Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство культури і туризму України

Харківська державна академія культури

УДК [785+82-192]091(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства

Рок-музика як соціокультурне явище

26.00.01 - теорія та історія культури

Откидач Володимир Миколайович

Харків 2008

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Пізнання будь-якого явища суспільного життя - складний ступеневий процес. Кожне історико-культурне явище є лише складовою цілісної системи соціальної інформації та художньої практики. Культура - це спосіб функціонування й відтворення соціального буття, ставлення людей до свого часу, сформованих ціннісних норм, праці та дозвілля зумовлює вирішення проблем традицій і новацій, консерватизму й прогресу. Процес опанування художньої спадщини, зазвичай, супроводжується переосмисленням того чи іншого її надбання. Саме таким надбанням і стала рок-музика.

Соціокультурні процеси, що відбувалися в другій половині ХХ ст., пов'язані з пошуками духовних підвалин подальшого суспільного та культурного розвитку. Ґрунтовна переоцінка культурних цінностей, зниження духовного рівня, домінування матеріальних потреб - усе це значною мірою сприяло відчуженню молоді від загальнолюдських цінностей, орієнтації на псевдодуховність, зокрема на споживання низькопробної музики. Все це зумовило необхідність дослідження такого феномену другої половини ХХ ст. як рок-музика.

Рок-музика із часу свого виникнення (1950-ті рр.) завоювала за порівняно невеликий історичний термін величезну популярність у всьому світі. Маючи оригінальний, яскраво індивідуалізований комплекс музично-виразних засобів, вона стала також явищем соціального характеру. Це сталося завдяки тому, що в другій половині XX ст. інтеграційні економічні, політичні, соціально-культурні процеси поширилися не тільки на окремі країни, регіони, а й на все людство і стали чинниками всесвітньої історії. Вони сприяли розвиткові та взаємозбагаченню зв'язків між народами у сфері художньої культури, зокрема рок-музики.

Кардинальні зміни у функціонування рок-музики внесли новітні технології та розробки в галузі електроніки, звукозаписуючої та звуковідтворюючої техніки, музичної акустики, нових технологій у шоу-бізнесі та розважальній індустрії. Поширення всіх цих складових на рок-виконавство зумовило необхідність активного формування відповідного середовища, створення належної інфраструктури, а саме: інституту продюсерства, менеджерів у галузі звукозапису, концертно-гастрольної діяльності, відповідних структур підтримки, моніторингу, реклами тощо, що виявилося у створенні рок-клубів, різноманітних об'єднань фанів, випуску друкованої продукції (рок-енциклопедії, журнали, постери), організації фестивалів, конкурсів, різноманітної системи заохочень та нагород.

У зв'язку з цим виникає нагальна необхідність осмислення багатьох мистецвознавчих та культурологічних проблем, пов'язаних із рок-виконавством, з'ясування сутності даного феномену, його наукового аналізу, визначення свого місця в сучасній художній культурі. На наш погляд, рок-музика постала і як соціокультурний рушій, який керував багатьма процесами, перш за все, в молодіжному середовищі, в психології та поведінці молоді. Незважаючи на майже шістдесятилітню історію існування року, ставлення до нього й понині відзначається широким спектром позицій: від визнання його значним соціокультурним явищем до заперечення самої думки про належність рок-музики до художньої сфери.

Вивчення процесу формування рок-культури можливе за умови розгляду аспектів, пов'язаних із взаємовпливом і взаємозбагаченням різних етнічних, національних форм рок-музики в контексті світової культури. Цим значною мірою визначається актуальність дисертаційної роботи, що зумовлена нагальною необхідністю вирішення проблематики міжкультурних зв'язків у сфері рок-культури.

Зважаючи на вищеозначене, вважаємо доцільним узагальнити епістемологічний досвід рок-виконавства, визначити його найстійкіші культурно-естетичні стереотипи, і під цим кутом зору осмислити як відомі явища рок-музики, так і ті, що не достатньо висвітленні в науці. Емпіризм у цій галузі значною мірою вже вичерпав свої можливості, а тому проблема вивчення всього розмаїття рок-музики потребує активного теоретичного опрацювання.

Незважаючи на те, що існують дослідження, присвячені рок-музиці в різних аспектах, в її вивченні ще й нині бракує розвідок, спрямованих на висвітлення культурологічних та мистецтвознавчих складових. Протягом тривалого часу рок-музику не визнавала радянська наука, отже, не була матеріалом дослідження. Виник помітний розрив між художніми досягненнями рок-музики та теоретичним вивченням цього феномену. Сучасна наука не дала відповіді на принципово важливі питання щодо молодіжної музики, уподобань молоді, її світоглядних принципів та відповідних наслідків. Поза увагою фахівців залишалися культурологічний аспект рок-музики, її функціонування в соціокультурному середовищі. Рок-музика зазнавала впливу багатьох культурно-мистецьких явищ і, у свою чергу, сама чинила зворотний вплив, змінивши в багатьох випадках існуючі концепції розвитку художньої культури. Різноманітні прояви й особливості рок-виконавства, незважаючи на актуальність проблеми в теоретичному і методологічному аспектах, понині не були предметом окремого узагальнюючого дослідження. Свідченням цього є відсутність фундаментальних теоретико-методологічних праць з цієї тематики.

Резюмуючи та конкретизуючи викладене, констатуємо, що актуальність теми дослідження зумовлена декількома причинами.

По-перше, потребами соціокультурної практики, що підвищують попит на рефлексію феномену рок-виконавства.

По-друге, особливою значимістю в сучасних умовах переосмислення комплексу проблем, пов'язаних із розумінням специфіки рок-музики як цілісного феномену культури, її структури, виявлення на рівні різних соціальних утворень.

По-третє, необхідністю комплексного підходу до молодіжних музичних уподобань для оптимального врахування вже наявних результатів дослідження окремих аспектів рок-виконавства.

По-четверте, необхідністю з'ясування специфіки регіональних форм рок-музикування в контексті розвитку світової рок-культури.

Отже, означені вище чинники і зумовили вибір теми, об'єкта та предмета дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи Харківської державної академії культури на період 2006-2010 рр., затвердженим Ученою радою 27 лютого 2006 р. (пр. № 8). Обраний напрям дослідження пов'язаний також із реалізацією завдань кафедри культурології, спрямованих на вивчення світової художньої культури, розробку теоретичних моделей сучасної молодіжної культури.

Мета дослідження - виявлення специфіки рок-музики в умовах соціокультурної ситуації другої половини ХХ ст.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність послідовного вирішення таких завдань:

- проаналізувати сучасні праці, присвячені історії розвитку рок-музики;

- уточнити понятійний апарат сфери рок-виконавства;

- визначити соціокультурне значення рок-культури, виявивши шляхи її інтеграції до глобальних соціокультурних процесів;

- висвітлити процес становлення та розвитку рок-музики, визначити ступінь впливу на неї традицій, показати подальшу її взаємодію з різними видами мистецтва та художньої діяльності;

- виявити сутність, специфіку та психологічні умови функціонування рок-музики, дослідити її позитивний досвід;

- на основі порівняльного та текстологічного аналізу творів рок-музики визначити найголовніші культурні й естетичні особливості рок-виконавства, що набули ознак стійких соціокультурних стереотипів;

- проаналізувати складові рок-музики, обґрунтувавши її вплив на формування соціально-естетичних уподобань молоді;

- визначити й узагальнити основні виконавські засади рок-музики;

- обґрунтувати характер психоемоційного впливу творчості рок-груп на формування світоглядних орієнтирів молоді.

Об'єкт дослідження - рок-культура як соціальне, художнє явище.

Предмет дослідження - становлення, розвиток та засади функціонування рок-музики в художній культурі другої половини ХХ ст.

Методи дослідження. При визначенні методологічної бази дисертаційної роботи автор виходив з комплексного розв'язання проблеми, що припускає міждисциплінарний характер дослідження, а також певне дистанціювання від альтернативних, часто взаємозаперечних культурологічних дискурсів, течій і напрямів.

Для виявлення теоретико-методологічних засад функціонування рок-музики в дисертації використані положення філософської, культурологічної, соціологічної, мистецтвознавчої, педагогічної думки щодо об'єктивного процесу становленння теорій розвитку соціальних систем, їх трансформаційних змін (О. Карцева, О. Кукаркін, С. Можнягун, В. Молчанов, Б. Райнов, М. Сущенко, Т. Чередниченко, В. Шейко, В. Шестакова, Г. Шестаков).

При загальній орієнтації на науково обґрунтоване розуміння музично-розважальних процесів, умови їх виникнення й розвитку автор інтегрував факти й ідеї багатьох дослідників творчості інституцій мандрівних акторів і музикантів (І. Барщевський, О. Бєлкін, З. Власова, А. Газо, К. Іванов, А. Кирпичніков, Є. Кузнецов, П. Обрі, О. Фамінцин), легкої музики та музичної естради (Є. Гершуні, Ю. Дмитрієв, І. Куликова, Ю. Малишев, Л. Мархасьов, А. Сохор, Л. Ентеліс), музично-театральних жанрів розважального спрямування (П. Берков, В. Брянцева, В. Вайнер, Л. Данько, Л. Жукова, Е. Кампус, Т. Кудинова, Л. Міхеєва, І. Нестьєв, А. Орелович, І. Соллертинський, Ю. Станішевський, Л. Тихвинська, В. Тіпот, Є. Уварова, В. Фельзенштейн, М. Янковський, Б. Ярустовський).

Аналіз масиву літератури про авторську пісню (Ю. Андрєєв, Л. Бєлєнький, С. Бірюкова, Н. Вайнонен, Є. Некрасов, Б. Савченко) та джаз (Є. Барбан, О. Баташов, Д. Коллієр, В. Конен, В. Мисовський, Х. Муракамі, Є. Овчинников, В. Озеров, Ю. Панасьє, У. Сарджент, В. Фейєртаг) сприяв розумінню теоретичних підвалин ґенези багатьох виконавських, формотворчих, стилістичних тощо процесів у майбутньому рок-виконавстві.

Теоретичним підґрунтям застосування наукових підходів до розуміння ґенези молодіжної культури були теорії виникнення молодіжних рухів протесту та результати таких досліджень у другій половини ХХ ст. (О. Байчоров, В. Бичков, О. Бричков, Ю. Давидов, Д. Житомирський, Ю. Замошкін, О. Запесоцький, І. Куликова, Н. Мотрошилова, М. Новинська, І. Роднянська), концепції та теорії молодіжної музичної культури (Б. Александров, Ю. Божко, Т. Голубєва, М. Добрюха, О. Житинський, Г. Забродін, О. Козлов, С. Коротков, І. Набок, О. Налоєв, М. Саркітов, І. Смирнов, А. Троїцький, Є. Федоров, О. Феофанов, І. Хижняк), концепції менеджменту в галузі культури, шоу-бізнесу та іміджелогії, новітні технології розважальної індустрії (Ю. Айзеншпіс, В. Горчакова, Л. Готовцев, О. Гриценко, В. Дряпіка, Т. Кондратьєва, В. Маценко, М. Поплавський, А. Руда, В. Солодовник, І. Столяров, Л. Якобсон).

Теоретико-методологічну базу дослідження склали культурологічні підходи та мистецтвознавчі концепції щодо розуміння загальних законів розвитку мистецтва взагалі (В. Ванслов, Б. Віппер, Л. Виготський, Л. Гінзбург, А. Гозенпуд, М. Каган) та музики зокрема (Б. Асаф'єв, В. Васіна-Гроссман, М. Гордійчук, Р. Грубер, Д. Кабалевський, Г. Левашова, Т. Ліванова, І. Ляшенко, Л. Мазель, В. Медушевський, Є. Назайкінський, І. Нестьєв, А. Сохор, В. Холопова, В. Цуккерман, Г. Шнєєрсон).

Для досягнення мети дисертаційного дослідження і вирішення поставлених завдань використано комплекс взаємодоповнюючих наукових методів, зокрема:

- історико-генетичний метод - для дослідження еволюції поглядів на проблему формування соціально-економічних та культурологічних засад у рок-виконавстві;

- соціокультурний - для аналізу історичних явищ, у рамках яких рок-музика розглядалася як результат творчої діяльності людини, так і продукт суспільних відносин;

- системний - для виявлення специфічних ознак оновлення та набуття нових властивостей рок-музики, осмислення сутності, змісту і перспектив її розвитку в контексті соціокультурного середовища;

- термінологічний - для вивчення наявного стану термінологічної системи, уточнення, удосконалення та розвитку нового понятійно-категоріального апарату;

- класифікаційний - для доповнення існуючої та створення нової класифікації джерельної бази рок-музики;

- порівняльний аналіз - для визначення загальних і специфічних особливостей розвитку соціокультурних аспектів діяльності рок-груп;

- емпіричні, діагностичні та прогностичні методи - для виявлення рівня готовності рок-культури до змін, зумовлених соціокультурною динамікою;

- методи наукового спостереження - для визначення загального та специфічного в процесі соціально-економічних і соціокультурних перетворень щодо проекції рок-музики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українському мистецтвознавстві здійснено комплексне теоретичне узагальнення соціокультурних аспектів функціонування рок-музики як суспільно важливої системи другої половини ХХ ст. у широкому історичному контексті, в контексті синтезу загальносвітових традицій та національної самобутності.

У дисертації сформовано й обґрунтовано положення, які конкретизують наукову новизну:

? зроблено спробу дослідження рок-музики як світового явища на тлі історико-культурної динаміки розвитку суспільства, визначення її цілісним явищем художньої культури;

? здійснено компаративний аналіз основних теоретичних концепцій і підходів до розуміння сутності рок-музики й особливостей її виявлення в молодіжній культурі, аргументовано авторський погляд на специфіку означеної проблеми, на основі чого запропоновано методологічний підхід до аналізу рок-виконавства, сутність якого полягає в коадаптації наукового і побутового підходів, кожний з яких має свої певні особливості в пізнанні феномену рок-музики;

? розроблено теоретичну концепцію рок-музики як цілісності, згідно з якою вона має подвійну природу, що передбачає єдність раціонального й ірраціонального начал; рок-музика як цілісність має свої архетипи, кожний з яких містить як раціональну, так й ірраціональну складову;

? набули подальшої наукової розробки концептуальні засади формування фундаментальної джерельної бази для всебічного вивчення ґенези рок-виконавства як у широкому міжнародному контексті, так і в його внутрішній динаміці розвитку.

? проаналізовано функціонування рок-музики як трансцендентного начала та її представленість на різних етапах культурно-історичного розвитку, показана соціокультурна динаміка;

? виявлені культурологічні, естетичні та соціально-психологічні основи рок-музики, яка посіла значне місце в художній культурі другої половини ХХ ст.

? обґрунтовано положення, що рок-музика найяскравіше відображена в молодіжній культурі, яка втілює загальнолюдські аспекти художньої культури і спрямована на розкриття внутрішнього світу людини;

? здійснено порівняльний аналіз двох типів рок-музикування (західного та радянського), показана їхня принципова відмінність і своєрідність проявів у культурно-історичному просторі;

? сформовано цілісне наукове уявлення про рок-музику як самобутню культурно-історичну спадщину і реальну базу для створення естетичних кодів у молодіжній культурі;

? проведено комплексне дослідження художніх явищ молодіжної культури на основі визначення культурно-естетичних універсалій, що відбилися як на рівні ознайомлення з творами рок-музики, так і на рівні засобів художньої виразності цих творів;

? удосконалено термінологічну систему дослідження, до наукового обігу введено значну кількість термінологічних одиниць, персоналій та інших інформаційних матеріалів, присвячених рок-музиці, використано бібліографічну літературу, що суттєво розширила уявлення про цей феномен молодіжної культури;

Водночас з цим подальшого розвитку набули:

? комплексне дослідження рок-музики як соціокультурного явища, історичні обставини виникнення рок-музики, особливості та чинники її розвитку;

? критичний аналіз і наукова оцінка молодіжних рухів під кутом зору рок-музики, її соціокультурної ефективності;

? аналіз окремих аспектів радянської рок-поезії, як обов'язкової константи функціонування рок-музики.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Дисертація є вагомим внеском в українське мистецтвознавство. Її теоретичне значення полягає у можливості використання наукових результатів для подальшого дослідження культуротворчих процесів другої половини ХХ ст., вивчення та прогнозування тенденцій розвитку сучасної молодіжної культури, а також для вироблення конкретних рекомендацій при формуванні державної політики у сфері культури, зокрема в молодіжному середовищі. В дисертаційній роботі закладено основи для подальших теоретичних досліджень рок-культури, результати яких сприятимуть поглибленому розумінню проблем феномену рок-виконавства та історії молодіжної культури.

Науково-практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що матеріали й теоретичні положення дисертації доцільно використовувати для розробки наукової концепції розвитку молодіжного дозвілля, координаційних програм формування світоглядних позицій молоді, реалізації масштабних соціокультурних проектів, у науковій роботі (культурологами, істориками та теоретиками мистецтва); вони допоможуть по-новому осмислити роль рок-музики в соціальному становленні молоді й заповнити існуючі прогалини в культурології та мистецтвознавстві.

У практичній площині результати дослідження відкривають конкретні можливості й засоби вдосконалення науково-дослідницької, наукової, комунікаційної роботи зі студентством, молоддю, керівниками відповідних творчих колективів.

Дисертаційне дослідження може виявитися корисним також для студентів, магістрів, аспірантів, викладачів музичних навчальних закладів, виконавців на музичних інструментах, що застосовуються в рок-музикуванні, істориків музики тощо. Воно посилить зацікавленість не тільки вищезазначеними питаннями, а й багатьма невирішеними проблемами, наприклад, вивчення законів еволюції молодіжної музики, характеру її зв'язку та співвідношення з природою художньої творчості і музичного сприйняття, специфікою рок-виконавства.

Головні положення дисертаційного дослідження можуть стати основою відповідних теоретичних курсів, що викладаються у вищих навчальних закладах зі спеціальностями “культурологія”, “музичне мистецтво”, “музичне мистецтво естради” та “театральне мистецтво”.

Результати наукового дослідження можуть використовуватися:

- для підготовки лекцій і семінарів, навчальних курсів з історії сучасної популярної музики, історії та теорії культури, світової художньої культури;

- як дидактичний матеріал на навчальних заняттях;

- для створення посібників, словників, каталогів, біобібліографічних покажчиків з проблематики рок-виконавства;

- для подальших наукових досліджень з питань молодіжної культури.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес, а також у наукову роботу студентів. Зокрема за матеріалами дисертації викладаються лекційні курси “Стилі та напрями сучасної музики” й “Історія музичної естради” в Харківській державній академії культури. Матеріали дисертації використовуються в практичній роботі Харківського обласного науково-методичного центру народної творчості, різних методологічних семінарів та курсів підвищення кваліфікації, що засвідчує акт про впровадження.

Простежені в роботі засоби функціонування та передачі естетичних традицій у молодіжній культурі можуть являти евристичну модель і для майбутніх культурологічних прогнозів та новітніх розробок у галузі естетичного виховання молоді.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, висновки та результати дослідження оприлюднено автором у доповідях на міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських та міжвузівських конференціях: “Актуальные вопросы патриотического и интернационального воспитания средствами культуры и искусства на современном этапе” (Республиканская научно-теоретическая конференция, Харьков, 1989); “Проблемы синтеза искусств” (Международная научно-практическая конференция, Тюмень, 1992); “Информационная культура личности: прошлое, настоящее, будущее” (Международная научно-теоретическая конференция, Краснодар, 1996); “Духовна культура в інформаційному суспільстві” (Міжнародна науково-теоретична конференція, Харків, 2002); “Соціокультурні комунікації в інформаційному суспільстві” (Міжнародна наукова конференція, Харків, 2003); “Традиційна народна культура: збереження самобутності в умовах глобалізації” (Міжнародна науково-практична конференція, Харків, 2004); “Педагогічні і рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля” (Міжнародна науково-практична конференція, Київ, 2004); “Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта: стан і перспективи” (Міжнародна наукова конференція, Харків, 2004); “Традиційна культура в умовах глобалізації: проблема наслідування культурного коду нації” (Міжнародна науково-практична конференція, Харків, 2006).

Висновки дисертаційного дослідження використовуються в проведенні навчальних занять, лекцій, спецкурсів у Харківській державній академії культури, застосовуються для розробки навчальних програм.

Текст дисертації, її основні наукові положення, висновки і рекомендації обговорено на засіданнях кафедри культурології, міжкафедрального науково-методологічного семінару Харківської державної академії культури.

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та результати дисертаційного дослідження відображені в 48 публікаціях. Серед них: одноосібна монографія (19,4 друк. арк.), 25 статей у наукових журналах (із них - 21 у фахових виданнях України з мистецтвознавства), глава в навчальному посібнику “Інформаційний сервіс в Інтернеті” (0,5 друк. арк.), одноосібний енциклопедичний словник “Музична естрада” (23 друк. арк.), 9 тез доповідей на міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських та міжвузівських конференціях, 11 навчальних програм та методичних рекомендацій.

Кандидатська дисертація на тему “Становлення оркестрового виконавства України в контексті розвитку національної художньої культури” захищена в 1997 р., її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура дисертаційної роботи, викладеної у двох томах, визначається метою, завданнями, логікою наукового дослідження. Перший том складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків і списку використаних джерел. Другий том містить додатки, що складаються з трьох основних частин: термінологія, персоналії, бібліографія. Обсяг дисертації без додатків - 370 сторінок, повний обсяг (з додатками) 663 сторінки. Список використаних джерел має 491 назву (32 сторінки).

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність і зв'язок з науковими програмами і планами, визначено мету і завдання, об'єкт і предмет, методологію і методи дослідження. Розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок дисертанта, наведено відомості про впровадження результатів дослідження, представлена апробація, публікації та структура дисертації.

Розділ 1 - “Ґенеза рок-музики в історичному та соціокультурному сенсах” - містить чотири підрозділи.

У першому підрозділові (1.1 Огляд літератури: стан дослідженості проблеми) розглядаються видання, присвячені вивченню рок-музики: від спроб усебічного аналізу даної проблеми, в основному з соціально-філософських, історичних, загальноестетичних позицій у контексті сучасної світової культури, до популярних статей і нарисів різних авторів у періодичних виданнях. Література, присвячена проблемі рок-виконавства, привертає увагу надзвичайною чисельністю та різноманітністю.

З огляду на соціокультурну динаміку перший підрозділ був умовно поділений на декілька окремих підпунктів. По-перше, ґенеза рок-музики простежується в народній творчості, інституціях мандрівних акторів та музикантів Західної Європи, скоморостві Східної Європи, легкій музиці, музично-театральних жанрах розважального спрямування, джазі, радянської рок-музики - в музичній естраді СРСР, авторській пісні. Відповідно, в наявній літературі за окресленими джерелами віднаходимо родинні риси з майбутньою рок-музикою. Починаючи з 1960-х рр. виникає великий масив літератури, присвячений рок-музиці, що і зумовило інші підходи до розуміння її ґенези.

Наявна література про мандрівних акторів і музикантів Середньовіччя (А. Газо, К. Іванов, П. Обрі) та східнослов'янських скоморохів (І. Барщевський, О. Бєлкін, З. Власова, А. Кирпичников, Є. Кузнєцов, О. Фамінцин) свідчить про високий рівень їх інструментальної музики, театралізації виступів. Саме ця театралізація стане своєріднім стрижнем побудови збірного театралізованого концерту на естраді, впливатиме на всі художньо-творчі процеси, що відбувалися на сцені, зокрема згодом й на пісенні фестивалі та рок-видовища. Інститути мандрівних акторів та музикантів повною мірою вважаємо першою сходинкою до розуміння багатьох суспільних процесів сьогодення, а тим більше в музичному мистецтві в цілому та рок-музиці зокрема.

Чимало праць присвячено легкій музиці та музичній естраді, де закладалося мистецтво естрадного співу, танцювальної музики, визрівали ростки концертно-гастрольної справи - усе, що згодом у властивому їй форматі використала й рок-музика (С. Воскресенський, Є. Гершуні, Ю. Дмитрієв, Л. Ентеліс, І. Куликова, Ю. Малишев, Л. Мархасьов, М. Поплавський, А. Сохор).

Музично-театральна галузь розважального спрямування мала свої особливості й ознаки. Ця пишнобарвна театралізованість була використана і наступними видами та жанрами видовищних мистецтв, зокрема музичною естрадою, рок- та поп-музикою (П. Бєрков, В. Брянцева, А. Володимирська, Л. Данько, Е. Кампус, Т. Кудінова, Л. Жукова, А. Орелович, І. Соллертинський, Ю. Станішевський, В. Тіпот, Є. Уварова, М. Янковський, Г. Ярон).

Нині видано достатньо літератури про авторську пісню: як самих авторів, так і про них, де також простежуються споріднені зв'язки з рок-музикою (Ю. Андрєєв, Є. Некрасов, Б. Савченко, А. Чуланов).

Існує величезний масив літератури про джаз, його різновиди, джерела, виконавців тощо. Рок-музика успадкувала від джазу танцювальність, імпровізаційність, інструментарій, певний драйв, що споглядається з різних літературних джерел (О. Баташов, Д. Коллієр, В. Конен, Є. Овчинніков, Ю. Панасьє, Л. Переверзєв, У. Сарджент, В. Фейєртаг).

Праці, присвячені проблемам рок-культури, були умовно поділені на три підрозділи: в першому рок-музика розглядалася як складова “масової культури” суспільства, в другому - як суттєвий елемент молодіжної музичної культури, в третьому - проаналізовані видання про окремих виконавців, групи, жанри, види, напрями і т.ін.

Автори праць, що стосуються “масової культури”, торкаються різноманітних проблем функціонування художньої культури, певна увага приділяється й рок-музиці (Р. Ероун, О. Карцева, О. Кукаркін, В. Молчанов, Е. Морен, М. Сущенко, Т. Чередниченко, Г. Шестаков).

Молодіжні рухи протесту 1960-х рр. - тема, за якою дослідники опублікували значну кількість праць, в яких зібраний і узагальнений величезний фактологічний матеріал, проведений усебічний аналіз різних аспектів протесту, який був однією із складових молодіжної культури (О. Байчоров, В. Бичков, В. Большаков, О. Бричков, Ю. Давидов, Д. Житомирський, М. Новинська, І. Роднянська).

У працях про молодіжну музичну культуру можна віднайти історичні дані про походження рок-музики, біографічні повідомлення про її зірок, деякі міркування щодо впливу рок-музики на музичні вподобання молоді, походження музичного інструментарію року, зв'язку останнього з науково-технічним прогресом (Т. Голубєва, О. Житинський, О. Запесоцький, І. Куликова, О. Орлова, А. Троїцький, Є. Федоров, О. Феофанов, Т. Чередниченко).

У третьому підрозділі аналізуються проблеми західної рок-культури, рок-середовища, рок-виконавства, молодіжних проблем у СРСР крізь призму рок-виконавства (Т. Голубєва, О. Житинський, О. Запесоцький, О. Козлов, С. Коротков, І. Набок, М. Саркітов та Ю. Божко, А. Троїцький, Є. Федоров, О. Феофанов, І. Хижняк, В. Яшкін). Існує чимало праць, присвячених творчості окремих виконавців або колективів (Б. Алібасов, К. Андерсен, О. Багір-Заде, Р. Бенсон, Р. Бенцієн, В. Бокарєв, Т. Воробйова, А. Дайняк, У. Кларксон, А. Макаревич, П. Подгородецький, О. Рибін, П. Уітмер).

Проведений детальний аналіз джерел та історіографії дозволив дійти висновку, що напрацьований значний доробок у дослідженні культури, розважальності, шоу-бізнесу, поп- та рок-музики. Однак понині відсутній системний аналіз історико-культурологічних концепцій еволюції рок-виконавства в умовах соціокультурного середовища, не розроблені методологічні підходи осмислення культурологічних трансформацій рок-культури в другій половині XX ст.

У другому підрозділові (1.2 Методологія дослідження) розглянута система наукових принципів, на основі яких базується дослідження. Визначаючи методологічну основу роботи, автор виходив із необхідності комплексного підходу щодо вивчення проблеми. Це дозволило спиратися на філософські, загальнонаукові та спеціальні методи й методики.

Методологічною основою дослідження є системний та історичний методи. Зокрема системний метод став методологічним способом пізнання мистецтвознавчих фактів, явищ, процесів. Історичний метод надав можливість зрозуміти та проаналізувати яскраві явища світової музичної культури, зокрема в рок-виконавстві, вивчити умови ґенези явища, відображення в ньому духу епохи та змін на всіх етапах його розвитку.

У своїй теоретичній основі дисертація ґрунтується на наукових здобутках радянських і зарубіжних істориків, музикознавців, культурологів, психологів. Дисертант намагався врахувати весь спектр підходів до розуміння рок-музики, які склалися в сучасній науці. Історичний фундамент дисертації склали праці, які порушують питання ґенези, становлення та розвитку джазового мистецтва як однієї з основних джерельних складових рок-музики (О. Баташов, Д. Коллієр, В. Конен, Є. Овчинников, Ю. Панасьє, У. Сарджент). Чимало праць присвячено молоді, дозвіллю, бунтівним настроям тощо (О. Байчоров, Д. Житомирський, О. Запесоцький, Н. Корихалова, К. Мяло, О. Орлова). Цікаві думки були висловлені авторами досліджень, які безпосередньо торкалися проблем рок-музики, її виникнення, естетики, впливу на молодь (Б. Александров, Ю. Божко, О. Житинський, Г. Забродін, О. Козлов, І. Набок, М. Саркитов, І. Смирнов, А. Троїцький, О. Феофанов, І. Хижняк).

Дисертаційна робота базувалася також на міждисциплінарному підході до вирішення завдань з комплексним використанням загальнонаукових та спеціальних методів, прийомів і засобів дослідження, апробованих історичною наукою, мистецтвознавством, музикознавством і культурологією. Основуючись на науковому доробкові попередників і сучасній методології досліджень, використано деякі мистецтвознавчі та культурологічні підходи до вирішення завдань дисертаційної роботи.

Третій підрозділ - 1.3 Джерельна база рок-музики в історичному та соціокультурному контекстах. Відповідно до послідовного аналізу літературних джерел, автор за такою ж послідовністю розглядав складові художньо-творчого життя суспільства, знаходячи родинні риси з майбутньою рок-музикою.

Серед розглянутих складових ґенези рок-музики автором окреслені такі: народна творчість; мистецтво середньовічних західноєвропейських мандрівних акторів і музикантів, східнослов'янських скоморохів; легка музика (танцювальна, інструментальна й вокальна); джаз (ритм-енд-блюз, кантрі-енд-вестерн, рок-н-рол); музично-театральні жанри видовищно-розважального спрямування (кафешантан, кафе-концерт, кабаре, мюзик-хол, ревю, вар'єте, театр менестрелів, музична комедія, оперета, мюзикл).

Усі перелічені складові художнього життя різною мірою живили практично всі види театрального, музичного, естрадного мистецтва, закладали основи майбутніх театральних та естрадно-музичних дійств, слугували стартовим матеріалом і для майбутнього рок-музикування. Щодо оперети та мюзиклу, то їх розвиток мав надзвичайно суттєвий вплив на формування спочатку музичної естради, згодом рок-музики, в тому числі рок-опер. Рок-виконавство практично повністю застосувало здобутки музичної естради, особливо в галузі театралізації своїх пишних шоу, запозичивши зовнішню ефектність, розкутість, розмаїтість та театралізацію (групи “Deep Purple”, “Pink Floyd”, “Yes”, “Queen”, “Kiss”).

На радянську рок-музику істотно вплинули власні художні здобутки, а саме: музична естрада (пісня, романс, всесоюзні конкурси майстрів естради, фестивалі пісень, згодом різні телевізійні проекти), джаз та авторська пісня.

У четвертому підрозділові (1.4. Молодіжна культура як передумова виникнення та становлення рок-музики) розглянуто складові молодіжної культури, рухи та течії, що щільно примикали до рок-музики (бітники, хіпі), молодіжну музику, наркокультуру, стосунки батьків і дітей.

Отже, рок-музика мала багато запозичень не тільки з різних музичних культур світу, а й з джерел фольклорного, класичного й експериментального спрямувань, скористалася всіма надбаннями попередніх епох та років як у музичному, так і соціально-економічному сенсі. Рок-музика виникла в США в ситуації, коли молодь намагалася створити власну культуру, яка б протиставлялася традиційній. Як результат - рок став певним конгломератом, який віддзеркалив споконвічні проблеми “батьків” і “дітей”, закономірним етапом розвитку загальнонаціональної культури США. Молодіжні рухи, культура та музика другої половини ХХ ст. - той соціокультурний механізм, що дав певний поштовх для соціального прогресу. “Діти” швидше “батьків” змогли зорієнтуватися в ситуації, що призвело до більшої соціалізації через свої “молодіжні” важелі - рухи, погляди, уподобання і, безумовно, через нову музику, яка дістала назву РОК.

У другому розділові “Моделі функціонування рок-музики у світовій художній культурі” розглянуто два типи рок-музикування: західний та радянський.

У першому підрозділові (2.1 Західна рок-культура як складова світового художнього процесу) наводяться деякі тенденції її розвитку на прикладі США та Англії, країн, що зробили найбільший внесок у світову культуру рок-виконавства. Рок-музика стала специфічним породженням молодіжного протесту, який виявився з особливою силою в США в 1960-х рр. У тенетах антикварної шкільної системи, під невсипущим оком батьків нові ритми молодь сприймала як звільнення. Критика дорослими рок-н-ролу викликала в дітей почуття, що тепер у них є щось, належне тільки їм. Крім того, рок став символом часу, явищем урбанізованої культури, взяв на озброєння голосний звук, твердий ритм, наблизив учасників концерту до стану трансу.

Із часом рок зазнав істотних змін, наступний період його визначався творчістю англійського ансамблю “Beatles”. Ця група здійснила справжній переворот у рок-музиці, дала серйозний поштовх новому синтезуючому виду мистецтва. Поступово рок починає інтенсивно ускладнюватися: стали використовуватися елементи середньовічної музики, музики епохи Відродження, сучасні політональні комбінації, атональна музика, посилився інтерес до симфонічного та камерного виконавства. Як результат, за порівняно невеликий проміжок часу в рок-мистецтві виникла величезна кількість напрямів і стилів.

Ранній етап виникнення та становлення американського року з першої половини 1950-х приблизно до 1960 р. можна охарактеризувати як такий, що минув, по-перше, під знаком активного вторгнення комерційних стереотипів культурної індустрії, що виявилося в захопленні панівних позицій у виробництві і розподілові музичної продукції рок-музики. По-друге, на існуючій джерельній базі вже безупинно почала розвиватися зовсім нова музика.

На Заході була дуже різко окреслена споконвічна проблема “батьки-діти”, на що рок відповідно відреагував, оскільки був орієнтований переважно на молодіжну аудиторію. Але найбільшим проявом було віддзеркалення настроїв протестуючої молоді. З одного боку, він вилився в їдкий сарказм, викривальну сатиру та гротескний чорний гумор стосовно ситого самовдоволення, бездуховності й абсурдності буржуазного існування (“Jefferson Airplane”, “Greatful Dead”, “Mothers of Invention”, “Jimi Hendrix Experience”). З іншого - в елегійну проповідь загальної братерської любові й краси, що очищає серця людей від заздрості, злості та ненависті (“Lovin Spoonful”, “Simon and Garfunkel”). Між цими полюсами містилася найширша гама проміжних відтінків і найвигадливіших комбінацій формально-змістовних елементів, які, на перший погляд, абсолютно не поєднувалися. Отже, жодний інший вид мистецтва, окрім рок-музики, не розкривав настільки наочно і переконливо найглибшу моральну і соціально-психологічну кризу цілого покоління.

Згодом відбулося відновлення достатньо тісних і міцних контактів між джазом, світовим фольклором і популярною американською музикою, розвиток якої протягом 1950-1970-х рр. визначався такими жанрами, як ритм-енд-блюз, кантрі, соул і рок. Серед усіх перерахованих факторів рок, безсумнівно, являв собою найдинамічнішу силу, що чинила на молодих американців 1950-1960-х рр. не менш глибокий ідейно-художній вплив, ніж джаз на покоління їхніх батьків у 1920-1930-х рр.

Якщо 1950-ті рр. у США можна позначити роками першого етапу становлення рок-музики (широка джерельна база, зв'язки з джазом, ритм-енд-блюзом, рок-н-ролом, музикою кантрі та ін.), то на початку 1960-х рр. починається другий її етап. Рок на початку 1960-х перетворився в суто комерційну музику, культурна індустрія спромоглася закріпити його на рівні масової культури.

У ці роки в США виникли такі різновиди як каліфорнійський і сан-франциський рок (“Beach Boys”, “Jefferson Airplane”, “Grateful Dead”, “Big Brother & the holding Company”, “Doors”, “Mothers of Invention”). Стиль есід-рок (acid - кислий, в'їдливий) став одним із виразників духу хіпі. Певною мірою завдяки діяльності хіпі, таке соціальне зло, як наркоманія, вразило Америку. Одним із засобів уведення слухачів до психогенного стану були також велика гучність звучання та яскраве світло, синхронізоване зі звуком (light show). Сан-франциський рок став відправною точкою для виконавців фолк-року. В середині 1960-х був створений і індустріальний рок (industrial rock).

Ще одним важливим напрямом американської популярної музики був соул (soul). Цим терміном в достатньо широкому сенсі цього слова визначалася вся музика американських негрів, яка започаткована від традицій блюзу. У вужчому сенсі соул - передусім стиль вокальної музики афро-американського типу, який сформувався після Другої світової війни як реакція негрів на її наслідки. На виникнення музики соул також впливали госпел (gospel) і ритм-енд-блюз (rhythm-and-blues), елементи джазу та поп-музики середини 1950-х рр.

Під впливом британського року в Америці поновився інтерес до свого музичного спадку. 1964-1965 рр. у фаховій літературі традиційно називають “британським вторгненням” (British invasion). У Америці після гастролей “Beatles” та інших британських груп виник масовий рух, який наслідував англійців у зачісках, манері вдягатися, в стилі музики, у високих голосах тощо. Завдяки “англійській хвилі” Америка “знову поступово починає відкривати для себе блюз” (С. Коротков).

У 1967-1968 рр. на півдні США виник напрям, який дістав назву “південний рок” (south rock). Музика, що репрезентувала цей напрям, була однією з форм ритм-енд-блюзу, розбавленого музикою кантрі (country). Можна констатувати, що південний рок, принаймні в деяких своїх представників, і був, власне, рок-н-ролом, але в дещо інших історичних та географічних умовах (“Dixie Dregs”, “Cowboy”, “Hydra”, “Eagles”).

Наступний напрям американської рок-музики - фолк-рок (folk rock) - за своїм характером та змістом виходить далеко за межі оформлення за суто географічними ознаками. Його зміст здебільшого визначався поєднанням специфічних народних традицій із різними стилями рок-н-ролу.

Образи протесту, боротьби за цивільні свободи визначали ідейний зміст нового мистецтва, поєднуючи між собою пісні, віддалені одна від іншої по своїх національних і етнографічних джерелах. Цю галузь сучасної американської музики В. Конен називала “піснями протесту”. Родоначальником цього руху в певному сенсі можна вважати Д. Ломакса. Серед інших найвизначніших представників цього напряму були Т. Пакстон, В. Гатрі, П. Сигер, Ф. Окс, А. Ломакс, Х. Ледбеттер, Б. Ділан, Д. Баез.

Першим оригінальним піснярем, що вийшов з молодіжного середовища, став Боб Ділан, який заявив про себе на початку 1960-х рр. Ділан знову впровадив у масове музичне мистецтво вибуховий дух року, просочений найглибшою духовністю, вірою й спрагою соціальних змін, рішуче не схожий на вульгарний і безпомічний лемент деяких репрезентантів рок-н-рольного покоління.

Специфічна образність пісенної поезії стала однією з головних ознак звучань нового року. В створенні такої оригінальної поезії полягало головне зерно новаторства Б. Ділана. Тут його творчість досягла неперевершених висот і вплинула на всі прийдешні покоління музикантів-піснярів. Пісенні тексти Ділана можна розглядати як окремі поетичні твори, що не було властиво ні американському фолку, ні популярній музиці того часу. Його поезії притаманні багатозначність і філософічність, авторське бачення світу, що за глибиною узагальнення й силою виразності прирівнювалося до високої поезії кращих західноєвропейських митців. Поетична канва цих пісень була насичена яскравими метафорами, парадоксальною символікою й амбівалентними образами, що містили могутню вибухову силу. Проблеми, порушені Діланом у своїх піснях, були його власними проблемами. Таким чином, пісні Б. Ділана, що відкривали історію музичного рок-руху 1960-х рр., символізували появу перших паростків нової самосвідомості молоді.

Другою країною, де загальні тенденції розвитку рок-музики зберігалися, була Великобританія. Однак цей розвиток йшов іншим шляхом - кількісного та якісного накопичення.

На відміну від США перший етап становлення рок-н-ролу в Англії характеризувався майже повною відсутністю власної інфраструктури розвиненої масової розважальної культури, що вже само по собі обумовлювало наявність дефіциту рок-музики. Головною її особливістю було те, що структура, яка існувала, працювала в основному на репродукування зразків американської рок-музики, але тільки в домашньому виконанні, що за своїм художньо-естетичним змістом багато в чому значно поступалася заокеанським зразкам.

Рок-музика в Англії розвивалася нерівномірно й неоднорідно. В Лондоні, який частіше відвідували гастролери, де була вища загальна культура, склався так званий “британський ритм-енд-блюз”, або просто “британський блюз” (British blues).

Зазначимо, що в таких умовах і відбулось якісне зрушення в подальшому розвиткові й - що особливо важливо - у поширенні та впливові англійського року не тільки на американський, але й на світовий рок-н-рол. Ці обставини й зумовили початок другого етапу розвитку англійського року.

Перший етап становлення рок-музики в Англії відбувався до 1963 р. Восени 1963 р. хвиля бітломанії захлеснула Британію, розпочавши другий етап розвитку нової музики, яка пошириться в усьому світі і посяде постійне місце в музичній культурі ХХ ст.

Отже, саме на початку 1960-х рр. у Англії відбулася подія, яка на багато років забезпечила цій країні вдячність прихильників поп- і рок-музики в усьому світі як місце народження двох титанів сучасної музичної культури: “Beatles” і “Rolling Stones”. Обидві легендарні групи, кожна у своїй манері, буквально підірвали старі уявлення, схеми, ідеали.

“Beatles” за сім років змогли повністю змінити обличчя сучасної музики. Значимість пісень ансамблю підсумувала існування британського року 1960-х рр. Зокрема, в їх геніальному альбомі “Sgt. Pepper's lonely hearts club band” є зачатки майбутніх хард-року, арт-року, техно-попу; тут також поєднані джаз, індійська рага, фолк, англійські балади, класичний симфонізм. Це був перший концептуальний альбом, перша рок-сюїта, перша рок-симфонія, по суті - вершина творчості ансамблю і остання крупна робота. Вони показали, що музика є універсальною мовою, чудово сприймає різні форми художньої культури і переплавляє їх в єдине і доступне всім.

Важливим у творчості “Beatles” було й те, що їх творчість відображала спробу зблизити експерименти в рок-музиці з європейською класичною музикою, що в результаті забезпечило цікаві та незвичайні музичні рішення. Все це передвіщало нові стилістичні особливості, які виникали при поєднанні “академічних” видів музичної діяльності з роком.

Отже, група “Beatles” була виразником романтизму молодіжної “етики ненасильства”. Британський ритм-енд-блюз в особі цього колективу викликав хвилю ентузіазму практично в усіх різновидах рок-музики. Зворотний вплив на “Beatles” мала і молодіжна контркультура. Серед багатьох ансамблів першої хвилі практично тільки “Beatles” витримали випробування часом. Їх важлива відмітна ознака - потяг до полістилістики, до органічного синтезу різних музичних культур на засадах рок-н-ролу - зробила цю групу найвпливовішою в течії, яка в другій половині 1960-х рр. дістала загальну назву РОК.

Невдовзі в Англії виникає безліч груп, взаємопов'язаних на засадах блюзу, але вже в його новому вигляді - блюз-року (blues rock). Це насамперед “Rolling Stones”, “Yardbirds”, “Bluesbreakers”, “Manfred Mann”, “Graham Bond Organization”, “Cream”, “Pink Floyd”. Згодом до них додаються “Kinks”, “Small Faces”, “Who”.

На другому етапі розвитку англійської рок-музики однією з найвизначніших подій була творчість ансамблю “Cream”, який поряд з американськими групами “Blood, Sweat & Tears” та “Chicago” став родоначальником англійського джаз-року (jazz rock). Знаменно, що саме на другому етапі розвитку англійського та американського року відбулося злиття джазу та рок-музики. Примітно: якщо перед цим джазові музиканти ігнорували рок, вважаючи нижче своєї гідності виконувати мелодії в цьому музичному напрямі, то саме в цей період навіть такі відомі джазові виконавці, як Д. Брубек, Е. Фіцджеральд та інші почали виконувати рок-музику та записувати платівки в цьому стилі.

Зважаючи на те, що британський ритм-енд-блюз був струнною музикою, фігура гітариста стає основною. На передній план виходить підкреслена екстравагантність, агресивність. Саме це чудово уособлювали деякі лідер-вокалісти (М. Джаггер, Ф. Меркьюрі та ін.), решта учасників групи виконували частішу за все роль акомпанементу.

Дослідивши етапи розвитку британського ритм-енд-блюзу, можна в підсумку позначити незалежні три напрями, що утворилися. Перший уособлювали групи “Rolling Stones” і “Animals” та являв собою бунтарський різновид цієї течії. Другий напрям - це групи “модів”, “вишколеніші”, які були репрезентовані “Who” та “Small Faces”. Третя група найбільше наближена до негритянської музики, але не до американської, а до музики колишніх англійських колоній - музики Карибського басейну, Вест-Індії - Ямайки, Тринідаду, Барбадосу та інших островів, а також музики негрів - вихідців з Африки.

Таким чином, другий етап розвитку англійського року (1963-1971 рр.) зумовлювався переважно творчістю ансамблів “Beatles” та “Rolling Stones”, які надзвичайно вплинули на розвиток не тільки англійського, а й світового року. Обидві групи спромоглися “розконсервувати традиції європейської культури” (І. Хижняк).

До 1967 р. в Європі домінував англо-американський рок. Європейська рок-музика розглядалася як щось похідне і примітивніше. Доки головний потік англо-американської рок-музики залишався винятковим центром притягання в усіх західних країнах, ця ситуація не змінювалася. Однак, починаючи з 1967 р., європейські групи зробили величезний стрибок, спрямовуючи свої зусилля на розширення меж рок-музики з огляду на стилістику, емоційно-психологічний вплив та ін.

У другому підрозділові (2.2 Радянська рок-музика як варіант долучення до світових процесів рок-виконавства) показані шляхи становлення та функціонування рок-музики в Радянському Союзі. Самодіяльна радянська рок-музика - дітище суперечливої суспільної атмосфери другої половини 1960-х та наступних 1970-х рр., стала її своєрідним дзеркалом, у якому знайшли вигадливе віддзеркалення наші проблеми, труднощі, помилки, прорахунки.

Більшість вітчизняних літературних джерел про рок-музику або про явища, які наближені до неї, ділилися в основному на дві групи. Одна з них продовжувала багатолітню традицію заборон, інша складалася з тих, хто рок цілком або частково підтримували.

Певною мірою все це відбувалося на той час поза полем зору та уваги керівників музичної культури, Спілки композиторів, музикознавства, музичної критики. Ремствування на ідеологічні підступи буржуазних критиків проти нашої молоді не спонукали до серйозного аналізу ситуації, що склалася в музичній культурі та молодіжному середовищі. Зазвичай застосовувалася випробувана тактика заборон та обмежень, яка призводила до протилежних результатів.

Цілком очевидно, що музична культура залишилась осторонь від запитів, потреб широкої молодіжної аудиторії. І ці запити та потреби знайшли свої, особливі способи задоволення, часто далекі від духовних принципів, національних та загальнолюдських цінностей музики. Це частіше виявлялося в повному виконавському непрофесіоналізмі, епатажності поведінки, текстів, назв колективів.

Однак рок-музика як явище художньої культури виявилася корисною хоча б тим, що розкрила деякі методологічні прорахунки музикознавства, музичної критики, які були, через ідеологічні причини, неспроможні до широких філософських і культурологічних узагальнень, наочно показала зяючу прірву між вузькопрофесійним і масовим музичним сприйняттям. Думка Т. Голубєвої, що “рок - не просто музична форма або стиль, а явище, в якому в досить концентрованій формі містяться світоглядні настанови сучасної молоді”, яскраве тому підтвердження.

Історично радянський рок у музично-стилістичному плані первинно був приречений на вторинність, несамостійність, наслідувальність. По-перше, це було пов'язано зі штучно створеним довкола нього культурним вакуумом. По-друге, наслідувальність була визначена самим самодіяльним характером рок-музикування. Прапором радянського самодіяльного року стала ідея депрофесіоналізації, відсутність спільного з професіоналами пошуку у галузі рок-стилістики, культурна автономія. Не спостерігалося і зустрічних зусиль професіоналів, зокрема Міністерства культури, Спілки композиторів, інших зацікавлених організацій та товариств.

У Радянському Союзі процес еволюції рок-культури в молодіжному середовищі відбувався з великим запізненням, порівняно з іншими країнами та регіонами світу, про що “давно і добре “подбали” культурні сфери вітчизняної адміністративної бюрократії всіх рангів” (І. Чижова).