Особливості філософсько-культурологічних поглядів художників українського авангарду

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК 008:75.01/03 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата культурології

Особливості філософсько-культурологічних

поглядів художників українського авангарду

26.00.01 - теорія та історія культури

ЩОКІНА ОЛЕНА ПЕТРІВНА

Сімферополь - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі культурології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент

Ушакова Клара Вікторівна,

Одеський національний університет

імені І.І. Мечникова, доцент кафедри

культурології філософського факультету

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор

Федорук Олександр Касьянович,

Національна академія образотворчого

мистецтва і архітектури,

завідувач кафедри теорії і

історії мистецтва, дійсний член

Академії мистецтв України

кандидат філософських наук, доцент

Буряк Віктор Володимирович,

доцент кафедри філософії

Таврійського національного університету

імені В.І. Вернадського

Захист відбудеться 29.05.2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.09 Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (950007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 20).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (950007, м. Сімферополь, проспект Вернадського, 4).

Автореферат розісланий 27.04.2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.О. Кур'янова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасній вітчизняній культурології феномен «класичного» українського авангарду досліджувався в історичному, мистецтвознавчому, соціальному, психологічному аспектах. Цьому присвячені роботи провідних спеціалістів у даній галузі (Д. Горбачов, О. Федорук, Л. Соколюк, Н. Асєєва, Л. Савицька, Б. Лобановський, П. Говдя, О. Нога, І. Кодлубай, В. Абрамов, О. Барковська, С. Лущик, О. Яворська та інші).

Актуальність дослідження полягає передусім у філософсько-культурологічному підході до інтерпретації однієї із важливих невід'ємних складових авангарду - теоретичних текстів художників-практиків та критиків. Вони безпосередньо брали участь у процесі виникнення і становлення авангарду. Філософські пошуки теоретиків авангарду сформували окремий культурний простір, який є відтворенням індивідуального, неповторного світовідчуття і разом із тим є спробою взаємодії прогресивних часом і регресивних творчих ідей, які, у свою чергу, впливають на світогляд творця. Таким чином, у формуванні ситуації культурного простору авангарду його складові, культурологічні тексти, є важливими не стільки самі по собі, скільки у своїй взаємодії та взаємозв'язку. Відомо, що будь-який твір існує тільки як знакове творіння, потенційний смисл якого потребує актуалізації під час його сприйняття. Лише у процесі взаємодії з особистістю, яка його сприймає, він одержує реальне існування, об'єктивуючи свою сутність. Такий підхід дозволяє виявити найбільш суттєві світоглядні, складні за своєю суттю, явища авангарду. Саме тому настільки важливою є проблема філософсько-культурологічної інтерпретації текстів теоретиків авангарду для реконструкції культурного простору епохи.

Актуальність дисертаційного дослідження визначається й тим, що український авангард є невід'ємною складовою вітчизняної та європейської культури першої чверті ХХ століття. Історично склалося так, що в орбіту українського авангарду поряд із українськими митцями органічно входили майстри інших країн, які суттєво впливали на українську культуру. У розумінні значення інтернаціональної сутності українського авангарду вагомим є порівняльне дослідження філософсько-теоретичних текстів, що дозволяє виявити як загальні закономірності, так і суттєві розходження філософських поглядів.

Актуальність дисертаційної теми не обмежується загальним, часом ажіотажним, інтересом до глибинних процесів авангарду, що став фундаментом «прогресу культури». Якщо розглядати процеси розвитку мистецтва як нерозривне ціле, то ситуація епохи авангарду легко проектується на ситуацію сьогодення. У сучасній художній практиці України авангард та його теорії, що стали традиційними, широко цитуються, стилізуються, інтерпретуються.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри культурології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова «Філософсько-методологічні дослідження гуманітарного знання» (№ 855-18 від 18 травня 2001 р.). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради ОНУ імені І.І. Мечникова (протокол № 1 від 26 вересня 2006 р.).

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження - виявити особливості філософсько-культурологічних поглядів та розкрити художньо-критичну діяльність митців українського авангарду. Відповідно до поставленої мети у дисертації передбачається розв'язання таких завдань:

– -дослідити процес формування наукового поняття «український авангард»;

– -простежити становлення філософсько-культурологічних поглядів провідних майстрів українського авангарду;

– -проаналізувати філософські тексти художників українського авангарду, виявити та показати особливості їх світоглядних ідей;

– -визначити концептуальні погляди художників-теоретиків українського авангарду;

– -здійснити порівняльний аналіз філософсько-світоглядних ідей художників українського авангарду та філософії постмодерну;

– -виявити характер прояву авангарду в художній практиці культури Одеси початку ХХ століття;

– -визначити вплив художньої критики на формування світогляду одеських художників епохи авангарду.

Об'єктом дисертаційного дослідження є теорія та художньо-критична діяльність митців українського авангарду.

Предметом дослідження стали філософсько-культурологічні погляди художників українського авангарду початку ХХ століття.

Методи дослідження. Згідно із завданнями у дисертації використовувалися наступні методи: герменевтичний (задля аналізу та тлумачення філософських текстів, маніфестів, критичних та теоретичних статей ідеологів авангарду); основи аналітичного методу (для розгляду суперечливих ідей, а також еклектично синтезованих традиційних філософських концепцій); компаративістський метод (для дослідження співвідношення теоретичної діяльності представників авангардної творчості з ідеями постмодерністської філософії); описовий (для вивчення праць критиків у художній культурі Одеси); культурологічний підхід (використовувався при дослідженні філософсько-культурологічних концепцій адептів українського авангарду).

Наукова новизна дослідження визначена наступним:

– -вперше було проведено аналіз маловивчених текстів художників-теоретиків українського авангарду (В. Бабаджан, М. Гершенфельд, В. Баранов-Россіне, О. Богомазов та інші);

– -систематизовано світоглядні погляди представників авангарду в Україні на основі філософських категорій;

– -встановлено зв'язок змісту текстів художників українського авангарду з такими філософськими течіями, як інтуїтивізм, психологізм, російський космізм, езотеризм;

– -знайдено зв'язок між національним менталітетом і унікальністю світоглядних ідей українських авангардистів;

– -виявлено нове соціально-філософське коріння деструктивізму в філософських концепціях українських авангардистів;

– -виділені традиційні та новаторські тенденції в художній критиці культурного простору Одеси початку ХХ століття;

– -сформульована парадигма нової художньої критики в регіональному зрізі (Одеса);

– -встановлено вплив ідей художньої критики авангардистів на практичні новаторські пошуки художників міста Одеси.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що дисертаційна робота відіграє суттєву роль у вивченні художніх процесів початку ХХ століття, які мають суттєвий вплив на культуру, мистецтво та філософію сучасних культурних центрів України.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що одержані результати знайшли своє конкретне застосування у педагогічній діяльності автора під час викладання спецкурсу «Філософія українського авангарду» на філософському факультеті Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Дослідження філософії творчості авангарду передбачає використання одержаних результатів при викладанні спецкурсів «Естетика ХХ століття», «Культура ХХ століття», «Українська і зарубіжна культура», «Культура України», «Філософія мистецтва» та може бути цінним і цікавим доповненням до навчальних посібників з цих дисциплін.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційної роботи пройшли апробацію при обговоренні на засіданні кафедри культурології Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, опубліковані в наукових статтях і викладені у виступах на наукових конференціях, серед яких: Всеукраїнська науково-практична конференція «Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість» (Київ, 2003 р.); Міжнародна конференція «Дні науки філософського факультету - 2003» (Київ, 2003 р.); V міжнародна конференція «Україна - країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій» (Київ, 2003 р.); Міжнародна наукова конференція «Возвращение авангарда» до сторіччя із дня народження М.І. Харджієва (Одеса, 2004 р.); IV Російський філософський конгрес «Философия и будущее цивилизации» (Москва, 2005 р.); наукова конференція «Проблема текста в гуманитарных исследованиях» (Москва, 2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація та всі статті написані автором самостійно. авангард український філософський художник

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 10 публікаціях, із них чотири надруковано у спеціалізованих фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (230 найменувань, з них - 16 іншомовні), а також додатків окремою частиною (80 примірників). Загальний обсяг дисертації складає 175 сторінок (основна частина - 152 сторінки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі окреслено проблематику роботи, обґрунтовано вибір теми, актуальність та постановку проблеми дослідження, розкрито зв'язок роботи з науковими програмами, визначено мету і завдання, об'єкт і предмет, джерельну базу дослідження, відображено наукову новизну, методологію, теоретичне та практичне значення роботи, наведено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Становлення та відмінні риси філософських поглядів художників українського авангарду», що складається з трьох підрозділів, розглянуто формування поняття «український авангард» та зв'язок цього явища з загальними рисами більшості авангардних феноменів різних країн, проаналізовано характерні риси українського авангарду, показано його філософське коріння, яке походить від інтуїтивізму та психологізму, ідей космізму та езотерики, відображено ступінь вивченості проблеми українського авангарду в сучасній науковій літературі, окреслено перспективи розвитку дослідження.

У підрозділі 1.1. «Формування поняття «український авангард» та його осмислення» розкрито проблему виникнення, розвитку та формування сучасної концепції українського авангарду. Представлено огляд та аналіз основної мистецтвознавчої, історичної, філософської літератури щодо проблеми авангарду. Виявлені головні методологічні підходи у спробі знайти суттєві закономірності появи, розвитку і занепаду цього напряму. У підрозділі здійснено аналіз праць як зарубіжних, так і вітчизняних мистецтвознавців, які торкались проблем українського авангарду та його теоретичних підвалин (А. Наков, В. Маркаде, Ж.-К. Маркаде, А. Раєв, Г. Коваленко, А. Крусанов, М. Мудрак, Д. Горбачов, М. Моклиця, В. Чечик, О. Лагутенко, Е. Кашуба, Л. Соколюк, Н. Асєєва, Б. Лобановський, П. Говдя, О. Федорук, О. Нога, І. Кодлубай, Л. Савицька, А. Біла та інші). Розглянуто філософську проблематику феномена авангарду в сучасних роботах (Ф. Серс, Б. Гройс, Р. Барт, Дж. Боулт та інші), досліджено тексти, в яких вчені торкаються гендерної проблематики авангарду (О. Матич та інші). Проаналізовано низку проблем, пов'язаних із особливістю, методологією, специфікою теорії художньої критики (Д. Дондурей, В. Прокоф'єв, Т. Щукіна, Б. Берштейн), історико-фактологічні дослідження, присвячені проблемам регіонального авангарду Одеси, міста, яке поряд із Харковом, Херсоном та Києвом, було осередком значних авангардистських акцій (В. Абрамов, О. Барковська, С. Лущик, Л. Войскун).

Вищезазначені праці надзвичайно важливі з точки зору осмислення феномена авангарду, але в них недостатньо досліджені проблеми диференціації національного аспекту авангарду і філософських текстів його адептів. Залишилася невирішеною проблема визначення паралелей між еклектичністю мислення художників українського авангарду та еклектичністю сучасних філософсько-естетичних концепцій, що наблизило б нас до більш глибокого і всебічного осмислення проблеми. Доведено, що лише застосування комплексу методологічних підходів (філософського, культурологічного, мистецтвознавчого, герменевтичного, компаративістського) до теорії та критики класичного українського авангарду дає можливість наблизитися до його цілісного розуміння.

У підрозділі 1.2. «Український авангард: інтуїтивізм та психологізм» проаналізовано сучасні роботи, в яких досліджується вплив інтуїтивізму на філософію авангарду. Розглянуто низку аспектів впливу інтуїтивізму, психологізму, філософії російського космізму та езотерики як певної фактологічної та одночасно філософської платформи теоретичних переконань, що дозволило виявити особливості поняття «український авангард». Проаналізовано, як ідеї інтуїтивізму відобразилися в концепціях В. Кандинського, А. Грінбаума, К. Малевича, О. Архипенка. Встановлено, що авангардне мислення ґрунтується на інтуїтивізмі як можливості|спроможності| утвердження|затвердження| і обґрунтування природності змін, еклектичності, спрямованості до новаторства, творчості як закономірності існування свідомості людини. Досліджено протиріччя проявів психологізму в концепціях О. Екстер, В. Кандинського, К. Малевича, М. Гершенфельда, О. Архипенка, О. Богомазова, Д. Бурлюка, К. Піскорського.

В. Кандинський висунув теорію, сформульовану як «принцип внутрішньої необхідності»: мислення, пізнання, що ґрунтуються на незримому духовному досвіді, є більш близькими до понять «істина», «абсолют», «довершеність», ніж всякий інший спосіб чи можливість пізнання. На відміну від В. Кандинського, А. Грінбаум використовує поняття «інтуїтивне» у значенні природне, натуральне, неусвідомлене. К. Малевич утверджує перевагу інтуїції над практичним розумом, підкреслюючи складну глибинну сутність інтуїції. На відміну від В. Кандинського, К. Малевича, А. Грінбаума, О. Архипенко протиставляє інтуїції інтелект. Інтуїцію він ототожнює із спонтанністю, припускаючи, що обидва поняття можуть вести до істини, однак шлях цей випадковий і ненадійний. Отже, він схиляється до вибору «проміжного» поняття, що включає як інтуїтивне, так і інтелектуальне начало творчого розуму.

Якщо інтуїція відіграє важливу роль і є одним із основних об'єднуючих факторів у теоретизуванні представників художнього класичного авангарду, то у співвідношенні з поняттям «психологізм» такої єдності думок не було. Панували полярні точки зору. Так, наприклад, О. Екстер виступала проти психологізму стосовно будь-якої духовної діяльності людини у мистецтві, філософії, науці. Психологізм припускає суб'єктивні, внутрішні спонукання в поясненні різноманітного роду феноменів. Таке визначення поняття «психологізм» багато в чому пояснює і підкреслює суперечливість у теоретизуванні художників-філософів. Ці протиріччя полягають, з одного боку, у спільності поглядів, виражених у маніфестах і художній громадській діяльності, а з іншого - виявляються як суперечливість в індивідуальному філософствуванні.

Особливу увагу поняттю «психологізм» приділяв В. Кандинський як на рівні обґрунтування його основної ідеї духовності, так і у площині експериментальної психології стосовно мистецтва. Він досконало розробив ідею психологічного впливу мистецтва на людину. Особливо значущим у його теорії є вивчення методу інтроспекції. К. Малевич розкриває поняття «психологізм» щодо його визначення поняття «людина». Людина, на його погляд, являє собою емоціональну суперечливу єдність. Фрагментарно до проблем психологізму звертався М. Гершенфельд, який, зокрема, нагадував про певний вплив психічних явищ, духовних страждань людини на створення творів мистецтва. Суттєву роль поняття «психологізм» відіграє у теоретизуванні О. Архипенка. Враховуючи науковий доробок Спенсера, Дарвіна, Шіллера і Фрейда, він розглядає психологію людини та її психіку як окрему форму в природі. О. Архипенко також вбачає психологічні зміни у свідомості людини основоположною причиною виникнення онтології кубізму як особливого феномена в мистецтві. Психологізм в основі творчого процесу простежується у теоретизуванні О. Богомазова, який вважав, що творчість має стати психофізіологічною. Також пов'язує творчість та її сприйняття з психологізмом Д. Бурлюк. Він виявляє психологічний зв'язок між естетизмом та еротизмом. Онтологічний напрям філософії авангардної творчості, на його думку, полягає у протиріччях свідомості людини. К. Піскорський у маніфестарній, тезисній формі робить спробу визначити такі поняття, як «буття», «душа», «свідомість», «Я», «людина». Розмірковуючи над сутністю буття, К. Піскорський керується діалектичними вимірами розуміння цієї категорії, багато уваги приділяючи станам душі.

Визначено, що інтуїтивне бачення|видіння| і психологізм в українському авангарді багато в чому обумовлені національним менталітетом, характерною рисою якого є|передбачає| самозаглибленість і самопізнання, емоційність.

У підрозділі 1.3. «Ідеї космізму та езотерики у теорії авангарду» розглянуто, що на початку двадцятого століття теоретизування і філософування авангарду сприйняли і своєрідно інтерпретували різноманітні філософські ідеї і концепції, зокрема, космізм та езотеризм. Художниками-теоретиками осмислювалися поняття «мікрокосмос і макрокосмос», «всесвіт», «всесвіт|світобудова| і людина», «матеріальне і духовне», розглядалися причини синтезу різноманітних філософських, культурологічних та релігійних концепцій у філософських пошуках українського авангарду, аналізувалися сучасні дослідження, присвячені впливу ідей космізму на художній авангард. Також простежено вплив ідей космізму на філософію найбільш яскравих мислителів-художників авангарду - В. Кандинського, К. Малевича, О. Архипенка. Встановлено, що якщо В. Кандинський, розглядаючи|розглядувати| всесвіт, вбачає у ньому організовану композицію, то К. Малевич розглядає|розглядує| всесвіт як хаос, структурований лише в нашій свідомості. В. Кандинський звеличив художньо-естетичне бачення композиції до «всесвіту|світобудову|». К. Малевич втілив|вихваляв| «космічне полум'я» |видіння|в живопис. На відміну від К. Малевича і В. Кандинського, основними категоріями теорії О. Архипенка стають поняття «космічна творчість», «мистецтво як релігія майбутнього».

На основі досліджень передумов становлення філософських поглядів художників українського авангарду в роботі структуровано основні ідеї теоретиків авангарду (відносно гносеологічної, онтологічної та соціальної проблематики), що дає уявлення про специфіку філософського мислення авангарду початку ХХ століття в українській культурі.

Другий розділ «Концептуальні основи|основа,заснування| й інтерпретація філософських категорій у текстах адептів українського авангарду» складається з чотирьох підрозділів, у яких досліджено теорію авангарду, систематизовано, згідно інтерпретації фундаментальних філософських категорій, особливості концепцій теоретиків українського авангарду на основі їх філософських текстів, проаналізовано роботи провідних дослідників даної проблеми та надано власну інтерпретацію філософсько-культурологічних поглядів художників українського авангарду: К. Малевича, Д. Бурлюка, О. Богомазова, В. Кандинского та інших.

У підрозділі 2.1. «Пошуки абсолютного - філософське “запитування” О. Богомазова, ідеалізм В. Кандинського, “вчування” М. Гершенфельда» виявлено концептуальність і різноманітність підходів у пошуках абсолюту, що властиві авангардним художнім і філософським теоріям і потребують зміни акцентів під час розгляду цієї проблеми. Проведено порівняльний аналіз концептуальних текстів художників|митців|-теоретиків авангарду - В. Кандинського, О. Богомазова, М. Гершенфельда. Обрані постаті далеко не рівнозначні за їхніми художніми прагненнями|спрямуваннях|, стилем викладу, популярністю. Вони також не вичерпують коло|коло| майстрів авангарду, котрі зверталися|оберталися| до пошуків абсолюту, але виражають|виказують,висловлюють| характерну|вдача| для авангардної творчості різноманітність художньої культури, і є ілюзією можливості всеохоплюючої (абсолютної) творчої самореалізації людини.

У сучасних дослідженнях розглядається певна традиція, що склалася у класичному авангарді щодо розуміння категорії абсолюту. Абсолютом у теорії авангарду є|з'являється,являється| переорієнтація системи цінностей, персоналістичне, індивідуалізоване розуміння|індивідуалізуватися,індивідуалізувати| життя, філософії, науки, мистецтва і людської культури загалом|загалом|. Таке персоналістичне усвідомлення багато в чому і зумовило створення|створіння| утопії, міфу, феномена авангарду. Прагнення побудувати|спорудити| свій ідеальний абсолютний світ|світ|, модель, структуру, й не лише побудувати|спорудити|, але й «узаконити» його у філософії, мистецтві, науці, сприяло появі значного обсягу|обсяг| теоретизувань щодо|відносно| мистецтва й абстрактних філософствувань стосовно сенсу|змісту,рації| життя, істини, абсолюту в авангардній творчості.

У підрозділі 2.2. «Деструктивізм у філософських теоріях авангарду» виявлено, що поняття «деструкції» в теорії К. Малевича, Д. Бурлюка, О. Богомазова, О. Архипенко торкається низки філософських проблем. У вирі деструктивної сутності|сутності,єства| вони намагаються|пробують| осмислити поняття «людина», «суспільство»|товариство|, «культура», «традиція», «цінність», «наука», «релігія», «філософія». Сенс|зміст,рація| цих понять щодо деструкції відрізняється від традиційних уявлень|вистав,подань,представлень|. Проаналізовано деструктивну сутність|сутність,єство| художнього класичного авангарду, яка найяскравіше виявляється в маніфестах, гаслах, статтях, що супроводжують авангардні художні акції.

На підставі компаративного аналізу класичних та авангардистських концепцій доведено, що поняття «деструкції» було характерним|вдача| як для творчих пошуків новаторів - представників авангарду, так і для їх опонентів - представників традиційного консервативного суспільства|товариства|. Виявлені причини та наслідки деструктивної спрямованості діяльності адептів авангарду.

Проектуючи деструкцію авангарду на процеси в сучасній художній культурі, відзначено, що руйнування стандартного ходу мислення, провокація «обивателів», публіки, і явна демонстрація властивої авангарду агресивності у маніфестах, публічних|прилюдних| виступах|вирушаннях|, культурних акціях мають яскраво виражені|виказувати,висловлювати| ознаки деструкції:

– -деструкція розглядається|розглядує| авангардистами як необхідний крок до безмежної|необмеженої| свободи особистості|особистості|;

– -деструкція в теоретизуванні авангарду є|з'являється,являється| руйнуванням традиційних консервативних уявлень про соціальні ролі людини;

– -стрімкий рух до абсолютних символів та ідей, внутрішньої досконалості, до абсолюту як такого, багато в чому був обумовлений і зумовив деструктивність філософських переконань авангардистів.

Деструкція постає|з'являється| в сучасній, все ще пост|піст|авангардній, культурі як своєрідна філософська гра, театр. Ролі в цій грі були зумовлені ще в період панування ідей і концепцій художнього класичного авангарду початку ХХ століття|століття|. Деструктивність була одним із етапів утвердження авангарду і, разом з тим,|в той же час| демонструванням утопічності його ідей. Деструктивність як|спроможності| знищення будь-яких проблисків інакомислення пізніше втілилася у диктаторстві культури радянського простору.

У підрозділі 2.3. «Поняття “людина” у філософських трактуваннях авангарду» проаналізовано неопрацьовані раніше аспектів проблеми обґрунтування поняття «людина» в концепціях українського авангарду.|безсумнівно| Виявлено, що домінуючим є|з'являється,являється| питання свободи (у плані гендерної самоідентифікації - вільний вибір самоідентичності або належність до гендерних стереотипів), співвідношення духовного і тілесного начал|розпочинав,зачинав| у людині, внутрішнього і зовнішнього. Акцентується увага на творчій інтенції індивідуальності і на проблемі деструктивності як процесі самоствердження особи.|особистості| Розглянуто |розглядують|питання щодо божественної сутності людини, а також проблеми культури і виховання. Досліджуються аспекти діяльності та есхатологічного уявлення про світ і людство.

Доведено, що людина у філософії художників українського авангарду постає|з'являється| в різних, часто парадоксальним чином суперечливих|суперечних| іпостасях. Виявлено такі найбільш яскраві, розглянуті|розглядувати| філософією мистецтва авангарду, характерні|вдача| та суперечливі|суперечні| уявлення про сутність|сутність,єство| людини, особу, індивідуальність, як: людина - божевільна (дикун, варвар, тварина) і людина - раціональна (абсолютна, досконала)|довершений|; людина-Бог і людина-Ніщо, людина-пророк і месія; людина оновленої вільної художньої свідомості і консерватор; співвідношення матеріальної і духовної основ людини. З іншого боку, цікавим є і сам образ|зображення| творчої особи|особистості| - художника|митця|-філософа авангарду початку ХХ століття|століття|: людина-філософ - парадоксальна і невизначена, безпорадна і жалюгідна у своєму прагненні дати всьому пояснення, і разом з тим усвідомлююча неможливість виявлення сенсу і призначення свого існування та сутності, і людина-художник, яка|митець| є|з'являється,являється| абсолютом, надлюдиною. Ці дві суті|сутність,єство| складають образ|зображення| представників авангардної творчості. Принципові відмінності у трактуванні поняття|видінні| «людина» відбуваються|походять| і внаслідок прагнення кожного автора до абсолютного новаторства, нескінченного втілення|самоутвердження| «свого» мистецтва або «свого» погляду|видіння| на розвиток культури та мистецтва, і самоствердження в новій сучасній культурі. Людина в теоретизуванні авангардистів - це образ|зображення| збірний|збиральний|, |з'являється,явлцентральне смислоутворююче визначення філософії авангарду.

У підрозділі 2.4. «Еклектизм філософії мистецтва “класичного” авангарду як вектор еклектики постмодернізму» проаналізовано сучасні підходи до інтерпретації еклектики філософії авангарду (Д. Сараб'янов, В. Турчин, Ю. Гірін, Д. Горбачов, Дж. Боулт тощо).

Здійснено аналіз численних і різнопланових авторських текстів представників авангарду в українській культурі (М. Гершенфельд, В. Бабаджан, О. Богомазов, В. Пальмов, В Кандинський, К. Малевич). Зроблено структурування текстів на основі філософських категорій (|з'являються,являються|рух, час, простір, предмет, буття, свідомість, свобода) і, таким чином, виявлено головні особливості філософсько-культурологічних поглядів художників українського авангарду. У трактуванні українськими авангардистами філософських категорій еклектизм виявився наслідком поєднання гегелівської філософії, |ізахоплення езотерикою Е. Блаватської і Р. Штейнера, інтуїтивізму, космізму, одночасного співіснування матеріалізму та ідеалізму.

Неусвідомлена еклектичність філософії авангарду значною мірою вплинула на духовність культури наших днів, стала характерною|вдача| рисою і прийомом у сучасній (некласичній) філософії та естетиці, відображаючи свідомість сучасної людини в умовах необмеженої інформації й розвитку технологій. Проте|тим не менше|, стосовно теоретиків авангарду, головне полягає не лише|не лише| в тому, що складало еклектику філософії, але й у факті стану|достатку| епохи, який підготував ґрунт сучасної філософської та естетичної думки|гадки| постмодерна.

У третьому розділі «Становлення парадигми нової художньої критики в регіональному зрізі (одеський авангард)», який складається з двох підрозділів, зроблено|теперішній,даній| екскурс в історію розвитку художньої критики окремо взятого регіону в складну переломну епоху краху|катастрофи| естетичних традицій вітчизняного авангарду, який став майже через сто років «класичним».

У підрозділі 3.1. «Взаємовідношення класичної і некласичної парадигми критики початку|розпочинала,зачинала| ХХ століття» проаналізовано кризу методу критичного реалізму в оцінках художньої критики Одеси. Підсумовано численні різнопланові критичні статті, що з'являлися в Одесі на межі століть, і які цілком можна визначити як «критику передавангарду»; зазначено наступне: більша частина критиків досить негативно поставилася до спроб прогресивних місцевих художників сприйняти елементи художніх стилів, які активно просякали у вітчизняну художню традицію із Західної Європи. Як приклад|зразок| протиборства між художниками-|митцями|практиками і критиками, наведено та проаналізовано статтю В. Кандинського «Критика критиків».

Щодо регіонального зрізу проблематики, відзначимо, що Одеса на межі століть|віків| і в десяті роки ХХ століття|віку| (час стрімкого розвитку авангардистських тенденцій) відігравала важливу|поважну| роль у контактах із художнім середовищем|середою| Європи і, насамперед|передусім|, із|із| Мюнхеном та Парижем. Цьому сприяла ціла низка|лава,низка| чинників|факторів|, зокрема, економічні (найбільший торговий|торгівельний| порт) та культурно-просвітницькі|освітній| (один з найбільших культурних центрів). Існування з 1865 року в Одесі «Общества изящных искусств», відкриття художньої|основа,заснування| та музичної шкіл привертало|приваблювало,залучало,притягало| до роботи та викладання в Одесі німецьких художників.

Виявлено, що художня критика Одеси постійно балансувала між прагненням до об'єктивних оцінок художнього процесу і суб'єктивністю. Це багато в чому було пов'язано з особливостями ситуації, коли паралельно співіснували і протистояли начебто дві культури - традиційна і новаторська.

У підрозділі 3.2. «Вплив художньої критики на формування світогляду одеських авангардистів» визначено, що художня критика початку ХХ століття, змінюючись та трансформуючись, вплинула на особливості філософсько-культурологічних поглядів митців авангарду. Досліджено та проаналізовано головні прояви цього процесу: поява футуристичної книги в Одесі та особливого театрально-декораційного і монументального мистецтва міста, розвиток практики та теорії авангарду в діяльності «Салонов Издебского», каталогів «Весенней выставки» та «Синего всадника», виставки «Независимых».

Встановлено, що критика цього часу не завжди була адекватна ситуації, що стрімко змінювалася. Разом із тим,|в той же час| вона досить швидко трансформувалася і протягом півтора десятка років стала здатною|здібною| сприймати і оцінювати найбільш радикальні художні системи.

Із двох основних функцій художньої критики - науково-пізнавальної та власне критично-оцінюючої - більшою мірою була реалізована тільки одна, остання. Спроби науково-пізнавального характеру|вдачі| реалізовувалися частково в розглянутих|розглядувати| нами теоретичних роботах В. Кандинського, М. Гершенфельда, В. Іздебського. У даний період, як і значно пізніше, критика не стала і не могла стати наукою, з|із| властивим останній арсеналом систем пізнання, вона лише претендувала на наукове пояснення явищ художнього життя, посідаючи|позичати,посідати| місце|становище| між процесом творчості й сприйняттям його результатів суспільством|товариством|.

Інтенсивність виставкової діяльності в Одесі призвела до того, що до сфери уваги місцевої критики входила не лише творчість|не лише|ддд місцевих художніх сил (як традиційних, так і новаторських), але й діяльність представників|добутки| європейського авангарду:|розпочинат|із| французьких пост|імпресіонистів, фовістів, німецьких експресіоністів та інших. Однією з особливостей художньої критики Одеси є|з'являється,являється| її інтенсивність, активність внаслідок того, що у критичний процес стрімко включаються самі митці авангарду.

У висновках подано загальний підсумок роботи:

1.Поняття «український авангард», як окремий культурний феномен, виникло не в період розквіту авангардизму на початку ХХ століття|століття|, а внаслідок наукових мистецтвознавчих та культурологічних досліджень наприкінці ХХ століття|століття|. Унікальність феномена «українського авангарду» обумовлюється особливостями культурної ситуації, в якій відбувалося формування та становлення даного явища.

2.Дослідження теоретичних поглядів О. Архипенка, К. Малевича, В. Кандинського, В. Іздебського, М. Гершенфельда, А. Грінбаума показало, що свої витоки філософські концепції українського авангарду знаходять в ірраціоналістичних напрямах філософії. Раціональна модель мислення стає опорою для класичного мистецтва в той час, як ірраціональні моделі світосприйняття та осмислення людиною самої себе потребують нових форм втілення у мистецтві, однією з яких і стають творчі пошуки українського авангарду.

3.Філософські тексти представників вітчизняного авангарду були сформовані на основі ідей інтуїтивізму, психологізму та езотерики, аналогічно розвитку ідей російського та європейського авангарду. Але в роботах теоретиків українського авангарду інтуїтивізм інтерпретується як психологізм, та нерідко - як космізм, що відзначається самобутнім розумінням суб'єктивності в українському авангарді. Захоплення інтуїтивним баченням та психологізмом в українській авангардній культурі багато в чому обумовлено національним менталітетом, який стосовно культури України має особливу самозаглибленість та прагнення до самопізнання.

4.У концептуальних поглядах художників-теоретиків українського авангарду були сформульовані проблеми, які стали стимулом розвитку філософії ХХ століття|віку|. Визначено, що «авангардистський» підхід є характерним для розвитку усієї художньої культури, але лише на початку ХХ століття він став домінувати і сформувався як масштабний культурний феномен. Дослідження показало, що не тільки розгляд творів представників авангарду, але й інтерпретація їх філософсько-теоретичних текстів викликає у науковців зацікавленість, особливо в їх сучасному прочитанні.

5.Особливістю філософсько-світоглядних ідей художників українського авангарду є різноманітність концептуальних підходів. Їх аналіз показав, що вони мали значний вплив на розвиток філософського мислення постмодерну. Разом вони дали імпульс постмодерністській парадоксальності філософського мислення. У своїх ідеях художники українського авангарду передали устремління до новаторства, залишивши лише ілюзорне поле дії цитатам у сучасній мові філософії та культури. Стрімкий рух до абсолютних символів, ідей та прагнення досконалості, абсолюту, породило деструктивність мислення в авангардній теорії, що в подальшому активно розвивалася у сучасній філософії. Неусвідомлена еклектичність філософії авангарду сприяла розвитку особливостей духовної культури сьогодення.

6.Аналіз проявів особливостей українського авангарду в художній практиці окремого регіону - Одесі - вказує на те, що суперечності між класикою і новаторством стали одним із факторів становлення авангардизму в художньому середовищі міста. Професійним критикам того часу не вдалося усвідомити теоретичне значення нової форми мистецтва, тому самі теоретики авангарду стали засновниками нової парадигми критики.

7.Художня критика стала одним із компонентів українського авангарду як явища, що було початком переосмислення класичної антитези «художник - критик» і формування нового феномена «художник-критик», який поєднував у собі функції і теоретика, і практика, і інтерпретатора. Паралельно з цим відбувалося переосмислення філософської моделі «суб'єкт - об'єкт», саме тому зміна ролі та функцій художника стала однією з причин перегляду в сучасній науці протиставлення суб'єкта і об'єкта. Таким чином, ми можемо констатувати філософську значущість теоретичних пошуків авангарду, як одного з чинників заснування нової моделі «людина-світ» в українському менталітеті.

8.Український авангард постає важливою складовою вітчизняного культури, оскільки вплинув на формування основних характерних моделей мислення сучасного українця, компонентами якого стали парадоксальність, деструктивізм та еклектизм філософських теорій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Щекина Е.П. Авангардные направления в изобразительном искусстве Одессы начала ХХ века. Художественная теория и критика / Е.П. Щекина // Філософські пошуки. -- 2004. -- Вип. ХVII-XVIII. -- С. 304-315.

2. Щекина Е.П. Авангард в Украине. Теория и практика кубофутуризма в культурном пространстве Одессы начала ХХ столетия / Е. П. Щекина // Перспективи. Філософія, історія, соціологія, політологія. -- 2004. -- № 2-3 (26-27). -- С. 55-61.

3. Щокіна О.П. Одеський авангард і становлення нових духовних цінностей на початку ХХ століття / О.П. Щокіна // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Педагогіка. Соціальна робота. -- 2004. -- № 7. -- С. 218-221.

4. Щокіна О.П. Протистояння традиціоналізму і новаторських ідей у діяльності товариства Незалежних в 1917-1920 / О.П. Щокіна // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість : всеукр. науково-практичної конфер., 27-28 березня 2003 р. : тезиси допов. -- К., 2003 -- Т. 3. -- С. 307 - 310.

5. Щекина Е.П. Авангард в Одессе. Противостояние традиционализма и новаторских идей в деятельности общества «Независимых» в 1917-1920 годах / Е.П. Щекина // Философия и будущее цивилизации : IV Российский философский конгресс, 24-28 мая 2005 г. : тезисы докладов и выступл. -- М., 2005. -- Т. 4. -- С. 235- 236.

6. Щекина Е.П. Практика и теория авангарда в деятельности салонов Издебского / Е.П. Щекина // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. -- 2003. -- Вип. 54-55. -- С. 74-75.

7. Щекина Е.П. Проблемы интерпретации философских идей в концепциях художников авангарда начала ХХ столетия / Е.П. Щекина // Проблема текста в гуманитарных исследованиях : научная конференция, 16-17 июня 2006 г. : материалы конфер. -- М., 2006. -- С. 38-41.

8. Щекина Е.П. Эклектизм философии «классического» художественного авангарда - как вектор эклектики постмодернизма / Е.П. Щекина // Аркадія. -- 2007. -- № 2 (16). -- С. 23-30.

9. Щекина Е.П. Понятие «человек» в теории украинского авангарда начала ХХ столетия / Е.П. Щекина // Аркадія. -- 2007. -- № 3 (17). -- С. 2-9.

10. Щекина Е.П. Поиск абсолюта в концепциях художников украинского авангарда начала ХХ века /Е.П. Щекина // Аркадія. -- 2007. -- № 4 (18). -- С. 27-31.

АНОТАЦІЯ

Щокіна О.П. Особливості філософсько-культурологічних поглядів художників українського авангарду. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.01 - теорія та історія культури. - Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського. - Сімферополь, 2009.

У дисертації досліджено філософські погляди художників українського авангарду початку ХХ століття, що викладені в текстах найбільш яскравих його представників. Увага надається маловивченим поглядам художників-теоретиків українського авангарду, які проте відіграли провідну роль у формуванні авангардного мистецтва і його теорії в Україні. Розглядаються філософські категорії, наявні в теорії художників України початку ХХ століття. Особлива увага надається представникам одеського регіону.

Філософсько-культурологічні пошуки та художня критика митців українського авангарду позиціонуються в дисертаційному дослідженні як цілісна система мислення, що наділене власними характерними рисами та має значний вплив на розвиток сучасної художньої культури та філософії.

Наведений аналіз текстів художників-теоретиків українського авангарду дає можливість вперше систематизувати філософські погляди представників авангарду в Україні, встановити їх унікальність та безпосередній зв'язок між західним інтуїтивізмом і психологізмом та російським космізмом і езотеризмом із національним менталітетом митців українського авангарду, виявити соціально-філософське коріння деструктивізму та еклектизму в їх філософських концепціях, вперше чітко визначити традиційні та новаторські тенденції в художній критиці Одеси початку ХХ століття. Дослідження текстів художників-теоретиків дозволило сформулювати парадигму нової художньої критики в регіональному зрізі (Одеса).

Ключові слова: український авангард, художник-теоретик, філософсько-культурологічні погляди, інтуїтивізм, психологізм, космізм, езотерика, деструктивізм, еклектизм філософії художників українського авангарду, парадигма критики.

АННОТАЦИЯ

Щекина Е. П. Особенности философско-культурологических воззрений художников украинского авангарда. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата культурологии по специальности 26.00.01 - теория и история культуры. - Таврический национальний университет имени В.И. Вернадского. - Симферополь, 2009.

В диссертации исследуются философские воззрения художников украинского авангарда начала ХХ столетия, изложенные в текстах наиболее ярких его представителей. Найдены и проанализированы многочисленные, зачастую противоречивые и эклектичные по форме и содержанию философские тексты, критические статьи, эссе, манифесты, декларации представителей авангардного искусства одесского региона. Основное внимание уделяется малоизученным взглядам художников-теоретиков, сыгравшим определенную роль в формировании авангардного искусства и его теории в Украине (М. Гершенфельд, С. Фазини, В. Баранов-Россине и другие). Рассматриваются философские категории в теории художников Украины начала ХХ столетия.

Философско-культурологические поиски и художественная критика художников украинского авангарда позиционируются в исследовании как целостная система мышления, обладающая характерными чертами и оказывающая значительное влияние на развитие современной художественной культуры. Адептами украинского авангарда выдвигаются и новаторски переосмысливаются сущностные философские проблемы: поиск абсолюта, истины, смысла жизни, понятия человек, общество, ценность. Своеобразно интерпретируются основополагающие философские категории - движение, вещь, время, сознание, свобода. Совокупность подходов, фиксированных в их теоретических работах, определяет самобытную философскую систему и закладывает основы динамики современной культурологической мысли.

В диссертации был проведен философско-культурологический анализ текстов художников-теоретиков украинского авангарда, который дал возможность систематизировать их философские воззрения, впервые установить их уникальность и непосредственную связь как между западным интуитивизмом, психологизмом и русским комизмом, эзотеризмом, так и между национальными менталитетами художников разных стран, выявить новые социально-философские корни деструктивизма эклектизма в их философских концепциях, впервые четко обозначить традиционные и новаторские тенденции в художественной критике Одессы начала ХХ века. Исследование текстов художников-теоретиков позволило сформулировать парадигму новой художественной критики в региональном срезе (Одесса) и увидеть влияние украинского авангарда не только на развитие современной художественной культуры, но и на формирование философских представлений о характере художественного творчества. В результате проведенного исследования установлено, что «авангардистский» подход характерен для развития всей художественной культуры, но только в начале ХХ века он стал доминировать в культуре, сформировался как масштабный всеевропейский культурный феномен. Исследование показало, что не только рассмотрение произведений представителей авангарда, но и интерпретация их философско-теоретических текстов представляет для науки интерес. В особенности их современное прочтение, что и было сделано в данной работе. Исследование показало, что особенностями теории украинского авангарда является многообразие концептуальных подходов, анализ которых выявил, что они оказали значительное воздействие на развитие философского мышления постмодерна.

В современной художественной практике Украины авангард и его теории, ставшие традицией, широко цитируются, стилизуются и интерпретируются. Влияние авангарда очевидно в целом ряде современных художественных направлений: концептуализме, трансавангарде, contemporary art. Современные экспозиции самых различных уровней и направлений невозможны без предваряющих их философско-концептуальных текстов. Украинский авангард стал немаловажным компонентом украинской культуры, так как повлиял на формирование основных характеристик моделей мышления современного украинца, компонентами которого являются парадоксальность, деструктивизм и эклектизм, идущие от философских теорий украинского авангарда.

Ключевые слова: украинский авангард, художник-теоретик, философско-культурологические воззрения, интуитивизм, психологизм, космизм, эзотерика, деструктивизм, эклектизм философии художников украинского авангарда, парадигма критики.

SUMMARY

Shchokina O. P. Features of philosophic-cultural views of artists of the Ukrainian avant-garde. - Manuscript.

Thesis for candidate degree of culturology, speciality 26.00.01 - theory and history of culture. - Tavrida National V.I. Vernadsky University. - Simferopol, 2009.

In the thesis philosophical views of artists of the Ukrainian avant-garde of the beginning of the 20th century expressed in texts of its brightest representatives are investigated. The attention is given to not enough studied sights of the artists-theorists, played a certain role in formation of avant-garde and the theory in Ukraine. Philosophical categories in the theory of artists of Ukraine of the beginning of the 20th century are examined. The special attention is given to the Odessa's region.

Philosophic-cultural innovations and the art criticism of artists-theorists of the Ukrainian avant-garde are positioned in research as the complete system of thinking possessing the characteristic features and making considerable impact on development of modern art culture.

The philosophic-cultural analysis of texts of the artists-theorists of the Ukrainian avant-garde which has given the chance to systematise their philosophical views has been carried out, for the first time to establish their uniqueness and a direct сonnection as between intuitivism, psychologism, Russian cosmism, esoterism, and national mentality to reveal new socially-philosophical roots destruktivism in their philosophical concepts, for the first time accurately to define traditional and innovative tendencies in the art criticism of Odessa of the beginning of the 20th century. Research of the texts of the artists-theorists has allowed to formulate a paradigm of new art criticism in a regional cut (Odessa).

Keywords: the Ukrainian avant-garde, the artist-theorist, philosophic-cultural views, intuitivism, cosmism, esoterics, psychologism, destruktivism, eclecticism of philosophy of the Ukrainian avant-guard, a criticism paradigm.

Підписано до друку 24.02.2009.

Формат 60х90/16. Папір офсетний.

Гарнітура «Таймс». Друк різографічний.

Умовн. друк. арк. 1,0. Обл.-вид. арк. 1,1.

Тираж 100 прим. Зам. № 563.

Надруковано в інформаційно-видавничому відділі

Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського,

пр. Вернадського, 4, м. Сімферополь, 95007

Размещено на Allbest.ru