Ставрографічні дослідження на Дніпропетровщині

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТАВРОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ

М.В. Несправа

У статті аналізуються особливості ставрографічних досліджень на Дніпропетровщині.

Ключові слова: ставрографія, натільний хрест, дослідження

Ставрографія (від давньогрецьких ставрос дерево, хрест і графо пишу) допоміжна історична дисципліна, яка вивчає історію й іконографію Хреста основоположного символу християнства. Початок ставрографії як науки було закладено на початку ХІХ ст. працями російських вчених і священників. Значний внесок у становлення і розвиток ставрографії внесли архімандрит Макарій (Миролюбов), професор Київської духовної академії І. Малишевський, філологи-славісти І. Пальмов й М. Сперанський, археолог О. Уваров, професор Санкт-Петербурзького університету І. Шляпкін, професор Санкт-Петербурзької духовної академії М. Покровський, святий праведний Іоан Кронштадський, колекціонери старожитностей подружжя Б. і В. Ханенки [1], а також ряд інших церковних вчених, істориків, мистецтвознавців і колекціонерів [2, 11-12].

На початку ХХ ст. ставрографія оформилася як повноцінна частина історичної науки, розвиваючись надалі в двох напрямах богословському (дослідження церковних джерел про Животворний Хрест, сказань про явлені й чудотворні хрести) й історичному (джерелознавство, церковна археологія, епіграфіка, етнографія, історія мистецтва, іконографія тощо). Революція 1917 р. та її наслідки (антирелігійна пропаганда й відокремлення церкви від держави) різко змінили загальне становище: з повноцінної науки ставрографія перетворилася на описове мистецтвознавство та милування предметами старовини. Наукові дослідження в цій галузі практично припинилися, заборонялися видання про хрести, з бібліотек вилучалися церковні книги. Завдяки цьому, публікації на тему ставрографії у той час були досить рідкісні, стали з'являтися роботи, де християнські хрести інтерпретувалися як предмети дохристиянської або позахристиянської традиції.

В Росії застій розвитку науки про хрест закінчився лише наприкінці ХХ ст., коли стали активно з'являтися наукові публікації істориків, археологів, етнографів і мистецтвознавців щодо різноманітних аспектів ставрографії. Сьогодні триває процес повернення статусу останньої як окремої допоміжної історичної дисципліни. У 2002 р. групою православних істориків і мистецтвознавців Російської Федерації створено «Православно-ставрографічний Центр» міжрегіональну громадську організацію сприяння відродженню і розвитку ставрографії. За словами керівника Центру С. Гнутової, основним його завданням є прославлення Хреста Господнього, шляхом збирання образів хреста і свідоцтв про хрести Росії. Центр має виконувати декілька функцій: накопичувальну, яка пов'язана із збиранням і зберіганням зразків хрестів і інформації проних, а також ознайомлювальну, спрямовану на відновлення зв'язків духовної і світської культур. Фахівці центру ведуть роботи зі створення системної бази даних за видами і типами хрестів (від натільних до надглавних), здійснюють аналіз їх регіональних особливостей [1].

Ситуація щодо ставрографії в Україні за радянських часів не набагато відрізнялася від загальнодержавної. Певним винятком є Західна Україна, яка до 1939 р. перебувала поза межами юрисдикції СРСР, завдяки чому наприкінці 1930-х рр. у Львові вийшла важлива концептуальна робота В. Свєнціцької «Різьблені ручні хрести ХУІІ-ХІХ ст.» [3].

Відродження ставрографії в Україні загалом і на Дніпропетровщині зокрема, розпочалося наприкінці 1990-х рр. Першою спробою стала робота 1999 р. науковців Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького (далі ДНІМ) І. Фоменко й Г. Шамрай, яку вони присвятили аналізу дрібної церковної пластики із музейних фондів [4]. Достатньо детальні описи різних категорій культових виробів дозволяють скласти уявлення про багатство фондів музею. Публікація є яскравим прикладом саме мистецтвознавчого підходу до ставрографічного дослідження, який є характерним для більшості праць, присвячених музейним зібранням. Ще однією характерною рисою статті є наслідування російської традиції щодо визначень деяких груп натільних хрестів як виробів старовірських майстерень [4, 96].

Початок 2000-х рр. на Дніпропетровщині відзначився сплеском ставрографічний досліджень, пов'язаних із археологічними роботами на території Самарі-Богородицької фортеці [2, 14]. Розкопки на пам'ятці 20012003 рр., під керівництвом науковців-археологів Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара (далі ДНУ) З. Маріної й В. Ромашка, а також розвідки В. Шалобудова [2, 162-163] дали численні знахідки натільних хрестів, які почав вивчати й інтерпретувати В. Векленко [2, 197-198,200,206], внаслідок чого наприкінці 2010 р. була опублікована перша в Україні ґрунтовна узагальнююча праця про археологічні знахідки предметів особистого благочестя. Ставрографічний матеріал з вищезгаданого об'єкту підтверджує гіпотезу стосовно українського походження архетипу «барочних» хрестів (російська назва старовірський або «листик») (рис. 1) [5] та вичленовування особливого типу натільних хрестів запорозьких (рис. 2) [6]. Причому останнє вже підтверджене фахівцями Російського етнографічного музею (Санкт-Петербург) [7, 18].

Рис. 1. «Барочні» натільні хрести ХУП--ХУШ ст. з території Самарі-Богородицької фортеці

Рис. 2. Запорозькі натільні хрести другої половини ХVIII ст. з території Нижнього і Середнього Присамар'я

Тоді ж (2002-2003 рр.) у регіоні відбулися дослідження кам'яних надмогильних хрестів [8, 58,61]. Криворізький дослідник В. Тітов [9] і науковий співробітник ДНІМ О. Старік [10] подовжили вивчення цієї ставрографічної категорії, започаткованої І. Сапожніковим [11]. Проте, на жаль, цей напрям дослідження не отримав подальшого розвитку.

У 2009 р. В. Шалобудов опублікував частину комплексу натільних хрестів, знайдених упродовж польового сезону на території Самарі-Богородицької фортеці [12]. Більшість введених до наукового обігу знахідок інтерпретовано бездоганно, оскільки автор використовував напрацювання В. Векленка, хоча деякі з тільників, аналоги яким у матеріалах пам'ятки відсутні, атрибутовано на дилетантському рівні [12, 286]. Зокрема хрест, зображений на рис 1.11, має численні опубліковані аналогії ХУШ ст. [13], визначений дослідником серединою ХУІІ ст. і за невідомих мотивів віднесений до козацького населення Самарі. У 2010 р. вийшла друком узагальнююча праця Н. Степаненко, присвячена срібним нагрудним хрестам із колекції ДНІМ [14]. Дослідниця ввела до наукового обігу понад 20 натільних і наперсних хрестів ХУІІ-ХІХ ст. Проте, в деяких аспектах атрибутації виникають дискусійні моменти: на деяких культових виробах ХІХ ст. є клейма, що дозволяють чітко визначити місце знаходження майстерні [14, 204-208], також декілька хрестів мають збережену легенду про місце чи обставини придбання [14, 204,207,208]. Втім, узагальнення щодо старовірського походження стосовно значної кількості предметів є недостатньо обґрунтованим, а зауваження, що «знахідки старовірських хрестів продовжуються на Дніпропетровщині і тепер» [14, 210], у контексті використаного посилання, є не зовсім коректним.

В 2010-2013 рр. дніпропетровським науковцем В. Векленком, спільно з іншими дослідниками, було розширено ареал обробки ставрографічних матеріалів. Зокрема до наукового обігу введені понад 500 натільних хрестів у складі двох комплексів (з Поділля [15] та Харківщини [16]). Ці публікації підтвердили ґрунтовність сумнівів щодо старовірського походження «барочних» хрестів, а також довели збереженість православного компоненту на греко-католицьких територіях. Також у дослідженнях приділена увага регіональним матеріалам, зокрема Ігренському півострову [1720]. Хоча найважливішою працею на цьому етапі стала спроба поєднання мистецтвознавчого аналізу з етноархеологічним. У 2012 р. наукові співробітники ДНІМ Н. Степаненко, М. Тихонова, у співавторстві з В. Векленком, здійснили публікацію унікального комплексу натільних хрестів «Із запорозьких поховань» (рис. 3), зібраних Д. Яворницьким, і який зараз знаходиться у фондах ДНІМ [21]. Оскільки саме різаний хрестик із зазначеного комплексу слугував для визначення типу запорозьких натільних хрестів, публікація решти знахідок відкрила невідомі раніше сторінки ставрографії запорозького козацтва.

Рис. 3. Комплекс натільних хрестів «Із запорозьких поховань»

З інших публікацій слід згадати дещо сумнівну статтю В. Шалобудова, з матеріалами його розвідок навесні 2012 р. [22], якою він ввів до наукового обігу монети, натільні хрести і деякі інші знахідки, отримані в охоронній зоні археологічного культурного шару пам'ятки національного значення. Серед культових предметів особливий інтерес викликає кілеподібний хрест, який, за російськими аналогіями, має бути віднесеним або до періоду кінця ХІУ-ХУ ст. [23] або ж до ХУ-ХУІ ст. [24]. Втім, з невідомої примхи дослідника предмет, для якого «віддаленою аналогією може слугувати лише фрагментований виріб, віднесений до XVIII ст.» [22, 91], дійсно датували саме ХУЛІ ст., причому ця похибка перейшла і до узагальнюючого каталогу знахідок з пам'ятки [25, 144-146].

З подій, які певною мірою підсумовують історію розвитку ставрографічних досліджень у регіоні, слід назвати відкриття першого в Україні Музею Хреста, котре відбулося 13 жовтня 2013 р. [26]. Більш ніж 2000 виробів дрібної культової пластики з 15-ти областей України у достатній мірі репрезентують розвиток і динаміку змін у натільних хрестах впродовж ХУ-ХІХ ст.

Підсумовуючи, можемо зробити висновок щодо наявності в регіоні двох основних центрів ставрографічних досліджень. Перший Дніпропетровський історичний музей із багатими фондами і висококваліфікованими науковцями, в студіях яких переважає традиційний мистецтвознавчий підхід до інтерпретації культових виробів. Інший пов'язаний із Дніпропетровським національним університетом, (пізніше з Інститутом суспільних досліджень), а саме з В. Векленком, який започаткував на Дніпропетровщині комбінований етноархеологічний підхід, коли натільний хрест розглядається і в історичній площині, і в контексті етнографічних традицій краю. Спільні ж роботи музейників і археологів доводять, що максимально репрезентативні визначення можливі лише за комбінування всіх доступних дослідникам методів.

запорозький хрест ставрографічний натільний

Література

1. http://ru.wikipedia.org/wiki/Ставрография.

2. Векленко В.А. Нательные кресты Самари-Богородицкой крепости. -- Д., 2010.

3. Свєнціцка В. Різьблені ручні хрести XVII--XIX ст. -- Львів, 1939.

4. Фоменко І.А., Шамрай Г.Ф. Дрібна церковна пластика в зібранні Дніпропетровського історичного музею ім. Д. Яворницького (ХІІ--ХІХ ст.) // Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи. -- Д., 1999.

5. Векленко В.О. До питання про походження барочних хрестів кінця XVII -- XVIII ст. // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: Зб. наук. ст. -- Д., 2007. -- Вип. 5.

6. Векленко В.О. Запорозькі натільні хрести XVIII ст. з території Середнього Присамар 'я // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. -- К., 2009. -- Вип. 18.

7. Православные кресты народов Украины и Грузии в собрании Российского этнографического музея: альбомкаталог /Авт.-сост. О. Карпова и др. -- СПб., 2013.

8. Науково-дослідний центр «Часи козацькі» і дослідження пам'яток доби українського козацтва в Україні (90-ірр. ХХ -- поч. ХХІ ст..): історико-бібліографічний довідник. -- К., 2006.

9. Тітов В. Козацькі кам 'яні могильні хрести в с. Ленінське та Мар'янське на Дніпропетровщині. // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. -- К., 2002. -- Вип. 11.

10. Старік О. Каталог кам'яних хрестів Дніпропетровщини // Нові дослідження пам 'яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. -- К., 2003. -- Вип. 12.

11. Сапожніков І.В. Кам'яні хрести Степової України (XVIII -- перша половина XIX ст.). -- Одеса, 1997.

12. Шалобудов В.М. Натільні хрести, знайдені на території Богородицької фортеці у 2009 р. // Придніпров'я: історико-краєзнавчі дослідження: Зб. наук. ст. -- Д., 2009.

13. http://www.k1000k.narod.ru/foto/5-37.htm

14. Степаненко Н.О. Срібні нагрудні хрести із колекції Дніпропетровського історичного музею // Музейні читання. -- К., 2010.

15. Векленко В., Мігульов О. Ставрографічний комплекс з Старосинявського району Хмельницької області //Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. -- Вип. 20. -- Ч. 1. -- К., 2011.

16. Векленко В. Ставрографічні матеріали з с. Липці Харківської області: презентація комплексу // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. Вип. 21. -- Ч. 1. -- К., 2012.

17. Векленко В.О., Мігульов О.В. Середньовічні натільні хрести з Ігренського півострову // Придніпров'я: історико-краєзнавчі дослідження: Зб. наук. пр. -- Д., 2010.

18. Векленко В., Мігульов О. Натільні хрести козацької доби з Ігренського півострову (попереднє повідомлення) // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. -- Вип. 19. -- К., 2010.

19. Векленко А.В., Векленко В.О., Мігульов О.В. Християнське срібло ХІХ ст. з Ігренського півострову // Музейні читання. -- К., 2011.

20. Векленко В., Несправа М. Втрачена ставрографія Ігрені // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. -- Вип. 19. -- К., 2010.

21. Степаненко Н., Тихонова М., Векленко В. Комплекс натільних хрестів «Із запорозьких поховань» в фондах Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. -- Вип. 21. -- Ч. 1. -- К., 2012.

22. Шалобудов В.М. Результати розвідок 2012 року на посаді Богородицької фортеці // Заповідна Хортиця: Зб. наук. пр. -- Запоріжжя, 2012.

23. http://www.k1000k.narod.ru/foto/4-9.htm

24. Спасеных А.Н. Литые кресты-энколпионы и редкие нательные кресты XV--XVI с килевидным окончанием. Елец, 2013.

25. Ковальова І.Ф., Шалобудов В.М., Харитонова О.В. Каталог старожитностей доби пізнього середньовіччя містечка Самарь та Богородицької фортеці. -- Д., 2013.

26. http://pamjatky.org.ua/?p=9024

Размещено на Allbest.ru