Османські дирхеми, онлики та бешлики у колекції Одеського Археологічного музею

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 737.13 : 904 : 069.013 (477.74)

османські дирхеми, онлики та бешлики у колекції одеського археологічного музею

Одеський Археологічний музей НАН України

Україна, 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 4

e-mail: orthogarry@ukr.net

Основним срібним номіналом в Османській імперії впродовж XIV-XVII ст. було акче. Але на відміну від акче, кратні срібні номінали по відношенню до акче (дирхеми, онлики, бешлики, медіні) були набагато менше досліджені, і в нумізматичній літературі низка питань, пов'язаних з цими номіналами, такі як їх метрологічна система [1, с. 63] та ін., досі залишаються дискусійними. Публікація окремих колекцій може бути корисною для подальших досліджень з метрології даних номіналів і каталогізації їх типів. Крім того, дослідження участі монет цієї категорії у регіональному грошовому обігу можливо лише на основі даних про топографію їх знахідок. Нажаль, місця знахідок монет, представлених у нашому списку, невідомі, а отже вони не можуть використовуватися як джерело дослідження грошового обігу. Попри це, можна зробити припущення, що ці монети були знайдені на території Пруто-Дністровського межиріччя, оскільки окрім акче, які безсумнівно домінували серед османських монет, впродовж відносно невеликого періоду з кінця XVI до середини XVII ст. срібні османські монети більших номіналів (за винятком медіні-пара, які пізніше стануть масовими випусками) також використовувалися у грошовому обігу цього регіону.

Метою даної статті є атрибуція та введення до наукового обігу османських монет, які відносяться до таких номіналів, як дирхем, онлик і бешлик, які зберігаються у колекції Одеського Археологічного музею НАН України (надалі - ОАМ), а також розгляд деяких питань, пов'язаних з їх обігом у Пруто-Дністровському межиріччі.

Загалом стара колекція східних монет ОАМ (зібрана до Другої світової війни) у переважній більшості не ідентифікована, а старі інвентарні номери були втрачені. Після проведення атрибуції цих монет можна зіставити отримані дані з каталогом східних монет ОАМ (на той час музею Одеського Імператорського товариства історії та старожитностей), опублікованим 0. Блау у 1876 р. [2]. Проте оскільки з того часу колекція ще поповнювалася новими монетами, а під час Другої світової війни частина колекції була втрачена, то ми не можемо переконливо стверджувати, що монети, представлені у нашому списку, були опубліковані у каталозі Блау. Так, можна припустити, що №№ 2 і З з нашого списку відповідають №№ 726 та 727 каталогу Блау [2, с. 48-49], а № 4 або № 6 відповідає № 729 [2, с. 49]. Нажаль, у каталозі Блау відсутні діаметр і вага монет та деякі деталі в описі їх типів, що б допомогло точніше встановити відповідності. Впевнено можна казати лише про онлик Мустафи І (№ 5), який співпадає за описом № 730 у каталозі Блау, оскільки особливістю цієї монети є подвійний удар [2, с. 49]. Таким чином, більшість монет представлених у нашому списку, публікуються вперше.

Монети, які прийнято називати у нумізматичній літературі «дирхемами», відомі у письмових джерелах як «шахі», а починаючи з правління Мурада III (1574-1595 рр.) - як «пади- шахі», карбувалися у східних володіннях Османської імперії - у східній Анатолії, на Близькому Сході та Закавказзі, - які були приєднані у результаті низки кампаній за правління Селімаї (1512-1520 рр.), Сулеймана І (15201566 рр.) та Мурада III. На цих територіях був збережений місцевий грошовий стандарт, який відрізнявся від османського, в основі якого було менше за вагою акче. Дирхеми карбувалися з часів Сулеймана І, проте деякі дослідники вважають, що їх почали карбувати ще при СеліміІ - у 1513 або 1515/1516 рр. Вага цих монет спочатку становила 4,6-4,7 г, проте згодом вона поступово зменшувалася [З, с. 133-137]. На територіях, які були захоплені у держави Мамлюків, османи карбували срібні монети меншої ваги - медіні, які спочатку важили бл. 1,224 г. [4, с. 65].

Внаслідок знецінення срібла після революції цін в Європі, а також тривалих військових кампаній проти Габсбургів і Сефевідів, які виснажували казну Османської імперії, у 15841586 рр. Мурад III проводить девальвацію акче: вага монети була скорочена з 0,681 до 0,384 г. [З, с. 130]. Це призвело до тривалої фінансової кризи. В умовах знецінення акче, на ринку виникла потреба у срібній монеті більшої ваги, яка компенсувалася в основному європейською монетою - талярами та більш дрібними номіналами. Такі умови були сприятливі і для поширення османських дирхемів, хоча їх вага також поступово знижувалася і в цей період становила у середньому 2,10-3,85 г [1, с. 63], а за вартістю 1 дирхем дорівнював 8 акче [3, с. 134]. Втім, дирхеми не витримували конкуренцію з європейськими монетами, які у цей час заповнили османський ринок.

За законом Грешема-Коперника, нові знецінені акче витіснили з обігу дирхеми та більші за вагою старі випуски акче, що ілюструють знахідки скарбів. Особливо багато знахідок дирхемів відомі у Мунтенії (південно-східна Румунія), на території колишнього князівства Валахія. У цьому регіоні зафіксовані й окремі знахідки дирхемів, серед яких були наявні фальшиві монети. Переважна більшість цих дирхемів відноситься до періоду правління Мурада III, хоча зустрічаються і попередні випуски - періоду правління Сулеймана І та Селіма ІІ (1566-1574 рр.). На території Молдавського князівства знахідок дирхемів зафіксовано значно менше [1, с. 64], в основному - на території сучасної румунської Молдови: дирхеми Мурада III відомі у складі скарбу Пеун [1, с. 64,95], та серед окремих знахідок у Костіші та Байї [1, с. 64, 73]. Один фальшивий дирхем того ж емітенту був знайдений у Сучаві [1, с. 108,117].

Що стосується Пруто-Дністровського межиріччя, у с. Чокилтень Орхіївського району були знайдені три фальшивих дирхема - один з невстановленим емітентом, два інших відносяться до правління Мурада III [1, с. 108-109, 117-118]. У складі скарбу із с. Буджак відомі чотири медіні XVI ст., одне з яких - фальшиве [5, с. 97,100].

Також знахідки дирхемів у Пруто-Дністров'ї відомі на територіях, які були підконтрольні не васальному Молдавському князівству, а безпосередньо османській адміністрації Сілістрійсько-Очаківського еялету. До цих знахідок відноситься фальшивий дирхем Селіма II у Білгороді-Дністровському (Аккермані) [6, с. 93]. Крім того, А.С. Бойко-Гагарін опублікував чотири фальшивих дирхема Мурада III: один був знайдений у с. Старокозаче Білгород- Дністровського р-ну Одеської обл. (визначений автором як 5 пара) [7, с. 108, 110, № 11], місця знахідок інших трьох - невідомі [7, с. 101, 108-110, №№ 9-10, 12], але вірогідно вони були знайдені у Північному Причорномор'ї.

У таких умовах збільшення попиту на більш якісні срібні монети, Османська імперія стала вимагати використовувати їх при сплаті податків. У 1588/1589 р. данина Османській імперії, яку сплатило князівство Валахія, була майже повністю (на 93,76%) сплачена у дирхемах. Данина Молдавського князівства у цей же рік була сплачена на 36,3% дирхемами. Крім того, у зв'язку зі знеціненням акче, Порта запровадила податок на «відновлення імперської монети» [акде-і tashih-i sikke-i humayun), який був виплачений у 1586, 1587 та 1588 рр. князівствами Валахія та Молдавія повністю в дирхемах [3, с. 134].

Дослідники виділяють два етапи потрапляння дирхемів на територію північніше від Дунаю. Перший - після девальвації акче 15841586 рр., коли, як було згадано вище, дирхеми складають значну частку Дунайських князівств при виплаті данини Османській імперії, та другий - з 1593-1594 рр., коли у зв'язку з початком нової війни з Габсбургами, у західні володіння імперії переходять війська зі східних кордонів, які приносять з собою дирхеми, а також акче, карбовані на східних монетних дворах. Втім, Б. Мурджеску не погоджується з виділенням другого етапу надходження дирхемів [1, с. 64].

Румунський дослідник М. Максім, посилаючись на дані X. Сахілліоглу, стверджує, що для підтримки акче, яке все більше програвало дирхемам, в Османській імперії з 1590 по 1600 рр. була запроваджена тимчасова заборона на дирхеми, а в 1606-1615 рр. був запроваджений примусовий занижений курс у 5 акче за 1 дирхем [3, с. 136-137,152, прим. 108].

Осман II (1618-1622 рр.) у 1028 р. хіджри (1618/19 р.) за зразком дирхемів запровадив онлик (або онлук) - монету, вартістю в 10 акче (що видно з її назви: on з тур. - десять), яка карбувалася не тільки на східних монетних дворах, як у випадку з дирхемами, але і на столичному монетному дворі - Костянтини [8, с. 6667; 9, с. 1530]. За часів правління Мурада IV (1623-1640 рр.) у Костянтини почалося короткочасне карбування фракції онлика - бешлика, вартістю у 5 акче (Ье$ з тур. - п'ять), яке було продовжене при Ібрагімі (1640-1648 рр.) [8, с. 66-67], хоча на східних монетних дворах бе- шлики почали карбуватися ще при АхмедіІ (1603-1617 рр.) [7, с. 108,111, № 13; 10, с. 44].

У скарбах першої половини XVII ст. на території Румунії ще трапляються дирхеми старих випусків, але вже у значно меншій кількості, ніж у кінці XVI ст. [11, с. 176]. Оскільки у XVII ст. фінансова криза в Османській імперії поглиблювалася, знахідки акче цього періоду відомі у значно меншій кількості у порівнянні з випусками попереднього століття; якщо у XVI ст. акче посідали одну з провідних ролей у грошовому обігу васальних князівств Валахії та Молдови, то у XVII ст. їх основний ареал обігу головним чином скоротився тільки до тих територій, які перебували під безпосереднім підпорядкуванням османській адміністрації. Те ж саме стосується онликів і бешликів нових випусків першої половини XVII ст. Нам поки невідомі випадки знахідок монет цих номіналів у комплексах, на відміну від випусків дирхемів останньої чверті XVI ст. (можливо, такі знахідки були у неопублікованих комплексах). Винятком є скарб Налбант з Добруджи, у складі якого були два бешлика Ібрагіма [12, с. 158, №21]. Серед окремих знахідок відомий бешлик Ібрагіма з Ізмаїлу [13, с. 158, № 21] (Р. Ісламов, спираючись на нумізматичні джерела, висунув гіпотезу про відносно пізню дату заснування міста у середині XVII ст. [14, с. 119121]), бешлики Ахмеда І та Ібрагіма з Нижнього Подністров'я [10, с. 44] та фальшивого бешлика Ахмеда І з точно невстановленим місцем знахідки (вірогідно територія Північного Причорномор'я) [7, с. 108,111, № 13].

Хоча онлики ще карбуються при Мехмеді IV (1648-1687 рр.), знахідки монет на території Пруто-Дністровського межиріччя свідчать про те, що у цей період вони вже не надходять до цього регіону, натомість поширюються пара, карбовані за зразком медіні у Місрі (Єгипті) та Костянтини, вартістю у 3 акче. Карбування онликів було припинено за правління Сулеймана II (1687-1691 рр.), коли вони були замінені новим великим номіналом, відомим під назвою куруш або піастр, вартість якого дорівнювала 40 пара або 120 акче [3, с. 137].

Таким чином, попри те, що дирхеми карбувалися на східних монетних дворах Османської імперії ще з першої половини XVI ст., вони потрапили до Карпато-Дунайського регіону лише після девальвації акче у 1584-1586 рр. у зв'язку зі все більш зростаючою потребою ринку у більшій за вагою срібній монеті. Найбільшу кількість їх знахідок зафіксовано у південній Румунії, хоча дирхеми приймали певну роль у грошову обігу Пруто-Дністровського межиріччя. Таке поширення було досить короткотривалим і нові випуски онликів, які карбувалися за зразком дирхемів, та їх фракцій - бешликів першої половини XVII ст. вже були не такими поширеними, оскільки значно поступалися європейським срібним монетам. Топографія знахідок свідчить про те, що основний ареал їх обігу у Пруто-Дністровському межиріччі скоротився до територій у Нижньому Подунав'ї та Нижньому Подністров'ї, які були підпорядковані османський адміністрації Сілістрійсько- Очаківського еялету. Оскільки монети з нашого списку представлені головним чином випусками XVII ст., то можна зробити припущення, що вони могли бути знайденими саме у цих регіонах. Проте, нажаль, за відсутністю інформації про їх місцезнаходження, ми не можемо вважати це припущення безсумнівним.

ЛІТЕРАТУРА

1. BoHureanuA. Moneda Otomana їп Moldova їп perioada 1512-1603 / A. BoHureanu; Acad de §tiinte a Moldovei, Muz. Nat. cfe Istorie a Moldovei. - Chisinau: Bons Offices SRL, 2013. - 192 p.

2. BlauO. Die orientalischen miinzen des museums der Kaiserlichen Historisch-Archaobgischen Gesellschaft zu Odessa. Восточные монеты музея Императорского общества истории и древностей в Одессе / О. Blau. - Odessa: Druck von P. Franzow, 1876. - 94 s.

3. Maxim M. О lupta monetara in sec. al XVI-lea: padi^ahi contra aspru / M. Maxim // Cercetari numismatice / sub red F. Georgescu, O. Iliescu, C. §tirbu. - Bucure^ti: Muzeul National de Istorie, 1983. - VolV.- P.133-137.

4. Tezaure din muzeele ora^ului Chisinau. Secolete XVI-XVII / V.M. Butnariu, E. Nicolae, A. Bolureanu fi alt.; coord V.M. Butnariu. - Chisinau: Editura Universitas, 1994. - 130 p.

5. Кривенко A.B. Буджакский клад: предварительные результаты исследования / А.В. Кривенко, С. Сречкович // I Международная научная конференция «РАСМИР: Восточная нумизматика»: сб. науч. тр., Одесса, 29-31 июля 2011 / под ред. И. Пагава, В. Безпалько. - К.: Альфа Реклама, 2013. - С. 96-104.

6. Янов Д.М. Срібні та золоті ісламські монети в колекції Білгород-Дністровського краєзнавчого музею / Д.М. Янов // Археологія. - 2016. - № 1. - C. 89-96.

7. Бойко-Гагарин A.C. Фальшивые монеты Османской империи XV-XIX веков в Северном Причерноморье / А.С. Бойко- Гагарин // Дриновський збірник / гол. ред. СтрашнюкС.Ю. - Харків - Софія: Видавництво БАН ім. проф. М. Дринова, 2015. - T.VII.-C. 95-115.

8. Album S. Checklist of Islamic coins / S. Album; 2nd edition. - Santa Rosa, 1998. - 151 p.

9. Damali A. Osmanli sikkeleri tarihi. History of Ottoman coins / A. Damali - Istanbul: Nilufer Damali Education, Culture and Environment Foundation, 2011. - Vo! 5. - 420 p.

10. История Приднестровья в денежных знаках / Автор- сост. А.В. Кривенко. - Бендеры: Полиграфист, 2013,- 128 с.

11. VibuA. Un tezaur monetar din secole XVI-XVII, descoperit la Vii^oara, Teleorman / A. Vibu, E. Paunescu // Simpozion cb Numis- matica dedicat implinirii a patru secole de la prima Unire a romanibr sub Mihai Voievod Viteazul: comunicari, studii fi note, Chisinau, 28-30 mai 2000 / red respons. E. Nicolae. - Bucure^ti: Editura Encicbpedica, 2001. -P. 169-194.

12. Maxim M. Un tezaur Otoman din secolul al XVII-ba cbscope- rit la Nalbant, jud Tulcea / M. Maxim // Cercetari numismatice / red respons. E. Oberlancfer-Tarnoveanu. - Bucure^ti: Muzeul National cb Istorie, 1996. - Vo! VII. - P. 199-208.

13. Добролюбський A.O. Знахідки монет другої половини XIV - початку XIX ст. на території Ізмаїла (за матеріалами колекції Ізмаїльського історико-краєзнавчого музея Придунав'я) / А.О. Добролюбський, Д.М. Янов // Записки історичного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова / гол. ред. В.Г. Кушнір. - Одеса: «Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова», 2013. - Вип. 24. - С. 153-162.

14. Исламов Р. Основание и развитие города Измаила в свете нумизматических находок / Р. Исламов // Восточная нумизматика в Украине: сб. публикаций / под ред. К. К. Хромова. - К.: Изд. «Логос», 2013. - Ч. III. Улус Джучи, Крымское ханство и сопредельные государства в XIII-XVIII вв. - С. 114-122.

15. Lane-Poole S. Catalogue of Oriental Coins in the British Museum / S. Lane-Poole; ed by R.S. Poole. - London: Printed by order of the trustees, 1883. - Vol 8. Coins of the Turks. - 431 p.

Янов Дмитро Османські дирхеми, онликита бешлики у колекції Одеського Археологічного музею