Відображення естетичних модусів буття у культуротворчому розвитку особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДОБРАЖЕННЯ ЕСТЕТИЧНИХ МОДУСІВ БУТТЯ У КУЛЬТУРОТВОРЧОМУ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

к.п.н., Лебедєва А. В.

викладач навчально-професійного центру

«Академія мистецтва краси» м. Київ

Постановка проблеми

Цілісний аналіз логіки розвитку естетичних координат, осмислення реальності з точки зору формування в особистості естетичних пріоритетів, набуття нею певного естетичного досвіду та розвитку особистісних уявлень про онтологічну природу естетичного як частини цілого світу, поєднаного з діяльнісною основою людського буття є тією першочерговою задачею, яка стоїть перед молоддю. Іншими словами, це можливо лише через прагнення зрозуміти спонукально-дійові імпульси естетичного та їх основні закономірності; умови, за яких виникають естетичні уявлення про гармонію і красу, які у свою чергу спонукають особистість діяти певним чином. Це розуміння необхідно для оцінки естетичної структури сьогоднішньої дійсності, що знаходиться у процесі активного формування.

Аналіз останніх наукових праць з проблеми дослідження

показав, що проблема формування особливостей сучасного образу світу, який будується різними способами на чіткій естетичній парадигмі як на одній з найважливіших складових, виходить за межі соціально-політичних визначень. Картина світу виникає з урахуванням естетичної складової на основі певних ціннісних уявлень, у тому числі уявлень про красу з очікуванням від особистості активної відповідної дієво-поведінкової реакції (М. Бахтін [1], Г. Гадамер [3], Л. Сморж [6] та ін.). До кінця XX століття вироблено уявлення про актуальну картину світу, окреслене за аналогією з «життєвим світом» визначеними межами, які для масової свідомості найзручніше висловити через естетичні прийоми, привело до того, що «образ світу» перетворився на інструментальну, оперативну категорію. Виникли уявлення, що на створення образу світу, на поведінку людини в межах цього образу світу можна активно впливати (причому з різними цілями і на різних рівнях: від впливу реклами для просування товару - до впливу на свідомість громадян країни для формування певних ціннісних установок). Історія загальнолюдської культури знає багато можливих естетичних підходів до сприймання явищ дійсності, однак основний принцип полягає у тому, чи вважає особистість саму себе причетною до простору створюваного світу або ж вона виключає себе з цього простору.

Мета статті полягає у розкритті естетичних складових образу світу як концентрованого виразу ознак і властивостей реальності, доступних розумінню людини як мислячого і чуттєвого суб'єкта в його культуротворчому розвитку.

Виклад основного матеріалу

Серед проблем формування гармонійно розвиненої особистості, які ставить перед педагогом сучасна реальність, особливого значення набуває проблема усвідомлення дитиною загальної, загальнодоступної зрозумілої і загальноприйнятої картини світу, в систему якої включені й естетичні, й ціннісні параметри відображення дійсності. Це детермінується наявними процесами глобалізації сучасного цивілізаційного простору, складовими якого є не лише політично-економічна, а й культурно-інформаційна сфери буття людини як члена суспільства.

Формування в особистості загальної картини світу сучасного суспільства здійснюється багатьма способами: освітньо-виховний процес у навчальних закладах, інформаційне поле, яке характеризується в тому числі і способами оформлення та подання інформації (аудіовізуальне мистецтво, особливо кінематограф, реклама, Інтернет тощо, які розширюють своє розповсюдження і в географічному, і в соціальному аспектах), навколишнє середовище, соціум, сім'я і т. д. Поступово створюється єдиний образ світу, який відсуває на другий, периферійний план, інші культурні або етнічні образи світу. Однією з основних характеристик цього образу світу є його діяльнісне посилання, націлене на формування певних ціннісних орієнтирів і моделей поведінки особистості. З метою залучення всіх верств людства до існування в певному образі світу будується діяльність засобів масової інформації та у величезній мірі діяльність творців реклами.

Реклама як спосіб активного естетичного впливу на особистість виникла не випадково і не на порожньому місці. Перш, ніж дійти уявлень про можливість створення такої тотальної картини світу, яка включає естетичні параметри, змінилося кілька принципово різних підходів образного сприйняття світу. Важко усвідомити (але все ж не можна не погодитися), що в, здавалося б, примітивному естетичному посиланні реклами - результат драматичних зусиль багатьох поколінь творців мистецьких образів, які намагалися вирішити проблему онтологічної якості краси та гармонії як складової буття. Деякі з цих творців будували власне життя на основі своїх естетичних уявлень, які відображали у власних творах.

Раціональне розуміння світу через естетичне сприймання творів мистецтва лежить в основі становлення образу світу конкретної людини. На початку ХХ століття визначається явно виражене тяжіння до цілісної картини світу, пронизаної естетичним ставленням, емоційно-образним переживанням, яке диктує у свою чергу характер вчинків, поведінки та культуротворчий розвиток особистості. У цей період остаточно оформилися уявлення про світ як про естетично досконалу реальність. А тому найкращий спосіб її осягнення - естетично-образне осягнення, що ніяк не обмежується рамками конкретного мистецтва. У буття є естетичний модус, який фокусує уявлення про гармонію, красу, добро і формує поведінкову модель окремої людини або навіть цілих спільнот.

Естетичні форми розуміння реальності як аксіологічно насиченої цілісності формують життєвий простір, а часом й підкоряють собі життя конкретної особистості. Модус розуміння ідеального вчинку у світоспоглядальних творчих конструкціях людини часом збігається з модусом її особистої життєвої поведінки. Логіка поєднання естетичного розуміння та життєвого модусу конкретної особистості і конкретної поведінки стають, у свою чергу, надбанням культури і формують новий етап естетичного освоєння дійсності через вчинок, дію, а пізніше - й через осмислене спонукання до дії.

Ідеальною формою для такого роду розуміння і життєвого модусу конкретної особистості та її конкретної поведінки є мистецтво, оскільки у творі мистецтва створюється образ світу, в якому неминуче відображені не тільки маніфестаційні ствердження або заперечення, котрі відображають уявлення художника, але й більш глибокі та тонкі його інтуїтивно-емоційні зв'язки зі світом [4].

У свою чергу, мистецтво, спрямоване на задоволення естетичних потреб особистості, мистецтво, яке не вирішує своїх основних завдань образного осмислення буття, буде деградувати. Спостерігаючи за розвитком сучасного суспільства, слід відзначити активне використання естетичних механізмів для активного формування певного естетичного простору людини, який можна назвати ерзац-образом світу. Ми маємо справу не з образним осягненням, але з подібним конструюванням простору реальності. Вивчення і аналіз філософської, психолого-педагогічної і наукової літератури виявили інтерес дослідників до проблем естетичного ставлення особистості до буття, яке все частіше розглядається як спосіб гармонізації духовної і культуротворчої практичної життєдіяльності людини.

Аналітичний огляд проблеми гармонізації особистості в різних наукових підходах становить теоретичне підґрунтя для визначення особливостей культуротворчого розвитку особистості. Історичний досвід і спеціальні дослідження показали, що мистецтво, котре цілеспрямовано впливає на психіку і фізіологію людини, може викликати полярні емоції, почуття: радість і горе, спокій і збудженість, любов і ненависть, задоволення і незадоволенння тощо [3 ; 4].

Тому здебільшого стверджується думка про важливість культуротворчого розвитку підростаючого покоління, про значення естетичного розвитку для розвитку евокативних якостей особистості (мислення, уява, увага, пам'ять, воля тощо) для виховання емоційного відгуку, душевності, морально-естетичних жадань, ідеалів, тобто для формування всебічно розвиненої, естетично грамотної особистості.

Серед дефініцій культуротворчого розвитку особистості пріоритетними визначаємо такі поняття, як: «естетична культура», «естетичний розвиток», «естетичний світогляд» та ціннісні аспекти гармонійного розвитку особистості. Вони репрезентують механізм активно-перетворюючого ставлення людини до самої себе і до оточуючого світу, розкривають природу творчості та особливості реалізації освітньо-виховного потенціалу в період становлення особистості.

Тому цілком слушно перед молодим поколінням виникають питання про те, як розкрити і реалізувати власні потенційні сили, як пізнати самого себе і розуміти інших, що буде з ними завтра, якими якостями потрібно володіти, щоб не залишитися на узбіччі життя, мобілізувати віру в свої можливості, самоутвердитись у суспільстві.

Сучасна цивілізація споживання, як форма розвитку суспільства з превалюванням кількісних, а не якісних параметрів оцінювання дійсності, розвиває велику кількість штучних, фіктивних, удаваних особистісних потреб, наслідування яким здатне перетворити людську сутність у звалище відходів споживання. І лише справжні, природні людські потреби (спілкування, пізнання дійсності, творча діяльність, безпека життя) набувають все більш людяних, тобто ушляхетнених культурою форм особистісного вираження і все більш сповнених високих прагнень до засобів їх задоволення. А це означає, що людина повинна відмовитися від суспільного непотребу, надлишку (бо саме це, знищуючи духовну природу людини, відволікає від її сутнісного буттєвого призначення) та тверезо усвідомити свої справжні життєві потреби, які (на відміну від фіктивних потреб соціально негативного суспільства) не руйнують її реальну природу, а адекватні їй і сприяють її виявленню та розвитку.

Керуючись вищеозначеними поняттями, ми визначаємо «подвійне» відображення естетичних модусів буття в культуротворчому розвитку особистості. Естетичні категорії є тією «призмою», через які людина як суб'єкт естетичного ставлення до буття сприймає дійсність, переживає її явища, і водночас оцінює категорії прекрасного, гармонійного, піднесеного, потворного, комічного, трагічного ставлення до світу. Це є об'єктом дослідження особливої науки - естетики.

Відображення естетичних модусів буття передбачає взаємодію індивідууму з дійсністю в її цілісній, організованій багатоманітності як передумову універсального розгортання здібностей людини, як сферу формування і реалізації її потенціалу з докладанням творчих зусиль; втілює потребу людини залишитися собою, самоствердитися в соціумі, самореалізуватися в суспільстві і «бути всім»; потребу стати універсальною істотою, проникнути в закони Буття і в глибини власного життя.

У рамках цілісного сприймання особистістю дійсності в її змістовній перспективі (в межах можливостей) особистісне «Я» виявляється здатним відмовитися від свого егоїстичного інтересу. Відбувається децентрація соціуму, дитина починає відчувати «душу речей». Через поєднання естетичного розуміння та життєвого модусу вона переживає людяність як вільне, усвідомлене, творче буття, розкриваючи свої власні можливості, формуючись як суспільно культурна особистість.

З огляду на зазначене вище ми вважаємо, що одним з основних компонентів естетичного ставлення особистості до дійсності є естетична культура, до якої входять сприймання, цінності, естетичні потреби і здібності, естетичний смак та ідеал і, як творчо-перетворювальна діяльність за їх втіленням і засвоєнням, естетичне виховання.

Найважливішою частиною естетичної культури ми визначаємо мистецтво як спеціалізовану естетичну діяльність. На відміну від естетичних переживань, мистецтво концентровано відображає естетичне ставлення особистості до дійсності, моделює особливу реальність - музичну, в якій естетичне пізнання світу укладено в певну рамку, відмежоване від доцільно-утилітарних видів людської діяльності, основними критеріями якої є естетична культура.

Рівень культуротворчого розвитку особистості визначає рівень естетичної культури, яка полягає у здатності особистості будувати свої відносини з іншими людьми, ґрунтуючись на почуттях взаємоповаги, чуйності, уваги, доброзичливості та принциповості. Складову загальнолюдської естетичної культури становить музично-естетична культура, яка концентрує в собі найкращі взірці світового мистецтва, художній, науковий і моральний досвід цивілізацій, окремого народу.

Передусім, - це формування в особистості оцінно-реального поєднання естетичного розуміння та життєвого модусу творчого ставлення до дійсності, тобто естетичної потреби:

- прагнення до розширення повсякденних співвідношень між собою і дійсністю;

- прояв спільного, істотного між дійсністю і особистістю;

- духовно-емоційне залучення до загального суттєвого і дружнього людині в об'єктивній дійсності.

Своєрідність естетичних потреб особистості полягає у прагненні ствердити свою індивідуальність, відокремитися від інших, усвідомити своє «Я», а не «розчинитися» в об'єкті. Саме під дією естетичних потреб людина чуттєво відображає загальне та особистісне значення всіх явищ дійсності.

Створюючи продукти власної художньої творчості, особистість задовольняє самостійну потребу в творчості, яка виникає на основі естетичних потреб в пізнанні дійсності, яке в даному випадку стає не ціллю, а проявляється як засіб особистісного задоволення потреби у творчості, збагачення духовного світу, життєдіяльності, дає поштовх до саморозвитку та самореалізації, а завдання культурно-освітніх навчально-виховних закладів - повноцінне формування цих потреб.

Формою відображення дійсності мистецтвом є художній образ, створений у світлі ідеалів митця з допомогою його творчої фантазії, і завдання педагога-вихователя дати знання учням про систему зображально-виражальних засобів, які є знаковим матеріалом мистецького твору; виробити вміння і навички декодування художнього образу; формувати у них «естетичну свідомість, яка складається з таких феноменів, як:

- естетичне сприймання як творче відображення людиною предмета чи явища в цілому при безпосередній дії його на органи почуттів;

- емоційно-образна пам'ять як інформативно-трансформувальна особливість людини;

- естетичні переживання, почуття як результат безпосереднього чуттєвого сприймання та процес інтерпретації, що актуалізує особистісний і інтелектуальний досвід людини;

- естетична оцінка - здатність сприйняття твору мистецтва як форми, а не як функції естетичного поля;

- естетичний смак як здатність робити висновок про те, чи є дещо прекрасним чи ні;

- естетичний ідеал як завершене з точки зору конкретної особистості розуміння прекрасного;

- естетичні потреби як збуджувальна сила пізнавальної та творчої діяльності особистості» [5, 30].

За визначенням О. Бурова, формування в особистості специфічного способу сприйняття дійсності - естетичного - сприяє естетично-культурній спрямованості розвитку людини. Результати творчої діяльності однієї людини, які споглядає інша людина, переживаючи емоційний сплеск сприймання твору мистецтва, усвідомлення побаченого чи почутого і спілкування з дійсністю, стає для останньої фактором її культуротворчого духовного розвитку [2].

Висновки

Отже, єдність діяльності, почуття і пізнання естетичного аспекту дійсності досягається в діалогічних системах сприйняття світу. Саме тут естетична складова повноправно входить у картину світу, долає межі суб'єктивності. Це відбувається в тих ментальних системах, у тих картинах світу, які будуються в рамках розуміння трансцендентності світу або хоча б з урахуванням цієї складової.

Характер естетичного розуміння залежить від осмислення меж досліджуваного або створюваного світу, від місця положення по відношенню до світу автора і сприймання. Це однаково важливо як для філософсько-аналітичної, так і для художньо-педагогічної систем. Визначення меж ментально освоєного, раціонально й емоційно обжитого світу і є головною характеристикою сучасної культури творчості. І кожен вчинок на цьому шляху має величезне космологічне значення. Окрім того, що вчинок формує долю і біографію конкретної особистості, він тим саме формує і відповідне буттєве середовище.

Основним результатом проведеного нами дослідження є зафіксована тенденція наростання діяльнісного моменту в естетичній картині світу - наростання значення вчинку, в тому числі й особистісного вчинку в естетичній рамці оцінок реальності з точки зору смислу життя, гармонії, краси.

Література

1. Бахтин М. М. К философии поступка / М. М. Бахтин // Работы 1920-х годов. Киев: “Next”, 1994. 383 c.

2. Буров А. И. Эстетика: проблемы и споры / Александр Иванович Буров. М.: Искусство, 1975. 328 с.

3. Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного / Г.-Г.Гадамер. М.: Искусство, 1991. 368 с. (Серия: История эстетики в памятниках и документах).

4. Искусство и эстетическое воспитание молодежи [Текст]: научное издание / Акад. наук СССР, Всесоюз. науч.-исслед. ин-т искусствознания ; отв. ред. В. В. Кисунько. М.: Наука, 1981. 336 с.

5. Лебедєва А. В. Формування у школярів естетичного ставлення до дійсності у позаурочній музично-творчій діяльності: дис. …канд. пед. наук: спец.: 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Алла Володимирівна Лебедєва; Мелітопольський держ. пед.. ун-т ім.. Б. Хмельницького. Мелітополь, 2011. 387 с.

6. Сморж Л. О. Естетика: навч. посібник / Л. О. Сморж. К.: Кондор, 2005. 334 с.- ISBN: 966-8251-81-4.

Анотація

естетичний культуротворчий художній особистість

У статті зроблено спробу визначити в рамках естетичного простору зв'язок естетичного розуміння і діяльнісної поведінкової моделі особистості, на основі якої формується система її культуротворчого розвитку і, осмислення і взаємодій художньо-естетичного образу дійсності, який виникає в результаті осягнення людиною оточуючого середовища.

Ключові слова: гармонійно розвинена особистість, естетичні модуси буття, культуротворчий розвиток, естетичні пріоритети, естетична свідомість, художньо-естетичний образ.

Аннотация

Лебедева А. В. Отражение эстетических модусов бытия в культуро-творческом развитии ребенка

В статье сделана попытка определить в рамках эстетического пространства связь эстетического понимания и деятельностной поведенческой модели личности, на основе которой формируется система её культуротворческого развития, осмысление взаимодействий художественно-эстетического образа действительности, который возникает в результате постижения человеком окружающей среды.

Ключевые слова: гармонично развитая личность, эстетический модус бытия, культуротворческое развитие, эстетические приоритеты, эстетическое сознание, художественно-эстетический образ.

Annotation

Lebedeva A. V. The reflection of aesthetic modes of being in the cultural and artistic development of the child.

The article attempts to define the aesthetic of the space within the link of the aesthetic understanding of the behavioral models and activity of personality, based on which is formed by a system of culture and creative personal development, understanding the interactions of artistic and aesthetic image of reality, which is the result of knowing the environment.

Keywords: harmoniously developed personality, aesthetic mode of life, culture, creative development, aesthetic priorities, aesthetic consciousness, artistic and aesthetic way.

Размещено на Allbest.ru