Творчість і мистецько-педагогічна діяльність Михайла Жука в контексті становлення української школи художників фарфору (перша половина ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівська національна академія мистецтв

УДК 738.1.03(477)''19"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Творчість і мистецько-педагогічна діяльність Михайла Жука в контексті становлення української школи художників фарфору (перша половина ХХ століття)

17.00.06 - декоративне та прикладне мистецтво

Школьна Ольга Володимирівна

Львів-2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконанувалася в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України ім. М. Т. Рильського (2002-2005 рр.) й завершена у Львівській національній академії мистецтв (2007 р.) Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор, Шмагало Ростислав Тарасович, Львівської національної академії мистецтв, декан факультету історії та теорії мистецтва

Офіційні опоненти:

доктор мистецтвознавства, професор, Федорук Олександр Касянович, Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури завідувач кафедри теорії та історії мистецтва

кандидат мистецтвознавства, Колупаєва Агнія Віталіївна, Інститут народознавства НАН України старший науковий співробітник

Захист відбудеться „ 1 ”лютого 2008 р. о „ 14.00 ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.103.01 у Львівській національній академії мистецтв за адресою: 79011, м. Львів - 11, вул. Кубійовича, 38.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівської національної академії мистецтв (79011, м. Львів - 11, вул. Кубійовича, 38)

Автореферат розісланий „ 29 ”грудня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор мистецтвознавства В.А. Овсійчук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ім'я Михайла Жука в українському мистецтві співвідноситься з такими видатними особистостями, як В.Кричевський, Г.Нарбут, М.Сосенко, К.Сіхульський, О.Кульчицька, які стояли біля джерел стилетворення в декоративно-ужитковій творчості першої третини ХХ-го ст. Становлення української школи художників фарфору припадає на двадцяті-тридцяті та кінець сорокових років ХХ-го століття. На початок 1930-х років майстрів порцеляни почали випускати в Одеському художньому інституті, де очолював керамічний факультет професор М.Жук, тонкий стилізатор і орнаменталіст. Саме в Одесі розроблена новітня програма, яка була синтезом напрацювань викладачів західноукраїнських художньо-про-фесійних шкіл, Глинського, Миргородського та Межигірських керамічних технікумів, й досвіду викладання Київської рисувальної школи М.Мурашка, Московського училища живопису, скульптури й архітектури (майстерня В.Сєрова й К.Коровіна), Краківської академії мистецтв, зокрема розробок С.Виспянського, Української академії мистецтв в Києві. Майстерність майбутніх художників порцеляни відточувалася на основі послідовного засвоєння композиційної грамоти від найпростіших елементів орнаментів і шрифтів, відпрацьовува-лася до синтезуючої філіґранності цілісних композицій. Особлива увага приділялася вивченню південнопричорноморських мотивів народної орнаментики, досвіду закордонних національних шкіл епохи модерну і загальноєвропейським набуткам раннього Ар Деко з ідеями технічної естетики. Нерозробленість стилістики Ар Деко в українському декоративно-ужитковому мистецтві та відсутність повноцінної монографії по творчості М.Жука, обмеженість і тенденційність досліджень з питань розвитку вітчизняної фарфоро-фаянсової галузі другої чверті ХХ-го століття, стали причиною істотної „білої плями” у мистецтвознавстві.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до планів наукової роботи відділу образотворчого мистецтва ІМФЕ НАНУ (2002 - 2005 рр. під керівництвом доктора мистецтвознавства, старшого наукового співробітника М.Р. Селівачова) та факультету історії та теорії мистецтв на базі кафедри менеджменту мистецтва ЛНАМ (2007 р., під керівництвом доктора мис-тецтвознавства, професора Р.Т. Шмагала).

Мета дослідження - дослідити творчість М.Жука, з'ясувати значення мистецької і педагогічної спадщини художника в історії розвитку українського художнього фарфору першої половини ХХ століття.

Завдання роботи:

- проаналізувати речові, архівні, літературні джерела з означеної проблеми;

- простежити формування та розвиток орнаментально-стилізаційних складових у станковій та декоративній творчості М.Жука;

- виявити особливості художньої мови М.Жука, її своєрідність у контексті розвитку українського мистецтва доби модерну;

- охарактеризувати стан підготовки художників-фарфористів України 1930-1950-х років;

- здійснити мистецтвознавчий аналіз творчості Михайла Жука в ділянці декоративно-прикладного мистецтва, з огляду на становлення української школи художників-фарфористів;

- з'ясувати роль М.Жука-викладача у вихованні нової ґенерації українських художників-кераміків;

- визначити й охарактеризувати творчість кола учнів М.Жука, що працювали в галузі художнього фарфору-фаянсу.

Об'єкт дослідження - творчий доробок та мистецько-педагогічна діяльність М.Жука за матеріалами орнаментальних, декоративно-прикладних напрацювань художника та його учнів.

Предмет дослідження - еволюція творчого методу М.Жука у контексті становлення української школи фарфору 1930-1950-х років.

Методи дослідження. Основними методологічними засадами роботи є системність підходів щодо використання взаємодоповнюючих методів: тео-ретичного (аналіз мистецтвознавчих, головним чином вітчизняних джерел), емпірико-теоретичного (теоретично-мистецтвознавчий аналіз художнього доробку М.Жука, опрацювання приватних та державних архівів).

Хронологічні рамки дослідження охоплюють першу половину ХХ століття, причому перша чверть є періодом становлення художньої мови та мистецьких уподобань, а друга є часом зрушень та творчих пошуків М.Жука.

Джерельну базу дослідження складають твори М.Жука та його учнів з музеїв і приватних колекцій України; архівні документи, літературні відомості зі збірок України, Росії та Польщі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше були вивчені та введені у науковий обіг маловідомі факти біографії і творчості М.Жука, здійснений аналіз його декоративно-прикладного доробку, що з різних причин не був опрацьований протягом півстоліття;

- з'ясовано внесок М.Жука у створення відділення майоліки, надалі реорганізованого у відділення художньої кераміки при Одеському художньому технікумі;

- проаналізовано процес становлення української пореволюційної школи художників фарфору, науково обґрунтована провідна роль у ньому М.Жука;

- осмислено роль і внесок М.Жука як художника, викладача, громадського діяча в історію українського фарфору ХХ століття;

- виявлено учнів М.Жука, які у 1950 - 1960-ті роки (час піднесення українського фарфору) плідно працювали у фарфорово-фаянсовій промисловості України та Росії, й складали кращі сили цього виду вітчизняного мистецтва.

- проведено мистецтвознавчий аналіз художніх особливостей творів М.Жука та його учнів.

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані при написанні історії українського мистецтва ХХ століття; як матеріал для статей довідників та енциклопедій, Інтернет-сторінок з історії українського мистецтва, наукових і науково-популярних праць; підручників і спецкурсів з українського образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, а також як основа вичерпної монографії про життєвий і творчий шлях М.Жука.

Апробація основних положень дисертації здійснювалась на всеук-раїнських наукових конференціях з питань мистецтвознавства, зокрема: „Кераміка Михайла Жука в колекції ДМУНДМ” // 100 років колекції Державного музею українського народного декоративного мистецтва (К., 1999); „Доля спадщини Михайла Жука” // ІМФЕ НАНУ ім. М.Т. Рильського (К., 2001); „Михайло Жук - професор Української Академії Мистецтв” // ІМФЕ НАНУ ім. М.Т. Рильського (К., 2002); „Декоративне мистецтво у творчості Михайла Жука” // До 50-річчя МУНДМ: „Роль музеїв і колекцій народного та декоративного мистецтва у збереженні й розвитку національної культури”, (К., 2003). Автором опубліковано 6 статей, які висвітлюють основні положення та результати дослідження, загальним обсягом 2,88 а.а. Робота обговорена на засіданні міжкафедрального семінару Львівської національної академії мистецтв факультету історії та теорії мистецтва.

Структура і обсяг дисертації. Робота загальним об'ємом 265 с. скла-дається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (167 с.), списку використаних літературних джерел (293 позиції) і архівних джерел (55 позицій). До дисертації додається додаток А (132 ілюстрації, 2 карти, 1 копія архівного документу).

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується вибір теми дисертаційного дослідження та його актуальність, визначаються основна мета, завдання, предмет, об'єкт, методика дослідження, характеризується наукова новизна проблеми та її практичне значення, подаються відомості про апробацію основних результатів дисертації.

У першому розділі „Історіографія проблеми (джерельна база, термінологія та методика дослідження)” здійснено розгляд літератури з обраної теми, охарактеризовано джерельну базу дисертації, проаналізовано стан наукового опрацювання дисертаційної теми, виявлено термінологічні проблеми, визначено методику дослідження.

Всі літературні джерела розподілено на умовні групи:

1) окремі спеціальні статті, присвячені творчості майстра; 2) праці загального характеру, в яких найчастіше міститься небагато відомостей щодо кола питань, пов'язаних із проблематикою дисертації; 3) каталоги, монографії, альбоми - найбільш ґрунтовні дослідження з аналізом творів М.Жука; дипломні роботи випускників ФТІМ КДХІ - АОМА; 4) архівні джерела.

Наукове вивчення творчості М.Жука розпочалося з межі 1920-х / 1930-х років і пов'язане з мистецтвознавчою працею Ю.Михайліва, котрий визначив сутність творчого методу художника, особливості його авторських декоративізму й орнаменталістики. Подальші статті розвінчували формалістику і „націоналістичне спрямування” доробку митця, виконували функцію застережної від подібного мистецтва настанови політизованого характеру. Перелік ви-користаних джерел засвідчує, що після звинувачень „у ворожій пропаганді”, замовчування творчості М.Жука тривало більше як тридцять років. Кінцем 1960-х років датуються ранні статті майбутнього автора альбому про М.Жука І.Козирода. З 1980-х років ведеться його робота над альбомом „Михайло Жук”, виданого у співавторстві з С.Шевельовим, колеґою-викладачем ОХУ (К., 1987 р.).

Від початку 1970-х рр., коли ім'я М.Жука потрапляє до Історії українського мистецтва під редакцією М.Бажана та В.Касіяна, починається новий етап вивчення спадку митця. Протягом 1986 - 1989-х рр. друкуються книги поважних вчених Ю.Бірюльова, М.Мудрак, В.Рубан, Н.Асєєвої, в яких, у загальних рисах, окреслюються окремі напрацювання М.Жука на ниві книжкової графіки, живопису, орнаменталістики. 1977 р. розпочато низку виставок у одеських музеях, до яких були складені каталоги за участі приватних колекціонерів С.Лущика, Т.Максимюка тощо. 1983-го р. херсонською дослідницею, в подальшому директором Херсонського краєзнавчого музею, у Київському художньому інституті (нині НАОМА) було захищено дипломну роботу „Михайло Іванович Жук”, в якій фахово, але під призмою реалістичного мистецтва, розглядалася переважно образотворча спадщина художника.

Протягом 1990-х років, в рамках святкування 120-річчя від дня народження М.Жука, з'являється нова низка статей у пресі. І.Пархоменко, С.Реп'яха, Є.Шимчук, Л.Зеленської, М.Крячка, фахові дослідження О.Лагутенко, Р.Шмагала, в яких ставиться питання переосмислення надбання художника, провадиться порівняння його творчості з художниками символізму, аванґарду.

В 2000-му році був захищений диплом дисертанта „Кераміка Михайла Жука”. Дослідження виконано під керівництвом кандидата мистецтвознавства В.Могилевського у НАОМА на матеріалах переважно одеських приватних колекцій. В роботі була вперше розглянута родинна збірка кераміки М.Жука. Протягом наступного року, під час праці в МУНДМ, автором були досліджені архівні джерела, знайдені в Центральному державному архіві вищих органів влади України, архіві Національного художнього музею України (м. Київ), архіві ІМФЕ НАНУ.

Ці напрацювання лягли в основу вивчення маловідомої мистецької спадщини М.Жука, педагогічної діяльності митця.

На початку 2000-х років в публікаціях Л.Савицької піднімаються питання уточнення стилістики художніх творів М.Жука. Детально автор зупиняється на мистецтві Ар Нуво і аплікативності станкових творів майстра. Основні положення даної дисертаційної роботи опубліковані 2000 - 2006-го рр. Вони присвячені збереженню спадщини М.Жука, творам художника в колекції МУНДМ, московському (1899 - 1900 рр.) і підмосковному (1937 - 1939 рр.) періодам творчості, україно-польським зв'язкам (краківське студіювання), постаті митця на тлі київського життя 1916-1919 рр., соціальним аспектам праці майстра за часів викладання в УАМ.

У другому розділі „Універсальне обдарування Михайла Жука як характерна прикмета творчої особистості доби модерну” розглядаються чинники, які впливали на становлення художньої мови митця, формували світогляд та ціннісні орієнтири, шліфували майстерність і стилістичні уподобання. Розділ складається з трьох підрозділів, кожний з яких розкриває окрему грань здібностей майстра.

2.1. Період навчання у київській, московській, краківській школах. Хронологічні межі 1896 - 1904-й рр. Цей підрозділ висвітлює події художнього життя Києва 1896 - 1899-х рр., коло мистецького оточення М.Жука на час початкового навчання у Київській рисувальній школі М.Мурашка, вектори взаємодії з родиною Косачів. Враження від орнаментики, зібраної О.Пчілкою, розписів Володимирського собору Києва, зокрема, М.Врубеля, В.Васнєцова і М.Нестерова, Київської промислової виставки 1897-го р., відвідин Першого міського музею під керівництвом М.Біляшівського відбились пізніше на уподобаннях художника у фарфорі.

Період студіювання на підготовчому відділенні МУЖСА у майстерні К.Коровіна і В.Сєрова (1899 - 1900-й р.), де також виконував свої проекти М.Врубель, вперше розглянутий в даній роботі у зв'язку з московським мистецьким життям кінця ХІХ-го - початку ХХ-го століття. Знайдені нами в архівах РДАЛМ і ДТГ документи, що підтверджують вступ М.Жука до середньо-спеціального закладу Москви, а також аналіз його творчих пошуків, дотичних до кола митців Абрамцево, дають змогу реконструювати події тогочасного культурного життя столиці Росії на рік його перебування, зрозуміти сутність впливу визначних особистостей російського модерну на становлення юного митця.

Завершальний етап освіти у Кракові (1900 - 1904-й рр.) мав кілька синхронних складових-компонентів. Крім студіювання у Я.Станіславського, Л.Вичулковського, Ю.Мегоффера і приватного спілкування з уже важко хворим С.Виспянським, що вплинув на свідомість і трансформації художнього почерку М.Жука найбільше, відбуваються літні студії в с. Рижанівка (нині Черкаської обл.), та виробнича практика в рамках керамічного руху Галичини (фабрика І.Левинського у Львові).

2.2. Стилізації епохи модерну як джерело формотворчих принципів у творчості М.Жука присвячений специфіці пластичної мови художника, що визріла на варіаціях українського, російського, польського модерну з рисами імпресіонізму, експресіонізму, символізму й Ар Деко. Окремо розглядається символіка кольору, семантика квітів, трансформації рослинного орнаменту, іконографія і азбука стилю, узгоджується класифікація і спів-відношення стилістичних течій.

У чернігівські періоди (1905-1916 рр.), (1919-1925 рр.) завдяки синтезуванню всіх мистецьких набутків попереднього часу, визрівають вперше описані в літературі звернення до оздоблення кераміки. (Надалі фотодрук на фарфорі, техніки сухої голки тощо, засвоєні в цей час, знадобляться для розробки програм з декорування тонкої кераміки). Це період соціальної активності у Чернігівській губнаросвіті, знайомства з П.Тичиною, М.Вороним, М.Лисенком.

Паралельно, у 1901 - 1914 рр. художник продовжує працювати на ниві декоративно-прикладного мистецтва: виконує проекти оформлення кераміки на базі Львівської політехніки, фабрики І.Левинського, у складі групи художників „Руського керамічного кружка (гуртка)”, до якого входили К.Сіхульський, М.Сосенко, М.Бойчук, М.Ольшевський. Далі буде Українська академія мистецтв у Києві й Політехнікум образотворчих мистецтв у Одесі.

2.3. Синтез орнаментальних і станкових форм у творчих пошуках М.Жука. При спробі співставити віхи розвитку мистецтва М.Жука І (бл.1899 - 1906), ІІ (бл. 1907 - 1919), ІІІ (бл. 1920 - 1929) з транс-формуванням стилю модерн, визначених Ю.Бірюльовим у праці, присвяченій львівській сецесії, ми помітимо істотний зв'язок, з наступними фазами: І (суто флореальний, 1897 - 1908 рр.), II (раціональний, 1908 - 1914 (18), III („постсецесія”, 1918 - 1925 рр.). На прикладі декоративних панно М.Жука стає зрозумілим, що майстер творив у загальнонаціональному річищі стилю модерн. Означені періоди відобразилися і в інших жанрах і видах творчості майстра, але з деякими відхиленнями у той чи інший бік. Флореальні мотиви, рослинний орнамент епохи модерну й Ар Деко, стилізаційні метаморфози з гербарієм української природи, виявлення конструкції, „психотипів” рослин і дерев, стають модулями пластичної мови М.Жука, арсенал засобів виразності якої формувався у період навчання в Росії та Польщі, а визрів і викристалізувався під впливом чернігівчанина М.Коцюбинського.

Чернігівський період для М.Жука - час першої викладацької мистецької практики, вихід на горизонти високої української літератури, опанування і засвоєння графічних технік, набуття досвіду і багажу, доформування зрілості творчості.

Третій розділ дисертаційного дослідження „Творчість Михайла Жука у контексті розвитку вітчизняного декоративно-прикладного мистецтва” є найбільш вагомим в сенсі історії звернень до професійної кераміки, напрацювань на цій ниві, досліджених за літературними і натурними джерелами. Відомі з доробку художника твори укладаються за тотожними стилістичними ознаками в певні групи, розподіляються на окремі творчі періоди, згідно з опануванням певних технік і матеріалів.

3.1. Витоки звернення до кераміки (1908 - 1927 рр.). Від праці на фірмі І.Левинського у Львові (1901 - 1914-й рр.) залишилися тільки архівні матеріали в ЦДІА України (м. Київ), що підтверджують цей факт, і письмові свідчення Ю.Михайліва. М.Жук закінчив Краківську академію мистецтв 1904 р., а вже 1908 р. датуються перші його відомі нам композиції для оздоблення керамічних ваз. Очевидно, до кераміки Жук приступає ще у свій „російський” період, але не як майстер форми, а як автор проектів ескізів розписів керамічних виробів. Під час „краківського” періоду митець періодично буває у Галичині. 1905-го, М.Жук брав участь у виставковому проекті Артистичного салону у Львові. Художники з професійною освітою і керамісти опановували на фабриці І.Левинського муфельний випал, засвоювали технологію поліхромії, вживання різноманітних сполук у масі, люстрування поверхні. Кераміка стала матеріалом для пошуку рафінованої україніки, від форм народного посуду до архітектурно-будівельної та пічної майоліки. Врешті напрацювання у графіці, декоративно-оформительській роботі й досвід монументального малярства стане в нагоді у революційну добу. З 1916-ого по 1919-тий рр. митець бере участь в оформленні аґітпотягів і аґітпароплавів, створює плакати, вікна РОСТУ, викладає, активно працює вже у Києві. Та нестатки і політична нестабільність змушують його повернутися до Чернігова.

1925 року М.Жука запрошують викладати стилізацію на графічному факультеті Одеського художнього інституту. З 1925 року митець два роки (до скасування посади) - проректор ОХІ. 1926 року художник переходить до графічної майстерні, де очолює відділ літографії. Далі відкрилося відділення майоліки, реорганізоване 1928 р. у керамічний факультет. Крім ксилографії, лінориту, літографії, художник звертається до технік акватинти, офорта, сухої голки.

3.2. Аванґардний період в творчості М.Жука на тлі поступу українського фарфору (1928 - 1930-й рр.). висвітлює час опанування технології майоліки. Народні традиції у поєднанні з рисами мистецтва модерну й аванґарду стали основою стилістики ранніх ужиткових творів М.Жука, датованих 1928 - 1929-ми роками. У цей час митець створював проекти та ескізи оформлення тарілок, вазочок (ваз), глечиків (глеків), кашпо, кухлів, цукерниць, чашок, циліндричних ваз. Розмаїтість форм вказує на діапазон пошуків М.Жука стосовно співвідношення форми і декору. Однак серед готових виробів художника цього періоду, які ми знаємо, існували лише тарілки, виконані майстром від початку до кінця, і, можливо, ще глечик, експонований на виставці АХЧУ 1930-31 рр.

Відомі також яскраві декоративні майолікові кахлі кінця 1920-х років, виконані М.Жуком. Це були імпровізації на основі народного орнаменту в настінному й керамічному розписі, а також вишивок та писанок. Коли в ОХУ постав архітектурний факультет з відділенням архітектурної кераміки (1923 -1930 рр.), з ліквідацією Глинського і Межигірського керамічних технікумів 1933-го р., устаткування Межигір'я частково було перевезено до Одеси. Цього ж року з'являються фаянсові та порцелянові вироби М.Жука (родинна збірка). Нами виявлено близько 15-ти творів, виконаних до появи техніко-технологічної бази в Одесі. Стилістика проектів і готових виробів означеного періоду вписується в пошуки на межі аванґардного мистецтва, Ар Деко (введення шахівниць, зиґзаґів, решіток), аґітаційних шрифтових композицій і радянської атрибутики, елементів оздоблення традиційної української кераміки. Подальші твори, виконані після репресій, позначені колористичним послабленням.

3.3. Полістилістичні шукання і педагогічні засади М.Жука у контексті розвою фарфорової галузі на теренах Радянського Союзу (1931 - 1936-й рр.). У цей час відбувався пошук національного обличчя українського фарфору. Від Петриківки та орнаментації народного посуду через призму абрамцевського гуртка і львівського „Руського керамічного кружка” до кращих європейських зразків. На шляху до навчально-виробничих майстерень постали „майстерні стилізації”, покликані стати профшколами. Мистецтво поступово відходить від гасла „мистецтво для мистецтва” і йде шляхом „мистецтва для потреб народу”. Елементи візерунків української вишивки, витинанок, писанок й мальовок стали джерелом нових модулів в оздобленні українського фарфору. З кінця 1920-х до Другої світової обличчя українського фарфору тісно пов'язане з іменем М.Жука і переживає процес „зародкового розвитку” і народження.

Важливим іконографічним джерелом інформації, що допомагає краще зрозуміти та оцінити спадщину М.Жука стосовно оформлення кераміки, є альбом фотографій посуду, оздобленого художником у 1930-ті рр., з приватної збірки С.Лущика. Фотографії робив власноручно М.Жук. Альбом налічує ілюстрації близька 115 предметів. На фотографіях бачимо аґітаційний фарфор: „Боротьба за хліб. Боротьба за соціялізм”, „Ленинизм - есть боевое знамя всемирного пролетариата”; кераміку, оформлення якої вирішено в аванґардних традиціях; композиції з атрибутикою радянської влади; посуд, оздоблений орнаментом в дусі сецесії; з мотивами народного мистецтва; декоративні пейзажі. В творчості М.Жука на межі між соцреалізмом і радянським Ар Деко формується новий стиль українського фарфору.

3.4 Підмосковний період - час синтезу найвищих техніко-технологічних і творчих досягнень. Робота з тонкою керамікою (1937 - 1939-й рр.) висвітлює період роботи на підмосковних керамічних заводах - Дмитровському, а також Дульовському. Згодом у Дульовському керамічному технікумі виховує молоді кадри. У Москві його обирають до Художньої ради Головфарфору. У 1939 р. повертається до Одеси, де, за винятком невеликого періоду (1942 - 1943 - окупація Одеси) до 1957 р., викладає керамічну композицію. У Росії саме була „мода” в оформленні кераміки на українські традиційні мотиви, - вони користувалися попитом споживача. Митець вдавався до різних способів декорування: трафарету, друку і ручного розпису. стилізаційний декоративний жук художник

Група художників Дмитровського фарфорового заводу, до яких примкнув і М.Жук, стали „селекціонерами” фарфорової справи. Дозволено було „зхрещувати” мистецтво для снобів: ювелірні техніки, класичні традиції, модерні стилізації і шляхетний фарфор. Нова довершеність не потребує „вишуканостей”. Вона прекрасно спокійна, практично неемоційна. Еволюція від вибагливо зігнутих ліній і флореальних стилізацій Ар Нуво до простіших геометричних форм і тканинного узороччя - є перехідним стилем від модерну до післявоєнного неофункціоналізму, дизайну „інтернаціонального стилю”. У збірці фарфор-фаянсу родини М.Жука зберігаються зразки виконаної ним у Вербілках кераміки: є тут „хохлома”, стилізації під В.Федулова, радянське Ар Деко, петриківські мотиви, стилізації української вишивки, класицизуючі пейзажі. Після двох років викладання в Дульовському художньо-керамічному технікумі, який здійснив лише один випуск 1939-го р., М.Жук полишає Підмосков'я.

У 3.5. Пізній одеський період творчості (1939 - 1951-й рр.) розглядаються перші повоєнні твори. Зроблені після морального стресу, роботи, які збереглися в родині, датовані 1946 роком та з колекції МУНДМ, виконані у 1948 - 1951 роках. Перехід від орнаментальних декоративних композицій і раннього Ар Деко до пізнішого зрілого, класицизуючого, був співзвучний часові. Орнамент відсутній. М.Жук застосовує живописну техніку, спирається на взірці кузнецовської порцеляни. Опановує сам і навчає учнів різноманітним варіаціям Ар Деко, найчастіше „текстильного”.

Коли в Києві 1954 року було започатковано ДМУНДМ, М.Жук сподівався на здійснення своїх мрій. Художник писав, що має вдома близько 200 творів фарфору, для виконання яких необхідно було зробити 400, оскільки половина йшла на відбраковку. Пізні роботи художника, виконані в техніці керамічного підполив'яного і надполив'яного живопису, найчастіше в комбінації фарб, кобальта і золота, а також вироби його студентів, які прийшли після Другої світової на переважну більшість заводів галузі, протягом 1950-х років вперше і востаннє в українській порцеляні дали приклад живописної станкової мініатюри на фарфорі, традиція якої була започаткована виробництвами Ф. і М.Мезерів к. ХVІІІ - ХІХ століть на Корецькому, Баранівському і Городницькому порцелянових заводах. Крім портретів з персоналіями видатних діячів, атрибутів радянської символіки і добробуту, пейзажів і багатофіґурних композицій, у декоруванні використовувались стилізовані орнаменти. Саме ці риси, які були наявні у фарфорових виробах послідовників художника, визначали творчість мистецької школи М.Жука.

Розділ ІV. Вплив творчої особистості М.Жука на становлення української школи художників фарфору присвячено викладацькій діяльності художника. Оскільки майстер виховав цілу плеяду художників порцеляни другої і третьої третини ХХ-го століття, його педагогічна діяльність та її складники, методологічні засади викладання, спецкурси, розроблені митцем варті вивчення і аналізу.

4.1. Ранній досвід педагогічної праці М.Жука висвітлює доодеський період творчості. М.Жук, закінчив 1904 р. Краківську академію мистецтв й

отримав звання професора з правом викладання. Протягом 1904-1905 рр. митець давав приватні уроки малювання. У 1905-16 художник викладав рисунок і „красне письмо” у чернігівських Чоловічій духовній школі, Духовній семінарії, Єпархіальній жіночій [школі]. 1916 року художник переїздить до Києва, де викладає малювання в другій київській гімназії, протягом року бере активну участь у створенні художньої академії. В історії Української Академії Мистецтв М.Жук є однією з найяскравіших постатей. Член Комітету із заснування УАМ, один із восьми професорів її початкового педскладу, перший секретар, перший скарбник, художник насьогодні, як не парадоксально, є маловивченим і маловідомим митцем. 1917-й рік митець зустрів у Києві. Член чернігівського відділення товариства “Просвіта”, М.Жук стає спочатку членом Комісії по заснуванню українського національного театру, а згодом у складі Комітету по заснуванню у м. Києві Української академіі мистецтв, де, водночас, (в обох випадках) секретарює. Саме його рукою виписані перші документи Академії.

Показовим є протокол зібрання “Комітету по заснуванню Малярської Академії”, на якому закритим голосуванням було обрано перших 8 професорів, серед яких бачимо М.Жука. Він одержав 6 голосів, випередивши М.Касперовича, П.Голландського та П.Холодного, стає поруч із Г.Нарбутом, М.Бойчуком, В.Кричевськими, М.Мурашком, А.Маневичем і М.Бурачеком. М.Жук користується авторитетом серед колеґ і навіть стає кандидатом на посаду ректора, яку обійняв вперше Ф.Кричевський, що мав перевагу лише в один голос.

4.2. Спецкурси зі стилізації як світоглядна першооснова авторської методики викладання. Ще під час навчання у художній школі М.Мурашка, М.Жук виявив нахил до декоративізму та стилізації. С.Виспянський та Ю.Мегоффер були тими провідними зірками, що вивели М.Жука на вірний шлях. Але найбільше вплинув на М.Жука С.Виспянський. М.Жук від наставника перейняв широкий арсенал засобів виразності: графізм, декоративізм, стилізацію, техніку живопису, а також надзвичайну чутливість, любов до флореальних мотивів, народного і декоративного мистецтва, поезії, прози, драматурґії, театру у всіх його виявах.

М.Жук перейнявся не лише творчим методом, а й світовідчуттям С.Виспянського, він продовжував естафету великого вчителя, трансформуючи та втілюючи його ідеї на українському ґрунті. Викладаючи своїм учням, він ніколи не забував засвоєний досвід. І коли 1917 року був обраний одним з восьми перших професорів новоствореної Української академії мистецтв, очоливши майстерню декоративного малярства, побудував свою працю на засадах, що були перейняті від професора С.Виспянського. І надалі, з 1925 до 1957 рр., коли працював в Одеському художньому училищі, керуючи майстернею кераміки, застосовував принципи стилізації.

4.3. Педагогічна діяльність М.Жука в Одесі. Програму навчання на факультеті кераміки М.Жук запровадив різнобічну. Вона включала загальну історію мистецтва, зокрема історію декоративно-ужиткового мистецтва, історію орнаменту і шрифтів, всі графічні техніки, живопис, малюнок з натури, вивчення складників керамічного виробництва. За згадками учнів, першим завданням в художньому училищі на керамічному факультеті був геометричний орнамент в одному кольорі (або пензель, або перо). Майстер розробив методику щодо кількісного і якісного навантаження задля шліфування майстерності молодого художника, особливо звертаючи увагу на живописні й вправи з рисунку.

Надзвичайно уважно М.Жук ставився до виробничої практики. На заводі студент-керамік мав засвоїти пристосування своїх знань до потреб виробництва. Однією з умов відчуття майстром „культури живописної плями” є постійне спілкування з творами високого мистецтва. Формування художника-кераміста було багатоплановим, включало ті самі аспекти, що й формування живописця, графіка, пристосування до потреб виробництва та знання музейних експонатів.

4.4. Творчі досягнення учнів М.Жука в мистецтві тонкої кераміки. М.Жук виховав таких фахівців декоративно-ужиткового мистецтва, як І.Апостолов, В.Башло, М.Берещанський, В.Боголюбов, І.Гончаренко, Н.Дмитрієва, П.Іванченко, Н.Кошман, Д.Клювгант, Г.Малицький, О.Мудрик, М.Попов, М.Савін, Г.Симбірцева, О.Ярош. До цього переліку, занотованому до статті з приводу 50-річчя творчої діяльності М.Жука його учнем М.Павлюком зі слів самого художника у 1954 р., ми можемо додати і свій, поки що неповний.

В.Горолюк, Н.Дмитрієва, П.Іванченко, Н.Ільїна, М.Криворукова, Г.Малицький, А.Мойсеєва, М.Осипова, Н.Павлова, Т.Сафронова, Г.Симбірцева, О.Сорокін, М.Савін, Н.Морозова, Т.Деморей та інші учні художника М.Жука були майстрами Ар Деко, соцреалізму і варіантів радянського, або „сталінського” ампіру, володіли прийомами декрування посуду і створення скульптури у „новому кабінетному стилі”. Творчість послідовників М.Жука впізнавана на всіх підприємствах галузі. Тільки його студенти ідеально виконували складні технічні фотокерамічні портрети і досконало стилізували орнамент.

Висновки

1. Творчість незручного і „нестандартного” як для радянських часів митця замовчували близько п'ятидесяти років. Від монографічної статті Ю.Михайліва (1930) до видання повноколірного альбому творів М.Жука викладачами ОХУ І.Козирода та С.Шевельова (1987), вийшло друком кілька мистецтвознавчих досліджень, присвячених образотворчій спадщині митця. Фаховий мистецтвознавчий аналіз творчого доробку художника на тлі розвитку фарфору вперше був зроблений Р.Шмагалом (1994). На початку 2000-х рр. опубліковано статті з означеної проблематики дисертанта. Забуття праці М.Жука на ниві тонкої кераміки відбулось в межах закритості теми художнього фарфору взагалі. Навіть „соцреалістичний” фарфор ніколи не досліджувався. Праця Ю.Михайліва знаходилась у спецхрані Парламентської біблотеки до 2001-го р. На цей час були опрацьовані матеріали про померлих членів Спілки художників, що зберігалися у запасниках ЦДАМЛМУ, серед яких знаходилася особиста справа М.Жука (м. Київ). У вільний доступ надійшли ориґінали і фотокопії документів державної ваги ЦДАВОВУ (м. Київ). Нові факти потребували вивчення і перегляду творчої біографії майстра, нової оцінки та атрибуції.

2. Протягом 1901 - 1914 рр. художник виконує проекти оформлення кераміки для фабрики І.Левинського на базі Львівської Політехніки у складі групи художників „Руського керамічного кружка (гуртка)”, до якого входили Г.Колцуняк, К.Сіхульський, М.Сосенко, М.Бойчук, М.Ольшевський. Також у 1910 - 1914 рр. М.Жук у складі львівського об'єднання „Товариства прихильників української літератури, науки та штуки” під керівництвом І.Труша, до складу якого входили випускники Краківської Академії мистецтва М.Сосенко, М.Бойчук, С.Дембіцький та ін. Флореальні мотиви й рослинний орнамент епохи модерну й Ар Деко, стилізація рослин і дерев, стають модулем пластичної мови М.Жука, арсенал засобів виразності якої формувався у період навчання в Росії та Польщі, а визрів і викристалізувався в художньо-літературному колі чернігівців, на чолі з М.Коцюбинським.

3. У ХХ-те століття художник М.Жук увійшов з різнобічним багажем знань. Майстром були засвоєні монументальні, станкові образотворчі й декоративні форми, весь спектр керамічних технік і матеріалів, новітніх кращих зразків українського і російського символізму та модерну. Сецесійні формотворення в дусі С.Виспянського та інших митців привернули художника до пошуку національної ідентичності в творчості. Квіти стають модулем віршів і полотен, ескізів розпису майолікових ваз і перших філософських роздумів. Специфічна образність і декоративізм, притаманні творчості М.Жука, аплікативна орнаменталізація творів в дусі українського Ар Деко, дозволили художнику створити школу послідовників в українському фарфорі. Декоративність і пошук національної ідентичності, синтезовані за допомогою орнаментальних форм і прийомів національно-романтичного варіанту стилю модерн, лежать в основі творчого методу Михайла Жука. Інтер'єрна і екстер'єрна професійна кераміка Галичини, народне мистецтво межі ХІХ - ХХ-го ст. стане для Жука еталоном, на художній і технічний рівень яких він буде орієнтуватися у своїй керамічній творчості і скеровувати молоде покоління майстрів. М.Жук був людиною, необхідною Україні для вирішення стратегічних завдань розвитку української промисловості, завдяки своєму таланту і незамінимості він і пережив 1937 рік.

4. Стан підготовки художників-фарфористів після закриття 1932-го року Глинського, Миргородського (на деякий час) і Межигірського осередків, в Україні був жалюгідний. Навіть при Миргородському художньо-керамічному технікумі ім. М.Гоголя, пристойні роботи студентів з'являються лише на початку 1950-х років. З 1933 р. (появи техніко-технологічної бази при ОХУ), від часу перших відомих нам творів у півпорцеляні й фаянсі М.Жука, до початку 1950-х років, провідна роль художника-педагога, видатного фарфориста підтверджується працями його учнів на виробництвах. Програма поступового ускладнення завдань, розроблена М.Жуком, передбачала різнобічну загальну і художню освіту, вивчення стилів, орнаментів, шрифтів, історії мистецтва. Спецпредмети включали керамічні композицію, живопис, технологію; стилізацію, виробничу практику. Студенти опановували навичками технології в скульптурі та посуді, секретами керамічних мас, полив, випалу, розпису. Надалі частина з них працювала цеховими художниками, скульпторами, модельмайстрами, технологами; живописцями і ґраверами „унікальних майстерень” (те саме, що художні лабораторії).

5. Художник задля виживання мусив пристосовуватися до системи, що хотіла бачити мінімум національного і максимум „пролетарського” у фарфор-фаянсі. Рафіновані взірці стилістики Ар Деко нетиражованого характеру в одиничних примірниках подарункового типу (продукція унікальних майстерень на Підмосковних заводах), а також тиражовані взірці декору столових сервізів 1937 - 1939 рр., запущені у масове виробництво, привезені М.Жуком до Одеси, стали надалі базою знань, іконографією нового стилю для плеяди молодих майстрів галузі в Україні. В пізній одеський період творчості художник віддавав всі сили викладанню. Педагогічну діяльність поєднував з творчими роботами унікального характеру в живописній манері „класицизуючого” Ар Деко. З огляду на стилістику декорування кераміки, творчість М.Жука вкладається в кілька основних періодів. „Аванґардний” - домінує геометричний орнамент, „працює” пляма, чисті кольори: в ескізах для майоліки проявляються експерименти з формою (кінець 1920-х (ймовірніше, після 1925 р.) - поч. 1930-х рр. (до репресій)). „Міжстильовий” - експериментальні спроби „переносу” майоліки у фарфор, не дуже вдалі; використовуються пласти народного мистецтва, сецесії, аванґарду, „соцреалізму”; домінують орнаменти рослинні і геометричні; головні засоби - пляма і лінія ; дефіцит фарб і стандартизація форми позначилися на якості виробів майстра (після 1931-1936 (1/II 1937 р. М.Жук у Підмосков'ї)). „Радянське Ар Деко” - М.Жук працює, головним чином над оформленням виробів з фарфору; змінюється мова: під впливом „лінеарності” стилю Дмитровського заводу у Вербілках з'являється підкреслений графізм, який, загалом, був завжди властивий майстру; орнамент переважно рослинний, але з вкрапленням шахівниці, зиґзаґів, стилізованих меандрів. Художника цікавить співвідношення рисунку і фону, що знайшло яскравий вираз у композиціях для декорування тарілок. Опановується техніка декорування кобальтом („Підмосковний” (1/II 1937 - 1/VII - 1939 рр.)). „Класицизуючі” ремінісценції - звернення до „медальонів”, „резервів”, пейзажів в овалах. Перехід від орнаментальності і графізму до живописності („пізній одеський” (1946 - 1953 рр.)). Після повернення з підмосковних заводів до Одеси, М.Жук викладає до 1957 р.

Під поняттям „школи” Михайла Жука ми розуміємо плеяду його учнів, фахівців-професіоналів, що володіють особливою культурою композиції, декоративної стилізації і технічної майстерності формотворення і декорування порцеляни.

6. Накопичений за києво-чернігівський період досвід знань і набутків викладача станкового і монументального малярства, пізніше ліг в основу авторських спецкурсів, які художник розробив для одеського спочатку вищого, а потім середньо-спеціального художнього навчального закладу. Протягом тридцяти років М.Жук викладає стилізацію в Одесі. З 1925 до 1957 р. М.Жук намагався донести до учнів принципи стилізації і декоративного малярства, які сам засвоїв і розвинув від своїх наставників М.Мурашка, М.Врубеля і О.Сєрова, К.Коровіна, Б.Лепкого і С.Виспянського. М.Жук у своїй педагогічної діяльності базувався передусім, на засадах народного мистецтва. Як випливає зі специфіки розвитку українського фарфору 1920-х - 1957/1958 рр. - Ар Деко і полістилізм були невід'ємною характерною ознакою доби, пов'язаною з вимогами часу і процесами розбудови держави в цілому.

7. Творчість послідовників М.Жука, які працювали на підприємствах галузі фарфор-фаянсу, вирізнялася культурою виконання, розумінням народного мистецтва, відчуттям матеріалу та стилю. Крім видатних фарфористів, серед яких імена О.Яроша, С.Ложечнікової (Довбиш), П.Іванченка, М.Осипової (Полонне), Г.Малицького, С.Ткаченка (Коростень), Л.Фурдигайло, Н.Павлової (ЛФЗ), О.Сорокіна, В.Лапіна (КЕКХЗ), В.Горолюка (Кам'яний Брід, Тернопіль), В.Веретьохіна (Городниця, Суми), О.Крижанівського, В.Трофімова (Городниця), М.Савіна, Н.Морозової (Дружковка), І.Апостолова, Г.Кломбицької (Буди), В.Шинкаренко, І.Гончаренка (Конаково), Д.Клювгант, Г.Вострова (Первомайськ), він виховав художників скла С.Алфєєву, С.Голем-бовську, Л.Вихарєву, мистецтвознавців і викладачів І.Сакович, С.Сарапову (Київ), Л.Фурдигайло (Одеса), В.Башло (Львів) та інших. Серед учнів професора М.Жука Заслужені художники України, лауреати державних премій, кандидати мистецтвознавства. Учні Михайла Жука очолили найбільші підприємства галузі в час, коли формувалося „обличчя” національного українського фарфору. Провідними майстрами галузі були головні художники порцеляново-фаянсових заводів, виховані М.Жуком. Подальша спеціалізація підприємств тонкої кераміки пов'язана з художніми розробками послідовників майстра, його школою. Постать Михайла Жука на тлі одеської художньої школи 1930-х - 1950-х років виділяється так само виразно, як у попередній період творчість академіка Киріака Костанді й Товариства південноруських художників.

Список публікацій за темою дисертації

1. Школьна Ольга. Невідома кераміка Михайла Жука. // Народна творчість та етнографія. - 2001. - №4. - С.86-91.

2. Школьна Ольга. Українсько-польські культурні взаємини: Михайло Жук - вихованець Краківської Академії мистецтв // Українсько-польські культурні взаємини (ХІХ - ХХ століття): Наукове видання / Гол. ред. О.Федорук. - К., 2003. - С.60-69.

3. Школьна О. Михайло Жук - професор Української академії мистецтва (До 120-ліття від дня народження) // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 10. - К.: Видання НАОМА, 2003. - С.275-278.

4. Школьна О. Доля спадщини Михайла Жука // Матеріали до українського мистецтвознавства / Зб. наук. праць. Вип. 1. - К.: Видання ІМФЕ НАНУ ім. М.Т. Рильського, 2002. - С.233-234.

5. Школьна-Кротевич Ольга. Кераміка Михайла Жука в колекції ДМУНДМ // 100 років колекції Державного музею українського народного декоративного мистецтва: збірник наукових праць / За ред. М.Р. Селівачова. - К.: АртЕк, 2002. - С.111-115.

6. Школьна О. Декоративне мистецтво у творчості Михайла Жука // Роль музеїв і колекцій народного та декоративного мистецтва у збереженні й розвитку національної культури: Тези конференції до 50-річчя МУНДМ. - К.: Златограф, 2006. - С.131-136.

Анотація

Школьна О.В. Творчість і мистецько-педагогічна діяльність Михайла Жука в контексті становлення української школи художників фарфору (перша половина ХХ-го століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.06 - декоративне та прикладне мистецтво. - Львівська національна академія мистецтв, Львів, 2007.

Дисертація присвячена творчості та мистецько-педагогічній діяльності митця-універсала Михайла Жука в ділянці орнаментально-декоративного мистецтва і художньої порцеляни. Програми зі стилізації, шрифтярства, керамічної композиції, виробничої практики фарфористів одеської художньої школи другої чверті ХХ-го століття були розроблені М.Жуком з використанням прикладів власної творчості, виконаних протягом 1900-х - початку 1950-х рр. Напрацювання художника М.Жука пізніше покладені в основу методики викладання інших професійно-технічних та вищих навчальних мистецьких закладів України. Школу М.Жука відрізняла особлива культура композиції, декоративної стилізації, технологічної майстерності формотворення і декорування порцеляни.

Ключові слова: Михайло Жук, модерн, Ар Деко, український радянський ампір, стилізація, художники фарфору.

Аннотация

Школьная О.В. Творчество и художественно-педагогическая деятельность Михаила Жука в контексте становления украинской школы художников фарфора (первая половина ХХ-го столетия). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.06 - декоративное и прикладное искусство. - Львовская национальная академия художеств, Львов, 2007.

Диссертация посвящена творчеству и художественно-педагогической деятельности мастера-универсала Михаила Жука в области орнаментально-декоративного искусства и преподавания художникам фарфора. Программы по стилизации, шрифтам, керамической композиции, производственной практике фарфористов одесской художественной школы второй четверти ХХ-го столетия были разработаны Михаилом Жуком с использованием примеров из собственного творчества, созданного на протяжении 1900-х - начала 1950-х гг. Наработки художника Михаила Жука позднее положены в основу методики преподавания других профессионально-технических и высших учебных художественных заведений Украины.

Принципы стилизации, впервые введённые в программу преподавания художникам фарфора Михаилом Жуком, базировались на усваивании опыта народного и классического искусства от античности до современности. Однако, способ разрабатывался свой собственный, индивидуальный, прис-пособленный к условиям конкретного предприятия. Орнамент и шрифт в творчестве Михаила Жука и его последователей выполняли не только декоративную, но и изобразительную функцию. Достижения художника, выработанные посредством многолетнего обучения и опыта, стали тем „творческим геном”, который он передал генерации своих учеников, новому поколению украинских фарфористов.

Произведения художника Михаила Жука, исполненные в техниках керамической подглазурной и надглазурной живописи, наиболее часто в комбинации красок, кобальта и золота, а также произведения его студентов, которые пришли после Второй мировой на большинство заводов отрасли, на протяжении конца 1940-х - 1950-х годов впервые и в последний раз в украинском фарфоре дали пример живописной станковой миниатюры на фарфоре, традиция которой была основана производствами Францишека и

Михаила Мезеров конца ХVІІІ - ХІХ столетий на Корецком, Барановском и Городницком заводах.

Кроме портретов известных деятелей, атрибутов советской символики, пейзажей и многофигурных композиций, в декорировании использовались орнаменты, преимущественно выполненные в стилистике Ар Деко. Пластическое моделирование скульптурных произведений отличает школу Михаила Жука плавными силуэтами романтизированного реализма.

Черты, которые просматриваются в произведениях фарфора последователей художника, определяют творчество художественной школы Михаила Жука. В середине - второй половине ХХ-го столетия на большинстве предприятий укрфарфорфаянстреста и отдельных предприятиях росфарфорфаянстреста художественную часть возглавляли ученики М.Жука: О.Ярош - Довбышский фарфоровый завод, Г.Малицкий - Коростенский фарфоровый завод, В.Лапин - Киевский экспериментальный керамико-художественный завод, А.Крыжановский - Городницкий фарфоровый завод, Д.Гоч - Барановский фарфоровый завод, П.Иванченко - Полонский фарфоровый завод, В.Горолюк - Тернопольский фарфоровый завод, В.Веретёхин - Сумской фарфоровый завод, И.Апостолов - Будянский фаянсовый завод; П.Леонов - Дулёвский фарфоровый завод, Г.Востров - Первомайский фарфоровый завод и другие.

Школу М.Жука отличала особенная культура композиции, декоративной стилизации, технологического мастерства формотворчества и декорирования фарфора.

Ключевые слова: Михаил Жук, модерн, Ар Деко, украинский советский ампир, стилизация, художники фарфора.

Abstract

Shkolna O.W. Creative Activities and Artistic-Pedagogical Activity of Michailo Zhuk in the Context of Formation of Ukrainian School of Porcelain Artists' ( the first half of the 20^th century). Manuscript.

The thesis on achieving of the degree of Candidate Sciences (History and Theory of Arts) on speciality 17.00.06 - Decorative and Applied Art. - Lviv National Academy of Fine Arts, Lviv, Ukraine, 2007.

This thesis work is dedicated to creative activities and artistic-pedagogical activity of broad based artist Michailo Zhuk in the sphere of ornamental and decorative art and artistic porcelain. The programs on stylization, script making, composition in ceramics, and production practice of porcelain artists of Odessa Art School of the second quarter of the 20^th century were worked out by M.Zhuk on the samples of his own creative activity and objet d'art that were created by him during 1900 ties and at the beginning of 1950. The best practice of artist

M.Zhuk was later taken as the basis of methodology for teaching in different professional and technical fine arts institutions as well as in higher educational institutions of Fine Arts of Ukraine. The school of M.Zhuk was distinguished by special composition techniques, decorative stylization, and technological craftsmanship of formation and decoration of porcelain.

Key words: Michailo Zhuk, Secesja, Ar Deco, Ukrainian Soviet Empire Style, Stylization, Porcelain Artist.

Размещено на Allbest.ru