Золота нива творчості. Пам'яті народного художника України Людмили Євгенівни Жоголь (1930-2015)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва

Львівської національної академії мистецтв, м. Косів, Україна

УДК 7. 74. 745. 52

ЗОЛОТА НИВА ТВОРЧОСТІ. ПАМ'ЯТІ НАРОДНОГО ХУДОЖНИКА УКРАЇНИ ЛЮДМИЛИ ЄВГЕНІВНИ ЖОГОЛЬ (1930-2015)

Валентина МОЛИНЬ,

кандидат мистецтвознавства, доцент,

завідувач кафедри образотворчого мистецтва

Молинь В. Д. Золота нива творчості. Пам'яті народного художника України Людмили Євгенівни Жоголь (1930-2015). Стаття присвячена пам'яті народного художника України, академіка Української академії архітектури Людмили Євгенівни Жоголь (1930-2015), яка уславилась як видатний майстер художнього текстилю, зокрема гобелена. На основі опрацьованого матеріалу простежено потужний творчий доробок художниці, вагомий внесок досвідченого керівника та науковця Людмили Жоголь в історію мистецтва України.

Ключові слова: Людмила Жоголь, народний художник України, декоративне мистецтво, гобелен, персональні виставки.

Молынь В. Д. Золотая нива творчества. Памяти народного художника Украины Людмилы Евгениевны Жоголь (1930-2015). Статья посвящена памяти народного художника Украины, академика Украинской академии архитектуры Людмили Евгениевны Жоголь (19302015), которая прославилась как выдающийся мастер художественного текстиля, в частности гобелена. На основании изученных материалов прослежены важнейшие творческие достижения художницы, значительный вклад опытного руководителя и научного сотрудника Людмилы Жоголь в историю искуссства Украины.

Ключевые слова: Людмила Жоголь, народный художник Украины, декоративное искусство, гобелен, персональные виставки.

Molyn V. D. Golden Creative Field. To Commemorate Liudmyla Yevhenivna Zhohol, a Folk Artist of Ukraine (1930-2015). The article is dedicated to commemoration of Liudmyla Yevhenivna Zhohol (1930-2015), a folk artist of Ukraine, the academic of the Ukrainian Academy of Architecture. She is a renowned master of artistic textile, tapestry in particular. On the basis of the material reviewed, the author traces enormous creative achievements of the artist and considerable contribution of Liudmyla Zhohol, an experienced manager and researcher, to the history of art of Ukraine.

Keywords: Liudmyla Zhohol, folk artist of Ukraine, decorative art, tapestry, personal exhibition.

Чим яскравіше день мій відгорить,

Тим більше світла до людей полине.

Ганна Чубач

Постановка проблеми. Особистість народного художника України, академіка Української академії архітектури Людмили Євгенівни Жоголь (1930-2015) блискуче поєднувала творчу активність художника, досвідченого керівника та науковця. Ім'я Людмили Євгенівни Жоголь золотими літерами вписане в історію сучасного мистецтва України. Саме вона першою в Україні ввела гобелен і декоративні тканини в громадські інтер'єри, надавши їм національного колориту.

Стосовно адміністративної роботи, варто згадати, що Людмила Жоголь працювала старшим науковим співробітником Академії архітектури УРСР, дванадцять років очолювала великий успішний творчий колектив - відділ інтер'єру та обладнання громадських і житлових споруд Київського Зонального науково-дослідного інституту експериментального проектування житлових та громадських споруд (КиївЗНДІЕП), згодом була призначена Головою правління Художнього фонду Спілки художників України. Від 2009 року - завідувач кафедри Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені М. Бойчука.

Як науковець в галузі декоративно-прикладного мистецтва, Л. Жоголь керувала дипломними роботами студентів, була опонентом на захистах дисертаційних досліджень здобувачів наукового ступеня кандидата мистецтвознавства. Найбільшою заслугою в плані наукової роботи є видані монографії та книги Л. Жоголь «Декоративне мистецтво в інтер'єрі житла» (1973), «Тканини в інтер'єрі» (1978), «Декоративное искусство в интерьерах общественных зданий» (1978).

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Серед публікацій про Людмилу Жоголь як визначного Майстра гобелена, персональні виставки її творів в Україні і за кордоном в різні періоди творчості художниці назвемо таких авторів як В. Андріяшко, Н. Велігоцька, Л. Гура, Ю. Іванченко, Т. Кара-Васильє- ва, В. Качкан, В. Мельниченко, А. Попова, Т. Придатко, О. Ріпко, О. Роготченко, О. Сом-Сердюкова, З. Че- гусова, О. Чернобривцева, Д. Янко.

На сьогодні найбільш повним дослідженням є книга «Людмила Жоголь. Чарівниця художнього текстилю» [7], підготовлена поважними мистецтвознавцями Тетяною Кара-Васильєвою, Зоєю Чегусовою, Тамарою Придатко. Минулого року вийшло друком літературно-художнє видання авторства Людмили Жоголь «А наостанку я скажу...» [1].

Метою даної статті є на основі опрацьованого матеріалу простежити творчий доробок і вагомий внесок народного художника України, досвідченого керівника та науковця Людмили Євгенівни Жо- голь в історію мистецтва України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Стаття присвячується пам'яті народного художника України Людмили Євгенівни Жоголь (23.05.1930 - 15.04.2015), яка відійшла у вічність на вісімдесят п'ятому році життя, у світлий тиждень Христового

Воскресіння. Важко усвідомлювати втрату, адже на Великдень ми ще спілкувалися (розмовляли по телефону) і ніщо не віщувало таких раптових перемін...

Мабуть у житті кожної людини немає нічого випадкового. На життєвому шляху окремі зустрічі й знайомства певним чином змінюють напрям, хід, розвиток подій. Наше спілкування з Людмилою Євгенівною Жоголь тривало чверть століття, з часу мого навчання в Українській академії мистецтва у Києві. Я вдячна долі за те, що мала щастя познайомитися з цією величною жінкою, шляхетною і толерантною, енергійною і рішучою, щирою і доброзичливою людиною, яка завжди могла дати мудру пораду, підтримати морально і допомогти конкретною справою.

Незабутніми залишились враження від відвідин у 1990-х рр. творчої майстерні Людмили Євгенівни, де народжувались нові твори Мисткині - «чарівниці художнього текстилю», як згодом окреслять її біографи [7].

Термін «текстиль», що походить з латинської, в буквальному перекладі означає: textiles - тканий, textum - тканина. Художній текстиль є одним з видів сучасного декоративного мистецтва, що об'єднує гобелен гладкого ручного ткання, килимарство, ліжникарство, розпис на тканині.

Впродовж шістдесяти років плідної праці Людмила Євгенівна Жоголь творила декоративні тканини різного призначення (вибивні тканини, портьєри, завіси, скатертини, килими, верети, ліжники, гобелени). Твори художниці з успіхом експонувалися на престижних виставках в Україні й за кордоном - в Чехословаччині, Канаді, Франції, Італії, Югославії, Бельгії, Англії, Португалії, Швеції, Німеччині, Фінляндії, Монголії, Китаї, Польщі, Ірані, Норвегії, Македонії, Греції, Росії, Вірменії, Білорусії [4:42].

Людмила Євгенівна влаштувала тридцять п'ять персональних виставок. За період 1978-2013 рр. в Україні персональні виставки гобеленів Л. Жоголь експонувалися у Києві - в Національній спілці художників України, Українському фонді культури, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Кабінеті Міністрів України, Фонді сприяння розвитку мистецтва, меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», Національному банку України, Музеї видатних діячів української культури, бібліотеці Міністерства охорони здоров'я України, у Спілці художників у Львові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Миколаєві, краєзнавчому музеї в Тернополі, музеї західного мистецтва в Одесі та картинній галереї в Ізмаїлі.

Першою персональною виставкою художниці поза межами України була виставка у Вірменії (Єреван, 1978), а згодом були виставки у спілці художників Азербайджану (Баку, 1987), центрі мистецтв у Білорусії (Мінськ, 1988), Об'єднаних Арабських Еміратах (Абу-Дабі, Дубаї, 1995), Греції (Афіни, 1996), культурних центрах Македонії (Скоп'є, 2000), Росії (Москва, 2002, 2005, 2009), Норвегії (Ставангер, 2003), інформаційно-культурному центрі України у Франції (Париж, 2009).

Найбільш повним дослідженням багатогранної діяльності Л. Жоголь - творчої активності художника, керівника та науковця є книга «Людмила Жо- голь. Чарівниця художнього текстилю» (2008) [7].

Заслужений діяч мистецтв України Тамара Олександрівна Придатко підготувала розділ «На шляху творчих звершень (1930-1985)», зауважує на неповторності і самобутності таланту Людмили Жоголь, яка є взірцем яскравих творчих індивідуальностей, які розквітли у 1970-1980 рр., демонструючи неповторність і самобутність таланту [5]. В її творчості немає ні запозичень, ні ремінісценцій. Вона йде своїм, властивим тільки їй шляхом, спираючись на традиції українського народного мистецтва і досягненнях класичного європейського гобелена. «Кожний елемент вона відпрацьовує, доводячи до високої досконалості, не тільки тому, що прагне загальної довершеності твору, а й тому, що вважає: все в земному світі достойне уваги, навіть найменша квіточка, найтонша травинка. Її твори лірично-пронизливі, а рідна земля в них ніжно опоетизована» [5:137]. Назвімо хоча б кілька гобеленів великих розмірів, виконаних технікою ручного ткання, у яких кожний сантиметр тканої площини ретельно пророблений - «Земле моя, всеплодющая мати» (1979, 200x300), «Рідні простори» (1982, 360x420), «Болдинська осінь» (1983, 200x300), «Цвітіння землі» (1980, 350x240), «Цвітіння» (1980, 800x490), «Стельмахові роси» (1981, 200x300), «Квітка сонця» (1984, 200x200), гобелен-триптих «Хай буде травень» (1985, 100x100 кожна частина), гобелен-триптих «Як не любити таку землю!» (1986, 200x200, 200x140).

Усі гобелени Л. Жоголь за її картонами були виткані майстринями з Решетилівки. Працюючи над великими монументальними творами, Л. Жоголь не полишає роботи над декоративними тканинами, створює серію батиків («Сірі крила», «Птахи», «Квіти», «Натюрморт», «Червоним по білому» - унікальні речі, в яких виявився хист художниці у такій складній техніці, як ручний розпис. Низка ліжників - «Помаранчеві ромби», «Сірі смуги», «Сумні роздуми», «Осінь Карпат» - це не просто декоративні речі. Кожний твір сповнений певного настрою, викликає оптимістичний стан душі або смуток.

Один з розділів книги про Людмилу Жоголь має назву «Буяння щедрого таланту (1986-2008)», підготовлений кандидатом мистецтвознавства, лауреатом Державної премії імені Шевченка Зоєю Анатоліївною Чегусовою [6:139-238]. Автор розкриває певні зміни в творчості художниці означеного періоду. Л. Жоголь продовжує втілювати свої задуми в нових гобеленах, сценічних шовкових завісах для інтер'єрів громадських споруд і паралельно працює - яскраво, образно, самобутньо - над тематичними циклами, які умовно можна назвати так: «Пори року», «Київ», «Чорнобильська трагедія», «Квіти».

Особливо варто відзначити гобелени Людмили Жоголь, присвячені рідному місту - «Золоті пагорби Києва» (2000) в інтер'єрі Кабінету Міністрів України, «Київ весняний» (2004) в інтер'єрі Будинку прийомів Кабінету Міністрів України, «Осінній Київ» (1988) в інтер'єрі готелю «Національний» у Києві.

Розгляд наукового і публіцистичного доробку Людмили Жоголь ґрунтовно проаналізовано у розділі «Мистецтвознавчий доробок», який підготувала доктор мистецтвознавства Тетяна Валеріївна Кара-Васильєва [2:239-255].

Ім'я Людмили Євгенівни Жоголь золотими літерами вписане в історію сучасного мистецтва України. Саме вона першою в Україні ввела гобелен і декоративні тканини в громадські інтер'єри, надавши їм національного колориту. Творчість Людмили Жоголь розвиває традиції класичного гобелена, надихається перлинами народного мистецтва, є невід'ємною і вагомою часткою національної культури України.

Голова Українського фонду культури Борис Олійник характеризує Людмилу Жоголь як «особистість виняткової духовної шляхетності», а творчість «цього істинного Майстра - це ціла сторінка в історії жанру, що з повним правом претендує на неперебутність. А коли зважити, що, взявши з глибини віків народу суто побутову творчість, Л. Жоголь вивела її на достеменний і самодостатній професійний рівень світових зразків видатних художників, то це вже зрівні творчому подвигові» [7:10].

Людмила Євгенівна Жоголь - народний художник України, академік Академії архітектури України, лауреат премії «Жінка ІІІ тисячоліття», премії імені Катерини Білокур, нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, орденом княгині Ольги ІІ ступеня.

Упродовж плідної творчої активності Людмила Жоголь нагороджена бронзовою медаллю ВДНГ СРСР, срібною медаллю Академії мистецтв України, дипломом Академії мистецтв СРСР, дипломами Спілки архітекторів СРСР, Спілки художників СРСР, Академії архітектури України, Національної спілки художників України, Першої російської трієнале сучасного гобелена в Москві, Грамотою Верховної Ради України.

Ще будучи студенткою Львівського інституту декоративно-прикладного мистецтва, Людмила Євгенівна часто подорожувала Карпатами, знайомилася з народними майстрами й колекціонерами. Зокрема, у Косові вона познайомилася з подружжям Євгена та Зої Сагайдачних, які невтомно ходили по горах і за невеликі гроші купували зразки народного мистецтва. Євген Якович робив замальовки одягу, гуцульських кахляних печей, інтер'єрів. Він зібрав зразки одягу, вишивок, кераміки, виробів з металу, дерева і шкіри. Ці зразки народного мистецтва Гуцульщини лягли в основу фондів музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини у Косові.

Згодом у своїх спогадах Л. Жоголь напише: «Карпати - це одна з двох нив, де проростала моя творчість... Вперше відвідала цей край 1955 року» [1].

Наприкінці п'ятдесятих років брала участь в експедиціях Академії архітектури, зокрема на Буковину, Закарпаття й Прикарпаття. Дедалі більше захоплювалася мінливими краєвидами, а ще більше - талановитими людьми. 1960 р. майстри артілі ім. Т. Шевченка у Косові виконували два килими (ворсовий і гладкого ткання), два ліжники і дві верети за ескізами Л. Жоголь. Проекти цих творчих робіт здобули перші премії на конкурсі інтер'єрів житла, що проводився Спілкою архітекторів України. Килими були великих розмірів, тому їх ткали одразу кілька майстринь. Верети виконували ко- сівські ткачі брати Іван та Ілько Бовичі.

Під час творчих відряджень до Косова Людмила Євгенівна познайомилася з усіма братами Бовича- ми та їхніми родинами. Згодом у будинку старшого брата Ілька і його дружини Ганнусі Людмила Євгенівна з сім'єю влітку відпочивала багато років поспіль. І через сорок років з теплотою згадувала Людмила Євгенівна привітних хазяїв Бовичів, здоровий сон на горищі в найсолодших пахощах різнотрав'я.

«Майже щороку буваючи в Косові, я познайомилася з відомими майстрами вишивки, кераміки, ткацтва, різьблення та випалювання по дереву. Для мене Косів, Шешори, Космач, Бабин, Річка, Яворів, Жаб'є - це своєрідні музеї, школи, де я навчалася високому стилю, який проглядав в усьому - від окремих творів народних майстрів до рис побуту різних сіл з їхніми ансамблями інтер'єрів і будівель, органічно вписаних у природу. При цьому кожне село вирізнялося з-поміж інших своєю колірною мистецькою палітрою. Мені випала щаслива нагода доторкнутися й до унікальних за колоритом місцевих звичаїв та обрядів», - згадувала Людмила Євгенівна [1:76]. Особливо колоритним запам'ятався весільний обряд у Бабині за всіма давніми традиціями Гуцульщини.

З яким захопленням розповідала Людмила Євгенівна про зустрічі й знайомства з талановитими майстрами Володимиром Гузом, Ганною Герасимович, Іваном Балагураком, братами-різьбярами Гавришами з Косова, Іваном Грималюком та Василем Тонюком з Річки, родинами різьбярів Корпанюків і Шкрібляків з Яворова, Ганною Василащук з Шешор.

Другим важливим осередком для художниці була Решетилівка на Полтавщині. Згадуючи, Людмила Жоголь зауважує: «За більш як сорок років (від 1967 р.) решетилівські майстрині-килимарниці виткали понад 300 творів за моїми ескізами - і маленьких (80x100), і дуже великих - 1000x1500 (завіса для Київського театру юного глядача), 400x800 - гобелени для конференц-залу Президії НАНУ, для столичних готелів «Русь», «Київ», одеського «Чорне море». Були повтори, але обов'язково з доповненнями чи зі змінами» [1:89]. Переважна більшість творів з виставок мисткині були закуплені Міністерством культури України, значна частина зберігається за кордоном.

Твори Людмили Жоголь - це поетична оповідь про красу української землі, її щедрість і багатство, про любов художниці до своєї Батьківщини. Її гобелени - це ліричні монологи, сповідь душі, душі щедрої і щирої, яка змогла проникнутись магією квітів, красою оточуючої природи і висловити глибоке філософське осмислення її суті. Безперечно «золотою є нива творчості» Людмили Жоголь - чарівниці художнього текстилю. Гобелени Л. Жоголь стали класикою нашої національної культури, ім'я Мисткині вписане золотими літерами в історію сучасного мистецтва України і добре відоме далеко за її межами.

Людмила Євгенівна Жоголь у майстерні на тлі гобелена «Ювілейний». Фото 2005 р.

Жоголь Л. Гобелен "Золоті пагорби Києва". 2000 р.

Жоголь Л. Гобелен «Моя квітка - будяк». 1998 р.

Жоголь Л. Гобелен «Пам'ять». 1977р.

жоголь художник декоративний мистецтво гобелен

Література

1. Жоголь Л.Є. А наостанку я скажу... - К.: Либідь, 2014. - 248 с. : іл.

2. Кара-Васильєва Т. Мистецтвознавчий доробок / Людмила Жоголь: Чарівниця художнього текстилю. - К.: Либідь, 2008. - С. 239-255.

3. Кара-Васильєва Т., Чегусова З. Декоративне мистецтво України ХХ століття. У пошуках «великого стилю». - К.: Либідь, 2005. - 280 с. : іл.

4. Людмила Жоголь. Гобелен. Каталог творів. - К., 2005. - 48 с. : іл.

5. Придатко Т. На шляху творчих звершень (19301985) / Людмила Жоголь: Чарівниця художнього текстилю. - К.: Либідь, 2008. - С. 13-138.

6. Чегусова Зоя. Буяння щедрого таланту (1986-2008) / Людмила Жоголь: Чарівниця художнього текстилю. - К.: Либідь, 2008. - С. 139-238.

7. Чегусова З. А., Кара-Васильєва Т. В., Придатко Т. О. Людмила Жоголь: Чарівниця художнього текстилю. - К.: Либідь, 2008. - 264 с. : іл.

Размещено на Allbest.ru