Антична культура

Размещено на http://www.allbest.ru/

Антична література посідає особливе місце в історії світової цивілізації. Адже антична культура - колиска європейської. Розвиток культури Близького й Середнього Сходу також безпосередньо пов'язаний з розвитком античного мистецтва, філософії, науки та літератури. Антична культура відіграла незаперечну роль у розвитку української культури. Плідний вплив її простежується упродовж віків, починаючи з давніх часів. Античну культуру високо цінували прогресивні діячі всіх епох. Гуманісти доби Відродження вважали себе спадкоємцями ідеологів античного світу, а за мету ставили відродження античної культури (звідси й походить назва "доба Відродження"). У XVII та XVIII ст. для прибічників класицизму античне мистецтво стає еталоном прекрасного. Античною культурою захоплювалися філософи і художники доби Просвітництва. На початкових етапах грецької історії міфологія була тісно пов'язана з релігійними уявленнями і віруваннями тогочасних греків. Деякі міфічні герої стали згодом героями усіх народів. Наприклад, титанові Прометею віддають шану усі європейці в усі часи. Його образ створювали письменники різних століть і різних народів. Він став взірцем справжніх людських чеснот. Кожен з авторів втілював у образі Прометея героя свого часу. У поемі "Кавказ" Т. Шевченка Прометей виступає як народ, який незламно несе свій хрест. Серце цього народу розбиває сталевий дзьоб орла-поневолювача, але йому не вдається напитися "живучої крові". Добре знають Геракла, про нього зняті фільми й створені п'єси. Якщо роздивитися герб Харкова, то всі його складові - з грецьких міфів. Греки, так само як і стародавні українці-язичники, вважали незгоди, хвороби, нещастя, смерть карою богів на людей, яких розгнівали колись інші люди своїми негідними вчинками. Трагічні протиріччя добра і зла, жорстокості й шляхетності, співвідношення свободи, волі, розумної діяльності людини і сліпого фатуму, невблаганної долі - все це втілено у міфах з вражаючою художньою майстерністю й силою. У цих творах є приховане зерно історичної дійсності, і це зерно завжди оздоблене фантазією оповідачів. Підтвердженням цього є історія написання двох відомих творів "Іліади" та "Одіссеї". Спочатку ці поеми вчені не сприймали всерйоз. І тільки після того як Генріх Шліман провів розкопки і знайшов Трою міф перетворився на реальність. Те ж саме стосується Кносського палацу, у якому жив Мінотавр. Це чудовисько щорічно з'їдало сім дівчат і сім юнаків. І тільки герой Тесей зумів убити Мінотавра. Якщо існував Кносський палац, якщо існувала Троя, то хіба не міг існувати Мінотавр, Ахілл, Гектор і інші герої того часу? Напевно це питання задавав собі не один письменник. Можливо загадкові стіни Кносського палацу розказали б нам більше про його історію, але на жаль не всі писемні згадки розшифровано. Отже Троя і надалі залишається таємницею, яка дивує своєю складністю і простотою водночас. А саме здивування спонукає людей філософствувати. Мабуть тому не один письменник звертається у своїх творах до поем Гомера і до троянських міфів взагалі. Візьмімо, наприклад, образ титана Прометея. Ним надихались і античні автори (до нас дійшла драма Есхіла "Прикутий Прометей") і письменники пізніших часів. Як колись греки втілювали в своїх героях ідеали людей, так пізніше Вільям Шекспір втілив у Гамлеті ідеал людини свого часу. Якщо порівняти Ахілла, Одіссея і Гамлета ми побачимо велику схожість між цими двома персонажами. Вони обоє переслідували благородні цілі, але досягали їх не благородними засобами: щоб перемогти, герої грали на полі суперника за його ж правилами. Отже на початку третього тисячоліття, у вік космічних швидкостей, дивовижних досягнень, науки і техніки, ми знову повертаємось до міфів Давньої Греції. Повертаємось не тільки до перших фантастичних уявлень про створення світу про виникнення людини та зміну пір року. Нас, у першу чергу, цікавлять давні уявлення про людину, її прагнення, мрії, її розуміння Добра і Зла. Люди є центром давньогрецького міфу, вони можуть навіть сперечатися з богами і не поступаються у цій боротьбі своїми принципами, їхня мужність та сила, їхні таланти і почуття гідні уваги і пошани завжди. Недарма ж вони дали через віки натхнення художникам і скульпторам, письменникам та музикантам. Недарма ж їх у давньогрецькій міфології так і звуть - герої. Багато чого теперішній світ запозичив у Давній Греції. Передусім радісне ставлення до життя. Міфи Давньої Греції стали основою культур багатьох народів разом із заповітами Біблії та творами власного фольклору. Неможливо переоцінити значення грецької міфології для світової культури

Також для міфологічного мислення характерні бінарні опозиції,та їхня медіація. Також я збираюсь проаналізувати, як цей механізм спрацьовує на поемі Гомера "Одіссея".

В цій поемі я знайшла такі бінарні опозиції:

Любов і ненависть(любов Одіссея до своєї дружини,та ненависть Одіссея до всіх мужів-женехів)

Боги та люди(боги "істоти" від яких залежало все в світі,та смертні які не могли змінити щось у своєму житті)

Смерть і безсмертя(смерть мужів-женихів,та безсмертя богів)

Радість і скорбота(радість повернення Одіссея до дому,та скорбота померлих) гомер міф античний

Отже,перша бінарна озиція показує нам любов Пенелопи до свого чоловіка Одіссея. Ця любов проявляється в тому,що вона чекала його сорок років з плавання,та не вийшла заміж за іншого. А ненависть Одіссея, проявляється в тому,що всі ті мужі-женихи намагались вразити Пенелопу яка була вірна своєму чоловікові,і в тому що вони жили в його домі,їли його їжу,та взагалі були шкідниками в його домі. Я вважаю,що медіація саме в цій бінарній озиції в тому,що Одіссей вбиває всіх мужів-женихів та в тому, що Амфімедонт розповідає про загибель женихів Агамемнонові, який вихваляє мужнього Одіссея і доброчесну Пенелопу.

Друга бінарна озиція показує нам богів, від яких залежить все в світі та смертних які не могли змінити щось у своєму житті. Я вважаю,що саме Одіссей став людиною,яка намагається змінити хоч щось в цьому замкненому колі. Він протистоїть богам які неприхильні до нього. Отже,я думаю що медіація в другій бінарній озиції ,це те що Одіссей пройшов всі випробування богів,які не бажали повернення Одіссея додому також я думаю що медіація була в тому що Афіна допомагала Одіссею по ой ти всі випробування гідно.

Я вважаю, що третя бінарна озиція це безсмертя богів,які можуть робити все що вони за хочуть,та їм не буде за це ніякої кари. Та смертність простих людей,які тянуться до богів,і мабуть думають,що вони можуть робити все що за хочуть і що їм не буде за це кари,Але ми маємо пам'ятати,що ми не боги і за все що ми робимо в цьому житті ми будемо відповідати в іншому. Мабуть,медіація в третій бінарній опизиції була коли всі ті мужі-женихи вмерти та відповідали за свої вчинки.

"Вчора усіх женихів повбивав я у нашому домі,Злочин караючи їх і ганьбу, для серця нестерпну».

"Сину Атреїв, гадали ми, Зевсові ти, громовладцю,Був повсякчасно з усіх героїв-мужів найлюбіший,Ти-бо мужами могутніми сам багатьма володарив В краї троянськім, де стільки ахеї нещастя зазнали. Та довелося, проте, й тобі передчасно зустріти Пагубну долю, якої ніхто на землі не уникне. Краще б тобі, що мав шану таку й багатьма володарив,В краї троянському з іншими смертну спіткати недолю. Пагорб могильний тобі насипали б там всеахеї,Синові славу велику тоді ти лишив би навіки. "

Саме безсмертні боги показують смертним,що потрібно мати шану до всього та те, що нас всіх рано чи пізно буде чекати покаяння.

Размещено на Allbest.ru