"Зооморфний код" в орнаментиці царських врат українських іконостасів XVII-XVIII ст.

Повнофігурні зображення птахів вільно компонувалися серед рослинних пагонів. Їх зв'язок з флоральним декором забезпечувався тим, що птах тримав у дзьобі галузку з виноградним гроном або гілочку, на кшталт оливкової: врата XVIII ст. із с. Мала Вільшанка на Львівщині, с. Виженка на Буковині. Утім, збереглися зображення птахів і без цього елементу -- царські врата XVIII ст. с. Ямна на Івано-Франківщині. Трапляються композиції пари голубів, які п'ють з чаші -- врата XVIII ст. з м. Острог, або голубки, що дзьобають виноградне гроно -- врата кінця XVII -- початку XVIII ст. із с. Абранка на Закарпатті. З личин птахів на вратах наявні лише зображення орлів, які зазвичай мають не тільки голову, а й довгу шию, яка поступово переходить у флоральний декор. Часто з орнаментальних мотивів, що оточували таку личину, складалася форма, яка за абрисом нагадувала розкрите крило і ставала візуальним продовженням тіла птаха. Завдяки такому прийому личина сприймається як півфігура птаха -- орли на царських вратах кінця XVII ст. с. Пациків на Івано-Франківщині, с. Сухий на Закарпатті. Окрім того, збереглися царські врата, на яких образи птахів і звірів розміщені одночасно вгорі і внизу: врата із сіл Ямна та Виженка відповідно.

На цьому етапі слід скласти словник семантично-релевантних зооморфних мотивів, які трапляються на царських вратах, окресливши їх значення в християнській системі символів.

Лев. Згідно з біблейською традицією, лев є одним з найдавніших символів божественної влади, сміливості й царського достоїнства. Таким він згадується в старозавітних текстах «Ти женешся за мною, як лев, і знову нападаєш на мене і дивним являєшся в мені» (Іов. 10:16); «нечестивий біжить коли ніхто не гониться за ним. А праведник сміливий як лев» (Притч. 28:1); «Сину людський! Здійми плач за фараона, царя єгипетського, і скажи йому: Ти, наче молодий лев поміж народами...» (Єз. 32:2). Водночас він є символом люті та небезпеки: «Як лев, що рикає, і, як голодний ведмідь, так лихий володар над убогим народом (Притч. 28:15); «Роззявили на мене пащеки свої, мов лев, що шматує (здобич) і гарчить» (Пс. 21:14). Окрім того, лев є одним із символів диявола «На аспіда і василіска наступиш і потопчеш лева і змія» (Пс. 90:13).

У новозавітних текстах лев -- символ Христа «І один із старців сказав мені: Не плач, ось Лев, що з коліна Юдиного, корінь Давидів, переміг і може розгорнути цю книгу і зняти сім печатей з неї» (Одкр. 5:5), а також однією з апокаліптичних тварин (Одкр. 4:7), що стала символом євангеліста Марка. У текстах «Фізіолога» лев наділяється властивостями, які пов'язані з образом Христа: йдучи, лев замітає слід хвостом, щоб мисливці не вистежили його, «так і Спас мій, ... що посланий вічносущним Отцем, приховав мислені сліди свої, тобто божественність»; лев спить з відкритими очима, так і тіло Спасителя «спить на хресті, а божественність Його. не спить», левенята народжуються мертвими і лише на третій день лев своїм диханням викликає їх до життя [16, с. 124-125], тому лев є символом Воскресіння Христового.

Дельфін також був відомим символом Христа, зокрема дельфін з якорем позначав Христа, спасителя душ, а дельфін, пробитий тризубом -- символ розіп'ятого Христа [4, с. 398]. Дельфін міг бути символом Воскресіння, таїнства Хрещення, якщо зображувався у воді; два дзеркально відображені дельфіни могли означати душі праведників у раю [15, с. 140-142].

Аспід. Згідно зі Св. Августином, аспід був одним з проявів диявола [3, с. 500]. Окрім того, середньовічна книжність розвиває образ аспіда як символ іудеїв, котрі не прийняли слова Божого, а також уподібнює до нього людину, яка одним вухом слухає поклик мирських утіх, а інше вухо закриває, щоб не чути осудливого «голосу Господнього» [2, с. 616].

Голуб. Окрім символу Святого Духа, голуб був відомим образом християнської душі. Знаком таїнства Причастя вважали голуба, який п'є з глека, птах, що дзьобає виноградне гроно, символізував ідеальний райський світ [13, с. 112, 113].

Орел у біблійній метафориці позначає божественну любов, силу і могутність, є символом євангеліста Іоанна й однією з чотирьох апокаліптичних тварин. Середньовічні тексти подають його як образ Хрещення і Воскресіння. В одній композиції зі змієм наділявся значенням боротьби Христа із сатаною [8, с. 260].

Птахи. Образ птахів у християнській традиції тісно пов'язаний з уявленням про Царство Небесне і темою Воскресіння [15, с. 156]. Це їх значення зберігається і в разі зображення на верхівках стулок царських врат, де вони інтерпретують як райські «богогласні і богопарні» птахи [14, с. 96]. Наведене доводить, що майже всі використані в іконостасі зооморфні образи багатозначні, а деякі з них, залежно від контексту, позначають семантичні опозиції. Обрання найвірогіднішої інтерпретації тварин можливе лише з урахуванням композиційної схеми, до якої входить тварина, а також значення оточуючої орнаментики. Способи компонування свідчать про семантичний замисел зображення і спрямовують на обрання позитивного чи негативного вектора значень. Формула, при якій з відкритої пащі виростає галузка, підкреслює підпорядковане, не самостійне значення образу звіра, який у символічному сенсі може тлумачитися як знак підкорення чи приборкання або причини для подальшого наслідку. Таке розуміння композиції підкріплюється поданням цих зображень у нижній частині царських врат. Імовірно, те саме тлумачення можна перенести і на личини, що впритул прилягають вискаленою пащею до рамок стулок, оскільки така композиція справляє враження їх ув'язнення в обмеженому просторі. У порівнянні із цим цілком самостійними і позитивними за значенням сприймаються повнофігурні зображення птахів, вільно вкомпонованих серед флорального декору. На нашу думку, так само слід сприймати зображення, які хоча й інтегруються з рослинною орнаментикою через шию, однак не мають обмеження перед самою личиною, а також галузки, що виростає з пащі. На основі цих композиційних матриць визначимо найвірогідніше значення синтаксичних сполучень зооморфних образів і флоральних елементів, що дозволить описати семантику декоративного оздоблення таких царських врат.

Лев з виноградною гілкою. Дуалістична символіка лева надає можливості для двох імовірних напрямів інтерпретацій: убачати в ньому образ Христа або диявола. Утім, обрана композиційна формула ставить під сумнів осмислення тут лева як символ Спасителя -- у цьому символічному контексті цю твариною радше слід пов'язувати з темою Воскресіння. Виноградна галузка, яка з'являється з пащі лева, може розглядатися як загальна для всіх традицій архетипова модель проростання рослини, що легко розпізнається і співвідноситься з ідеєю вічного життя. Таке розуміння дозволяє реконструювати замисел зображення, як поєднання ідеї Воскресіння Христового з ідеєю оновленого світу після хресної Жертви Спасителя.

Інший варіант значення реконструюються як утілення ідеї боротьби божественного з диявольським, де лев є символом сатани, а виноградна лоза -- уособленням Ісуса Христа. У такому розумінні ця іконографія репрезентує подолання зла і перемогу Спасителя. Запропоновані два різні тлумачення цієї композиції не суперечать одне одному. Догматична концепція спокутування тісно пов'язана з темою перемоги над дияволом, тому обидві ідеї могли поєднуватися в одному візуальному образі.

Аспід з виноградною гілкою. Оскільки зображення аспіда завжди мають негативне значення, цю композицію цілком упевнено можна інтерпретувати як перемогу Спасителя над сатаною.

Дельфін із виноградною гілкою. Як зазначалося, в системі християнської символіки дельфін не має демонічного значення, навпаки, він є символом Воскресіння Христового, таїнства Хрещення, або образом душі праведника в Раю. Серед означених значень найімовірнішим у цьому контексті є тлумачення дельфіна як символу перемоги Спасителя над смертю.

Композиції з птахами на царських вратах не потребують спеціального розгляду їх символіки, оскільки повторюють відомі в християнському мистецтві іконографічні схеми з фіксованим значенням. Зазначимо, що всі задіяні варіанти зображень (голубки з гілкою, голубки, які п'ють з чаші, дзьобають виноградне гроно; орел, що тримає гілочку з виноградним гроном у дзьобі) символізують Царство Небесне та шлях до нього через Причастя Святих Тайн і відрізняються лише нюансами значень.

Запропоновані інтерпретації найтиповіших композиційних схем свідчать, що в нижній і верхній частині врат вони мають різний зміст, який у разі об'єднання таких зображень в одній пам'ятці цілком складається в логічно побудований текст. Загалом його можна реконструювати як послідовний розвиток теми Воскресіння, перемоги Спасителя над смертю і дияволом, якою Христос знову відкрив для людей двері у Царство Небесне. Оскільки тема істинності вчення, обряду, знаків була актуальною для України в умовах конфесійного різноманіття XVII ст., в якому українська церква обстоювала свою відданість православ'ю, а в християнській системі ідей існував зв'язок між ідеєю знака й ідеєю вірності, котрий був визначальним [1, с. 129, 130] -- декорація врат із зооморфними мотивами могла описувати істинну картину світу, що ствердилася після Хресної Жертви Спасителя. Зрозуміло, що тут лише схематично і приблизно окреслено ймовірну семантику царських врат із зооморфними образами в опорядженні -- це питання потребує подальшого спеціального дослідження. Однак уже описані в цій статті іконографічні схеми і їх смисли свідчать, що образи тварин в іконостасі мали цілий ореол значень і асоціацій, які, безсумнівно, були зрозумілими і прочитувалися так само як інші символічні зображення на царських вратах. Це дозволяє дійти певних попередніх висновків.

1. Програмний репертуар декору царських врат іконостасів XVII-XVIII ст. формувався з урахуванням символічного значення зооморфних мотивів у християнській іконографії.

2. Орнаментальні композиції, складені з елементів зооморфного і флорального декору, утворювали синтаксичні сполучення, що мали певний символічний смисл. Цим пояснюється обмежене коло варіантів таких композицій, які переходили з пам'ятки в пам'ятку.

3. Розроблені композиційні схеми на царських вратах описували важливу для українського суспільства XVII-XVIII ст. ментальну модель, яка відповідала тогочасній історичній ситуації і духовним запитам доби.

Перспективи подальших досліджень у цьому напрямі пов'язані з визначенням значення декорації царських врат із зооморфними мотивами у формуванні семантичного образу українських іконостасів XVII-XVIII ст.

синтаксичний зооморфний царський врата

Список використаних джерел