Театри малих форм в культурному контексті Харкова першої третини ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

ТЕАТРИ МАЛИХ ФОРМ У КУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ ХАРКОВА ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

26.00.04 - українська культура

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

ГАЛОНСЬКА ОКСАНА ІГОРІВНА

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі культурології Харківської державної академії культури Міністерства культури і туризму України.

Науковий керівник доктор мистецтвознавства, доцент Лошков Юрій Іванович, Харківська державна академія культури, доцент кафедри народних інструментів.

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Баканурський Анатолій Григорович, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, професор кафедри культурології;

кандидат філософських наук, доцент Прилуцька Алла Євгенівна, Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут», завідувач кафедри культурології та документознавства.

Захист відбудеться « 1 » .жовтня. 2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 у Харківський державній академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4, Мала зала.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4.

Автореферат розісланий « 21 » серпня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Д. Панков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю осмислення та відродження художньої спадщини, духовних традицій вітчизняної культури. Нині найменше дослідженою залишається культура України першої третини ХХ ст. Політична нестабільність у Російській імперії початку ХХ ст. спричинила виникнення та занепад численних мистецьких напрямів, різних стилів і жанрів, що є доволі складним явищем для окремого етапного аналізу. Політика більшовицької влади 1920 - початку 1930-х рр. в Україні була непритаманною для подальшої спрямованості радянського культурного будівництва, що спричинило однобічне та тенденційне висвітлення мистецьких процесів того періоду в продержавній публіцистиці майже до 1990-х рр. Спрямованість на національне відродження, притаманна державній політиці з отриманням Україною незалежності, сприяла активізації вітчизняної наукової думки в контексті вивчення та критичної оцінки набутого досвіду.

У численних публікаціях останніх десятиріч містяться матеріали, які сприяють об'єктивній оцінці різноманітних явищ вітчизняної художньої культури радянського періоду, заповненню історичних та фактологічних лакун, відродженню та реабілітації визначних особистостей. Активна пошукова діяльність українських науковців в історико-культурологічному напрямі все ж залишає нині багато нерозкритих питань, одне з яких пов'язане з функціонуванням театрів малих форм у Харкові - провідному вітчизняному культурному центрі першої третини ХХ ст.

Ситуація, яка склалася в українському театральному мистецтві на початку ХХ ст. свідчить, що специфіка експериментів і пошуків зумовлювалася регіональними, соціокультурними, політичними й іншими чинниками. Зрушення, що відбувалися в мистецькому житті Харкова (виникнення нових колективів, ідейно-художні та естетичні пошуки, зародження нових форм), свідчать про неабияку динамічність театральної культури міста. Взаємозбагачення національних традицій і шкіл, художніх напрямів та виконавських манер, поліфункціонування культур поступово змінили вигляд міста, перетворивши його на великий культурний центр європейського зразка.

Значну роль у формуванні культурної специфіки Харкова першої третини ХХ століття відіграли й театри малих форм різних типів. Їх діяльність щільно пов'язана з процесами демократизації та політизації, формуванням нових жанрів малої драматургії. Комунікативність театрів малих форм, їх прямий вихід на щонайширшу аудиторію були незрівнянно вищими, аніж у будь-якому іншому виді драматичного мистецтва. Разом з тим, аналіз діяльності театрів малих форм Харкова не ставав об'єктом мистецтвознавчого або культурологічного дослідження.

Отже, актуальність дослідження зумовлюється вагомими чинниками, а саме:

- необхідністю освоєння і збереження культурної спадщини Харкова першої третини ХХ ст., вивчення та переосмислення культурологічних процесів у місті, складовою яких була діяльність театрів малих форм;

- відсутністю мистецтвознавчих досліджень, які б розкривали феномен театрів малих форм міста;

- можливістю практичного використання досвіду театрів малих форм у сучасному театрі та у вихованні сучасного актора у вищій школі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі культурології Харківської державної академії культури (ХДАК) згідно з базовою темою «Проблеми історії та теорії культури» та науково-дослідницькою темою кафедри режисури «Становлення та розвиток педагогічних принципів театральної школи Леся Курбаса». Робота узгоджена з «Тематичним планом наукових досліджень кафедр Харківської державної академії культури на період 2006-2010 рр.», затвердженим ученою радою ХДАК (протокол № 8 від 27. 02. 2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації - визначити головні тенденції розвитку мистецтва малих форм Харкова в конкретний історичний період та розкрити специфіку їх функціонування в соціокультурному контексті.

Для досягнення поставленої мети в дослідженні передбачено вирішення таких завдань:

- простежити основні напрями вивчення театрів малих форм у мистецтвознавчих і культурологічних джерелах;

- з'ясувати етимологію поняття «театр малих форм»;

- описати та систематизувати малі форми драматургії як основу репертуару театрів малих форм Харкова зазначеного періоду;

- простежити специфіку впливу соціально-політичних умов на функціонування театрів малих форм Харкова;

- дослідити основні етапи та тенденції становлення і розвитку театрів малих форм у Харкові в означений період;

- здійснити класифікацію театрів малих форм Харкова першої третини ХХ століття та визначити їх типологічні особливості;

- охарактеризувати творчу діяльність провідних представників театрів малих форм Харкова.

Об'єкт дослідження - театри малих форм у контексті культурного розвитку.

Предмет дослідження - харківські театри малих форм у контексті культурного розвитку міста першої третини ХХ століття.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є культурологічний підхід до розкриття проблеми. Стратегію обраного наукового дослідження визначає системно-діяльнісний підхід до виявлення специфічних ознак театру малих форм як структури, що репрезентує специфічну систему норм, та до розкриття процесу розвитку культури в цілому і театрального мистецтва зокрема. Провідним у дослідженні специфіки акторсько-режисерської діяльності харківських театрів мініатюр став структурно-функціональний підхід. Методологічні прийоми дослідження також ґрунтуються на діахронічному, синхронічному, порівняльно-історичному, історико-генетичному підходах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше здійснено комплексний культурологічний аналіз джерел мистецтва малих форм Харкова:

- на основі критичного осмислення й узагальнення спеціалізованої літератури та досі не вивчених архівних джерел і документів здійснена наукова реконструкція театральної топографії міста, назв і репертуару більшості театрів малих форм, творчих складів труп першої третини ХХ ст.;

- виявлена жанрова специфіка «театру малих форм» як розважального різновиду театрального мистецтва та визначена система репрезентативних норм жанру;

- здійснена періодизація процесу становлення театрів малих форм у Харкові в контексті соціально-політичних подій;

- визначені механізми соціокультурного функціонування театрів малих форм в особливих історичних умовах Харкова, розкриті зв'язки змістовної сторони їхніх вистав з соціальними та культурними проблемами епохи;

- проведена класифікація театрів малих форм Харкова за характерними ознаками функціонування в різні періоди;

- виявлена роль особистості в процесі формування специфіки репрезентації малих форм драматургії на харківській сцені в контексті аналізу творчості Д. Гутмана, П. Ільїна, С. Сарматова, І. Пельтцера, Я. Бортника та ін.;

- продовжено дослідження театральної культури Харкова кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення дисертації можуть бути використані в науковій, педагогічній і творчій діяльності. Матеріали праці сприятимуть подальшим дослідженням у галузі вітчизняної культури та мистецтва. Результати і висновки дисертації можуть бути залучені для підготовки лекційних курсів з історії та теорії театру й естради, навчальних посібників і методичних розробок для студентів мистецьких ВНЗ. Репертуар, форми і методи роботи театрів малих форм Харкова, проаналізовані в даній роботі, можуть бути використані в практичній репрезентативній діяльності сучасних театрів-студій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження викладено й обговорено на 9 наукових конференціях. Серед них - міжнародні конференції: «Постать митця у художньому часо-просторі» (Харківський державний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського, 2008); «Четырнадцатые международные чтения молодых ученых памяти Л.Я. Лившица» (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2009); всеукраїнські: «Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття» (Харківська державна академія культури 2005, 2006, 2007, 2008, 2009; Четверті та П'яті мистецтвознавчі читання «Драма, вистава, глядач» (Харківська державна академія культури, 2006, 2008). Концепція, наукові положення і текст дисертаційного дослідження обговорені на кафедрі культурології Харківської державної академії культури.

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 11 публікаціях: 4 статтях у виданнях, затверджених ВАК України, та 7 тезах і матеріалах доповідей на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (413 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 207 сторінок, основний текст поданий на 167 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, викладено зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами, сформульовано мету і завдання дисертаційного дослідження, визначено об'єкт і предмет дослідження, методологічні засади, розкрито наукову новизну роботи, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; подаються відомості про апробацію результатів дослідження та перелік публікацій автора.

У першому розділі «Стан наукової розробки теми та методи дослідження» розкрито стан вивченості теми, аналізується література з даного питання, визначається концепція, джерельна база, методологія і методи дослідження.

У підрозділі 1.1. подано стислий огляд наукових праць з проблематики дослідження, визначені важливі для роботи джерела з історії театру України та Харкова; систематизовано й проаналізовано розвиток вивчення театрів малих форм Харкова у вітчизняному мистецтвознавстві, в результаті чого встановлено його не висвітлення науковою спільнотою. Встановлено, що головним джерелом накопичення матеріалу, який стосується історії харківських театрів малих форм, стали місцева преса й архівні матеріали, де знайшла відображення динаміка становлення, розвитку та занепаду даного виду театрів. Цей матеріал залучається до наукового обігу вперше та може використовуватися в подальших дослідженнях культурно-мистецьких процесів.

У підрозділі 2.2. визначено чинний методологічний інструментарій дослідження, основою якого є культурологічний підхід, що дозволяє розглянути діяльність театрів малих форм у культурному контексті даного часу. У дослідженні театр малих форм розглядається як система, специфіку якої створюють особистості - виконавці конкретних професійних функцій (драматург, режисер, актор, художник, композитор та ін.), а діяльність кожної з них спрямована на функціонування системи в цілому. Такий розгляд став можливим завдяки застосуванню системно-діяльнісного підходу. Системний підхід, який розглядає культуру як цілісний складно організований механізм, дозволив інтегрувати досліджуваний матеріал, що був накопичений різними галузями гуманітарних знань, та провести аналіз конкретно-історичного періоду в парадигмі культурного розвитку. Структурно-функціональний підхід, спрямований на відокремлення структурних елементів і визначення їх функції в системі, надав можливість провести критичний аналіз джерел за принципом історизму й узагальнень. Використання діахронічного підходу надало можливість викласти явища, факти та події вітчизняної культури, розглянуті в дослідженні, у хронологічній послідовності. Синхронічний підхід, який вивчає об'єкт в одному вибраному проміжку часу без звернення до історичної перспективи, дозволив поглянути на діяльність театрів малих форм Харкова з різних сторін. Обрані наукові методи та принципи дали змогу вирішити поставлені завдання, отримати результати й сформулювати висновки дослідження.

Другий розділ «Основні аспекти виникнення, розвитку і трансформації театрів малих форм Харкова» складається з двох підрозділів, у яких охарактеризовано етапи і тенденції розвитку театрів малих форм у місті в період з 1900 по 1922 рр.

У підрозділі 2.1. «Ґенеза театрів малих форм у Харкові» простежується процес зародження наприкінці ХІХ ст. та становлення театрально-мініатюрного руху до 1917 р. в одному з культурних центрів Російської імперії. З'ясована етимологія поняття «театр малих форм» на основі аналізу еволюції комедії як нормативної системи.

У підрозділі 2.2. «Харківські театри малих форм у 1918-1922 роках» виявлені чинники стрімкого поширення в місті театрів малих форм та їх поступового занепаду. У зазначений період характерною ознакою харківського культурного життя була концентрація мистецьких сил: відомі митці, які в буремний час шукали спокійного життя, залишали російські столиці та, дорогою до Європи, на певний час зупинялися в Харкові, урізноманітнюючи, зокрема, театральне життя міста. У таких обставинах роль великих драматичних театрів як клубів спілкування мистецького бомонду взяли на себе театри малих форм, що забезпечило їх стрімке поширення. Надалі введення в країні нової економічної політики (НЕП) також сприяло активізації діяльності театрів малих форм. Наголошується, що в означений період власники розважальних закладів керувалися лише комерційною вигодою, творчий аспект для них не мав значення.

У висновках до 2 розділу зазначається, що ґенеза театрів малих форм у Харкові пов'язана з культивуванням у місцевому побуті різноманітних форм забезпечення дозвілля масової публіки, які складалися в європейській культурі протягом попередніх століть. Культурними осередками, де розпочалося структурне формування театрів малих форм Харкова, стали розважальні сади, які функціонували як комерційні заклади, спрямовані на забезпечення дозвілля масової публіки в різних проявах: від організації пунктів харчування до культурних заходів.

Театральне мистецтво в розважальних садах Харкова спочатку було представлене класичними драматичними і музично-драматичними творами (повністю або у вигляді окремих сцен) та комедійними малими формами (фарс, оперета, водевіль тощо) в постановці місцевих і гастролюючих професійних театральних труп. Крім того, в розважальних садах практикувалися різноманітні програми дивертисментного типу. На тлі трансформації репертуарної політики (поступове нівелювання серйозних драматичних творів, акцент на малих комедійних формах та поєднання в одній програмі з ними номерів дивертисментного типу) на початку ХХ століття відбувалося формування театральних труп як складових структури розважальних садів, а надалі - як окремих розважальних закладів.

Доведено, що харківські театри мініатюр та артистичні кабаре 1909-1919 рр. у репертуарі й виражальних засобах найчастіше наслідували російські. Але завдяки таким акторам і режисерам, як П. Ільїн, Є. Чигиринський, Д. Гутман, С. Сарматов, І. Пельтцер, В. Хенкін вони не просто копіювали столичні програми, а й вносили у вистави особливості власної індивідуальності.

Визначено, що в дожовтневий період сценічне осмислення жанрів малих форм здійснювалося у двох напрямах. Перший був пов'язаний з творчими пошуками нових засобів утілення художнього образу. Інший - з експериментами стосовно побудування дивертисментних програм. Цей зв'язок полягав не тільки в тому, що естрадні номери входили в програму деяких театрів мініатюр, але й у тому, що стисла форма спектаклів вимагала іншого репертуару, яскравішого, помітнішого втілення драматургії, іншої форми акторської гри. Залежно від того, хто керував театрами, вони намагалися йти шляхом виявлення цієї естрадної специфіки, або зверталися до бульварного репертуару.

Третій розділ «Творчі пошуки театрів малих форм Харкова (1920-1930-ті роки)» складається з чотирьох підрозділів, в яких охарактеризовано етапи і тенденції розвитку театрів малих форм у Харкові з 1923 до початку 1930-х рр.

У підрозділі 3.1. «Передумови виникнення стаціонарного театру малих форм» встановлено, що на початковому етапі, радянська влада надавала можливість митцям самостійно вирішувати творчі питання щодо висвітлення подій того часу в контексті більшовицької ідеології. Тобто специфіка функціонування театрів малих форм у Харкові у вигляді агітаційних театрів визначалася творчими пошуками шляхів і засобів відтворення в сатиричній формі актуальних суспільних проблем. Простежується традиційне для периферійних театрів малих форм «Живих газет», «Синіх блуз», ТРОМів копіювання специфіки використання репрезентативних норм подібними московськими та ленінградськими закладами. Посилення утисків більшовицької влади на культурну сферу, що, зокрема, стосовно театрів малих форм виявилося в запровадженні сценарних шаблонів як норм репрезентації, спричинило поступове нівелювання імпровізаційності як характерної риси акторів подібних закладів, що суттєво відрізняло їх від драматичних акторів. Разом з тим, залишилися незмінними такі характерні ознаки, як використання символістських масок, гіперболізація, плакатність, загострення руху та жесту при відтворенні сценічного образу.

Специфікою функціонування харківських театрів малих форм зазначеного періоду є постійний акторський склад та, як наслідок, наявність режисера. Але формування акторського складу агіттеатрів на основі студентської та робітничої молоді спричинило дилетантизм стосовно використання системи репрезентативних норм професійної акторської діяльності. Спрямованість на висвітлення актуальних проблем повсякденного життя тогочасного суспільства, що вимагало постійних змін сюжетів, зумовила репертуарну проблему, яку постійні режисери агіттеатрів, здебільшого дилетанти в театральній справі, не спроможні були вирішити.

У підрозділі 3.2. «Мистецькі засади та репертуарні принципи театру «Веселий Пролетар»» доведено, що створення харківського театру «Веселий Пролетар» ознаменувало початок другого етапу становлення заідеологізованих театрів малих форм. Функціонування «Веселого Пролетаря» на певному етапі відповідало вимогам більшовицької влади в умовах культурної революції. З одного боку, театр мав професійний режисерсько-акторський склад, художнє керівництво яким здійснювали видатні театральні митці; з іншого - діяльність «Веселого Пролетаря» була спрямована на «окультурення» робітничих мас: виконавством він задовольняв естетичні потреби глядацької аудиторії; створенням репертуару забезпечував репрезентативним матеріалом самодіяльні драматичні гуртки; методичною допомогою сприяв прищепленню необхідних навичок відтворення ідеологічно спрямованого матеріалу. Репертуар театру складають також твори сучасних, переважно місцевих, українських авторів: О. Вишні, В. Чечв'янського, Антоші Ко, Ю. Вухналя, В. Ярошенка, М. Левицького, українських класиків та російських авторів.

Підрозділ 3.3. «Діяльність театру «Веселий Пролетар» у гастрольних умовах» доводить, що гастрольні подорожі «Веселого Пролетаря» мали різновекторні наслідки: з одного боку, своїми виступами театр здійснював морально-виховний вплив на робітничі маси українських індустріальних центрів, але культурних провінцій, за його прикладом створювалися самодіяльні театри малих форм у Києві, Одесі, Полтаві, Дніпропетровську, Запоріжжі, Донбасі; з іншого - трупа вела пошуки норм проведення театрально-естрадних заходів у непристосованих умовах, що сприяло відшліфуванню майстерності всіх учасників колективу: акторів, режисерів, художників-оформлювачів.

У підрозділі 3.4. «ТЕМАФОРівський рух як складова мистецького життя Харківщини кінця 1920 - початку 1930-х рр.» проаналізовано творчу діяльність театрів малих форм (скорочена назва ТЕМАФОРи вживалася в означений період у пресі) в контексті культурного життя Харкова другого десятиліття ХХ століття. Виявлено, що професійна діяльність театру «Веселий Пролетар» сприяла створенню театрів подібного типу в самодіяльному середовищі на підприємствах міста та інших культурних і промислових центрів України: Києва, Одеси, Полтави, Дніпропетровська, Запоріжжя, Донбасу. ТЕМАФОРи залишили яскравий слід у літописі радянського сценічного мистецтва та стали своєрідними творчими лабораторіями, в яких велися пошуки нових прийомів і засобів утілення мистецтва малих форм.

репертуарний харківський театр малий

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено основні результати дослідження.

1. Виявлено та простежено провідні напрями дослідження жанру малих форм:

- вивчення різноманітних форм малої драматургії (І. Давидова, Б.Докутович);

- дослідження розвитку театрів малих форм через теоретичне обґрунтування та методику побудови естрадного спектаклю (С.Клітін);

- дослідження мистецтва малих форм через специфіку жанрів, репертуару та творчості окремих виконавців театрів малих форм (Л. Тихвінська, Є. Уварова);

- огляд діяльності театрів малих форм Харкова в конкретний історичний період як відображення творчого життя міста (архівні матеріали та періодичні видання відповідного періоду).

2. Визначено, що характерною жанровою особливістю «театру малих форм» як різновиду театрального мистецтва є розважальна спрямованість у контексті висміювання людських пороків, що зумовлює специфіку відтворення культурної традиції в малих формах. Основними типами малих форм є інтермедія (короткі сценки з визначеним сюжетом) та дивертисмент (збірка номерів розважального характеру, не пов'язаних сюжетом). Специфіка «театру малих форм» як процесу простежується в поступовому зміщенні акценту при створенні вистав з інтермедійного на дивертисментний тип, який є основою побудови естрадної програми. Тобто еволюція театрів малих форм, яка розпочалася в межах драматичного театру, спричинила до формування в 1920-х рр. нового мистецтва - естрадного, - що доводиться науковими дослідженнями. Таким чином, театр малих форм є етапним явищем.

3. Доведено, що трансформація різновиду театрального мистецтва в естрадне пов'язана з формуванням нової специфічної системи норм відтворення культурної традиції. Систему репрезентативних норм жанру «театр малих форм» склали:

– репертуар: інтермедійний (водевіль, оперета, скетч, гротеск, та ін.) та дивертисментний (пісні, танці, пародії, сольні виступи, естрадні монологи та ін.) типи малих форм;

– акторська специфіка відтворення сценічного образу: універсалізм, комунікабельність, плакатність, гіперболізація, імпровізаційність;

– режисерська специфіка створення вистави: професійність компонування підготовлених номерів у єдине цілісне видовище, звернення до тогочасних актуальних тем, виявлення змісту через майстерність артиста, зовнішня візуалізація дійства, синтез слова, музики, пластики, хореографії;

– художнє оформлення: лаконічність і виразність, простота і компактність монтування;

– естетичні засади: злободенність тематичного матеріалу, вільне (імпровізаційне), порівняно з естетикою драматичного театру, ставлення до авторського тексту, розуміння публіки як дієвої (часто навіть активної) складової спектаклю.

4. Визначено, що злободенна спрямованість тематичного матеріалу театрів малих форм зумовлює їх безпосередню залежність від особливостей суспільного життя. Це підтверджує періодизація процесу становлення театрів малих форм у Харкові:

– кінець ХІХ ст. - 1917 - зародження і становлення театрально-мініатюрного руху, яке характеризується творчими пошуками та театральними експериментами;

– 1918-1922 - стрімке поширення театрів малих форм і їх поступовий занепад, пов'язаний з еміграційними процесами в середовищі художньої інтелігенції колишньої Російської імперії, котра через політичні обставини опинилася на деякий час у Харкові;

- 1923 - поч. 1930-х рр. - зародження та розвиток ТЕМАФОРівського руху, який характеризується ідеологізацією репертуару.

5. Простежені характерні ознаки першого періоду становлення театрів малих форм у Харкові, які полягають у поступовому виокремленні з певної структури в специфічний заклад. Цей процес пов'язаний з функціонуванням розважальних садів як комерційних структур, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля мас. У межах функціонування цих розважальних закладів на різних майданчиках окремими артистичними групами здійснювалася репрезентація великої драматургії (здебільшого у вигляді окремих сцен) і малих форм інтермедійного та дивертисментного типу. Поступово при розважальних садах сформувалися театральні трупи, що виступали на окремому майданчику з програмами, в яких поєднувалися вищезазначені форми.

6. Виявлено, що з 1909 р. в Харкові започатковані театри, вистави в яких будувалися на основі поєднання (сюжетного і безсюжетного) малих форм інтермедійного та дивертисментного типів, що є принципом формування естрадної програми. Простежена диференціація у формуванні акторських труп:

- об'єднання артистів, котрі після праці на основному місці роботи збиралися для відпочинку («Голубой глаз», «Подвал актеров»);

- студії, для функціонування яких характерна, крім виконавської діяльності, спрямованість на виховання репрезентантів системи норм жанру малих форм («Сценическая студия», «Художественный цех»);

- акторські трупи, діяльність яких була засобом матеріального забезпечення через задоволення уподобань публіки (театри мініатюр С. Сарматова, І. Пельтцера та ін.).

Спрямованість творчих пошуків цих закладів зумовлена характерними діяльнісними рисами їх керівників, серед яких були як творчі особистості (Д. Гутман, П. Ільїн, І. Пельтцер та ін.), так і комерсанти (В. Жаткін, С. Сарматов та ін.).

7. Простежені характерні ознаки другого етапу становлення театрів малих форм у Харкові, які пов'язані зі специфікою періоду «визвольних змагань». Політичні негаразди в країні спричинили міграцію мистецьких сил колишньої Російської імперії, багато з представників яких на певний час обирали Харків тимчасовим містом перебування. У зв'язку з цим місцеві театри малих форм будували, здебільшого, свої програми як дивертисменти, які складалися з виступів популярних місцевих та заїжджих артистів. Така специфіка програм зумовлювала відсутність режисера, а загальне поєднання вистави здійснювалося за допомогою конферансу, що спричинило активний розвиток цього жанрового різновиду.

8. Визначені специфічні особливості третього періоду функціонування театрів малих форм у Харкові, які полягають у заідеологізованості репертуару цих закладів. Культурна політика більшовицької влади спричинила поступове нівелювання імпровізаційності як характерної ознаки акторського амплуа при репрезентації малих форм драматургії. Дилетантський режисерсько-акторський склад агітаційних театрів виявив проблему якості використання репрезентативних норм акторської діяльності, що зумовило організацію професійного театру малих форм як пошуково-методичного центру зі створення відповідного ідеологічного репертуару та інструктивних матеріалів щодо режисерсько-акторської діяльності з відтворення малої драматургії в самодіяльних театральних гуртках.

9. Виявлені характерні ознаки функціонування театру малих форм «Веселий Пролетар» як першого професійного виконавсько-навчально-методичного центру в умовах більшовицької влади. Наслідування ідейних і художніх принципів театру «Березіль» зумовлене безпосередньою участю в житті «Веселого Пролетаря» березільців: Л. Курбаса (мистецький керівник), Я. Бортника (художній керівник і режисер) та інших режисерів і акторів. Ідеологічна спрямованість діяльності «Веселого Пролетаря» зумовлена злободенністю тематичного матеріалу, на якому основувався репертуар театру, та вимогами політичної влади в галузі культури і мистецтва. Під час політичного керівництва М. Скрипника творчі пошуки режисерського складу харківського театру малих форм задовольняли владу. Тоталітарна трансформація більшовицького режиму спричинила унеможливлення у творчості імпровізаційності, демократичного тлумачення подій тогочасного суспільного життя, відходу від інструктивних шаблонів, що залишалося притаманним творчості трупи «Веселого Пролетаря» на початку 1930-х рр. Такий антагонізм спричинив припинення діяльності професійного театру малих форм у Харкові та згортання самодіяльного театрально-мініатюрного руху.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Галонська О. I. Творчi пошуки театру малих форм "Веселий пролетар" / О. I. Галонська // Культура України : зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури. -- Х., 2008. -- Вип. 22. -- С. 152-164.

2. Галонська О. I. Харківський театр «Веселий Пролетар» на Всесоюзній Олімпіаді мистецтв у Москві / О. І. Галонська // Культура України : зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури. -- Х., 2009. -- Вип. 26. -- С. 176-185.

3. Галонська О. І. Режисер Януарій Бортник: шляхи формування світоглядно-мистецьких поглядів та переконань / О. І. Галонська // Культура народів Причорномор'я : зб. наук. пр. / Кримс. наук. центр нац. академії наук, Таврич. нац. ун-т ім. В. Вернадського, Міжвузівський центр «Крим», 2009. -- Вип. 154. -- С. 78-83.

4. Галонська О. I. ТЕМАФОРівський рух як складова частина мистецького життя Харківщини кінця 1920-х початку 1930-х рр. / О. I. Галонська // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв : зб. наук. пр. -- Х. : ХДАДМ, 2009. -- № 9. -- С. 3-21.

5. Галонська О. I. Драматургія українського модерну крізь призму сучасності / О. I. Галонська // Культура та iнформацiйне суспільство ХХI століття : матеріали наук. конф. молодих учених, 17-19 квiт. 2002 р. / Харк. держ. акад. культури. -- Х., 2002. -- С. 88-89.

6. Галонська О. I. Станція фіксації та систематизації досвіду мистецького об'єднання «Березіль» / О. I. Галонська // Культура та iнформацiйне суспільство ХХI століття : матеріали наук. конф. молодих учених, 22-23 квiт. 2004 р. / Харк. держ. акад. культури. -- Х., 2004. -- С. 140-141.

7. Галонська О. I. Театри малих форм Харкова початку ХХ століття (1917-1934 рр.) / О. I. Галонська // Культура та iнформацiйне суспільство ХХI століття : матеріали наук. конф. молодих учених, 25-26 квiт. 2006 р. / Харк. держ. акад. культури. -- Х., 2006. -- С. 191.

8. Галонська О. I. Театр "Веселий Пролетар" у Харкові -- якісно нове явище початку ХХ ст. / О. I. Галонська // Культура та iнформацiйне суспільство ХХI століття : матеріали наук. конф. молодих учених, 24-25 квiт. 2007 р. / Харк. держ. акад. культури. -- Х., 2007. -- С. 194-195.

9. Галонська О. I. Характерні ознаки органiзацiї сценічної дії i драматургії в театрі малих форм / О. I. Галонська // Культура та iнформацiйне суспільство ХХI століття : матеріали всеукр. наук.-теорет. конф. молодих учених, 24-25 квiт. 2008 р. / Харк. держ. акад. культури. -- Х., 2008. -- С. 207-208.

10. Галонська О.І. Деякі проблеми малої драматургії / О. І. Галонська // Тринадцатые международные чтения молодых ученых памяти Л. Я. Лившица Харк. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди. -- 2009. -- С.24-25.

11. Галонська О. I. Художня специфіка мистецтва малих форм / О. I. Галонська // Культура та iнформацiйне суспільство ХХI століття : матеріали наук. конф. молодих учених, 23-24 квiт. 2009 р. / Харк. держ. акад. культури. Х., 2009. -- С. 196-197.

АНОТАЦІЇ

Галонська О.І. Театри малих форм в культурному контексті Харкова першої третини ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.04 - українська культура. - Харківська державна академія культури. - Харків, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню харківських театрів малих форм першої третини ХХ століття. Здійснено наукову реконструкцію театральної топографії Харкова, назв і репертуару більшості театрів малих форм, творчих складів труп першої третини ХХ ст.

Виявлено жанрову специфіку «театру малих форм» як розважального різновиду театрального мистецтва та визначена система репрезентативних норм жанру; визначені механізми соціокультурного функціонування театрів малих форм в особливих історичних умовах Харкова, розкриті зв'язки змістовної сторони їхніх вистав з соціальними і культурними проблемами епохи.

Визначена роль особистості в процесі формування специфіки репрезентації малих форм драматургії на харківській сцені в контексті аналізу творчості Д. Гутмана, П. Ільїна, С. Сарматова, І. Пельтцера, Я. Бортника та ін.

Ключові слова: театральна культура, культурне життя Харкова, розважальний заклад, театр малих форм, вистава, інтермедія, дивертисмент, режисура, акторська майстерність.

Галонская О.И. Театры малых форм в культурном контексте Харькова первой трети ХХ века. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 26.00.04 - украинская культура. - Харьковская государственная академия культуры. - Харьков, 2009.

Диссертация посвящена исследованию харьковских театров малых форм первой трети ХХ века. Выявлена жанровая специфика «театра малых форм» как развлекательной разновидности театрального искусства в контексте висмеивания человеческих пороков, определяющих специфику восстановления культурной традиции в малых формах.

Исследована специфика «театра малых форм» как процесса в поступательном смещении акцента при создании спектаклей с интермедийного на дивертисментный тип, лежащий в основе построения эстрадной программы, обуславливающей этапность «театра малых форм» на пути формирования эстрадного искусства. Доказано, что трансформация разновидности театрального искусства в эстрадное связана с формированием новой специфической системы норм отображения культурной традиции.

На основе критического осмысления и обобщения специализированной литературы и неизученных архивных материалов осуществлена научная реконструкция театральной топографии Харькова, названий и репертуара большинства театров малых форм, творческих составов и трупп первой трети ХХ в.

Осуществлена периодизация процесса становления театров малых форм Харкова в контексте социально-политических событий, определены механизмы социокультурного функционирования театров малых форм в особенных исторических условиях Харькова, раскрыто взаимосвязи содержательной части их спектаклей с социальными и культурными проблемами эпохи. Определена роль личности в процессе формирования специфики репрезентации малых форм драматургии на харьковской сцене в контексте анализа творчества Д. Гутмана, П. Ильина, С. Сарматова, И. Пельтцера, Я. Бортника и др.

Ключевые слова: театральная культура, культурная жизнь Харькова, развлекательное заведение, театр малых форм, спектакль, интермедия, дивертисмент, режиссура, актёрское мастерство.

Galonska O.I. Variety show theatres in the context of the first quarter of the XXth century. - Manuscript.

The thesis on obtaining the scientific degree of the Candidate of Art Study on the faculty 26.00.04 - Ukrainian Culture - The Kharkiv State Academy of Culture.

The present research is devoted to the study of variety show theatres of the first quarter of the XXth century. The scientific restoration of the theatrical geography of the city, the names of the performance of the majority creative theatre groups of the first quarter of the XXth century, were carried out in the present work. The genre specific feature of the variety show as an entertaining variety of the theatre art was revealed and the system of representing genre norms was discovered. There were also revealed techniques of the social and cultural variety show theatres work in the peculiar conditions of historical Kharkiv, the connections of the contents of the performances to the cultural and social problems of that epoch were researched.

The role of the individual in the process of formation of representing drama on the Kharkiv stages of variety show theatres in the context of creative work of D. Gutman, P. Ilin, S. Sarmatov, I. Peltzer, Y. Bortnik and others.

Key words: theatre culture, cultural life of Kharkiv, entertaining institution, variety show, performance, divertissement, intermedia, director art, actor art.

Размещено на Allbest.ur