Монументальне малярство XVIIІ ст. Галичини в контексті українсько-західноєвропейських мистецьких зв’язків: іконографія та стилістика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія Наук України

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ імені М. Т. РИЛЬСЬКОГО

УДК 75.052.034(477.8)(09)“17”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

МОНУМЕНТАЛЬНЕ МАЛЯРСТВО XVIIІ СТ. ГАЛИЧИНИ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКО-ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ МИСТЕЦЬКИХ ЗВЯЗКІВ: ІКОНОГРАФІЯ ТА СТИЛІСТИКА

Спеціальність: 17.00.05 - Образотворче мистецтво

ФЕСЕНКО ДАРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної Академії Наук України.

Науковий керівник - доктор мистецтвознавства, доктор богословських наук, професор Степовик Дмитро Власович, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ, провідний науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор мистецтвознавства, професор, акад. АМУ Федорук Олександр Касьянович, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, завідувач кафедри теорії та історії мистецтва;

кандидат мистецтвознавства, доцент Юхимець Гліб Миколайович, Інститут української книги Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, завідувач відділу образотворчого мистецтва.

Захист відбудеться “ 21 ” жовтня 2009 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.227.02 в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАНУ за адресою: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАНУ за адресою: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4.

Автореферат розісланий “_17_” вересня 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат мистецтвознавства,

ст. наук. співробітник ________ І. М. Сікорська

АНОТАЦІЇ

Фесенко Д.В. Монументальне малярство XVIIІ ст. Галичини в контексті українсько-західноєвропейських мистецьких зв'язків: іконографія та стилістика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.05 - Образотворче мистецтво. - Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. - Київ, 2009.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню стилістики та іконографії монументального сакрального малярства XVIIІ ст. у мурованих спорудах Галичини. Доведено, що за формальними ознаками галицькі розписи близькі тогочасному мистецтву католицької Європи й характерні для її периферії. Синтез мистецтв тоді був притаманним оздобленню як католицьких, так і православних храмів, але мав ряд відмінностей. На конкретних прикладах показано, що іконографічні програми розписів створені у співпраці митця та теолога і спрямовані на поширення та утвердження основних католицьких догматів, культів святих. Семантичний аналіз окремих сцен та іконографічних мотивів (з урахуванням дієцезного чи орденського підпорядкування храму), дозволив розкрити ідейний зміст стінописів.

Ключові слова: Бог, Богородиця, стінопис, бароко, іконографічна програма, XVIIІ ст., костел, склепіння, композиція, художник.

Фесенко Д. В. Монументальная живопись XVIIІ в. Галиции в контексте украинско-западноевропейских художественных связей: иконография и стилистика. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.05 - изобразительное искусство. - Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М. Т. Рыльского НАН Украины. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена изучению стилистики и иконографии монументальной живописи XVIII века на территории Галиции в контексте украинско-западноевропейских художественных связей. Установлено, что по формальным признакам галицийские росписи близки искусству католической Европы того времени, как явление её периферии. Традиции львовской школы иллюзорной живописи построены на идеалах итальянской живописи позднего барокко, принципах, провозглашаемых болонской и римской художественными школами, где получили образование Д. Педретти, Б. Мазуркевич, А. Тавеллио. Ф. и С. Экштайны представляли центральноевропейскую трансформацию итальянской традиции росписей.

Отмечено, что синтез искусств XVIII в. был присущим в декорировании как католических, так и православных храмов, но имел ряд отличий. В это время соединялись не только отдельные виды искусств (архитектура находила продолжение в живописи, живопись имитировала скульптуру и стюк), но и взаимоиспользовались средства выразительности. Для влияния на чувства и разум верующего изобразительное искусство в руках Церкви употребляло средства риторики, монументальная живопись была подобна проповеди.

Показано, что иконографические программы росписей составлялись в сотрудничестве художника и теолога и были направлены на распространение и утверждение основных католических догматов, что не принимались протестантами (реальное присутствие Христа в Пресвятых Дарах, посредничество Марии и святых между Господом и людьми, культ святых), а некоторые были неприемлемыми и для православной среды (например, Непорочное Зачатие или взятие на небо души и тела Богородицы, существование чистилища). Акцентировано значение постановлений Тридентского собора, особенно декрета об изображениях. В росписях часто использовался принцип согласования Старого и Нового Заветов, построенный на соединении евангельского события и его прообраза, префигурации. Семантический анализ отдельных сцен и иконографических мотивов (с учётом диецезного или орденского подчинения храма), разрешил раскрыть идейный смысл росписей. Установлено, что в тематике росписей выделяется ряд мотивов: христологический, мариологический, ангельский, агиографический, экклезиальный, моралистический, исторический, орденский. Иногда одни и те же сюжеты в другом контексте принимают совсем иное значение. На основе анализа литературных и иконографических источников уточнены идентификации некоторых композиций, встречающихся в научной литературе. Интерпретированы символические и аллегорические изображения росписей.

Выявлено, что специфика иконографических программ монастырских храмов относительно диецезных - доминирование орденского мотива, укрепление культа святых того или иного ордена, ориентация на изображение истории возникновения монашеского чина и специфики его миссии. В монументальной живописи каждого ордена существует наиболее часто используемый определённый тематический набор сцен, связанных с историей чина и его святых. В то же время, для росписей диецезных храмов в большинстве случаев характерна смысловая направленность на посвящение костёла. Незначительная площадь стен для размещения стенописи парафиальных святынь обусловила редукцию иконографических программ и уменьшение (в сравнении с живописью монашеских орденов) количества тематических ответвлений. Совсем другая ситуация сложилась в декорации Львовского кафедрального собора: благодаря рафинированному идейному смыслу, богатству теологической эрудиции росписей, охваченной проблематики, Кафедра не уступает крупным европейским святыням того времени.

Исследование показало, что настенная живопись XVIII в. Восточной Галиции - органическое явление для периферии европейского католического пространства.

Ключевые слова: Бог, Богородица, настенная живопись, барокко, иконографическая программа, XVIII век, костёл, свод, композиция, художник.

Fesenko D.V. XVIIIth Century Monumental Painting of the Galicia in the Context of the Art Contacts between Ukraine and Western European Countries: Iconography and Stylistics. - Manuscript.

Candidate degree thesis in art criticism according to 17.00.05 speciality - the Fine Arts. - Rylski Institute of Art Studies, Folklore and Ethnology, National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The research paper is dedicated to the investigation of stylistics and iconography of the XVIIIth century monumental painting in the brickwork edifices of the Galicia. It was proved that, according to the formal characteristics, the Galician paintings have much in common with the catholic European art of that time and are typical for the European outlying districts. Arts synthesis was then immanent for the decoration of both catholic and orthodox churches. Still there was some difference. It is shown by means of examples that iconographic painting programmes were created in close cooperation of an artist and a theologist and were aimed at spreading and consolidation of the basic catholic doctrines as well as cults of the saints. Semantic analysis of certain scenes and iconographic motives (taking into consideration the subordination of the church) made it possible to reveal the ideological contents of the mural paintings.

Key words: God, the Virgin, mural painting, iconography program, the XVIIIth century, temple, vault, composition, artist.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження монументального малярства доби бароко в храмах Римсько-Католицької Церкви Галичини актуальне в час, коли Україна прагне вступити до Європейського Союзу. Наша держава історично була вплетена в європейські культурні процеси. Показовою щодо цього є культурно-історична ситуація в Україні доби бароко. Тогочасне духовне життя України характеризується конфесійним плюралізмом, виявленим в особливостях світоглядної позиції представника тієї чи іншої конфесії. Мистецтво як дзеркало духовних пошуків своєї доби в епоху бароко виражало світобачення тогочасної людини через особливості стилістики та іконографії стінопису. Церква у XVIII ст. продовжувала відігравати роль об'єднуючого інституту, що формував світогляд особистості та впливав на ідеологію епохи. У зв'язку з цим, вивчення ідейного змісту розписів стає одним із основних аспектів дослідження.

Стінопис XVIII ст. у галицьких костелах презентує здобутки західноєвропейського образотворчого мистецтва пізнього бароко. Безперечно, художній рівень цих творів нижчий (у порівнянні із загальноєвропейським мистецтвом Нового Часу, найкращі зразки якого створено в Італії, Австрії, Німеччині). Однак іконографічні задуми розписів нерідко вражають мистецькою довершеністю та теологічною ерудицією. Нині, коли багато храмів повернено релігійним громадам (як східного так і західного обрядів) постає проблема реставрації стінопису. Для кваліфікованого її виконання необхідні знання іконографії західного мистецтва, латинської мови, якою в переважній більшості виконано написи, що доповнюють зображення.

Досі немає дослідження змісту, іконографії та стилістики настінного малярства костелів Галичини, яке б стало джерелом для порівняння з монументальним мистецтвом українського православного бароко церков Західної та Наддніпрянської України. Отже, ретельне вивчення стінопису, стилістичний та іконографічний аналіз стануть суттєвим внеском у вирішення проблеми відтворення культурно-історичної ситуації у XVIII ст. не лише в Галичині, а і на території всієї України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження пов'язане з опрацюванням теми “Фольклор та мистецтво слов'ян в європейському контексті” (№ 0106U000679) відділом мистецтва та народної творчості зарубіжних країн Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України.

Об'єктом дослідження є монументальні розписи XVIII ст. у мурованих костелах на теренах Галичини (а саме сучасних Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей).

Предмет дослідження - стилістика, іконографія та ідейний зміст розписів у вимірі католицького віровчення та світобачення.

Географічні межі опрацювання визначені територією Галичини (сучасні Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області). Протягом більшої частини XVIII ст. ці землі перебували у складі Речі Посполитої, а з 1772 р. увійшли до складу “Королівства Галичини та Лодомерії” Австрійської імперії. Пошук аналогій до розписів поширюється на територію країн Західної Європи.

Хронологічні рамки дослідження. У дисертаційному опрацюванні розглянуто стінопис, створений у 30-90-х рр. XVIII ст. Взірці та аналоги досліджуваного малярства походять із XVI-XVIII століть.

Мета дисертації випливає з предмету дослідження, що вимагає аналізу стилістичних особливостей сакрального монументального малярства XVIII ст. у мурованих костелах Галичини, його іконографії та ідейного змісту, а також діяльності малярів-монументалістів. Мета передбачає такі завдання:

- розглянути професійне художнє середовище, сформоване прибулими та місцевими малярами;

- охарактеризувати стилістичні особливості галицьких стінописів та довести їх домінуючу орієнтацію на болонську й римську школи західноєвропейського ілюзійного малярства;

- проаналізувати іконографію стінопису ряду споруд чернечого й парафіяльного духовенства;

- дослідити літературні джерела сюжетів розписів на основі ідентифікації композицій та супровідних текстів;

- висвітлити ряд подібних і відмінних рис іконографії та стилістики українського католицького й православного стінопису XVIII ст.;

- визначити семантику та ідейний зміст, вкладений в іконографічні програми, інтерпретуючи символічні та алегоричні зображення

- спростувати існуючі помилкові визначення окремих сцен та необґрунтовані інтерпретації змісту розписів.

Методологічну основу дисертації становлять мистецтвознавчі методи стилістичного та семантичного аналізу на основі системно-структурного, компаративного, діалектичного і герменевтичного філософських підходів. У процесі дослідження використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, індукції та дедукції та ін.

Системно-структурний підхід дозволяє розглянути малярське оздоблення храмів у контексті історичної епохи з її філософськими та естетичними проявами, розвитком чернечих орденів, еволюцією католицької свідомості та становлення догматів. Застосування компаративного методу робить можливим порівняння сакрального стінопису Галичини з європейським ілюзійним та українським національним православним малярством епохи бароко, визначення подібних та відмінних характеристик стилю та ідейного змісту малярства.

Діалектичний метод застосовано для дослідження монументального малярства Галичини ХVІІІ ст. в його розвитку, виявлення в ньому антиномічних тенденцій, акцентування взаємозв'язків, єдності художньо-образної системи та багатоманітності її конкретних проявів. За допомогою цього підходу в роботі розкривається поліфонія семантичної системи монументального храмового малярства, єдність різних його аспектів: наративного, алегоричного, символічного. Герменевтичний підхід використовується для проникнення у прихований зміст символічних та алегоричних зображень, що застосовувалися тогочасними митцями практично у всіх видах мистецтв.

Джерелами до написання дисертації є бібліографічні (текстові та іконографічні), архівні матеріали, а також емпіричні дані, отримані шляхом проведення польових досліджень, фотофіксації розписів у мурованих костелах Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей України, а також окремих пам'яток стінопису XVIII ст. на теренах Польщі.

Наукова новизна опрацювання полягає в наступних положеннях:

- католицький стінопис XVIII ст. у мурованих костелах на теренах Галичини вперше проаналізовано в контексті західноєвропейського мистецтва доби бароко;

- розкрито ідейний зміст малярства низки монастирських та єпархіальних (дієцезних) храмів шляхом аналізу зображених сцен, тематичних мотивів та їх поєднанням у теологічній програмі розписів;

- вперше докладно проаналізовано стінопис Львівського кафедрального собору, монастирських ансамблів отців Бернардинців та Єзуїтів, костелів Кармелітів Босих та сестер Кларисок у Львові;

- спростовано деякі помилкові трактування окремих сцен та необґрунтовані інтерпретації змісту розписів;

- проаналізовано роль праць святих отців, церковних письменників та молитовної практики як джерела іконографічних програм стінописів;

- з'ясовано відмінності католицької, православної та протестантської релігійних та світоглядних позицій, що знайшли відображення у творах образотворчого мистецтва;

- зведено інформацію про досліджуваний стінопис у вигляді таблиць та схем розташування основних композицій монументального сакрального малярства у 27 досліджених об'єктах, зібрано ілюстративний матеріал пам'яток монументального малярства.

Практичне значення. Дослідження рекомендується до використання у реставраційній практиці, його частини можуть увійти до навчально-методичних посібників, програм та мистецтвознавчих курсів, може бути використане науковцями у роботах на тему сакрального мистецтва XVIII ст.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне опрацювання - самостійне наукове дослідження автора. На основі результатів вивчення автором особисто зроблені висновки та викладені основні положення наукової новизни.

Апробація результатів дослідження виконувалася шляхом обговорення на засіданнях відділу мистецтва та народної творчості зарубіжних країн ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України; у виступах на XVI міжнародній конференції “Історія релігії в Україні” (м. Львів, 16-18.05.2006); на міжнародних конференціях: у Польщі - “Witraїy w objektach zabytkowych. Miкdzy konserwacj№ a sztuk№ wspуіczesn№” (м. Мальборк, 21-22.10.2005), “Sztuka Kresуw Wschodnich XIX-XX w.” (м. Закрочим, 16-18.11.2006) та Україні - “Стильова панорама українського мистецтва” (м. Київ, 18.12.2008).

Публікації здобувача за темою дисертації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 статей, з них 5 у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура. Дисертація складається зі змісту, вступу, 4-х розділів та висновків (198 с.); списку використаних джерел (254 позиції); текстових додатків (А, Б, В) з таблицею і схемами (108 с.); списку й альбому ілюстрацій (дод. Д): світлини пам'яток, в яких збережено сакральний стінопис XVIII ст. (104 с.)

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, методологічні основи дослідження, вказано хронологічні межі, визначено об'єкт і предмет опрацювання, його мету, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, вказано джерела до написання дисертації, окреслено зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України.

Розділ 1 “Аналіз джерел та літератури. Методологія дослідження” - критичний огляд матеріалів за темою дисертації та обґрунтування основних методів дослідження. Теоретичні й методологічні основи дисертації зумовлені визначенням предмета та поставлених завдань дослідження, метою розкрити стилістичні та іконографічні особливості монументального малярства XVIII ст. Галичини в контексті українсько-західноєвропейських мистецьких зв'язків.

Праці польських учених ХІХ - поч. ХХ ст., що здебільшого носять пам'яткознавчий характер, подають ряд географічно-краєзнавчих, історичних матеріалів на тему об'єктів барокового монументального малярства галицьких костелів та творців стінописів (С. Баронч, Б. Сокальський, Е. Куропатницький, Ю. Захаревич, Л. Грохольський, Е. Раставецький, Т. Маньковський, С. Яшовський, М. Гембарович, Ф. Яворський, М. Ельяшевич та ін.). Найбільшу цінність з огляду на фактологічний матеріал мають праці Ф. Лобеського, З. Горнунга, М. Дзєдушицького, Ф. Гонткєвича, Я. Болоз Антоневича.

Католицьке сакральне мистецтво за часів радянської влади практично не привертало уваги дослідників, тим більше його вивчення у теологічному контексті. Костельному бароковому малярству на сучасних теренах України розділ своєї праці присвятив П. Жолтовський, варто згадати короткий нарис барокового стінопису Ф. Уманцева в “Історії українського мистецтва”, том 3 (1968 р.) Дисертант опрацював архівні матеріали інституту “Укрзахідпроектреставрація” стосовно ряду пам'яток, де зберігся стінопис XVIII ст. Праці вітчизняних учених містять ряд неточностей та помилок в ідентифікації сюжетів.

Для стилістичного аналізу стінопису використано положення ряду досліджень європейського мистецтва, а саме Н. Лівшиц, Б. Зернова, та Л. Вороніхіної; Д. Наливайка; Л. Софронової та А. Ліпатова; А. Бохнака, С. Шегльман, С. Стаччолі, А. Ло Бьянко, С. Аллоізі. Для порівняння стилістики та іконографії стінописів костелів Східної Галичини з православним малярством XVII-XVIII ст. використані праці П. Жолтовського, Д. Степовика, Ф. Уманцева, В. Овсійчука, Л. Міляєвої, В. Александровича, А. Кондратюк, Н. Нікітенко, а також збірку наукових праць під редакцією О. Федорука. Композиційні типи стінопису та квадратурне малярство на теренах Речі Посполитої досліджували Є. Ковальчик, М. Вітвінська, М. Карповіч, А. Стога. Відзначимо також цінність польського серійного видання “Матеріали до історії сакрального мистецтва на східних землях давньої Речі Посполитої” (видається з 1993 р.)

Дослідженню іконографії та богословського змісту сакрального мистецтва Нового Часу, що включає як загально-теоретичні опрацювання, так і аналіз конкретних об'єктів, містить інформацію зі сфери теології. Питання християнської іконографії розробляли польські вчені (Я. Пасєрб, К. Муазон, О. Вітковська, Р. Кнапіньський, А. Крамішевська, М. Бєрнацька, Г. Грачик, Т. Дзюбецький, Р. Слома та Е. Запольська). Істотний внесок в осмислення іконографії належить ксьондзу професору С. Кобєлюсу (праці, присвячені Хресту Ісуса, символіці рослин, ряд інших статей). Важливими для розкриття та розуміння змісту зображень є матеріали “Костельної енциклопедії…” (1873-1913), “Католицької енциклопедії”, біблійних та літургічного словників, “Словника францисканської духовності”, праці Й. Зайберт, Д. Форстнер, М. Д'Анкони.

Для розуміння та інтерпретації ідейного змісту зображень у дисертації використано також ряд богословських опрацювань: О. Геркена, ксьондза В. Пєткуна, теологічний виклад про Богородицю (під редакцією Пшибильського), Ж. Бенвела, С. Булґакова, кардинала Ж. Даніелу. Слід відзначити також праці московських теологів з порівняльного богослов'я стосовно католицьких догматів, що істотно вплинули на іконографію мистецтва західної гілки християнства та критикуються православ'ям (В. Лосського, патріарха Алєксія І). Дослідження стінопису чернечих споруд вимагало звернення до праць з історії та духовності католицьких орденів, серед яких можна відзначити твори Й. Ваната, І. Вичавського, Д. Бродріка, Є. Гоголи, С. Гуеррі, працю під редакцією Ю. Клочовського.

В основу інтерпретації змісту зображень покладено біблійні джерела (Святе Письмо в перекладі І. Хоменка, а також латинська Вульгата), апокрифічні (апокрифи про дитинство Марії та Ісуса, Успіння та Взяття до неба Богородиці, св. Йосифа), джерела з патрології (тексти латинської та грецької патрологій), праці екзегетів та містиків, житія святих (написані Яковом де Вораґіне, Томою з Челано, св. Бонавентурою, Петром Скаргою), католицька молитовна практика.

Враховуючи, що образно-символічним шляхом у сакральних пам'ятках викладена церковна доктрина, в дисертації прийняті до уваги догматичні істини та правила Трульського та ІІ Нікейського Соборів, які стали основоположними у становленні та розвитку іконографії православного мистецтва (виклад Д. Степовика), а також Тридентського Собору, що істотно вплинув на католицьку барокову іконографію.

Основу іконографії багатьох сцен францисканських храмів становлять тексти життєписів св. Франциска, які склали Томазо з Челано та св. Бонавентура, а також ряд інших творів: устави ордену, “Дзеркало досконалості”, “Історія благословенного Франциска та його товаришів”, “Збір Ассізький”, “Життєпис св. Клари з Ассізі”, “Містичне Місто Боже” Марії з Агредо, Конституції орденів. Варто згадати “Фізіологи” й “Авіаріум” - середньовічні трактати про символіку тварин та птахів (переклад С. Кобєлюса). Важливою основою для вивчення іконографії розписів львівського бернардинського архітектурного ансамблю є рукописна хроніка XVIII ст.

Іконографічними джерелами дисертації були “Іконологія” Ч. Ріпи, трактати А. Поццо, що стали взірцем побудови ілюзійних перспективних архітектурних конструкцій, зразки європейської гравюри XVI-XVIII ст. яка ставала прикладом наслідування для митців як католицького, так і православного бароко.

Таким чином, якщо теоретичним підґрунтям дослідження є праці українських та зарубіжних вчених щодо стилю, іконографії розписів XVIII ст., роботи з ділянки суміжних дисциплін, зазначена вище джерельна база; то за основу методологічного апарату прийнято як суто мистецтвознавчі, так філософські й загальнонаукові методи. Методологічна “поліфонія” становить умову адекватності аналізу мистецьких пам'яток.

Підсумовуючи наведене, можна стверджувати, що католицький стінопис XVIII ст. Східної Галичини комплексно не опрацьований, поодинокі ж дослідження розписів в окремих спорудах носять описовий характер, містять ряд неточностей та помилок. Ідейний зміст розписів - що становить основу у сприйнятті творів бароко - практично не досліджений. Зібрано значний фактичний матеріал, опрацювано літературу й джерела, що дозволяють підійти до комплексного вирішення проблеми, провести стилістичний аналіз та інтерпретувати мистецькі твори, що передають зміст християнської духовності західної гілки християнства.

Розділ 2 “Стилістика розписів” складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 2.1. “Синтез мистецтв епохи бароко” презентує єдність і взаємопроникнення видів мистецтва періоду пізнього бароко й рококо для виразу певної ідеї та всеохоплюючого впливу на глядача. Саме цілісне оздоблення інтер'єру з використанням оптичних ефектів підсилювало сприйняття літургії. Так, один із найвидатніших галицьких зодчих XVIII ст. Б. Меретин зі своїми майстрами виконував увесь комплекс оздоблення храмів. Наголошено на подібності й тісному взаємозв'язку тогочасного релігійного й театрального мистецтва. У підрозділі здійснено порівняння елементів синтезу українського православного й католицького мистецтва та їх інтеграції у сакральний ансамбль, що відбувалось у співпраці митця і теолога.

У підрозділі 2.2. “Композиційні типи стінопису. Квадратура” проаналізовано 3 основні типи розписів, що їх використовували малярі XVIII ст. для оздоблення храмів Східної Галичини, а саме: образ в обрамленні (“quadro riportato”), композиції, що ґрунтується на квадратурі (розглянуто найдокладніше, доведено поширення болонської редакції з її декоративно-орнаментальною спрямованістю) та панорамне зображення. На конкретних прикладах показано значення рисунків з трактату “Perspectiva pictorum et architectorum…” А. Поццо, що слугували взірцями упродовж цілого століття. Відзначено, що в порівнянні зі стінописами Центральної та Західної Європи зображення ілюзійної архітектури на наших теренах спрощене.

Підрозділ 2.3. “Тематика”. Найпоширенішими у XVIII ст. залишаються зображення сцен із Нового Завіту, де наголошувалося на стражданні й жертві Ісуса Христа задля спасіння. Композиції зі Старого Завіту часто є заповідями подій з Нового Завіту. Популярними були зображення Царства Небесного, життя та мучеництва святих і благословенних, прославлення їхніх заслуг.

Під впливом робіт носіїв малярства болонської традиції збагачується і тематика галицьких розписів. Окрім зображень видінь на тлі неба (запозичених з малярства римської школи), складовими багатьох композицій стали пейзажні та архітектурно-фантастичні елементи. Введення краєвиду й портретів фундаторів було характерним у XVIII ст. як для католицького, так і православного мистецтва. Композиції оточувались обрамленнями з архітектонічних і оздобних елементів. З різножанрових мотивів компонуються і розписи київської художньої школи XVIII ст. У порівнянні з українським католицьким стінописом, вони є явищем цілком оригінальним і неповторним, своєрідно поєднуючи традиції візантійського й західноєвропейського мистецтва.

Підрозділ 2.4. “Латинські костели Східної Галичини на тлі західноєвропейського та українського монументального малярства XVIII ст.” розглядає іконографію та стилістичні особливості католицьких стінописів досліджуваної території в контексті європейського барокового мистецтва. Висвітлено ряд спільних і відмінних рис між галицькими розписами й тогочасним монументальним малярством церков Наддніпрянщини. На конкретних прикладах доведено, що стінопис XVIII ст. у костелах Східної Галичини - регіональне відгалуження європейського католицького монументального малярства. Наголошено на відмінності розписів XVIII ст. Центральної України, пов'язаній із зіставленням у цьому мистецтві візантійської та західної традицій, переосмислених українськими малярами. Попри ряд спільних рис православного українського й католицького монументального малярства XVIII ст., між ними значно більше відмінностей, ніж у католицькому мистецтві різних країн Європи, де сакральні інтер'єри оздоблюються під всеохоплюючим впливом італійського мистецтва. Доведено, що львівська школа монументального малярства була однією з найкращих на землях тодішньої Речі Посполитої. Істотну роль у її становленні й розвитку відіграв С. Строїнський, який продовжував лінію північно-італійської традиції монументальних розписів, розпочату Д. Педретті та підхоплену його учнем Б. Мазуркевичем. Другий напрям, з його важкими багатими формами, характерний для моравських та австрійських теренів, реалізували Ф. та С. Екштайни, а також анонімний творець розписів костелу с. Семенівка.

Розділ 3 - “Іконографічні програми настінного малярства чернечих згромаджень: Семантика та ідейний зміст” складається з 5-и підпунктів, що відповідають 5-и чинам, про стінопис культових споруд яких є відповідна іконографічна інформація. На початку розділу подано короткі відомості про згадані ордени з урахуванням їх сутнісної спрямованості. Співставлення іконографії та ідейної програми стінописів ґрунтується на опрацюванні літературних джерел, перше місце серед яких належить Біблії, та праць з історії католицизму, становлення і ґенези зображень та композиційних схем.

У підрозділі 3.1. “Стінописи у костелах отців Кармелітів” розглянуто іконографію та досліджено ідейний зміст розписів львівського костелу Кармелітів Босих. Їх тематика зіставлена з тематикою малярства храмів іншого відламу ордену - Кармелітів Взутих у Львові, селах Сусідовичі та Більшівці. Проаналізувавши специфіку культів і побожності ордену, а також відмінності в його відламах, констатуємо, що характерною спільною рисою іконографічних програм кармелітських стінописів XVIII ст. є вшанування Богородиці (духовної засновниці ордену), акцентування важливих подій в історії чину - затвердження привілеїв скапулярію (частина кармелітського вбрання, наплічник), що є запорукою спасіння не лише членів ордену, а й світських людей, вірних членів братства скапулярію. Співзвучним із контрреформаційною політикою католицької Церкви потридентського періоду було наголошення на чудесах, здійснених за посередництвом святих. У стінописах Кармелітів Босих прославлялися великі реформатори ордену - св. Тереза з Авілі та св. Іоан від Хреста.

Підрозділ 3.2. “Іконографічні програми костелів отців Бернардинців та сестер Кларисок” пропонує іконографічний аналіз і змістовну характеристику стінописів храмових ансамблів францисканських орденів, а саме: Бернардинців та Кларисок у Львові й утраченого малярства храму Бернардинців у Христинополі (тепер м. Червоноград, Льв. обл.) Зокрема, вперше докладно проаналізовано розписи монастирських приміщень і криниці Бл. Іоана з Дуклі, взяті з чернечої хроніки описи стінопису монастирського передсінку львівського бернардинського комплексу. Зображення видів кляшторів у приміщеннях монастиря ідентифіковано з конкретними пам'ятками. Іконографічну програму стінописів львівського бернардинського архітектурного комплексу скеровано на глядача; вона має дидактичний характер, зображає апостольську діяльність Бернардинців та прославляє їхніх святих (Франциска з Ассізі, Антонія з Падуї, Бернардина з Сієни, Іоана Капістрана, Іоана з Дуклі). У розписах монастирського передсінку в алегоричній формі виголошено подяку жертводавцям і заохочення вступу до чину; зміст утрачених зображень інтерпретовано завдяки поданим у бернардинській хроніці текстам. сакральний малярство іконографічний

Шляхом семантичного аналізу встановлено, що ключову роль у розумінні іконографічної програми львівського костелу Кларисок, поряд з біблійними джерелами, відіграє праця іспанської францисканки Марії з Агредо “Civitas mystica” (“Місто містичне”), де описано життя Богородиці від Непорочного Зачаття до Її взяття на небо та коронації.

У підрозділі 3.3. “Мотиви Найсвятішого Імені Ісуса та отців Єзуїтів у стінописі ансамблю львівського монастиря отців Єзуїтів” окреслено сутність і діяльність Ісусового Товариства, культи святих чину на основі малярських композицій зазначеного храму. Ідентифіковано недосліджені досі сцени з урахуванням супроводжуючих латинських і польських текстів, на засадах герменевтики проаналізовано зображені символи й алегорії; виділено головний і допоміжні мотиви, а образний ряд пов'язано в цілісну теологічну програму.

Провідна ідея розписів - прославлення Найсвятішого імені Ісуса, що співзвучне з єзуїтською місією. Усі мотиви виражають різні аспекти єзуїтської побожності. Важливе місце займає чернеча тематика, де, окрім засновника ордену Ігнатія Лойоли, виділено Франциска Ксаверія, який провадив місійну діяльність у різних країнах і континентах, а також патрона Львова - св. Станіслава Костку - рятівника міста від воєн, пожеж, хвороб. Істотним є мотив Богородиці; згідно з думкою католицької Церкви й церковних письменників Її позитивні риси та якості знайшли метафоричне відображення у постатях ізраїльських біблійних героїнь.

У підрозділі 3.4. “Ідея тріумфу католицизму у стінописі костелу отців Піарів у селі Новоукраїнка (Сокальський р-н Льв. обл.)” на основі фото з Кабінету гравюр Національного закладу ім. Оссолінських ПАН у м. Вроцлав і вцілілих композицій здійснено спробу охарактеризувати малярство в руслі ідей потридентського католицького суспільства. Доведено, що іконографічна програма храму відображає торжество Нового права й католицької Церкви, наука якої поширюється на весь світ, про що образно промовляють алегорії 4-х континентів на склепінні костелу. Небесна тріумфуюча Церква поєднана з Церквою навчаючою в образі апостолів, намальованих на стінах нави. Підкреслено посередницьку роль Богородиці й святих ордену між Господом і людьми та ідею настання права благодаті Нового Завіту.

Підрозділ 3.5. “Іконографічні програми розписів домініканських костелів” присвячено дослідженню зображень та ідейного змісту втраченого стінопису храму отців Домініканців у м. Тернопіль (за описами З. Горнунга та фото), а також пресвітерію костелу в с. Підкамінь (Бродівського р-ну, Льв. обл.), пензля С. Строїнського. Наголошено значення посвяти храму у формуванні іконографічних програм. Центральний мотив розписів тернопільського костелу Св. Вінцента Феррер - прославлення цього святого й учинених ним чудес. Зміст стінопису пресвітерію костелу у Підкамені тісно пов'язаний з обрядами, що виконувались у XVII-XVIII ст. у цій місцевості, про що свідчать також тексти тогочасних молитовників. Знову підкреслено глибоку побожність галичан до Пресвятої Богородиці. “Взяття до неба” тіла і душі Пречистої Діви було одним з найпоширеніших мистецьких зображень на теренах Східної Галичини, віра в яке протиставлялася православному розумінню Успіння, заснованому на текстах ранніх грецьких апокрифів.

Розділ 4 “Головні мотиви іконографічних програм настінного малярства єпархіяльних (дієцезних) храмів: семантика та ідейний зміст” містить 6 підрозділів. Для систематизації стінописів за змістом їх класифіковано згідно провідного мотиву, що, як правило, становить центральну вісь цілого задуму. Найчастіше використовувалися теми, пов'язані з Христом і Богородицею, наголошувалося на спасенній жертві Ісуса та передбаченні Марії в Божому плані спасіння людства. Агіографічний мотив переважно підпорядкований основному і присутній у кожній іконографічній програмі. Популярною є тема Церкви як спільноти. Окремо розглянуто стінопис Львівського собору Успіння (Взяття до неба) Пресвятої Богородиці як концентрат тогочасної теологічної думки.

У підрозділі 4.1. “Стінопис Львівського кафедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці та його європейський контекст” через семантичний аналіз окремих композицій і мотивів висвітлено теологічний задум пресвітерію, нав, каплиць та захристій храму. Виявлено контрреформаційну сутність іконографічної програми, спрямовану на утвердження тез, неприйнятних, зокрема, для протестантів. Інтерпретовано символічні композиції бічних нав храму, що становлять своєрідний гімн Пречистій Діві Марії. Доведено, що їх іконографія спирається на Святе Письмо, середньовічні літературні та образотворчі джерела та зразки. Згідно з ними, частково спростовано інтерпретацію втрачених композицій пресвітерію храму Ф. Лобеського. У підрозділі наголошено на присутності зображень Вчителів Східної Церкви в католицькій Кафедрі - свідчення спільної традиції обох гілок християнства. Таким чином, монументальне малярство храму отримало поліфонічне звучання: нарративне, алегоричне та символічне. В іконографічній програмі підкреслено богообраність, заступницьку та посередницьку місії Богородиці, що підпорядковує оздоблення храму єдиній теологічній ідеї.

У підрозділі 4.2. “Стінописи з домінуванням богородичного мотиву” окреслено іконографічні програми парафіяльних костелів у селах Семенівка (Пустомитівського р-ну, Льв. обл.); Лопатин (Радехівського р-ну, Льв. обл.); львівському костелі Марії Сніжної і вірменському храмі в м. Івано-Франківськ з урахуванням доповнюючих мотивів, що створюють поліфонічні акценти у звучанні теми. Проаналізовано як нарративні, так і символічно-алегоричні композиції. Католицька традиція на теренах Галичини підтримувала тези про Непорочне Зачаття та взяття до неба душі й тіла Пречистої Діви. Як догмати ці положення були прийняті значно пізніше (в 1854 та 1950 рр.) Існувала велика кількість храмів, посвячених власне під цими титулами. Ці істини особливо наголошувалися молитвами й католицьким сакральним мистецтвом. Метафоричні образи, якими передавалися різні аспекти святості й благодатності Богородиці, були зрозумілі для кожного віруючого, оскільки вони черпалися зі Святого Письма, молитв, літаній, пісень, проповідей.

У підрозділі 4.3. “Іконографічні програми христологічного характеру” проаналізовано розписи тематики спасіння людства парафіяльного костелу у с. Наварія (Пустомитівського р-ну, Льв. обл.), палацової каплиці у с. Крисовичі (Мостиського р-ну, Льв. обл.) та стінопису з храму села Підгірці (Золочівського р-ну, Льв. обл.) Підкреслено, що монументальне малярство пресвітерію храму в Наварії та каплиці в Крисовичах побудовано на протиставленні та - водночас - узгодженні Старого і Нового Завітів. Декларовано настання Нового Права благодаті, дарованого людству Ісусом.

Іконографічна програма замкового костелу Св. Йосифа у с. Підгірці пов'язана з посвятою храму, але торкається також глибшого змісту - сутності Святої Родини. Через святого Йосифа, посередника між Ісусом та грішним людством, виражено ідею родоводу Христа.

У підрозділі 4.4. “Апокаліптична тематика стінопису парафіяльного костелу в селі Івано-Франкове (Яворівський р-н, Льв. обл.)” розглянуто композиції склепіння нави й тріумфальної арки, джерелом інспірації яких стали тексти Одкровення Іоана Богослова. Означений мотив поєднується з ідеєю небесної хвали Пресвятої Богородиці, зображеної в оточенні численних святих на склепінні пресвітерію храму. Ретельний іконографічний аналіз дозволив спростувати неточності в ідентифікації поодиноких сюжетів.

Підрозділ 4.5. “Ангельський мотив у розписах костелу св. Михаїла в селі Тартаків (Сокальський р-н Льв. обл.)” розкриває поліваріантну тематику ангельської опіки й вияву Господньої волі. Культ і літургія Церкви, іконографія та гімни, врешті догматика й теологія вказують на постійне перебування ангелів з людьми. Ангели - виконавці Божої волі, посланці Бога, входять до складу небесного двору, війська, трибуналу, а опікуючись людьми, дбають про спасіння душі й тіла. У процесі аналізу теологічних праць, що розкривають думки Отців і Вчителів Церкви, виявлено, що багато аспектів релігійної думки Східної і Західної гілок християнства співпадають. Це безумовно відобразилося в іконографії католицьких і православних храмів. Стверджено, що значна кількість сюжетів, зображених у приділі архістратига Михаїла Успенського собору Києво-Печерської лаври (1718 р.) й костелу у с. Тартакові, збігаються.

У підрозділі 4.6. “Іконографічні програми еклезіяльного характеру” висвітлено ряд монументальних розписів (костелів у м. Дрогобич, селах Годовиця Пустомитівського р-ну та Дунаїв Перемишлянського р-ну Льв. обл.), основною ідеєю яких є Церква Небесна й Церква Земна. Проблематика Небесної Церкви, презентованої зображеннями сонму святих на склепінні нави й у північному вівтарі костелу Всіх святих у с. Годовиця, перегукується з темою Церкви-храму, який потребує належного вшанування.

У системі розписів дрогобицького костелу з'єдналися давня євхаристична побожність та еклезіяльна ідея, пов'язані між собою, оскільки Христос - голова тіла, яким є Церква. Не випадковою на склепінні центральної нави дрогобицького храму постає сцена “Вручення ключів святому Петрові”, що часто зустрічається в малярстві костелів Східної Галичини. У ній втілено католицьку ідею про те, що римські Папи - наступники апостола Петра, який отримав владу над Церквою від Христа. Натомість в українському православному мистецтві XVIII ст. були популярні зображення Вселенських Соборів (як своєрідна антитеза, вираз постійної полеміки з наступаючим католицизмом), що утверджували “соборно-кафоличну ідею”. Ідея Церкви - християнської спільноти - перегукується з баченням храму як споруди з багатою історією.

Підкреслено своєрідність католицької іконографії, виявлену в розписах храму в с. Дунаїв. Ряд зображень присвячено Найсвятішому Серцю Ісуса й Непорочному Серцю Марії. Церковні письменники вже з ІІ ст. проголошували, що Церква народилася зі зраненого Христового Серця. Зображення Сердець Ісуса й Марії є виразом незгасимої любові Господа, єдиносущого у Святій Трійці, до людей. Келиху з облаткою поклоняються ангели в центральній частині склепіння нави храму, довкола чого сконцентровано головну ідею стінопису. У Пресвятій Євхаристії бере участь уся Церква, репрезентантами якої виступають євангелісти, Отці Церкви та святі.

У текстових додатках, окрім біографічних відомостей про малярів-монументалістів XVIII ст., які працювали на теренах Східної Галичини, та зводу пам'яток, розписаних у 1730-1790 рр., уперше виконано схеми із планами споруд та позначеннями на них малярських композицій і написів у монастирських і єпархіальних (дієцезних) храмах.

ВИСНОВКИ

На основі аналізу історико-мистецтвознавчих, іконографічних та літературних джерел з'ясовано проблематику стилістики й іконографії монументального малярства XVIII ст. у мурованих спорудах Східної Галичини. У висновках викладено основні результати проведеного дослідження.

1. Показано, що першими в 30-х роках XVIII ст. запроваджувати новації в декорації монастирських святинь починають численні ордени, які (підпорядковані безпосередньо Риму) швидко реагували на зміни смаків епохи бароко. Розглянуто також професійне художнє середовище, у формуванні якого брали участь як іноземні, так і місцеві майстри.

2. Обґрунтовано, що традиції львівської школи ілюзійного малярства побудовані на ідеалах італійського пізньобарокового стінопису, зокрема на роботах представників болонської та римської мистецьких шкіл, де отримали освіту Д. Педретті, Б. Мазуркевич, А. Тавелліо. Їхні учні й послідовники, найталановитішим з яких був С. Строїнський, протягом усього XVIII ст. створювали розписи, використовуючи мистецькі здобутки цих шкіл. Ф. та С. Екштайни запровадили на наших землях центральноєвропейську трансформацію італійської традиції монументального малярства. Мистецький рівень пам'яток католицького стінопису XVIII ст. на теренах Східної Галичини в зіставленні з творами монументального малярства Італії, Австрії, Німеччини був значно скромнішим, проте львівський малярський осередок став одним з найкращих на теренах Речі Посполитої. Згідно зі зміною характеру мистецтва, що послаблює свою повчальну функцію і стає видовищнішим, у стінопис вводяться квадратура та ілюзійні ефекти. Упродовж цілого століття в малярстві використовувались архітектурні розв'язання з трактату А. Поццо та сценографічних напрацювань представників родини Ґаллі Бібієни.

Український православний стінопис XVIII ст., асимілювавши впливи європейського бароко на ґрунті візантійської традиції, зберіг свою оригінальність і неповторність. У ньому співіснують бароковий ілюзіонізм і площинна декоративність у трактуванні зображень.

3. Виявлено, що синтез мистецтв епохи бароко вбачав не лише поєднання окремих видів мистецтва, але й взаємозапозичення засобів виразності. Для впливу на почуття і розум віруючих образотворче мистецтво в руках Церкви використовувало засоби риторики. Розписи, як і цілісне оздоблення храму, створювались у співпраці митців і теолога. Православне храмове мистецтво XVIII ст. пропонує своєрідний бароковий мистецький синтез.

4. Досліджено, що іконографічні програми стінописів спрямовано на поширення та утвердження основних католицьких догматів. Більшість з них були неприйнятні для протестантів, а деякі й для православного населення (наприклад, тези про Непорочне Зачаття та Взяття до неба (душі і тіла) Пречистої Діви Марії, існування чистилища). Розвинута маріологічна побожність знайшла відображення у численних посвятах храмів і змістовному наповненні малярства.

У розписах наголошувалися також неприйнятна для протестантів реальна присутність Христа у Пресвятих Дарах через поклоніння Пресвятим Дарам; посередництво Марії і святих між Господом і людьми, ряд святих таїнств. В оздобленні католицьких храмів сцена “Вручення ключів святому Петрові” служила унаочненням того, що римські Папи - наступники апостола Петра, який отримав владу над Церквою від Христа. Своєрідною антитезою цьому сюжету були зображення Вселенських Соборів, популярні в українському православному мистецтві XVIII ст., що, на противагу, утверджували “соборно-кафоличну ідею”.

5. Простежено, як в ерудиційних теологічних програмах використовувався принцип узгодження Старого й Нового Завітів (Concordia Novi et Veteris Testamenti), побудований на зіставленні події та її префігурації (тобто заповіді).

6. Показано, що в тематиці стінописів виділяється христологічний, маріологічний, ангельський, агіографічний, еклезіяльний, моралістичний, історичний та орденський мотиви. Нерідко одні й ті самі сцени отримують поліфонічне звучання, залежно від зображення їх у тому чи іншому контексті. Подібна ситуація склалася й у православних святинях.

7. Встановлено, що ряд композицій стінописів існуючі дослідження ідентифікували невірно. Шляхом аналізу зображених сцен, літературних й іконографічних джерел та супроводжуючих написів спростовано низку тверджень польських і українських учених. Зокрема, ідентифікації окремих композицій львівських костелів Бернардинців, Кларисок і Єзуїтів, парафіяльних храмів Семенівки та Янова; інтерпретацію Ф. Лобеським окремих сцен утраченого малярства пресвітерію Львівського кафедрального собору.

8. Аргументовано, що специфікою іконографічних програм монастирських храмів щодо дієцезних є домінування орденського мотиву, утвердження культу святих певного чину, орієнтація на висвітлення історії становлення та специфіки діяльності ордену. У монументальному малярстві кожного ордену існував певний тематичний набір сцен, пов'язаний з власною історією та святими.

9. Визначено, що для іконографічних програм дієцезних храмів у більшості випадків характерна їх зосередженість на посвяті костелів. Істотнішими, в порівнянні з розписами монастирських костелів, є місцеві віддавна існуючі культи святих, традиція дієцезії та творча ініціатива священика чи фундатора з духовенства. Незначна придатна для малярства площа стін парафіяльних святинь зумовила редукцію іконографічних програм і зменшення (у порівнянні з чернечими храмами) кількості тематичних мотивів. Цілком інша ситуація в оздобленні Львівського кафедрального собору. Ідейним змістом монументальної декорації, багатством теологічної ерудиції та охопленою проблематикою Кафедра зрівнювалася з тогочасними великими європейськими святинями.

Зі стилістичних особливостей та ідейного змісту галицьких стінописів, проаналізованих у контексті католицького європейського та українського православного малярства, випливає, що пам'ятки Галичини є органічним явищем для історичної периферії католицької ойкумени.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Фесенко Д. В. Зображення Львова на барокових фресках костелів / Д. В. Фесенко // Праці Центру пам'яткознавства. - К. : Центр пам'яткознавства НАН України та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, 2005. - Вип. 8. - С. 261-269.

2. Фесенко Д. Францисканський мотив у стінопису костелу бернардинців св. Андрія у Львові / Дарія Фесенко // Українська Академія мистецтва : Дослідницькі та науково-методичні праці. - К. : ТОВ “ДІА”, 2008. - Вип. 15. - С. 329-342.

3. Фесенко Д. Малярські сюжети зі Старого Заповіту в стінописі костелу Бернардинців у Львові / Дарія Фесенко // Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки. Мистецькі обрії '2008. - К. : “Музична Україна”, 2008. - Вип. 1 (10). - С. 249-258.

4. Фесенко Д. В. Іконографія та ідейний зміст стінопису колишнього костелу отців Єзуїтів Св. Петра і Павла у Львові / Д. В. Фесенко // Актуальні філософські та культорологічні проблеми сучасності. Альманах. - К. : Видавничий центр КНЛУ, 2008. - Вип. 21. - С. 225-232.

5. Фесенко Д. Богородичний мотив у розписах Львівського кафедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці / Дарія Фесенко // Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство. - Львів : Вид-во Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. - Вип. 8. - С. 99-109.