Семантика інтернет-простору як середовища формування творів постфольклорного типу

Метою роботи є дослідження особливостей семантики інтернету як універсального інформаційного й культурного середовища, що зумовлює продукування творів постфольклорного типу. Методологія дослідження полягає в застосуванні аналітичного, культурологічного та семіотичного методів у вивченні семантичних особливостей інтернет-простору та формування в цьому культурному середовищі творів постфольклорного типу; компаративний метод у зіставленні функціонування трансмісії фольклорного та постфольклорного типу з метою визначення їх знакового структурування. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше досліджено характерні особливості семантики інтернет-простору як середовища формування творів постфольклору, структурно-змістове наповнення яких визначається знаково-символічною основою цього простору. Висновки. В результаті дослідження виявлено, що інтернет-простір є складною системою комунікативних та культурних відношень, які утворюють полісемантичне середовище формування і функціонування культурних текстів. Означене середовище є способом знаково-символічної комунікації, об'єктивуючи в такий спосіб реальність та розширюючи способи соціальної взаємодії, що опосередковуються інтернет-комунікацією. Превалювання постфольклорної та віртуальної свідомості й мислення, які оперують символами, образами, міфологемами, сполученими із знаковим середовищем інтернет-комунікації, сформували сегмент постфольклорних творів, які визначаються його семантикою та є відображенням реалій буття, ідей та цінностей в символах.

Ключові слова: постфольколор, семантика, семіотика, знаково-символічні коди, середовище інтернет-комунікації.

Денисюк Жанна Захаровна, кандидат культурологии, начальник отдела научной и редакционно-издательской деятельности Национальной академии руководящих кадров культуры и искусств

Семантика интернет-пространства как среды формирования произведений постфольклорного типа

Целью работы является исследование особенностей семантики интернета как универсального информационного и культурного пространства, вызвающего продуцирование произведений постфольклорного типа. Методология исследования заключается в применении аналитического, культурологического и семиотического методов в изучении семантических особенностей интернет-пространства и формирования произведений постфольклорного типа в среде интернет-коммуникации; компаративный метод в сопоставлении функционирования трансмиссии фольклорного и постфольклорного типа с целью определения их знакового структурирования. Научная новизна работы заключается в том, что впервые исследованы характерные особенности семантики интернет-пространства как среды формирования произведений постфольклора, структурно-содержательное наполнение которых определяется знаково-символической основой этого пространства. Выводы. В результате исследования выявлено, что интернет-пространство является сложной системой коммуникативных и культурных отношений, которые образуют многозначную среду формирования и функционирования культурных текстов. Указанная среда является способом знаково-символической коммуникации, объективируя таким образом реальность и расширяя способы социального взаимодействия, которые опосредуются интернет-коммуникацией. Превалирование постфольклорного и виртуального сознания и мышления, которые оперируют символами, образами, мифологемами, соединенными с такой же символично-знаковой средой интернет-коммуникации, сформировали сегмент постфольклорных произведений, определяющихся его семантикой, и которые являются отражением реалий бытия, идей и ценностей в символах.

Ключевые слова: постфольколор, семантика, семиотика, знаково-символические коды, среда интернет-коммуникации.

Denysyuk Zhanna, Ph.D. in Culturjlogy, Head of research and publishing activity of National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts

Semantics of the internet-space as among the formation of post-film type works

The aim of the work is to study the specifics of Internet semantics as a universal information and cultural space that causes the production of works of post-folklore type. The methodology of the research consists in the application of analytical, culturological and semiotic methods in the study of the semantic features of the Internet space and the formation of postfolklore type products in the Internet communication environment; The comparative method is in comparing the functioning of the transmission of folklore and post-folklore type. The scientific novelty of the work lies in the fact that for the first time the characteristic features of the semantics of the Internet space as a medium for the formation of post-folklore products whose structural content is determined by the symbolic-symbolic basis of this space are investigated. Conclusions. The research revealed that the Internet space is a complex system of communicative and cultural relations, which form a multi-valued environment for the formation and functioning of texts. This environment is a way of symbolic-symbolic communication, thus objectifying the reality and expanding the ways of social interaction, which are mediated by Internet communication. The prevalence of post-folklore and virtual consciousness and thinking, which operate with symbols and images, mythologems connected with the same symbolic-sign environment of Internet communication, formed a segment of post-folklore products, defined by its semantics, and which reflect the realities of being, ideas and values in symbols.

Key words: postfolklor, semantics, semiotics, sign-symbolic codes, medium of Internet communication.

Актуальність теми дослідження. Інформаційно-комуніктивні технології та породжувані ними численні медіа-комунікації, що утворили покоління так званих «нових медіа», які ґрунтуються на цифровому відтворенні інформації, стали не лише засобами виконання безпосередньо комунікативних та інформаційних функцій, але й спричинилися до формування культурних феноменів та практик. Інформаційне та технологічне середовище фактично зумовило кардинальні перетворення всіх сфер суспільного буття як в практичній площині, так і в аспектах світоглядного і ціннісного відношень, трансформуючи усвідомлення різних рівнів людського життя в умовах новітніх медіа-комунікацій. Відтак медіальний простір разом з нарощуванням комунікативного потенціалу сформував власне семантичне поле, утворюючи нові способи знаково-символічного освоєння і осмислення мозаїчної реальності, застосовуючи при цьому технологічний цифровий інструментарій. комунікація інтернет культурний постфольклорний

За рівнем всеохопності і взаємопов'язаності інтернет-комунікація стала універсальним середовищем продукування культурних сенсів і значень, які експлікуються в сучасний соціокультурний простір, набуваючи нових обрисів у вигляді семантичних конструктів, ціннісних відношень. Середовище інтернет комунікації спричинилося до формування нового культурного простору, який в науковому дискурсі окреслюється концептами віртуальної, мережевої, дигітальної, цифрової культури; ряду мистецьких явищ з переважанням візуального компоненту на основі медіа-технологій з використанням комп'ютерної графіки, відео-інсталяцій, що створюють мультисенсорний інтерактивний простір.

Інтернет-комунікація, яка в своїй основі функціонування має технічний субстрат і опосередковується технічними засобами трансляції, привнесла нові способи взаємодії з різними рівнями осмислення буттєвої реальності суспільства загалом та людини зокрема. Як інтерактивне динамічне середовище інтернет ґрунтується на власних текстуально-символічних принципах організації простору, що орієнтуються на плюральність та множинність інтерпретації.

Ставши середовищем, що забезпечує реалізацію індивідуальних культурних практик, які пов'язані із задоволенням творчих, комунікативних розважально-ігрових потреб, інтернет відкрив можливості до творення та циркулювання сегменту культурної творчості, яка ґрунтується на семантиці віртуального тексту, поєднаного з особливим типом свідомості. Остання включає в себе пласт буденної свідомості, бажання індивіда, його несвідомі інстинкти, уявлення, ідеї, образи, що дають можливість людині існувати в сучасному техногенному суспільстві, зберігаючи при цьому свою автентичність та індивідуальність [4, 37]. Таким чином, в результаті ми маємо культурні зразки, які за своїми змістовотипологічними рисами, способом трансмісії належать до постфольклору, який формується й існує в межах інформаційно-комунікативного простору інтернету.

Метою роботи є дослідження особливостей семантики інтернету як універсального інформаційного й культурного середовища, що зумовлює продукування творів постфольклорного типу.

Аналіз досліджень і публікацій. Теоретичною основою дослідження стали наукові праці з семіотики культури таких дослідників, як Р. Барт [1], А. Вежбицька [2], Дж. Ділі [3], Е. Кассірер [7], Ю. Лотман [13], Ч. Пірс [20], У. Еко [25].

Питання осмислення знаково-символічної природи медіа-комунікацій загалом, та інтернету зокрема, а також існування в їх межах культурних текстів знайшло відображення в роботах вітчизняних дослідників: С. Іщука [6], Л. Компанцевої [9], В. Коновала [10], Л. Найдьонової [16], А. Скробот [23]. Серед науковців ближнього зарубіжжя означеній проблематиці присвятили роботи О. Корабльова [11], В. Курбатов [12], Н. Лук'янова [14], О. Ляшенко [15], Ж. Пампура [19], К. Черкесова [24], Т. Юдіна [26].

Виклад основного матеріалу. Протягом відносно незначного періоду розвитку інтернет-комунікація набула стійких ознак та характеристик, які якісно вирізняють її з-поміж інших медіа. Пріоритетність візуального компоненту над вербальним з додаванням відеота звукоряду, анімації дали можливості символічно-текстових поєднань, які утворили синтетичне семантичне середовище існування зразків інтернет-культури. Фактично інтернет з точки зору семіотики є вторинною семіотичною системою, що використовує вже існуючі знаковосимволічні коди на основі перетворень яких з доданими новими елементами вибудовуються нові конструкти.

У визначенні сутності особливостей семантики інтернет-середовища важливу роль відіграє розуміння принципів його організації та функціонування, що обумовлюється комунікативними й технологічними чинниками. До засадничих понять інтернет-комунікації Л. Компанцева відносить гіпертекст, віртуальний дискурс, віртуальну реальність, такий само простір і час [9, 3]. Інтернеткомунікація характеризується також інтерактивністю, варіативністю, особливим співвідношенням наявної інформації зі знаковими системами її кодування, появою знаків без означуваного, активною взаємодією із позамережевим середовищем. Всі ці чинники утворюють єдиний простір, в межах якого функціонують різноманітні тексти, що ним і формуються та опосередковуються. Так само вони виступають визначальними у започаткуванні різноманітних гібридних візуальнотекстових жанрів та загалом у віртуальному дискурсі інтернет-середовища.

У відображенні його головних тенденцій С. Іщук називає таку головну якість, як гіпертекстуальність, до характерних ознак якої відносить ризомність, фрагментарність, інтертекстуальність, мультимедійність. Наявні тексти в інтернет-мережі дослідник окреслює як полісемантичні утворення, що містять вербально-графічні, візуально-образні, візуально-інформативні коди, які транслюють, генерують та акумулюють сенси [6, 12]. Використання різних знакових систем і їхнє перенасичення в межах одного тексту (гіперпосилання, картинки, емотикони та інші елементи, які позбавлені фонетичного еквіваленту), обумовлюють тенденцію сприймати такий текст як гештальт [22, 27].

Медіа-середовище, яке сформувалося новими комунікаційними технологіями, що визначають його семантичні поля, активно увійшло в процес символічного конструювання реальності. В процесі комунікації та семантичних відношень між знаками головним чинником, на думку Н. Лук'янової, постають інтерпретант як метасеміотичний конструкт, який встановлює знаковий характер відносин між відправником і отримувачем в процесі комунікації. Сам процес інтерпретації знака, як зазначає дослідниця, є з'єднанням всіх ланок в послідовний ланцюг, що встановлює відносини між різними способами вживання вихідного знака, а також задає можливість його розпізнавання і визнання в комунікаціях [14, 141]. Таким чином, учасники процесу комунікації перетворюють полісемантичне знакове повідомлення/текст на своєрідний процес медіа-гри з декодування всіх його сенсів і конотацій або надання йому нових, що обумовлює вихід процесу на новий рівень із залученням нових комунікантів. Відтак всі твори, що існують в умовах інтернет-комунікації, є динамічними, інтерактивними, які постійно зазнають змін, з акцентуванням уваги на тих чи інших їхніх семемах.

З точки зору знаково-символічної репрезентації культурні тексти/твори інтернет-середовища є полікодовими багаторівневими утвореннями з варіативною інтерпретацією на основі конотацій, контекстних та фонових знань, характерних для певного соціокультурного простору.

Твори постфольклорного типу, які почали формуватися в надрах міської урбаністичної культури, за твердженням С. Неклюдова, пов'язувалися, насамперед, з іншими способами задоволення культурних потреб людей, та були за своєю сутністю і змістом доволі маргінальними й фрагментованими відповідно до суспільного та субкультурного розшарування [18]. В ході розвитку та змістових і типологічних перетворень такі культурні зразки, сполучаючись з численними мозаїчними фрагментами сучасної дійсності, спонтанної повсякденної культури, породили культурні продукти, які вийшли поза межі суто фольклорної традиції, проте, зберегли при цьому основні її характеристики, як-от довільний характер зародження і розвитку, приналежність до непрофесійного середовища, усний тип побутування та синкретичний зміст. Поява інтернеткомунікативного середовища зумовила «перебирання» на себе формування і поширення таких творів в якісно новому форматі, замінивши усну традицію письмово-усною, з огляду на тип комунікативних відношень [17].

Твори постфольклору, які утворюються семантичними полем інтернетсередовища, на думку А. Колістратової, належать до культурної стадії, яка заснована на переважанні багатоканальної, візуальної форми комунікації, а основні їх характеристики збігаються з характеристиками класичних фольклорних текстів, а саме: анонімність і колективність авторства, поліваріативність, традиційність [8, 88].

Таким чином, сучасний постфольклор виконує ту ж саму функцію, задовольняючи потребу в осмисленні подій об'єктивної реальності, яка здійснюється на рівні масової свідомості, сполучаючись з міфологемами та стереотипами сприйняття і відтворення, які здатні до цілісного формування актуальної картини світу з її цінностями, відношеннями, нагальними потребами часу. Особливий наголос в даному аспекті робиться окремими дослідниками на існуванні й активізації так званої постфольклорної свідомості, яка розглядається як пласт буденної свідомості, сформованої сучасним суспільством, що відображає його проблематику в її безперервному оновленні. Постфольклорна свідомість, за визначенням О. Жарової, тяжіє до ексклюзивності і проявляється як прагнення її носіїв виділитися на тлі загальної суспільної свідомості, сприяючи формуванню окремого світу цінностей [4, 38]. Проте в даному контексті варто звернути увагу на й на думку В. Курбатова, який говорив про символьність віртуального мислення, сформованого інтернет-середовищем. Таке мислення, за визначенням дослідника, зумовлювалося феноменом поліфонічності свідомості, яка пов'язувалася з множинністю інтерпретації інформаційного контенту та інтерактивні стю комунікативного процесу в інформаційному просторі [12, 69].

В свою чергу, це знаходить прояв в характері існування постфольклорних творів в мережі інтернет, які не лише реагують і відображають актуальні події життя, а й, до певної міри, можуть бути медіавірусами з власним циклом зародження й існування. До таких медіавірусів належать інтернет-меми найбільш «швидкий» тип творів постфольклорного типу за своїм розповсюдженням, які виступають структуроутворюючими базовими елементами інших творів постфольклору.

Меми вбирають фрагменти інформації, знаки, графічні зображення тощо, та існують в певному циклі, який є досить короткотривалим, наприкінці кожного такий мем витісняється іншим, більш актуальним, в окремих випадках може повторюватися в інших варіаціях постфольклорних творів. Так, дослідники Т. Попова і Д. Колесова зазначають, що меми проходять три етапи формування: на першому етапі мем просто реплікується в подібних контекстах; на другому етапі меми починають переосмислюватися і спрощуватися, переробляються за допомогою фотомонтажу, доповнюються іншими написами, тобто активно беруть участь в процесі виробництва текстів як готові блоки; на третьому етапі розвитку мем перетворюється на символ, що вказує на якийсь загальновідомий зміст, абстрактну графему, яка володіє соціально значущою функцією [21, 88]. Такий циклічний алгоритм загалом є характерними для творів постфольклорного типу, які фактично є відображенням поточних актуальних подій життя в послідовності їх хронології.

Сучасний формат функціонування постфольклору інтернет-середовища з особливим способом організації візуально-вербальних знакових систем в розрізі досліджуваної проблематики висуває на перший план, власне, контекстне семантичне поле інтернету як культурно-інформаційного середовища, що і є структуроутворюючим та змістово наповнює конотаційні рівні творів постфольклору. З цієї точки зору, це дозволяє розглядати постфольклорні твори інтернету цілісно в єдності семіосфри, що постає способом кодування актуальної реальності буття. Так само, розглядаючи категоріальні аспекти традиційного фольклору, дослідниця О. Івановська у вивченні семантичних рівнів фольклорного тексту як змістового цілого та сукупності знакових елементів, особливий наголос робить на їх поєднанні з контекстною етнографічною дійсністю, що визначає історико-генетичні та онтологічні чинники творення [5, 7].

Висновок. Отже, можемо підсумувати, що інтернет-простір є складною системою комунікативних та культурних взаємовідношень, які утворюють полісемантичне середовище формування і функціонування культурних текстів. Означене середовище є способом знаково-символічної комунікації, об'єктивуючи в такий спосіб реальність та розширюючи способи соціальної взаємодії, що опосередковується інтернет-комунікацією. Превалювання постфольклорної та віртуальної свідомості й мислення, які оперують символами, образами, міфологемами, сполученими зі знаковим середовищем інтернеткомунікації, сформували сегмент постфольклорних творів, які визначаються семантикою інтернету та є відображенням реалій буття, ідей та цінностей в символах.