Рецепція звичаєвого права в сучасній українській культурі

Звичаєві обряди яскраво втілилися у вітчизняному православному іконопису, у принципах побудови храмового зодчества. Для українського народу численні "Покрови", ікони із зображенням Богородиці-Заступниці були надійним оберегом. Виготовлення ікони являє собою дуже складне обрядове дійство, що включає і технологічний аспект, і художні прийоми, і благочестя іконописця.

Побутові народні картини часом писалися й під впливом літературних творів, особливо близьких народній свідомості, зокрема Івана Котляревського та Тараса Шевченка. Мали вплив також і професійні малярі, як то Костянтин Трутовський та Микола Пимоненко. Імена авторів картин часом відходили в небуття, а твори відтак ставали народними.

Інформативним джерелом народної звичаєвості є українська вишивка, яка широко використовується українцями в календарній та сімейно-побутовій обрядовості. Так, в родинних обрядах, зокрема, весільних та поховальних, велике значення мали рушники, хустки, сорочки.

У Висновках до дисертації автор зазначає, що:

1. Звичаєве право - це своєрідна система норм, установок, правил поведінки, обумовлених способом життєдіяльності певної спільноти, її матеріальною і духовною культурою й санкціоновані даним соціумом. Воно являє собою сукупність усталених шляхом багаторазового застосування у практиці повсякденного життя, загальноприйнятних, неписаних правил поведінки, які закріплюються моральними устоями, національними традиціями й соціальною зрілістю суспільства. Передаючи прийдешнім поколінням усталені соціокультурні еталони, звичаєве право орієнтує на певний тип соціальної поведінки.

2. Принципи укладання шлюбних союзів, методи та прийоми контролю над їх дотриманням базувалися на багатовікових традиціях, які потужно сприяли етнічній консолідації та ідентифікації українського етносу. Важливе місце тут належить соціальним та релігійним чинникам. При виборі шлюбного партнера віддавалась перевага представникові однієї соціоетнічної групи та спільного віросповідання. Подружжя неухильно дотримуватися певних моральних вимог (заборона шлюбів між кровними родичами, дотримання дівочої цноти, осуд багатошлюбності та розлучень тощо). Демократизація суспільних відносин зумовила поступове ослаблення традиційних морально-етичних норм й усталених уявлень про стабільність сім'ї.

3. Традиційні домінанти родинно-побутової звичаєвості в Україні сформувалися упродовж тривалої історії етнокультурного розвитку нашого народу й зберігають свій вплив і донині. Сутнісними рисами зазначеного явища є: домінування принципу корпоративності - належності індивіда до соціальної групи з властивою їй взаємодопомогою у праці і побуті; регулярне відвідування храму - важливого осередку громадського життя; вагоме місце традицій родинної етнопедагогіки у вихованні дітей; чітка статево-вікова диференціація без дискримінації за статеву належність, майнове забезпечення жінки на випадок смерті чоловіка й потужний вплив жінки на перебіг родинних справ; суспільно висока значущість звичаїв та обрядів, пов'язаних із весіллям, народженням дитини, завершенням життєвого шляху людини.

4. Важливими атрибутами в календарно-звичаєвій культурі українців були обрядовий стіл, господарська та сімейна магія, вшанування предків, ритуальні обходи з поздоровленнями, рядження, драматичні сценки, розваги та спортивні змагання тощо. Й донині календарні свята супроводжуються відповідним мелосом: зимовими колядками та щедрівками, веснянками, купальськими, троїцькими й обжинковими піснями тощо. Календарні звичаї та обряди формально узгоджуються з річним літургічним циклом православної церкви.

5. Характерною рисою міфологічності родинного, церковного та календарно-обрядового звичаєвого права українців є його практична спрямованість, що відображує закономірності зв'язку поцейбічного та потойбічного світів. Джерелом народної міфотворчості є багатюща народна фантазія, що спрямована на пошук життєвої правди в органічному взаємозв'язку з моральним удосконаленням, з потребою високої культури міжособистісного та міжнаціонального спілкування. Художня література у системі духовної культури органічно пов'язана з міфотворчістю. Опосередковуючою ланкою у цьому зв'язку виступають історично складені звичаї і обряди.

6. Яскравим втіленням звичаєвого права в усній народній творчості виступають прислів'я та приказки як своєрідний регулятор людської поведінки. Вони ефективно сприяють закріпленню звичаєвого права у суспільній свідомості та надають його нормам належної чинності закону. Ці норми і принципи є дієвим ретранслятором цінностей духовної культури, що передаються від покоління до покоління.

7. Важливим для відображення національного звичаєвого права у витворах мистецтва є функціонування національно-культурної традиції. Вона виступає механізмом культурного успадкування, закріплення та примноження естетичних цінностей певного народу. Необхідним елементом традиції, своєрідним "культурним заповідником" метафізичних смислів та архетипів естетичної свідомості є обряд. Він являє собою своєрідне логічне завершення існування того невичерпного естетичного начала, яке функціонує у кожному народі й виявляється у зразках його мистецької творчості.

Основні положення дисертації відображено в одноосібних публікаціях автора

1. Поляшенко Т.В. Звичаєве право в родинно-побутових традиціях / Т.В. Поляшенко // Культура і мистецтво в сучасному світі ; Наукові записки КНУКіМ. - Випуск 10 / Київський національний університет культури і мистецтв - К., 2009. - С. 90 - 97.

2. Поляшенко Т.В. Категорії звичаєвого права / Т.В. Поляшенко // Питання культурології : Зб. наук. праць. Вип. 25 / Київський національний університет культури і мистецтв - К., 2009. - С. 57 - 65.

3. Поляшенко Т.В. Рецепція звичаєвого права в українській культурі: історіографія проблеми / Т.В. Поляшенко // Зб. наук. праць. - Вип. 82. - К.: НПУ, 2009. - С.138 - 146.

4. Поляшенко Т.В. Звичаєве право в Україні : особливості та традиції розвитку / Т.В. Поляшенко // Зб. наук. праць. - Вип. 77. - К. : НПУ, 2008. - С. 241 - 248.

5. Поляшенко Т.В. Звичаєве право як джерело правової культури України /Т.В. Поляшенко // Фундаментальні та прикладні дослідження культурології : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої пам'яті професора Володимира Кірсанова, 21 - 22 трав. 2009. - К.: КНУКіМ, 2009. - С. 75 - 76.

Размещено на Allbest.ru