Аналіз сюжету української ікони ХIII-ХIV ст. "Успіння Богородиці"

Зверху над Спасителем - ті ж самі янголи, але вже з душею Богоматері влітають у відчинене вікно небесної півсфери. На цьому дійство завершується, Душа досягла Царства Небесного, вічне життя перемогло смерть.

Свідчення зі Святого переказу про ці події: Після появи Христа,».коли віддалялось світло, то разом з самим світлом возносилась і душа Богоматері, при співі псалмів та гімнів». І ще: «Під час вознесіння світлої хмаринки затремтіла вся земля, і в один час увесь Єрусалим побачив кончину блаженної Марії» [1].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. На початку XIII ст. іконографія Успіння доповнюється сюжетом з відсіканням рук Афонії, який зображується на першому плані композиції перед одром Богоматері. При цьому фігури Афонії і ангела, який відсікає йому руки, навмисно зменшуються як другорядні елементи композиції. Вперше цей сюжет зафіксований у фресці церкви Панагії Мавріо - тісси в Касторії (межа XII-XIII ст.), а на Русі епізод з «Дивом відсікання рук Афонії» з'являється у розписах собору Снетогорського монастиря (1313 р.), церкви Успіння на Волотовому полі (1360-ті роки), церкви Федора Стратілата (близько 1380 р.) і присутній на багатьох іконах XV-XVI ст. [7].

До другорядних сюжетів композиції Успіння можна зарахувати і зображення епізоду з врученням Богоматір'ю свого пояса апостолові Фомі, зокрема на іконі Успіння Богоматері з Кирило-Білозерського монастиря 1497 року. Згідно з одним з переказів про Успіння, апостол Фома, який не встиг на похорон Богоматері, був свідком Її вознесіння на небо і отримав пояс з Її рук. Приєднавшись до інших апостолів, він розповів їм про зустріч з Богоматір'ю, а коли йому відкрили погребальну печеру, щоб побачити тіло, там його не виявилося.

У XVII ст. з'являються великомасштабні ікони Успіння з клеймами, в яких ілюструється «Сказання про Успіння». Так, на одній з ікон 1658 р. в клеймах зображено моління Богоматері перед смертю, прощання Її з близькими, подорож апостолів, бесіда з Богоматір'ю та інші сцени. Докладну розповідь про Успіння Богородиці завершує зображення Її на ложі серед райського саду.

Подібну оповідь про Успіння написано на клеймах ікони Успіння кінця XVII ст. В останньому клеймі зображено не тільки апостолів, а й старозавітних праведників, серед яких пророки Давид і Данило. За ложем Марії бачимо фігуру розбійника з хрестом, що свідчить про те, що зображена на іконі подія відбувається не на землі, а в раю. У зв'язку з цим особливо примітний той факт, що сюжет розглянутого клейма написаний на білому тлі, адже саме цей колір із самого народження християнського мистецтва символізував собою рай [6].

Загалом іконографія Успіння Пресвятої Богородиці сформувалась вже до кінця XV - початку XVI ст. За кожною деталлю в ній приховано глибинний духовний зміст.

Особливу композицію має гравюра Успіння, надрукована в типографії Києво-Печерської лаври 1697 р. в «Псалтирі» одним тиражем. Іконографія гравюри близька до перших зразків, датованих X ст. Рельєфи на слоновій кістці, дереві, камені, створених у Візантії, та близька до мініатюри з Євангелія імператора Никифора ІІ Фокі ХІ ст. За композицією відмінна від вищезгаданих, за наявністю архітектури та Євангелія великого розміру, яке зображене перед ложем.

Над Богоматір'ю схилився Іоанн Богослов, ліворуч Апостол Петро з кадилом очолює групу Апостолів, а праворуч апостол Павло з іншими Апостолами. Над ними зображені архітектурні будови, в центрі над Богородицею - Спаситель на білому тлі, який тримає Її маленьку душу на руках, з обох боків від нього - янголи з покритими руками. Гравюра оздоблена пишною орнаментальною рамкою. Особливість гравюри полягає в тому, що композиція була перейнята з чудотворної ікони XI ст., яку грецьким зодчим вручила Богородиця в якості своєї намісної ікони, що мала перебувати в Успенському Соборі, який зодчі мали збудувати. Ця подія описана у Києво-Печерському Патерику [3].

Чудотворна ікона до наших днів не збереглася, але у Хрестовоздвиженському храмі зараз знаходиться список з чудотворної ікони 1075 р. у срібному окладі. Список являє собою копію оригіналу і має ідентичну композицію (іл. 2).

Ілюстрація 2. Список Києво-Печерської ікони Успіння у Хрестовоздвиженському храмі

ікона успіння богородиця

Відомий також інший список чудотворної ікони, виконаний преподобним Адріаном Пошехо - нським у 1540 р. Ікона Успіння Божої Матері була в Комельській обителі і принесена в дрімучі ліси на берег р. Вотхі. Чудо, явлене від ікони, спричинило заснування на цьому місці, в п'яти верстах від р. Пошехонь, монастирської обителі, що носить нині назву Адріанівського Успенського монастиря [4]. Іконографія ідентична попередньому списку, проте має незначні відмінності в оздобленні. Ложе Богоматері вкрито різнокольоровими квітами, а золоте тло орнаментоване тисненням рослинного орнаменту. Відмінність композиції Адріанівської ікони від інших полягає в тому, що Христос дивиться на глядача, в інших випадках, Його погляд спрямований на Богоматір.

У Києво-Печерській друкарні було зроблено зменшене зображення цієї композиції у вигляді триптиху, вигравіруване також у техніці обрізної гравюри на дереві, доповнене з обох боків фігурами Преподобних Антонія і Феодосія в прямокутних вертикальних рамках з арками. Жестами рук Преподобні вказують на ікону Успіння в центрі (іл. 3.).

Ілюстрація 3. Обрізна гравюра «Успіння» (Типографія Києво-Печерської лаври)