Рецензія на монографію О. Шалак "Український фольклор Поділля в записах і дослідженнях ХІХ – початку ХХ століття"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рецензія на монографію О. Шалак "Український фольклор Поділля в записах і дослідженнях ХІХ - початку ХХ століття"

Монографія Оксани Шалак, кандидата філологічних наук, старшого наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України "Український фольклор Поділля в записах і дослідженнях ХІХ - початку ХХ століття" звернена до питання, що досі формулювалося тільки побіжно. На основі текстологічного аналізу рукописів, застосовуючи порівняльно-історичний метод, методологію персоноцентризму, авторка досліджує манеру записування збирачів фольклору Поділля, аналізує тематику та спрямування досліджень усної традиційної культури подолян упродовж ХІХ - початку ХХ ст. Робота чітко структурована і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, умовних скорочень назв джерел, іменного та географічних покажчиків. У вступі О. Шалак обґрунтувала актуальність та наукову новизну дослідження, звернула увагу на практичне й теоретичне значення одержаних у процесі роботи результатів.

У першому розділі "Українські фольклористи - дослідники Поділля: від спорадичної фіксації до системного вивчення" розглянуто спадщину фольклористів К. Шейковського, А. Димінського, С. Руданського, А. Свидницького, Ю. Сіцінського, В. Боржковського, С. Венгржиновського та ін. збирачів і дослідників українського фольклору Поділля, визначено основні напрями розвитку фольклористики на Поділлі ХІХ - початку ХХ ст. Авторка проаналізувала ступінь точності записів, докладність паспортизації, увагу до варіантів, спосіб фіксації (під час співу, завдяки надиктовуванню, записи з пам'яті), наявність інформації про виконавців, реплік оповідачів, здійснення повторних записів, інтерес збирачів до контексту виконання. О. Шалак наголосила, що майже не збереглося спогадів записувачів про їхні методи, які дослідниця розкриває завдяки текстологічному аналізу рукописів та листуванню збирачів. Тематичне коло зацікавлень фольклористів, досліджувані жанри фольклору, методи вивчення зібраного матеріалу витворюють реальну картину розвитку української фольклористики в окремому регіоні. фольклор культура усний

Оглядаючи збірки, до яких залучено записи українського фольклору із Поділля, аналізуючи рівень систематизації опублікованого матеріалу, науковість передмов, наявність коментарів, додатків, словників, глибину приміток, осмислюючи принципи текстологічного редагування, О. Шалак присвятила другий монографічний розділ - "Український фольклор Поділля на сторінках книжкових і періодичних видань: тематика досліджень, едиція" - історії видання фольклору, зібраного на Поділлі у ХІХ - на початку ХХ ст. Авторка визначила типи фольклорних збірок, а також оцінила едиційну практику багатьох українських, російських та польських часописів, які публікували фольклорні записи з Поділля та розвідки, побудовані на подільському фольклорному матеріалі. Проаналізувавши численні публікації на сторінках "Основи", "Киевской старины", "Этнографического обозрения", "Живой старины", "Зорі", "Подольских епархиальных відомостей", у польських виданнях "Biblioteka Warszawska", "Wista", "Zbior wiadomosci do antropologii krajowej", а також у часописах "Kraj", "W^drowiec" та ін., дослідниця окреслила тематику і теоретичне значення праць, що ґрунтувалися на регіональному фольклорі з Поділля.

Третій розділ монографії О. Шалак - "Внесок польських і російських дослідників українського фольклору Поділля: текстологія, теоретичне осмислення". Цілеспрямовано, вважає авторка, збирати фольклор Поділля почали тільки на початку ХІХ ст. Перші записи здійснили польські збирачі: поет Маврицій Гославський, археолог і етнограф Зоріан Доленга-Ходаковський, літератори Вацлав Залеський, Люціан Семенський. Аналізуючи фольклорні зібрання польських дослідників (О. Кольберга, Ч. Неймана, Л. Стандницької, С. Шаблевської та ін.), О. Шалак відзначила їхнє прагнення широко охопити записами різні фольклорні жанри, подати короткі примітки, і, хоч спорадично, але паспортизувати фольклорний матеріал.

До 60-х років ХІХ ст. переважно серед літераторів побутувала традиція переповідати почуті чи записані прозові фольклорні зразки здебільшого російською чи польською мовою. Такими були видання Л. Семенського "Podania i legendy polskie, ruskie, litewskie" (Poznan, 1845), А. Новосельського "Lud ukrainski, jego piesni, bajki, podania, klechdy, zabobony, obrz^dy, zwyczje, prystowia, zagadki, zamawiania, sekreta lekarskie, ubiory, tance, gry і t.d. / Zebrat i stosownemi uwagami objasnit Antoni Nowosielski" (Т. І-ІІ, Wilno, 1857). І тільки згодом з'явилися перші спроби відтворювати зразки казок, легенд, переказів та ін. українською мовою, але російською чи польською графікою. Видається важливим, аби авторка ширше охопила аналізом причини змін у такій методиці відтворення почутого і зафіксованого фольклорного матеріалу.

Утім, О. Шалак досить ґрунтовно проаналізувала риси методики польських дослідників українського фольклору Поділля, долучивши оцінки попередників та осмисливши значення фольклорних колекцій польських збирачів. Дослідниця продемонструвала продуктивність текстологічного аналізу, її оригінальне осмислення нерідко маловідомого фактичного матеріалу вводить у широкий фольклористичний обіг нове усвідомлення наукового дискурсу ХІХ - початку ХХ ст., тому її монографія є вагомим внеском до розробки проблем історії української фольклористики.

Размещено на Allbest.ru