Музичне середовище Ніжина в контексті національних культуротворчих процесів ХІХ – початку ХХI століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ

ІМ. М. Т. РИЛЬСЬКОГО

УДК 78.(09)(477.51)

17.00.03. - музичне мистецтво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

МУЗИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ НІЖИНА В КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ КУЛЬТУРОТВОРЧИХ ПРОЦЕСІВ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХI СТОЛІТЬ

Кавунник Олена Анатоліївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у відділі музикознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор, ЗАГАЙКЕВИЧ Марія Петрівна Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України, провідний науковий співробітник відділу музикознавства

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор КОПИЦЯ Маріанна Давидівна, Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, професор кафедри історії української музики (м. Київ) кандидат мистецтвознавства, доцент ВАСЮТА Олег Павлович, доцент Інституту післядипломної педагогічної освіти (м. Чернігів)

Захист відбудеться «20» квітня 2011 р. о 14 годині 30 хв. на засіданні

Спеціалізованої вченої ради Д 26.227.02. в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4, 4-й поверх.

Автореферат розіслано «20» березня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства І. М. Сікорська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження музичного мистецтва в регіональному аспекті утворили один із пріоритетних напрямів сучасного українського музикознавства, що є проявом поглибленого вивчення історії національної музичної культури на сучасному етапі. Розкриття музичного процесу в селищах, середніх і малих містах України [своєрідних соціо-локусах (В.Кузик)], що в попередні десятиліття був проаналізований недостатньо, вкрай потрібно для відродження національних музичних надбань, а отже, подолання типової для радянської музичної історіографії фрагментарності в розкритті історії української музики, відтворення останньої в її багатоманітності й водночас цілісності, що, зрештою, є необхідним для об'єктивної репрезентації вітчизняних музично-художніх здобутків у європейському культурному світі. Протягом 1990-2000-х рр. у відповідній галузі вітчизняного музикознавства було напрацьовано значний масив монографій, дисертацій, збірників наукових праць, циклів статей, присвячених розкриттю різних складових, аспектів, періодів музичного життя й - ширше - музичної культури провінційних міст, раніше не досліджених регіонів України, у т. ч. Івано-Франківська (Л. Романюк), Стрийщини (О. Миронова), Яворова (Б. Фільц), Ярослава (Л. Яросевич), Коломиї (Л. Коссак-Баб'юк), Закарпаття (Т. Росул), Буковини (Л. Глібовицький), Волині (Л. Ігнатова), Чернігівщини (О. Васюта), Сумщини (Г. Локощенко), Полтавщини (А. Литвиненко), Північного Приазов'я (Т. Мартинюк), Катеринослава (В. Мітлицька), Донбаського регіону (Т. Гердова) тощо.

Водночас, музична культура багатьох міст і містечок України поки що залишається маловивченою. Одним із таких є місто Ніжин Чернігівської області. Його 1000-літній вік, фокусування в музичній історії фундаментальних загальнонаціональних тенденцій, зокрема взаємодії музичних традицій корінного етносу й низки етноменшин, причетність до формування музичних традицій міста видатних літераторів, драматичних акторів, музикантів, мистецтво яких уславило не лише Україну (наприклад, Г. Сковороди, М. Гоголя, М. Заньковецької, Т. Докшицера, Ф. і А. Проценків та ін..) засвідчують важливість розгляду музичного процесу Ніжина для створення сучасних узагальнюючих праць з історії української музики.

Музична історія названого соціо-локусу висвітлюється під кутом зору проблеми музичного середовища, що утворюється всією сукупністю музичних явищ, процесів, тенденцій Ніжина. Це - композиторська творчість аматорів і професіоналів, виконавське мистецтво, традиції музичної освіти й виховання, різного роду мистецькі контакти, що позначилися на формуванні мистецьких традицій Ніжина (місцеві регіональні, в межах Чернігівщини; міжрегіональні; міждержавні), взаємодія різних етнічних музичних надбань у часі й просторі тощо. Сукупність “музичних проявів” культури Ніжина утворює його неповторне, історично сформоване музичне середовище.

Таким чином, актуальність пропонованого дисертаційного дослідження полягає в наступному:

Дисертаційна робота перебуває в річищі одного з пріоритетних сьогодні напрямів українського музикознавства - музичної регіоналістики;

у дисертації вперше цілісно розглянуто музичний процес міста Ніжина ХIХ - початку ХХI ст. під кутом зору проблеми музичного середовища.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з плановою темою відділу музикознавства ІМФЕ ім. М. Т. Рильського “Проблеми історії та теорії української музичної культури” (на 2006-2008 рр., держ. реєстраційний номер 0106 U002652), де було виконано дисертацію. Тему роботи затверджено на засіданні Вченої ради Інституту (протокол № 19 від 28.12.2004 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вивчення музичного середовища Ніжина ХІХ - початку ХХI ст. як невід'ємної складової національних культуротворчих процесів цього періоду.

Основні завдання дослідження:

Розкрити зміст поняття “музичне середовище”.

Виокремити історичні етапи становлення музичного середовища Ніжина й визначити їх своєрідність у контексті загальнонаціонального культуротворчого процесу.

Розглянути музичну творчість етнічних меншин Ніжина.

Проаналізувати музичні традиції в закладах освіти міста.

Охарактеризувати форми й тенденції розвитку музичного життя Ніжина другої половини ХIХ ст.

Дослідити творчість ніжинських композиторів.

Вивчити діяльність представників ніжинського виконавського мистецтва (хорового, вокального, інструментального).

Систематизувати наявні джерельні відомості щодо музичного середовища Ніжина. музичний етнічний традиція мистецтво

Об'єкт дослідження - музичне середовище як аспект музично-історичного процесу.

Предмет дослідження - музичне середовище міста Ніжина Чернігівської області.

Методи дослідження: джерелознавчий - використовується при опрацюванні матеріалів періодики Ніжина різних історичних етапів, архівних документів; історичний - у розкритті обраного предмета дослідження в еволюції, а також у його обумовленості ширшими загальнонаціональними музичними процесами й тенденціями; порівняльний - у розгляді музичного процесу Ніжина у співвідношенні із загальнонаціональним музичним та - ширше - музично-культурним процесами, а також форм музичної діяльності етнічних меншин Ніжина; комплексний - у вивченні різних сфер музичної культури Ніжина - композиторської творчості, виконавства, музичної освіти, водночас фактів історії української музичної культури, громадянської історії.

Теоретичну базу дослідження становлять фундаментальні праці з філософії [А. Васюріна, В. Горський, Л. Дорогих], культурології [В. Леонтьєва, В. Шейко, І. Юдкін], української музичної культурології [В. Антонюк, О. Антонюк, І. Ляшенко, О. Маркова, В. Шульгіна, Л. Кияновська, О. Немкович, М. Ржевська, Б. Сюта], історії української музики [Л. Архимович, Т. Булат, М. Гордійчук, М. Загайкевич, Л. Кияновська, В. Кузик, С. Людкевич, К. Майбурова, Л. Пархоменко, В. Рожок, А. Терещенко, Ок. Шевчук, О. Шреєр-Ткаченко та ін.], української музичної регіоналістики [Ю. Булка, О. Васюта, Л. Глібовицький, В. Гошовський, М. Загайкевич, В. Кононова, А. Литвиненко, Г. Локощенко, Л. Мазепа, К. Майбурова, Т. Мартинюк, Й. Миклашевський, В. Мітлицька, М. Черепанин, Т. Росул, К. Шамаєва та ін.], української музичної історіографії [О. Немкович], музичної соціології [Л. Черкашина], історичного краєзнавства [П. Тронько], українознавства [В. Пилипенко, А. Плівачук та ін.].

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в роботі вперше:

Цілісно розглянуто музичний процес міста Ніжина ХIХ - поч. ХХI ст.

Музичну історію Ніжина вказаного періоду вивчено під кутом зору проблеми музичного середовища.

Здійснено періодизацію процесу історичної еволюції музичного середовища Ніжина, виділені етапи розкрито у співвідношенні з динамікою розвитку національної музичної культури ХІХ - поч.ХХI ст.

Охарактеризовано форми музичної діяльності етнічних меншин Ніжина.

Досліджено основні форми й галузі музичної діяльності митців Ніжина (творчість композиторів-професіоналів і аматорів, музичні традиції закладів освіти, різні сфери музичного виконавства тощо).

До наукового обігу введено нові архівні, зокрема епістолярні матеріали, систематизовано джерельну базу дослідження.

Теоретичне значення роботи полягає в можливості використання її результатів при укладанні бібліографічних, енциклопедичних довідників, присвячених музичній культурі Чернігівської області України, у праці над узагальнюючими українськими енциклопедичними й музично-історичними виданнями.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання систематизованої в роботі джерельної бази, її основних положень і висновків у вузівських навчальних курсах історії української музики, музично-історичного джерелознавства, історії української музичної культури, музичного краєзнавства, спецкурсі “Ніжин музичний” (авторський курс О. Кавунник, факультет культури і мистецтв Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя).

Апробація результатів дисертації здійснювалась на засіданнях кафедри музичної педагогіки Ніжинського університету ім. М. Гоголя, відділу музикознавства ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ, а також на конференціях - всеукраїнських: “Мова і культура” (Київ, 2001, 2002), “ХІ Сковородинівські читання” (Переяслав-Хмельницький, 2003), “Українська культура в контексті світових глобалізаційних процесів” (Київ, 2004), “Мистецька освіта в контексті Європейської інтеграції: теоретичні та методичні засади розвитку” (Суми, 2004), “Становлення і розвиток музично-педагогічної освіти в Україні” (Ніжин, 2004), “Теорія і практика виконавства на духових інструментах у контексті розвитку національної культури України” (Київ, 2007), “Мистецька освіта ХХІ ст.: проблеми теорії і практики” (Ніжин, 2010]; міжнародних: ХІІІ щорічна науково-практична конференція українознавців (Київ, 2000), “Українська діаспора: історичні пошуки, еміграційні явища, культурно-мистецькі набутки” (Ніжин, 2006, 2007, 2009), Х Міжнародна конференція “Творча спадщина Миколи Гоголя і сучасний світ” (Ніжин, 2009); регіональній “Перші Кулішеві читання” (Чернігів, 2009).

Публікації. Основні положення й висновки дисертації викладено у 2-х монографіях, музично-краєзнавчому довіднику, 17 публікаціях, із яких 6 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структуру дисертації зумовлено її метою та завданнями. Вона складається зі вступу, п'яти розділів, дванадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (250 найменувань, із них - 2 іноземною мовою), додатків. Повний обсяг дисертації - 186 с. (із них основна частина - 162 с.)

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, його зв'язок із науковою діяльністю відділу музикознавства ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, де було виконано роботу, формулюється мета, завдання, об'єкт, предмет, методи, визначається наукова новизна, практичне значення роботи. Подаються відомості про апробацію результатів та публікації з теми дисертації, її структуру.

У 1-у розділі “Етнорегіональні виміри вітчизняного музикознавства” поняття “музичне середовище” розкривається як невід'ємна складова проблемного поля музичної регіоналістики.

У підрозділі 1.1 “Регіональна проблематика в контексті сучасного українського музикознавства” розглянуто співвідношення понять: локус - регіон - країна, дано смислову ідентифікацію формулювань: регіональна музична культура, музичне краєзнавство, соціо-локус, музичне середовище.

Здійснено огляд українських музикознавчих праць, присвячених питанням регіоналістики. Поміж них - розробки з проблем музичної культури Києва (Л. Архимович, О. Коренюк, О. Лисюк, К. Майбурова, О. Малозьомова, К. Шамаєва, М. Шипович, О. Шреєр-Ткаченко), Харкова (О. Кононова, Й. Миклашевський, Ю. Щербинін), Львова (Ю. Булка, Й. Волинський, М. Загайкевич, Л. Коссак-Баб'юк, Л. Мазепа), Одеси (С. Орфєєв), Сумщини (Г. Локощенко), Чернігівщини (О. Васюта), Полтавщини (А. Литвиненко), Дніпропетровщини (В. Мітлицька), Донбаського регіону (Т. Гердова), Північного Приазов'я (Т. Мартинюк), Волині (Л. Ігнатова), Галичини (М. Черепанин), Яворова (Б. Фільц), Стрийщини (О. Миронова), Івано-Франківська (Л. Романюк), Ярослава (Л. Яросевич), Коломиї (Л. Коссак-Баб'юк), Перемишля (О. Попович), Закарпаття (В. Гошовський, Т. Росул, Л. Микуланинець), Буковини (Л. Глібовицький) тощо.

Вивчення вказаних розробок сприяло формуванню основних напрямів пропонованого дослідження, пов'язаних із розкриттям музичного середовища Ніжина у співвідношенні із загальнонаціональними тенденціями розвитку музичної культури, у взаємодії різних етнічних музичних традицій, виокремленням тенденцій і процесів становлення музичного середовища Ніжина й водночас виявленням впливу окремих неординарних творчих особистостей на музичний процес міста.

У підрозділі 1.2 “Музичне середовище як об'єкт музичного краєзнавства” розглядаються шляхи формування музичного середовища та пропонується його визначення. Відповідний термін, що застосовується в сучасному музикознавстві, пов'язаний із означенням репрезентативної сфери музичної культури міста. В основі його вивчення лежить багатовекторна дослідницька робота - опрацювання різнорідного фактологічного матеріалу стосовно обраного регіону (міста, селища), зокрема друкованих і рукописних джерел, осмислення природного й історико-архітектурного ландшафту відповідної місцевості, аналіз форм мистецького життя (календарно-обрядові свята, конкурси, фестивалі, концерти, ярмарки), сценічно-виконавських традицій, концертно-виконавського репертуару (у сферах фольклорної, академічної, естрадної музики), змалювання творчих портретів митців (композиторів, виконавців, музикознавців, педагогів-музикантів), виявлення типології музичної діяльності (аматорська, професійна, самодіяльна) тощо. На основі розгляду й узагальнення даних щодо різнорідних музичних проявів культуротворчого процесу в Ніжині запропоновано визначення музичного середовища. Це - сукупність усіх музичних аспектів культури міста (селища, регіону), що формується завдяки діяльності музикантів-професіоналів і аматорів, представників академічної і традиційної музичної культури. Осмислення його сутності сприяє пізнанню соціального досвіду нації, історико-культурної пам'яті етноспільноти, зумовлює виявлення специфічних локально-регіональних особливостей музичного життя певних соціо-локусів.

У 2-у розділі “Поліетнічні аспекти мистецького Ніжина” показано становлення поліетнічного музичного середовища Ніжина як історичного процесу.

У підрозділі 2.1 “Етапи формування музичного середовища Ніжина” виокремлено основні історичні періоди вказаного процесу. Вони пов'язані із зародженням музичного середовища названого міста (кін. ХVII - 1-а пол. ХІХ ст.), що вирізняється створенням музикантського цеху, формуванням духовно-релігійних і освітянських основ; його становленням (2-а пол. ХІХ - 30-і рр. ХХ ст.), що характеризується активізацією форм діяльності аматорської творчості різних верств населення міста у сферах хорового, оркестрового, камерно-інструментального й камерно-вокального, музично-театрального виконавства; кристалізацією інфраструктури музичної культури, що є базовою для розвитку музичного середовища міста (40-50-і рр. ХХ ст., в її основі - насамперед утворення мережі освітніх закладів, де музичну освіту було представлено нижчим, середнім та вищим рівнями - дитяча музична школа, училище культури і мистецтв, факультет культури і мистецтв Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя); досягненням музичним середовищем Ніжина етапу відносної зрілості (60-і рр. ХХ - початок ХХІ ст.), якому притаманна достатня розвиненість локально-самобутньої музичної культури міста в процесі соціокультурної саморегуляції. Відповідними новими, порівняно з попередніми періодами, ознаками цього періоду є, зокрема, дедалі активніший розвиток динамічних форм музичного середовища Ніжина (гастролі, концерти, звіти, ярмарки, фестивалі, конкурси, тощо), репрезентація музичного середовища більшою кількістю галузей фахового й аматорського мистецтва [композиторське, музично-театральне, хореографічне, хорове, оркестрове, сольне й ансамблеве вокальне та інструментальне (зокрема фортепіанне, скрипкове, баянне тощо) виконавство та ін.], збільшення кількості форм творчої практики музикантів-фахівців і аматорів у цих галузях.

У підрозділі 2.2 “Музична культура етнічних меншин Ніжина в контексті культурного діалогу” розглядається музичне життя грецької, польської, єврейської, ассирійської громад.

Висвітлюється роль 200-літнього періоду існування в Ніжині найчисельнішої грецької общини, зокрема творчої діяльності братів Миколи і Анастасія Зосима (у 1999 р. було засновано Ніжинське міське товариство ім. братів Зосима) для формування музичних традицій міста.

У діяльності польської громади на межі ХІХ-ХХ ст. підкреслено важливу роль С. Вільконського й В. Вільконської для професіоналізації інструментального виконавства, Б. Вержиківського - для організації в Ніжині перших кіносеансів. Осмислено значення створеної в 1999 р. культурно-просвітницької спілки “Астер” (чисельність - 100 учасників) для збереження й розвитку традицій польської культури в Ніжині.

Висвітлюється благодійний напрям діяльності єврейської громади, зокрема, відомих у місті на межі ХІХ-ХХ ст. родин Шнеєрсонів і Докшицерів, які організували сімейний оркестр. Директором єдиного музичного магазину в Ніжині був Г. Певзнер. Місцеві музичні традиції зміцнював наприкінці свого життя уроджений ніжинець, визначний музикант ХХ ст. Т. Докшицер. Етнокультурному розвиткові єврейської громади сучасного Ніжина сприяють світська єврейська (з 1990 р.) та релігійна іудейська (з 2000 р.) організації.

У дослідженні вперше представлено форми творчої діяльності ассирійської громади на чолі з В. Арвахі, що організовує традиційне свято “Шара”, бере активну участь у мистецькому житті Ніжина.

Органічне співіснування музичних традицій корінного українського етносу та етноменшин Ніжина на сучасному етапі сприяє міжнародному культурного діалогу цього міста з містами-побратимами Греції (м. Яніна), Польщі (м. Свидниця). Завдяки Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою, що діє з 1999 р. при НДУ ім. М. Гоголя, важливу роль у музичному житті міста, а відтак і у створенні його музичного середовища, відіграють фестивалі за участю митців-аматорів із Польщі, Греції, Литви, Росії, як-от: “Покровські калинові грона”, “З народної криниці”, “Ритми планети”.

У 3-у розділі “Музично-освітні традиції Ніжина в ХІХ ст.” розкрито специфіку становлення музичної освіти в різних навчальних закладах міста впродовж указаного періоду.

У підрозділі 3.1. “Форми музичного виховання в закладах освіти Ніжина на початку ХІХ ст.” розглянуто музичне виховання в школах міста в контексті загальноосвітніх тенденцій ХІХ ст. Традиції полкових козацьких, гарнізонних шкіл було продовжено в гімназіях, чоловічих та жіночих приватних пансіонах Ніжина. Було відкрито парафіяльні школи у Миколаївській, Благовіщенській, Богоявленській, Троїцькій та Іоанна Богослова церквах. Школярі брали участь у церковних службах, знали порядок богослужіння, літургію, здобували навички хорового співу, що свідчило про дотримання традицій української церковної музики.

Виокремлено історико-культурну роль ніжинської Гімназії вищих наук князя Безбородька. У відкритому 1823 р. при ній першому на Чернігівщині учнівському аматорському театрі функціонували гімназійний хор, струнний оркестр. Цей театр вплинув на формування мистецьких поглядів М. Гоголя, Є. Гребінки, В. Забіли, К. Базилі. Музично-театральні традиції гімназії зберігались у подальшому в стінах ліцею, потім - в Інституті народної освіти, а також у чоловічій, жіночих гімназіях міста. Крім музично-театральних традицій, композиторська творчість професора філології Інституту В. Пйтра, виступи учнівського оркестру, яким керував випускник Варшавської консерваторії, капельмейстер П. Ковінський, свідчили про початок активного формування музично-освітянського середовища. Усе це стало підґрунтям для професіоналізації музичного мистецтва в навчальних закладах міста. Цьому сприяли також певні культурні традиції, форми дозвілля (літературно-музичні вечори, бали, концерти за участю хору, вокального й інструментального ансамблів), вироблені в закладах освіти. Зокрема, сценарії подібних музично-літературних вечорів передбачали: лекції, доповіді, виконання мелодекламацій, хорових, інструментальних номерів, танців. Архівні матеріали свідчать також про структурованість і тематичну змістовність заходів, присвячених пам'яті О. Пушкіна, В. А. Моцарта, М. Глінки, П. Чайковського.

У підрозділі 3.2 “Тенденції розвитку музичного життя Ніжина в другій половині ХІХ ст.” розкрито форми мистецького життя міста вказаного періоду, а саме: гастролі, домашнє музикування, концерти інструментальних ансамблів, хорових гуртків, діяльність музично-драматичного товариства. Виступи приїжджих музикантів, театральних труп активізували культурне життя в Ніжині. Так, у 1870-х рр. відбувся концерт у місті М. В. Лисенка У 1887 р. із концертами виступав російський співак М. Фігнер з дружиною. У 1890-х рр. на гастролі приїздили: колектив корифеїв української сцени (М. Кропивницький, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий, І. Мар'яненко, Є. Зарицька та ін.), симфонічний оркестр Полтавського відділення ІРМТ під керівництвом Д. Ахшарумова, київський робітничий хор п/к Я. Калішевського, студентський хор Університету ім. Св. Володимира п/к О. Кошиця, хор із Санкт-Петербурга п/к О. Архангельського. Розвитку камерного домашнього музикування сприяли концерти в будинку Ф. Проценка, що відбувалися за участю струнного квартету (2 скрипки, альт, віолончель), фортепіанного тріо (скрипка, ф-но, віолончель).

У 4-у розділі “Музичне середовище Ніжина ХХ ст. у контексті національного музичного процесу” проаналізовано нові, часто суперечливі тенденції і форми культурно-мистецького життя міста, зумовлені складними перипетіями в історико-політичній ситуації в Україні протягом радянської доби. Виокремлено також значення творчої діяльності окремих видатних особистостей (зокрема М. Заньковецької, Ф. Проценка) для формування музичного середовища Ніжина.

У підрозділі 4.1 “Чинники музичного життя Ніжина першої половини ХХ століття” розкрито різножанрову музично-театральну, камерно-інструментальну, оркестрову творчість мешканців міста поч. ХХ ст., що сприяло активному формуванню музичного середовища міста. На поч. ХХ ст. в його формуванні провідну роль відіграв Народний будинок, при якому діяли музичні колективи, театральні гуртки. У ті роки зміцнювалися підвалини професіоналізму вокально-хорової освіти в навчальних закладах, виконавських хорових традицій (хор Інституту народної освіти, хорова капела Народного будинку, гімназійні хори).

Водночас, у підрозділі розкрито прояви в музичному житті Ніжина притаманних радянському часові тенденцій, спричинених тиском ідеології на культуру. Зокрема, демократизація мистецького процесу, розвиток його специфічно українських рис нерозривно поєднувалися з дедалі більшою впродовж 1920-х рр. його регламентацією. Так, розвивалося масове аматорське виконавство, питома вага в розгортанні якого належала представникам різночинних і робітничих верств. Демократизації музичного середовища Ніжина сприяли закладені впродовж попередніх десятиліть традиції музичної творчості, форми аматорського виконавства, що проявилось у діяльності хорових, музично-театральних гуртків, виступах тріо бандуристів, інструментального квартету, духового, навіть симфонічного оркестрів.

Мешканці міста допомагали в організації музично-театрального товариства. Його учасниками були викладачі навчальних закладів, лікарі, військові, аматорські театральні гуртки, народний театр з 2-х секцій (української і російської), спілка Робмис. Завдяки їх діяльності на поч. 1920-х рр. у Ніжині було показано фрагменти опер “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, “Чорноморці” М. Лисенка, “Травіата” Дж. Верді, “Євгеній Онегін” П. Чайковського. Важливим проявом демократизації музичного життя Ніжина в 1-й трет. ХХ ст. стала діяльність створеної 1927 р. окружної хорової капели, що за два роки дала 70 (!) концертів із творів М. Леонтовича, М. Лисенка та ін. Вона пожвавила культурно-мистецьке життя міста й довколишніх сіл, стала вагомим засобом музично-естетичного виховання слухачів. Урізноманітнював музичне життя Ніжина також гурт ніжинських кобзарів.

Разом з тим, у 1922 р., поряд із національно зорієнтованою діяльністю спілки Робмис і філії Музичного товариства ім. М. Леонтовича в Ніжині відкрилися заідеологізовані владою хати-читальні, червоні кутки. У 1930-х рр. було започатковано Дні музики, музичні олімпіади, характер яких визначався командно-адміністративним партійним контролем, відображав перехід від плюралістичних до уніфікованих вихідних позицій на межі 1920-30-х рр. Поступово посилювалася цензура: перевірці підлягали програми музичних і танцювальних зібрань, концерту-мітингу “Свято врожаю”, шевченківських вечорів тощо.

У підрозділі 4.2 “Творчість видатних митців Ніжина першої половини ХХ ст.” розкрито визначальну роль Ф. Проценка, М. Заньковецької в розвитку музичного середовища міста. Зокрема, М. Заньковецька власною акторською грою, режисерською роботою в студентському театральному гуртку допомагала постановці оперних і музично-драматичних вистав, була наставником ніжинських артистів-аматорів (В. Грудина, М. Малиш-Федорець, Л. Островерхова).

Досі маловідомим залишається ім'я Ф. Проценка - хормейстера, співака, актора, педагога, який посідав тоді чільне місце в розвитку музичного процесу Ніжина, був визнаним у мистецьких колах Києва. Подвижницьку музично-громадську діяльність митця, численні ініційовані, організовані та проведені ним за 40 років творчої праці музичні заходи для культурної громадськості міста й досі адекватно не оцінено. Він згуртовував школярів, студентів, колег, популяризував твори національної хорової спадщини, організовував заходи, присвячені вшануванню пам'яті М. Гоголя, Т. Шевченка, М. Лисенка, М. Заньковецької, сприяв гастрольним подорожам до Ніжина митців із Росії та інших міст України.

У підрозділі 4.3 “Розвиток музично-освітніх традицій Ніжина в другій половині ХХ ст.” аналізується діяльність навчально-освітніх закладів - музично-педагогічного факультету НДУ, музичної та хореографічної шкіл, школи мистецтв при Училищі культури і мистецтв ім. М. Заньковецької. Зокрема, із відкриттям ще 1943 р. у повоєнному Ніжині музичної школи продовжилися традиції всебічного музично-естетичного розвитку молоді. У школі було створено нові відділення - хорового та естрадного співу, активно працювали 6 учнівських колективів. Заклад посів чільне місце серед шкіл музично-естетичного виховання Чернігівщини.

Значну роль у музичному побуті Ніжина виконує Ніжинське училище культури і мистецтв, якому 2000 р. надано ім'я М. Заньковецької. Вихованці училища беруть участь у культурному житті міста, області. Стали щорічними їхні творчі звіти, участь в обласному Покровському ярмарку, фестивалі “Дружба” смт Синьківка, республіканському фестивалі хореографічного мистецтва ім. П. Вірського, міжнародних фольклорних фестивалях у Польщі, Литві, Естонії, Білорусі. З відкриттям 1994 р. хореографічної школи (при якій з 2004 р. діє Музей національних костюмів) у місті продовжуються традиції розвитку мистецтва бального танцю.

Розвитку музично-освітніх традицій Ніжина з 1958 р. сприяла ініціатива ректора Інституту ім. М. Гоголя І. Повода - готувати в педвузах учителів музики і співів. Того самого року на філологічному факультеті закладу почала діяти кафедра музики і співів. Тим самим було створено передумови для відкриття 1964 р. першого в Україні музично-педагогічного факультету. З часу його заснування почався наступний етап у розвитку оркестрово-інструментальної та вокально-хорової майстерності в Ніжині. Він пов'язаний із діяльністю грона визначних педагогів, серед яких - В. Іконник, М. Мельник, М. Бровченко, Л. Тевзадзе, В. Розен, К. Федотов; молоді на той час спеціалісти музично-педагогічного факультету: А. Лащенко, М. Юрченко, М. Буравський. Водночас, активна освітянська позиція професорсько-викладацького складу й студентів факультету, їхня активна участь у розвитку концертно-виконавських традицій міста - хорових, оркестрових, камерно-інструментальних, безумовно, відіграла істотну стимулюючу роль у становленні музичних традицій міста. Музично-педагогічний факультет, реформований 2004 р. у факультет культури і мистецтв НДУ ім. М. Гоголя, донині посідає одне з чільних місць серед закладів музично-педагогічної освіти України. Отже, музично-освітянські процеси в навчальних закладах міста в 2-й пол. ХХ ст. стали базовими для формування музичного середовища Ніжина.

У 5-у розділі “Інноваційні процеси в музичному середовищі Ніжина на межі ХХ-ХХІ ст.” досліджено здобутки у сферах професійного та аматорського виконавського мистецтва й композиторської творчості, окреслено творчі портрети низки митців Ніжина, наголошено формування передумов місцевих виконавських шкіл - хорової, вокальної, інструментальної у зазначений період.

У підрозділі 5.1 “Виконавська діяльність професійних музикантів” розкривається значення концертно-виконавської і музично-педагогічної діяльності старшої та середньої генерації викладачів факультету культури і мистецтв НДУ щодо створення засад ніжинських виконавських шкіл, їх розвитку молодшими генераціями музикантів-професіоналів.

Процес становлення вказаних шкіл чітко окреслився ще впродовж 2-ї пол. ХХ ст. Перший його етап охоплював 1960-70-і рр., коли було значно зміцнено професійні засади сольного вокального й хорового, камерно-інструментального виконавства завдяки викладацькій і концертно-виконавській діяльності диригента М. Мельника, співачки М. Бровченко, піаністки В. Розен, баяніста К. Федотова, хормейстерів - В. Іконника, Л. Тевзадзе, А. Лащенка. Другий етап припадає на 1980-90-і рр., характеризується помітним урізноманітненням виконавських традицій, зумовленим концертною діяльністю середньої генерації викладачів муз.-пед. факультету - вокалістів (В. Курсон, С. Козлова, А. Хоменко), хормейстерів (С. Голуб, Л. Вишнева, Л. Шумська, Л. Костенко, Л. Дорохіна), піаністів (О. Козієнко), дуету баяністів (М. Шумський, В. Дорохін), участю й перемогами студентів цього факультету на всеукраїнських і міжнародних конкурсах піаністів (клас В. Розен), вокалістів (клас М. Бровченко), баяністів (клас В. Дорохіна).

Третій етап почався на межі ХХ-ХХI ст. Йому притаманний розвиток насамперед ніжинської вокальної школи: структурно-цілісного явища, що вирізняється системно-фаховою підготовкою виконавця-вокаліста, вихованням сценічно-артистичної майстерності студента на зразках виконавського досвіду провідних вокалістів України; концертно-сценічною діяльністю педагогів-керівників (М. Бровченко, В. Курсона, А. Хоменко). 2002 р. на базі факультету культури і мистецтв НДУ було засновано Всеукраїнський юніорський конкурс вокальної і диригентсько-хорової майстерності (автор проекту - професор Л. Ю. Шумська), 2006 р. до програми конкурсу було включено номінацію “інструментально-виконавська майстерність”.

У підрозділі 5.2 “Вектори музичної творчості аматорських колективів” охарактеризовано їх концертну діяльність. На межі ХХ-ХХI ст. вона становить яскраву сторінку сучасного культурно-мистецького життя міста. Соціально-політичні перипетії нинішнього перехідного періоду в житті українського суспільства стимулювали в Ніжині вибух художньо-творчої активності широких кіл громадськості. Нині спостерігається активізація діяльності мистецьких колективів закладів освіти й культури міста: всеукраїнські, міжнародні, регіональні, крайові музичні й хореографічні конкурси, фестивалі фольклорної, академічної творчості, мистецькі акції, присвячені видатним ніжинцям (вечори пам'яті М. Бровченко, А. Лащенка, Т. Докшицера, В. Дубравіна) тощо.

Існуючі міцні культурно-освітянські традиції навчальних закладів, своєю чергою, сприяли акумуляції мистецького потенціалу Ніжина. Музичними візитівками міста з 1990-х рр. стали дитячий зразковий хор “Сяйво” ДМШ, молодіжний хор “Світич” НДУ, духовий оркестр, фольклорно-сценічний гурт “Народна криниця” училища культури і мистецтв ім. М. Заньковецької, фольклорно-етнографічний інструментальний ансамбль “Ніжинські музимки”, фольклорний ансамбль “Червона калина”, хор ветеранів війни та праці при міському Будинку культури. На сучасному етапі в музичному житті міста поряд із аматорськими музичними колективами значна роль належить танцювальним, насамперед танцювальному ансамблю “Поліська веселка” (також міського Будинку культури, з 1955 р.). Традиції бального танцю з 1993 р. продовжує ансамбль “Ритм”.

У підрозділі 5.3 “Аспекти творчості ніжинських композиторів” уперше представлено низку творчих портретів композиторів міста (І. Синиця, Л. Міклушов, М. Шумський, О. Спіліоті). Вони створили різножанровий доробок, що збагачує концертний репертуар музичних колективів і окремих виконавців, сприяє музично-естетичному вихованню різних вікових груп слухацької аудиторії, відтак активно впливає на формування музичного середовища Ніжина.

У Висновках зроблено низку теоретичних узагальнень.

1. У роботі здійснено спробу визначити музичне середовище як сукупність усіх музичних аспектів культури міста (селища, регіону), що формується завдяки діяльності музикантів-професіоналів і аматорів, представників академічної і традиційної музичної культури.

2. Виокремлено основні історичні етапи становлення музичного середовища Ніжина. Вони пов'язані із його зародженням (кін. ХVII - поч.. ХІХ ст.), становленням (2-а пол. ХІХ - 30-і рр. ХХ ст.), кристалізацією інфраструктури музичної культури, що є базовою для розвитку музичного середовища міста (40-50-і рр. ХХ ст., в її основі - насамперед, утворення мережі освітніх закладів), досягненням музичним середовищем Ніжина етапу відносної зрілості (60-і рр. ХХ - поч.ХХІ ст.), якому притаманна достатня розвиненість локально-самобутньої музичної культури міста в процесі соціокультурної саморегуляції. Логіка діахронного чергування виділених у роботі етапів історичної еволюції музичного середовища Ніжина специфічно, відповідно до конкретних, локальних культурно-історичних умов міста, відображає логіку історичної еволюції української музичної культури впродовж ХIХ - початку ХХI ст. Йдеться про поступове утвердження, досягнення певної зрілості музичним професіоналізмом протягом ХIХ - першої третини ХХ ст., вихід різних сфер української музичної культури на якісно вищі рівні в другій половині ХХ і, потім, на межі ХХ-ХХI ст.

3. Одним із найважливіших чинників, що визначають собою неповторність музичного середовища Ніжина, є співіснування музичних традицій різних етнічних меншин, зокрема грецької, польської, єврейської, ассирійської, тобто наявність у зазначеному соціо-локусі певної мультикультурної моделі. На сучасному етапі взаємодія цих традицій сприяє прилученню музичної культури Ніжина до міжнаціонального культурного діалогу, інтенсивний розвиток якого властивий періоду активної розбудови національної культури й водночас включення України до глобалізаціїйних процесів на межі ХХ-ХХI ст.

4. Потужним імпульсом для формування в місті музичного середовища стала діяльність навчальних закладів Ніжина. Вони забезпечили системність організації музичного життя міста, а отже, чітке структурування й водночас збагачення змісту, кількісне, а потім і якісне зростання музичного середовища Ніжина. Поступово його характерною ознакою стала взаємодія власних, ніжинських музичних, хореографічних та музично-театральних традицій представників корінного етносу й етнічних меншин міста.

5. Становлення музичного середовища Ніжина в другій половині ХIХ ст. надзвичайно рельєфно сфокусувало в собі низку провідних тогочасних тенденцій загальнонаціонального музичного процесу. Це, зокрема, розвиток домашнього музикування, що віддзеркалив відповідну типологічну для українського й загалом європейського романтичного мистецтва тенденцію. Не менш показовою була активна діяльність музично-драматичного товариства. Адже здобутки українського музично-драматичного театру 2-ї пол. ХIХ ст. стали важливою ланкою у процесі формування не лише національного драматичного, а й оперного мистецтва, однією з галузей, де формування українського музичного професіоналізму виявилося на той час найпереконливіше. Зважаючи на те, що провідні сфери тогочасної української музичної творчості й музичного життя значною мірою були пов'язані з хоровим мистецтвом, показовою є і діяльність хорових гуртків у Ніжині в 2-й пол. ХIХ ст.

6. Аналіз творчості ніжинських композиторів і водночас багатогранного виконавського мистецтва міста дозволяє стверджувати, що важливою складовою репертуару митців-виконавців Ніжина став різножанровий доробок місцевих авторів. Відтак його виконання різними солістами й творчими колективами є вагомим аспектом музичного середовища міста, що активно впливає на формування естетичних смаків громадськості міста.

7. Тривалий розвиток аматорських традицій виконавського мистецтва Ніжина створив необхідні історичні передумови для становлення в подальшому фахових засад цієї галузі музичної культури міста впродовж ХХ ст. Як і інші сфери музичної культури Ніжина, що визначили собою особливості його музичного середовища, різні галузі виконавського мистецтва міста відобразили логіку становлення національного виконавського мистецтва в ХIХ-ХХ ст. Домінування гастрольних форм музичного життя в ХIХ ст. відображало відсутність на тому етапі власних академічних музичних традицій, отже, означало формування цього аспекту музичного середовища значною мірою на основі інонаціональних впливів. Поступове створення мережі музичної освіти, кристалізація фахових місцевих виконавських традицій не лише сприяли посиленню національно професійних і водночас національно характерних ознак музичного середовища, а й сприяли його органічному включенню до контексту полілога різних національних культур на межі ХХ-ХХI ст.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В 6 ПУБЛІКАЦІЯХ, ЗАТВЕРДЖЕНИХ ВАК УКРАЇНИ

1. Кавунник О. А. З історії культурно-мистецького життя міста Ніжина / О. А. Кавунник // Проблеми мистецтва, освіти і культури. Теорія і практика формування професійної компетентності суб'єктів педагогічного процесу: Зб. наук. праць. - Х., 2000. - С. 51-57.

2. Кавунник О. А. З історії та сьогодення мистецького Ніжина / О. А. Кавунник // Зб. наук праць НДІ Українознавства МОН України. - К., 2005. - Т. 6. - С. 215-219.

3. Кавунник О. А. Музичний родовід Ніжина: риси мистецького життя етнічних меншин міста / О. А. Кавунник // Зб. наук. праць викладачів університету. - Ніжин, 2006. - С. 157-169.

4. Кавунник О. А. Музично-педагогічні питання у науковій спадщині Т. О. Докшицера / О. А. Кавунник // Наук. вісник НМАУ ім. П. Чайковського, 2008. - Вип. 70: Проблеми методики та виконавства на духових інструментах. Кн. перша. - С. 167-175.

5. Кавунник О. А. Митці Ніжина першої третини ХХ ст.: М. К. Заньковецька і Ф. Д. Проценко / О. А. Кавунник // Проблеми мистецької освіти : зб. наук.-метод. статей викладачів, студентів і аспірантів факультету культури і мистецтв. - Ніжин: видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2008. - Вип. 2. - С. 227-236.

6. Кавунник О. А. Музична регіоніка в контексті етнокультурології: до постановки проблеми / О. А. Кавунник // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Серія: філософські науки. Кулішеві читання з філософії етнокультури / за ред. В. А. Личковаха. - Чернігів: ЧДПУ, 2009. - Вип. 66. - С. 190-194.

АНОТАЦІЯ

Кавунник О. А. Музичне середовище Ніжина в контексті національних культуротворчих процесів ХІХ - початку ХХI століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - музичне мистецтво - ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. - К., 2011.

У дисертації простежено етапи становлення, функціонування музичного середовища Ніжина в контексті національних культуротворчих процесів ХІХ - початку ХХІ ст. Розглядаються форми музично-театральної праці М. Заньковецької, Ф. Проценка в розвитку музичного життя Ніжина на початку ХХ ст. Представлено сутність музичної діяльності їх наступників у форматі локально-регіонального, всеукраїнського, європейського музичного простору порубіжжя століть. Обґрунтовано вплив музикантів-професіоналів, аматорів на функціонування в музичному середовищі Ніжина фольклорних, академічних, аматорських дитячих, дорослих, молодіжних колективів - хорових, інструментальних, вокально-інструментальних, хореографічних; солістів (баяністи, вокалісти, піаністи, бандуристи, сопілкарі, естрадні співаки).

Ключові слова: регіон, соціо-локус, музичне середовище, музичне краєзнавство, виконавська школа.

АННОТАЦИЯ

Кавунник Е. А. Музыкальная среда Нежина в контексте национальных культуротворческих процессов ХІХ - начала ХХI века. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - музыкальное искусство- ИИФЭ НАН Украины им. М. Ф. Рыльского. - К., 2011.

В диссертации определено значение музыкальной среды в контексте культуротворческих процессов Нежина ХІХ - начала ХХI в. В формате локально-регионального, всеукраинского, европейского музыкального пространства проанализирована деятельность нежинских музыкантов прошлого (М. Заньковецкая, Ф. Проценко) и современности (В. Иконник, М. Бровченко, В. Розен, Н. Мельник). Обоснована мысль о значимости культуротворческой деятельности музыкантов-исполнителей, педагогов, композиторов Нежина в функционировании музыкальной среды как культурного социо-локуса. Проанализированы формы развития музыкальной жизни города ХІХ - начала ХХІ века: гастроли вокалистов, инструменталистов, театральных артистов из Киева, Санкт-Петербурга, Полтавы, Чернигова; любительские концерты в среде салонной музыки инструментальных, хоровых ансамблей; деятельность музыкально-драматического общества города. Охарактеризованы этапы развития нежинской исполнительской вокальной школы как структурно-целостного организма. Проанализированы жанровые разновидности творчества современных самодеятельных композиторов Нежина. Впервые представлен эпистолярий, мемуары, личные архивные материалы музыкантов-педагогов, исполнителей Нежина, свидетельствующие об активной музыкальной жизни города во второй половине ХХ - начале ХХІ века. В научный обиход введены материалы о музыкальной деятельности этнических меньшинств Нежина: греков, поляков, евреев, ассирийцев, проанализированы формы межгосударственного культурного диалога с городами-побратимами Нежина.

Ключевые слова: регион, социо-локус, музыкальная среда, музыкальное краеведение, исполнительская школа.

ANNOTATION

Kavunnyk O. A. “Musical environment of Nizhyn in the context of culture creating processes in the town in the XIX - XXI centuries”. Manuscript. Thesis for Candidate's degree in Art history in specialty 17.00.03 - musical art - Rylsky Institute of Art Studies, Folklore and Ethnology, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2011.

In the dissertation the significance of musical environment in the context of culture creating processes in Nizhyn in the XIX-XX centuries has been defined. The significance of the creative activity of Nizhyn musicians of the past (M. Zankovetska, F. Protsenko) and the present (V. Iconnyk, M. Brovchenko, V. Rozen) has been presented within the frame of the regional, all-Ukrainian and European musical informational space. The idea of the significance of the culture creating activity of musicians-performers, educators, composers in the functioning of the musical environment as a cultural values space of Nizhyn, as well as the existence of the Nizhyn musical performance schools (the vocal-choire and the musical instruments performance schools) have been substantiated.

Key words: region, environment, study of local musical lore, musical performance school.

Размещено на Allbest.ru