Культурно-мистецьке середовище як чинник творчої соціалізації особи

15

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

26.00.01 - теорія та історія культури

УДК 78.084.6.(477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЧИННИК ТВОРЧОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИ

Туріна Олена

Андріївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Бєлявіна Наталія Дмитрівна, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, завідувач кафедри мистецьких технологій.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Легенький Юрій Григорович, Київський національний університет культури і мистецтв, кафедра дизайну;

кандидат мистецтвознавства, докторант Северинова Марина Юріївна, Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, кафедра теорії та історії культури.

Захист відбудеться « 15 » січня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.850.01 у Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв за адресою: вул. І. Мазепи, 21, корп., 15, м. Київ, 01015.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв за адресою: вул. І. Мазепи, 21, корп. 11, м. Київ, 01015.

Автореферат розісланий « 15 » грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О. Ю. Денисюк

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Всебічний і ґрунтовний аналіз культурно-мистецького середовища як чинника соціалізації особи зумовлений низкою причин історично-світоглядного, духовно-культурного, соціально-психологічного, суспільно-політичного, науково-теоретичного характеру.

Порушення проблеми творчої соціалізації особи обумовлено змінами соці-ально-економічного та культурно-мистецького середовища, особливо під час входження України до світової соціокультурної спільноти. Водночас, демократи-зація в сучасному суспільстві супроводжується зростанням інтересу до культуро-логічних аспектів національної мистецької спадщини.

Суперечливості процесу державотворення, зокрема руйнація культурної моделі в 90-ті роки ХХ століття та її системи цінностей, що спричинили екзистенційну кризу різних верств населення, пролонгація стану суспільного напруження потребують кардинального вирішення проблем соціокультурної адаптації людини, а особливо молоді, яка втрачає соціальну і професійну перспективу. В наш час середовище й особа виступають як контравертні явища, де особа є похідною, такою, що підлягає змінам відповідно до трансформацій нею ж таки штучно створених систем: держави, культури, мистецтва.

Поміж тим, актуальними є питання культурологічного осмислення істо-ричних мистецьких моделей на користь сучасних культуротворчих процесів, оцінки творчої свободи соціалізації в умовах динаміки розвитку систем художньої комунікації, вибір соціокультурних орієнтирів у багатовекторному культурно-мистецькому середовищі. Необхідними видаються узагальнення основних проявів творчої діяльності особи саме на сучасному етапі державо-творення України.

З огляду на це, особливої уваги потребує визначення перспектив процесу творчої соціалізації людини в середовищі, що в свою чергу зумовлює потребу в зверненні до проблем культурного надбання, ролі суспільних ідеалів, базисних життєвих цінностей. Це потребує поглибленого теоретичного осмислення чинників існування й розвитку культурно-мистецького середовища.

Теоретичні підстави даного дослідження містять культурологічні, філо-софські, мистецтвознавчі, естетичні студії вивчення феномена культури, її соціальних, комунікативних, аксіологічних функцій, процесів трансляції, творення і споживання культури і мистецтва. У науковій літературі існує досить великий масив досліджень, присвячений вивченню як зовнішніх факторів інтеграції культури, так і внутрішніх традиційних умов буття (М. Каган, Х. Ортега-і-Гассет, П. Сорокін, О. Шпенглер); пошуку суспільством моделі нового середовища, впливу естетичних ідеалів на його соціальне планування (Б. Дондурей, А. Келлер, О. Семашко та ін.); виявленню сенсу життя та стану духовного здоров'я, що залежать як від середовища, в якому перебуває особа (М. Бердяєв, О. Леонтьєв, С. Франк), так і від якості вико-ристання вільного часу (І. Бех, М. Вебер, Е. Дюргер, М. Мосс); визначенню вирішальної ролі фактора творчості в мистецтві як майстерності особливого ґатунку в людській історії, де інструментом створення необхідних умов буття є спільна творчість, у процесі якої стимулюється самопізнання, саморозвиток (М. Бахтін, В. Скуратівський); створенню відповідних умов співіснування духовно-матеріальних утворень мистецтва (С. Кримський) для актуалізації певної нормативної єдності - середовища художньої творчості людини-митця.

В історії розвитку української культури духовні феномени, дотичні до творчої соціалізації особи в культурно-мистецькому середовищі, формувалися в колі національних культурних парадигм, таких, як: «філософія серця» (Г. Сковорода, П. Юркевич), «філософія слова» (О. Потебня), «краса і сила» (В. Винниченко), «краса природи» (В. Сухомлинський).

Серед сучасних наукових досліджень можна назвати наступні розвідки Ю. Афанасьєва, М. Бровка, П. Даценка, А. Єремєєва, О. Лановенка, Г. Легенького, Л. Левчук, В. Панченка, М. Северинової, де розглядаються окремі напрями даної проблеми, а саме: мистецтво як естетичний феномен у соціокультурному просторі; закономірності художнього розвитку суспільства та середовища. Незважаючи на досить великий обсяг літератури та досліджень щодо осмислення феномена культурно-мистецького середовища, цю проблему ніяк не можна вважати вичерпаною.

Науково-теоретичну основу дослідження становлять: положення щодо проблем національної культурної та молодіжної політики (С. Безклубенко, В. Бітаєв, М. Бровко, Ю. Богуцький, В. Кремінь, В. Чернець та ін.), концептуальні підходи до вивчення явищ і процесів культури, її природи і функцій (В. Андру-щенко, М. Жулинський, С. Кримський, І. Надольний, О. Онищенко, С. Рижкова, О. Семашко, Р. Шульга та ін.), ідеї про соціальну та людинотворчу суть культури (М. Бахтін, І. Кон, О. Леонтьєв), питання соціальної адаптації (А. Келлер, В. Саміфта, О. Семашко, В. Томас), наукові позиції щодо естетичних аспектів музичного мистецтва та його місця в історії культури (Б. Асаф'єв, Ю. Борев, С. Уланова, В. Шестаков), професійної підготовки музикантів (О. Олексюк, Г. Падалка, О. Рудницька, В. Шульгіна); теорії художньої комунікації і музичної терапії (Є. Назайкінський, Г. Побережна).

Отже, аналіз наукової літератури виявив недостатній рівень розроб-леності даної проблеми і водночас високий естетичний потенціал і виключне її значення для культури українського народу. З огляду на це, сформульовано наукову проблему, як прояв певної необхідності осмислення та теоретичної інтерпретації культурно-мистецького середовища в міждисциплінарному полі, через показ характеристик його еталонних моделей; виокремлено значення головного чинника у процесі творчої соціалізації особи засобами музично-естетичної діяльності, що обумовило вибір теми дисертації: «Культурно-мистецьке середовище як чинник творчої соціалізації особи», її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планами наукової діяльності кафедри мистецьких технологій Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визна-ченні та конкретизації сутності, структури та механізму творчої соціалізації особи в культурно-мистецькому середовищі.

Відповідно до мети, поставлено такі завдання:

- проаналізувати науково-теоретичні дослідження з проблеми культурно-мистецького середовища як чинника творчої соціалізації особи;

- уточнити категоріальний апарат із розкриттям змісту понять: «культурно-мистецьке середовище», «творча соціалізація», «культуротворчий чинник»;

- узагальнити теоретичні підходи до вивчення історичної динаміки розвитку еталонних моделей культурно-мистецького середовища в історії людства;

- дослідити теоретичні аспекти творчої соціалізації як механізму адаптації особи в культурно-мистецькому середовищі;

- виявити вплив культурних інституцій в Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття на формування культурно-мистецького середовища;

- розробити та апробувати музично-естетичну модель творчої соціалізації особи (на прикладі спільної музично-естетичної діяльності).

Об'єкт дослідження - культурно-мистецьке середовище як соціокультурне явище.

Предмет дослідження - культурно-мистецьке середовище як ключовий чинник творчої соціалізації особи.

Із метою розв'язання поставлених завдань застосовано таку сукупність методів дослідження:

- феменологічний - спрямований на розкриття сутності культурно-митецького середовища в контексті творчої діяльності митця;

- герменевтичний - дає можливість тлумачити культурно-мистецьке середо-вище як «текст» будь-якої культури;

- історико-порівняльний - який застосовується при аналізі наукових джерел для порівняння і класифікації історичних еталонних моделей;

- культурологічний - сприяє осмисленню динаміки загальнокультурних процесів у мистецтві;

- теоретико-музикознавчий, що передбачає власний аналіз музичного мистецтва як найвищого щаблю духовної адаптації людини;

- логічний - при розгляді основних тенденцій становлення та осмислення суспільством сутності культурно-мистецького середовища;

- аналітичний - при дослідженні концептуальних підходів щодо трактування поняття творчої соціалізації особи;

- пошуковий - для теоретико-методологічних узагальнень історичної дина-міки розвитку еталонних моделей культурно-мистецького середовища з вияв-ленням процесів, які відбуваються при апробації авторської моделі і підтвердження результатів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше поняття культурно-мистецького середовища як соціокультурного явища і чинника творчої соціалізації особи розглянуто в комплексному культурологічному вимірі:

- уперше введено в науковий обіг ключові поняття дослідження: «куль-турно-мистецьке середовище» (обґрунтування підходу до його інтерпретації через розкриття світосприймання ґенези культурно-мистецького середовища, сутністю якої є сукупність умов, де діє певний суб'єкт, який є водночас творцем і споживачем мистецького продукту, що створюється під інтенсивним впливом провідних чинників існування й розвитку); «еталонна модель культурно-мистецького середовища» (виокремлені ознаки і сформульовані загальні харак-теристики); «творча соціалізація особи» (найвищий щабель суспільної адап-тації особи, яка втілюється в художній формі творчої організації вільного часу та у спільній художньо-естетичній діяльності);

- обґрунтовано внутрішню логіку та динаміку трансформації творчої соціалізації особи на різних історичних етапах розвитку культури, упоряд-ковано її понятійне поле, виявлено теоретичні аспекти творчої соціалізації як механізму адаптації особи в суспільстві;

- з'ясовано сутність вітчизняного культурно-мистецького середовища та вплив соціокультурних чинників на творчу соціалізацію особи в Україні кінця XX - початку XXI століття;

- уточнено класифікацію культуротворчих чинників відповідно до інтен-сивності впливу на творчу соціалізацію;

- узагальнено теоретичні підходи до історичної динаміки розвитку еталонних моделей та формування на їхній основі авторської музично-естетичної моделі;

- сформульовано авторську музично-естетичну модель спільної творчої діяльності як інструмента творчої соціалізації особи в культурно-мистець-кому середовищі.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані в дисертації теоретичні положення і висновки щодо проблеми культурно-мистецького середовища визначають підходи до репре-зентації його як невід'ємного чинника творчої соціалізації особи.

Підтверджено припущення про доцільність реконструкції еталонних моделей минулого на користь сучасних культуротворчих процесів, які можуть бути основою для подальших науково-теоретичних аналізів процесів сучасного соціокультурного простору. Апробовано і впроваджено авторську музично-естетичну модель творчої соціалізації особи (на прикладі музично-естетичної діяльності).

Результати дисертаційної роботи були використані при розробці авторського спеціального курсу «Розвиток теорії естетично-музичного виховання» для студентів Київського національного університету культури і мистецтв (2000-2002 рр.), спеціальних факультативів для слухачів творчої лабораторії Київського дитячого благодійного фонду (2003-2006 рр.), програми-тренінгу «Моделювання спільних форм творчої діяльності» для студентів Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв (2004-2009 рр.).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертації оприлюднені у формі доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях: «Культурна політика в Україні у контексті світових трансфор-маційних процесів» (12-13 грудня 2000 р., Київ), «Художня освіта і суспільство ХХІ століття: духовні, культурологічні, мистецькі виміри» (22-23 жовтня 2004 р., Київ), всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Музичне мистецтво України: теорія, практика, перспективи розвитку» (20 квітня 2000 р., Київ), «Творчість у контексті розвитку людини» (23-24 квітня 2003 р., Київ), «Міфологічний простір і час у сучасній культурі» (12-13 грудня 2003 р., Київ), «Традиційне музикування українців у європейському просторі» (11-12 жовтня 2007 р., Київ), «Культурно-мистецьке середовище: технології та сучасність» (11-12 листопада 2008 р., Київ), «Культурна трансформація сучасного українського суспільства: програма 7-х культурологічних читань пам'яті Володимира Подкопаєва» (4-5 червня 2009 р., Київ).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації відображено в 10 одноосібних публікаціях, з них - 7 у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України та матеріалі 1 конференції.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел (355 найменування, у тому числі 4 іноземною мовою) та восьми додатків. Загальний обсяг дисертації - 220 сторінок, з них 181 сторінка становить основний текст.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, окреслено джерельну базу та ступінь її розробки, визначено мету, об'єкт, предмет і основні завдання дос-лідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення роботи, відомості про апробацію результатів, публікації автора, показано структуру і обсяг дисертації.

У Розділі І «Теоретичні підходи до інтерпретації поняття культурно-мистецького середовища», зокрема у двох підрозділах 1.1. «Культурно-мистецьке середовище в культурологічному аспекті» та 1.2. «Становлення універсальних моделей культурно-мистецького середовища в історії людства» - проаналізовано тлумачення ключових складових поняття «культурно-мистецьке середовище»: культура, мистецтво, середовище (М. Бахтін, О. Лосєв, С. Кримський, О. Леонтьєв, П. Сорокін, О. Шпенглер), культуротворчий чинник, еталонна модель (О. Семашко, М. Рейс, Г. Міллер). Обґрунтовано внутрішню логіку та показано динаміку трансформації сутності поняття «культурно-мистецьке середовище» на різних історичних етапах роз-витку світової культури. Об'єкт дослідження розглянуто на підставі культуро-логічних вимірів, які уможливлюють виявлення формуючих, стабілізуючих та деструктивних факторів, що впливають на особу в межах реалій еталонних універсалій.

Структуру культурно-мистецького середовища розроблено на соці-ально-культурному, мистецько-локальному й творчо-суб'єктивному рівнях. Спираючись на окремі визначення культурологічних понять, обґрунтовано власне їхнє визначення, а саме: культура - поєднання наукових знань, прак-тичних навичок, високої духовності, соціальних відносин тощо. Як соціальне явище, культура проявляє унікальну здатність відтворювати нове середо-вище, штучне довкілля, змінюючи при цьому як навколишній світ, так і себе, і свою внутрішню природу; є унікальною сферою, що створюється навколо людини завдяки її генеруючий та евристичній якості, яка, подібно до біо-сфери, уможливлює не лише органічне, а й соціальне життя (Ю. Лотман). Мистецтво як складова культури, маючи свій особливий предмет світосприйняття, здатне через творчу діяльність особи відображати реаль-ність у художніх образах. А музичне мистецтво як інтонаційно-реальне звучання художнього образу, певним чином діє на емоційно-чуттєву сферу особи, впливає на її психіку, виступає виразником настрою, темпу, динаміки, гармонії буття, мовою душі (О. Сєров). Воно продукує вияви естетичних образів, супроводжує зміну епох, освітлюючи реальність, поряд із тради-ційними, новими мистецькими формами й їхніми модифікаціями, та створює мистецький простір - сферу існування унікальної людини-митця, яка певним чином формує пересічну особу та її середовище за формулою «навколишній світ - мистецтво». Середовище як культурна константа розглядається як стійка структура буття людини, в якій діє певна особа у відповідній соціо-культурній галузі, в єдності особистісних елементів. Вони визначають та, відповідно, впливають на спілкування особи зі сферою культури, на якість її духовно-естетичних і мистецьких потреб. Зазвичай, кожне об'єктивне сере-довище має свою структуру, спрямованість, характер, масштаб, різновиди і свою естетичну специфіку взаємовпливів, а його суб'єкти об'єднуються за соціально-груповою, професійною, територіально-національною відповідністю.

У розділі з'ясовуються естетичні детермінанти еволюції структур еталонних моделей, де культура і мистецтво стають надбанням особи не лише через істо-рично діючі інституційні форми творчої соціалізації, а й через перетворення класичних моделей, створених на підставі симультанного синтезу (А. Лурія) в системі художніх комунікацій (Є. Назайкінський). Зафіксовано, що модель творчої соціалізації є прототипом орієнтованої в майбутнє дії, що має деякі випе-реджувальні цілі, а впливаючи підібраною естетичною інформацією (Л. Виготський), зберігає ознаки реальних предметів із найістотнішими внутріш-німи зв'язками (О. Леонтьєв). Робиться висновок, що еталонна модель має здолати схему соціокультурних перепон при формуванні гіперсхеми культурно-мис-тецького середовища, де діють усі зацікавлені сторони: державні і суспільні культурні інституції та їхні суб'єкти.

Для визначення ступеню значення світової практики музично-естетичної діяльності введено поняття творчої соціалізації; для осмислення історичного процесу інтеграції України в загальноєвропейській культурі через вплив музичного мистецтва на особу, - порушується проблема пошуку духовної Батьків-щини, зокрема через розуміння особою скарбниці спадку, яка існує в діалозі з життєвим культурним досвідом. Під час дослідження з'ясовано, що в кожному конкретному історичному періоді розвитку мистецтва ті чи інші його культуротворчі функції набувають домінантного значення, певним чином впливають та змінюють модель культурно-мистецького середовища, яка реа-лізується для особи художнім образом. Вона проектується на основі музичної інформації й стає інструментом творчої соціалізації, де спільна творчість є активним чинником.

Поле дослідження особливостей світової практики творчої діяльності підтверджує припущення про доцільність реконструкції еталонних моделей минулого на користь сучасних культуротворчих процесів. На цій підставі сформульовано такі характеристики еталонних моделей: 1) пізнання світу і себе в античній культурі; триєдність поетики, музики і танцю; естетичні концепції, в яких музика виконує функції впливу на психологічний і фізичний стан особи: медична (магічна), катарсисна, гедоністична, суспільно-розвиваюча, інтелек-туально-виховна, гармонізуюча; 2) літургійного художнього образу в середньо-віччі; процес самопізнання опосередкований через ідею Всесвітнього, де музика сприяє усвідомленню сакральних ідеалів; 3) краси світу в епоху Ренесансу, де музика сприяє розвитку душевних якостей; 4) теорії афектів; естетичні концепції «нового часу» щодо призначення музики викликати різноманітні душевні схвилювання; 5) естетичного смаку - європейська просвітницька традиція суспільного призначення музики; 6) спільного музикування; ідеї демократизації мистецтва і впливу його на суспільство; персоналізації творчої особи Митця; 7) музичного побуту, де музика активізує потребу особи до спільної публічної творчості та ролі публіки в долі музичного твору; диференціація публіки за віком і підготовкою; 8) ідея творчого начала в людині-творці через активізацію реакцій мистецтва на соціальні зміни в середовищі основоположників німецької класичної філософії; 9) філософії музичного звука, типології особистості та краси життя в моделях-еталонах ХІХ - ХХ століть.

Зокрема, розкрито характеристики національних культурних мульти-моделей: українські культурні архетипи як морально-естетичні цінності націо-нальної культури (філософія серця, філософія слова, краса природи, музика - мова душі); а також фольклору і нації, поетичної духовності, спільного хорового музикування, високої музичної освіченості, професійної музичної творчості, національної музичної школи, масовості музичного виховання; художньої і навчальної комунікації, безперервності культурно-мистецької і загальної освіти. еталонний культурний мистецький соціалізація

У дослідженні розкрито проблему історично обумовленої мінливості музичної культури (В. Холопова), естетичних потреб (Г. Легенький, В. Шацька), соціокультурної ґенези людини (В. Андрущенко, Л. Бахтін) і толерантності в епоху модернізму та постмодернізму (С. Рижкова, М. Северинова). Заявлено, що ці фактори впливають на музичний побут, який є чинним у процесі національного культуротворення, де сталими є ідеали високого мистецтва, що удосконалюють суспільство та окрему особу, надаючи перспективи її розвитку.

У розділі аналізується проблематика, що формулює сучасну вітчизняну еталонну модель: функціонування національної культури через просвітницькі ідеї вітчизняних істориків (Дм. Антонович, І. Огієнко, М. Максимович), дослідників національно-культурного руху (Г. Ващенко, М. Грушевський), класичної музичної спадщини, фольклору (В. Винниченко, О. Потебня, А. Терещенко, А. Іваницький, В. Шульгіна, Б. Яворський).

Отже, спираючись на тлумачення середовища як сукупності умов буття особи (культура, творчість, побут) та аналізу її активності (поведінка, спілкування, діяльність), визначено, що культурно-мистецьке середовище є сукупністю умов для утворення і споживання матеріальних та духовних продуктів історії людської життєдіяльності, де взаємодіє певний суб'єкт - одночасно творець і споживач культурно-мистецького продукту. Під сукупністю умов розуміється відповідна система соціально-культурних координат із характерними чинниками, які зумов-люють створення певної моделі творчої соціалізації особи.

У Розділі ІІ «Культуротворчі чинники соціалізації особи», зокрема у підрозділах 2.1. «Творча соціалізація як механізм адаптації особи» та 2.2. «Вплив культурних інституцій кінця ХХ - початку ХХІ століття в Україні на формування культурно-мистецького середовища», обґрунтовано, що культуротворчі чинники кваліфікуються відповідно до інтенсивності впливу на творчу соціалізацію - на провідні і ключові, за напрямом впливу - на зовнішні і внутрішні, та за походженням - на природні й антропогенні. У розділі вони дослід-жуються на основі аналізу функцій соціокультурного патронажу через розуміння фактора унікальності спільної музично-естетичної діяльності в процесі творчої соціалізації. Ці питання вирішуються з огляду на пріоритет життєвої ситуації, що визначає процес послідовних змін цілей життя особи (В. Франк), яка зна-ходить власний проект існування (для себе і в собі), детермінований обставинами, наявною історією, культурою, часом (у роботах російських філософів - М. Бердяєва, Л. Карсавіна, О. Леонтьєва, П. Сорокіна, С. Франка, П. Флоренського та вітчизняних дослідників І. Дзюби, Я. Ісаєвича, В. Овсійчук, О. Онищенко, М. Поповича, В. Смолія).

Методологічні аспекти соціалізації розглядаються: в проекції освоєння культури у вигляді традицій, що втілюються в художній формі творчої орга-нізації часу (М. Вебер, М. Моссом); за умов подолання деструктивних елементів антикультури (О. Семашко); як зміни механізмів творчої соціалізації; як системи сенсожиттєвих ціннісних орієнтирів. Поняття сенсу життя як надсмислової категорії стає головною антропологічною особливістю форм соціалізації: національних, сімейних, творчих. У цьому контексті валеологічний чинник виконує важливі культуротворчі функції, зокрема концентрує якісні зміни у ставленні людей до цінності здоров'я. Це інтегральні концепції філософії здоров'я, здоров'я здорових (М. Амосов, П. Баб'юк, В. Гребєнщикова та ін.), які в дисертації модулюються в постулат-модель радості здоров'я. Музична терапія стає новим етапом у застосуванні професії музиканта-лікаря-вихователя, методом поліпшення стану здоров'я широких вікових груп терапією творчості.

У роботі визначається якісний ступінь впливу інституцій у галузі культури, які діють на різних комплементарних рівнях (національно-державних, публічних, приватних, неформальних, тобто за різними формами акредитації). Проведений аналіз серії соціокультурних досліджень, метою яких є налагодження зв'язків між державними програмами в галузі культури й освіти, виявив фактор важливості задоволення культурних потреб молоді і засвідчив, що поступово в суспільній свідомості, не зважаючи на всі соціально-політичні, економічні і культурологічні передумови, зростає пріоритетність соціального захисту, національної само-ідентифікації молодої особи та її творчої соціалізації засобами мистецтва. Ці фактори потребують активізації діяльності культурних інституцій у вітчизняному культурно-мистецькому середовищі. В ході дослідження вста-новлено як позитивні, так і негативні прояви впливу інституцій на формування культурно-мистецького середовища. До позитивних слід віднести: еволюцію принципів соціальної реабілітації особи у сфері державної молодіжної політики, поширення інноваційних мистецьких технологій (комп'ютеризація в рамках ступеневої освіти), оновлення форм суспільних відносин, серед яких виділяються культурні феномени, авторські творчі моделі (фестивалі, проекти), урбанізовані середовища (професійні та освітні тусовки). До негативних слід віднести: спеку-лятивні маніпуляції свідомістю людей засобами масової інформації, задек-ларованість законодавчої бази державних інституцій сфери освіти (шкільної, позашкільної, вищої) та культури (державний патронаж проектів культурних фондів).

Отже, розкриваючи теоретичний аспект культуротворчого чинника та розуміючи його як провідника процесу творчої соціалізації, визначено, що результатом діяльності культурних інституцій є перетворення людської істоти на суспільно-культурний, гармонійний, активний, творчий індивід. Соціа-лізацію розглянуто як два взаємопов'язаних структурних елементи: соціалізація свідомості і соціалізація діяльності, де творча діяльність харак-теризується результатом створення якісно нових матеріальних благ та цінностей, що передбачає наявність у особи таких здібностей, мотивів, знань та вмінь, завдяки яким створюється мистецький продукт, що характеризується новизною та оригінальністю. У роботі стверджується, що творча соціалізація як категорія ціннісної системи за відповідних умов стає культурним явищем, найвищим щаблем суспільної адаптації особи, яка втілюється в художній формі творчої організації вільного часу та у спільній художньо-естетичній діяльності

У Розділі ІІІ «Форми творчої соціалізації особи», зокрема в підрозділах 3.1. «Творча діяльність як чинник соціалізації особи» та 3.2. «Музично-естетична модель творчої соціалізації», формулюються підходи і можливі шляхи пристосування форм творчої соціалізації до сучасного соціуму, визначаються провідні чинники існування й розвитку універсальної моделі спільної творчої діяльності. Встановлено, що творча соціалізація є суспільною адаптацією особи, яка втілюється в художній формі творчої організації вільного часу та у спільній музично-естетичній діяльності. Визначено, що формами творчої соціалізації є різноманітні просторово-часові моделі (еталонні, універсальні, симультанні, комунікативні, авторські та ін.). Доведено, що дія просторово-часової моделі відбувається у сфері мистецтва, яка здійснює перетворювальну стабілізуючу функцію. Її домінантою є спільна творча діяльність, зокрема спільне музикування за обраним репертуаром, що моделюється на прикладах високого мистецтва. Вона репрезентована автором проектною роботою над схемами моделей, що пройшли такі стадії проектування: оздоровчо-розвивальні волонтерські проекти, концертні програми та фестивалі, різножанрові факультативи. Одержані результати засвідчують розширення кругозору особи, де чинними є система трансляції мистецтва, і як наслідок - зростання якості культурних потреб у вільний час.

Модель спільної музично-естетичної діяльності проектується за художньо-естетичними принципами, в якій діють два об'єкти, один з яких здійснює вплив, а другий сприймає й реагує на нього. Функцію впливу виконує музичне мистецтво, яке розглядається в дисертації як музично-естетичне середовище з відповідним інформаційно-звуковим потоком. Мобільні елементи концен-труються в початковій (музичний твір) і фінальній зонах (слухач) і знаходяться в стадії постійного варіювання (форми, жанру, ритму, тембру, звуку тощо) зі збереженням необхідного обсягу і змісту інформації. У динаміці варіаційних процесів у створеній симультанній моделі відбувається інтерпретація кінцевого задуму, а її модифікаційні елементи виокремлюються в самостійні епізоди. Ступінь особистісної взаємодії з середовищем визначається на основі функції-спроби суб'єкта через інформаційний потік мистецького середовища досягти необхідної мети: творчої соціалізації. Внутрішня комунікація будується за схемою моделі музично-естетичної діяльності, яка є результатом стратегічних програм (факультативи, тренінг-проекти, репертуар), що виконують також зворотній зв'язок з боку особи-користувача (музикування), а збільшення музично-інфор-маційного потоку активізує суб'єкт до спільної творчої діяльності.

Отже, запропонована музично-естетична модель творчої соціалізації актуалізується під час спільної творчої діяльності і реалізується від початкового етапу в межах культурно-мистецького середовища (інфраструктури культурних інституцій, окремих програм рекомендацій) до мегасередовища на регіональному і національному рівнях, де всі складові будуються за художньо-естетичними принципами творчості. Визначено, що в кожному конкретному історичному періоді саме еталонні моделі культурно-мистецького середовища є реаліями досвіду адаптації та творчої соціалізації особи.

У дисертації здійснено об'єктивний аналіз структурної характеристики культурно-мистецького середовища як чинника творчої соціалізації особи. Результати дослідження дали можливість сформулювати такі висновки:

1. Культурно-мистецьке середовище - це цілісне і водночас складно організоване соціокультурне явище. Аналіз наукових джерел з теорії та історії культури дозволив розкрити ґенезу культурно-мистецького сере-довища, сутністю якої є сукупність умов, що створюються під інтенсивним впливом відповідних чинників існування й розвитку, для утворення і спожи-вання матеріальних та духовних продуктів людської життєдіяльності. Під сукупністю умов розуміється система соціально-культурних координат, де діє певний суб'єкт, який одночасно є творцем і споживачем мистецького продукту.

2. Аналітичний огляд наукової літератури засвідчує неоднозначний зв'язок ключового терміна «творча соціалізація» з засадничими принципами естетичного ідеалу і творчої діяльності людини. Доведено, що творча соціалізація, як механізм адаптації особи, виконує функції соціокультурного патронажу через розуміння фактора унікальності спільної музично-естетичної діяльності в процесі творчої соціалізації, зокрема теоретичні аспекти творчої соціалізації розглядаються в проекції освоєння культури у вигляді традицій, що втілюються в художній формі творчої організації вільного часу.

Обґрунтовано, що культуротворчі чинники кваліфікуються відповідно до інтенсивності впливу на творчу соціалізацію - на провідні і ключові, за напрямом впливу - на зовнішні і внутрішні, та за походженням - на природні й антропогенні. В дослідженні поняття чинник розглядається як рушійна сила процесу чи явища, які обумовлені суттєвими обставинами культурно-мистецького середовища, що посилюють функціональний характер процесу творчої соціалізації особи і виконують провідну роль у сучасному суспільстві.

3. Історичні культурно-мистецькі еталони розглядаються за філософ-ськими, мистецтвознавчими та культурологічними напрямками знань. Здійснено інтерпретацію та сформульовано характеристики цих історичних еталонів. Підтверджено припущення про доцільність реконструкції еталонних моделей минулого на користь сучасних культуротворчих процесів. Уточнено, що в контексті кожної з них безпосередньо чи опосередковано відбувся вихід у сферу художньої творчості. Встановлено, що модель спільної музично-естетичної діяльності може проектуватися за художньо-естетичними прин-ципами, де функцію впливу виконує музичне мистецтво. Такі форми моделей об'єднуються системою художньої комунікації, виступаючи прототипом орієнтованої в майбутнє дії, в якій розробка мистецьких моделей спрямована на оптимізацію рекреаційної сфери для різних категорій населення. Залучені в площину мистецтвознавчої проблематики моделі спільної музично-естетичної діяльності діють не лише через інституційні форми художньої творчості, а й через симультанні моделі, що формують сучасну вітчизняну еталонну модель.

Встановлено, що динаміка трансформаційних змін, які відбуваються в різних традиціях практики музично-естетичної діяльності, концентрує в собі складний еволюційний комплекс історичних еталонів культурно-мистецького середовища, в основі яких формуються специфічні риси національної духовної спадщини. Історичний еталон як продукт культурної діяльності за умов дії музичної інформації стає реальним інструментом сучасного культуротворчого чинника. Музика займає особливе місце в рівневій схемі культурно-мистецького середовища, що визначає спільне музикування як засіб індивідуалізації людини, зокрема як найвища форма творчої терапії і творчого буття.

4. З'ясовано, що теоретичні аспекти творчої соціалізації як механізму адаптації особи в суспільстві поділяються на два взаємопов'язаних струк-турних елементи: соціалізація свідомості і соціалізація діяльності. Вста-новлено, що творча соціалізація відноситься до категорії ціннісної системи, за відповідних умов вона стає культурним явищем і її можна розглядати як унікальний процес перетворення людської істоти на антропогенний, гармонійно-розвинутий суспільний індивід.

Аналіз сучасного стану соціалізації особи дав підстави стверджувати, що культура буття є багатоаспектною проблемою валеології з огляду на духовне, культурне та фізичне здоров'я нації. За відповідних умов модель здорового стилю життя стає духовно-естетичною цінністю та еталонною моделлю культурно-мистецького середовища.

5. Визначено, що у сфері культурних інституцій кінця ХХ - початку XXI століття в Україні до соціально-економічних і культурно-естетичних детер-мінантів відносяться: інтенсивне оновлення культури в суспільстві та пов'язаний із ним процес урбанізації, потужний вплив інонаціональних культурних вподобань та преференцій, що зокрема особливо руйнує націо-нальні традиції. Встановлено, що процес творчої соціалізації молодої особи віддзеркалюється в позитивно-негативних характеристиках, серед яких: кризо-вий стан духовних цінностей та відчуження молоді від високої культури, потреба в інкультурних зразках та переорієнтація творчості на споживання. Позитивною перспективою є соціалізація завдяки високим інформаційним технологіям, мода на освіченість, кваліфікованість; творче використання віль-ного часу, де відбувається швидка трансформація аматорських музичних форм у професійні. Опрацьований досвід соціалізації орієнтований на естетичні принципи художньої діяльності особи в музичному побуті з інтеграцією різних видів мистецтва для створення особливих моделей стабілізуючих форм.

6. Сформульовано авторську музично-естетичну модель як інструмента для відтворення сприятливих умов творчої соціалізації особи в культурно-мистецькому середовищі. В моделі спільної музично-естетичної діяльності діють два об'єкти, один з яких виконує функцію впливу, а інший сприймає і реагує на нього. Функцію впливу виконує музичне мистецтво, яке розглядається в дисертації як музично-естетичне середовище з відповідним інформаційно-звуковим потоком. Мобільні елементи концентруються в початковій (музичний твір) і фінальній зонах (слухач) і знаходяться в стадії постійного варіювання зі збереженням необхідного обсягу і змісту інформації. Опрацьований досвід соціалізації орієнтований на художньо-естетичні принципи творчої діяльності особи саме в національному музичному побуті.

Дисертаційне дослідження є однією з перших спроб проектування сучасних моделей творчої соціалізації молоді з особливими потребами під час спільної музично-естетичної діяльності. Визначено, що трансформаційні процеси в межах соціокультурної реальності спроможні виявити необхідні умови перерозподілу національного культурного продукту на користь незахищених верств населення, де споживач міг би всебічно отримувати повну інформацію про загальноприйняті норми і принципи культурного буття. Ці тенденції утворюють новий соціум - культурно-мистецьке середовище з особливими відносинами між його суб'єктами і державними культурними інституціями. Визначені положення є матеріалом для теоретико-методологічної та науково-практичної розробки універсальної моделі творчої соціалізації особи на державному рівні розвитку українського суспільства.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Туріна О. А. Концептуальні напрями ідеї гармонійного розвитку особистості засобами музичного мистецтва (історичний розвиток ідеї музично-естетичного виховання) / О. А.Туріна // Вісник КНУКіМ : зб. наук. праць. - Вип. 1. - К. : КНУКіМ, 1999. - С. 111-117.

Туріна О.А. Ідеї гармонійного розвитку в творчості сучасних філософів / О.А.Туріна // Нова педагогічна думка : зб. наук. праць. - 1999. - № 4. - С. 65-67.

Туріна О. А. Деякі питання професійних захворювань та їх профілактики у виконавців на струнно-смичкових інструментах / О. А. Туріна // Вісник КНУКіМ : зб. наук. праць. - Вип. 1. - К. : КНУКіМ, 1999. - С. 59-71.

Туріна О. А. Проблема використання комп'ютерних педагогічних технологій для вдосконалення та розвитку внутрішнього музичного слуху у студентів інструменталістів вузів культури / О. А. Туріна // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - К ., 2000. - № 8-9. - С. 148-164.

Туріна О. А. Музичне мистецтво як унікальний фактор формування творчих здібностей креативної особистості / О. А. Туріна // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : зб. наук. праць. - Вип. Х. - К. : Міленіум, 2003. - С. 318-330.

Туріна О. А. Характеристика практичного досвіду з організації соціалізації підлітків з обмеженими фізичними можливостями в культурно-мистецькому середовищі / О. А. Туріна // Вісн. Книжкової палати : зб. наук. праць. - 2004. - № 9.- С. 35-39.

Туріна О. А. Культурно-мистецьке середовище як засіб формування творчої та здорової особи / О. А. Туріна // Вісн. КНУКіМ : зб. наук. праць. - Вип. 10. - К. , 2004. - С. 92-101.

Туріна О. А. Перший Міжнародний конкурс імені Давида Ойстраха / О. А. Туріна // Мистецтвознавчі записки : зб. наук. праць. - Вип. 5-6. - К. : ДАКККіМ, 2004. - С.166.

Туріна О. А. Особливості формування музично-естетичної інформації в мистецькому середовищі / О. А. Туріна // Вісн. КНУКіМ : зб. наук. праць. - Вип. 14. - К. , 2006. - С. 11-117.

10. Туріна О.А. Мистецьке середовище як чинник формування творчих здібності особистості / О.А.Туріна // Проблеми формування духовних і професійних потреб особистості в умовах змін освітнього і культурного середовища : матеріали Всеукр. наук.-творч. конф. 15-16 квітня 2009 р. - К. : КІСКЗ, 2009. - 268-271 с.

АНОТАЦІЯ

Туріна О. А. Культурно-мистецьке середовище як чинник творчої соціалізації особи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01. - теорія та історія культури. - Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. - Київ, 2009.

У дисертації здійснено об'єктивний аналіз структурної характеристики культурно-мистецького середовища як чинника творчої соціалізації особи. Розкрито ґенезу культурно-мистецького середовища, сутністю якого є сукупність умов, що формуються під інтенсивним впливом відповідних культуротворчих чинників.

Обґрунтовано загальні характеристики історичних еталонів культурно-мистецького середовища, підтверджено припущення про доцільність реконструкції еталонних моделей минулого на користь сучасних культуро-творчих процесів.

Введено в науковий обіг ключові поняття дослідження: «еталонна модель культурно-мистецького середовища» (виокремлені ознаки і сформульовані загальні характеристики), «творча соціалізація особи» (найвищий щабель суспільної адаптації особи, яка втілюється в художній формі творчої організації вільного часу та у спільній художньо-естетичній діяльності).

Сформульовано авторську музично-естетичну модель спільної творчої діяльності як інструмента для створення сприятливих умов творчої соціалізації особи в культурно-мистецькому середовищі.

Ключові слова: культурно-мистецьке середовище, культуротворчий чинник, творча соціалізація, еталонна модель, спільна музично-естетична діяльність.

Турина Е. А. Среда культуры и искусства как фактор творческой социализации личности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 26.00.01. - теория и история культуры. - Госу-дарственная академия руководящих кадров культуры и искусств. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена концептуализации понятий «среда культуры и искусства», «фактор культурации», «творческая социализация», «эталонная модель». В работе определяются основные элементы данных понятий, подается терминологическое поле их описания. Анализ возможностей масштабных процессов при формировании творческой социализации индивида в современной среде культуры и искусства выявляет главные характеристики фактора культурации. Определена сущность интеллек-туальной среды - уникального социокультурного явления, константами кото-рого есть среда жизнедеятельности человека, культура и искусство. Подчеркивается, что музыка может являться коммуникативным средством гармонизации и оздоровления личности. В парадигме эстетической теории творчества автор выделяет искусство как сферу, которая способствует развитию форм творческого сознания. А среду жизнедеятельности человека - как систему социокультурных координат, где действует художник, который одновременно является как творцом, так и потребителем продуктов культуры и искусства.

В работе заявлена идея объективной необходимости реконструкции моделей-эталонов прошлого в пользу современных формирующих культуру процессов и поданы разработанные автором их уточненные характеристики.

Установлено, что признаками интеллектуальной среды (конца ХХ - начала ХХІ ст. в Украине) являются тенденции к социальному плюрализму и интеграции культуры и искусства. Указывается, что хотя процессы социализации характеризуются кризисом духовных ценностей и отчуждением молодежи от высокого искусства, все же отмечается социодинамика альтер-нативного вхождения молодежи через современный информационный поток в среду профессионального художественного творчества. Этот процесс реализуется при использовании высоких технологий, благодаря чему фор-мируется молодежная мода на образованность, квалифицированность, творческое использование свободного времени. Отмечается, что с одной стороны - прослеживается потребность в инкультурных образцах и переориентация творчества на потребление, а с другой - в такой среде происходит быстрая трансформация любительских музыкальных форм в профессиональные.

Аргументируется, что культура и образование, которые основаны на объективном знании, являются главным социокультурным аргументом творческой социализации и противодействием проявления антикультуры. Используя структурно-функциональный анализ проблем жизненной среды и среды творчества в судьбе человека, автор расширяет научно-теоретическую интерпретацию понятий: «среда культуры и искусства» и «творческой социализации».

Определено, что действие музыкально-информационного пространства способствует созданию целостного образа бытия «духовной Родины», где творчество становится проводником к осмыслению его законов. На их основе формируется образ культуры здорового образа бытия как составной части модели творческой социализации личности. Современный опыт ее реализации ориентируется на эстетическую деятельность с интеграцией смежных видов искусств, вследствие чего создаются условия адаптации индивидуальных эстетических потребностей. Динамика вариантных преобразований и процессуальных действий авторской модели творческой социализации трансформирует структуру культурно-художественной среды. Определено, что с улучшением качества музыкально-информационного потока и общей музыкально-эстетической деятельности на уровне схем жанровых трансфор-маций искусства, происходит преобразование потребления искусства. Этот процесс способствует созданию такого пространства, в котором свободно функционируют эталонные модели. Авторские модели социокультурного патронажа, реабилитации и прочие реализуются в условиях деятельности современных культурных институций.

Ключевые слова: среда культуры и искусства, фактор культурации, творческая социализация, эталонная модель, совместная музыкально-эстетическая деятельность.

Turina O.A. Cultural and artistic environment as a factor of creative socialization of an individual. - Manuscript.

Dissertation written in support of application for a scientific degree of Candidate of Art Criticism. Specialization 26.00.01 - Theory and History of Culture. - State Leadership Academy of Culture and Arts. - Kyiv, 2009.

This dissertation performs an objective analysis of structural characteristic of cultural and artistic environment as a factor influencing creative socialization of an individual. The essence of cultural and artistic environment is revealed as an agglomeration of conditions occurring under intense influence of certain factors of existence and development and directed at creation and consumption of material and spiritual products of human life.

This work substantiates characteristics of historical standards of artistic and cultural environment and confirms the assumption that the present-day artistic and cultural processes could benefit from the reconstruction of the standards of the past.

The following key research concepts are introduced into scientific vocabulary: "standard model of cultural and artistic environment" (specified features and defined general characteristics); "creative socialization of an individual" (the highest level of social adaptation of a person being realized in ДЕРЖАВНА

artistic form of creative organization of leisure time and in joint artistic and aesthetic activity). Author's musical and aesthetic model of collaborative creative activity is devised as an instrument of establishing favorable conditions for socialization of an individual in an art and culture environment.

Key words: cultural and artistic environment, defining cultural factor, creative socialization, standard model, collaborative musical and aesthetic activity.

Размещено на Allbest.ru