Експериментаторські тенденції в радянському дизайні 1970–1980-х років

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ

17.00.07 - Дизайн

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Експериментаторські тенденції в радянському дизайні 1970-1980-х років

Бейлах Оксана Дмитрівна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Прикарпатському національному університеті

імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент Академії мистецтв України

Боднар Олег Ярославович,

Львівська національна академія мистецтв,

завідувач кафедри менеджменту мистецтв

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор,

Мироненко Віктор Павлович,

Харківська державна академія дизайну і мистецтв,

професор кафедри «Інтер'єр та обладнання»

кандидат мистецтвознавства, доцент

Юрченко Ігор Андрійович

Інститут архітектури Національного університету «Львівська політехніка»,

доцент кафедри дизайну й основ архітектури

Мир ненко Віктор Павлович

Захист відбудеться 19 червня 2009 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.109.01 при Харківській державній академії дизайну і мистецтв за адресою: 61002, м. Харків, вул. Червонопрапорна, 8

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської державної академії дизайну і мистецтв за адресою: 61002, м. Харків, вул. Червонопрапорна, 8

Автореферат розіслано 18 травня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради кандидат мистецтвознавства, доцент Є.О. Котляр

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дизайн-процес на початку 1990-х рр. у пост-радянських країнах опинився в незвичних умовах: перестали діяти характерні для радянського часу соціально-економічні й ідейні чинники, що раніше спрямовували цей процес. У перші роки державної незалежності для творчого процесу в галузі дизайну характерні певна розгубленість, невизначеність, стихійність. Спроба рухатися у фарватері Заходу (Європи) не увінчалася бажаними результатами. Стає очевидним, що потрібна докорінна перебудова дизайн-процесу, що він має базуватися на новій соціально-економічній та інформаційній основі, з урахуванням специфіки власного творчого досвіду та нового бачення перспектив. Вирішальним у цьому переліку чинників є знання власного творчого досвіду й розуміння причин актуальної проблемної ситуації. Насамперед йдеться про найближ-чий попередній досвід і можливість використання позитивних традицій радянського періоду.

У зв'язку із цим привертає до себе увагу період 1970-1980-х рр., тобто останніх десятиріч радянської епохи, який у ряді наукових публікацій отримав назву «період творчого експерименту». Це був період, в якому яскраво проявився потужний творчий потенціал радянських дизайнерів, який, однак, не отримав адекватної реалізації. Причина -- необхідність дотримання політики індустріалізації промислового виробництва. Це означало, що у творчих підходах дизайнерів, архітекторів мали домінувати принципи уніфікації та стандартизації. Наслідком цього, врешті-решт, стає одноманітність та загальне художнє збіднення предметно-просторового середовища. Поступово окремі вияви незгоди з диктатом індустріальних вимог переростають у широкий експериментальний рух. Він відзначається спрямованістю на соціальні, художні та формологічні проблеми, на розхитування усталених творчих стереотипів, на прокладання нових напрямів розвитку навіть за умови, що продукція експериментального формотворення лишалася без соціального замовлення й не була задіяна в реальній практиці. Тому в 1970-1980-ті рр. експериментаторські імпульси виникають у професійному архітектурному середовищі як природна реакція на творчі та художні проблеми, як спроба вирватися за межі офіційного річища розвитку творчого мислення, що мало обмежений характер і в той чи інший спосіб було підпорядковане державним настановам.

Аби хоча б якоюсь мірою заповнити існуючі прогалини у справі аналітико-синтетичного уявлення про розвиток експериментального напряму дизайну попереднього століття, треба простежити історичні корені експерименту 1970-1980-х рр., якомога ширше вивчити дизайнерську діяльність цього періоду в усіх її видах і формах виявлення: від створення художньої побутової речі до розробки нових архітектурно-конструктивних систем через призму експериментального пошуку. Автор усвідомлює складність такого аналізу, здійснити який вичерпно можна лише зусиллями колективу фахівців (дизайнерів, мистецтвознавців, архітектурознавців, істориків, соціологів), і тому вузьке завдання полягає в тому, аби «векторно» прослідкувати основні процеси, що характеризують дизайн-процес 1970-1980-х рр.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Робота пов'язана, з одного боку, із загальним напрямом наукових досліджень, які здійснюються на кафедрі дизайну Інституту мистецтв Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, з іншого боку, -- з державними програмами підготовки дизайнерів та архітекторів в українських вищих навчальних закладах архітектурно-художнього і дизайнерського профілю.

Мета дослідження: усебічно вивчити, проаналізувати й створити цілісну наукову картину явища експериментальної творчості в дизайні 1970-1980-х рр.

Для досягнення цієї мети в дослідженні було поставлено такі завдання:

з'ясувати корені явища та його аналогію з творчими тенденціями періоду авангарду 1920-х рр.;

виявити предметну область експериментальної творчості радянських дизайнерів 1970-1980-х рр., основні тенденції й особливості розвитку радянського дизайну в аспекті становлення творчої особистості;

дослідити творчі результати експериментальної діяльності радянських дизайнерів в означений період;

здійснити порівняльний аналіз експериментальної творчості в СРСР та в зарубіжних країнах; експериментаторський радянський дизайн

охарактеризувати науково-дослідницький аспект в експериментаторській діяльності дизайнерів і архітекторів 1970-1980-х рр.;

висвітлити конкретні напрямки в теоретичних дослідженнях радянських дизайнерів: геометричне та біонічне формотворення, кінетичне мистецтво.

Об'єкт дослідження -- експериментаторські тенденції в радянському дизайні 1970-1980-х рр.

Предмет дослідження -- творчі розробки та теоретичні концепції дизайнерів-експериментаторів 1970-1980-х рр.

Вибір мети і завдань дисертації визначили методику дослідження, яка ґрунтується на синтезі історико-культурного та мистецтвознавчого аналізів. Перший передбачає викладення різних аспектів соціокультурного середовища формування й розвитку експериментальних тенденцій у радянському дизайні 1970-1980-х рр., його історичних передумов у 1920-х рр., ідеологічних, технічних і технологічних основ, зумовлених конкретними умовами існування та розвитку. Другий передбачає використання як іконографічного, так і формолого-стилістичного методів, що лягли в основу студіювання продукції радянських дизайнерів і простеження загальних тенденцій розвитку їх художньої форми.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період розвитку радянського дизайну 1970-1980-х рр. Географічні межі дослідження -- терени Радянського Союзу. Для порівняння стану розвитку експериментальної творчості в царині дизайну були залучені результати наукових і проектних студій зарубіжних майстрів ХХ ст.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше:

розглядається явище експериментальної творчості в радянському дизайні 1970-1980-х рр.;

обґрунтовується й стверджується теза про те, що вказаний період є особливим в історії дизайну в СРСР і за характером та спрямуванням експериментальної творчості може порівнюватися з періодом авангарду початку ХХ століття;

досліджено традиції й передумови експериментальної діяльності в радянському дизайні;

здійснено порівняльний аналіз експериментальної творчості в СРСР та зарубіжних країнах;

з'ясовано зміст та особливості науково-дослідного аспекту в експери-ментаторській діяльності радянських дизайнерів 1970-1980-х рр.

Практичне значення дисертації полягає в можливості широкого використання її матеріалів і висновків мистецтвознавцями (зокрема в дизайнерський галузі), культурологами та істориками архітектури у викладацькій діяльності: лекційній практиці, а також для проведення практичних занять. Результати і теоретичні положення роботи можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць із теорії й історії дизайну, навчальних посібників та методичних розробок. Дослідження має інформативну цінність для викладачів і студентів вищих мистецько-дизайнерських навчальних закладів, працівників музеїв та науковців.

Особистий внесок здобувача полягає у виявленні явища експериментальної творчості 1970-1980-х років та акцентуванні, як на особливому в історії радянського дизайну. Основні результати дослідження отримані автором самостійно.

Апробація дослідження. Результати дослідження оприлюднені на всеукраїнських наукових конференціях. Це, зокрема, Всеукраїнська наукова конференція «Дизайн і народне мистецтво», доповідь «Експериментальні тенденції у творчості радянських та зарубіжних дизайнерів в період 1970- 1980-х років» (Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 19-20.10.2006), науково-практична конференція викладачів Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доповідь: «Експериментальні ідеї у теоретичних і практичних дослідженнях радянських дизайнерів в геометричному, біонічному та кінетичному мистецтві» (Івано-Франківськ, 27.03.2007), Всеукраїнська наукова конференція «Дизайн-освіта'2008: умови адаптації до європейського освітнього та наукового простору», доповідь: «Формологічні витоки дизайну першої третини ХХ століття та їх вплив на радянський дизайн 1970-1980-х років» (Харків, ХДАДМ, 15-18.04.2008), Всеукраїнська науково-практична конференція «Ерделівські читання», доповідь: «Спостереження над досвідом проектування міст майбутнього в дизайнерській практиці 1960-1970 років ХХ століття» (Ужгород, Закарпатський художній інститут, 15-17.05.2008), Міжнародна наукова конференція «Гармонія у формах і процесах: Природа, суспільство, наука, мистецтво», доповідь: «Принцип симетрії у мистецтвознавчих дослідженнях радянського дизайну» (Львів, Львівська національна академія мистецтв, 6-12.10.2008).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у семи одноосібних наукових публікаціях, п'ять з яких - у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (216 позицій). Обсяг основної частини становить 161 с., до тексту також додаються три порівняльно-аналітичні таблиці й додаток із 36-ти ілюстративних таблиць (293 окремі ілюстрації), що наочно підтверджують положення дисертації. Повний обсяг дисертації -- 223 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми; визначається мета, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, його хронологічні та територіальні межі; вказано на теоретичне та практичне значення отриманих результатів, можливості їх використання; подано інформацію про апробацію основних результатів дослідження, структуру й обсяг дисертації.

Перший розділ дисертації «Історіографія, методика, теоретичні настанови» містить огляд спеціалізованої літератури та обґрунтування щодо застосованих методів дослідження.

В огляді літератури з теорії та практики дизайну проаналізовано публікації розвитку дизайн-теорії. Дослідження теоретичних основ та історії радянського дизайну відбувалося паралельно з розвитком практичних основ і методик самого дизайну, і часто дизайнери-практики були водночас дизайнерами-теоретиками, які залишали рефлексивні тексти щодо своєї праці та робіт своїх колег. Але справжніми дослідниками природи дизайну були фахівці -- мистецтвознавці, архітектурознавці та представники історичних і філософських наук.

Першою у вітчизняному дизайнознавстві працею можна вважати монографію Д. Аркіна «Мистецтво побутової речі: Нариси найновішої художньої промисловості» (1932 р.), в якій було вироблено методичні й методологічні підходи до студіювання естетики ужиткових речей у західній та вітчизняній художній промисловості. 1970-го року було видано ґрунтовну монографію В. Глазичева «Про дизайн», в якій автор висвітлив повчальний для радянських майстрів досвід дизайнерської творчості на Заході у 1950-1960-ті рр. 1975-го року було видано монографію Л. Безмоздіна «Художньо-конструктивна діяльність людини», центральною дійовою особою в якій була діяльність інженера і дизайнера. Власне, цією книгою було закладено підвалини абстрактно-теоретичного розмірковування про дизайн через десять років після створення ВНДІТЕ. 1977 року виходить праця Е. Циганкової «Біля витоків дизайну», в якій на ретельно опрацьованій теоретичній основі було досліджено співвідношення створення промислових машин художниками та інженерами протягом XIV -- початку ХХ ст. Поряд із монографіями попередніх авторів студія Е. Циганкової є вагомим вкладом у фундамент сучасної теорії розвитку дизайну.

Значну частку в бібліотеці дизайнера складали перекладні праці зарубіжних фахівців. Серед них слід назвати передовсім праці З. Бегенау «Функція, форма, якість» (1969 р.), Р. Арнхейма «Мистецтво і візуальне сприйняття» (1974 р.), Дж. К. Джонса «Інженерне і художнє конструювання: Сучасні методи проектного аналізу» (1976 р.), а також О. Бюттнера та Е. Хампе «Споруда -- Несуча конструкція -- Несуча структура» (1977 р., рос. пер. 1983 р.). Ці та інші праці, перекладені російською мовою, дозволили радянським дизайнерам мати хоч якісь конкретні відомості про роботу їх колег за кордоном, що дозволяло й порівнювати власний досвід із зарубіжним і бачити ті лакуни, які були наявні в самій проблемі дизайнерської творчості.

Серед публікацій, що стосуються проблем заявленої теми, слід назвати ґрунтовні праці, в яких зібрана першоджерельна, фактографічна інформація, наукова термінологія й теоретичні положення. Йдеться передовсім про праці В. Аронова, О. Боднара, О. Вартаняна, М. Воронова В. Гамаюнова, О. Генісаретського, В. Глазичева, А. Іконнікова, В. Колейчука, К. Кондратьєвої, Ю. Лебедєва, В. Темнова, С. Хан-Магомедова, Й. Шевельова, а також методичні збірники ВНДІТЕ й матеріали наукових конференцій, в яких розглядаються різноманітні технологічні та художні аспекти експериментального проектування. У загальнотеоретичному осмисленні саме до цих фундаментальних робіт автор апелював, порушуючи в дисертації комплексний огляд експериментальних тенденцій радянського дизайну 1970 - 1980-х рр. Безперечно, журнали «Техническая эстетика», «Декоративное искусство СССР», «Труды ВНИИТЭ», які висвітлювали грані розвитку дизайнерської творчості в Радянському Союзі та за її межами, також збірникові статті науково-популярних серій «Строительство и архитектура» створювали окремий цикл, навіть окрему дисципліну, яку можна назвати дизайнознавством.

Оскільки дослідження здійснюється на стику історії технологічних прийомів, історії мистецтва, дизайну й архітектурної практики, у розділі розглянуто низку питань історії мистецтва й архітектури, що у процесі розвитку форм дизайну перетиналися з ним або якимсь чином відбивалися в ньому. Отже, базовий методологічний принцип, що був покладений в основу дисертації, є дотримання автором синтезу методик історико-культурного та мистецтвознавчого аналізу, за допомогою яких буде окреслено й проаналізовано основні кроки розвитку експериментальної діяльності періоду 1970-1980-х рр.

Історико-культурний підхід передбачає акумуляцію та викладення різних аспектів соціокультурного середовища формування і розвитку експериментаторських тенденцій у радянському дизайні 1970-1980-х, його історичних передумов, ідеологічних, технічних і технологічних основ. Мистецтвознавчий підхід передбачає використання як іконографічного, так і формолого-стилістичного методів, які лягли в основу студіювання продукції радянських дизайнерів та простеження загальних тенденцій розвитку їх художньої форми.

У другому розділі «Традиції й передумови експериментальної діяльності в радянському дизайні» здійснено огляд основних тенденцій і передумов експериментальної діяльності в радянському дизайні й архітектурі протягом 1920-1980-х рр., виявлено, що розвиток ідеї експерименту, як особливої форми творчої діяльності в галузі проектування і реалізації дизайнерських і архітектурних форм, відбувався непланомірно, нееволюційно, був обмежений із різних сторін низкою вимог ідеологічного і матеріально-технічного характеру.

У підрозділі 2.1. «Ідея експерименту в мистецтві авангарду 1920-х років» розглянуто найбільш яскраві й важливі в художньому відношенні явища експериментальних пошуків цього періоду. Авангардні ідеї та експериментаторська ініціатива приводили до зміни навколишнього середовища й самих принципів творчої діяльності. Прагнення тотального перетворення навколишнього середовища позначалося на всіх сферах мистецтва. Яскравим прикладом стало мистецтво авангарду й конструктивізм. Виник рух «нова архітектура», в якому були відкинуті традиції історичних стилів і запро-поновані нові принципи -- конструктивності, функціональності та «нової естетики».

На етапі становлення дизайну значний доробок у формуванні нових мистецьких та дизайнерських прийомів залишили О. Родченко, В. Татлін, К. Малевич, В. Кандінський, Ель Лисицький, брати Вєсніни та Стенберги, В. Хлєбніков, А. Лавінський, О. Екстер, В. Степанова, Л. Попова. Новітні тенденції сучасного мистецтва продовжили традиції радянського авангарду, і ця закономірність вказувала на природну необхідність розвитку саме експериментальної діяльності.

У підрозділі 2.2 «Специфіка спрямування політики розвитку дизайну доби сталінізму» акцентується увага на тому, що протягом 1930-х -- початку 1950-х рр. експериментальна творчість у галузі дизайну й предметно-просторового середовища була безперечно паралізована репресивним режимом. Колишнім авангардистам довелось «перевиховуватися» під нові стандарти сталінської соціальної моделі, а ті, що не вписувалися в естетичні ідеали режиму, втрачали доступ до проектних і мистецьких замовлень, а іноді -- і життя. Відбувалася «стильова переорієнтація» мистецтва, яке мало обслуговувати державну систему, що перейняла контроль, регламентувавши діяльність митців, зводячи її нанівець. Ці процеси відштовхнули художній експеримент у глухий кут, а радянський дизайн відсторонили від загальносвітових художніх процесів.

Хоча в історії нема умовного способу, але якби на початку 1930-х не з'явилася постанова ЦК ВКП(б) «Про перебудову літературно-художніх організацій» (1932), радянська практика дизайнерського експериментального пошуку 1920-х могла б дати неперевершені зразки художнього формування матеріальних речей і тим самим вивести радянське мистецтво, дизайн і архітектуру на світовий рівень, ставши в один ряд з європейськими художніми надбаннями.

У підрозділі 2.3. «Тенденції і проблеми розвитку дизайну в період індустріалізації будівництва (друга половина 1950-х -- 1960-ті роки)» розглянуто соціально-політичні реформи, які безпосередньо відобразилися на характері нової стилістики дизайнерських й архітектурних форм -- простих, ощадливих на основі індустрії. Негативні наслідки технологічного експерименту проявилися у 1960-х, тобто з першими його практичними успіхами. Односторонній підхід в архітектурній політиці, який ґрунтувався на принципах уніфікації та стандартизації, не передбачав активної ролі для творчої ініціативи. Ця тенденція призвела до спрощеності, одноманітності, до естетичного збіднення, стереотипів предметно-просторового середовища. Проте будівництво так званих «хрущовок» відіграло позитивну роль у збільшенні «житлової площі» країни. Загалом із сукупністю проблем і протиріч, породжених технологізацією, цей напрям виправдав себе з погляду актуальних суспільних завдань архітектурної політики.

У підрозділі 2.4. «Особливості умов розвитку дизайну в 1970-1980-х роках» визначено, що результат своєрідного «хрущовського експерименту» не став причиною різких змін в архітектурній політиці. Накопичений досвід мав свої як негативні, так і позитивні прояви. У дизайні та архітектурі виникає спроба поєднання індустріальних методів будівництва з естетичною виразністю творів. Слід підкреслити, що в цей період завдання й орієнтація творчого процесу не планувалася «згори». Експериментаторські імпульси виникали у професійному середовищі як природна реакція на творчі проблеми, як спроба здійснити прорив за межі усталених форм, як розвиток творчого мислення, що зазнало стагнації в умовах тоталітаризму й ідеологічних обмежень.

Експериментальна діяльність 1970-1980-х сформувала нові формотворчі методи у сфері промислового дизайну й архітектури. Творчий досвід виявився цінним і корисним, а ідейні пропозиції надалі знайшли втілення та реалізацію в промисловій галузі, дизайні й об'єктах просторового середовища.

У підрозділі 2.5. «Тенденції й специфіка розвитку радянського дизайну в аспекті становлення творчої особистості» визначено, що, на якому б етапі створення штучного середовища ми не зупинилися, у даному випадку -- досліджуючи експериментаторські тенденції в радянському дизайні 1970-1980-х рр., неодмінно зустрічаємося з особою його творця: художника-конструктора (дизайнера), архітектора, який у той чи інший спосіб зосереджує в собі їх функції. З'ясовано, що дизайнер і архітектор об'єднують у собі два типи діяльності, два підходи до дійсності: як свого роду науковці вони вивчають потреби суспільства; як художники й митці -- спроможні задовольняти ці потреби за допомогою таланту, розвинутої художньої інтуїції й особливої форми світосприйняття. Суспільний характер творчості дизайнера й архітектора, їх громадянські ідеали були завжди притаманні світовому мистецтву, здобувши в радянському дизайні конкретні, ідеологічно зумовлені риси.

У третьому розділі «Експериментальна творчість радянських і зарубіжних дизайнерів 1970-1980-х років» проведено паралелі експериментальної діяльності радянських і зарубіжних дизайнерів, а саме в пошуках художньої різноманітності предметно-просторового середовища, створення нових конструктивних систем дизайнерської та архітектурно-інженерної практики, апробацію нових матеріалів, а також досвід проектування «міст майбутнього» та мобільного житлового середовища.

У підрозділі 3.1. «Умови, мотивації й обмеження експериментальної творчості радянських дизайнерів у порівнянні з зарубіжними» розглянуто особливість практики фахової творчості дизайнерів й архітекторів із різними методами, підходами і прийомами, які були зумовлені, головним чином, тех-нічними вимогами та технічними якостями промислових виробів. У ХХ ст. у світовій промисловості (у тому числі й у СРСР) з'являється й стверджує себе нова фігура -- художник-конструктор, дизайнер, який приносить із собою новий творчий метод, що дістав на початку 1970-х рр. назву «художнє конструювання» (відповідно до офіційної термінології, прийнятої в СРСР). Цей метод виник не як новий вид мистецтва, а як певний наслідок розвитку розподілу праці й розвитку суспільного виробництва.

Радянські дизайнерські знахідки цього часу значно відставали від знахідок зарубіжних майстрів через особливості соціалістичного методу господарювання. Та, попри всі обмеження і заборони, зумовлені умовами соціалістичного суспільства і способу господарювання, наукова і художня творчість у 1960-1970-х рр. усе більше намагалась здійснити творчий прорив.

У підрозділі 3.2. «Пошуки художньої різноманітності предметно-просторового середовища» виявлено, що після тривалого періоду індустріалізації з особливою гостротою стала виявляти себе «епідемія одноманітності», якою були охоплені майже всі новобудови міст країни. Повне домінування ортогональних, кубічних структур в архітектурі масових забудов стало однією з причин пошуку альтернативи. Складність полягала не тільки в труднощах переорієнтації професіонального мислення, але й у соціально-економічній системі правління, тобто потрібен був новий підхід. Поява нових матеріалів з іншою технологією і новими властивостями змушувала й змушує дизайнерів відмовлятися від застосування звичних традиційних форм і надає широкі можливості для нових, що відповідають сучасному функціональному і художньому змісту їх художньо-конструкторської продукції.

У підрозділі 3.3. «Нові архітектурно-конструкційні системи», розглянуто деякі з архітектурно-конструкційних систем, що зробили певний вплив на пластичне вирішення громадських будівель у зазначений період історії радянської архітектури та радянського дизайну, а саме: системи із застосуванням металевих конструкцій, системи з об'ємно-блокованих елементів, клеєні дерев'яні та інші прогресивні конструкції, моделювання природних оболонок, конструкції з ниток і плівок, система АППС (Н. Вержбицький та ін.), система «Мобіль» (Д. Яблонський та ін.). Експериментальні ідеї та нові будівельні матеріали, як наслідок, давали поштовх розробці унікальних проектів, частина яких була застосована в архітектурній та дизайнерській практиці досліджуваного періоду.

Значний внесок у розробку технічної сторони проектування споруд із легких металевих конструкцій зробили співробітники Центрального науково-дослідного, проектного і конструкторсько-технологічного інституту легких металевих конструкцій (Діпроспецлегконструкція, Москва). У зарубіжній практиці у цей час знаходять застосування проектні рішення архітектурних форм у легких конструкціях Р. Б. Фуллєра, Е. П. Піньєро, П. Л. Нерві, К. Ваксмана (складчасті конструкції), В. Гропіуса, Ф. Отто, В. Ревелла, Р. Майєра, Е. Рау, Е. Саарінена, Ф. Кандели, Е. Кастільйоні, Р. Сарже (оболонкові та ниткові конструкції), Ц. Хеккера (житло) та інших конструкторів-експериментаторів.

У підрозділі 3.4. «Досвід проектування міст майбутнього» розглянуто експериментальні пошуки на тему архітектури майбутнього радянських дизайнерів та архітекторів різних країн світу у період 1970-1980-х рр. Є очевидним, що ідея створення міст майбутнього зазнала проектної реалізації у двох головних напрямах: теоретико-прогностичному та прак-тико-конструкторському. Обидва напрями були спрямовані на вирішення комплексу завдань, які постали перед людством доби швидкісної урбанізації та інтенсифікації будівельного виробництва, і якщо в одному напрямі робилися плідні спроби розв'язати абстрактні, фундаментальні проб- леми майбутнього влаштування штучного середовища існування людини, то інший напрям був орієнтований на технічне й технологічне забезпечення реалізації фундаментальних потреб. У радянському експерименті пошук форми міст майбутнього здійснювали Г. Борисовський, Н. Гаврилова, О. Гутнов, С. Єрмолаєв, В. Іваненко, Ю. Лебедєв, І. Лєжава, В. Локтєв, Я. Черніхов та ін.

У зарубіжній практиці розробка футурологічної ідеї міста майбутнього належить Р. Абрахаму, П. Айзенману, Л. Колані, Дж. Коломбо, М. Котті, А. Мутняковичу, П. Рудолфу, П. Солері, британській групі «Арчігрем» та ін.

Загальний експериментальний задум проектів міст майбутнього, можливості їх мобільного інкорпорування в динамічному розвитку міста був

вельми значний і вагомий, оскільки такі проекти формували не тільки нову естетику архітектурних форм, але й соціальні основи архітектури як форми суспільного буття. Вони виникли в результаті соціальних протиріч, зіткнень різних типів думок та різних ідеологій.

У підрозділі 3.5. «Експериментальні розробки в галузі дизайну житлового середовища» розглянуто нові принципи формування житлового середовища періоду 1970-1980-х рр., які здатні гнучко формувати дизайнерську форму згідно з бажаннями й примхами споживача, що, у свою чергу, призвело до створення домобіля, тобто пересувного житла. В експериментальній суті житло на колесах було тим механізмом, що мав здатність трансформуватися з мінімальними витратами часу і бути не просто фрагментами оболонок, а чинником технології життєдіяльності. Особливо яскраво це явище продемонстровано в зарубіжній практиці, за наших соціальних обставин багато проектів залишилось на рівні експерименту. Порівнюючи експериментальні пропозиції мобільного житла, через термін перевіреного часом, переконуємося, що дизайнери 1970-1980-х рр. усі свої зусилля спрямовували на вирішення проблем соціального, екологічного й естетичного характеру. Досвід експериментальних пропозицій у проектах мобільної архітектури виявився доволі вагомим і корисним, його не можна вважати безрезультатним чи помилковим, оскільки він формував нові смаки, прийоми й засоби дизайнерської діяльності.

У четвертому розділі «Становлення науково-дослідного аспекту в експериментаторській діяльності радянських дизайнерів 1970-1980-х років» підсумовано теоретичний та практичний досвід розвитку геометричного й біонічного напряму формотворчих досліджень та експериментальних ідей кінетичного мистецтва в дизайнерській практиці досліджуваного періоду.

У підрозділі 4.1. «Теоретичні дослідження геометричного формотворення у творчій практиці» розглянуто геометричну форму як джерело процесу формотворення, що до певної міри збігався з вимогами індустріального виробництва саме технологічністю, серійністю і комбінаторикою стандартних елементів. Тому в умовах масового виробництва вони набували актуальності й ефективності, а в царині наукового пошуку -- ставали тією основою, на якій можна було здійснювати предметний експериментальний пошук. Виявлено два характерні підходи: перший ґрунтувався на творчій фантазії дизайнера, другий -- на проектуванні математичних програм і створенні оригінальних математично-геометричних моделей; показано, як ці складові віддзеркалювалися на формотворчій практиці дизайн-експериментування.

Активну роль у підтриманні експериментаторської творчості відігравали художні навчальні заклади Харкова, Києва, Москви, Ленінграда, в яких теоретичні настанови органічно поєднувалися з практикою навчального процесу.

У підрозділі 4.2. «Геометрія в експериментальних дослідженнях з дизайну: тема симетрії» проаналізовано науково-дослідну роботу, присвячену геометричним аспектам художньої формотворчості. Це було об'єктивною реакцією науковців на процеси, які відбувалися на рівні реальної творчої практики у сфері мислення і проектної методології. Утім, автори цих досліджень зосереджувалися на тих чи інших окремих вузьких напрямах геометричної методології або ж підходили до проблем геометрії з точки зору якихось спеціальних теоретичних чи практичних проблем теорії дизайну й архітектури. Йдеться про ідею симетрії, про намагання піднести принцип симетрії в ранг основоположного принципу теорії конструктивної геометрії і методології формотворення взагалі.

Важливими науковими роботами, що розвинули як теоретичні, так і методологічні аспекти принципу симетрії в царині дизайну й архітектури, стали доробки О. Боднара, В. Гамаюнова, Ю. Лебедєва, В. Колейчука, Г. Пєтушкової, В. Темнова, а в західному експериментально-геометричному пошуку -- В. Вазарелі, М. Ешера, Р. Б. Фуллєра.

У підрозділі 4.3. «Біоніка як новий напрям формотворчих досліджень у радянському дизайні» з архітектурних позицій розглянуто досвід пізнання закономірного формотворення та функціонування живих організмів. В архітектурно-будівельній біоніці виділено три основні етапи науково-технічних досліджень та вирішення їх завдань. На першому -- біологічному -- вивчалися живі організми з метою виявлення принципів та закономірностей основ архітектоніки. На другому -- теоретичному -- математичні та фізичні моделі біонічних систем, які були отримані в результаті досліджень першого етапу. На третьому -- технічному -- розроблялися та вдосконалювалися архітектурні й інженерні рішення попередніх етапів. Дослідницьку роботу проводили в експериментальних лабораторіях архітектурної біоніки ЦНДІТІА, ЛенЗНДІЕП, КиївЗНДІЕП, у співпраці з ученими, архітекторами, інженерами, дизайнерами: Ю. Лебедєвим, С. Вознесенським, В. Темновим, В. Колейчуком, М. Туполєвим, В. Тішиним, Ю. Смоляровим, М. Гречиною, О. Заваровим, О. Вартаняном, А. Волковим, А. Ярмоленком.

За період свого існування (1970-1990) лабораторією архітектурної біоніки на основі досліджень біологічних прототипів розроблено багато нових і вдосконалено існуючі архітектурні та дизайнерські об'єкти, видано наукові статті та книги, зокрема дві монографії «Архітектурна біоніка», одна з яких -- у спільній праці міжнародного колективу авторів за редакцією Ю.С. Лебедєва.

У підрозділі 4.4. «Експериментальні ідеї кінетичного мистецтва» розглянуто практичний та експериментальний досвід на рівні сміливих концептуальних ідей кінетичного мистецтва, в якому використовували традиційні та ультрамодні технічні засоби арсеналу науково-технічних досягнень у галузі електроніки, світлотехніки, квантової оптики (лазерної техніки і голографії) та кінотехніки в об'єктах просторового середовища, архітектурних ансамблях, устаткування житла. Кінетичні композиції відображали дух експериментального характеру, в якому існувало багато способів, варіантів та технічних засобів впливу на реакцію та підсвідомість їх сприймання, а саме: маніпулювання темпом, рухом, ритмом, пластикою, різноманітними ефектами, асоціацією та ілюзією. Серед відомих дизайнерів-експериментаторів сфери кінетичного мистецтва -- Б. Галєєв, С. Зорін, В. Колейчук, Ф. Інфанте, В. Колейчук, О. Ланін, Л. Нусберг, С. Наринов, А. Рінькінс, В. Целмс, а також авторські групи «Арго», «Динаміка», «Мир», «Прометей», «Рух», «Світло». Досліджуваний період демонструє значний доробок у сфері кінетичного формотворення та теоретичного аналізу творчих ідей і проблем цього мистецтва.

ВИСНОВКИ

Дослідження теоретичних основ та історії радянського дизайну протягом 1920-1980-х рр. відбувалося паралельно з розвитком практичних основ і методик самого дизайну, і часто дизайнери-практики були водночас дизайнерами-теоретиками. Але при значному масиві наукової літератури, присвяченої історії становлення фаху та діяльності радянських дизайнерів і проблемам радянського дизайну взагалі, немає спеціальних досліджень, в яких би комплексно розглядалися експериментаторські тенденції радянського дизайну 1970-1980-х рр.

1. Традиції експерименту в СРСР були закладені вже у 1920-х рр. У цей період експериментальна творчість мала концептуально-пошуковий характер й охопила всі галузі художньої творчості. Творчий пошук був спрямований на створення принципово нових художніх, дизайнерських і архітектурних форм. Це був природний процес заперечення традицій класичного минулого задля створення нової палітри форм, які задовольняли б вимогу нового суспільства.

2. Через ідеологічну політику тоталітарного режиму 1930-х рр. художній експеримент у СРСР був силоміць зупинений. У результаті розвиток радянського дизайну та архітектури було відсторонено від загальносвітових художніх процесів. Протягом 1950-1960-х рр., після тривалої «стагнації експериментальної діяльності», набуває розвитку технологічний експеримент, що ґрунтувався на принципах індустріалізації, уніфікації та стандартизації. За таких умов експериментальна творчість не передбачала активної ролі для художньо-конструкторської ініціативи й на проектному рівні мала підлеглий характер.

3. На початку 1970-х рр. з'являється й стверджує себе новий різновид творця-дизайнера -- дизайнер-експериментатор. Слід підкреслити, що в цей період завдання й орієнтація творчого експерименту не планувалися «згори». Творчі імпульси виникали у професійному середовищі як спроба здійснити прорив за межі усталених форм творчого мислення, яке зазнавало утисків в умовах тоталітаризму та політики типового проектування.

4. У період експериментування головним об'єктом творчості ставали різні типи предметів та матеріальних речей, будинки, міста, транспортні

засоби, меблі, одяг. Формотворчі ідеї виникали на основі ґрунтовних, усебічних наукових студій, із застосуванням різноманітних джерел творчої фантазії, новітніх здобутків у галузі біології, психофізіології, ергономіки, соціології. Виявлено, що естетичні ідеали і погляди, які відбиваються в

художній частині творчого методу дизайнера і архітектора, характеризуються суб'єктивною і стильовою спорідненістю, яка полягає в наданні переваги тим чи іншим сторонам речі, зокрема її конструктивним, функціональним або художнім властивостям, в реалістичному або формалістичному підході до неї.

5. Виокремлено два принципові методи створення речей і будівель: метод функціонального аналізу та конструкційний метод. Перший передбачає дослідження проблемного кола вихідних умов для створення функціонально узгодженої речі (або будинку), в якій немає внутрішньої суперечності між формою і змістом. Прийоми і засоби другого методу виходили з безпосередньої обробки матеріалів, конструювання речей і споруд із привнесенням нових рис не лише функціонального характеру, але й художнього.

6. Інженерно-конструкторська практика 1970-1980-х свідчить, що в жорстких умовах індустріального будівництва й типового проектування громадських будівель архітектори, інженери та дизайнери прагнули докласти максимум зусиль, аби покращити, модернізувати самі принципи формування архітектурної форми та її ужиткового начиння. На цьому шляху їм вдалося розробити широку номенклатуру конструкційних систем і проектних методик, яка зберігає важливі потенції і для сьогодення. Широке застосування в дизайнерській та архітектурно-будівельній практиці знаходили структурні й об'ємні конструкції. До їх числа відносяться, перш за все, оболонки, стрижневі системи (сферичні сітки, перехресно-ребристі конструкції), стрижнево-вантові, пневматичні, гідро-статичні і тентові системи.

7. Принцип «композиція + геометрія + інженерія», що його сповідували дизайнери й архітектори 1970-1980-х, випливає із самої природи художньо-проектної професії як соціального явища й елемента формотворчого процесу. В архітектурі ХХ ст. складні геометричні форми (наприклад, гіперболічні параболоїди та їх похідні) з часом витісняють більш прості геометричні форми, що надають конструкції більшої міцності. Технічна сторона створення просторових форм пов'язана з евклідовою геометрією, естетична ж -- з «геометрією», що міститься в уяві дизайнера чи архітектора, його творчим мисленням і творчою наснагою. Творчий пошук, експериментальні ідеї та нові будівельні матеріали дозволяли створювати цікаві конструкції; їх велика номенклатура, як наслідок, давала поштовх для розробки унікальних проектів, частина яких була застосована в художньо-проектній практиці.

8. Одним із головних напрямків науково-дослідної діяльності дизайнерів 1970-1980-х виступало геометричне формотворення, для якого були характерними два протилежні підходи: перший ґрунтувався на творчій фантазії, другий -- на проектуванні математичних програм і створенні оригінальних математично-геометричних моделей. З'ясовано, що науково-теоретичний пошук відбувався переважно у двох напрямах -- архітектурній біоніці та власне геометричному моделюванні.

9. Провідне місце в розвитку теорії геометричного формотворення посідала проблема симетрії, яка протягом досліджуваного періоду перетворилася з проблемного елементу теоретичного знання на інструмент досягнення гармонійного устрою матеріальної форми. Показано, що саме дослідження симетрії, а не якихось інших феноменів геометричної організації матеріальних форм у дизайні 1970-1980-х рр. привело до появи низки нових мікрообластей геометричного формотворення, у розвитку яких провідне місце у світі посідають саме радянські дизайнери.

10. У досліджуваний період набули значного розвитку нові напрями в галузі дизайну: архітектурна біоніка і кінетичне мистецтво. Можливість їх появи як офіційних напрямів науково-пошукової роботи в галузі дизайну й архітектури було спричинено передовсім соціальним зрушенням початку 1970-х рр., які почасти пов'язані із застоєм у всіх сферах життя радянського народу, почасти -- із прагненням керівництва СРСР хоча б в ідеологічно дозволених рамках повернутися до загальносвітового культурного й мистецького процесу.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бейлах О. Д. Формологічні витоки дизайну першої третини ХХ століття та їх вплив на радянський дизайн 1970-1980-х років / О. Д. Бейлах // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв : зб. наук. пр. -- Харків : ХДАДМ, 2008. -- № 6. -- С. 3-9.

2. Бейлах О. Д. Естетичні аспекти дизайну архітектурно-конструкційних систем у 1970-1980-х роках / О. Д. Бейлах // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: зб. наук. пр. -- Харків : ХДАДМ, 2008. -- № 8. -- С. 3-14.

3. Бейлах О. Д. Біоніка як експериментальний напрям формотворчих досліджень у радянському дизайні / О. Д. Бейлах // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв : зб. наук. пр. -- Харків : ХДАДМ, 2008. -- № 15. -- С. 7-15.

4. Бейлах О. Д. Тенденції й особливості розвитку радянського дизайну в аспекті становлення творчої особистості: Історико-теоретичні нотатки / О. Д. Бейлах // Художня культура. Актуальні проблеми : наук. вісник Ін-ту проблем сучасного мист-ва АМУ. -- К. : Фенікс, 2007. -- Вип. IV. -- С. 537-547.

5. Бейлах О. Д. Спостереження над досвідом проектування міст майбутнього в дизайнерській практиці 1960-1970 років ХХ століття / О. Д. Бейлах // Вісник Львівської національної академії мистецтв [ЛНАМ] : -- Ужгород: Гражда, 2008. -- Спецвипуск. -- С.161-174.

6. Бейлах О. Д. Принцип симетрії у мистецтвознавчих дослідженнях радянського дизайну / О. Д. Бейлах // Симетрія: мистецтво і наука : Журнал Міжнар. асоціації міждисциплінар. досл. симетрії (ISIS-S) : зб. тез Міжнар. наук. конф. «Гармонія у формах і процесах: Природа, суспільство, наука, мистецтво», ЛНАМ, 6-12.10.2008 р. -- Львів : [ЛНАМ], 2008. -- Вип. 1-4. -- С. 118-121.

7. Бейлах О. Д. Експериментальні розробки в галузі дизайну житлового середовища / О. Д. Бейлах // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв : зб. наук. пр. -- Харків : ХДАДМ, 2009. -- № 6. -- С. 8-13.

АНОТАЦІЯ

Бейлах О. Д. Експериментаторські тенденції в радянському дизайні 1970-1980-х років. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.07 -- дизайн. Інститут мистецтв Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2009.

У дисертації відповідно до мети і завдань дослідження розкрито та проаналізовано цілісну картину явища експериментальної діяльності в дизайні 1970-1980-х рр. Охарактеризовано науково-дослідницький аспект в експериментаторській діяльності радянських дизайнерів і архітекторів. Розглянуто практику фахової творчості з різними методами, підходами і прийомами, які були зумовлені, головним чином, умовами соціалістичного суспільства й способом господарювання.

Проведено паралелі експериментальної діяльності радянських та зарубіжних дизайнерів, а саме в пошуках художньої різноманітності предметно-просторового середовища, створення нових конструктивних систем дизайнерської та архітектурно-інженерної практики, апробації нових матеріалів, також досвід проектування «міст майбутнього» та мобільного житлового середовища.

Висвітлено експериментальні ідеї у творчих розробках та теоретичних концепціях радянських дизайнерів у галузі геометричного формотворення, а саме: дослідження теми симетрії, біонічного формотворення та кінетичного мистецтва, експериментальний досвід яких на рівні сміливих концептуальних ідей дав новий імпульс для подальшого розвитку їх у дизайнерській практиці.

Ключові слова: експеримент, експериментаторські тенденції, радянський дизайн, архітектура, предметно-просторове середовище, формотворення.

АННОТАЦИЯ

Бейлах О. Д. Экспериментаторские тенденции в советском дизайне 1970-1980-х годов. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.07 -- дизайн. Институт искусств Прикарпатского университета имени Василя Стефаника. Ивано-Франковск, 2009.

В диссертации в соответствии с целью и задачами исследования раскрыта и проанализирована целостная картина явления экспериментальной деятельности в советском дизайне 1970-1980-х гг. Установлено, что развитие идеи эксперимента как особой формы творческой деятельности в области проектирования и реализации архитектурных и дизайнерских форм на протяжении исследуемого периода происходил непланомерно, неэволюционно, был ограничен из разных сторон рядом требований идеологического и материально-технического характера.

Экспериментальное творчество советских и зарубежных дизайнеров 1970-1980-х гг. в их творческих подходах и художественном поиске убедительно показывает, что эмоциональные, интуитивные проявления творчества существовали не только как сверхзадачи выразительности и одухотворенности человеческой среды, но и как инструмент, который практически необходим в самом процессе творческой разработки материальных вещей. Проведены параллели экспериментальной деятельности советских и зарубежных дизайнеров, а именно в поисках художественного разнообразия предметно- пространственной среды, создания новых конструктивных систем дизайнерской и архитектурно инженерной практики, также проектирование «городов будущего» и мобильной жилищной среды, которые в последствии дали толчок разработке уникальных проектов, часть которых была применена в архитектурной практике.

Показано, что на протяжении 1970-1980-х гг. главным объектом творчества являлись разные типы предметов, материальные вещи, дома, города, мосты, транспортные средства, мебель, одежда, которые основывались на всесторонних научных исследованиях с применением новейших достижений в области биологии, психофизиологии, эргономики, социологии. Выделены два принципиальных метода создания вещей и зданий: метод функционального анализа и конструкционный метод. Первый метод предусматривает исследования проблемного круга исходных условий для создания уместной, функционально согласованной вещи (или дома), в которой нет внутреннего разногласия между формой и содержанием. Приемы и средства второго метода исходили из непосредственной обработки материалов, конструирования вещей и сооружений с привнесением новых черт не только функционального характера, но и художественного.

Инженерно-конструкторская практика 1970-1980-х гг. в СССР свидетельствует, что в жестких условиях индустриального домостроительства и типового проектирования общественных зданий массового строительства архитекторы, инженеры и дизайнеры стремились приложить максимум усилий, чтобы модернизировать сами принципы формирования архитектурной формы и ее прикладного назначения.

Главным направлением научно-исследовательской деятельности советских дизайнеров в исследуемый период были вопросы геометрического формообразования, для которого характерны два противоположных подхода: первый основывался на творческой фантазии, второй -- на проектировании математических программ и создании оригинальных математически-геометрических моделей. Установлено, что научно-теоретический поиск происходил преимущественно в двух направлениях: архитектурной бионике и геометрическом моделировании.

Ведущее место в развитии геометрического формообразования заняла проблема симметрии, которая на протяжении исследуемого периода превратилась из проблемного элемента теоретического знания в инструмент достижения гармоничного устройства искусственной материальной формы.

В исследуемый период нашли значительное развитие новые направления в области советского дизайна: архитектурная бионика, в основе которой изучения организации и функционирования организмов живой природы с целью использования их в дизайнерской, художественно-конструкторской, архитектурной и инженерно-технической практике, а также кинетического искусства, експериментальный опыт которого на уровне смелых концептуальных идей дал новый импульс для последующего его развития и других течений в художественном процессе. Возможность их появления как официальных направлений научно-поисковой работы обусловили, прежде всего, социальные сдвиги начала 1970-х гг., отчасти связанные с застоем во всех сферах жизни советского общества, отчасти -- со стремлением руководства СССР хотя бы в идеологически допустимых рамках возвратиться к общемировому культурному и художественному процессу.

Ключевые слова: эксперимент, экспериментаторские тенденции, советский дизайн, архитектура, предметно-пространственная среда, формообразование.

ANNOTATION

Beilakh O. D. Experimental Tendencies in the Soviet Design 1970-1980. -- The Manuscript.

Dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of art criticism on a specialty 17.00.07 -- Design. Institute of arts of Precarpathian University named after Vasil Stefanyk. Ivano-Frankivsk, 2009.

According to the purpose and research problems in the dissertation the complete picture of the phenomenon of experimental activity in the Soviet design 1970-1980 is opened and analyzed. The research aspect in experimental activity of the Soviet designers and architects is characterized. Practice of professional creativity of designers and architects with different methods, approaches and receptions which have been caused by social methods of managing is considered.

Parallels of experimental activity of the Soviet and foreign designers in searches of an art variety of the subject -- spatial environment, creation of new constructive systems of design and architectural -- engineering practice are lead; designing of cities of the future and a mobile vein of environment; approbation of new materials, which distances a push to development of unique projects is considered, the part from which has been applied in architectural practice.

Experimental ideas in theoretical and practical researches of the Soviet designers are covered in the field of geometrical formatted: research of a theme of symmetry as phenomenon of the geometrical organization of material forms in the Soviet design 1970-1980, bionics formatted, in a basis of that lays studying the organization and functioning of alive organisms with the purpose of their use in design, art-design, architectural and no production practice; kinetic art which experimental experience at a level of courageous conceptual ideas has given a new pulse for the further development of kinetic art and other currents in art process of the period which is investigated.