Фламандське і голландське мистецтво XVII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Кафедра документознавства і музейної справи

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

Фламандське і голландське мистецтво XVII століття

Підготувала: студентка групи Муз-15

Олексієвець Іванна

Перевірив: доцент Крамар Ю.В.

Луцьк 201

Вступ

Художня культура є невід'ємною частиною духовної культури людства. Вона відкриває людині шлях до прекрасного. Основа художньої культури - мистецтво, яке в художніх образах відображає дійсність, концентрує в собі головні особливості естетичного ставлення до світу. Мистецтво покликане виховувати художній смак людини, розвивати її здатність до творчості за законами краси.

Мистецтво - водночас і творення, і пізнання світу, і спілкування. Воно звернене до почуттів людини і впливає на неї з великою силою, виховуючи через любов до прекрасного моральні якості. Ми слухаємо музику, читаємо книги, відвідуємо музеї, дивимось кінофільми й театральні вистави - і наше життя наповнюється красою, набуває нового змісту.

У XVII ст. нідерландське мистецтво розділилося на дві школи - фламандський і голландський - у зв'язку з поділом самих Нідерландів в внаслідок революції на дві частини; на Голландію, як стали називати сім північних провінцій, що звільнилися від влади Іспанії, і на південну частину, залишилася під пануванням Іспанії,- Фландрію (сучасна Бельгія). Історичний розвиток їх пішло різними шляхами, так само як і культурне.

Актуальність теми полягає в розумінні того,що внаслідок поділу Нідерландів Фламандське і голландське мистецтво стали двома полюсами світовідчуття доби.

Мета роботи-простежити основні особливості і напрями мистецтва двох земель.

Об'єктом дослідження є аналіз і характеристика Фламандського і голландського мистецтва,вплив зовнішніх чинників на процес його формування.

Предметом дослідження можна виділити творчість митців двох областей, способи та засоби втілення їх творчих задумів.

Розділ 1. Голландське мистецтво XVII століття

1.1 Загальна характеристика

Мистецтво Голландії логічно виросло на мистецтві Нідерландів 15-16 століть, коли вони разом з Фландрією були єдиною державою. З 17 століття пройшло державне і мистецьке розмежування, що спонукало формування двох національних мистецьких шкіл, єдиних за походженням, але різних за ознаками. Саме в цей період стався рішучий розрив голландського мистецтва з мистецтвом попередньої епохи. Просте життя голландських бюргерів породжувало примітивні та приземленні смаки в мистецтві, в роботах художників вони прагнули бачити відображення власного життя, позбавленого шляхетності, широкої освіти, витончених смаків і шанування багатьох традицій.

На початку 17 століття Голландія пережила низку років самоствердження і піднесення. Успішно закінчувалася боротьба за власну незалежність від могутньої імперії Іспанії. Залишалася довга праця щодо визнання молодої держави, яка щойно з'явилася на політичній мапі Західної Європи. Самоствердження і бадьорість були притаманні і поведінці мешканців, і національному мистецтву, що активно позбавлялося релігійних обмежень, які йшли від католицької Італії. Панування протестантизму, що не визнавав релігійні образи, привело до значного скорочення замовлень на релігійний живопис та до вибухового поширення світських за тематикою жанрів. Саме в мистецтві Голландії значного розвитку набули портрет, пейзаж, побутовий жанр, натюрморт. Шляхом, започаткованим митцями Голландії, підуть митці інших національних художніх шкіл Європи. Голландські живописці прийшли до нового різновиду художнього реалізму, який поступово з'явився у всіх художніх жанрах - портретах, інтер'єрах, пейзажах, натюрмортах

Активне засвоєння наукових досліджень, технічних навичок, вивчення природних явищ, природних ресурсів океану і віддалених куточків світу, колоніальні війни і еміграція з країни - характерні ознаки 17 століття. В портретному жанрі з'явились зображення адміралів і офіцерів Ост-Індської кампанії. Якщо в 16 столітті кепкували з алхіміків, в 17 столітті чільне місце посіли зображення кабінетів, де працюють богослови, ботаніки, астрономи - тепер вже без жодних натяків на кепкування. Отримали поширення відвідини анатомічних театрів, де до анатомічних знань навернулись не потайки, а цілком відкрито - усі охочі з дозвіллям. На всі ці події відгукнувся і голландський живопис. Сюжетами картин голландських художників стають також доки Ост-Індської кампанії, мануфактури по переробці жиру китів, засідання ботанічних товариств. Низку "анатомчних уроків " створили - Рембрандт, Франс Халс та інші живописці

1.2 Архітектура

До загальних характеристик архітектури Голандії, властивим їй протягом всієї історії, належать її відкритість і здатність поглинути іноземний досвід і виробити власний стиль. Безперечно, на розвиток зодчества на території сучасних Нідерландів мали величезний вплив рання урбанізація, висока (історично одна з найвищих у світі) щільність населення і постійна боротьба за землю (осушки земель, будівництво каналів); також на архітектуру впливав загальний історичний розвиток - війни, іноземне панування, Реформація, економічні підйоми і стагнації.Класицистичний початок переважав в голландському зодчестві над початком мальовничим, бароковим. Видатними архітекторами, які працювали в цей період, були Якоб ванКампен, Лівен де Кей і Хендрик де Кейзер .

Типова Нова ратуша в Амстердамі (1648-1655) - найвизначніша пам'ятка XVII століття, створена голландським архітектором і художником Якобом ван Кампеном (1595-1657) - одним з провідних аріхітекторов стриманого стилю, що підходив соціальному і політичному клімату Нідерландів. Ван Кампен вивчав роботи Андреа Палладіо та інших майстрів в Італії, і стояв біля витоків голландського класичного стилю. Його стиль був простим і скромним, але піддавався значному впливу, особливо в Англії. Фасад Амстердамської ратуші (зараз Королівський музей), крім цокольного поверху, розчленований на два яруси, оформлених коринфськими пілястрами. Центральний ризаліт головного фасаду завершений трикутним фронтоном. У співпраці з Пітером Постом архітектор Якоб ван Кампенпрацював над будівництвом королівського палацу Гуїса-тен-Бош (1645). Інша відома робота ван Кампена - Нова церква чи церква святої Анни (1645-1649) у Гарлемі.

Споруди Лівена де Кея є чудовими зразками використання змішаної техніки цегли та білого каменю, коли сам будинок зводився з цегли, а головні композиційні елементи фасадів - портали, фронтони, пояси, наличники та замкові камені - викладалися з білого каменю, що гарно виділялося на тлі цегли. Найвідомішою спорудою Лівена де Кея є Влеесхаль - М'ясні ряди у Харлемі (1601-1603).

XVII століття стало також періодом розробки і зведення численних каналів у нідерландських містах. По берегах каналів у XVII-XVIIIстоліттях активно будувалися й реконструювалися будинки купців і заможних бюргерів. Голландські зодчі другої половини XVII ст. створили новий тип патриціанського житлового будинку з фасадом, прикрашеним строгими пілястрами і фронтоном.

В другій половині XVII століття у Нідерландах відчутним стало проникнення європейського (французького) класицизму як у громадській і житловій, так і сакральній архітектурі - від перехідних форм до чистого наслідування.

1.3 Живопис. Особливості жанрів

Блискучого розвитку досягає натюрморт- улюблений жанр в Голландців. Колорит звичайно стриманий і вишуканий. Уповільнений ритм життя, порядок, старанність, вивіреність розпорядку дня -- ці цінності голландського побуту перейшли і в картини (Га-бріель Метсю -- "Сніданок", "Хвора і лікар"). Багато уваги приділялось інтер'єру. Особливо любив зображати їх Пітер де Хох -- кімнати з напіврозчиненим вікном, покинутою мітлою або забутими черевичками... Його "Дворик" -- це ніби застигла мить життя, так само поетичного, як і буденного.

Натюрморт голландці називали «stilleven», що означає «тихе життя», і це слово незрівнянно точно виражає той сенс, який голландські живописці вкладали в зображення речей, ніж «nature morte» - мертва натура. У неживих предметах вони бачили особливе, приховане життя, пов'язане з життям людини, з її побутом, звичками, смаками. Голландські живописці створювали враження природного «безладу» врозташуванні речей: вони показували розрізаний пиріг, очищений лимон із шкіркою, що висить спіраллю, недопитий келих вина, палаючу свічкутощо. Завжди відчувається незрима присутність людини.

Провідними майстрами голландського натюрморту першої половини XVII століття були Пітер Клас (1597/98-1661) і Віллем Хеда (1594-бл. 1680). Улюблена тема їх натюрмортів - так звані «сніданки».

Голландськіживописці стверджують естетичну цінність речей, а натюрморти як би побічно оспівують і той побут.Тому жанр натюрморту можна розглядати як одне з художніх втіленьважливої теми голландського мистецтва - теми життя приватної людини, що головне вирішення отримала в жанровій картині.

Ні в одній іншій художній школі XVII століття пейзаж,не отримав такого са-мостійного значення, як у Голландії. Його своєрідність і новаторство полягає насамперед у тому, що це був краєвид національний. У природі своєї країни живописці відкрили красу і поетичну чарівність.

Найбільшим пейзажистом першої половини XVII століття був Ян ван Гойен (1596-1656), чия творчість дає повне уявлення про принципи та особливості голландського пейзажу цього часу. Пейзажі Гойеназазвичай зображують види будь-якої місцевості, причому природа даного куточка завжди показана в конкретному стані - при певній погоді і певному освітленні («Вид Дордрехт», 1648, Амстердам, Рейксмузеум). Щоб об'єднати всі елементи пейзажу в світлоповітряному середовищі, Гойен підпорядковує різні кольори одному, сірувато-коричневоготону, відповідному для Голландії похмурому розсіянному освітленню.

Прийоми, розроблені голландськими живописцями для передачі освітлення і атмосфери, розкривали нові можливості перед пейзажним мистецтвом. Кожен з голландських пейзажистів спеціалізувався насвоїй темі. Близький Гойену за вибором мотивів і по м'якій споглядальності пейзажного образу Саломон ван Рейсдаль - «Переправа»; «Річковий пейзаж». Пейзажі з зображенням тварин писали Пауль Поттер і Альберт Кейп. Дуже популярними були морські види.

Побутовий живопис став одним з провідних жанрів, творці якого дістали в історії найменування "малих голландців" -- їхні сюжети нехитрі (хоч і відображають різноманітний світ), картини невеликі. Вони знаходять поетичну красу у звичайному, буденному, вміють одухотворити світ матеріальних речей.

Жанр селянських сцен отримав розвиток у харлемскій школі, в творах Франса Хальса. Його мистецтво справило великий вплив на учня Хальса-Адріана ван Остаде (1610-1685).

Чудово відтворює Остаде атмосферу селянського побуту, простого і невибагливого, з його раз назавжди заведеними порядками («У сільському шинку», 1660, Дрезден, картинна галерея). У шедеврі Остаде, картині «Живописець в майстерні» (1663, Дрезден, Картинна галерея), життя світла і тіней - їх рух, градація, згущення - народжує враження зосередженої творчої праці.

Чільне місце в голландському жанровому живописі належало картинам, що зображували життя буржуазних кіл. Жанрові картини голландських майстрів епохи розквіту, любовно зображували уклад життя працьовитого городянина, ділового і акуратного, його міцне сімейне вогнище, розміреність побуту.

Сила мистецтва Яна Стена (1626-1679) полягає насамперед в дарі розповіді, оповідання, яким він володіє чудово. Сюжет у його картинах розігрується цікаво та динамічно, його герої безтурботні і добродушні («Веселе товариство», Гаага, Мауріцхейс). Картинам Стена властивий добрий, життєрадісний гумор, не позбавлений іноді й сатиричного відтінку («Засмучені господарство», бл. 1663, Відень, Музей історії мистецтв).

Найчастіше в картинах голландських жанристів майже відсутні і фабула і дія. У творах побутового жанру все виразніше розкриваються особливості художнього світосприйняття та творчого методу голландських майстрів та пов'язані з цим завоювання і втрати.

1.4 Живопис: творчість Халса, Вермера, Рембрандта

Одним з найвизначніших портретистів XVII ст. вважався Франс (Хальс, Галс) Халс (1585-1666), ім?я якого сміливо можна поставити поруч з іменами Рембрандта, Веласкеса, Рубенса, Ван-Дейка. Йому властивий особливий хист безпосередньої, яскравої характеристики людини.

Перші роботи митця - групові портрети членів стрілецьких організацій - одне з найбільших досягнень світового мистецтва. Особливо чудовими є групові портрети, датовані 1627 p., як живе втілення святкових веселощів, наприклад, «Бенкет офіцерів гільдії Св. Георгія Він зображував і жанрові сцени, наприклад, «Веселе товариство», «Кавалер Рамп», «Хлопчик, що сміється», «Флейтист, що співає», «Діти з кухлем» тощо. В індивідуальних портретах часто підкреслюється імпозантність, гордовитість, чванливість і одночасно проглядається втома, сум.

Нове в жанровий живопис вносить Ян Вермеєр (1632-1675), відомий в історії мистецтва як Вермеєр Дельфтський. Шедеврами Вермеєра гордяться найкращі колекції світового живопису. Вермеєр з натури малював види Амстердама, писав побутові сценки з життя: «Молочниця», «Лютнистка», «Урок музики», «Офіцер і усміхнена дівчина». До першого періоду творчості належить «Христос в домі Марти і Марії», «Діана з німфами», які зображені у вигляді образів своїх сучасників. Індивідуальність стилю проявилась в дивовижних інтер?єрах і портретах, повних світла. Атмосфера спокою і тиші в композиції «Дівчина, що спить», промені світла заливають профільну фігуру «Дівчини з листом», живе сонячне світло переливається на обличчі «Молодої дами біля вікна» та ін. Шедеврами його залишаються «Вигляд Дельфта», «Вулиця в Дельфті» - безмежна відданість в любові до свого міста.Він посідає особливе місце серед голландських жанристів завдяки своєрідній тематиці і винятковій якості виконання.

Вершиною голландського барокового мистецтва XVII ст. стала творчість Рембрандта Харменса ванРейна (1606-1669)- творця багатьох шедеврів у портретному і жанровому живописі, «чародія світла і тіней», найвидатнішого реаліста, який з любов?ю зображував у своїх творах народні типажі.

Художньому ремеслу спочатку навчався у місцевого лейденського живописця Якоба Сваненбрюха(Сваненбурха), а продовжив навчання в Амстердамі у знаменитого живописця Пітера Ластмана. Там він оволодів основами анатомії, навчився писати оголену натуру, освоїв граверну справу. Творчість Рембрандта має декілька етапів, вони пов?язані зі ступенями майстерності і подіями його життя.

У 1625 р. Рембрандт повертається в рідний Лейден, дев?ятнадцятилітній юнак стає незалежним художником. Кожну роботу молодого художника лейденського періоду без перебільшення можна назвати шедевром. Це полотна - «Побиття Святого Стефана», «Притча про нерозумного багача», «Плач Ієремії в зруйнованому Єрусалимі»,«Іуда повертає тридцять срібляків», «Варлаамська ослиця». У перші роки амстердамського життя художник працює переважно як портретист. Серед десятків портретів, Haписаних живописцем з 1631 по 1635 pp., найцікавішими є «Портрет Бургграфа», «Портрет корабельного майстра і його дружини», «Портрет Мартіна Дай», «Портрет художника Жака де Гейна».

Вершиною портретного мистецтва митця стає картина «Урок анатомії лікаря Тульпа», написана на замовлення корпорації хірургів. Його картини щасливого періоду життя - кохання до юної дружини, написані в стилі бароко - (романтичні портрети Саскії та автопортрети в розкішному вбранні: «Автопортрет з Саскією на колінах», «Портрет дружини в 21 рік», написаний на третій день після весілля).

Творчість другого періоду - період високої майстерності художника. У творах цього часу він зображує повсякденне життя з усіма його принадами. У сюжетах, взятих із Святого Письма, змалював звичайний побут, простих людей, глибоко розкривши їх психологічний стан («Святе сімейство», «Жертвоприношення Авраама», «Бенкет Валтасара», «Осліплення Самсона філістімлянами» тощо).

Останній період у житті Рембрандта був складним і навіть трагічним, але це пора його шедеврів. Образи цих років монументальні і величні, глибоко філософські і високопоетичні («Пейзаж з руїнами на горі», «Пейзаж з млином», «Євангеліст Матфій», «Апостол Варфоломій», «Портрет Ієремії Деккера», «Єврейська наречена» тощо). Головними виражальними засобами для митця був колір і світло. Композиція живописних робіт будувалася на рівновазі кольорових гам. Новизна картин Рембрандта полягала в реалістичному зображенні людей з різних прошарків суспільства, у глибокому відображенні їх внутрішнього духовного світу. Рембрандт - майстер групового портрета. Писав картини на біблійні та міфологічні теми. Творча спадщина становить понад 600 картин, 300 офортів і близько 2000 рисунків. Рембрандт залишив близько ста автопортретів, виконаних у різних техніках.

Розділ 2. Мистецтво Фландрії XVII століття

жанр рембрандт дюкенуа рубенс

2.1 Загальна характеристика

Землі Південних Нідерландів (нині Бельгія ) стали значним культурним і мистецьким осередком ще в добу середньовіччя. Практично до кінця 16 століття культура і мистецтво Фландрії були тісно пов'язані з мистецтвом Північних провінцій, що увійшли до складу Голландії. Розмежуванню і національному відокремленню сприяли події Нідерландської буржуазної революції. У 1579 р. сім бунтівних провінцій Нідерландів в місті Утрехт створили так звану Республіку Семи Об'єднаних Провінцій. Під час війни з Іспанією їм і вдалося вибороти власну незалежність. Іспанські загарбники помстилися убивством 10.000 громадян міста Антверпен, що призвело до масової еміграції в " Об'єднані Провінції " з теріторій Фландрії, контрольованих Іспанією.

Владна аристократія Південних Нідерландів, налякана розмахом народних заворушень, пішла на політичний компроміс з іспанськими загарбниками і фактично відмовилася від боротьби за незалежність. Арраська унія 1579 року законодавчо закріпила зверхність Іспанської імперії над Південними Нідерландами. Навколо іспанських намісників згуртувалась більшість фламанського дворянства та національного католицького священства. Лихоліття війні, знелюднення міст і сіл, масова еміграція в Голландію спричинили занепад цілих галузей національної економіки і ремесел. Після погрому 1576 р. міста Антверпен армією Іспанії - він надовго втратив значення центра західноєвропейської і світової торгівлі.

Занепад політичний та економічний дивним чином не збігся з піднесенням національної культури, вищі досягнення якої яскраво відбилися в національному варіанті бароко. Економічний занепад уповільнив розвиток промисловості, капіталоємної архітектури та частково скульптури. Але живопис, декоративно-ужиткове мистецтво, і до цього тісно пов'язані з національною аристократією та духовенством, навіть отримали умови для розвитку.

Вестфальська мирна угода 1648 р. визнала незалежність "Об'єднаних Провінцій", які стали відомі як Голландія. Після цих подій художня культура Бельгії і Голландії остаточно розділилася і пішла кожна власним шляхом. В 17 столітті Фландрія (Бельгія) була утримана в лоні католицизму, а на її мистецтво мали впливи католицькі Італія та (частково) Іспанія.

2.2 Архітектура

Специфічною ділянкою архітектури 17 ст. залишались тимчасові споруди з нагоди зустрічей іспанських віце-королів, іспанських перемог чи свят. Їх робили у вигляді тріумфальних воріт, брам, невеликих храмів, прикрашених рельєфами, картинами, написами, прапорами, гірляндами. Тим часові тріумфальні споруди ставали виявами політичної підтримки іспанських володарів заради виживання в скрутних умовах іспанського гноблення, але сприймалися як державне завдання. До їх створення залучали кращих архітекторів, скульпторів-декораторів і художників.

Фламандьске бароко в архітектурі мало значні впливи єзуїтів, які часто ініціювали створення барокових сакральних споруд чи самі виступали архітекторами. Будували монастирі і шпиталі, бегінажи (приміщення для жіночих релігійних товариств), ломбарди, іноді - заміські палаци. Особливо розкішно (як і в Італії) розробляли фасади, використовуючи увесь репертуар архітектурного декору - пілястри і колони, розкреповані карнизи, трикутні і лучкові фронтони тощо.

Фландріябула в 17ст. одним з провідних центрів парадного стилю бароко. Пам'ятники 17-18 ст. - ЦеркваСінт-Каролус-Борромеускерк і Королівський палац у Антверпені, будинки гільдій на Гранд-Плас у Брюсселі, та ін. Широко відомий будинок Рубенса. Художник придбав ділянку землі з будиноком, який перебудував за власним смаком з урахуванням італійського досвіду та архітектури палаців бароко, особливо Генуї.

З цивільних споруд в XVII столітті продовжували будуватися у великій кількості будівлі цехів. Подібних споруд було багато зведено в Брюсселі, Антверпені і інших містах. Типові зразки архітектури того часу зосереджені на брюссельській ринкової площі. Бельгійські майстри залишаються вірними архітектурним традиціям міських будівель попереднього часу: всі ці будинки являють собою чотирьох-п'ятиповерхові будинки з вузькими фасадами. Застосовувалися лише більш різноманітні декоративні елементи. Особливо плідним стає друге десятиліття XVII століття. У Фландрії починається будівництво серії церков з пишним інтер'єром - для августинців в Антверпені (архітектор Венцель Коберхер) і єзуїтів у Брюсселі (Якоб Франкарт).

2.3 Скульптура

Скульптура Фландрії 17 ст. розвивалась в межах загального розвитку барокового мистецтва разом з архітектурою, навіть залежною від неї. Але була переважно сакральною, меморіальною, тісно пов'язаною з католицькою церквою - головним замовником капіталоємної галузі мистецтва. Звідси-числені рельєфи і медальйони з біблійними сюжетами, барокові надгробки, вівтарі, катедри, різьблені лави і сповідальні. Вівтарі декорують колонами і карнизами, контрастно поєднують різного кольору мармури, скульптуру і олійний живопис. Контрастна кольорова забарвленість логічно перейшла в пишні барокові надгробки різних типів. Вони стали настільки популярними, що замови на їх створення надходять від вельможних і королівських родин Данії,Австрійської імперії, низки німецьких князівств.Політична і економічна криза примушує фламандських і валлонських скульпторів роками працювати за межами батьківщини і ставати мандрівними митцями.

Світська скульптура ( в порівнянні з сакральною та меморіальною ) мала невеликий відсоток. Найактивнішими в світській скульптурі були представники Брюссельської скульптурної школи ( Жан ванДелен, П'єр ван Дево, Жан Козін, Антуан Пасторана, Корнель ванНервен, Марк де Вос ).

Фландрія, економічно і культурно пов'язана з Італією, в скульптурі орієнтувалась на представників римського бароко, особливо на манеру і знахідки Лоренцо Берніні. В стилістиці Берніні працювала більшість скульпторів Фландрії, що спричинило думки про вторинність барокової скульптури країни. Про повне вживання в стилістику італійської барокової скульптури свідчать твори Франсуа Дюкенуа ( що успішно працював в Ватикані) та скульптурні роботі Джусто ле Курта .

Традиції національного мистецтва 16 століття розвивав в новій стилістиці Пітер Пауль Рубенс. Відомі випадки створення Рубенсом ескізів, проектів і малюнків до нових рельєфів і скульптур. Їх роками викорисовували другорядні скульптори і ремісники як за життя, так і після смерті Рубенса. Виникають цілі скульптурні династії чи скульптурні майстерні, що працюють не тільки у відомих мистецьких центрах Брюсселі чи Антверпені, а й в Мехелені та інших провінційних містах. Уславились митці родини Квеллінус (або Квеллін), художників, декораторів і скульпторів. Риси універсальної обдарованості і майстерність дозволяють скульпторам Південних Нідерландів легко переходити від портретних творів до меморіальної пластики, від алегоричних фігур-надгробків до садово-паркової скульптури.

2.4 Живопис: творчість Рубенса, Ван Дейка, Снайдерса, Йорданса

Рубенс Пітер Пауел - великий фламандський живописець, неперевершений колорист і художник, глава фламандської школи живопису в стилі бароко. Він же архітектор, видатний колекціонер, знавець нумізматики, державний діяч і дипломат.

Початкову художню освіту Рубенс отримав у місцевих художників. У 1600 р. Пітер Пауел їде в Італію вдосконалювати свою художню освіту. Зупиняється при дворі герцога МантуанськогоВінченцо І Гонзанга, де спочатку копіює картини великих майстрів. З 1605 р. по 1608 р. Рубенс навчається в Римі. Восени 1608 р. він отримує з дому листа -- важко хвора мати. Поспіхом залишає Італію і, як з?ясувалося, назавжди.

Вісім років, проведених Рубенсом в Італії, не тільки визначили його живописну манеру, а й принесли йому успіх і визнання, закріпили віру у власні сили. Вони були періодом формування його мистецтва.

Рубенс був різноплановим художником. Картини на релігійні та античні теми, пейзажі, алегорії, побутовий жанр, портрети -- все він писав прекрасно. Його живопис дуже характерний для бароко, але має свої національні особливості: насамперед переважання почуття над безпристрасністю, цілковита відстороненість від містики, фізична сила, почуттєвість, захоплення природою («Герцог Лерма на коні»), грандіозні полотна для антверпенського собору -- «Підняття хреста» та «Зняття з хреста», «Персей та Андромеда», «Поклоніння волхвів» тощо). Усі композиції ніби в русі. Навіть античні сюжети митець вибирав динамічні.

На замовлення французької королеви Рубенс написав понад два десятки картин для Люксембурзького палацу -- сцен із життя королеви Марії Медічі, в яких історичні особи змальовані поруч з античними божествами, реальні події уживаються з алегоріями.

В останнє десятиліття музою художника стала його юна дружина ЄленаФоурмент. Пітер Пауел пише її у вигляді біблійної Версавії, богині Венери («Суд Париса»), включає її зображення в картину «Сад кохання», створює понад 20 портретів. Він малює її на прогулянці разом з собою, у саду з дітьми, одягненою й оголеною. У юній Фоурмент Рубенс знайшов ідеал жінки. її портрети належать до кращих з тих, що він написав. Рубенс славить жінку як символ життя. У цей період живопис майстра стає інтимним і задушевним, наповнений великою силою особистого переживання.

Рубенс створив особливий жанр живопису, в якому історичні, реальні образи поєднувалися з алегоричним уславленням героїв в античному стилі. Рубенс був майстром портрета і, водночас, пейзажу; в ряді картин він дав чудові зразки селянського побуту.

У Рубенса був улюблений учень - Антоніс Ван-Дейк (1599-1641). Народився в багатій купецькій сім?ї.Перші уроки малювання Антоніс отримав від матері, а художню освіту (з 10 років) в майстерні ГендрікаванБалена, відомого антверпенського художника. Там він легко і швидко оволодів основами живописної техніки. Свідченням цього є перший «Автопортрет» Ван-Дейка, написаний близько 1615 р. У 19 років юнак стає самостійним майстром. Роботи цього періоду написані під впливом Пітера Рубенса, який надовго стане не тільки учителем, а й другом молодого художника. Художник прагне до монументальних багатофігурних композицій релігійної і міфологічної тематики. Удалими серед них були «Поцілунок Іуди», «Св. Мартін». Але в ті роки стає очевидним, що покликанням художника є портретний живопис. Це «Портрет Корнелісаван дер Геста», «Портрет художника ФрансаСнейдерса», «Сімейний портрет», «Коронування терновим вінком».

З 1621 р. Ван-Дейк подорожує по Італії (Римі, Неаполі, Турині, Палермо, Флоренції, Венеції, Генуї) до 1627 p., де завоював несподіваний успіх як портретист, особливо в Генуї, серед генуезької аристократії. У портретах і автопортретах художник підкреслював аристократизм, тендітність, вишуканість, витонченість формВан-Дейк повернувся на батьківщину вже знаменитим. Писав великі картини на міфологічні і релігійні теми, але вони занадто театральні і поступаються портретам.

Останнє десятиріччя він жив в Англії, де Карл І пожалував йому звання головного королівського живописця, дав рицарське звання. На віддяку Ван-Дейк створив галерею парадних портретів англійської придворної аристократії: 35 портретів Карла І, 20 портретів королеви і їхніх дітей та портрети членів двору. Його портрети відзначалися глибоким реалізмом, стрункістю композиції, прозорістю й силою фарб; у них правдиво відображено характери. Роки, проведені художником в Англії, були наповнені величезною працею. За цей час він написав близько 400 полотен. Помер незадовго до початку англійської буржуазної революції.

Продовжувачем фламандської живописної школи був Якоб Йордане (1593-- 1678). Знаменитий живописець народився у бюргерзькій сім?ї в Антверпені. Художню освіту здобував у місцевого живописця Адама ванНоорта, відомого в основному тим, що був учителем Рубенса.

Перші картини Йорданса відображали життя реального світу. Навіть у релігійних сюжетах художник зображував правдиві життєві ситуації і персонажі («Святе сімейство з Св. Анною», «Святе сімейство», «Святе сімейство з пастухами», «Чотири Євангелісти», «Втеча в Єгипет»).

Йорданс написав велику кількість портретів на замовлення фламандських бюргерів, а також сімейні («Портрет четиЗурпель», «Сімейний портрет»). Його твори - втілення фламандського життєлюбства. У Йорданса були два улюблені сюжети -- «Сатир у селянина» і «Король п?є»: він їх писав багато разів в різних варіантах. Перший - самобутній сплав міфологічного барочного жанру з чисто побутовим і гумористичним. Другий традиційне фламандське свято «Бобового короля». У 1638 р. Йордане створив міфологічні сцени в мисливському павільйоні Торре де лаПарада, а в 1648 - серію декоративних композицій на замовлення шведської королеви Христини. Серед багаточисленних творів кінця 40-х pp. («Блудний син», «Св. Павло в Лістрі», «Діоген шукає людину») - останній спалах самобутнього таланту життєлюбного фламандця.

У 1652 р. Йорданс виконав грандіозний цикл монументально-декоративних робіт у замку вдови принца Оранського, Амалії Холмс. Величезна алегорична композиція (8,5 х 8,2 м) «Тріумф принца ФредерікаГендрікаНассауського» вражає кількістю персонажів і предметів.

Знаменитим фламандським художником-живописцем, великим майстром натюрморта, анімалістом був Франс Снейдерс (1579-1657). З його іменем пов?язаний один із яскравих періодів фламандського натюрморта. Більшість творів художника умовно можна назвати натюрмортами, оскільки вони одночасно є картинами анімалістичного жанру і побутовими сценами. Снейдерс - новатор натюрморту. Він оживив цей жанр, облагородив сюжет.

Навчався живопису у знаменитого Пітера Брейгеля Молодшого, а також у Гендрікаван Балена, учителя Ван-Дейка. Картинам молодого Снейдерса притаманні яскраві фарби, чіткі, точні лінії зображення («Пташиний концерт»), натюрморти з плодами і квітами.

Художню майстерність вдосконалював в Італії протягом двох років (1608-1609). Усе наступне життя було зв?язане з рідним містом Антверпеном. Багато років працював у майстерні Рубенса як помічник, малюючи в його картинах квіти, фрукти і тварин. Робота в Рубенса дала поштовх Снейдерсу перейти до великого монументального і декоративного стилю.

У 1610-х pp. Франс Снейдерс на замовлення Філіпа III Іспанського виконав серію «полювань». Пензлю живописця належать і майстерно написані анімалістичні етюди («Пташиний концерт», «Три мисливські собаки», «Собака і кіт», «Кіт і дичина» та ін.).

Майстерність в передачі розмаїття живої природи, пристрасність в оспівуванні земних щедрот, життєрадісність ставлять роботи Франса Снейдерса в один ряд з найкращими творами видатних фламандських живописців.

Висновок

Отож,підводячи підсумки можна сказати,що мистецтво -це одна з форм суспільної свідомості; процес і результат творчої діяльності людини, відтворення дійсності в художніх образах, основа художньої культури.

У XVII ст. нідерландське мистецтво поділилося на дві школи -- фламандську та голландську, що було пов'язано з поділом самих Нідерландів у результаті революції на дві частини -- Голландію та Фландрію (сучасна Бельгія). Фламандське бароко мало виявило себе в архітектурі, зате яскраво і виразно - в декоративному мистецтві (різьба по дереву, карбування металу), мистецтві гравюри, але особливо - у живопису.

Головним досягненням голландського мистецтва XVII ст. став станковий живопис. Об?єкти спостереження і зображення художників - людина і природа. Майстри пензля знаходять поетичну красу у звичайному, буденному, вміють одухотворити світ матеріальних речей.

Центральною фігурою фламандського мистецтва був Пітер Пауелл Рубенс, універсальність таланту, величезна продуктивність якого підносять його до рівня майстрів італійського Відродження. В свою чергу вершиною голландського реалізму, підсумком живописних досягнень голландської культури XVII ст стала творчість Рембрандта. Саме він справив величезний вплив на розвиток живописного мистецтва Голландії.

Загалом,мистецтво Фландрії і Голландії зазнало значних зовнішніх впливів ,що безумовно не могло не позначитись на жанровому та ідейному розмаїтті. Мистецтво справедливо називають підручником життя, прагнучи таким чином підкреслити його пізнавальне значення. Адже творчість - це не лише результат натхнення, вона безпосередньо пов'язана із розвитком суспільства, його традиціями і культурою. За витворами мистецтва митців Фландрії і Голландії й історичними пам'ятками, що дійшли до нашого часу, ми дізнаємося про життя, традиції, ідеали краси, філософію, побут людей різних часів

Список використаних джерел та літератури

1. Всеобщая история искусств, Т 4, М, «Искусство», 1963, с. 102-126

2.«Рубенс и фламандское бароко», Л, 1977, каталог выставки

3.Гершензон-Чегодаева Н.М. «Фламандские живописцы», М, 1949

4.Бычков B.B. Лексикон новоклассики. Художественно-эстетическая культура XX ст. -- М., 2003.

5. Габермас Ю.Ф. Філософський дискурс модерну. -- К., 2001.

6.Дмитриева H.A. Краткая история искусств. -- М., 2000. -- 4.1.

7.Культурология: основы теории: Учеб. пособие. --М., 2003.

8.Серебровский В. Что такое модерн? // Наука и жизнь. -- 1992. -- № 2. -- С. 74--81.

9.Смирин М.М. Эразм Роттердамский и реформационное движение в Германии. -- М., 1978.

10.Мастера классического искусства Запада. -- М., 1993.

Размещено на Allbest.ur