Приватні мистецькі колекції ХІХ–ХХ ст. у складі музейних зібрань Слобожанщини (особливості розвитку, культурно-історична і художня цінність, перспективи)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська державна академія культури

МЕЛЬНИЧУК Людмила Юріївна

УДК 069.5 (477.54/.62) "18-19"

Приватні мистецькі колекції ХІХ-ХХ ст. у складі музейних зібрань Слобожанщини

(особливості розвитку, культурно-історична і художня цінність, перспективи)

Спеціальність 26.00.05 Ї музеєзнавство. Пам'яткознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Харків Ї 2011

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Роботу виконано в Харківській державній академії дизайну і мистецтв Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник

кандидат мистецтвознавства, доцент

Павлова Тетяна Володимирівна,

Харківська державна академія дизайну і мистецтв,

доцент кафедри теорії і історії мистецтв

Офіційні опоненти:

доктор мистецтвознавства, професор

Урсу Наталія Олексіївна,

Кам'янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка,

завідувач кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва і реставрації творів мистецтва

кандидат мистецтвознавства, доцент

Побожій Сергій Іванович,

Українська академія банківської справи НБУ,

доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін (м. Суми)

Захист відбудеться " 16 " червня 2011 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 в Харківській державній академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4.

Автореферат розісланий " 13 " травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Панков Г. Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Колекціонування творів мистецтва є однією з найважливіших ланок художньої культури, що не тільки характеризує ціннісні орієнтири, естетичні ідеали суспільства, а й безпосередньо впливає на розвиток освіти, музейної справи, мистецтвознавства, культурного процесу в цілому.

Нині помітно активізувався інтерес до українського колекціонування творів мистецтва, якому протягом тривалого часу не приділялося належної уваги. Утім, загальновідомо, що основу більшості музейних зібрань становлять саме приватні колекції, сформовані в різні історичні періоди.

Поширене по всій Україні збирання творів мистецтва мало свої давні традиції. З кінця XVIII ст. у ньому виявляються ознаки повноцінного колекціонування, а з другої половини ХІХ ст. цей процес набуває особливого розмаху. На теренах України формуються важливі за своїм значенням мистецькі зібрання Галаганів, Тарновських, Терещенків, Ханенків, Любомирських, Рєпніних, а поряд із ними Ї багато маловідомих і невідомих колекцій збирачів меншого масштабу, які також зробили певний внесок у розвиток української культури. З-поміж знаних колекціонерів слобожанського регіону Ї І. Бецький, А. Алфьоров, А. Матушинський, Капністи, Харитоненки, О. Красовський, Б. Філонов, Д Багалій, П. Гурвиць, М. Фрадкін, К. Шпектор, І. Лучковський та ін. Твори з їхніх зібрань, представлені видатними іменами та високохудожніми взірцями, часто репрезентують цілі хронологічні періоди розвитку мистецтва, органічно вписуючись у сучасний музейний формат.

Нині, незважаючи на нагальну потребу, немає фундаментального дослідження мистецьких колекцій і зібрань старовини України, бракує систематизованої інформації про колишніх власників, місцезнаходження розподілених частин колекцій, їхню структуру. Відсутні й мистецтвознавчі оцінки якісного складу зібрань. У науковому вимірі триває процес накопичення окремих фактів щодо приватних мистецьких колекцій на регіональному рівні. А без вивчення творчого доробку окремих регіонів неможливе вирішення стратегічного завдання в написанні сучасної історії української культури. Саме це й визначає актуальність проблем, які розглядаються в дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом підготовки наукових кадрів держбюджетної тематики «Традиційне мистецтво Сходу й Заходу в культурному просторі України: від середньовіччя до сучасності» Харківської державної академії дизайну і мистецтв на 2008-2011 рр. (номер держреєстрації 0109U003031).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є відтворення особливостей приватного колекціонування на Слобожанщині як явища української художньої культури, розкриття якісного складу мистецьких колекцій та їхнього місця в національному музейному надбанні сучасної України, окреслення можливих перспектив розвитку. Для реалізації цієї мети були визначені такі основні завдання:

- виявити й ввести до наукового обігу нові фактологічні матеріали для висвітлення процесів колекціонування на Слобожанщині, його загальних і особливих ознак;

- проаналізувати характер і динаміку змін у структурі та складі мистецьких колекцій відповідно до різних історичних періодів;

- довести органічний зв'язок колекції з особистістю колекціонера;

- здійснити мистецтвознавчий аналіз якісного складу колекцій для визначення їхньої художньої цінності;

- розглянути шляхи й етапи надходження приватних колекцій до музейних зібрань та їх сучасний стан;

- простежити процесс започаткування музейної наукової каталогізації та особливості експонування колекцій;

- з'ясувати значення приватного колекціонування для розвитку мистецтвознавства, музейної справи, культури в цілому в краї;

- скласти біографічний словник колекціонерів, мистецькі зібрання яких зберігаються в музеях Слобожанщини.

Об'єктом дослідження є приватні мистецькі колекції, які нині зберігаються в художніх музеях Слобожанщини.

Предметом дослідження стали особливості формування та еволюції приватних колекцій у ХІХ-ХХ ст., їх художня цінність, значення в культурному житті регіону й музейній розбудові в Україні, перспективи розвитку.

Методи дослідження ґрунтуються на принципах історизму, об'єктивності й системності. Характер дослідження визначав як провідні компаративний (у його різновидах) та історико-культурний методи. Для з'ясування художньої цінності колекцій і розгляду знакових мистецьких творів використовувався метод художньо-стилістичного аналізу; під час дослідження сучасного стану колекцій та втрат у їхньому складі Ї метод реконструкції; для вивчення конкретних музейних фондів як діахронно, так і синхронно Ї музеологічний принцип.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на широкому джерелознавчому матеріалі:

- комплексно проаналізовано й теоретично осмислено проблему приватних мистецьких колекцій ХІХ-ХХ ст., що зберігаються в музеях Слобожанщини;

- введено до наукового обігу новий бібліографічний матеріал з історії колекціонування, відомості про життєвий шлях та колекціонерську діяльність малознаних збирачів, опубліковані каталоги мистецьких колекцій Харківського університету ХІХ Ї початку ХХ ст. як важливу джерелознавчу групу, а також розкрито їхню роль у становленні музейної наукової каталогізації;

- визначено специфіку окремих періодів колекціонування на Слобожанщині та вплив естетичних й ціннісних ідеалів епохи, особистих уподобань колекціонера на склад зібрань;

- досліджено художню цінність приватних мистецьких зібрань і висвітлено їх місце та роль у формуванні музейної мережі на Слобожанщині;

- виявлено шляхи й етапи надходження колекцій до музеїв та особливості кожного етапу;

- охарактеризовано значення приватного колекціонування для розвитку мистецтвознавства, музейної справи, освіти, благодійництва й меценатства в краї та окреслено перспективи розвитку;

- на основі дослідження укладено біографічний словник колекціонерів, мистецькі зібрання яких зберігаються в музеях Слобожанщини.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблена концепція дослідження може стати прецедентом систематичного вивчення аналогічних музейних зібрань України в контексті приватного колекціонерства. Висновки та теоретичні положення дисертації будуть корисні під час підготовки й викладання навчальних курсів з історії мистецтвознавства і музеєзнавства, укладання краєзнавчих і довідкових видань, створення музейних експозицій, у лекційній та екскурсійній роботі, а також у практиці колекціонування та меценатства. Результати дослідження застосовувалися дисертантом у лекційному курсі «Мистецтвознавче краєзнавство», прочитаному в Харківській державній академії дизайну і мистецтв.

Апробація результатів. Положення і висновки дисертації доповідалися на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях: «Восьмі Сумцовські читання, присвячені 100-річчю ХІІ Археологічного з'їзду» (Харків, 2002); ХІІ та ХІІІ «Слобожанські читання» (Харків, 2008, 2009); «Художній музей: дослідження, повідомлення, хроніка» (Суми, 2005); «Харків і Польща: люди і події» (Харків, 2005); до 200-річчя колекції Харківського художнього музею (Харків, 2005); «Формування історичної пам'яті: Польща і Україна» (Харків, 2007); «М. К. Реріх та його сучасники. Колекції і колекціонери» (Одеса, 2007, 2008); «Історичні метаморфози мистецтва як культурологічна проблема» (Київ, 2008); «Дизайн-освіта 2008: умови адаптації до європейського освітнього простору» (Харків, 2008); «Музейні колекції: історія, дослідження, атрибуція» (Київ, 2008); «Мікрокосм людини-творця в макрокосмі суспільства» (Київ, 2009); «Художник у провінції» (Суми, 2009); «Соціально-політичні і культурні проблеми сучасності» (Сімферополь, 2010).

Публікації. Основні положення дослідження викладені у 20 публікаціях, з яких 6 Ї у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 Ї зарахована експертною радою ВАК України як фахова з мистецтвознавства (лист № 02-76-06/1380 від 30.06.2010 р.), 13 Ї у збірниках наукових праць, матеріалах конференцій, альбомах та каталогах.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (334 позиції), двох додатків. Загальний обсяг дисертації Ї 216 с., основний зміст викладено на 180 с. Додаток А містить «Альбом ілюстрацій» (138 позицій) та їхній перелік; додаток Б Ї «Біографічний довідник колекціонерів» (18 с.).

ОСНОВНИЙ Зміст Дисертації

У вступі розкривається актуальність теми, визначаються мета, завдання, об'єкт та предмет дослідження, методологічна й теоретична основи; доводиться наукова новизна роботи, її теоретичне та практичне значення, подаються відомості про апробацію й публікації результатів дослідження.

У першому розділі «Історіографія проблеми, джерельна база і методика дослідження» здійснено критичний огляд літератури з обраної теми, визначено джерельну базу й методику дослідження.

У підрозділі 1.1. «Аналіз літератури» охарактеризовані й узагальнені найрізноманітніші за своїм характером літературні джерела, що охоплюють дорадянський, радянський та сучасний періоди історіографії.

В історіографії дорадянського періоду загальні відомості про мистецькі колекції Слобожанщини подаються у виданнях, присвячених створенню Харківського університету та його допоміжного закладу Музею красних мистецтв і старожитностей (Д. Багалій, В. Данилевич, М. Лавровський, М. Тихий, К. Фойгт). Період наукового вивчення приватних колекцій пов'язаний з іменами хранителя музею Г. Чирикова і першого професійного мистецтвознавця краю Є. Рєдіна. Вони докладно описали мистецькі колекції, подаровані вихованцями Харківського університету, і показали їхнє значення в культурному розвиткові Слобожанщини. Актуальними в аналізові націоналізованих приватних зібрань є праці Г. Лукомського, присвячені маєткам Харківської губернії. Дослідник розглядає колекції творів мистецтва у зв'язку із садибним будівництвом і садово-парковим мистецтвом, однак, без визначення етапів і особливостей їх формування. Особистості збирачів, їхній життєвий шлях, погляди, мистецькі вподобання висвітлено лише фрагментарно. З-поміж надрукованого Ї нариси В. Каразіна, М. Зарудного, В. Срезневського, М. Сумцова про О. Паліцина, І. Бецького, А. Алфьорова, Б. Філонова тощо.

У радянський період через ідеологічні обмеження дослідженню приватного колекціонування не приділялося належної уваги. Окремі імена колекціонерів лише згадуються в статтях з історії музейного будівництва, альбомах чи каталогах музейних зібрань. Самі твори з приватних слобожанських колекцій, безумовно, ставали об'єктом уваги фахівців, про що свідчать публікації відомих російських мистецтвознавців І. Лінник, В. Маркової, М. Нікуліна, Ю. Тарасова, харківської дослідниці Г. Губи. Наприкінці 1980-х рр. вийшли друком праці А. Півненко, В. Рубан, Л. Сак, О. Школяренко, в яких наголошено на походженні окремих мистецьких колекцій Слобожанщини.

У сучасний період історіографії спостерігається все більша зацікавленість в осмисленні внеску збирачів у розвиток вітчизняної культури. Уперше в суто науковому аспекті приватні колекції Слобожанщини розглядаються в дисертаційному дослідженні й інших працях С. Побожія. У них міститься фактографічний матеріал щодо колекціонерів, подальшої долі націоналізованих зібрань, перерозподілу творів із колекцій між слобожанськими музеями та ін. Деякі положення, розглянуті С. Побожієм, доповнює дисертація О. Павлової, а її публікації про колекціонера А. Матушинського є чи не першими спробами привернути увагу науковців до цієї цікавої особистості. Окремі аспекти теми висвітлено в статтях слобожанських науковців М. Лапіної, Л. Соколюк, А. Черкасової, а також краєзнавців Т. Скибицької, Д. Григор'єва, Л. Даниленка, І. Шудрика, А. Парамонова та ін. Дотичні до теми дослідження начерки учасників пам'яткоохоронного руху в 1918-1930 рр. Ф. Ернста, Ф. Шміта і сучасні праці істориків, зокрема В. Акуленка, С. Білоконя, К. П. Грімстед, С. Кота, О. Нестулі, містять цінний матеріал для аналізу проблем побутування та втрат приватних колекцій після 1917 р.

Особливо важливими є розвідки фахівців художніх музеїв краю, в яких наведено певні дані про колекціонерів, розглянуто твори мистецтва з використанням атрибуційного матеріалу (Ю. Голод, О. Денисенко, А. Ілінг, Т. Литовко, Л. Пономарьова, Т. Прокатова, С. Прохасько, Л. Федевич), а також висвітлено питання комплектування фондів слобожанських музеїв (Г. Ареф'єва, В. Кацай, В. Кравченко, В. Мизгіна, Н. Титаренко, Н. Юрченко).

Констатуючи наукову цінність літературних джерел, проте слід зауважити, що ґрунтовних праць із історії колекціонування творів мистецтва на Слобожанщині понині немає. Комплексно не досліджувалися й особливості розвитку, культурно-історична й художня цінність приватних зібрань, що перебувають у складі музейних фондів Слобожанщини.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база і методика дослідження» зазначено, що фактологічною основою дисертації є нормативно-правові акти, архівні та музейні документи, матеріали періодичної преси, мемуарні джерела, каталоги музейних зібрань і виставок. Основним джерелом стали твори мистецтва з приватних колекцій, які зберігаються в Харківському художньому музеї, Сумському обласному художньому музеї ім. Н. Онацького, Лебединському міському художньому музеї ім. Б. Руднєва, Музеї приватних колекцій у Харкові. Вибір цих музеїв зумовлений наявністю в їх фондах досить значущих приватних колекцій, а також розпорошенням творів мистецтва у ХХ ст. саме між цими установами.

Методологічна основа дослідження з огляду на багатоаспектність теми базується на культурологічному підході із залученням історичного, системного та діяльнісного підходів. Основним інструментом дослідження є конкретно-історичний аналіз явищ і фактів минулого (структурний, культурно-контекстуальний, синхронічний, діахронічний) на основі комплексного використання джерел.

Теоретичним підґрунтям дисертації стали праці дослідників культури та мистецтва М. Кагана, Т. Павлової, А. Півненко, С. Побожія, М. Поповича, В. Рубан, Л. Савицької, Г. Стерніна, Л. Соколюк, Н. Урсу, О. Федорука, В. Шейка, О. Шила, присвячені проблемам художнього життя, а також сучасні музеологічні дослідження Л. Борщенко, Ф. Вайдахера, В. Грицкевича, С. Каспаринської, Р. Маньковської, Т. Юренєвої, в яких простежуються нові підходи до вивчення музейної справи в тісному зв'язку з історією приватного колекціонування.

У другому розділі «Становлення мистецьких колекцій Слобожанщини та їх роль у культурному житті краю» виявлено особливості формування перших мистецьких зібрань, що стали основою Музею красних мистецтв і старожитностей Харківського університету - важливого культурного осередку міста, і висвітлено процес започаткування музейної каталогізації на Слобожанщині.

У підрозділі 2.1. «Мистецькі зібрання Харківського університету» розкриваються традиції колекціонування творів мистецтва на Слобожанщині, що мали давню історію. Так, у багатьох маєтках та садибах формувалися зібрання живопису, декоративно-прикладного мистецтва, нумізматики, зброї. Утім, лише з кінця XVIII ст. стає помітною тенденція до цілеспрямованого колекціонерства. Однією з перших мистецьких колекцій Слобожанщини було зібрання О. Паліцина Ї літератора, архітектора, засновника просвітницького гуртка «Попівська академія», який об'єднував передову дворянську інтелігенцію.

Зазначається, що з початку ХІХ ст. інтелігенція чимдалі більше усвідомлювала суспільну значущість мистецьких колекцій та їх провідну роль у просвітництві, вихованні, освіті. Завдяки зусиллям ініціатора і засновника Харківського університету В. Каразіна наприкінці 1803-го чи на початку 1804 р. в петербурзького колекціонера Ф. Аделунга було придбано велике зібрання естампів та оригінальних малюнків західноєвропейських майстрів ХVI-XVIII ст., до якого входили твори великого німецького художника А. Дюрера. Відтак Харків уже на початку ХІХ ст. мав графічну колекцію європейського рівня, яка стала підґрунтям для вивчення історії мистецтва, виховання мистецьких смаків студентів та викладачів університету.

Справу В. Каразіна продовжили вихованці Харківського університету І. Бецький, А. Алфьоров, А. Матушинський, які подарували alma mater свої мистецькі зібрання в другій половині ХІХ ст. Колекція І. Бецького була першою на теренах Слобожанщини цілісною колекцією європейського живопису, на основі якої 1858 р. відкрили першу картинну галерею в Харкові. Зібрання дослідника гравюри А. Алфьорова складалося з нідерландського та голландського живопису, оригінальної графіки та близько трьох тисяч гравюр. Як засвідчило дослідження, і нині колекція голландського малюнка ХVIІ-ХІХ ст. Алфьорова є однією з найкращих в Україні. Колекція художнього критика А. Матушинського завершила формування відділу західноєвропейського мистецтва Музею красних мистецтв і старожитностей Харківського університету. На відміну від А. Алфьорова та І. Бецького, які збирали свої колекції за кордоном, А. Матушинський формував своє зібрання в Петербурзі. Нарівні з іменами європейських митців у його колекції представлені й вітчизняні художники.

Визначено, що першим значущим мистецьким колекціям Слобожанщини, зібраним протягом кінця ХVІІІ-ХІХ ст., притаманно чимало спільних ознак. Їх створювали представники дворянства здебільшого під час подорожей або проживання за кордоном. На відміну від стихійного колекціонерства ХVІІІ ст., колекціонери ХІХ ст., відкриваючи для себе багате мистецьке надбання європейських країн, створювали свої колекції з конкретною метою і за певною системою. Для цього періоду характерне збирання творів західноєвропейського мистецтва. Колекціонування творів мистецтва супроводжувалося й доповнювалося придбанням альбомів, каталогів, видань із історії мистецтва. Бібліотеки збирачів, найбільша з яких Ї бібліотека А. Матушинського, були подаровані разом із колекціями.

Розглянуті приватні мистецькі колекції, увійшовши до складу Музею красних мистецтв і старожитностей Харківського університету, відігравали значну роль у просвітництві та культурному житті краю. Колекції надавали уявлення про європейські національні школи і стилі, виховували смаки глядачів і художників, показували місце Харківського університету в справі зберігання творів мистецтва з-поміж інших університетів Російської імперії.

У підрозділі 2.2 «Друковані каталоги колекцій ХІХ Ї початку ХХ ст. як мистецтвознавчі праці і джерело дослідження колекцій» доводиться, що головним джерелом у реконструкції та дослідженні перших мистецьких колекцій Слобожанщини є каталоги, надруковані в ХІХ Ї на початку ХХ ст.

Саме завдяки викладеній у них інформації можна простежити зростання та якісні зміни мистецького зібрання Харківського університету, сформованого на основі приватних колекцій. Зібрані колекціонерами цінності вводилися до наукового обігу, а колекції і музей стали необхідним предметним матеріалом для вчених.

Аналіз каталогів засвідчив, що за відсутності приватних каталогів вони стали чи не єдиним джерелом ідентифікації творів та визначення їх належності до того чи іншого зібрання. Каталоги дозволяють характеризувати колекції, здійснювати реконструкцію їх складу та аналіз сучасного стану.

Доведено, що університетські каталоги є першими професійними мистецтвознавчими працями, які відбивають процес становлення мистецтвознавства і музеєзнавства на Слобожанщині й уможливлюють дослідження історії музейної каталогізації.

У третьому розділі «Націоналізовані мистецькі зібрання у складі музейних фондів Слобожанщини» аналізуються історія побутування націоналізованих колекцій, їхній сучасний стан та значення в розбудові музеїв за часів радянської влади.

У підрозділі 3.1. «Колекції слобожанських збирачів останньої чверті ХІХ Ї початку ХХ ст.» розглядаються націоналізовані приватні колекції. Як засвідчило дослідження, вони були значними, різноманітними і відбивали особливості процесу колекціонування на Слобожанщині останньої чверті ХІХ Ї початку ХХ ст. У цей час, окрім дворян Капністів, Б. Філонова, В. Анненкової та ін., до колекціонерства долучаються представники торговельно-промислового капіталу, наприклад, П. Харитоненко, інтелігенція, зокрема художники О. Красовський, С. Васильківський, Є. Агафонов, Ю. Бразоль-Леонтьєва та ін. Колекція відомого дворянського роду Капністів містила живопис, графіку, меблі, кераміку, українські килими й одяг, державні документи. Зібрання цукрозаводчика П. Харитоненка Ї твори західноєвропейського та російського живопису, ікони, порцеляну, майоліку, зброю, гобелени. Уподобання слобожанського художника О. Красовського також були різноплановими: ікони, живопис, предмети декоративно-прикладного мистецтва, стародруки, килими й меблі, українські старожитності. Ці колекції, створені в родових маєтках, сприяли неповторності кожної садиби, віддзеркалюючи сімейні традиції, історію роду та ін. Розглянуті зібрання, відображаючи як загальні тенденції колекціонування й розвитку мистецтва свого часу, так і особисті смаки власників, підтверджують, що на початок ХХ ст. колекціонерство в Україні вже мало свою історію і слугувало широкому загалу. Зафіксовано, що колекціонери брали участь у державних акціях. Так, твори із розглянутих колекцій експонувалися на ХІІ археологічному з'їзді в Харкові (1902), історико-мистецькій виставці російського портрета в С.-Петербурзі (1905), Першій виставці українських старожитностей у Лебедині (1918) тощо.

У підрозділі 3.2. «Приватні зібрання, переміщені з інших регіонів України» наголошується на необхідності вивчення колекцій, які надійшли у ХХ ст. з інших регіонів і яким нині належить чільне місце в музейних фондах Слобожанщини.

Таким є зібрання художника Л. Жемчужникова, що складалося з малюнків українських та російських художників XIX ст. і графічних творів самого митця. Акварелі, начерки до картин та серії офортів «Живописна Україна», створені Жемчужниковим під час подорожей Україною, мають непересічне значення для української культури. Колекцію Л. Жемчужникова на початку 1890-х рр. придбав київський підприємець і меценат І. Терещенко. До Харкова вона надійшла 1932 р. з Російського музею в Ленінграді, куди потрапила за часів націоналізації.

Виявлено, що музейні документи зберігають (у кращому разі!) лише прізвища власників колекцій, які не завжди відомі. Так, за допомогою архівних джерел установлено ім'я подільського цукрозаводчика А.-М. Собанського Ї власника якісного зібрання живопису, старовинних гобеленів, меблів, порцеляни, перевезеного до Харкова на початку Першої світової війни і реквізованого 1919 р.

Частина зібрання київського промисловця О.-Г. Гансена, в якому представлені твори живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва, скульптура, мініатюра, меблі, зброя, колекція медалей та орденів, на тлі постійної зміни влади в Києві 1918 р. була вивезена до Сум, де на її основі після націоналізації створено художньо-історичний музей.

Нині на Слобожанщині зберігаються і твори із зібрання київських колекціонерів В. і Б. Ханенків, що є важливим у реконструкції відомої колекції, розпорошеної по музеях України.

У підрозділі 3.3. «Роль націоналізованих колекцій у розбудові музейної мережі краю» розглядається проблема комплектування музейних фондів Слобожанщини після 1917 р. За складних історичних умов діячі культури і мистецтва створювали пам'яткоохоронні товариства, що сприяло захисту колекцій від руйнування або й повного фізичного знищення в умовах вимушеної еміграції і визвольних змагань в Україні 1917-1920 рр. У лютому 1919 р. організовано Всеукраїнську комісію охорони пам'яток мистецтва і старовини (ВУКОПМІС), яка опікувалася питаннями обліку і збереження, а згодом націоналізації і впорядкування величезної кількості мистецьких цінностей із садиб та палаців, монастирів та ліквідованих державних закладів. У цей час твори з націоналізованих приватних колекцій значно поповнили фонди існуючих музеїв і стали основою багатьох новостворених музеїв у Лебедині, Сумах, Володимирівці, Харкові, які очолили С. Таранушенко, Б. Руднєв, Н. Онацький, М. Черногубов та ін.

Названі причини втрат творів із приватних колекцій за радянських часів, зокрема революційні і військові події 1917-1920 рр., численні музейні реорганізації і перерозподіли експонатів, вилучення мистецьких цінностей із музеїв з метою розпродажу за демпінговими цінами за кордон, збитки за часів Другої світової війни. Визначено твори, внесені до реєстру втрачених під час Другої світової війни, які зберігаються нині в музейних фондах.

У четвертому розділі «Мистецькі колекції, які надійшли до музеїв Слобожанщини в другій половині ХХ ст.» проаналізовано характерні особливості приватних колекцій, створених за радянських часів.

У підрозділі 4.1. «Особливості приватних зібрань творів мистецтва за радянських часів» зазначається, що найбільші колекції радянського періоду починали формуватися в 1920-1930-ті рр. і поповнювалися в другій половині ХХ ст. Не всі слобожанські колекції, зібрані в цей період, збереглися в повному складі й доступні для вивчення. Цілісність багатьох із них була порушена: одні розпродувалися після смерті збирачів, другі потрапляли до інших приватних колекцій, треті залишалися в родичів. А от зібрання, передані в дар музеям, збережені в первісному вигляді.

Колекції збирачів радянського періоду, які не дотримували родинних, культурних традицій соціального стану, характеризуються роботами іноді навіть контрастними за тематикою й художніми стилями. Більшість зібрань містять живопис харківських художників Ї найвидатніших представників українського пейзажного жанру кінця ХІХ Ї початку ХХ ст.: С. Васильківського, П. Левченка, М. Беркоса, М. Ткаченка, твори сучасних митців, а також полотна малознаних і невідомих авторів. Такі твори демонструють мистецький процес у регіонах, надають змогу дослідникам вивчати художнє життя в усій його різноманітності.

Автор констатує, що значення колекцій, створених за радянських часів, полягає не лише в кількості загальновизнаних шедеврів, а й в оригінальності добору і специфіці складу. Так, зібрання Г. Крігер Ї М. Фрадкіна вирізняється з-поміж інших колекцій своєю різноманітністю Ї у ньому представлені живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, а також зібрання екслібрисів. Колекція П. Гурвиця складається з виробів Києво-Межигірського фаянсу. Зібрання К. Шпектор має у складі твори дрібної порцелянової пластики відомих європейських, російських, українських виробництв. У колекціях С. Давидова, О. Підкопая здебільшого представлені роботи українських митців кінця XIX Ї початку ХХ ст.

Наголошується, що незважаючи на різні перешкоди, колекціонери радянської доби забезпечили безперервність традицій колекціонерства. Утім, складні умови й жорсткі рамки призвели до негативних наслідків. Надовго були втрачені важливі контакти із зарубіжжям, що унеможливило придбання творів сучасного мистецтва за кордоном.

Описані різні шляхи надходження колекцій до музеїв у другій половині ХХ ст.: дарунки (колекція О. Підкопая, К. Шпектор), заповіти (зібрання П. Гурвиця, Г. Крігер Ї М. Фрадкіна), цілеспрямовані державні закупівлі (колекція С. Давидова), передання з магазинів антикваріату (збірка мініатюри Харківського художнього музею) тощо.

У підрозділі 4.2. «Мініатюра як предмет колекціонування (авторські атрибуції мініатюри з колекції Харківського художнього музею)» зазначається, що зібрання творів мініатюри були поширеними складовими приватних колекцій, які приваблювали збирачів художніми особливостями й віртуозністю техніки. Портретна мініатюра, досягнувши розквіту наприкінці XVIII Ї у першій третині ХІХ ст., перетворюється на предмет колекціонування й дослідження на зламі ХІХ-ХХ ст., що було пов'язано з виникненням фотографії, яка перебрала на себе головну властивість мініатюри.

Колекції мініатюри в музейних фондах України не є численними. На Слобожанщині зібрання мініатюрного живопису містяться в Сумському обласному музеї ім. Н. Онацького (вітчизняна мініатюра, походить із колекції О.-Г. Гансена) і в Харківському художньому музеї (західноєвропейська мініатюра).

Атрибуції, здійснені дисертантом, дали підстави вперше визначити мистецьку цінність колекції мініатюри, яка зберігається в Харківському художньому музеї. До її складу входять високоякісні мініатюри XVIII ст. Ї періоду, коли склались основні художні принципи цього камерного мистецтва, і твори ХІХ ст. Ї коли мініатюра набула найбільшого поширення. Викладений атрибуційний матеріал (імена художників, портретованих осіб, дані щодо національних шкіл і т. ін.) має заповнити певні лакуни в питаннях систематизації і каталогізації колекцій мініатюри.

У підрозділі 4.3. «Діяльність колекціонера Іллі Лучковського в контексті розвитку Музею приватних колекцій у Харкові» констатується, що І. Лучковський належить до плеяди колекціонерів-подвижників, які, незважаючи на різні складнощі, забезпечили безперервність традицій колекціонування на Слобожанщині.

Колекцiя І. Лучковського, зібрана за останні тридцять років, вийшла за межі приватного зібрання не лише за своїм обсягом, а й за культурно-історичним значенням представлених творів і є унікальною пам'яткою художньої культури. Основою зібрання Лучковського стали вітчизняний живопис i графiка 1920-1930-х рр. Специфіку колекції розкривають імена митців, які працювали в Харкові, створюючи новаторську школу, як-от: В. Єрмілов, І. Іванов, К. Сторожниченко, О. Шевченко, О. Грот. Унікальність її полягає в тому, що в ній представлені твори художників, чиє мистецтво тривалий час не визнавалося, позаяк виходило поза межі офіційної ідеології, а отже, їхніх робіт у державних музеях майже немає.

Зміна соціально-політичних, економічних векторів розвитку суспільства, що сталася на початку 1990-х рр., сприяла створенню в соціумі позитивного ставлення до колекціонування творів мистецтва. Це дало змогу І. Лучковському реалізувати проект заснування в Харкові Музею приватних колекцій. Такий заклад відрізняється від інших художніх музеїв тим, що не тільки презентує твори образотворчого мистецтва. У ньому крізь призму кожного зібрання має проглядатися особистість колекціонера, його мистецькі смаки, професійний підхід, знання тонкощів мистецького ринку та ін. Принцип вивчення й експонування в музеї, коли передані до нього колекції зберігаються як неподільне ціле, дозволяє простежити своєрідність розвитку приватного колекціонерства в радянський період і з'ясувати, якою була роль колекціонерів у справі збереження культурної спадщини.

Створення Музею приватних колекцій, а також співпраця сучасних колекціонерів із художніми музеями та мистецькими галереями свідчать про перспективи розвитку колекціонування в краї. У цих процесах важливими є спільні виставкові проекти, започатковані ще за радянських часів, видання каталогів, атрибуції творів мистецтва, дарування робіт музеям. Цінними є надходження до музейних фондів творчої спадщини і колекцій художників української діаспори, як, наприклад, В. Дражевської, Міртали, Лео Мола та ін., а також співробітництво з інституціями, що працюють у сфері благодійництва та меценатства.

ВИСНОВКИ

мистецький колекція музейний приватний

Здійснене дослідження дозволило дійти таких висновків:

1. Доведено, що приватні мистецькі колекції в складі музейних зібрань Слобожанщини, особливості їх розвитку, культурно-історична та художня цінність понині не були предметом спеціального вивчення і комплексно не досліджувалися. Проведений у роботі аналіз теоретичного матеріалу, архівних та інших рідкісних джерел, уцілілого корпусу пам'яток, систематизація відомих розрізнених фактів та введення до наукового обігу нових даних надали можливість розширити, а в окремих випадках вибудувати заново фактологічну базу дисертації, створивши належне підґрунтя для дослідження заявленої теми.

2. Виявлено, що процеси колекціонування на Слобожанщині були пов'язані із загальними культурними перетвореннями і відбувалися у взаємозв'язку з розвитком музейної справи, мистецтвознавства, освіти, благодійництва і меценатства тощо. З початку ХІХ ст. дедалі більше усвідомлювалася суспільна значущість мистецьких колекцій як цінностей, що відіграють важливу роль у просвітництві й вихованні. Перші значимі зібрання Слобожанщини являють собою певну цілісність, зумовлену не тільки єдиним часом створення, але й спільною метою. На відміну від колекцій ХVІІІ ст., які створювалися здебільшого як данина моді на основі яскравих вражень від іноземних чи імператорських зібрань, в ХІХ ст. колекції все частіше формуються для слави вітчизни. Зібрання І. Бецького, А. Алфьорова, А. Матушинського, передані в дар Харківському університету, підтверджують нові просвітницькі завдання колекціонерства XIX ст. Вони разом із високоякісною графічною колекцією Ф. Аделунга, придбаною В. Каразіним для заснованого ним університету, стали важливою складовою художнього життя, основою для вивчення історії мистецтв, виховання мистецьких смаків, створення першого музею в краї Ї Музею красних мистецтв і старожитностей.

3. З'ясовано, що з останньої чверті ХІХ ст., окрім дворянства (Капністи, Б. Філонов, В. Анненкова), до колекціонерства на Слобожанщині долучаються представники торговельно-промислового капіталу (П. Харитоненко), інтелігенція, зокрема художники (О. Красовський, С. Васильківський, П. Мартинович, Є. Агафонов, Ю. Бразоль-Леонтьєва). У цей час до кола захоплень колекціонерів потрапляє вітчизняне мистецтво, що було пов'язано з процесами національно-культурного відродження в Україні. Наприкінці ХІХ ст. у зв'язку з формуванням місцевих художніх шкіл, пожвавленням виставкової діяльності, створенням навчальних художніх закладів в Україні до приватних колекцій потрапляють численні твори місцевих митців.

4. Констатовано, що у зв'язку з різними історичними обставинами, передусім націоналізацією приватних зібрань на межі 1920-х рр., нині в музейних фондах Слобожанщини зберігаються колекції з інших регіонів Ї Л. Жемчужникова, О.-Г. Гансена, А.-М. Собанського, В. і Б. Ханенків. Виявлення таких зібрань, їх частин чи навіть окремих творів є важливим чинником для загальної реконструкції.

5. Наголошено на змінах у характері колекціонування творів мистецтва після 1917 р., зумовлених зрушеннями в суспільному житті. За радянських часів, коли практично були втрачені широкі можливості створення колекцій, знавці й любителі мистецтва на Слобожанщині П. Гурвиць, Г. Крігер, М. Фрадкін, О. Підкопай, К. Шпектор, С. Давидов, І. Лучковський та інші забезпечили безперервність процесів колекціонування творів мистецтва в регіоні.

Мистецтвознавчий аналіз якісного складу колекцій довів, що на увагу заслуговують не лише масштабні зібрання, Ї навіть небагаті на шедеври колекції позначені своєрідністю мистецьких об'єктів. Роботи з таких колекцій доповнюють і часом навіть змінюють усталені погляди на творчість окремих художників, репрезентують забуті або маловідомі з тих чи інших причин імена, що доводить неабияку роль колекціонерської діяльності в збереженні культурної спадщини.

6. Визначено, що кожна з розглянутих колекцій є водночас пам'яткою художньої культури і виявленням особистих уподобань колекціонера, зумовленими не тільки матеріальними можливостями, а й багатьма складовими: духовними цінностями, соціальним станом, освітою, вихованням, віком, професією, модою тощо. На формування зібрання впливав і життєвий устрій, і родинні традиції, навіть спосіб господарювання, якщо це була садибна колекція. Колекція у свою чергу являла собою знак, що характеризував становище збирача в суспільстві, його причетність до конкретної соціальної групи і ставлення до культурних цінностей.

7. Охарактеризовано надруковані каталоги мистецьких колекцій Харківського університету ХІХ Ї початку ХХ ст. і показано, як відбувалося їх удосконалення: від суто описових до таких, що вже мали певний науковий рівень. Особливість покажчиків: вони зберегли належність творів до певних зібрань І. Бецького, Ф. Аделунга, А. Алфьорова, А. Матушинського. Це робить їх одним із найцінніших джерел у вивченні колекціонування творів мистецтва на Слобожанщині, аналізуванні сучасного стану та реконструкції приватних колекцій. Спільно з іншими ознаками створення каталогів свідчило про становлення музеєзнавства в краї і Харківської університетської школи мистецтвознавства, представленої іменами Є. Рєдіна, Ф. Шміта, С. Таранушенка, Д. Гордєєва, О. Нікольської та ін.

8. Науково обґрунтовано, що в комплектуванні музейних фондів на Слобожанщині та в збагаченні їх пам'ятками культури важливу роль відіграли приватні колекції. Виокремлено періоди й особливості їх надходжень до музейних зібрань краю. Перший період розпочався в ХІХ ст. і тривав до 1917 р., характеризувався добровільною передачею цінностей, накопичених здебільшого не одним поколінням збирачів. У цей період мали місце як поодинокі пожертвування, так і надходження значних колекцій, що сприяло створенню мистецьких музеїв у Харкові.

Другий період розпочався на межі 20-х рр. ХХ ст. і тривав до 1941 р. Надходження приватних колекцій до музеїв у цей час були майже всі примусовими, що зумовлено реквізицією й націоналізацією творів мистецтва. Націоналізовані мистецькі колекції відіграли важливу роль у розбудові музейної мережі України. Сприяли цьому процесові на Слобожанщині музеєзнавці Б. Руднєв, Н. Онацький, С. Таранушенко, М. Черногубов та ін. У 1930-ті рр. внаслідок інтенсивних музейних обмінів відбувалися перерозподіли окремих частин приватних колекцій між музеями Слобожанщини, а також іншими музеями Радянського Союзу. Цей період характеризується численними неточностями й неповними даними в музейних документах, намаганням знеособити більшість надходжень, значними втратами творів мистецтва, що пов'язані з визвольними змаганнями в Україні в 1917-1920 рр., музейними реорганізаціями 1920-х рр., вилученням творів із музейних колекцій на продаж за кордон у 1920-1930-ті рр., а також Другою світовою війною. Нині на Слобожанщині немає жодної колекції, створеної в ХІХ Ї першій половині ХХ ст., що збереглася б у своєму повному складі. За недостатністю джерел та документів можлива лише наближена реконструкція приватних зібрань.

Третій етап надходжень приватних колекцій до музейних фондів настав після 1945 р., коли музеям повертали евакуйовані колекції, визначалися втрати, вкотре проводилися музейні перерозподіли. Цей період характеризується різними шляхами надходження колекцій, зокрема прижиттєві дарунки колекціонерами як повноцінних приватних колекцій, так і окремих творів мистецтва, заповіти, цілеспрямовані державні закупівлі, передання з магазинів антикваріату тощо.

9. Сформульовано висновок про перспективи розвитку колекціонування в краї, поповнення музейних колекцій творами з приватних зібрань, що пов'язані із заснуванням і діяльністю Музею приватних колекцій у Харкові, надходженнями із-за кордону творчих доробків українських митців ХХ ст., Програмою повернення в Україну національно-культурних пам'яток, співпрацею сучасних колекціонерів, благодійницьких фондів, інших приватних установ з художніми музеями та галереями.

Проведене дослідження приватних мистецьких колекцій, що перебувають у складі музейних фондів Слобожанщини, має важливе пам'яткоохоронне значення і переконує в необхідності продовження подальших наукових розробок з метою створення єдиної концепції та загальної програми збереження й популяризації культурної спадщини України.

СПИСОК ОпублікОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мельничук Л. Мистецькі колекції Харківського університету: історія формування та сучасний стан / Л. Мельничук // Українська академія мистецтва : дослідницькі та наук.-метод. пр. -- К. : НАОМА, 2008. -- Вип. 15. -- С. 356-366.

2. Мельничук Л. Традиції мистецького збиральництва на Слобожанщині. Колекція Капністів / Л. Мельничук // Традиції та новації у вищій архітект.-худож. освіті : зб. наук. пр. -- Х. : ХДАДМ, 2009. -- № 5. -- С. 33-38.

3. Мельничук Л. Друковані каталоги ХІХ Ї початку ХХ ст. як джерело дослідження мистецьких колекцій Харківського університету / Л. Мельничук // Художня культура. Актуальні проблеми: наук. вісник / Ін-т проблем сучасн. мист-ва АМ України. -- К. : ХІМДЖЕСТ, 2009. -- Вип. 6. -- С. 605-615.

4. Мельничук Л. Колекції і колекціонери: роль особистості у творенні мистецького зібрання / Л. Мельничук // Традиції та новації у вищій архітект.-худож. освіті : зб. наук. пр. -- Х. : ХДАДМ, 2009. -- № 6. -- С. 40-44.

5. Мельничук Л. Мистецькі зібрання польських колекціонерів на Слобожанщині / Л. Мельничук // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв : зб. наук. пр. -- Х. : ХДАДМ, 2010. -- № 1. -- С. 138-141.

6. Мельничук Л. Графічні твори Альбрехта Дюрера в мистецьких колекціях Слобожанщини / Л. Мельничук // Мистецтвознавчий автограф : зб. наук. пр. -- Львів : ЛНАМ ліга-прес, 2010. -- № 4-5. -- С. 182-190.

7. Мельничук Л. Націоналізовані приватні мистецькі колекції: завдання та проблеми дослідників / Л. Мельничук // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини : зб. наук. пр. з мистецтвознав., архітектурознав. і культурології / Ін-т проблем сучасн. мист-ва АМ України. -- К. : Фенікс, 2008. -- Вип. 5. -- С. 123-132.

8. Мельничук Л. Західноєвропейська мініатюра у збірці ХХМ / Л. Мельничук // Музейний альманах : наук. матер., статті, виступи, спогади, есе. -- Х. : Курсор, 2005. -- С. 77-84.

9. Мельничук Л. К вопросу атрибуции портретной миниатюры (из коллекции Харьковского художественного музея) / Л. Мельничук // Художній музей : зб. ст. і матер. -- Суми : Університет. книга, 2005. -- С. 100-105.

10. Мельничук Л. Коллекция Собанских в Харьковском художественном музее / Л. Мельничук // Формування історичної пам'яті: Польща і Україна : матер. міжнар. наук.-практ. конф. -- Х. : Майдан, 2008. -- С. 173-181.

11. Мельничук Л. Іван Бецький Ї колекціонер, видавець, меценат / Л. Мельничук // Н. Рерих и его современники. Коллекции и коллекционеры : матер. науч.-практ. конф. 2007-2008 гг. -- Одесса : Астропринт, 2009. -- С. 320-328.

12. Мельничук Л. Націоналізація приватних колекцій на межі 20-х років ХХ ст.: Руйнування чи збереження їх? / Л. Мельничук // Художник у провінції : матер. міжнар. наук. конф. -- Суми : Університет. книга, 2009. -- С. 36-41.

13. Мельничук Л. Єгор Кузьмич Рєдін як дослідник колекції та історії створення Музею красних мистецтв і старожитностей Харківського університету / Л. Мельничук // Культурна спадщина Слобожанщини : зб. ст. -- Х. : Курсор, 2010. -- Вип. 23. -- С. 11-16.

14. Мельничук Л. До питання атрибуції західноєвропейської портретної мініатюри / Л. Мельничук // Восьмі Сумцовські читання : матер. наук. конф. -- Х. : ХІМ, 2003. -- С. 97-99.

15. Мельничук Л. Виховані на ідеалах епохи Просвітництва / Л. Мельничук // Дизайн-освіта 2008: Умови адаптації до європейського освітнього простору : матер. Всеукр. наук.-методич. конф. -- Х. : ХДАДМ, 2008. -- С. 99-102.

16. Melnichuk L. Radierungen Johann Adam Klein aus der Sammlung von A. Alfjorov / L. Melnichuk // Наук. конф. проф.-виклад. складу ХДАДМ в рамках «Фестивалю науки 2009» : зб. матер. -- Х. : ХДАДМ, 2009. -- С. 55-58.

17. Мельничук Л. Дослідження художніх колекцій Слобожанщини / Л. Мельничук // Социально-полит. и культур. проблемы современности : матер. ІІІ Междун. науч.-теор. конф. -- Симферополь : ДИАЙПИ, 2010. -- С. 493-496.

18. Харківський художній музей. 200 років колекції : альбом / авт.-упоряд. : В. Мизгіна, Т. Прокатова, Л. Мельничук та ін. -- Х. : Фоліо, 2005. -- 167 с.

19. Музейні скарби Харкова: образотв. вид. у 3 кн. -- Х. : Колорит, 2009. -- Кн. 1. Мистецтво Західної Європи та Сходу XV-XX ст. Із зібрання Харківського художнього музею / В. Мизгіна, Т. Прокатова, Т. Литовко, Л. Мельничук. -- 2009. -- 188 с. : іл.

20. Deutsche Kunst des 15.-19. Jahrhunderts aus der Sammlung des Charkiwer Kunstmuseums / Autorenteam T. Prokatova, T. Litovkо, L. Melnichuk, V. Andel. -- Charkiw : Kunstmuseum Charkiw, Nьrnberger Haus, 2006. -- 32 s.

АНОТАЦІЇ

Мельничук Л. Ю. Приватні мистецькі колекції ХІХ-ХХ ст. у складі музейних зібрань Слобожанщини (особливості розвитку, культурно-історична і художня цінність, перспективи). -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.05 Ї Музеєзнавство. Пам'яткознавство. Ї Харківська державна академія культури. Ї Харків, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей розвитку колекціонування творів мистецтва на Слобожанщині у ХІХ-ХХ ст., історії формування й побутування приватних мистецьких колекцій, які нині зберігаються в музейних зібраннях регіону. Показано логіку та характер змін якісного складу приватних колекцій, їх культурно-історичну й художню цінність. Досліджено сучасний стан приватних мистецьких зібрань, причини втрат творів мистецтва у ХХ ст., місцезнаходження окремих частин колекцій. Процеси колекціонування висвітлено в нерозривному зв'язку зі створенням музейної мережі в краї. Розкрито особливості і шляхи надходження збірок до музеїв Слобожанщини, їх місце в сучасних музейних фондах. Визначено можливі перспективи колекціонування творів мистецтва в регіоні.

Ключові слова: художнє життя, художня культура, збереження культурної спадщини, мистецька колекція, колекціонування, художні музеї Слобожанщини.

Мельничук Л. Ю. Частные художественные коллекции ХІХ - ХХ вв. в составе музейных собраний Слобожанщины (особенности развития, культурно-историческая и художественная ценность, перспективы). Ї Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 26.00.05 Ї Музееведение. Памятниковедение. Ї Харьковская государственная академия культуры. Ї Харьков, 2011.

Диссертация посвящена исследованию особенностей коллекционирования произведений искусства на Слобожанщине в ХІХ-ХХ вв., истории формирования и бытования, культурно-исторической и художественной ценности частных художественных коллекций, находящихся ныне в музейных собраниях региона. Показано логику и характер изменений в создании частных коллекций на протяжении ХІХ-ХХ вв., их органическую связь с личностью коллекционера, эстетическими и ценностными идеалами соответствующей эпохи. Исследованы причины, цели, время, место создания, особенности собраний. Проанализированы качественный и количественный состав коллекций, их жанровая, стилистическая структура. Особое внимание уделено собраниям, созданным в других регионах и оказавшимся в силу разнообразных причин на территории Слобожанщины.

Процессы коллекционирования рассматриваются в неразрывной связи с созданием художественных музеев в крае. Выделены периоды и особенности поступлений частных коллекций в музеи. В первый период Ї с начала ХІХ в. до 1917 г. Ї имели место значительные пожертвования, что способствовало созданию художественных музеев в Харькове. Второй период, начавшийся на рубеже 1920-х гг., охватывает время национализации и музейных перераспределений произведений искусства 1930-х гг. Изъятые государством художественные ценности послужили основой для пополнения уже существующих и создания новых музеев. Для третьего периода поступлений Ї вторая половина ХХ в. Ї характерны дарения коллекций, созданных в советское время.

Рассмотрены последствия национализации, музейных реорганизаций 1920-х гг., так называемых «паритетных» музейных обменов 1930-х гг. для частных коллекций. Установлено современное местонахождение разрозненных частей художественных собраний, предпринята попытка их реконструкции. Показана роль музееведов, историков, деятелей культуры в сохранении художественных ценностей.

Введены в научный оборот новые факты из истории коллекционирования, сведения о жизненном пути и коллекционерской деятельности малоизвестных собирателей. Обозначены перспективы коллекционирования произведений искусства, связанные с изменением общественного строя и созданием в социуме положительного отношения к собирательству произведений искусства.

Ключевые слова: художественная жизнь, художественная культура, сохранение культурного наследия, художественная коллекция, коллекционирование, художественные музеи Слобожанщины.