Вінниччина як складова художньої культури Поділля 60 х років XIX - першої половини XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені П. І. ЧАЙКОВСЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Спеціальність 26.00.01 - Теорія та історія культури

МИСТЕЦЬКЕ ЖИТТЯ ВІННИЧЧИНИ 60-Х РОКІВ XIX - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ В КОНТЕКСТІ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ ПОДІЛЛЯ

АНТОШКО МАРИНА ОЛЕГІВНА

Київ - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Культура України та, особливо, культурна спадщина регіонів відіграють важливу роль у процесі гармонійного оновлення українського суспільства. Основою національної самосвідомості, як відомо, є уявлення про історичну долю народу та його історичні традиції. Отже, прагнення поглибити наші знання про історію народу та його культуру зумовлює потребу в регіональних дослідженнях. А це можливо лише за умови, коли історичний процес буде правдиво відображений в усьому його розмаїтті, складності та протиріччях.

Регіональній проблематиці належить важливе місце в наукових дослідженнях з історії, етнографії, музикознавства тощо. Невід'ємною часткою історії всієї держави є історія її регіонів. Адже саме культура, давні традиції й творчі досягнення сучасників в усіх регіонах країни складають культуру України.

Відтворити достовірну правду історії, у тому числі й історію українського мистецтва, і, зокрема, культурну спадщину українського народу можливо лише при науковому використанні фактів.

Отже, виникає необхідність науково проаналізувати нові підходи до проблеми вивчення документальних матеріалів з метою відтворення реальної картини минулого й включення важливих фактів історії до скарбниці народного надбання. У зв'язку з цим важливо глибше й повніше осмислити історичний, морально-етичний і культурний досвід наших попередників і водночас зрозуміти його спорідненість з досвідом європейської та світової культури.

Актуальність дослідження культурно-мистецьких осередків, театральних установ, діяльності визначних постатей Поділля, зокрема Вінниччини, 60_х років XIX століття - першої половини XX століття зумовлює загальновизнана у вітчизняній культурології тенденція осмислення цінності, значущості кожного окремого регіону, намагання висвітлити маловідомі факти, що сприяє багатоскладовому, системному підходу до вивчення культури нації.

На сьогодні музичній культурі окремих регіонів України присвячено досить багато наукових праць, серед яких - дослідження музичних традицій Західної України (Я. Горак, І. Єгорова, Л. Кияновська, Н. Костюк, Н. Кушлик, М. Новосад, Л. Праців, М. Черепанин), зокрема Прикарпаття (Р. Дудик, Б. Яремко), Закарпаття (Т. Росул), Волині (Л. Ігнатова, П. Шиманський). Музичне життя Полтавщини висвітлюється А. Литвиненко, Приазов'я - Т. Мартинюк, Чернігівщини - О. Васютою та Т. Ляшенко, Правобережної України - О. Волосатих. Певні аспекти музичної культури Вінниччини ХХ століття досліджуються Т. Бурдейною-Публікою. Проте культура Подільського регіону України загалом (попри наявність наукових розвідок, присвячених її окремим питанням, галузям мистецтва, видатним діячам, культурним установам тощо) лишається недостатньо вивченою, чим і було зумовлено звернення до обраної теми.

Об'єкт дослідження - музичне, літературне та театральне життя Вінниччини як складова художньої культури Поділля.

Предмет дослідження - діяльність аматорських і професійних творчих колективів, просвітницьких установ, окремих митців у музичній, літературній та театральній галузях, особливості концертного життя Поділля 60_х років XIX - першої половини XX століття.

Мета дисертаційної роботи: на основі аналізу джерельної бази, передусім архівного фонду Вінниччини, а також наукових досліджень щодо культури подільського регіону, виокремити характерні риси музичного, літературного та театрального життя Вінниччини зазначеного періоду; відтворити маловідомі сторінки тогочасного мистецького процесу; розкрити роль і місце культури регіону в національній культурі загалом.

Завдання дослідження:

– відтворити загальну картину історико-культурних процесів Вінниччини як складової подільського регіону;

– охарактеризувати творчий внесок видатних мистецьких діячів Поділля - композиторів, фольклористів, письменників, режисерів і акторів театру - до вітчизняної культури;

– висвітлити діяльність окремих товариств, установ і приватних осіб у сфері просвітництва;

– прослідкувати відмінні риси в професійній і аматорській сферах музичного та театрального життя Вінниччини (музична освіта, виконавство, гастрольно-концертне життя);

– виокремити етапи становлення театрального життя на Поділлі, починаючи з ХІХ століття;

– розглянути діяльність першорядних театральних установ (зокрема театру імені І. Франка та Правобережної опери) на Поділлі в першій половині XX століття.

Мета та завдання роботи зумовили використання у дослідженні таких методів:

– конкретно-історичного - для розгляду художнього життя регіону в контексті відповідних політичних, соціальних, культурних чинників;

– порівняльного - застосування якого дає можливість охарактеризувати етапи становлення культурного життя Поділля в його поступовому розвитку;

– системного - для відтворення цілісної картини музичного, літературного, освітнього та театрального життя регіону з окремих розрізнених фактів, подій, відомостей;

– логічно-узагальнюючого - застосування якого дозволяє виявити якісні локальні особливості мистецького життя Вінниччини як складової окремого регіону України у зазначений період.

Методологічну базу дослідження складають наукові концепції з питань історичного краєзнавства (Л. Артюх, Л. Кароєва, В. Отамановський, В. Прокопчук), регіонального музикознавства (Л. Баженов, І. Юдкін-Ріпун), музичного мистецтва (Л. Архімович, Т. Булат, М. Гордійчук, Н. Горюхіна, М. Грінченко, А. Завальнюк, М. Загайкевич, Л. Пархоменко), музичного джерелознавства (Л. Корній), фольклору (І. Глинський, М. Дмитренко, А. Іваницький, Н. Присяжнюк, Г. Танцюра), театрального мистецтва (І. Вериківська, А. Гозенпуд, О. Казимиров, Й. Кисельов, Л. Клевцова, К. Копержинський, І. Корнієнко, Н. Корнієнко, Ю. Станішевський), дисертаційні дослідження (О. Волосатих, А. Литвиненко, Т. Ляшенко, Т. Мартинюк).

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 60-х років XIX по середину XX століття включно. Даний період в історії Поділля є досить значущим. Саме в цей час культурний розвиток регіону набуває особливої динамічності та інтенсивності. Виникають нові освітні заклади. Посилюються впливи західноєвропейської і російської культур. Увиразнюються тенденції професіоналізації подільської культури. Поряд з цим на Поділлі формуються власні мистецькі традиції у фольклористиці, композиторській творчості, хоровій культурі, професійному театральному мистецтві, літературній діяльності. Музичне та театральне життя Вінниччини у цей час позначено важливими подіями, які вплинули на подальше мистецьке життя регіону.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше застосовано комплексний підхід до вивчення художньої культури Вінниччини, яка розглядається в історико-культурному і мистецькому контекстах; уперше системно відображено музичне та театральне життя подільського регіону 60-х років XIX - першої половини XX століття крізь призму музичної освіти, виконавства, концертного життя, хорової культури, творчості видатних композиторів, літераторів, наукової діяльності фольклористів, функціонування аматорських театральних гуртків і найважливіших театральних колективів (зокрема імені І. Франка, Правобережної опери). За допомогою архівних джерел та періодичних видань уперше введено до наукового обігу нові факти стосовно діяльності на Вінниччині:

– аматорських театральних гуртків (драматичного гуртка при Товаристві «Просвіта», Гулівецького драматичного гуртка любителів-аматорів, драматичного гуртка вчителів-аматорів Пузирецького волоства, аматорського театру «Червоний галстук»);

– окремих виконавців (концерт А. Гуммеля, гастролі оперної співачки М. Шекун-Коломійченко, концерт видатного російського співака Л. Cобінова);

– музичних колективів (Єврейського народного хору імені І. Переца, російсько-українського хорового колективу імені І. Кедріна, діяльності капел під керівництвом Д. Клевчука та Р. Скалецького);

– театральних установ (гастролі та репертуар трьох театральних труп: російської, української та єврейської, діяльність театру імені Леніна, Вінницького драматичного театру імені Г. Петровського);

– товариства «Просвіта».

Джерельна база. У роботі використовуються архівні матеріали та рукописні документи із фондів Державного архіву Вінницької області (надалі - ДАВО) (Ф. Р.-254, 925, 256, 5035, 847, 151, 2625, 2700), Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України в м. Києві (надалі - ЦДАМЛМ України) (Ф. - 442, 653, 271, 1059, 191, 740, 1106, 146, 570, 616, 453), матеріали відділу газетної періодики Національної бібліотеки України імені В. Вернадського (надалі - НБУВ), матеріали Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, документи Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені К. А. Тімірязєва (надалі - ВОУНБ).

Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані в подальших наукових розробках з історичного й регіонального музикознавства та культурології. Матеріал дисертації можна також залучити до освітнього процесу у вищих і середніх навчальних закладах при вивченні дисциплін «Історія української музики», «Історія української культури».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно із планами науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії культури (26.00.01) Національної музичної академії України імені П. І.Чайковського і відповідає темі № 3 «Українська музична культура: культурологічні, соціологічні, художньо-естетичні, педагогічні та виконавські аспекти» перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського на 2000-2008 роки. Тема затверджена Вченою радою Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (протокол № 3 від 26 листопада 2010 року).

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом обговорення дисертації на засіданнях кафедри теорії та історії культури Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Окремі положення роботи були представлені на трьох наукових конференціях: «60 років ЮНЕСКО: Погляд у майбутнє» (Київ, 2006), «Ювілейні заходи з нагоди 100-річчя від дня народження Натана Рахліна» (Київ, 2006), «Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів» (Київ, 2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано шість статей в спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літератури і джерел (323 позицій).

Загальний обсяг роботи 190 сторінок, з них основного текст 161 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У Вступі обґрунтовано вибір, актуальність, наукову новизну, теоретичне і практичне значення теми, сформульовано мету і завдання, систематизовано матеріал дослідження.

Перший розділ - КУЛЬТУРА ПОДІЛЬСЬКОГО РЕГІОНУ У XIX - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XX СТОЛІТТЯ має два підрозділи.

У підрозділі 1. 1 Поділля як окремий культурний регіон визначаємо сутність та зміст поняття культурного регіону, пропонуємо власне визначення поняття культурного регіону. Доцільним у роботі є методика дослідження музичного та театрального життя Поділля, яка включає такі основні напрямки:

1. Створення загальної характеристики даного культурного регіону (його географічних меж і особливостей історичної долі).

2. Відтворення загального культурного тла і виокремлення специфічних рис, які могли вплинути на окремі галузі культурного життя регіону.

3. Створення переліку і загальної характеристики головних музичних та театральних установ, відтворення жанрово-стильової картини репертуару, характеристика окремих видатних творчих особистостей, діяльність яких сприяла розвитку культури регіону.

У розділі також розглядаються праці дослідників подільського регіону, які займались питаннями історії (Л. Артюх, В. Балушок, Л. Баженов), фольклору (О. Дей, М. Дмитренко, І. Глинський, А. Завальнюк, А. Ткачук), літератури (А. Подолинський), освіти (О. Сяцюк). Питання дослідження історії театрального та музичного життя Поділля містяться у роботі К. Копержинського. Важливі факти стосовно театрального життя і українського театру представлені у роботах Ю. Станішевського та Г. Юри. Належне місце у розділі займають дослідження театрального життя Поділля (зокрема Вінниччини) у роботах О. Зінько, П. Слотюк, Н. Кушки, Л. Семенко.

Підрозділ 1. 2 Розвиток мистецьких і просвітницьких традицій на Поділлі в XIX - першій половині XX століття складається з двох пунктів, у яких висвітлюються регіональні літературні та культурно-освітні процеси протягом досліджуваного періоду, а також просвітницька діяльність на Поділлі представників польської культури.

Огляд літературного життя Вінниччини, представлений у пункті 1. 2. 1 Діяльність видатних літераторів на Поділлі як важливий чинник культурних процесів регіону, дозволяє зробити висновок про міцні мистецькі традиції, що існували на той час на Поділлі. З регіоном пов'язано життя і діяльність багатьох талановитих письменників і поетів (О. Пушкін, С. Гощинський, Ю. Словацький, Марко Вовчок, М. Старицький, А. Свидницький, М. Коцюбинський, М. Драй-Хмара, Ю. Смолич, В. Тарноградський, В. Забаштанський, Я. Івашкевич, М. Стельмах, В. Земляк тощо).

Значущим видається виявлення та усвідомлення спільних рис між музично-драматичною культурою Поділля і літературним процесом регіону. Творчість літераторів, тим чи іншим чином пов'язаних з подільським краєм, створила міцне підґрунтя для становлення музичного та театрального життя Поділля. Різнобічна тематика літературних творів, написаних на території регіону - історія Поділля, природа краю, побут селян, народна фантастика, критичний аналіз суспільного життя, сатиричне відображення представників різних верств суспільства, заглиблення у внутрішній світ людини, - все це паралельно відтворювалось також і на сценах музично-драматичних театрів і аматорських гуртків краю. Багата жанрова палітра літературної творчості (історичні, соціальні романи, повісті, оповідання, поетичні твори тощо) відповідала жанровому розмаїттю театральних вистав (трагедії, історичні драми, побутові, ліричні комедії і т. ін.). Таким чином, літературне життя Поділля створювало міцне підґрунтя для розвитку інших напрямків культури регіону.

Пункт 1. 2. 2 Просвітницька діяльність представників польської культури на Поділлі. Товариство «Просвіта» в регіоні. У дослідженні будь-якого регіону обов'язково мають враховуватися традиції тих націй, які з тієї чи іншої історичної причини вплинули на його розвиток. Як відомо, починаючи з XV століття були тісно пов'язані історичні долі подільських земель і Королівства Польського. З тих часів на території Поділля починається оселення видатних польських родів, розповсюдження католицизму, будова замків і фортець, відкриття принципово нових навчальних закладів.

На Вінниччині жила велика кількість видатних науковців, громадських та культурних діячів польського походження (C. Осташевський, Ч. Нейман, Й. Волошиновський, І. Зборовський, М. Собанська, І. Козловський, Т. Ганіцький, Д. Бонковський). Діяльність представників польської нації в галузі науки (фольклористика, краєзнавство, археологія), загальної і музичної педагогіки, їх літературна, поетична, драматична, музична творчість, просвітництво, публіцистика і критика слугували зразком європейської професійності й майстерності.

Роль поляків у культурному житті Поділля і, зокрема, Вінниччини, була надзвичайно важливою, адже поляки сприяли зміцненню і розвитку культури Поділля, підвищенню професійності в різних її сферах, поглибленню її зв'язків з західноєвропейською культурою, поступовому подоланню якостей її провінційності і відокремленості від загальноєвропейського культурного контексту.

Діяльність товариства «Просвіта» (з 1906 по 1922 рік) на Вінниччині була достатньо різнобічною і плідною. Опрацювання архівних джерел дозволяє ввести до наукового обігу інформацію стосовно плідної діяльності товариства «Просвіта» (відкриття шкіл, бібліотек, книгарень, друкування і розповсюдження підручників, газет, проведення освітянських бесід, українських вечорниць, театральних вистав та концертів), яка сприяла пожвавленню культурного життя регіону, вихованню у подолян зацікавленості навчанням, народним і професійним мистецтвом.

Другий розділ МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО ПОДІЛЛЯ 60_х років XIX - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ присвячено дослідженню діяльності видатних фольклористів регіону (Г. Танцюри, Н. Присяжнюк, І. Гурина, М. Мицика) та особливостей його традиційної музики, творчості композиторів, пов'язаних з Поділлям, а також музичного життя Вінниччини у 20_ті роки XX століття.

2. 1 Діяльність фольклористів на Поділлі (Г. Танцюра, Н. Присяжнюк, І. Гурин, М. Мицик та інші). Дослідження музичної культури будь-якого регіону обов'язково має звертатися до її народних витоків. Велику роль у розвитку музичної культури кінця XIX - початку XX століття зіграла діяльність видатних фольклористів Поділля - Г. Танцюри, Н. Присяжнюк, І. Гурина і М. Мицика та інших.

Яскравим представником збирацької діяльності на Поділлі кінця XIX - початку XX століття був Г. Танцюра. Формування світогляду Г. Танцюри відбувалося в атмосфері повсякденної праці й активного побутування усної народної творчості. Творча праця з Явдохою Олійник (псевдонім - Явдоха Зуїха), була дуже ефективна. Відомою працею фольклориста стала робота, що вийшла під назвою «Історія села Зятківець».

Поряд з Г. Танцюрою на Вінниччині працювала також відома збирачка народнопоетичної творчості - Настя Присяжнюк. Пісенний репертуар фольклористки охоплює найбільш широкий тематичний діапазон, серед яких російські, польські та білоруські пісні. Фольклористка зібрала унікальні матеріали з мови, історії, етнографії Поділля (багато робіт присвячено с. Погребищу, але найбільшу славу приніс збирачці збірник «Пісні Поділля», куди увійшло 954 пісні).

Збирацька спадщина І. Гурина вражає своїм обсягом (понад трьох тисяч пісень). Чималу групу становлять весільні пісні, подані як окремо, так і в супроводі опису весільного обряду певної місцевості. Фольклористом було записано виступ фольклорного колективу «Явір» із с. Гаркушинців Миргородського району. Чимало частівок, коломийок І. Гурин зафіксував від О. Отісько з с. Довгалівці Миргородського району.

Відомим фольклористом на Поділлі був М. Мицик (зібрав 900 народних пісень, близько 100 казок, легенд, переказів, 2500 прислів'їв та приказок, 450 загадок, 30 скоромовок, 20 народних прикмет). Слід виділити, що у творчому доробку М. Мицика є літературно-критичний нарис «Життя - говоріння», де автор зібрав та упорядкував творчість свого батька - поета Федора Мицика. Твори малих фольклорних жанрів в основному записано від Горпини Захарівни Мицик - бабусі збирача, від якої було записано 462 пісні, сотні зразків народного фольклору.

2. 2 Характерні особливості музичного фольклору Поділля. Огляд народнопісенних традицій Подільського регіону, зокрема, Вінниччини дозволяє стверджувати, що в ньому існують та активно поглиблюються різні види багатоголосся: підголосково-поліфонічний (найбільш поширений на Вінниччині), гомофонно-гармонічний та мішаний. Характерною рисою регіонального різновиду підголоскового співу є мелодична виразність усіх голосів (основний наспів зазвичай проводиться у нижньому чи середньому голосі) та широке застосування принципу варіантності.

Численні записи фольклорних творів, зроблені в різних місцевостях регіону, зокрема Г. Танцюрою, Н. Присяжнюк, І. Гуриним, М. Мициком, доводять багатство і неповторність народнопісенних традицій Поділля. Історичне вивчення пісенного репертуару Поділля видатними фольклористами краю, започатковане ще у XIX столітті, дозволило ґрунтовно та всебічно дослідити загальні процеси народної творчості цілого регіону; виявити своєрідність його пісенного стилю, а також виокремити загальнонаціональні риси, притаманні українській пісенній культурі загалом.

Однією з важливих ланок опрацювання зібраного фольклорного матеріалу постає питання формування методики записування усної народної творчості. Протягом досліджуваного періоду воно, як видно, стоїть у центрі найважливіших проблем фольклористичної науки і практики. Тому осмислення нагромадженого О. Кольбергом, М. Нейманом, С. Тобілевич, С. Руданським, Г. Танцюрою, Н. Присяжнюк, М. Мициком, І. Гуриним та ін. матеріалу до сьогодні не втратило наукової актуальності та загальнотеоретичного й практичного значення. Роботи цих фольклористів є узагальненням їхнього збирацького досвіду, а також цінним джерелом з вивчення та опрацювання фольклорно-етнографічних матеріалів. Це стосується як принципів збирацької діяльності в цілому, так і особливостей методики записування художніх зразків різних жанрів.

У підрозділі 2. 3 Композиторська творчість Поділля. Діяльність М. Леонтовича, К. Стеценка, Я. Степового, І. Козловського, Д. Бонковського, І. Падеревського та ін. подаються відомості стосовно діяльності на Поділлі Т. Падурри, І. Козловського, Т. Ганіцького, Н. Орди, Д. Бонковського, К. Ліпінського, І. Падеревського. Окремо наголошується на великому значенні, яке мало для культури регіону перебування тут М. Леонтовича. Композитор провадив активну фольклористичну роботу по селах Поділля, зокрема - у Брацлавському, Ольгопольському, Гайсинському повітах, результатом чого стали «Перша збірка пісень з Поділля» (1901-1902), «Друга збірка пісень з Поділля» (1903), «П'ять пісень з Поділля» (1907). На Поділлі М. Леонтович займався педагогічною діяльністю (викладав співи у Чуківській школі, у Тульчинській жіночій єпархіальній школі), а також сприяв організації та постановці музично-театральних вистав (фрагменти опери «Коза-дереза» М. Лисенка, «Назара Стодолі» Т. Шевченка). У Тульчині М. Леонтович створив «Щедрик» (1914) та розпочав роботу над оперою «На русалчин Великдень» (1919).

Визначну роль у розвитку культури Поділля початку XX століття відігравала діяльність композитора, диригента, музичного критика і педагога К. Стеценка. Протягом періоду роботи в Тиврівському духовному училищі (1910) ним було здійснено постановку дитячої опера Ф. Бюхнера «Король Ялинкова шишка», написано опери «Івасик-Телесик» та «Лисичка, Котик, Півник», драматичну сцену «Іфігенія в Тавриді», музику до п'єси Г. Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарівці», кантати «Єднаймося» (сл. І. Франка) і «Шевченкові» (сл. К. Малицької), другу Літургію св. Іоанна Златоустого, четвертий і п'ятий десятки подільських колядок, хори, романси. Також у цей час вийшли з друку «Вечірня пісня» на сл. В. Самійленка, «Ніченько, нічко» на сл. М. Чернявського, «Пісні мої» на сл. О. Олеся, «Червона калинонька» на сл. Л. Пахаревського.

У 1913-1917 роках у с. Голово-Русаві на Поділлі композитор написав «Реквієм» для мішаного хору на сл. М. Вороного, присвячений пам'яті М. Лисенка, «Фата Моргана» - солоспів на сл. М. Вороного. У 1914 році, під час завідування Голово-Русавською церковно-парафіяльною школою, К. Стеценко розпочинає підготовку другого видання кантати «Шевченкові» до 100-річчя поета. З вищенаведеного списку творів зауважимо, що період проживання композитора на Поділлі був досить плідним, про що свідчить перелік його написаних творів. Відомо, що композитор приймав участь у громадському житті на Поділлі (у 1917 році К. Стеценко підготував доповідь «Українській пісні в народній школі» на з'їзді учителів народних шкіл Ямпільського повіту. Також композитором були прочитаний цикл лекцій «Українська музика та її представники»).

На Вінниччині на початку XX століття працював відомий український композитор - Я. Степовий (1909-1914). Українська народна пісня займала в творчості митця важливе місце, про що свідчить його «Перший збірник народних українських пісень» для голосу та фортепіано.

Я. Степовий гармонізував пісні, записані Юхимом Грибинюком, які вийшли під назвою «Пісні мого роду». Багато народних пісень увійшло до збірки дитячих хорів «Проліски». На теми народних пісень композитором були написані дві сюїти для фортепіано, цікавими є п'ять десятків народних пісень для мішаного хору без супроводу

2. 4 Музичне життя Вінниччини у 20_ті роки XX століття.

Активне культурне життя регіону зазнало на межі XIX-XX століть якісного оновлення. Новітні мистецькі стильові тенденції знаходили втілення в музичному та театральному виконавстві, кардинальні політичні зрушення також певною мірою зумовлювали активізацію різних аспектів художнього життя Поділля.

Виразних змін зазнала освітньо-виховна галузь культури регіону. У Вінниці було створено цілий ряд музичних навчальних закладів. У 1920 році в місті відкрився музичний технікум, з 1921 році працювала народна консерваторія. Відділення музичного товариства імені М. Д. Леонтовича розпочало своє функціонування 1922 року, згодом при інституції працювала капела, одним з провідних напрямків діяльності якої була популяризація кращих зразків української та російської класики. У 1932 році у Вінниці почала працювати дитяча музична школа, при якій 1939 року з'явилась вечірня консерваторія, де готувалися майбутні працівники культури, організатори самодіяльних гуртків тощо.

Підвищенню загальної культури вінничан значно сприяло пожвавлення й урізноманітнення концертного життя міста. На Вінниччині працювала велика кількість музичних колективів і окремих виконавців. Серед хорових колективів виділяються Єврейський народний хор імені І. Переца, російсько-український хоровий колектив імені І. Кедрина, хорова капела на чолі зі Р. Скалецьким, хорова капела імені М. Леонтовича; серед виконавців-вокалістів - І. Паторжинський, Л. Собінов, М. Литвиненко-Вольгемут.

Третій розділ ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО ПОДІЛЛЯ 60_Х РОКІВ XIX - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ містить інформацію стосовно витоків театрального життя Поділля у XIX столітті та фактичний матеріал щодо театрального життя впродовж першої половини XX століття, діяльності аматорських колективів на Вінниччині та функціонування на Поділлі Пересувної опери. Розділ складається з чотирьох підрозділів.

3. 1 Огляд загальних тенденцій театрального життя Поділля XIX століття.

Протягом ХІХ століття досить значущою для культури регіону була діяльність в галузі театрального мистецтва представників польської нації. Зокрема, саме поляки виступали ініціаторами організації перших театральних вистав. Завдяки зусиллям А. Змієвського, Я. Камінського у м. Кам'янці-Подільському з'явилися перші в регіоні спеціалізовані театральні приміщення. Важливими етапами у процесі розбудови даної сфери культурно-мистецького життя стали поява, розвиток і функціонування спочатку мішаних (польсько-російських, польсько-російсько-українських), а згодом - і власне українських театральних труп.

Чільне місце у театрально-музичному процесі ХІХ століття посідала маєткова культура, яка була своєрідним середовищем формування та розвитку концертного життя, спонукала до пошуку засобів збагачення репертуарної палітри. Власне у маєткових осередках виникало те підґрунтя, яке створювало передумови для подальшої еволюції мистецької культури Поділля.

3. 2 Діяльність аматорських гуртків на Вінниччині 60_х років XIX - початку XX століття.

Важливою складовою мистецького ареалу Поділля протягом ХІХ - початку ХХ століття була діяльність аматорських художніх осередків, зокрема, театральних гуртків (драматичного гуртка при товаристві «Просвіта», Гулівецького драматичного гуртка любителів-аматорів, драматичного гуртка вчителів-аматорів Пузирецького волоства тощо). В означений час цю тенденцію можна спостерігати не лише в межах досліджуваного регіону, але й на всій території теперішньої України. Однією з головних причин популярності, якої набували подібні аматорські колективи були особливості презентованого ними репертуару - україномовні твори комедійної та лірико-побутової тематики в жанрах комедії, оперети, водевілю, лірико-комічної опери. Долучення найяскравіших зразків вітчизняної драматургії (творів І. Котляревського, М. Старицького, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого тощо) стало важливим фактором у вихованні національно-патріотичних поглядів тогочасної глядацької аудиторії. Це надалі відіграло роль ключової засади при формуванні національно-ідентичних рис вітчизняного музичного театру.

3. 3 Театральне життя Вінниччини початку XX століття.

Перша половина XX століття стала на Вінниччині періодом розквіту культурного життя, що природно позначилось і в театральній галузі. Театральне життя Вінниччини на початку ХХ століття було дуже насиченим. Центральне місце в ньому належало Вінницькому міському драматичному театру, на сцені якого виступали як стаціонарна трупа, так і трупи, що гастролювали. У стаціонарній трупі виступали такі видатні актори, як М. Литвиненко-Вольгемут, О. Добровольська, П. Нятко, Г. Борисоглібська, М. Крушельницький. З гастролюючих колективів особливо значущими видаються виступи Театру корифеїв, труп Л. Курбаса, Вс. Мейєрхольда. Поряд з талановитими виставами реалістичного спрямування вінничани мали можливість побачити вистави експериментальні, сміливі, новаторські у стильовому відношенні. Це заперечувало сталі уявлення професіоналів і любителів театру щодо драматичної вистави, виховувало художній смак, критичне ставлення до тієї чи іншої режисерської знахідки, вміння аналізувати і оцінювати художню виставу, сприяло розвитку і розквіту театрального життя на Вінниччині.

Невід'ємною частиною музично-театрального життя першої половини ХХ століття були численні концерти, музичні вечори, музично-драматичні вистави на сценах місцевих культурних установ. Чільне місце в цьому процесі посідає діяльність певних пересувних музично-театральних колективів. Одним з таких вважається Державна українська Правобережна опера, яка увійшла до історії вітчизняного театрального мистецтва. Її функціонування не лише призвело до піднесення на новий рівень осмислення ролі та значення театру, але й значною мірою сформувало новітні принципи національної репертуарної політики. Так розширюється сфера історичної тематики тодішнього оперного репертуару. Це безпосередньо позначилося на появі нових тенденцій у галузі режисури. Особливої уваги набувають твори української тематики, які реалізуються переважно у руслі реалістичних національних традицій.

ВИСНОВКИ

У Висновках підсумовуються результати дослідження, узагальнюються найхарактерніші риси, якими було позначено музичне та театральне життя на Поділлі (зокрема Вінниччини) 60_х років XIX - першої половини XX століття.

У розбудові культури регіону у XIX - першій половині XX століття відобразились загальноукраїнські тенденції, які були пов'язані із реалізацією прагнення подолян до сучасних актуальних європейських мистецьких вимірів, що позначилось головним чином у жаданні до розбудови національної культури. Цей період характеризується піднесенням фольклорно-етнографічної науки, різножанрової літературної творчості, хорового та театрального мистецтва. Останнє знайшло свій вияв у концертно-виконавській діяльності, заснуванні і активному функціонуванні громадсько-культурних осередків, зокрема й просвітницького спрямування, численних хорових та драматичних гуртків.

Вагомий внесок до розвитку культури подільського регіону загалом належить митцям польського походження. Своєю різнобічною діяльністю на Поділлі вони сприяли широкому розповсюдженню шедеврів західноєвропейської літератури і мистецтва, головних напрямків та стилів європейської художньої творчості. Їх посередницька діяльність стимулювала поступове подолання подільським регіоном провінційної замкненості, відокремленості від загальноєвропейських культурних процесів і разом з тим, популяризувало українську культуру за кордоном.

Важливу роль у розвитку культури подільського регіону протягом досліджуваного періоду відіграла діяльність товариства «Просвіта», яка була надзвичайно різнобічною і плідною та реалізувалась, головним чином, у таких аспектах: реорганізація музично-театральної справи з метою її професіоналізації, спрямована на підвищення культурної освіченості населення лекційна робота та літературно-мистецькі акції різної тематики, численні музичні заходи і широка концертна практика, організація музично-драматичних гуртків, хорових колективів, зібрання, вивчення, публікація й розповсюдження зразків пісенного фольклору, відкриття бібліотек, книгарень, друкування підручників, періодики тощо.

Провідним орієнтиром у роботі товариства було прагнення закарбувати самобутність української національної культури. Незважаючи на ліквідацію товариства «Просвіта» внаслідок несприятливих суспільно-політичних та економічних обставин, воно відіграло значну роль у культурних процесах на Поділлі на початку XX століття.

Стрімкого розвитку на Поділлі у 60-х роках ХІХ - першій половині ХХ століття набула фольклористично-етнографічна діяльність. Одними з перших, хто свідомо розпочав збирати і досліджувати місцевий фольклор, стали представники польської культури. Серед збирачів фольклору були діячі різних галузей мистецтва - поети, письменники, драматурги, актори, композитори та ін. Особливо вагомою для справи збирання і опрацювання подільського фольклору постає діяльність Г. Танцюри, І. Гурина, М. Мицика та інших вчених.

Поважну роль у розвитку музичної культури Поділля відіграли такі видатні українські композитори, як М. Леонтович, К. Стеценко, Я. Степовий. У своїй творчості, перш за все - хоровій, вони рельєфно окреслили найтиповіші риси національного характеру, розкривши глибину великої душі народу, а також могутність його творчого духу. Невичерпним є образний спектр їх творів, так само, як безмежною є образність народної пісні, що охоплює всі сторони людського буття.

Протягом 60-х років ХІХ - першої половини ХХ століття одним із головних культурних центрів Поділля була Вінниця. На початку ХХ століття в її культурному житті відбувається ряд позитивних змін: відкриваються нові музичні освітні заклади (музичний технікум, народна консерваторія, музична школа, вечірня консерваторія тощо), значно активізується гастрольно-концертне життя тощо. Центральне місце в музичному житті регіону належить хоровому виконавству. Опрацювання архівних джерел дозволило встановити, що на Вінниччині в перші десятиліття ХХ століття працювали єврейський народний хор імені І. Переца, російсько-український хоровий колектив імені І. Кедрина, капели під керівництвом Д. Клевчука та Р. Скалецького. Репертуар цих колективів складався, переважно, з творів українських і російських композиторів, а також обробок народних пісень.

Справжнім еталоном хорового виконавства стала творча робота капели, створеної при Товаристві імені М. Леонтовича (хорової капели Г. Давидовського, капели С. Папа-Афанасопуло) на Вінниччині. Її діяльність носила яскраво виражений просвітницький характер (розповсюдження серед мешканців Вінниччини кращих українських творів, ознайомлення населення зі зразками як українських, так і світових композиторів; зібрання на території Поділля народних пісень, здійснення їх запису та аранжування, їх наукового вивчення; участь у громадському житті міста під час свят, конференцій, з'їздів), що засвідчується віднайденим в архіві уставом капели.

Перші театри на Поділлі виникли у безпосередньому зв'язку з польською театральною культурою (колективи А. Змієвського, Я. Н. Камінського у м. Кам'янець-Подільському). Це стало поштовхом до подальшого розвитку театрального мистецтва на Поділлі (діяльність С. Маліновського, А. Ленкавського та ін.). Репертуар цих колективів складався переважно з творів західноєвропейських авторів, серед яких - класики європейської драматургії (В. Шекспір, Ф. Шиллер, Ф. Вольтер, П. Корнель, Ж.-Б. Мольєр, П. Бомарше). Вистави польських театрів знайомили українців з різноманітними стильовими напрямами, представленими в європейській драматургії (бароко, класицизм, романтизм).

Видатну роль у розвитку театрального життя на Поділлі відіграла діяльність аматорських музично-драматичних гуртків. Як зазначають архівні джерела, у 20_ті роки ХХ століття на Поділлі працювало приблизно 24 аматорські гуртки. У їх репертуарі переважали твори комедійної та лірико-побутової тематики. Провідними жанрами були комедія, оперета, водевіль, лірико-комедійна опера. Аматорські трупи, кількість яких зростала протягом досліджуваного періоду, можна вважати загальноукраїнським явищем, яке стало важливим для мистецького виховання широкого кола глядачів

Діяльність корифеїв українського театру, таких, як М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, М. Крушельницький, П. Саксаганський позитивно вплинула на розвиток українського театру на Вінниччині в другій половині XIX - на початку XX століття. Крім вистав, цими діячами провадились літературно-мистецькі вечори, лекції, що мали на меті підвищення культурно-освітнього рівня населення.

Визначальними факторами, які впливали на культурний рівень Подільського регіону були ті, завдяки яким відбувалось збереження національних традицій як основи для розвитку національної культури: перш за все - це діяльність Правобережної опери на Поділлі, а також діяльність Нового музично-драматичного театру імені І. Франка (зараз - Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка), який був створений завдяки об'єднанню у 1920 році у Вінниці двох театральних колективів - «Нового Львівського театру» під керівництвом А. Бучми та київського «Молодого театру», очолюваного Г. Юрою.

Діяльність Правобережної опери також мала велике значення для культури Вінниччини. Її поява стала знаковою подією не лише для Подільського регіону, а й для всієї України, адже здійснені цим колективом постановки кращих зразків світової оперної літератури значно вплинули на процеси вітчизняного сценічного мистецтва XX століття - український оперний театр протягом досліджуваного періоду поступово ставав сучасним, стверджуючи в своїй діяльності новітні естетичні принципи та художньо-виражальні прийоми.

Здійснене дослідження ще раз доводить, що локальні вияви процесів різних галузей культури заслуговують на те, аби бути вписаними до загальнокультурного вітчизняного мистецького контексту, отже, є всі підстави вважати, що культура подільського краю, зокрема, музичне та театральне життя його регіональних центрів відкриває численні перспективні напрямки для подальших наукових розвідок.

музичний театральний культура поділля

ЛІТЕРАТУРА

1. Антошко М. О. Історичне формування культури на Вінниччині / М. О. Антошко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: збірник наукових праць. - К.: Вид. центр КНЛУ, НМАУ, 2006. - Вип. 30. - С. 170-172.

2. Антошко М. О. Музично-театральне мистецтво Поділля кінця XIX - початку XX століття в контексті українського відродження / М. О. Антошко // Теоретичні та практичні питання культурології: зб. наук. статей. - Мелітополь: Сана, 2008. - Вип. XXV. - Ч. III. - С. 11-20.

3. Антошко М. О. Фольклорні надбання народу як джерельний шар культури Подільського регіону / М. О. Антошко // Київське музикознавство. Культурологія та мистецтвознавство: зб. статей. - К.: КДВМУ ім. Р. М. Глієра, 2007. - Вип. 25 - С. 187-201.

4. Антошко М. О. Леонтович М. Д. - митець українського народу / М. О. Антошко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: збірник наукових праць. - К.: Вид. центр КНЛУ, НМАУ, 2007. - Вип. 33. - С. 4-10.

5. Антошко М. О. Історико-етнографічні дослідження культури подолян / М. О. Антошко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: збірник наукових праць. - Суми: ВАТ «Сумська обласна друкарня», видавництво «Козацький вал», 2007. - Вип. 34. - С. 9-12.

6. Антошко М. О. Театральне мистецтво як складова в еволюції духовності Поділля / М. О. Антошко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: збірник наукових праць. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2008. - Випуск 36. - С. 5-9.

Размещено на Allbest.ru