там жив також їхній батько, Гнат Рош- кович (1822-1895), священик, церковний сановник, педагог [41:51], перекладач й автор перших греко- католицьких церковних книг та підручників угорською мовою, чим немалою мірою сприяв мадяризації руського населення краю, коли в Гайдудорозі після 1848 року запровадили літургію «виключно угорською мовою» [7:162].

Не завжди однозначне й написання імені та прізвища митця. Адже він підписував свої твори Ignac Roskovics, а в літературі не раз зустрічаємо неугор- ські варіанти, як Ignaz Ruskovics у Р. Мутера [27:288], чи Ignatii Roshkovych у І. Попа [30:420] та ін. Завдання детально з'ясовувати згадані моменти та поєднувати їх з художнім доробком митця ще стоїть перед істориками мистецтва.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Рядки, чи відгуки про творчість Г. Рошковича появилися відносно скоро. Згадаймо хоча б декотрі з них. Та почнемо з негативного прикладу. В Шема- тизмі на 1882 рік про пряшівський греко-като- лицький катедральний храм зазначили: «A. 1881. intus renovata, altari et iconostasi transformatis, novis picturis et pilarum marmoratione, aliisque decorationi- bus splendide ornata, et die 6. Januarii 1882. per Illmum D. Dioecesanum Episcopum solenniter consecrata» [35:20]. Виходить, що ім'я Г. Рошковича, котрий як художник мав у відновленні цього інтер'єра найбільшу долю, навіть не наведене.

Ріхард Муттер в 1893 році запримітив Г. Рошковича й зарахував його до групи художників ХІХ століття, які, аналогічно до м'юнхенських жанристів, займаються сільським жанром («Dorfnovelle») [26:242]. Згодом це повторилося і в англомовному («Village Tale») [27:288] та російському [48] перекладах німецького оригіналу. Автори французької енциклопедії (1894 р.) в частині гасла «Угорщина», що відведена мистецтву, до чотирьох художників, які «ілюструють минуле Угорщини або описують її народні звичаї», зарахували й Г. Рошковича [24:235]. Саме завдяки таким творам художник попав в один з томів енциклопедії «Ottuv slovnik naucny» 1895 року, де був названий серед дев'яти угорських живописців-жанристів [17:1037].

Статті та згадки про Г. Рошковича на зламі ХІХ - ХХ століть регулярно появлялися на сторінках будапештської газети «Недільні новини» («Vasarnapi Ujsag») [13; 20; 22; 34; 36], в журналі «Muveszet» [18; 23]. Лондонський журнал «Journal of the Society of Arts» за 1907 рік помістив статтю про мистецтво Угорщини. В рамках жанрової теми, яка була представлена багатьма знаменитими угорськими малярами («numerous distinguished Hungarian painters»), відомими релігійними картинами згадали Г. Рошковича [10:579]. Американська «Католицька енциклопедія», гасл «Мукачівська єпархія» (Munkacs, Diocese of Munshasiensis [sic!] Ruthenorum), крім історика Г. Жатковича з-поміж лаїків в 1922 році згадала художника тільки Г. Рошковича (Ignatius Roskovics), який «restored the domestic chapel of the lower seminary in Uzhorod» [39:519]. В 1923 році на аукціоні в Будапешті були виставлені дві картини Рошковича [9:45]. І з цих декількох публікацій можна хоч трохи зробити собі уяку про популярність творчості Г. Рошковича не тільки в Угорщині, але й в закордонних фахових колах.

У словацькому середовищі митця після 1918 року довго, крім реєстрування його імені, так чи інакше не помічали. Гасло про Рошковича не містять Енциклопедія Словаччини 1981 року [8], так само як й пізніший «Краєзнавчий словник Пряшів- щини» 1999 року [47]. Зате в «Словацькому біографічному словнику» 1991 року є короткі довідки про обох Рошковичів - батька (грекокатолицького священика й перекладача) та сина (художника) [37:120]. Енциклопедії та інші довідкові публікації України інформують й про Гната Рошковича: «Український радянський енциклопедичний словник» (т. 3, 1987) [57:133], перевидана «Енциклопедія українознавства» (т. 7, 1998 р.) [44:2624] та інші.

Метою цієї праці є вказати на декотрі елементи свідомої (?) містифікації недавньої історії навколо життя та творчості Г. Рошковича та уточнити обставини творчості та поєднані з ним факти.

Виклад основного матеріалу.

Вже під час навчання (і навколо цього є певні неточності й питання - в кого, власне, і як довго вчився [49:51; 50:50; 51:142], але це може бути предметом іншої розвідки), в Будапешті, Парижі та М'юнхені, де був тільки в 1880 році [16:152], подорожах в Італію та Святу Землю, Рошкович заявив про себе як фігураліст й майстер композицій на релігійні та історичні теми. Скоро, на початку 80-их років ХІХ століття почав отримувати замовлення на виконання настінних розписів та вівтарних картин та ікон в католицьких храмах обох обрядів.

Слушно про Рошковича висловився Йосип Бок- шай (1936 р.): «Jeho prace z mladych let jsou uplne nase, vyjadruji' zrejme nasi dusi. [...] Velka Roskovicova cirkevni' komposice je v ruskem katedralni'm chramu v Presove, ale nem' ukoncena. Avsak i v teto pocatecni' forme je to znamenita vec. Roskovic byl velikym mist- rem a patri' mezi klasiky mali'rske, Rekl bych, ze byl za- kem Tiepolovym, vybornym barokovym komponistou typu podobneho, jako byli v Cechach Brozik a Hynajs» [3:215]. Й. Бокшай твердить, так як і пізніші автори, що це замовлення Рошкович не закінчив. Причиною ніби було недорозуміння з певним церковним сановником, після чого автор навіть замалював свій підпис [51:143; 53:135; 54:51]. Дійсність, мабуть, все ж таки трохи інакша. Гнат Рошкович в пряшівському грекокатолицькому катедральному храмі св. Івана Хрестителя виконав розписи на склепінню східної, в цій споруді - вхідної частини нави (св. отці церкви), та над вхідними арками до двох бічних каплиць обабіч, а не в самих каплицях, де є лише пластичне декоративне оздоблення. А підпис Рошковича - й нині видніється навіть з відстані декількох метрів. До слова: в Пряшеві це ніколи не була Російська церква або собор [3:215; 49:21; 53:51]. В народі її звикли називати просто: «руська церква».

Згодом Рошкович для римокатолицького храму Воздвиження св. Хреста в м. Снина у 1891 році закінчив десять образів (три на полотні, решта - настінний живопис). Це аж ніяк не Синайська церква [49:21; 53:51; 54:135]. Шкода, що після недавньої перебудови не збереглися всі розписи. На головному вівтарі знаходиться зображення «Діви Марії - покровительки Угорщини».

З 1885 року митець вже з успіхом творить в Будапешті й бере участь в столичних та закордонних виставках, починає ілюструвати книги [15:LXII], завдяки чому вневдовзі став ще популярнішим не лише серед фахівців, але й широкої публіки. Отже, повним недорозумінням буде твердження, що «od roku 1885 zil v Budapesti; pre nedostatok zakaziek skoncil ako uCitel' kreslenia» [14:195]. Авторка посилалася на календарну статтю Ш. Шваґровського [38:165], але в ній нічого подібного нема.

Про роль та значення тровчості Гната Рошковича в мистецтві Угорщини останньої третини ХІХ - початку ХХ століття найкраще промовляли рецен- ції виставок, на яких він брав участь, оцінка його проектів на багатьох конкурсах і, в кінцевому пе- зультаті, їхня реалізація.

У Нью Йорку Г. Рошкович в 1896 році був представлений доволі великого формату фотографією «Hungarian Peasant Woman» [4:53] (26 х 33,5 дюймів; 1 дюйм = 2,54 см). Позитивні критики отримує за твори виставлені в Будапешті, де показав портрети угорських королів, які стали картонами для майоліки до залу св. Стефана королівського палацу в Будапешті [5:383]. Включили його й до ювілейного видання з нагоди тисячоліття Угорщини [21].

Гнат Рошкович (Ignatius Roskovics) в 1900 році числився як «artifex pictor» (художник-живописець) Гайдудорозької єпархії [7:707]. Так Рошкович взяв участь в оздобленні грекокатолицької церкви «Богородиці Покровительки Угорщини» на площі Троянд (Rozsak tere № 9-10) для новоствореної парафії в м. Будапешт (1905 р.). Богородиця на вівтарній іконі представлена саме як «Magna Domina Hungariae». Рошкович тут використав іконографію аналогічну до згаданого вівтарного образу римокатолицького храму в Снині.

Митець в цьому часі був справді дуже відомим та популярним. Його творчість включили до книги (1905 р.) про сучасне угорське мистецво, де репродукували одну світлину частини розпису храму в м. Кечкемет та текст про нього [12:21, 118]. То ж нічого дивного, що йому довірили створити частину ілюстрацій - рисунків - до тексту про Ужгородський комітат одного з томів монументального проекта Австро-угорської монархії виданого угорською та німецькою мовами в 1900 році [1; 6]. Появляються твори художника в нових енциклопедіях [32:36; 33:391]. Закономірним явищем стали аукціони [9] та закупи творів Г. Рошковича до колекцій різних музеїв [19; 25; 29; 39]. рошкович католицький церква розпис

Низка розрізнених текстів про Гната Рошковича в'ється вже понад 150 років. Від коротких приміток та рецензій до розлогих текстів Г. Островсь- кого. В останніх десятиліттях в дослідженні творчості Г. Рошковича спостерігаємо деяке пожвавлення [16; 55; 2; 11; 42; 31:264-265]. Адже від публікації Ізворина 1942 року [45] пройшло чимало часу й Рошкович собі заслуговує на більше ніж було в першій половині ХХ століття. Це й дальші енциклопедичні тексти [52:326] та оглядові публікації про мистецтво українського Закарпаття [31:264-265; 55:208-201; 56:558]. Подивугідним явищем на свій час стало включення митця до академічної «Історії українського мистецтва» 1970 року: «Г. Рошкович - перший художник-професіонал, який мав великий вплив на розвиток закарпатської живописної школи. Він виконав багато розписів у церквах Закарпаття і Угорщини. В своїх монументальних творах він помітно відходить від ка нонів церковного академічного живопису. Для його творчості характерні пошуки національної своєрідності в мистецтві» [43:241]. Та його автор, Є. Горбенко, не уточнює, як розуміти останнє твердження.

З досі публікованих досліджень чи не найоб- сяжнішими є рядки Г. Островського [49; 50]. Відстань понад сорока років з часу видання показує, що є на чому будувати, доповнювати, переглянути, коригувати. Бо появилися, наприклад, нові атрибуції творів, які уточнили портретованого і так «Портрет чоловіка» з «Музею красних мистецв» в Будапешті (інв. № 6208, олія на полотні, 69 х 49 см) став «Портретом Ференца Гевердле». Але, на разі, все ж таки, найповнішим матеріалом про Гната Рош- ковича лишається магістерська робота Штефана Павлика 2011 року [28], який мав можливість поспілкуватися з ріднею художника, заглянути до архівів та запасників музеїв й частину з того викласти у своєму тексті.

Висновки

Комплексний погляд на твори та життя Г. Рошковича в осяжному часі можливий лише в рамках систематичної колективної міжнародної співпраці. Так, як це було, наприклад, у випадку живописця Яна Ром- бауера (1782-1849), в якому взяли участь дослідники та відповідні заклади Словаччини, Угорщини, України та Росії [58].

Література та джерельна база