Образ великого композитора в масовій культурі ХХ-ХХІ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська гуманітарно-педагогічна академія

ОБРАЗ ВЕЛИКОГО КОМПОЗИТОРА В МАСОВІЙ КУЛЬТУРІ ХХ-ХХІ СТОЛІТЬ

Сидоряк В.М., Співак О.В.

Поява промисловості й тотальна урбанізація, що були характерні для кінця ХІХ - початку ХХ століття, призвели до появи нових соціальних шарів - маси людей, що були відірвані від звичної для них діяльності. Це, в свою чергу, призвело до певної стандартизації й уніфікації образу життя, споживання, культурних запитів тощо. З'явились передумови до виникнення «масової культури» та появи нової галузі - розважальної, одним з видів якої став художній кінематограф. Пошук нових ідей і цікавих сюжетів спонукали режисерів і сценаристів звертатись до біографій великих творців, зокрема до особистості В.А. Моцарта. В масовій культурі ХХ-ХХІ століть найбільший інтерес викликають два аспекти життя великого композитора, а саме: міф про його отруєння італійським композитором Антоніо Сальєрі; міф про його незавершений твір - «Реквієм».

Ключові слова: Моцарт, Сальєрі, реквієм, екранізація, масова культура, ігрове розважальне кіно. масовий культура моцарт образ

Постановка проблеми. За більше, ніж 250 років спроб осягнути багатогранну постать В. А. Моцарта було написано безліч мистецтвознавчих праць. Той факт, що цей процес не зупиняється, засвідчує велике бажання людства усвідомити його грандіозну і хвилюючу творчу спадщину. В. Хильдесхаймер з цього приводи писав: «Велич Моцарта не можна виміряти, але можна відчути його вплив» [7, с. 8]. Не дивлячись на те, що Моцарт був музикантом, педагогом ікомпозитором, його творча спадщина інтригує і надихає не тільки музикантів. Таємниці, що огортають його найбільш відомий твір «Реквієм» і його загадкову смерть, вже два століття поспіль надихають художників і скульпторів, а у ХХ-ХХІ століттях ще й кінематографістів, на створення прекрасних і самобутніх витворів мистецтва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ґрунтовні біографічні дослідження належать Е. Великовичу [1], П. Луцкеру [7], Г. Чичерину [10]; роль творчої спадщини композитора в контексті розвитку фортепіанної музики С. Ісакоффу [4]; критика та історичні дослідження А. Ейнштейну []. Неодноразово видавались епістолярії Моцарта [2] та різноманітні нотні матеріали. В передмові до власного дослідження П. Луцкер зазначає, що у 1975 було випущено бібліографічний вказівник наукових праць з дослідження життя й творчості великого композитора, число найменувань якого вийшло за сім тисяч.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. ХХ-ХХІ століття не ознаменувались спадом інтересу до творчості В. А. Моцарта, а з появою кіно і телебачення його музика, і сам його образ, почали з'являтись на екранах все частіше. Таємниці, що окутували його життя і смерть, сам його образ -- образ генія, стали своєрідними символами і викликали гострий інтерес у масового глядача. Виклики часу потребували нових рішень щодо втілення образу великого композитора, і саме цей аспект обумовлює мету нашої статті.

Мета статті: проаналізувати втілення образу В. А. Моцарта у масовій культурі ХХ-ХХІ століть.

Виклад основного матеріалу. Термін «масова культура», у значенні популярна культура більшості, вперше з'являється у 40-х роках ХХ століття в праці «Мистецтво та масова культура» німецького філософа і соціолога М. Хоркхаймера (Max Horkheimer). Поява даного феномену була пов'язана з абсолютно новими напрямами та формами мистецького мислення, що з'явились у ХХ столітті, а також відмінними від попередніх запитами самого носія даної культури -- суспільства. Масова культура різко відрізняється від інших форм в тому числі і тим, що вона спирається на досягнення передової технології навіть більшою мірою, ніж її елітарні форми. В сфері масової культури, -- поп-музики, розважального кіно, моди, бульварної преси тощо, -- використовуються потужні потенціали соціології, психології, менеджменту та інших наук.

Одним з найпопулярніших видів мистецтва у ХХ столітті закономірним чином стає розважальне ігрове кіно. Сценаристи і режисери звертаються до популярних сюжетів, в тому числі до теми вічного протистояння успіху і заздрощів, довіри і зради -- до сюжету Моцарта і Сальєрі. У 1982 на екрани виходить шестисерійний художній фільм «Моцарт» роботи французького кінорежисера М. Блюваля (рис. 1).

Назви окремих епізодів поступово розкривають перед глядачем життєвий і творчий шлях композитора: «Леопольд», «Перелом», «Потрясіння і пристрасті», «Ціна свободи», «Божевільний день», і останній -- «Реквієм». Поряд з життєписом, фільм ілюструє особливості і правила життя ХУІІІ століття, образ батька й улюбленої сестри, проблеми, з якими стикається родина.

Даним прийомом автори користуються не тільки заради декорацій, але й з метою розкриття образу композитора, спроб розуміння його внутрішнього світу, певних його рішень.

Рис. 1 Постер до фільму «Моцарт»

Вже через два роки у 1984 році на екрани виходить художній фільм «Амадей» чехословацького кінорежисера М. Формана, який стає по справді культовим. Цей фільм відрізняється від попереднього тим, що образ В. А. Моцарта тут подано у вигляді глузливої, зверхньої людини, що, на думку його заздрісника Сальєрі, не варта того божественного таланту, що він має. Саме їх протистояння так привернуло масового глядача.

Рис. 2 Постер до фільму «Амадей»

Творці даної стрічки приклали багато зусиль для створення реалістичної атмосфери ХУІІІ століття: костюми для зйомок були виготовлені по ескізам одежі того часу; постановка опери «Дон Жуан» у фільмі була знята на тій самій сцені, де й була поставлена вперше за життя композитора; працюючи над манерою висловлюватись і сміятись, актор Т. Халс вивчав епістолярії самого композитора та його сучасників, таким чином намагаючись наблизитись до реального його образу, а також почав брати уроки гри на фортепіано, тривалість яких іноді досягала чотирьох годин на день; під час зйомок фільму використовували виключно природне освітлення, що в кінцевому результаті зробило кадр дуже натуральним і живим.

Цей фільм викликав широкий резонанс. Глядач занурився у власні дослідження подробиць творчого і особистого путі великого композитора, а образи Моцарта і Сальєрі почали виступати майже в якості бінарних опозицій. Не дивлячись на ряд спростувань, вихід кількох статей, наприклад, «Сальєрі виправданий, він не труїв Моцарта» [9], і навіть суд, що відбувся в Мілані у 1997 році де Сальєрі також був виправданий, цей міф не був розвіяним. Намагаючись виправити це положення, у серії статей «На захист Антоніо Сальєрі» музикознавець Б. Кушнір описує останні роки його життя, які Сальєрі провів у шпиталі. Чутки про те, що він отруїв Моцарта були, мабуть, відомі й йому самому. У жовтні 1823 року Сальєрі відвідав його учень: «Це була сумна зустріч. Він виглядав примарою і говорив незакінченими фразами про близьке наближення смерті. В кінці він сказав: «Хоча я смертельно хворий, я хочу запевнити Вас чесним словом, що немає абсолютно ніяких підстав для цих абсурдних чуток. Ви знаєте, про що я! Але ні! Це злісний наклеп, один тільки злісний наклеп! Скажіть світу, дорогий Мошелес, що старий Сальєрі на краю смерті сам Вам це сказав» [6, с. 223].

У 2009 році світ побачила рок-опера французького режисера О. Даана «Моцарт», що спричинила масовий фурор. У якості композиторів виступили Жан П'єр Піло та О. Шультез, авторами тексту Д. Аттья та Ф. Шоке. Рок-опера била всі рекорди по кількості проданих білетів: у світі її подивились 800000 глядачів; вона отримала три статуетки престижної церемонії «NRJ Music Awards»; альбом рок-опери розійшовся тиражем у 750000 тисяч примірників і отримав статус діамантового, на окремі пісні було знято вісім відеокліпів; у 2010 році вийшла книжка, що оповідає про процес створення рок-опери й містить ескізи костюмів та інші подробиці виробничого процесу (рис. 3).

Окрім протистояння з Сальєрі, у рок-опері масштабно розкривається тема «Реквієму», отримавши замовлення на який композитор утверджується у думці, що пише панахиду собі. Недописаний «Реквієм» стає ще одним символом масової культури -- символом таємничості, невідворотного року, в жорна якого потрапляють як звичайні люди, так і генії.

Недописаний «Реквієм» привертає й інтригує не тільки масового глядача, а й професіональних композиторів. Після смерті В. А. Моцарта над його завершенням працювали його сучасники. Одним з перших за це завдання взявся Йозеф фон Ейблер, талант якого високо оцінював сам В. А. Моцарт, і до якого у першу чергу звернулась його дружина Констанція. Ейблер з великою цікавістю взявся дописувати твір, але після нетривалої роботи відмовився. Після нього над завершенням «Реквієму» працював учень В. А. Моцарта Ф. К. Зюсмайєр, але точна кількість його доробків залишається предметом гарячих дискусій досі. У ХХІ столітті композитори також звертаються до цієї теми і намагаються закінчити геніальний твір. У 2011 британський композитор М. Фінісі дописав його фінал, що також стало предметом гарячих дискусій [8].

Рис. 3 Постер до рок-опери «Моцарт»

Висновки

Постать великого австрійського композитора В. А. Моцарта увійшла в масову культуру ХХ-ХХІ століть як символ великої талановитості, таємничості, року, і іноді здається, що публіку більше зачаровує саме його особисте життя, ніж його музика. Але на нашу думку, сучасність куди більш складніша, і відповідь на це питання лежить в самому дусі часу і в тому, що відділення творчості від особистості творця їй вже абсолютно не притаманно. Великий інтерес сучасності до таємниці життя й смерті композитора не в якому разі не відміняє його сприйняття в якості втіленої геніальності, про що свідчить досить специфічна, але й не менш влучна ілюстрація:

Рис. 4 «Моцарт за створенням чергового шедевру». Невідомий карикатурист

Перспективами подальших досліджень є поглиблення даної проблематики та вивчення репрезентації образу В.А. Моцарта в інших жанрах і видах масової культури ХХ-ХХІ століть.

Список літератури

1. Великович Е. Великие музыкальные имена / Е. Великович // СПб.: »Копмозитор», 1997. 188 с.

2. Вольфган Амадей Моцарт. Письма / Пер. с нем., фр., итал., лат. // М.: «Аграф», 2000. 448 с.

3. Ейнштейн А. Моцарт. Личность. Творчество / Пер. с нем. Е. М. Закс, науч. ред. перевода Е. С. Черной // М.: Музыка, 1977. 454 с. и ил.

4. Исакофф С. Громкая история фортепіано. От Моцарта до современного джаза со всеми остановками / С. Исакофф // М.: ACT: CORPUS, 2014. 281 с.

5. Кино-поиск [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.kinopoisk.ru/ 10.03.2016.

6. Кушнир Б. В защиту Антонио Сальери. Часть 3: Болезнь, смерть и похороны Моцарта. Была ли тайна? / Б. Кушнир // Балтимор: Вестник. № 14-19. С. 221-226.

7. Луцкер П., Сусидко И. Моцарт и его время / П. Луцкер, И. Сусидко // М.: Издательский дом «Классика - ХХІ», 2008. 624 с.

8. Соболев М. Моцарт ХХІ века завершил «Реквием» / М. Соболев // Вечерний Петербург. от 22.11.2011. С. 6.

9. Foschini Paolo. Salieri assolto «Non avveleno' il rivale Mozart» / Foschini Paolo // Corriere della Sera. da 18.05.1997. Р. 18.

10. Чечерин Г. В. Моцарт. Исследовательский этюд / Общая ред., вступ. статья, примеч. Е. Ф. Бронфин / / Л.: Музыка, 1979. 256 с.

11. Якимович Я. А. Культура ХХ века / Культурология. Энциклопедия в 2-х т.; глав. ред. и автор проекта С. Я. Левит // М.: РОССПЭН. 2007. Т. 1. С. 1048-1054.

Размещено на Allbest.ru