Етичний аспект творчої діяльності естрадного колективу (на прикладі вокально-інструментального ансамблю "Жива вода")

ETHICAL ASPECT OF THE CREATIVE ACTIVITY OF POP GROUPS(for example, the vocal-instrumental ensemble «Jiva voda»)

The article continues the theme of the formation of Ukrainian pop art on the example of the creative way of vocal and instrumental ensemble «Zhyva voda» of Chernivtsi regional Philharmonic (1977-1989), which worked in the style of «funk». Famous pop singers and folk artists of Ukraine Lily Sandulesa and Ivo Bobul started their creative careers in the ensemble. Musical directors of the ensemble were Yu. Sharifov, L. Dutkivskyi, V. Rurak, whose songs are included in the repertoire of S. Rotaru, I. Kobzon, O. Serov, L. Dolina, I. Suruchan, M. Hnatiuk etc. It is noted that Chernivtsi Regional Philharmonic was the center of Ukrainian musical culture where People's Artist of Ukraine, People's Artist of the USSR, Hero of Socialist Labor, Hero of Ukraine Dmytro Hnatiuk, started his career, who sang along with Korniy Rurak the father of the author of the article; People's Artist of Ukraine, Shevchenko Prize winner A. Kushnirenko, who led the honored Bukovyna Song and Dance Ensemble; and groups «Smerichka», «Chervona ruta», «Cheremosh», which opened V. Ivasyuka, V. Zinkevych, N. Yaremchuk, Aurica, Eugene and Lydia Rotaru, L. Zatulovskoho, P. Teodorovici, O. Tishchenko to the world, whose songs are performed by famous singers Zh. Bodnaruk, P. Dvorsky, V. Leontyev, V. Kikabidze, F. Kirkorov, V. Pavlik.

Special attention is accented on the ethical aspect of the creative activity ofpop groups, including the process of organizing live performances in a totalitarian regime, the relationship between singers, and their personal behavior and so on. Thus, any concert could take place only with the permission of the Ministry of Culture of the USSR or the UkSSR, for violating the law a criminal case could be opened, in the repertoire it had to be songs only of members of the Union of Soviet Composers, which forced artists to cheat and present their own songs as works of famous composers.

Author of the article is Honored Artist of Ukraine, composer, author of more than 500 songs on poems of Taras Shevchenko, Lesia Ukrainian, Ivan Franko, V. Kryschenko, V. Vozniuk, M. Tkach et al. He shares memories about artists and leaders of the group, who long worked together.

Keyword: Ukrainian pop music, vocal-instrumental ensemble «Zhyva Voda», ethic aspect of creative activity.

Постановка проблеми. Естрадне музичне мистецтво як феномен масової культури впевнено лідирує в молодіжному середовищі й впливає на формування світогляду, переконань, уподобань і потреб юної особистості. PR-технології, засоби масової інформації поширюють негативний імідж естрадного виконавця, що не завжди відповідає реальності. Відділення естрадного співу початкових мистецьких навчальних закладів, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів освіти і культури вимагають від сучасних дослідників створення освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціаліста, яка включає модель професійних і особистісних якостей випускника, зокрема морально-етичних.

Аналіз досліджень і публікацій. Естрадне мистецтво було предметом наукового аналізу В. Белобрагіна, Є. Гершуні, В. Григор'єва, Ю. Дмитрієва, А. Коннікова, Є. Кузнєцова, Л. Мархасєва, В. Откидача, Н. Провозіної, О. Рибакової, Б. Савченка, А. Троїцького, О. Уварової, А. Цукера, зокрема, в соціально-культурному (А. Жарков, П. Вікке, А. Дугін, Є. Дуков, А. Кравцов, Л. Лузіна, І. Панасов, М. Черноус), загальномистецькому (В. Валькова, М. Іоф'єв, В. Конен, Б. Роганков та ін.) та методичному контекстах (В. Березан, С. Клітін, Л. Руденко). Історію та сьогодення української естрадної музики розкрили І. Лепша [5], М. Поплавський [7], Л. Прохорова, О. Сапожнік [9] та ін. Музичну культуру Буковини систематизували Є. АнтонюкГаврищук [1] і А. Плішка [4], естрадні виконавці є предметом жвавого обговорення в засобах масової інформації, що породжує численні етичні проблеми.

Мета статті у процесі ретроспективного аналізу творчого шляху вокально-інструментального ансамблю «Жива вода» продовжити розкриття витоків українського естрадного музичного мистецтва (див. нашу статтю [8]), але більшу увагу зосередити на етичних аспектах творчої діяльності естрадних колективів.

Викладення основного матеріалу. Чернівецька обласна філармонія була центром власне української музичної культури, де розпочав свій творчий шлях Народний артист України, Народний артист СРСР, Герой Соціалістичної Праці, Герой України, Дмитро Михайлович Гнатюк. У другій половині 50-х років поряд із Д. Гнатюком співав і батько автора статті Корній Миколайович Рурак. У філармонії довгий період заслуженим Буковинським ансамблем пісні і танцю керував народний артист України, лауреат Шевченківської премії Андрій Миколайович Кушніренко. В намисті Буковинських вокально-інструментальних ансамблів (далі ВІА) була й «Жива вода». Його назва походить від однойменної пісні Л. Дутківського «Жива вода», якою розпочиналися всі виступи гурту. Колектив створено в 1977 р. Юрієм Шаріфовим ветераном львівського біґ-біту.

Ю. Шаріфов (народився 25 травня 1946 р. у Львові) на сьогодні член Національної спілки композиторів України, Асоціації діячів естрадного мистецтва України та Координаційної ради джаз-, рокі поп-музики Міністерства культури України. Він свого часу отримав три музичні освіти скрипаля, музикознавця і композитора, гастролював у 24 країнах світу, працював у знаних колективах («Смерічка», «Червона рута», «Круг»), із відомими митцями Л. Доліною, М. Гнатюком, Й. Кобзоном, І. Сарухановим, Ю. Башметом, Л. Сенчиною та ін. Ю. Шаріфов автор камерно-інструментальних і симфонічних творів, джазових композицій та естрадних пісень, тривалий час працював викладачем кафедри композиції Львівської музичної академії ім. М. Лисенка.

Львів був першим містом у Радянському Союзі, де завдяки Ю. Шаріфову зародилася рок-музика. Він згадує: «У 14 років я самотужки змайстрував синтезатор. Писав авангардну музику. Був таким собі дисидентиком, рокменом. На танці в будинок культури від «Львівприладу» (нині там обласний РАЦС на вулиці І. Франка), де ми грали рок, з'ї'жджалася молодь з усієї України, із Москви, Ленінграда...» [2].

Ю. Шаріфов розповідає про ідею створення ансамблю «Жива вода» в далекому 1977 р. Він працював у ансамблі «Червона рута» разом із С. Ротару: «У розпалі творчості Софії Ротару я пішов з її колективу, бо вирішив заснувати власний ансамбль «Жива вода». Софія разом із музикантами переїздила тоді в Ялтинську філармонію, а я хотів залишитися в Чернівцях» [3].

До вокально-інструментального ансамблю були запрошені найкращі музиканти майже з усієї Західної України, зі Львова, Івано-Франківська та Чернівців: О. Єкімов (гітара), С. Применко (ударні), В. Медянік (вокал), С. Гончаров (клавінет), І. Бахарєв (синтезатори, клавішні) [3]. Ю. Шаріфов ділиться спогадами: «Я знайшов Лілію Сандулесу в Новоселицькому сільському клубі. Мені імпонував її злегка хриплуватий голос. Я запросив її у «Живу воду». А буквально через кілька місяців ми виступали в Останкіно. Нас показували по центральному телебаченню, і Ліля була вдячна за все, що дарувала їй доля» [10].

Автору статті, який у той час був хормейстером Ансамблю пісні і танцю Міністерства внутрішніх справ України, довелося почути ВІА «Жива вода» 23 лютого 1978 р. у Палаці «Україна» м. Києва у зведеному концерті з нагоди дня Радянської армії. Виступ колективу закарбувався в серці, бо на фоні інших естрадних ансамблів гурт звучав по-новому. Так, у вступі до пісні «Жива вода» виразно співав дует саксофонів, що додавало творові неповторного художнього шарму. З того часу і протягом багатьох років тривала творча дружба між Ю. Шаріфовим, Л. Сандулесою та автором статті. Вдруге наші творчі дороги перетнулися в м. Кузнецовськ, де паралельно виступали ВІА «Альтаїр» (музичний керівник В. Рурак) і ВІА «Жива вода». Так, одного вихідного дня відбулося замість трьох чотири концерти «Живої води» на одному концертному майданчику. І четвертий концерт ми відвідали разом із товаришами. Глядачі кожен музичний твір зустрічали бурхливими й тривалими оплесками.

Успіх колективу пояснюється високими вимогами Ю. Шаріфова до іміджу естрадного співака, які можна реконструювати з його інтерв'ю і спогадів.

Найголовнішим він вважає відданість мистецтву і своїй улюбленій справі: «Хто працює по-ремісничому, той ніколи своєю творчістю не зачепить. Зацікавить митець самобутній, неповторний, оригінальний, який у всьому, що робить, залишає частинку себе. Це і є мистецтво». Митець наполягає, що «артист повинен увесь час мінятися, бо одне й те саме гальмує його творчість» [2].

Популярність естрадних артистів негативно впливає на їх моральні якості, а щоб творчо розвиватися необхідно залишатися, на думку Ю. Шеріфова, «простим», товариським, добрим і щедрим. Він бере за приклад С. Ротару, яка «Була простою і компанійською. Коли я перейшов у «Червону руту», спочатку не мав, де жити. Софія запропонувала мені з дружиною поселитися у її чернівецькій квартирі. ... Коли вперше приїхав у готель, де мав із нею зустрітися, бачу: бігає у фойє невеличке на зріст, худесеньке дівча у джинсах і футболці. Я не знав, хто це, бо бачив Софію лише по телевізору. . Пригадую, адміністратор готелю не пропускав її у номер, мовляв, там має поселитися Софія Ротару. . Я ще раз переконався: чим талановитіша людина, тим простіша» [2; 3; 10].

Із попереднього, на переконання Ю. Шаріфова, витікає вміння ладнати з людьми: «Пам'ятаю, викликають мене в Міністерство культури УРСР: «Треба рятувати концерт Гнатюка в Палаці культури «Україна». Усі квитки продано. їх придбали багато іноземних делегацій. А музикантів у співака нема, нот нема». . з'ясувалося: Гнатюк несправедливо посварився зі своїми музикантами, і вони його покинули. Не вмів ладнати з людьми» [2].

Професіонал має все життя працювати над собою, над самоосвітою і самовдосконаленням: «Як керівник я був жорстким. Репетиції «Живої води» проводив щодня по вісім годин. Якось Ліля (Сандулесу) відправила маму до директора філармонії. Вона йому: «Моя дочка вже все знає і вміє. Дозвольте їй не ходити на репетиції». Довелося мамі пояснити, що спів це вічне вдосконалення голосу, вічна робота над собою» [10].

Л. Сандулесу прекрасно засвоїла уроки свого художнього керівника, тому й досягла творчих вершин. Вона народилась 28 лютого 1958 р. в с. Маршинці Новоселицького району Чернівецької області, була солісткою ВІА «Жива вода» (1977 1981), згодом співала у ВІА «Світязь» (1981 1982) Волинської обласної філармонії, ВІА «Серпанки». У вересні 1982 р. перемогла на конкурсі артистів естради України в Чернівцях, випередивши сестер Ротару, О. Серова, В. Білоножка і П. Дворського. Вона працювала артисткою Київського державного мюзик-холу (1985 1986), у 1985 р. з піснею В. Бистрякова «Гончарный круг» була фіналісткою всесоюзного телефестивалю «Пісня року». 1987 р. співачці присвоєне звання заслуженої артистки України, фірма «Мелодія» випустила її міньйон «Спочатку ти» разом із ВІА «Селена» (1987-1990) Чернівецької обласної філармонії. Від 1991 р. виступає з сольними програмами. 1992 2002 рр. співали в дуеті з І. Бобулом, за кордоном вийшов їх компакт-диск «Берег любові», а в 2004 р. сольний компакт «Співає Лілія Сандулеса». На початку 2006 р. артистка повернулася до Чернівців [3; 6; 7; 9].

Ю. Шаріфов довірив авторові статті бути музичним керівником ВІА «Жива вода» (1986 1988). До складу колективу входили Е. Банасяк, І. Бобул, В. Келінський, А. Суховерський. Ми продовжували працювати в стилі «фанк» (англ. funk) танцювальна музика, яка характеризується синкопованістю партій усіх інструментів, пульсуючим ритмом, багаторазовим повторенням коротких фраз, а щоб підсилити ударні елементи, в рифах використовуються приглушені («мертві») звуки.

Дуже важко було в той час організувати концерт, який міг відбутися лише з письмового дозволу Міністерства культури СРСР чи УРСР. Порушення закону каралося. Щоб отримати дозвіл, треба було затвердити програму, в якій мали бути пісні членів Спілки композиторів СРСР. Тому часто під їхнім авторством виконували пісні музикантів групи.

Висновки

Проведений нами ретроспективний аналіз творчого шляху ВІА «Жива вода» дав змогу констатувати його значущість у становленні не лише регіональної естрадної культури, а й українського музичного естрадного мистецтва загалом, бо його школу пройшли Л. Сандулеса, І. Бобул, Серов, І. Красовський; ним керували композитори Ю. Шаріфов, Л. Дутківський, В. Рурак, чиї пісні виконували відомі естрадні співаки України та Росії. Реконструкція поглядів Ю. Шаріфова дала змогу окреслити обриси іміджу сучасного естрадного співака, який прислужиться вдосконаленню професійної підготовки фахівців естрадних відділень навчальних закладів освіти і культури.

Список використаної літератури