Український авангард: шлях до формально-пластичної мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІПСМ НАМУ

Український авангард: шлях до формально-пластичної мови

Марина Юр, кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник відділу методології художньої критики

Анотація

У статті розглянуто творчість художників К. Малевича, О. Екстер та О. Богомазова в контексті розвитку українського авангарду; зазначено, що в пошуках виразності формально-пластичної мови безпредметного живопису вони поєднували риси європейських напрямів модернізму та національного мистецтва, що виявлялося в яскравому колориті, динаміці та конфігурації форм.

Ключові слова: український авангард, формально-пластична мова, безпредметний живопис, колір, простір, народне мистецтво.

Вступ

Постановка проблеми. У мистецтвознавстві останніх десятиліть значна увага приділяється особливостям розвитку українського авангарду 1910-1920-х рр. Вітчизняні та зарубіжні вчені реконструюють хронологію подій, пов'язаних з еволюцією цього явища, вивчають творчість митців, висвітлюють їхню виставкову діяльність, але майже не торкаються питань художнього простору та формально-пластичної мови у творах художників авангарду. Це не дає можливості осягнути глибину формування смислів таких творів, виявити впливи, що призвели до новацій у побудові художнього простору, визначити його семантику, особливості стилістики. Науковці єдині в тому, що українські авангардисти у своїй творчості зуміли поєднати національні традиції, зокрема вітальність народного мистецтва, стилістику нових європейських течій, що призвело до збагачення їхньої пластичної мови, розмаїття прийомів побудови, а відтак до створення нових і оригінальних за виразом живописних композицій.

Актуальність дослідження. Досягнення українських авангардистів високо оцінені у світі, що викликає постійне зацікавлення до наукового вивчення та обґрунтування цього феномена. У фокусі дискусій науковців його генезис, особливості розвитку, національне підґрунтя, місце і роль у світовому авангарді тощо. Чи не найскладнішим є питання української складової у конструктивній ідеї творів авангардистів.

Кожен з дослідників визначає своє певне коло митців, що на його думку репрезентують український авангард. Це зумовлено тим, що одні з них народжені в Україні, спочатку отримали тут художню освіту, а потім продовжили її за кордоном, де й відбулося їхнє становлення, скажімо, у Франції, Америці, Росії чи інших країнах. Йдеться про О. Архипенка, Д. Бурлюка, О. Екстер, К. Малевича, В. Татліна та ін., чиї твори входять до аналізу явища. Інші митці, такі як М. Бойчук, С. Налепинська-Бойчук, М. Жук, Ф. Кричевський, О. Мурашко, В. Меллер, О. Хвостенко-Хвостов, Г. Нарбут, В. Єрмилов, М. Синякова, А. Петрицький свій фах здобували за кордоном, або мали студії, зокрема й в Україні, де відбувалося їхнє становлення. Інша група - це О. Богомазов, І. Падалка, В. Седляр та ін., які здобували художню освіту й реалізовували свої творчі інтенції в Україні. Є й такі, хто приїжджав до України, періодично беручи участь у різних творчих проектах (О. Розанова, Л. Попова, В. Кандинський та ін.), чи викладав в Академії мистецтв (К. Малевич, В. Пальмов та ін.). Історично склалося так, що в орбіту українського авангарду, поряд з українськими митцями, органічно входили майстри інших країн, які суттєво впливали на українську культуру [1, с. 2]. Серед цієї плеяди важко однозначно говорити про український авангард. За таких обставин мистецтвознавець Г. Скляренко пропонує окреслювати це явище як авангард в Україні [2, с. 318], що дасть можливість розглядати магістральні творчі спрямування й виокремлювати в них національну складову. Це дасть підстави для маркування феномена «українського авангарду».

Зв'язок авторського доробку з важливими науковими та практичними завданнями. Дослідження виконане відповідно до тематичного плану фундаментальних наукових досліджень Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України.

Аналіз останніх джерел та публікацій. Дослідженню авангарду в Україні присвячено чимало праць таких закордонних вчених, як Ж.-К. Маркаде, В. Маркаде, А. Накова, М. Мудрак, Д. Боулта, Г. Коваленка, вітчизняних - Д. Горбачова, Н. Асєєвої, О. Федорука, О. Лагутенко, Л. Соколюк, О. Кашуби-Вольвач, Л. Савицької, Г Скляренко та ін., які розглядали це явище на тлі художніх процесів першої третини XX ст. Увагу приділяли епістолярній спадщині митців, їхній виставковій діяльності, творчості в різних видах та жанрах мистецтва. У працях часто звучала думка, що витоки українського авангарду пов'язані з українським народним мистецтвом. Цю тезу автором даної розвідки обґрунтовано у статтях, де зроблено порівняльний аналіз художньої мови, принципів будови твору селянських декоративних розписів і безпредметних композицій О. Екстер та К. Малевича [3]. Ж.-К. Маркаде у науковій праці «Простір, колір, гіперболізм: характерні риси українського авангарду» констатує, що «художники в Україні були під сильним впливом простору, світла, кольорової гами і форми українського народного мистецтва, яке належить до найбільш різнобічних мистецтв світі» [4, с. 234]. Гіпотезу про те, що народне мистецтво є одним з найважливіших джерел супрематизму, висунули О. Найден та Д. Горбачов у статті «Малевич мужицький», зазначаючи, що «модернізм Малевичів запліднений і піднесений його пієтетом перед народним мистецтвом» [5]. За всієї переконливості авторів щодо ролі українського народного мистецтва у становленні українського авангарду, залишається чимало нез'ясованих питань. Тому Г. Скляренко у публікації «Авангард в Україні: обшири явища, етапи розвитку» [2] наголошує на необхідності уточнення рис регіональної та національної моделі цього явища.

Зазначення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. Питання еволюції формально-пластичної мови українського авангарду на сьогодні є одним з малодосліджених.

Мета статті: розглянути творчість К. Малевича, О. Екстер та О. Богомазова як провідників українського авангарду, обґрунтувати вплив національного мистецтва на еволюцію їхньої формально-пластичної мови у безпредметному (абстрактному) живопису

Новизна наукового дослідження. Встановлено, що український авангард йшов шляхом експерименталізму й тяжіє до внутрішньої провокації, натомість російський авангард - до зовнішньої провокації в рамках соціуму.

Методологічне або загальнонаукове значення авторських розробок полягає у розробці методології художнього аналізу творів художників українського авангарду, насамперед безпредметного живопису.

Виклад основного матеріалу

На думку французького мистецтвознавця, історика мистецтва Ж.-К. Маркаде, українська школа авангарду має абсолютно незалежну історію, яка починається з експозиції «Ланки» 1908 р. у Києві, організованої О. Екстер та Д. Бурлюком, і триває до часу припинення видання у Харкові журналу «Нова Генерація» (1928-1930) [4, с. 236]. Цей період у художньому житті Києва, Харкова, Одеси позначений активізацією виставкової діяльності, в якій брали участь О. Екстер, О. Богомазов, К. Малевич, В. Татлін, В. Кандинський, В. Єрмілов, Г Нарбут, М. Бойчук, А. Петрицький та ін. їх творчі методи свідчили про появу особливої мови, якою вони виражали свій погляд на світ. Нове художнє мислення та бачення, способи вираження нової концептуальної ідеї, руйнували стереотипи у сприйнятті творів, де формотворчим чинником виступає новітня форма та колір. На думку канадського історика мистецтва Патриції Е. Бовей, феномен українського авангарду є не регіональним явищем, а міжнародним [6, с. 15], водночас він виділявся національним підґрунтям і вніс свою частку у розвиток кубізму, футуризму, супрематизму, кубофутуризму, конструктивізму

Модернізм - це філософський рух, який відкинув визначеність просвітницького мислення і релігійні переконання, але його становлення збіглося з кризою колишнього світового порядку та новими досягненнями науково-технічного прогресу. Світ невпізнанно змінився, і водночас з ним змінилася й естетична парадигма мистецтва, що позначилося на ідейних засадах різних напрямів, зокрема авангарду, суть якого - тотальне оновлення культурної моделі світу, а відтак протиставлення нового, передового за ідейним і художньо-формальним вирішенням традиційному, консервативному.

Український авангард формувався під впливом європейського модернізму, що об'єднував безліч відносно самостійних ідейно-художніх напрямів і течій. Загалом авангард вирізнявся радикальністю, естетичними новаціями та концепціями, рефлексією на гостросоціальні та політичні проблеми (термін «авангард» було перенесено зі сфери політики до галузі художньої критики у 1885 р. Теодором Дюре у Парижі, відтоді він поширився і має присмак боротьби за все нове, нетрадиційне у мистецтві [7, с. 2], але в Україні він йшов шляхом експерименту. Експерименталізм тяжіє до внутрішньої провокації в рамках інтертекстуальності, авангард - до зовнішньої провокації в рамках соціуму [8, с. 170]. Останнє більше властиво російському авангарду, з його революційним протестом, українському - помірний експерименталізм, тому художники спрямовували свої пошуки на творення нового художнього простору твору, форми та мови, синтетичної у своїй основі. Мова - це символічний код культури, знакова система, що є засобом спілкування і мислення. Тому у творчому самовираженні митці апелювали до стилістики модерністських течій та напрямів, українського народного мистецтва, іконопису тощо. Авангард в Україні, на думку Б. Лобановського, не був відірваний від національного ґрунту (давніх пам'яток, мозаїк та фресок Київської Русі, українських та російських ікон, народної картинки). Так, К. Малевич свої новаторські пошуки у мистецтві супрематизму пов'язував з розписами Поділля [9, с. 9]; О. Нога визначає джерела українського авангарду в іконопису та «глибинній народній традиції» [10, с. 186]; Г. Нарбут та його послідовники, «„у підході до переосмислення традицій книжкової графіки прагнули оволодіти основами національної образотворчості, звертаючись до іконопису, старої гравюри, вибійки, лубка», - зазначає О. Лагутенко [11, с. 109]. Це уможливило синтез художніх мов у формально-пластичній мові авангардистів, що виявилося в архипенктурі О. Архипенка, кубофутуризмі О. Екстер та О. Богомазова, неовізантизмі М. Бойчука та його школи, супрематизмі К. Малевича, конструктивізмі В. Єрмілова, А. Петрицького та ін. Звичайно, прямого наслідування зазначених джерел у роботах авангардистів ми не побачимо, але явними будуть кольорові співвідношення, трансформація орнаментальних елементів і мотивів, принципи їхньої будови, емоційна тональність та вітальність народного мистецтва.

Митці авангарду маніфестували розрив з класичним мистецтвом та його естетичними нормами, але безпосередньо звертались до архаїки, першоджерел творчості, фольклору, створюючи новий образний світ. Вони зверталися до явищ, яких не вміло бачити, розуміти і віддзеркалювати традиційне мистецтво. Тому авангард ірраціональний і водночас докорінно раціоналістичний, а його головним важелем, як вважає В. Турчин, є концентрація ідей [7, с. 172], які на початку XX ст. були утопічними. Митці намагалися позитивно зобразити якісь вищі еманації Духу, звертаючись до першоджерел, перебудувати на їхній основі світ у масштабах космосу. Художньо-естетичні засади українського авангарду сформувалися в процесі поступового синтезу передових ідей західноєвропейського мистецтва з національною культурою. «Українські авангардисти, шукаючи глибинні художні «архетипи», охоче перетворювалися на «неопримітивістів», набираючи переживань із надр колективної свідомості, підсвідомості, надсвідомості [...] саме своїм пошуком гармонійних відносин з природою та космосом» [12, с. 9]. Це позначилося на акультурації художньої мови живопису авангарду, який репрезентував нову реальність у нових знаках-символах, що за своїм сенсом сягали глибин першооснов світу Апелюючи до різних джерел художники розробляли нову художню систему.

Зрозуміло, що для багатьох українських митців ці джерела безпосередньо пов'язані з національною культурою, риси якої і є складовою українського авангарду. На думку Ж.-К. Маркаде: «Простір є первісним елементом з малярської точки зору А простір України означає шир степів, повну свободу рухів і духу (не забудьмо, що тюрсько-татарське слово «козак» спочатку означало «вільна людина», «незалежна людина», «шукач пригод», «кочовик»). Всі художники, що коли-небудь мали своє коріння в українській землі, всмоктали ці вічні цінності (що беруть свій початок з трипільської культури третього тисячоліття до Р.Х.), вони всі відчували обов'язок виходити за власні межі» [4, с. 235]. Наприклад, у ранній творчості О. Архипенка явні відголоски архаїчної скульптури та її семантики, у період зародження скульптуро-живопису («Archipentura») виявилася колористична культура народного мистецтва, оскільки через узагальнену форму елементів орнаменту та їхній локальний колір у народному мистецтві відображувалося духовне і символічне. Як зазначав сам художник, поєднуючи форму й колір він творив новий напрям, який полегшував вираження абстрактного, духовного чи символічного. «Архипенктура» репрезентує увесь спектр реальних рухів і використовує їх як засіб інтерпретації таких проявів життя, що тісно пов'язані з плином часу і зміною простору, таким чином рух виступає як елемент творення простору [13, с. 8].

Елементами творення простору у супрематичному живопису К. Малевича були колір, форма, фактура, рух. Він творив нову реальність, своєрідний космізм, в якому першоформи

- квадрат, коло, хрест, - були ідентифікаторами сутнісних основ світу. Така метафоричність і міфологічність перекликається з сакральною геометрією орнаменту, пов'язаною зі світом природи і людини. Орнаменти - це сакральні коди, а найдавніші з них

- це коло, квадрат, хрест, трикутник. Кожен з них має своє значення: коло символізує життя, вічність, з центром всередині - світобудову; квадрат

- гармонію, порядок і є символом землі, матерії; хрест увиразнює ідею центричності. Ці знаки окремо, або в поєднані з іншими становлять особливі письмена у народному мистецтві, зокрема вишивки, писанки, розписів. Як відомо, свій творчий шлях К. Малевич починав безпосередньо в селянському середовищі з його фольклорно-образною культурою і не лише пасивно сприймав усі художні особливості селянського мистецтва, а й сам брав участь у його втіленні - вимащував глиною долівку хати й робив візерунки на печах [14, с. 107]. У своїй автобіографії він писав, що свідомо прагнув наслідувати «життя селян і їх багатогранне мистецтво, маючи на увазі, що форма і колір були створені ними на суто емоційному сприйнятті теми» [14, с. 118]. Саме українська селянська хата, білостінна мазанка, з якою «спілкувався» Малевич відігравала помітну роль в його супрематичній і посткубістичній творчості [15, с. 210], а найближчою аналогією до його безпредметних композицій був геометричний розпис подільських хат, писанок з їхніми астральними знаками, візерунки плахт [15, с. 222]. У 1915-1917 рр. він (один з небагатьох художників-авангардистів) проектував вишивки для майстерні українського села Вербівка. Така співпраця позначилася на художній мові його супрематичних композицій;митець розумів пояснював зміст простих геометричних форм як «площинні (двомірні) одноколірні форми «супрематичних побудов» є «автономними, живими», і не пов'язані з реальним світом. Тут явний зв'язок з орнаментом, що має свій принцип організації плоского декорованого поля, при якому композиційний центр зображення збігається з геометричним центром площини, що використав К. Малевич у «Чорному квадраті» (1915), «Чотирьох квадратах» (1915) та інших супрематичних творах [16, с. 347]. Зміщуючи правий кут фігури вгору, він намалював «Червоний квадрат», розшифрувавши його як «живописний реалізм селянки у двох вимірах»; ця метафора мала підґрунтя, оскільки вишивку називали «особливим письмом», а її знаки завжди були двомірні. Тому «першоформи» в його живопису були внутрішньосамодостатні й виражали певну сутність. Головний зв'язок К. Малевича з народною творчістю лежить не стільки у мотивах, скільки у кольорі і формі, її площинності і декоративності [17]. «Внутрішнє звучання» форми обґрунтовував і В. Кандинський у своїх теоретичних роботах, зіставляючи вібрації кольору і звуку, й практично втілював це у живописних імпровізаціях і композиціях. художник авангард живопис

Формотворчі принципи орнаменту та його колористику залучала до творення нової пластичної мови безпредметного живопису О. Екстер. Як зауважує мистецтвознавець В. Габелко: «На прикладі О. Екстер, особливо київського періоду, можна твердити, що без глибокого вивчення та засвоєння народного мистецтва, розвиток авангарду в Україні був би неможливий. З 1910-х років розпочинається один з важливих періодів у житті талановитої художниці, пов'язаний з народними майстрами сіл Вербівка (Київщина) та Скопці (Полтавщина), де вона робила і ескізи одягу, різноманітних вишивок і предметів побуту Навіть у паризький період свого життя (з 1929 по 1949) О. Екстер залюбки розписувала глечики та інший посуд українськими орнаментами» [18, с. 21]. У Києві 1918-1920 рр. на вулиці Фундуклеївській, 27 (нині Б. Хмельницького) у масандрі вона, разом з І. Рабіновичем, відкрила майстерню декоративного мистецтва, тут студіювали молоді митці А. Петрицький, В. Меллер, М. Шифрін, О. Тишлер та інші [19, с. 213- 214]. Як писала у спогадах її учениця В. Мухіна, «що найбільш вражаючим в Екстер, на відміну від багатьох художників європейського авангарду, був органічний синтез знання, любові та розуміння традицій народного мистецтва з лівими пошуками в власній творчості. Вона виросла з народних українських джерел і разом з тим була мистцем західної культури, чистої води формалістом» [29, с. 75] У супрематичних і кубофутуристичних композиціях О. Екстер відчутні були впливи барокової та селянської вишивки, розписів, килимарства тощо. Лексика орнаменту будувалася на контрасті форм, кольору, динаміці, симетрії, що спостерігається і в супрематичних композиціях О. Екстер, як приклад полотно «Синє-біле-червоне біле-синє-червоне» (1916-1918). Тут явний контраст форм (коло, вигнуті прямокутники) і парні кольорові сполучення (зелений і червоний, жовтий і синій, чорний і білий), рух, перетікання, перекривання форм, що стало фактором виразності пластичної композиції. Формотворчі принципи даної композиції визначаються конструкцією, подібною до конструкції мотиву квітки, зображеної у профіль, - характерної деталі розпису весільних скринь, але в даному випадку підпорядкованої ідеї твору [21, с. 391]. Подібні експерименти спостерігаємо і в інших її абстрактних композиціях [22].

Послідовно розвивав авангардні ідеї О. Богомазов, який став одним з провідних українських художників кубофутуризму. Він творив власні новаційні системи живопису, його цікавив генезис художньої форми, ритм як якісна категорія живопису, співвідношення локальних кольорів, «силове поле» форми у просторі тощо, митець вважав, що форма народжується від моменту руху первісного елементу - крапки. Його вирізняв аналітичний підхід до мистецтва та дух експериментаторства, що позначилося на численних графічних та живописних композиціях. Художник бачив своїм завданням передати світ, що постійно змінювався, фіксувати його ритм, темп, динаміку, тому в його роботах превалювала експресія, посилена власним світовідчуттям стрімкого технічного прогресу та урбаністичного укладу життя. Тому у роботах він зміщував плани, вибудовував простір на різнонаправлених лініях форм, створюючи своєрідний лабіринт смислових зв'язків, активно використовував акцент, виражений у сходжені в одну точку ліній, щоб підкреслити рух, динаміку форми, її семантику та роль у художньому просторі. Ґрунтовно вивчаючи творчість митців різних напрямів модернізму, він сформував свою художню мову, розробив іконографію, виразність якої зумовлена виявом внутрішньої експресії зображуваних форм, посилення її контуром, лініями чи колірним контрастом. Власні світовідчуття і дух української природи, культури митець органічно поєднував у живописних композиціях. Свої експерименти О. Богомазов обґрунтував у теоретичному трактаті «Живопис та елементи», написаному у 1914 р. Багато положень його рукопису випередили теоретичні досягнення «Супрематизму К. Малевича» (1920), і «Крапки та лінії на площині» В. Кандинського (написана 1918-1919 рр., опублікована у 1926 р. в Баухаузі) [23, с. 4].

Радикальні ідеї авангарду вплинули на зміну художньої форми багатьох українських художників, серед яких брати Д. і В. Бурлюки, В. Єрмілов, Б. Косарєв, А. Петрицький, В. В.Меллерта ін., які творили нову ілюзорно-символічну, метафізичну, трансцендентну реальність. Її часово-просторовий континуум відображався у складних ритмічних співвідношеннях геометричних та абстрагованих форм, що мали не естетичну природу, а скоріше метафоричну. Тому авангард утвердився як символ вільної творчості, експерименту та новацій. Український мистецтвознавець, професор Д. Горбачов вважає, що генетично авангард пов'язаний з мистецтвом сецесії та постімпресіонізмом, але в українському варіанті присутнє бароко, що виявлялося у декоративізмі форм, пульсуючій живописності, драматизмі на межі хаосу і порядку [24, с. 3].

Головні висновки

Отже, у здійсненому огляді творчості українських художників К. Малевича, О. Екстер, О. Богомазова - представників українського авангарду, встановлено, що активне звернення до джерел української культури та мистецтва, вплинуло на формування їхньої художньої мови, і виявляло національну складову у цьому європейському напрямку, їхні експерименти та пошуки спрямувалися на творення нової форми мовою, якою вони виражали свій погляд на світ.

Перспективи використання результатів дослідження. Результати дослідження можуть бути використанні для розробки методики аналізу творів українського авангарду, а саме безпредметного (абстрактного) живопису.

Література

1. Щокіна О. Особливості філософсько-культурологічних поглядів художників українського авангарду // Автореф. дис. на здобуття ступ. канд. культурології. - Сімферополь, 2009. - 22 с.

2. Скляренко Г. Авангард в Україні: обшири явища, етапи розвитку / Г. Скляренко // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: 36. наук. пр. - К. : ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. - Вип. 9. - С. 318-322.

3. Юр М. В. Конструкція мотиву «квітки» в українських селянських розписах та безпредметному живописі 1910-1920-х рр. // Мистецтвознавство України: 36. наук. пр. - К. : СПД Пугачов О. В. - НК., 2008. - Вип. 9. - С. 60-68; Юр М. В. Українські селянські розписи і безпредметний живопис: діалог пластичних мов // МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія: 36. наук. праць з мистецтвознавства і культурології / Ін-т проблем сучасного мист-ва Акад. мист-в України. - К. : Музична Україна, 2008. - Вип. 4-5. - С. 383-394.

4. Маркаде Ж.-К. Простір, колір, гіперболізм: характерні риси українського авангарду // Горбачов Д. «Він та я були українцями»: Малевич та Україна / упоряд. С. та О. Папета. - К. : Сім студія, 2006. - С. 234-236.

5. Найден О., Горбачов Д. Малевич мужицький // Горбачов Д. «Він та я були українцями»: Малевич та Україна / упоряд. С. та О. Папета. - К. : Сім студія, 2006. - С. 199-209.

6. Patricia Е. Bovey. Remerciements //The Phenomen of the Ukrainian Avant-garde 1910-1935: Catalog. - Canada: Winnipeg Art Gallery, 2001. - 196 c., іл.

7. Турчин В. С. По лабиринтам авангарда. - М. : Изд-во МГУ, 1993. -- 248 с.

8. Умберто Эко. «Группа-63», сорок лет спустя // Умберто Эко. Сотвори себе врага. И другие тексты по случаю / Пер. с исп И. Арьяковской, М. Визеля, Е. Степанцовой. - Москва : ACT: CORPUS, 2014. - С. 139-175.

9. Лобановський Б. Авангардизм // Мистецтво України. - К., 1995. - Т і. - С. 9.

10. Нога О. Теорія мистецтва // Бойцов Д., Шмагало Р., Колдубай І., Нога О. На перехресті Європи і віку. Іван Мозалевський, Соня Делоне. - Львів : Українські технології, 1996. - 276 с.: іл.

11. Лагутенко О. Українська графіка першої третини XX століття [Текст] / О. Лагутенко. - К. : Грані-Т, 2006. - 240 с.: іл.

12. Канішина Н. Художньо-естетичні засади українського авангардного мистецтва першої третини XX ст.: автореф. дис. на здобут. ступ. канд. філософ. наук. - К., 1999. - 20 с.

13. Archipenko. Catalogue of exhibition and description of Archipentura. The Anderson Galleries. New York, 1928. - 20 p.

14. Харджиев H, Матюшин M., Малевич К. К истории русского аван-гарда. - Stockholm : Hylaea print, 1976. - 189 с.

15. Горбачов Д, Найден О. Малевич мужицький // Хроніка 2000. - 1993. - №3-4 (5-6) - С. 210-231.

16. Юр М. В. Український селянський настінний розпис і безпредметний живопис К. Малевича 1915-1917 рр.: конструктивна ідея // VI Міжнародний конгрес україністів. Музикознавство, образотворче мистецтво, театрознавство, кінознавство. Кн. 2. Доповіді та повідомлення. - Донецьк-Київ : Вид-во Асоціації етнологів, 2005. - С. 344-353.

17. Петрова Е. Народные источники и русское искусство начала XX века // Авангард и его русские источники. - Баден-Баден, 1993. - С. 9-13.

18. Габелко В. Національний авангард 20-30-х років [Текст] / В. Габелко // Музика: науково-популярний журнал з питань музичної культури. - 1997. - № 6. - С. 20-22.

19. Коваленко Г. Ф. Александра Экстер: путь художника. Художник и время / Авт.- сост. Г. Ф. Коваленко. - М. :Галарт, 1993. - 288 с., ил.

20. Три всесвітньо невідомі постаті українського авангарду: Євген Сагйдачний, Михайло Гаврилко, Наталія Давидова / Авт-упоряд. О. Нога, І. Кодлубай, Т. Девдюк, Б. Савицький, Я. Бобош. - Львів : «ЛОГОС», 1994. - 188 с., іл.

21. Юр М. В. Українські селянські декоративні розписи як одне з джерел розвитку авангарду 1910-1920-х рр. // МІСТ : Мистецтво, історія, сучасність, теорія: 36. наук. праць з мистецтвознавства і культурології / Ін-т проблем сучасного мист-ва Нац. акад. мист. України. - К. : ФЕНІКС, 2012. - Вип. 8. - С. 388-396.

22. Юр М. В. Декоративізм як стилістична основа безпредметного живопису Олександри Екстер // МІСТ : Мистецтво, історія, сучасність, теорія: 36. наук. праць з мистецтвознавства і культурології / Ін-т проблем сучасного мист-ва Нац. академії мистецтв України. - К. : ФЕНІКС, 2012. - Вип. 8. - С. 376-387.

23. Олександр Богомазов. 1880-1930: Каталог творів / Упоряд. М. М. Колесніков, авт. вст. ст. Е. О. Димшиць. - К. : Гарант, 1991. - 52 с.

24. Український авангард 1910-1930 років: Альбом /Авт. вст. ст. та упоряд. Д. О. Горбачов. - К. : Мистецтво, 1996. - 400 с., іл.

Аннотация

Украинский авангард: путь к формально-пластическому языку

Марина Юр

В статье рассмотрено творчество художников к. Малевича, А. Экстер, А. Богомазова в контексте развития украинского авангарда; указано, что в поисках выразительности формально-пластического языка беспредметной живописи они сочетали черты европейского модернизма и национальной культуры, которая проявлялась в ярком колорите, динамике и конфигурации форм.

Ключевые слова: украинский авангард, формально-пластический язик, беспредметная живопись, цвет, пространство, народное искусство.

Annotations

Ukrainian avanhard: way to formal-visual languages

Maryna Yur

The aim of this work is to study the characteristics of nonobjective painting artists of Ukrainian avant-garde, to identify the sources of their formal-visual language.

Research Methodology. In examining the development of Ukrainian avant-garde were used the comparative-historical method, determining the characteristics of the relationship with the avant-garde folk art - system, comparative - analysis of works of non-objective painting and ornament painting, embroidery.

Results. It was found that the artists K.Malevich, A. Ekster, A.Bogomazov and others with a study of the art system of national art, brought its elements in the artistic language of abstract painting. Ukrainian and foreign scientists, who have being studying the Ukrainian avant-garde, noted, that he has a bright coloristic and dynamic basis, they have seen the impact of national culture. An achievement of Ukrainian avant-garde is highly appreciated in the world and is a permanent interest in the scientific study and the justification of this phenomenon. Therefore, its place and role in the global forefront, as well as national characteristics, are a major issue in the science of art. K. Malevich, A. Exter, A. Bogomazov believe ideologists avant-garde ideas in Ukraine and comparative analysis of their non-objective compositions and folk ornament paintings and embroidery, at the level of the composition, the iconography of the elements of color, style, confirm the influence of folk art in the formation of formal-visual language the avant-garde.

Novelty. It is shown as a historical and cultural situation of the beginning of the twentieth century in Ukraine influences the development of avant-garde ideas and practices. It is proved that the artists in the formal language of the non-objective compositions combine features of European modernism and national culture.

The practical significance. Ukrainian scientists, artists, students will be able to expand their knowledge of the Ukrainian avant-garde, his origins. Article material will be useful for the development of projects of exhibitions, training courses, lectures.

Key words: Ukrainian avant-garde formal visual language, non-objective painting, color, space, folk art.

Размещено на Allbest.ru