Тенденції розвитку музичної культури Волині наприкінці XX - початку XXI століття

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність дослідження обумовлена соціокультурними змінами, які характеризують розвиток України наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. У складному і суперечливому процесі відродження й розбудови української національної культури важливу, при тому неоднозначну, роль відіграють місцеві, регіональні традиції і тенденції. Сучасний стан культури, зокрема музичної, певного регіону постає як специфічна субсистема, що містить у собі і поєднує місцеві особливості з загальнонаціональними устремліннями. Незважаючи на економічну кризу, матеріально-фінансові проблеми, культурно-музичне життя в регіонах стає дедалі більш насиченим, відображає нову, доволі суперечливу соціокультурну ситуацію в Україні. В цьому зв'язку актуалізується потреба дослідження розвитку української культури і в регіональному розвитку, оскільки культура окремого регіону - складова загальноукраїнської, більш того: ґрунт, на якому зростає і формується розмаїття української музичної культури в цілому. Це повною мірою стосується найбільш віддалених від культурного центру держави регіонів, зокрема таких, як наприклад, Донбас або Волинь. Волинь (цей термін у дисертації використовується в вузькому географічному розумінні - як адміністративно-територіальна одиниця: Волинська область, що складається із Західної Волині та Північного Полісся) являє особливий інтерес як ареал, у якому були започатковані історичні процеси формування українського етносу. Цим і зумовлений вибір теми дисертаційного дослідження: “Тенденції розвитку музичної культури Волині наприкінці ХХ - початку ХХІ століття”. Мета дослідження - з'ясувати особливості розвитку музичної культури Волині наприкінці ХХ - початку ХХІ століття як органічної складової української національної культури, визначити її місце та роль у розвитку сучасної української музичної культури.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

– виявити основні напрямки та особливості розвитку музичного фольклору та фольклористики даного регіону;

– з'ясувати основні тенденції в аматорській музичній творчості Волині.

– проаналізувати стан музично-церковної культури в регіоні;

– визначити особливості та рівень розвитку професійного музичного мистецтва;

– висвітлити основні тенденції становлення й розвитку музичної поп-культури Волині.

1. Музична фольклористика і фольклор

Зазначається, що перші записи пісенного фольклору Волині припадають на початок XIX століття. У передових колах діячів української, російської і польської культури зростає інтерес до вивчення історії, етнографії та фольклору України. Одними із перших до цієї справи долучились польські етнографи З. Доленга-Ходаковський (Адам Чарноцький) та О. Кольберг.

Значне місце у волинській фольклористиці належить працям М. Костомарова та народознавчим матеріалам етнографічно-статистичної експедиції російського Географічного Товариства, очолюваній П. Чубинським. Чимало пісень різних жанрів, записаних експедицією на території тодішньої Волинської губернії, збагатили “Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край” (1872-1878). Окремі публікації волинського фольклору і дослідження його знаходимо у періодичному виданні Краківської Академії наук “Zbiуr wiadomуsci do antropologii krajowej” (1877-1889).

Наприкінці XIX - початку XX століття досліджували пісенний фольклор Волині Олена Пчілка, В. Кравченко, П. Козицький. Важливим етапом у дослідженні та публікації пісенної творчості волинського краю були праці Лесі Українки. У селі Колодяжно Ковельського повіту Леся Українка почала записувати народні пісні й мелодії. Нині в архівах Волинського обласного історико-краєзнавчого музею зберігається рукопис „Записи колодяженських пісень” із 156 пісенних зразків, зібраних Лесею Українкою та її сестрою Ольгою Косач-Кривинюк від односельчан.

В 20-30-х роках ХХ ст. на Волині розгортається етнографічно-фольклористична діяльність Н. Диленича, уродженця Кременеччини. В радянський час серед збирачів пісенного фольклору - П. Мотуляк, О. Бренчук, Є. Ващук, І. Федько. Зібрані матеріали публікувалися в журналі “Народна творчість та етнографія”, в місцевих художньо-поетичних альманахах і збірниках “Співає Радянська Волинь” (1954), “На оновленій Волині” (1956), “Народна творчість Волині” (1957); у багатотомному виданні “Українська народна творчість” (Київ), а також у збірнику “Пісні та вірші революційного підпілля Західної України (Київ, 1965). Праця О.Ошуркевича і М. Стефанишина „Пісні з Волині” (1970 р.) розпочала нову серію „Народні пісні України” (432 народні пісні, 24 інструментальні мелодії). Значним внеском у волинську фольклористику стала збирацька праця А. Голентюк. В 1984 році вийшла друком перша збірка її пісень „Фольклорна веселка. Українські народні пісні з голосу Антоніни Голентюк”. Отже, розвиток волинської фольклористики від її зародження і до 90-х років ХХ століття підтверджує його зв'язок із загальноукраїнськими процесами і їх регіональною специфікою.

Аналізуються збірки фольклорних матеріалів місцевих краєзнавців та висвітлюється побутування музичного фольклору на сучасному етапі.

Із встановленням державної незалежності в Україні відкриваються нові перспективи у розвитку музичної культури, зокрема фольклористики . Стають доступнішими для вивчення обрядовий фольклор, стрілецькі та повстанські пісні, розширюється палітра музичної обрядовості. Втім ентузіазм перших років значною мірою вщух, позаяк фінансової систематичної підтримки з боку держави фольклористична справа практично не отримала, тому збирати народні пісні продовжує прогресивна інтелігенція з власної ініціативи і за власний кошт. Тут ведуть активну збирацьку діяльність О. Ошуркевич, Є. Гіщинський, О.Антонюк та О.Кондратович, яка в 1994 році у видавництві „Надстир'я” видала збірку „Калиновий квіт Полісся”, до якої увійшло 160 народних пісень, записаних збирачкою в рідному селі Кримно Камінь-Каширського району. Збірка О.Ошуркевича “Пісні з Колодяжна”, що видана в 1998 році в „Надстир'ї”, репрезентує пісенний пласт з одного осередку - села Колодяжна Ковельського району. Помітною стала збірка “Старовинні обрядові пісні” (Алушта, 2004), яку опублікувала волинська виконавиця народних пісень із с. Обсніжи Турійського району О. Антонюк.

На початку 90-х років ХХ століття значного поширення й громадського визнання набув такий пласт української пісенності, раніше заборонений, як повстанська пісня І-ої половини ХХ століття. Багато зусиль до того доклав Є. Гіщинський - творець співаника „Пісні січових стрільців” (1990 р.). В 2002 році ним був надрукований збірник-антологія „За волю України”, в якому репрезентовано повстанські чоловічі військові співи. Подано 238 текстів і нотний матеріал (в тому числі варіанти) молитов і гімнів (6), урочисто-патріотичних (83), похідних (18), лірико-побутових (55), жартівливих і сатиричних (12), тюремних і табірних (44). Збірник доповнений примітками, історичними довідками про авторів пісень (якщо відомо), а також біографічними нарисами.

Характерною ознакою новітньої історії української культури стало проведення міжнародних та загальноукраїнських мистецьких акцій, найчастіше не в столиці, а в окремих регіонах. Так, з червня 1991 року в Луцьку проводиться Міжнародний фестиваль українського фольклору „Берегиня” та фестиваль автентичного мистецтва світової спільноти „Поліське літо з фольклором”.

Усе зазначене дозволяє констатувати, що в 90-х роках ХХ ст. і на початку ХХІ ст. фольклористична справа Волині продовжує традиції своїх видатних попередників. Саме у цей період збагачується народна музична творчість краю, повертається із забуття музичний епос боротьби УПА, набувають широкого побутування пісні, ще зберегли своє ритуальне призначення (весільні, купальські, колядки, щедрівки).

2. Аматорський музичний рух

Аматорство, як одна із форм художньої творчості, завжди активно побутувало в Україні. Залучення до нього широких верств населення є одним із дієвих чинників піднесення національної самосвідомості, патріотичного виховання, хоча на початку 90-х років ХХ ст. спостерігається спад аматорської творчості в Україні та Волині, пов'язаний зокрема із нехтуванням клубної роботи загалом.

Надання більших можливостей органам місцевого самоврядування відкрило перед аматорством нові перспективи. В регіоні виокремився провідний мистецький центр - місто Луцьк, в якому сконцентрувалися основні культурно-мистецькі заклади: музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка, філармонія. Головним осередком самодіяльного мистецтва стає Народний дім „Просвіта”, в якому працює низка колективів, що мають почесне звання “народний”. Близько 60 музикантів постійно задіяні у народному самодіяльному духовому оркестрі, 25 учасників - у народному самодіяльному ансамблі танцю „Волинянка”, 13 - у народному самодіяльному оркестрі народної музики „Волинянка”, понад 30 - у народному самодіяльному ансамблі бального танцю „Юність”. Майже 50 дітей беруть участь у зразковому дитячому хореографічному ансамблі „Волиняночка”. Багато учасників збирають у свої колективи хори „Посвіт”, „Подвиг”.

Для активізації аматорського мистецтва в області проводяться різноманітні конкурси, огляди, а також творчі звіти. Найчастіше вони приурочені певним пам'ятним датам. Як приклад, творчий звіт аматорських колективів всіх районів області, присвячений 60-річчю визволення України від німецько-фашистських загарбників. Система відбору кращих колективів на обласний огляд сприяла підвищенню виконавського рівня, утворенню нових мистецьких гуртів і осередків, розширенню їх репертуару.

Ще однією дієвою формою активізації самодіяльної творчості стало проведення в області різноманітних конкурсів. Серед них - конкурс кобзарського мистецтва до Шевченківських днів, конкурси сімейних і родинних ансамблів „Співає родина”, театральне свято на приз видатної землячки Наталії Ужвій, свято народного танцю та духової музики, обласний дитячий фольклорний конкурс „Волинська веселка”, огляд-конкурс повстанської пісні „Повстанські ночі”, огляд-конкурс виконавців на традиційних народних інструментах Волині „Весняний розмай”, огляд-конкурс української народної жартівливої пісні, гумору, танцю „Веселімось, браття, тут” і багато інших.

Аналізується діяльність волинських композиторів-аматорів, яка, загалом, розвивається на основі масового виконавства. Вона міцно пов'язана з колективами художньої самодіяльності, становить переважну частку їх репертуару, а також базується на народнопісенних інтонаціях.

Позитивними рисами у творчості самодіяльних митців є сучасність й актуальність тематики, тісний зв'язок з життям простих людей, оспівування краси рідного краю. У вокальних жанрах волинські композитори своїм обов'язком вважають написання творів на слова Лесі Українки - своєї славетної землячки.

Провідне місце у творчості композиторів-аматорів посідають пісенно-вокальні жанри - сольні, хорові, пісні для вокальних ансамблів, обробки народних пісень. Хоча в останні роки спостерігається тенденція до розвитку інструментальних форм, переважно камерних: варіацій, сюїт, фантазій на теми народних пісень, з'являються твори більш розгорнутої форми, написані для симфонічного оркестру.

3. Церковна музична культура

Досліджено особливості сьогоденних церковних реалій регіону, а також їх вплив на відродження в музичній творчості духовних традицій українського народу в загальнонаціональному плані.

На Волині активізується церковне життя, зокрема діяльність духовних семінарій (1992 р.); відчувається збільшення впливу провідних засад християнської етики, традицій святкування релігійних свят, християнських богослужінь, проводиться Міжнародний фестиваль „Різдв'яна містерія”, створюються церковні хори, які продовжують вікові традиції національного хорового співу.

Досліджується історія виникнення та розвиток церковно-хорового виконавства Волині наприкінці ХХ - поч. ХХІ ст., що пов'язано з діяльністю таких хорів, як „Оранта”, „Волинські дзвони”, молодіжного мішаного хору костелу Св. Петра і Павла. Склад хорових колективів поповнюється за рахунок викладачів та студентів мистецьких навчальних закладів області, любителів співу. Крім богослужбових співів, хори виступають із світськими концертами. „Оранта” й „Волинські дзвони” виконують переважно твори православного віросповідування: „Богородице Діво” Я. Яциневича, ”Благослови, душе моя, Господа” К. Стеценка, „Слава, Єдинородний Сине!” О. Кошиця, ”Святий Боже”, ”Ангел вопіяше” М. Вербицького та інші. Репертуар молодіжного мішаного хору костелу Св. Петра і Павла складають духовні твори католицької церкви: „Ave Maria” Вітторіо, „Ave Regina” Лотті, ”Salve Regina“ Ф. Шуберта, ”Laudate Dominum”, ”Ave verum”, ”Коронаційна меса”, ”Reguiem“ В.А. Моцарта, ”Panis angelicus” С.Франка та інші. Колективи ведуть активну концертно-конкурсну діяльність в Україні і за рубежем: Польща, Німеччина, Італія, Іспанія.

4. Музичне професійне мистецтво

За останні роки у музичній сфері Волині прослідковується відрадна тенденція: волиняни, ставши досить відомими музикантами, регулярно навідуються до рідного краю, знайомлять земляків з кращими своїми здобутками. Один з них - В. Рунчак. Своєю неординарною творчістю як композитора, диригента, організатора, неперевершеного інтерпретатора сучасної музики, В. Рунчак уособлює найкращі здобутки новітньої української музики. Концертні серії „Нова музика в Україні” (сезон 2002-2003 рр.) „Вітольд Лютославські та українська сучасна музика” (90-річчя від дня народження В. Лютославському присвячується) вперше репрезентовано в Луцьку в 2003 році. Волинь вже дарувала світу композитора-новатора. Ще на початку минулого століття в м. Устилуг Волинської губернії оселився Ігор Стравінський і створив тут твори, які принесли йому світову славу.

Досліджується діяльність композиторів, членів Волинського осередку Національної Спілки композиторів України, що належать як до традиційної композиторської школи, так і до русла нової генерації молодих українських композиторів (В. Герасимчук, В. Тиможинський).

Розглядається освітня система музичної підготовки як професійного музиканта, так і виховання активного слухача на основі дослідження діяльності митецько-освітніх закладів трьох рівнів - школа, училище, ВНЗ.

5. Музична поп-культура

Сучасна музична поп-культура переживає період значної активізації. Лібералізація і комерціалізація цього процесу привели до формування певних протиріч. З одного боку, молоді виконавці, які не обтяжені талантом, але, маючи можливість використання механізмів так званої „розкрутки”, стрімко набувають популярності і статусу „зірок”. Сучасні можливості звукозапису, виконання „під фонограму” звільняють їх від мук творчості і бажання удосконалюватись. Основна маса таких виконавців використовується продюсерами для отримання максимальних прибутків, і через 1-3 роки вони зникають.

Водночас у цій музичній субкультурі потужно вирізняються виконавці, які набули популярності та заслуженої поваги у попередній період (В. Зінкевич, Н. Яремчук, П. Дворський, І. Попович, С. Ротару та інші).

Поза тим, молодь сьогодні хоче творити свій “музичний простір”. Її музика стала закономірним, „пріоритетним” подовженням загального історико-культурного й музичного процесу. До феномена даного виду музикування заведено відносити практично будь-які напрямки джазу, року, вітчизняної пісні тощо, в тому разі, коли послуговуються ними широкі маси, коли продукція ця обертається у сфері „попиту-пропозиції”, тобто є об'єктом комерційного товарообігу.

Істотно важливим у такому разі належить зауважити, що така музика, в основному, виконує суто гедоністичну функцію, задовольняючи невибагливий попит масового споживача, а тому є принадним товаром для пропозиції. Тому нинішню молодіжну музику варто визначати як масово-комерційну, оскільки сьогодні масово купується і продається лише вона.

Виявлено, що окреслені тенденції комерціалізації набувають поширення в інших галузях професійного й аматорського музикування (шоу-бізнес). В цьому зв'язку аналізується діяльність гурт-дуету „Світязь”, групи „Тартак”, жіночого квартету „Нота-нео”, шоу-балету „Натхнення” як бізнесових проектів, а також творчість співака і композитора В. Хурсенка.

Отже, за роки незалежності в українській поп-музиці відбуваються складні процеси, що протікають у двох, іноді взаємовиключних напрямах. Перший - це збереження й поширення набутків автентично- українського піснеспіву, що потребує тривалого часу вивчення та оволодіння його прийомами в усталеному культурному середовищі побутування, навчання та пропаганди. Другий - становлення українського шоу-бізнесу, який передбачає термінове отримання максимальних прибутків. Ефективною формою „примирення” (компромісу чи нівелювання) цих суперечливих тенденцій, на думку дисертанта, могло бути проведення найрізноманітніших конкурсів, фестивалів, „шоу-проектів” і „акцій” за участю представників цих протиборствуючих напрямів.

Нинішня конкурсно-концертна й фестивальна Волинь багатобарвна в своїй унікальності. „Берегиня” - повернення до першоджерел фольклорної автентики; „Поліське літо з фольклором” - презентація світового фольклору; „Оберіг” - огляд української авторської пісні; „Володимир” - формування юного українського вокаліста-виконавця і т. д. Як зазначається у дисертації, названі імпрези розвивають традиційну спрямованість музичної культури.

Крім того, на Волині, як і в Україні загалом, продукується ще й так звана „молодіжна альтернативна музика” (хоча це явище точніше було б визначити як молодіжну альтернативну музичну субкультуру). Найчастіше її провідниками виступають молоді люди, що не мають музичної освіти. „Кумирами” і яскравими представниками даного напрямку є Сашко Положинський з гуртом „Тартак”.

На Волині, за деякими джерелами, існує близько 20-ти гуртів, що вважають себе нетрадиційниками. Починаючи з 2003 року, вони створили свій фестиваль - „Інший вимір”, метою якого є проведення конкурсів серед відповідних колективів, вдосконалення майстерності у представників цього напряму, виявлення ліпших, залучення ЗМІ до популяризації даного фестивалю, обмін досвідом команд-учасників, що представлені на фестивалі.

Висновки

аматорський фольклористика музичний

Важливо підкреслити, що розвиток культури в Україні наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. відбувається вкрай суперечливо. З одного боку, розгортаються процеси, зумовлені прагненням народу національно-культурного оновлення, демократизації суспільного життя. З іншого - загострюються негативні тенденції у соціальній інфраструктурі мистецтва, кадровому, фінансовому забезпеченні культурно-мистецької галузі. Перше пов'язане насамперед з активізацією культурного життя в регіонах в його змістовому і організаційно-управлінському планах. Друге - з виникненням нових жанрово-стилістичних напрямів у всіх видах художньої культури.

Музична культура Волинського краю розвивається як в руслі загальнонаціональних, так і регіонально специфічних тенденцій українського культурно-історичного процесу, виступаючи своєрідною і водночас органічною його складовою. Основними прикметами цього процесу є зняття нашарувань радянського ідеологічного тоталітаризму та поява механізмів національного самозахисту в зв'язку з набуттям Україною державної незалежності. На цьому ґрунті стало можливим повернення із забуття таких пластів музичної творчості, як повстанські та стрілецькі пісні, духовна музична спадщина.

Поряд з тим, ринково-економічні відносини, що формуються в сучасній Україні, породжують нові форми та методи організації культурної діяльності, інноваційні системи управління (моніторинг, маркетинг), аналітичне опрацювання інформативної бази.

Всупереч складностям перехідного періоду, яким часто називають зазначені роки, музична культура і мистецтво Волині переживають піднесення. В краї проводиться активна фольклористична робота, спостерігається широке побутування музичного фольклору (переважно автентично-обрядового, стрілецьких та повстанських пісень).

Проведене дослідження дає підстави для висновку, що в нинішніх політико-економічних умовах найдієвішими засобами збереження народної творчості на Волині виступають різноманітні фестивалі („Берегиня”, „Поліське літо з фольклором”).

Фольклорна справа тісно пов'язана з аматорською творчістю, яка, в силу об'єктивних причин (географічне розташування, віддаленість від великих мистецьких центрів), є переважаючою в регіоні. Хоча в 90-х роках минулого століття клубна мережа переживала стагнацію, аматорство на Волині збереглось і поза формами клубної діяльності. Воно репрезентовано творчістю як традиційних хорових і танцювальних колективів („Колос”, „Подвиг”, „Посвіт”, „Волинянка”), так і нових інструментальних (аматорський симфонічний оркестр м. Ковеля).

Волинь славиться і своїми самодіяльними композиторами, які в 90-х роках ХХ століття створили Волинську філію Ліги українських композиторів України (голова - М. Стефанишин), що діє сьогодні як самостійна творча некомерційна організація.

В зазначений період відроджується церковна музична культура в краї. З'являються нові релігійні громади, духовні семінарії, відновлюється діяльність церковних хорів (архієрейський хор „Оранта”; хор костелу Св. Петра і Павла; хор молитовного співу „Волинські дзвони”), які, окрім богослужбових обов'язків на батьківщині, проводять активну зарубіжну концертно-конкурсну діяльність (Польща, Німеччина, Іспанія, Італія). Це забезпечує популяризацію українського музичного мистецтва та його інтеграцію в світовий культурний простір.

Дослідження творчої діяльності музичних професійних колективів Волині (камерний оркестр „Кантабіле”, Волинський струнний квартет, Волинський народний хор) дозволило виокремити й визначити низку важливих, ключових, з точки зору розвитку сучасного музичного професіоналізму Волині, культурно-історичних ознак і мистецьких особливостей, які проявилися в:

– репертуарній політиці колективів, керівники яких особливу увагу звертають на виконання музики українських композиторів минулого та сучасності, донесення до слухача кращих зразків волинського вокального та інструментального фольклору у вигляді автентики, авторських обробок і аранжувань;

– загальному обширі гастрольної, конкурсно-фестивальної та концертної діяльності колективів, мірі їх входження у загальноєвропейський і світовий контекст.

Характеристика творчої діяльності волинських виконавців, а також композиторів досліджуваного періоду визначила внесок кожного у розвиток музичного професіоналізму Волині та національної музичної культури в цілому. Високий рівень професійної майстерності волинських митців забезпечує розгалужена, але водночас внутрішньо централізована музично-освітня система (школа, училище, інститут).

Не без уваги залишився молодіжний пласт популярної музики, який має певні традиції в краї (В. Зінкевич, тріо Маренич, „Світязь”), які в свій час були яскравими представниками української естрадної пісні. Нині на зміну музично-концертній діяльності приходить шоу-бізнес, особливістю якого є комерціалізація культурно-мистецької сфери. Звідси первинність прибуткового капіталу, що породжує падіння належного рівня, одноманітність, спів під фонограму, відверту антихудожність і примітивізм. Порівняльний аналіз розвитку української музичної поп-культури дав змогу виділити паростки нових тенденцій, які ініціював фестиваль співаної поезії та авторської пісні „Оберіг”, забезпечивши потужний підйом національної самосвідомості і накресливши основні шляхи розвитку вітчизняної молодіжної поп-культури.

В результаті, Волинь подарувала українській поп-культурі таких яскравих виконавців як О. Гаркавий, В. Хурсенко, С. Шишкін, модифікований „Світязь” - гурт-дует у складі Д. Гершензона та А. Говорадла, які започаткували в Україні жанр музичної пародії та музичного портрету, а також С. Положинського з його альтернативним гуртом „Тартак”. Кульмінаційним проектом даного аспекту є фестиваль „На хвилях Світязя”, концептуальним ядром якого виступає боротьба за українську естрадну пісню на основі національної традиції та взаємопроникнення різноманітних жанрів й стилів.

Таким чином, музична культура Волині в досліджувані роки демонструє специфічні особливості, які тісно пов'язані з творчістю Лесі Українки та, в останні роки, з іменем І. Стравінського., водночас маючи загальнонаціональне коріння, що проявилися у пріоритеті вокально-хорових жанрів та складів над інструментальними, опорі на місцеві фольклорні зразки та джерела, художньо-естетичній виваженості, поміркованості.

Література

1. Українська духовна музика як складовий компонент розвитку духовності людини // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Книга 1. - Острог, 1995, травень. - С. 1-22.

2. Основні критерії підходу до вивчення романтичного напрямку в мистецтві // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Полтава, 1995, травень. - С. 81-83.

3. Деякі критерії підходу до вивчення романтичного напрямку в музиці // Матеріали ХІ науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу і студентів ВДУ ім. Лесі Українки. Частина ІІІ. - Луцьк, 1995. - С. 135.

4. Деякі критерії формування художнього світогляду студентів при вивченні курсу історії музики // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - 17-18 листопада 1995 р. - Луцьк, 1995. - С. 69.

5. Художній світогляд як показник ефективності навчально-виховного процесу музичних закладів // Збірник праць. - Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - 1996, травень. - Київ - Луцьк. - С. 50-51.

6. Деякі протиріччя в духовному розвитку населення України // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Книга 2. - Острог, 1996. - С. 180-183.

7. Духовна музика та художній світогляд в процесі духовного відродження України // Збірник наукових праць. - Острог,1997. - С. 209-214.

Размещено на Allbest.ru