Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК 008:392(=163.2)(477.75)

Спеціальність 26.00.01 - теорія та історія культури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата культурології

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ЕТНІЧНОЇ ТРАДИЦІЇ

(на матеріалі культури кримських болгар)

Андрющенко Ірина Олександрівна

Сімферополь - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі культурології Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Берестовська Діана Сергіївна, завідувач кафедри культурології Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Лазарєв Фелікс Васильович, завідувач кафедри філософії Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського;

кандидат філософських наук, доцент Суходуб Тетяна Дмитрівна, професор кафедри філософії науки та культурології Центру гуманітарної освіти НАН Україні, м. Київ

Захист відбудеться " 29 " травня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.09 Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 20, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспект Вернадського, 4.

Автореферат розіслано " 27 " квітня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.О. Кур'янова

Анотації

Андрющенко І.О. Концептуалізація етнічної традиції (на матеріалі культури кримських болгар). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата з культурології за спеціальністю 26.00.02 - теорія та історія культури. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь, 2009.

Дисертація присвячена побудові теоретичної моделі концептуалізації етнічної традиції з подальшою апробацією отриманої схеми на емпіричному матеріалі - культурі кримських болгар. Вперше представлена дворівнева модель концептуалізації етнічної традиції - на екзистенціально-особистісному та соціо-легітимному рівнях.

На кожному з виділених рівнів концепт "етнічна традиція" набуває особливих рис, які дозволяють віднести його до різних типів концептів. На соціо-легітимному рівні він виступає як концепт-поняття, що відображає найбільш суттєві ознаки явища, результат їх раціонального осмислення. Емпірично цей рівень концептуалізації включає в себе усю сукупність традицій кримських болгар, їх змістовні елементи та специфіку.

На екзистенціально-особистісному рівні концептуалізація етнічної традиції веде до утворення концепта-гештальта - цілісного "образу", що суміщає чуттєві та раціональні елементи. Застосування даної моделі концептуалізації до культури кримських болгар дозволило виділити кілька образів етнічної традиції - традиція як ностальгія, культурний проект, бренд.

Ключові слова: етнічна традиція, концептуалізація, соціо-легітимный рівень, екзистенціально-особистісний рівень, концепт-поняття, концепт-гештальт. етнічний емпіричний культура

Андрющенко И.А. Концептуализация этнической традиции (на материале культуры крымских болгар). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата культурологии по специальности 26.00.01 - теория и история культуры. - Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. - Симферополь, 2009.

Диссертация посвящена построению теоретической модели концептуализации этнической традиции с последующей апробацией полученной схемы на материале культуре крымских болгар.

Концептуализация этнической традиции рассмотрена как процесс обретения формы, обеспечивающей теоретическую организацию эмпирического материала. Впервые представлена двухуровневая модель концептуализации этнической традиции - на экзистенциально-личностном и социо-легитимном уровнях. На каждом из названных уровней "этническая традиция" приобретает особые черты, которые позволяют отнести его к разным типам концептов.

На социо-легитимном уровне этническая традиция выступает как концепт-понятие и отражает наиболее существенные признаки явления, результат их рационального осмысления. Концептуализация этнической традиции на социо-легитимном уровне является "продуктом", вырабатываемым духовными лидерами, теоретиками, специалистами в различных областях духовного творчества на основе обобщения социального опыта, научного постижения действительности и духовной культуры, системы ценностей данного общества. На социо-легитимном уровне этническая традиция предстает во всем многообразии научных, философских, культурологических, нравственных, религиозных и других взглядов, существующих в социуме на современном этапе.

На экзистенциально-личностном уровне концептуализация этнической традиции приводит к образованию концепта-гештальта - целостной функциональной мыслительной структуры, совмещающей чувственные и рациональные элементы. Экзистенциально-личностный уровень концептуализации традиции можно представить как восприятие традиции, присущее непосредственно человеку, как переживание, которое является неотделимой частью его духовности, восприятия себя как личности в разных гранях жизнедеятельности, в динамике и противоречиях бытия.

Применение данной модели концептуализации к культуре крымских болгар позволило выделить несколько "образов" этнической традиции - традиция как ностальгия, культурный проект, бренд.

Неспособность современной идеологии ответить на вызовы времени заставляет каждого человека и общество в целом "возвращаться" к некритично воспринимаемому опыту традиционной культуры. В нем, с одной стороны, актуализируются те качества и свойства, которые, по мнению людей, создают ощущение стабильности. А с другой стороны, уводятся на периферию сознания свойства, не отвечающие потребностям и приоритетам современного человека. Так, участие в народных праздниках выполняет не только релаксационную и эстетическую функции, но фактически дает человеку ощущение единства со своей этнической группой и тем самым удовлетворяет одну из базовых потребностей человека - потребность в безопасности. Вместе с тем, не являются актуальными и желательными для современного человека такие черты традиционной культуры крымских болгар, как проживание под одной крышей нескольких поколений, некоторые формы межличностных внутрисемейных отношений, преимущественно сельскохозяйственный труд.

"Образ" традиции как бренда наиболее востребован в современном обществе. Утилитарные цели определяют отношение к этнической традиции как к способу получения материальных выгод. С одной стороны, можно говорить о культурно-этнографическом туризме, развитие которого приносит ощутимую и материальную, и духовную пользу. В Крыму программы по развитию этнокультурного туризма только начинают развиваться и, к сожалению, пока нет единого подхода к ним и серьезного материального обеспечения этих программ. С другой стороны, восприятие традиции как бренда размывает те глубинные смыслы, которые заложены в культурных, этнически окрашенных константах. В процессе активного продвижения бренда утрачиваются не рефлексируемые, не имеющие экономической потенции значимые элементы традиционной культуры и те внутренние связи, которые, собственно, и определяют этническое своеобразие.

В работе использовались материалы по культуре крымских болгар, которые были почерпнуты из исследований, опубликованных в научных, статистических, периодических изданиях, а также собственные полевые наблюдения автора.

Ключевые слова: этническая традиция, уровни концептуализации, социо-легитимный уровень, экзистенциально-личностный уровень, концепт-понятие, концепт-гештальт.

Andriushchenko Irina. Сonceptualization of ethnic tradition (on material of culture of Crimean Bulgarians). - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of Candidate of sciences in Culture / Speciality 26.00.01 - theory and history of culture. - V.I. Vernadsky Tavrichesky National University. - Simferopol, 2009.

The dissertation is devoted to building of the theoretical model of conceptualization of ethnic tradition with following approbation of obtained scheme. Bimodal model of conceptualization of ethnic tradition is represented for the first time. On the first stage, conceptualization of ethnic tradition takes place on the existentially-personal and social-legitimate levels. On each of these levels a concept "ethnic tradition" obtains special patterns which allow referring it to the different types of concepts.

On a social-legitimate level it is a concept appearing by consistent abstraction from minor, individual, superfluous features and also by joining in a conceptual image components of other concepts. As a concept reflects the most general, essential features of phenomenon and a result of their rational understanding empirically this level of conceptualization includes whole traditions of Crimean Bulgarians, their substantial elements and specific.

On an existentially-personal level conceptualization of ethnic tradition leads to formation of a concept-gestalt which is the complete functional intellectual structure which has to put in order heterogeneous elements. The application of this model of conceptualization to culture of Crimean Bulgarians allows to choose some images of ethnic tradition - tradition as a nostalgia, a cultural project, a brand.

Key words: ethnic tradition, conceptualization, social-legitimate level, existentially-personal level, concept-idea, concept-gestalt.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. "Захоплення" традицією - це не мінливий настрій соціуму або окремої людини, а скоріше симптом епохи. Чимало культурних практик, наукові дослідження і навіть психічні переживання сьогодення так чи інакше пов'язані з темою традиції, яка стає надзвичайно важливою для пошуків ідентичності та самоідентифікації нині та здобуття надії на майбутнє.

На думку дослідників різних галузей науки про людину, сучасний етап культурно-історичного розвитку виражається переживанням переломного моменту історії, кризи. Ця криза відчувається людьми через незадоволення власним життям, відсутність позитивно-ціннісної самоідентифікації. В умовах марних зусиль сучасної ідеології бути переконливою, актуалізується цінність "минулого", повернення до ясно сформованих ідей, передбачуваності майбутнього. Тому ми апелюємо до традиції - як на рівні окремої особистості, так і на рівні соціуму.

Звернення до реальних фрагментів минулого має велике значення для становлення та функціонування культурної і соціальної ідентичності, що безпосередньо впливає на всю конфігурацію розвитку соціуму.

У сучасному суспільстві інтерес до традиції набуває різноманітних форм: пошуки "національного характеру", створення національно-культурних товариств, спроби реанімації обрядів зі втраченими екзистенціальними основами, отримуючи економічний зиск, прагнення створити або відтворити національно-культурну державність та ін.

Історичний досвід і аналіз сьогоднішньої ситуації в Україні показує, що звернення до традиції, зокрема етнічної, безпосередньо пов'язується зі складним періодом становлення державності, зі змінами у політичному, економічному устрої. Не тільки суспільство, але й кожна людина опиняється перед необхідністю вибору свого подальшого шляху, оскільки складні та суперечливі соціальні процеси неминуче втручаються як у життя соціуму, так і у найглибші рівні буття людини. У даному випадку йдеться про одну з найважливіших граней її духовної основи - етнічну ідентичність, відчуття єдності зі своєю групою.

Актуальність теми дослідження зумовлена не тільки визначеними тенденціями розвитку суспільства, а й специфікою дослідження етнічної традиції. Цей термін не має на сьогодні переконливого тлумачення, незважаючи на те, що вивченню цього феномена присвячено чимало робіт і кількість різноманітних підходів до традиції збільшується.

Вітчизняне та зарубіжне традицієзнавство пройшло спільний шлях розвитку, беручи початок від описових етнологічних, історичних, мистецтвознавчих робіт, які накопичили величезний масив емпіричного матеріалу.

Сучасний етап розвитку культурології, на наш погляд, потребує вироблення нових підходів до дослідження традиції. Йдеться не просто про пасивну систему координат, у якій традиція знову стане лише теоретичним конструктором. Тому культуролог М.К. Петров порівняв такий підхід із рентгенівським знімком, на якому видно зчленування, але немає плоті. За цих умов особливого значення набувають спроби побудувати таку теоретичну модель концептуалізації традиції, яка б не суперечила емпіричному матеріалу та дозволила поглянути на нього по-іншому, включити у дослідницьке поле вивчення етнічної традиції безліч існуючих "образів" на особистому і соціальному рівнях. Саме цим викликана, на наш погляд, актуальність і своєчасність дослідження етнічної традиції з точки зору її концептуалізації.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Робота виконана з урахуванням основних положень Національної програми "Освіта" (Україна XXI століття), а також у контексті концептуальних принципів гуманітарної освіти в Україні. Тему дослідження погоджено з планом наукової роботи кафедри культурології Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського "Культура народів Причорномор'я" (№ держреєстрації - 0101U05977). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (протокол №2 від 1.03.2006 р.)

Метою дисертаційного дослідження є побудова моделі концептуалізації етнічної традиції на різних рівнях її розуміння на матеріалі культури кримських болгар. Поставлену мету реалізовано через виконання таких завдань:

- визначити та проаналізувати основні етапи становлення наукового способу розуміння традиції;

- описати специфіку й закономірності функціонування етнічної традиції;

- оцінити евристичні можливості найважливіших напрямків дослідження етнічної традиції для вироблення методологічного ґрунту її концептуалізації;

- розробити та обґрунтувати теоретичну модель дворівневої концептуалізації етнічної традиції;

- виявити значущі риси екзистенціально-особистісного та соціо-легітимного рівнів концептуалізації традиції на матеріалі культури кримських болгар;

- дослідити й описати основні засоби концептуалізації етнічної традиції в культурі кримських болгар.

Об'єктом дослідження є процес концептуалізації етнічної традиції як засобу організації емпіричного матеріалу.

Предметом дослідження виступає концепт "етнічна традиція", репрезентований в культурі кримських болгар.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Теоретичну базу для розв'язання поставлених у дослідженні завдань склали роботи вітчизняних та зарубіжних учених у галузі культурології, філософії, філософської антропології, етнології, етнопсихології, соціології, лінгвістики (В.С. Барулін, Ш. Шварц, С.В. Лур'є, В.С. Малахов, М.С. Державин, О.Ф. Музиченко, В.О. Тишков, З.Д. Попова, А.В. Олянич, І.Д. Стернін та інші).

Методологія дослідження зумовлена метою і характером поставлених у роботі завдань. У ході дослідження використовувалися такі загальнонаукові та спеціальні методи:

- логічний метод, що дозволив обґрунтувати процес концептуалізації етнічної традиції на двох рівнях;

- порівняльно-історичний підхід, за допомогою якого в еволюційному розгортанні викладені та зіставлені основні теорії традиції;

- системний підхід, який дозволив розглянути особливості концептуалізації традиції як частини культури;

- для теоретичного й емпіричного дослідження залучалися спостереження цілеспрямованого сприйняття явищ, опосередковане раціональним знанням; опис як фіксація засобами мови відомостей, поданих у спостереженні; порівняння, аналіз, аналогія й узагальнення як загальнологічні засоби пізнання.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що

- вперше на основі вже відомих у науці та повсякденній свідомості уявлень про традицію у їх історичному взаємозв'язку виділено два рівні концептуалізації етнічної традиції - соціо-легітимний та екзистенціально-особистісний;

- вичленовано і розкрито основні риси зазначених рівнів концептуалізації традиції;

- обґрунтовано принцип взаємозв'язку та взаємодоповнення концептуалізації етнічної традиції на двох рівнях - екзистенціально - особистісному й соціо-легітимному;

- доведено цінність соціо-легітимного й екзистенціально-особистісного рівнів розуміння традиції;

- на матеріалі культури кримських болгар визначено ряд засобів концептуалізації етнічної традиції на обох рівнях її розуміння.

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що в ньому розроблено й обґрунтовано модель дворівневої концептуалізації етнічної традиції, яка дозволяє відобразити масив накопиченого емпіричного матеріалу у компактніших, інформаційно ємких та зручних для комунікації формах. Отримані нами результати відкривають можливість подальшого детального аналізу етнічної традиції і можуть стати основою для компаративного аналізу особливостей концептуалізації традиції на матеріалі інших етнічних культур Криму.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у їх використанні для підготовки курсів "Етнокультурологія", "Культурологія", "Історія культури народів Криму" та ін. Зібраний та проаналізований для дисертаційного дослідження матеріал залучено до роботи над програмою "Культура добросусідства", розробленою у 2003-2007 рр. у рамках виконання планових тем Кримського відділення інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України і проектів інформаційно-дослідницького центру "Інтеграція і розвиток". За результатами проекту створено програму до курсу "Культура добросусідства", рекомендованого для використання у загальноосвітніх навчальних закладах України (лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України № 1.4|18-1306 від 12.06.2007р.), а також авторським колективом видано низку науково-методичних робіт.

Особистий внесок здобувача. Всі результати дослідження - концепція, висновки дисертації й 9 з 10 опублікованих статей розроблені та викладені автором самостійно. Книга: Андрющенко И.А., Недева В.Б., Салистая-Григорян Т.А. Крымские болгары / И.А. Андрющенко, В.Б. Недева, Т.А. Салистая-Григорян // В крымском доме. - Симферополь, 2007 г. створена у співавторстві (внесок здобувача - написання тексту історичного і значної частини етнографічного нарисів).

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Аналітичні узагальнення та висновки дисертаційного дослідження відображені у наукових статтях, доповідалися й обговорювалися на наукових конференціях: наукові читання "Культура народів Причорномор'я з давніх часів до наших днів" (Сімферополь, 2000-2008 рр. - XII - XXIV наукові читання), круглий стіл "Виховання толерантності та розвиток діалогу культур в навчальних закладах Криму: апробація спецкурсу "Культура добросусідства" (Сімферополь, 2006); цикл "круглих столів" з апробації курсу "Культура добросусідства" в освітніх закладах Криму. "Педагогічний експеримент" (Сімферополь, Ялта, Євпаторія, 2006); міжнародна науково-практична конференція "Культура миру і формування толерантності в мультикультурному суспільстві" (Сімферополь, 2007); науково-практична конференція "Етнографія Криму XIX - XXI ст. і сучасні етнокультурні процеси (Сімферополь, 2007); круглий стіл "Досвід освітніх проектів у АРК, спрямованих на збереження та вивчення національних мов" (Сімферополь, 2008).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 10 публікаціях, із них 7 статей надруковано у провідних наукових фахових виданнях України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками у кожному з них, загальних висновків і списку літератури. Повний обсяг дисертаційної роботи - 186 сторінок, основний текст дисертації - 166 сторінок, список літератури - 225 позицій.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, розглянуто ступінь наукової розробки теми, виділено методи, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано основні положення, що відображають наукову новизну роботи та особистий внесок здобувача в дослідженні концептуалізації етничної традиції на матеріалі культури кримських болгар. Розкрито теоретичне й практичне значення отриманих результатів, їх апробацію, подано публікації з теми дисертації.

У першому розділі "Теоретичне моделювання концепту "традиція", що складається з двох підрозділів, дається інтерпретація у сучасній культурології понять "традиція", "етнічна традиція", аналізуються типології традиції - їх схожість та відмінність, взаємозв'язок і пізнавальні перспективи.

У підрозділі 1.1 "Основні концептуальні моделі категорії "традиція" міститься аналіз різноманітних підходів до осмислення багатогранного і специфічного феномена традиції; проаналізовані значущі етапи його розвитку й становлення; розкривається факт суперечливої сутності традиції як філософсько-культурологічної категорії у вітчизняній та зарубіжній науці.

Проблема традиції як форми спадкоємності в культурі привертала увагу мислителів ще з давніх часів. Так, у Давньому Китаї традиція займала центральне місце в етичній системі Конфуція; У Давній Греції - втілювалася у поняття етосу; у Давньому Римі сформувався "прагматичний" підхід до традиції, пізніше підтриманий мислителями Нового часу - Монтенем, Локком і Монтеск'є. До теми традиції зверталася середньовічна християнська філософія і мислителі епохи Відродження, коли вперше з'явилося суперечливе ставлення до традиції: її заперечували як щось застаріле (звільнення від підкорення християнським цінностям) і в той же час до неї зверталися як до духовної основи (повернення до гуманістичного світогляду античності).

Починаючи з епохи Просвітництва до наших днів інтерес до проблеми традиції як одного із засобів соціальної спадкоємності не слабів. Філософська класика - праці Дж. Віко, Ф. Бекона, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ф. Вольтера, А. Руссо, Д. Дідро, І. Гердера, Г. Гегеля - створила грунтовну базу для подальших досліджень у галузі теорії культури В. Дільтея, А. Редкліф-Брауна, Б. Малиновського, Ф. Боаса, К. Леві-Строса, М. Херсковица, К. Юнга, Л. Уайта. Традиція є одним з фундаментальних понять філософської герменевтики Г. Гадамера і теорії модернізації (М. Вебер, О. Конт, Е. Дюркгейм, Г. Спенсер).

Вагомий внесок у вітчизняне традицієзнавство зробили М.Я. Данилевський, Г.Г. Шпет, Г.С. Сковорода, М.І. Костомаров, М.П. Драгоманов, О.А. Потебня. У другій половині XX століття було піддано критиці сам термін "традиція", який у численних дискусіях так і не отримав чіткого визначення (Е. Шилз, Ш. Ейзенштадт). Результатом критичного погляду на традицію став ще більш посилений інтерес до цієї теми. До сучасних дослідників, що зробили важливий внесок у вивчення різних аспектів традиції, необхідно віднести Е. Шацького, С.С. Аверинцева, Е.О. Баллера, В.С. Баруліна, Ю.В. Бромлея, В.Б. Власову, В.Е. Давидовича, Б.С. Єрасова, Ю.О. Жданова, Е.С. Маркаряна, М.К. Петрова, В.Д. Плахова, І.В. Суханова, К.В. Чистова, О.Г. Спіркіна, Д.М. Угриновича, Р.О. Аленіну, С.В. Лур'є та ін. Можна констатувати появу цілого напрямку, пов'язаного з дослідженням традиції - традицієзнавства.

У нашому дослідженні ми відштовхуємося від філософсько-антропологічного підходу розуміння сутності та змісту традиції. Щодо нашої проблеми сутність філософсько-антропологічного підходу знаходиться у площині виявлення й осмислення основного стрижня буття традиції - тієї ролі, яка їй відведена у взаєминах із людиною. Таке розуміння позначає замкнутість традиції на людині. Вона виникає й існує лише щодо людини - поза цими стосунками її просто немає.

У підрозділі 1.2. "Специфіка й закономірності функціонування етнічної традиції" висвітлено погляд на етнічну традицію як сукупность проекцій універсального на конкретний етнічний ґрунт. Крім того, етнічна специфіка виражається не тільки у формах реалізації традицій, але й в індивідуальному розміщенні пріоритетів за мірою значущості. Таке розуміння етнічної традиції відкриває перспективу не тільки для побудови більш гармонійної та науково обґрунтованої теорії, але передусім для прикладних досліджень.

Етнічній традиції належить надзвичайно важлива роль у історичному процесі. Закріплені в ній програми людської діяльності, які у концентрованому вигляді виражають досвід певного етносу, орієнтовані на актуальні для виживання етносу стійкі якості природного і соціального середовища.

Етнічна традиція є необхідною умовою існування етнічної культури. Традиційні основи властиві різним сферам етнічної культури, хоча їх значущість і поширення для кожної з них неоднакова. Етнічна традиція має стійкість і одночасно певний динамізм, оскільки носії етнічної культури здійснюють вибір і власну інтерпретацію етнічної традиції.

У другому розділі "Рівні концептуалізації етнічної традиції", який складається із п'яти підрозділів, висунуто гіпотезу про дворівневу схему концептуалізації етнічної традиції. Виділено та окреслено структурні особливості моделі концептуалізації етнічної традиції. Термін "концептуалізація" у даному випадку застосовується у значенні: процедура введення онтологічних уявлень до накопиченого масиву емпіричних даних, сукупність пізнавальних дій, спрямованих на систематизацію знань у певній галузі. Концептуалізацію можна розглянути і як процес набування форми, що забезпечує теоретичну організацію накопиченого матеріалу, і як процес, здатний визначити тенденції зміни номінативного поля об'єкта.

У підрозділі 2.1 "Дискурс "етнічного": сучасні конотації й контекстуальні різночитання" мова йде про те, що гуманітарне наукове знання останніх півтора десятиріччя ХХ та початку XXI століття пов'язане з процесом деідеологізації і, як наслідок, відмовою від методологічної одноманітності. Вітчизняна наукова спільнота, яка займалася етнічною проблематикою, розділилася принаймні на два опозиційні табори: "примордіалістський" та "конструктивістський" (виділяють також інструменталістський підхід). Обидві концептуальні моделі зовсім не нові. Перша - довгий час панувала у радянській етнографії і була поширена у західній науці, друга - розвивалася переважно у західній етнології. У даному випадку можна говорити не тільки про протиставлення двох етнологічних теорій, а й про фундаментальну проблемі пошуку філософських засад досліджень у галузі етнічного.

На перший план також виходить проблема становлення нового дискурсу у сфері етнічного. Навіть поверхневий перегляд публіцистичних, науково-популярних та наукових текстів за даною тематикою дає підстави для серйозних роздумів: і у друкованих ЗМІ, і в усних висловлюваннях можна побачити підміну понять, некоректне використання термінів - етнос, етнічність, етнічний, нація, національний та інші.

Тому першим кроком для вирішення цих складних практичних завдань є термінологічні дискусії з метою пошуку точних визначень цих складних явищ. Конфліктні ситуації у міжетнічних взаєминах часто провокуються саме некоректними висловлюваннями, які випадково або навмисне спотворюють та перекручують залежно від політичної кон'юнктури ті чи інші поняття.

Проблема взаємозв'язку категорій "етнічне" і "національне", "етнос" і "нація" вимагає особливої уваги. Дійсно, ці категорії не просто пов'язані між собою, вони відображають за багатьма соціальними параметрами однакові реальні суспільні суб'єкти. Але разом з тим категорії "етнічне" та "національне" можуть набувати різного смислового і функціонального навантаження залежно від предмета науки та дослідницького завдання.

Термінологічна неоднозначність понять "етнічне" і "національне", "етнос" і "нація" створює серйозні перешкоди для дослідників. Незважаючи на широкий науковий і суспільний інтерес до етнічної та національної проблематики, питання про визначення сутності таких явищ, як етнос і нація, залишається дискусійним.

Підрозділ 2.2. "Теоретико-методологічні засади і модель концептуалізації традиції" присвячений викладенню теоретико-методологічних засад роботи й висуненню дослідницької гіпотези. Ми спиралися на філософсько-антропологічіу концепцію, у якій стосунки людини та суспільства розглядаються у антропологічних самовизначеннях, а образ людини у будь-якому суспільстві репрезентується у двох формах - екзистенціально-індивідуальній та культурно-легітимній (концепція В.С. Баруліна). Також ми спираємося на ідею ізраїльського вченого Ш. Шварца про те, що досліджувати цінності можна на двох рівнях: на рівні особистості (індивідуальних відмінностей) та на рівні культури (відмінностей в соціальній культурі). Все це дозволило нам висунути власну гіпотезу - про концептуалізацію етнічної традиції на екзистенціально-особистісному та соціо-легітимному рівнях. Кожний із виділених нами рівнів має особливі засади і набір характерних властивостей.

У підрозділі 2.3. "Екзистенціально-особистісний рівень концептуалізації" обґрунтовується концептуалізація етнічної традиції на особистісному рівні, базою якого є засноване на здоровому глузді та життєвому досвіді знання про те, що собою являє традиція та її функціонування, з яких елементів та значущих частин складається культура народу, з яким людина себе ідентифікує.

Екзистенціально-особистісний рівень концептуалізації традиції можна представити як сприйняття традиції, характерне безпосередньо для людини, як переживання, що стає невід'ємною частиною її духовності, її сприйняття себе як особистості у різних гранях життєдіяльності, у динаміці та протиріччях буття. Екзистенціально-особистісний образ традиції складається у кожної людини і народжується у відповідь на необхідність адекватно відображати факти дійсності у своїй свідомості, орієнтуватися у навколишньому середовищі, пізнавати його. Екзистенціально-особистісний рівень концептуалізації традиції широкий, різноманітний, змінний, оскільки містить безліч проекцій феномена "традиція" на людську індивідуальність. Відзначаємо, що кожна епоха, країна, етнічна група зберігає в уявленні про традиції певне стабільне, незмінне ядро знань, які знаходяться у глибинному шарі культури даної спільноти; ядро може бути значним і зовсім невеликим, але існує завжди.

Крім того, на екзистенціально-особистісному рівні кожний носій уявлень про традицію має можливість акцентувати ті особливості, які здаються йому сучасними і функціональними. Таким чином, концептуалізація традиції на екзистенціально-особистісному рівні - складне і суперечливе явище, оскільки у процесі усвідомлення та прийняття традицій власної культури людина не об'єктивна і не зовсім відверта навіть сама з собою.

У підрозділі 2.4. "Соціо-легітимний рівень концептуалізації" розкрито особливості виміру етнічної традиції на базі буття суспільства в цілому. Суб'єктами розробки в даному випадку виступають певні суспільні сили та інститути. Будь-яке суспільство - це форма спільної життєдіяльності людей, тому в ній як цілісності виробляються певні загально значущі уявлення про традиції та їх форми, щоб задовольняти вимоги сучасності.

Концептуалізація етнічної традиції на соціо-легітимному рівні є "продуктом", що виробляється духовними лідерами, теоретиками, спеціалістами у різних галузях духовної творчості на основі узагальнення соціального досвіду, досягнень наукового розуміння дійсності і духовної культури, системи цінностей даного суспільства. На соціо-легітимному рівні етнічна традиція постає у всій різноманітності наукових, філософських, моральних, релігійних та інших поглядів, представлених у соціумі на сучасному етапі.

Підвищений інтерес до засвоєння етнічної традиції на соціально-легітимному рівні виявляє цілий ряд галузей суспільної свідомості і духовної культури. Такі дослідження ведуться у межах філософії, соціальної антропології, соціальної філософії, історії, етнографії, психології, культурології, мистецтвознавства та ін. Протягом багатьох століть етнічна традиція осмислювалася у художній культурі. Масова свідомість, суспільна думка, суспільна психологія - ще одна важлива сфера концептуалізації традиції на соціо-легітимному рівні.

Соціально-легітимні "образи" етнічної традиції відрізняються винятковим багатством змісту і складають значну частину життя соціуму.

У підрозділі 2.5. "Взаємодія та додатковість екзистенціально-особистісного і соціально-легітимного рівнів концептуалізації етнічної традиції" висвітлюється сфера концептуалізації традиції, яка представлена у вигляді двох накладених одне на одне кіл.

Велике коло - це коло-основа. Воно являє собою сукупність індивідуальних уявлень, які народжуються, живуть, діють у всієї маси людей, що складають населення землі або окремої спільноти. Це сфера, що містить у собі всі можливі втілення етнічної традиції, всі її потенції. Менше коло - це соціально-легітимні образи етнічної традиції, які збігаються тільки з частиною великого кола, покривають лише елемент існуючих образів та їх сполучень. Розуміння традиції можна представити як розширення малого кола, яке захоплює все більшу кількість індивідуальних образів. Зрозуміло, що ці кола перебувають у тісній взаємодії. Більше того, деякі особливості концептуалізації традиції з самого початку перешкоджають розділенню двох кіл.

Описані вище кола порівнювати складно, бо вони різні за об'ємом і наповненням. Множинність, різноманітність, безкінечна кількість варіантів концептуалізації на екзистенціально-особистісному рівні протистоїть набагато меншій кількості соціо-легітимних образів традиції, які, з'явившись одного разу, назавжди залишаються в арсеналі духовної культури, незалежно від того, ким і коли вони народжені. Таким чином, у визначені розміри кожного кола концептуалізації мотивовані індивідуальними критеріями, тому співставити їх масштаби неможливо.

В історії людського пізнання і світової культури склалася певна диспропорційність у виявленні та аналізі концепту "етнічна традиція". Тому соціо-легітимні концепції широко відомі, а екзистенціально-особистісний зріз традиції являє, на нашу думку, дуже слабо опанований матеріал. Така деформація стала наслідком успіхів у розумінні соціально-легітимного зрізу традиції, отримані результати потім екстраполіювалися на екзистенціально-особистісний рівень, адже насправді йдеться про один і той же об'єкт. Проте соціально-легітимний рівень концептуалізації традиції не може претендувати на всю повноту розуміння традиції, оскільки концептуалізація традиції можлива тільки тоді, коли не знижується роль екзистенціально-особистісного поля дослідження.

У третьому розділі "Концептуалізація етнічної традиції в культурі кримських болгар" розглянуто "образи" етнічних традицій - особливості концептуалізації традиції на матеріалі культури кримських болгар.

Підрозділ 3.1. "Культура кримських болгар: змістовні елементи та специфіка" присвячений розгляду особливості культури, цінностей і традиційних підвалин кримських болгар. Емпіричною базою дисертаційного дослідження є матеріали з культури та історії кримських болгар, зібрані самостійно (історико-етнографічні експедиції 1998 - 2004 рр.). Також використано результати опублікованих робіт П.О. Задерацького, А.О. Скальковського, О.К. Гінкулова, О.Ф. Музиченка, М.С. Державіна, С.Б. Бернштейна, В.О. Павленка, А.К. Шапошникова, О.Б. Гайворонської, М.М. Червенкова, І.А. Носкової, Л.І. Радєвої, А.І. Киссе та інших.

У підрозділі подано історичну довідку про болгар Криму і послідовний виклад основних змістовних елементів їхньої культури: ієрархії цінностей та циклу календарних свят, традиційного побуту й особливостей соціалізації, системи виховання і господарювання, релігійного, освітнього та художнього аспектів культури.

Етнічна культура складається з ряду елементів: віросповідання, спосіб життя, традиції, обряди, традиційні ремесла і заняття, повсякденний побут, національна кухня, одяг, національна музика, пісні і танці. Виділити "змістовні" ознаки болгарських традицій дуже складно: вони по-різному виявляються в історичній ретроспективі, в умовах соціокультурної ситуації, що швидко змінюється. Тому очевидно, що йдеться не про конкретні окремі осередки, а про їхню сполучуваність, індивідуальну конфігурацію, яка репрезентує болгар як етнос.

У підрозділі 3.2. "Образи" етнічної традиції в культурі кримських болгар" розглядаються деякі засоби й особливості концептуалізації етнічної традиції на матеріалі культури кримських болгар.

Залучення отриманої теоретичної моделі підтверджує висновок про те, що на початковому етапі відбувається концептуалізація традиції на двох рівнях - екзистенціально-особистісному і соціо-легітимному. На кожному з цих рівнів етнічна традиція набуває особливих рис, які дозволяють віднести її до різних типів концептів.

Так, на соціо-легітимному рівні етнічна традиція виступає як концепт-поняття і відображає суттєві ознаки традиції, результат їхнього раціонального відбиття та осмислення. Тут етнічна традиція виступає концептом-поняттям, що виникає завдяки послідовному абстрагуванню від другорядних, індивідуальних, надлишкових ознак, а також завдяки поєднанню у поняттєвому образі компонентів інших концептів. Емпірично цей рівень концептуалізації являє собою всю сукупність традицій кримських болгар, їх змістовні елементи і специфіку, отримані та закріплені глибоко спеціалізованим, методично озброєним науковим розумінням традиції. Соціально-легітимне знання про етнічну традицію нарощується і не переривається у своєму розвитку, набуваючи рис цілісної системи знань.

На екзистенціально-особистісному рівні концептуалізація етнічної традиції призводить до утворення концепта-гештальта, що являє собою цілісну функціональну розумову структуру, призначену відрегулювати різнорідні елементи. На екзистенціально-особистісному рівні етнічна традиція виступає як цілісний образ, що суміщає чуттєві й раціональні елементи. Застосування даної моделі концептуалізації до культури кримських болгар дозволило виділити кілька "образів" етнічної традиції - традиція як ностальгія, культурний проект, бренд.

Ставлення до минулого, описане метафорою "ностальгія" (С. Бойм, В.С. Малахов), найяскравіше виявляється саме в обігу до традиції. Нездатність сучасної ідеології відповісти на виклики часу заставляє кожну людину і суспільство в цілому "повертатися" до некритично сприйманого досвіду традиційної культури. У ньому, з одного боку, актуалізуються ті якості і властивості, які, на думку людей, створюють відчуття стабільності, упевненості і захищеності. А з іншого боку, виводяться на периферію свідомості властивості, що не відповідають потребам і пріоритетам сучасної людини. Так, участь в народних святах виконує не лише релаксаційну й естетичну функції, але фактично дає людині відчуття єдності зі своєю етнічною групою і тим самим задовольняє одну з базових потреб людини - потребу в безпеці. В той же час, не є актуальними і бажаними для сучасної людини такі межі традиційної культури кримських болгар, як-от: мешкання під одним дахом декількох поколінь, деякі форми міжособистісних стосунків і взаємин усередині сім'ї, надання переваги сільськогосподарській праці.

У "ностальгійному" образі традиції зовнішні прояви етнічності гіперболізовані. У відсутності півтонів, багатошаровості, множинності інтерпретацій етнічні константи перестають бути елементами центральної зони культури, вони грають роль зовнішніх атрибутів. Ця тенденція найяскравіше виявляється в поверненні до етнічних свят, які довгий час знаходилися на периферії сучасної культури або були абсолютно втрачені. Свята не лише "відроджуються", але й обростають чужорідними, деколи чужими цій культурі шарами, а інколи і просто конструюються за аналогією до подібних. Так, в Криму практично втрачено болгарське свято Трифон Зарезан, присвячений виноградній лозі. У 90-роки ХХ століття, коли "відродження етнічної культури" набуло масового характеру, етнографічними центрами ініціювалося проведення свята Трифона Зарезана, що театралізувалося. При цьому для створення його сценарію потрібно звернутися до культурного джерела Болгарії, де традиції цього дійства збереглися досить добре.

Поняття ностальгії тісно пов'язане з атрибутикою. Прагнення людини виразити свою прихильність до минулого через якісь артефакти, зазвичай набувало символічного вираження. Ця ж властивість характерна і для традиційної культури. Етнічно маркована атрибутика є невід'ємною частиною уявлення про традиційний світ у свідомості людини. Часто атрибутика не лише символізує акт залучення індивіда до певного шару етнічної культури і розділення ним загальних цінностей, а й просто замінює собою свідомий акт прийняття культурної інформації. Таким чином, відбувається заміщення глибинного внутрішнього сенсу формальним проявом. Так, яскравим етнічно забарвленим елементом болгарського весняного свята Баби Марти є так звана мартениця (мартеничка) - скручені біла і червона шерстяні нитки. Тлумачення зовнішньої форми і символічний зміст мартениці відомо далеко не всім представникам етнічної групи. Більш того, часто легенда пов'язується або з шанованим у Болгарії історичним персонажем ханом Аспарухом, або підміняється іншим варіантом, або ж пояснення й зовсім відсутнє.

На нашу думку, "образ" традиції як бренду найбільш запитаний у сучасному суспільстві. Утилітарні цілі визначають ставлення до етнічної традиції як до способу здобуття матеріальних вигод. З одного боку, можна говорити про культурно-етнографічний туризм, розвиток якого приносить помітну і матеріальну, і духовну користь. У Криму програми з розвитку етнокультурного туризму лише починають розвиватися і, на жаль, поки немає єдиного підходу до них і серйозного матеріального забезпечення цих програм. З іншого боку, сприйняття традиції як бренду розмиває ті глибинні сенси, які закладені в культурних, етнічно забарвлених константах. У гонитві за яскравішою візуалізацією бренду, в процесі його активного просування втрачаються не рефлексовані, не чітко виражені і такі, що не мають економічної потенції значущі елементи традиційної культури і ті внутрішні зв'язки, які, власне, і визначають етнічну своєрідність.

У висновках узагальнюються результати дослідження. В ході роботи виявлено, що:

- концептуалізація етнічної традиції відбувається на двох рівнях - соціо-легітимному та екзистенціально-особистісному;

- екзистенціально-особистісний образ традиції народжується у кожної людини у відповідь на необхідність адекватно відображати факти дійсності, орієнтуватися в навколишньому світі, пізнавати його. Екзистенціально-особистісний рівень концептуалізації етнічної традиції широкий, багатогранний, змінний, оскільки містить безліч проекцій феномена "традиція" на людську індивідуальність;

- концептуалізація етнічної традиції на соціо-легітимному рівні є "продуктом", що виробляється духовними лідерами, теоретиками, спеціалістами у різних галузях духовної творчості на основі узагальнення соціального досвіду, досягнень наукового розуміння дійсності і духовної культури, системи цінностей даного суспільства. На соціо-легітимному рівні етнічна традиція постає у всій різноманітності наукових, філософських, моральних, релігійних та інших поглядах, представлених у соціумі на сучасному етапі.

Доведено, що:

- екзистенціально-особистісний і соціо-легітимний рівні концептуалізації перебувають у тісній взаємодії, яка відбувається на кожному етапі існування суспільства і може бути виражена як своєрідний коловорот образів, які постійно циркулюють від екзистенціально-особистісного рівня до соціо-легітимного і назад. У цій взаємодії здійснюється складний, неоднозначний історично-конкретний розвиток і функціонування як одного, так і іншого рівнів концептуалізації етнічної традиції;

- коло екзистенціально-особистісних "образів" етнічної традиції без соціо-легітимних являє собою таку ж фрагментарну картину, як і навпаки. Отже, обидва рівні концептуалізації функціонально залежать один від одного та іманентно закладені в основі один одного.

Визначено, що:

- у ході дослідження екстраполяція отриманої теоретичної схеми на культуру кримських болгар дозволила розвинути і конкретизувати дворівневу модель концептуалізації. На кожному з виділених зрізів розуміння концепт "етнічна традиція" набуває особливих рис, які дозволили віднести його до різних типів концептів;

- на соціо-легітимному рівні етнічна традиція у болгарській культурі виступає як концепт-поняття і відображає найбільш загальні, суттєві ознаки традиції, результат їх раціонального відображення і осмислення;

- на екзистенціально-особистісному рівні концептуалізація етнічної традиції веде до утворення концепта-гештальта - цілісного образа, що поєднує чуттєві і раціональні елементи. В культурі кримських болгар концепт "етнічна традиція" виявився у декількох "образах" - традиція як ностальгія, культурний проект, бренд.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Андрющенко И.А. К вопросу о болгарской культуре в Крыму/ И.А. Андрющенко // Культура народов Причерноморья. - 1997. - № 1. - С. 88 - 89.

2. Андрющенко И.А. Национальное и общее в культуре / И.А. Андрющенко // Культура народов Причерноморья. - 1997. - № 2. - С. 250 - 251.

3. Андрющенко И.А. Причины, пути и условия переселения болгар в Таврическую губернию/ И.А. Андрющенко // Культура народов Причерноморья. - 1997. - № 10. - С. 96 - 99.

4. Андрющенко И.А. Становление традиции как социально-философской категории / И.А. Андрющенко // Культура народов Причерноморья. - 1998. - № 5. - С.336 - 340.

5. Андрющенко И.А. Соотношение устойчивого и динамичного в структуре этнических традиций / И.А. Андрющенко // Культура народов Причерноморья. - 1999. - № 9. - С. 168 - 171.

6. Андрющенко И.А. Этнические традиции: сущность, определение / И.А. Андрющенко // Культура народов Причерноморья. - 1999. - № 10. - С. 140 - 142.

7. Андрющенко И.А. Этнические традиции в современном контексте / И.А. Андрющенко // Этнография Крыма ХІХ - ХХ вв. и современные этнокультурные процессы: материалы исследования. - Симферополь, 2002. - С.10 - 15.

8. Андрющенко И.А. Роль этнических традиций в социальной регуляции / И.А. Андрющенко // Культура народов Причерноморья. - 2003. - № 2. - С. 67 -71.

9. Андрющенко И.А. Формирование нового этнического дискурса: проблемы и опыт решения в образовательном пространстве Крыма / И.А. Андрющенко // Межэтнические отношения в Крыму: поиск путей раннего предупреждения конфликтных ситуацій: [сб. исследований, документов и материалов / под общ. ред. Араджиони М.А.]. - Симферополь: СОНАТ, 2006. - С. 32 - 40.

10. Андрющенко И.А. и др. Крымские болгары / И.А. Андрющенко, В.Б. Недева, Т.А. Салистая-Григорян // В крымском доме: [сб. историко-этнографич. и дидактических материалов / под общ. ред. Салистой-Григорян Т.А.]. - Симферополь: ДІАЙПІ, 2007 г. - 208 с.

Размещено на Allbest.ru