Первісний синкретизм в ґенезі стародавніх культур Північного Причорномор’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК 008: 141.338: 39 (=1.3): (477.7)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата культурології

ПЕРВІСНИЙ СИНКРЕТИЗМ В ҐЕНЕЗІ СТАРОДАВНІХ КУЛЬТУР ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я

спеціальність 26.00.01 - теорія та історія культури

БОЙЧУК ВЯЧЕСЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ

Сімферополь - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрi культурної антропології Кримського університету культури, мистецтв і туризму, Мiнiстерства культури і туризму України

Науковий керівник - доктор філософських наук Панченко Валентина Іванівна, професор, завідувач кафедри етики, естетики та культурології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, МОНМС України

Офiцiйнi опоненти:

доктор філософських наук Шоркін Олексій Давидович, професор кафедри філософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, МОНМС України;

кандидат культурології Пуларія Тетяна Вікторівна, старший викладач кафедри гуманітарної підготовки та ідентифікації культурних цінностей Академії митної служби України, Державної митної служби України, м. Дніпропетровськ

Захист вiдбудеться « 27 » жовтня 2011 року о 10-00 годинi на засiданнi cпецiалiзованої вченої ради К 52.051.09 Таврiйського нацiонального унiверситету iменi В.I. Вернадського (95007, м. Сiмферополь, вул. Ялтинська, 20, зал засiдань, 3-й поверх)

З дисертацiєю можна ознайомитись у науковiй бiблiотецi Таврiйського нацiонального унiверситету iмeнi В.I. Вернадського за адресою: 95007, м. Сiмферополь, проспект Академіка Вернадського, 4.

Вчений секретар спецiалiзованої вченої ради I.О. Кур'янова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження української культури як структурної складової європейських культурних феноменів вимагає формування культурологічних концептів в їх взаємообумовленості та взаємопов'язаності. Витоки вітчизняних культурних феноменів визначаються на матеріалах дослідження культур, що не досягли рівня цивілізацій. Проте ця ускладненість має також і суттєві переваги, адже історія ґенези близькосхідних цивілізацій не має джерел, які б на достатньому рівні освітлювали динаміку переходу від вищого рівня структурованості етнокультур на рівень цивілізації. Стародавні ж культури Північного Причорномор'я мають належну базу джерел, що надають можливість пояснити не тільки процеси європейського культуротворення, але й загальну динаміку передцивілізаційної культуроґенези.

Комплексний аналіз скіфської культури як найбільш виразної зі стародавніх культур Північного Причорномор'я, за результатами праць М.І. Артамонова, С.С. Бессонової, В.А. Ільїнської, Д.С. Раєвського, Ж. Дюмезіля, А.М. Хазанова ввів ці наукові напрацювання в межі культурологічних досліджень. Розуміння археологічних культур Північного Причорномор'я епох ранніх металів як відображення процесів культуроґенези, що мали значимий рівень тяглості діахронних основ («культурних областей», «культурних спільнот», «культурних кіл») відобразилось в напрацюваннях В.В. Отрощенка, Р.О. Литвиненка, В.С. Бочкарьова, а також в намаганнях Л.Л. Залізняка визначити основні ознаки історико-культурної динаміки від доби каменю до Київської Русі. В цих пошуках дослідники опираються на комплекс джерел, що складений з творів образотворчого мистецтва та набутків ґенези міфів. Саме ці культуротворчі концентри скіфської культури є об'єктом порівняльного аналізу скіфської культури та культур епохи бронзи в працях М.П. Абрамової, С.С. Березанської, Ю.В. Болтрика, С.Н. Братченка, Н.Д. Довженка, В.Ю. Мурзіна, В.Н. Фоменка, О.Г.Шапошнікової; скіфської культури та культур післяскіфських епох (праці А.К. Амброза, В.І. Мордвинцевої, К.Ф. Смірнова), а також індоіранських культур інших регіонів (праці А.К. Акішева, В.Г. Ардзимби, М.П. Грязнова, В.В. Іванова, Б.А. Литвинського, Б.Н. Погребової, І.Т. Чернякова).

Основний комплекс дослідження основ культуроґенези скіфської епохи має виразні ознаки синкретичної комплексності, що проявляється в естетизації та сакралізації воєнізованої влади «царських скіфів», їх побуту та звичаїв, релігійних культів, соціальної структурованості. Синкретична поєднаність факторів естетизації та сакралізації постає чинником культуроґенези всієї складної структури скіфського суспільства. Увагу дослідників генетичних витоків естетико-сакралізованої образності скіфського культуротворення в сфері культуроґенези спільнот Північного Причорномор'я епох енеоліту та бронзи також привертають комплекси синкретично поєднаних естетико-сакральних образів. Така культуротворча сталість надає можливість висловити гіпотезу, що синкретична поєднаність естетизованої та сакралізованої образності культуроґенези спільнот Північного Причорномор'я є ознакою потужного та дієвого культуротворчого механізму.

Виразні ознаки синкретичності культур Північного Причорномор'я епох ранніх металів вимагають дослідження структурних основ первісного синкретизму, що сформувалися в культурах доби каменю. Культурологічні засади аналізу процесів ґенези європейських культур доби каменю мають комплексну базу напрацювань в таких наукових галузях як археологія (С.М. Бібіков, П.І. Борисковський, А.П. Окладніков, С.М. Замятнін, Л. Л. Залізняк), мистецтвознавство (А. Брейль, А. Леруа-Гуран, С. Рейнак, А.Д. Столяр), палеоетнокультурологія (Ф. Боас, Б. Малиновський, А.-Р. Редкліфф-Браун, Л. Леві-Брюль, М. Мосс, К. Леві-Стросс, А.Ф. Єремеєв), релігієзнавство (В. Шмідт, С.О. Токарєв, Д.М. Угринович). Своє концептуальне бачення структурного стрижня первісного синкретизму сформулювали М.В. Григор'єв, О.С. Гущин, М.С. Каган, С. Рейнак. Суто теоретичні методи визначення культуротворчого стрижня первісного синкретизму обумовили формування в цілому довільного бачення структури комплексу первісних культур.

Більш продуктивним методом дослідження структурних основ культуротворчого феномену первісного синкретизму має стати звернення до археологічних комплексів найбільш ранніх з епох європейського культуротворення - пізнього мустьє та перехідного етапу до епох верхнього палеоліту. Фундаментальні напрацювання археологів А.Д. Столяра, В.С. Бочкарьова, І.С. Каменецького є основою для визначення культуротворчої структурності первісного синкретизму. Надалі є можливість простежити динаміку структурності первісного синкретизму на основі виразного археологічного та палеоетнографічного матеріалу епох верхнього палеоліту, мезоліту та неоліту. На цьому етапі дослідження є продуктивним використовування концепцій культуроґенези М.С. Кагана, О.Ф. Лосєва, К. Леві-Стросса, М.Є. Мелетинського. Так формується основа для аналізу динаміки культуротворчих процесів спільнот регіону в умовах соціокультурного ускладнення. Є можливим завершити реконструкцію діахронно-синхронного комплексу скіфської моделі культури, визначити інваріантне ядро моделі культур Північного Причорномор'я та відстежити динаміку структуризації стародавніх суспільств Європи до рівня цивілізацій.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках досліджень Кримського університету культури, мистецтв і туризму по вивченню планової теми «Регіональна культура у світі, що глобалізується» (реєстраційний номер 0111U001741). Тему дослідження затверджено на засіданні вченої ради Кримського університету культури, мистецтв і туризму (протокол №6 від 17 березня 2011 року).

Мета дисертаційного дослідження: визначення культуротворчих характеристик первісного синкретизму в ґенезі стародавніх культур Північного Причорномор'я. Досягнення поставленої мети вимагає виконання наступних дослідницьких завдань:

- сформувати структурний комплекс археологічних культур Північного Причорномор'я епох енеоліту, бронзи та раннього заліза як об'єкт культурологічного дослідження;

- розширити об'єкт культурологічного дослідження за рахунок звернення до тих складових європейських культур доби каменю, що структурно пов'язані з культурами Північного Причорномор'я доби ранніх металів;

- визначити структурні ознаки первісного синкретизму в культуротворчих процесах епох пізнього мустьє;

- проаналізувати специфіку та значимість втілення визначених структурних ознак первісного синкретизму в ґенезі європейських культур верхнього палеоліту;

- дослідити дієвість втілення виявленого культуротворчого механізму в динаміці ґенези стародавніх культур епохи мезоліту;

- визначити динаміку трансформації виявленого культуротворчого механізму в умовах ускладнення етнокультурної консолідації стародавніх спільнот Північного Причорномор'я;

- доповнити модель скіфської культури як продукту втілення діахронно-синхронного культуротворчого комплексу;

- визначити основні риси культуротворення спільнот Північного Причорномор'я на межі формування цивілізації.

Об'єкт дослідження - ґенеза стародавніх культур Північного Причорномор'я як цілісна та динамічна система організації діахронних та синхронних факторів культуротворення.

Предмет дослідження - первісний синкретизм як динамічна структура та рушійний фактор ґенези стародавніх культур Північного Причорномор'я.

У ході дисертаційної роботи були використані методи дослідження, що відповідають культурологічному аналізу: системний метод - у сприйнятті феноменів стародавніх культур як цілісності, що має ознаки самоорганізації; структурно-генетичний - у виявленні структурних стрижнів первісного синкретизму, інваріантного ядра міфотворчості, механізмів культуротворчої синхронізації; історико-реконструктивний - у визначенні динаміки трансформації інваріантного ядра, естетико-сакрального механізму в культурах стародавніх спільнот Північного Причорномор'я; компаративістський - у пошуках типового та особливого при аналізі втілення моделі культур спільнот Північного Причорномор'я. Застосування порівняльно-історичного та структурно-типологічного методів дослідження надає можливість проаналізувати трансформацію естетико-сакрального культуротворчого механізму в динаміці його ускладнення в умовах посилення консолідації стародавніх європейських етнокультур. Визначення основ структурування функціонально-культуруючих комплексів вимагає застосування методу культурної реконструкції. Потреба подолання небезпеки суб'єктивізації вимагає чіткого слідування формально-логічним методам.

Логіка дослідження. Визначення проблем ґенези первісного синкретизму як основи формування первинного механізму культуроґенези вимагає відповідного структурування дослідження. Ми маємо намір відмовитися від попереднього смислового насичення ключових понять - «первісний синкретизм», «естетизація», «сакралізація» - на основі прийняття тих чи інших культурологічних концепцій. Сутнісне наповнення цих термінів має відбутися на основі інтерпретації археологічних артефактів епохи мустьє - часу пізнього палеоантропа, відносно буття якого застосування навіть найопрацьованіших культурологічних теорій не є доцільним. Лише очевидний комплекс культуротворчих чинників, що має постати як результат культурологічної інтерпретації артефактів епохи пізнього мустьє має стати предметом оцінки дієвості культурологічних теорій. Саме тому введення основних термінів, їх понятійне пояснення має відбуватися поступово - відповідно до появи ознак цих феноменів на етапах первісної культуроґенези.

Епохи верхнього палеоліту, мезоліту відкривають значний обсяг інформативних джерел, що характеризують такі культуротворчі феномени як міфотворчість, тотемізм, шаманізм. Взаємопов'язаність цих складових первісної культуроґенези має також визначатися за логікою ґенези і становлення цих феноменів. Основним предметом дослідження має залишатися первісний синкретизм як світоглядна основа освоєння світу та механізм культуроґенези на різних рівнях соціокультурної інтеграції стародавніх спільнот. Загалом же дослідження більш концентроване на завданнях зі сфери історії культури, а теоретичні напрацювання лише формують основу для майбутньої новаційної теорії культуроґенези стародавніх суспільств.

Наукова новизна дослідження. В дисертаційній роботі вперше:

1. структуровано ознаки естетико-сакрального структурного комплексу джерел середньостогівської, ямної, катакомбної, бабинської, зрубної, білозерської, скіфської, сарматської, гунської археологічних культур як об'єкт дослідження основи моделей культур Північного Причорномор'я епох енеоліту, бронзи та раннього заліза;

2. визначено критерій наявності ознак естетико-сакрального комплексу як методологічну основу аналізу структури культуротворчого феномену первісного синкретизму європейських культур доби каменю;

3. досліджено естетико-сакральні риси культуротворення європейських спільнот як первинний структуруючий стрижень феномену первісного синкретизму;

4. сформовано схему естетико-сакрального механізму (етапи «дообразу», «праобразу», «образу») як фактор культуротворчого втілення первісного синкретизму культур епох верхнього палеоліту;

5. проаналізовано динаміку дієвості естетико-сакрального культуротворчого механізму культуроґенези епохи мезоліту;

6. досліджено ґенезу становлення моделі культур спільнот Північного Причорномор'я епох неоліту, енеоліту, бронзи на основі трансформації «ідеальних типів» як продукту функціонування естетико-сакрального культуротворчого механізму; 7. визначено скіфську культуру як діахронно-синхронний, структурований на всіх рівнях соціокультурної інтеграції феномен спільнот Північного Причорномор'я, що постав як продукт трансформації моделей культур попередніх епох;

8. досліджено діахронно-синхронні фактори єдності моделі світосприйняття, сакралізації влади на основі єдиного «ідеального типу», гнучкої трансформації культурогонічних міфів як основні риси культуротворення на межі переходу від масштабної етноспільноти до стародавньої цивілізації.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження. Виявлення феномену естетико-сакрального стрижня первісного синкретизму в культуротворчих процесах стародавніх європейських спільнот та дослідження динаміки втілення цього механізму в формуванні моделей культур Північного Причорномор'я може стати концептуальною основою культурологічної інтерпретації палеоетнографічних комплексів Південно-Східної Азії, Африки, Океанії, Америки. Доцільно дослідити етапи трансформації естетико-сакрального механізму в культуротворчих процесах стародавніх цивілізацій. Перспективним є порівняльний аналіз моделі скіфської культури та язичницької моделі культури Київської Русі.

Практичне значення результатів дослідження. Матеріали дослідження використовуються дисертантом в теоретичній та практичній частині курсів «Етнографія», «Етнокультурологія», «Українська міфологія» в Кримському університеті культури, мистецтв і туризму. Дослідження та висновки, викладені в дисертації, можуть бути використані як матеріали лекцій з історії та теорії культури та мистецтва, культурології, культурної антропології, філософії культури; спецкурсів, присвячених розкриттю структурно-функціональних основ культуроґенези, визначення специфіки культуротворення; в культурологічних дослідженнях при створенні моделей вітчизняних культур праісторичних епох; у педагогічній роботі по вихованню духовно-ціннісних пріоритетів у дітей та молоді; у мистецько-просвітницькій роботі. Особистий внесок здобувача. Концепція, зміст, висновки та тексти опублікованих праць підготовлені та викладені автором самостійно. Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри етики, естетики і культурології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка; кафедри культурної антропології Кримського університету культури, мистецтв і туризму; кафедри культурології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані в наукових статтях та викладені у виступах на наукових конференціях: XXV, XXVII-XXXI Міжнародні наукові читання «Культура Причорномор'я з давніх часів до наших днів» (Сімферополь, 2008, 2009, 2010, 2011 рр.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Культура в системі гуманітарного знання» (Сімферополь, Кримський університет культури, мистецтв і туризму, 2010 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Духовно-моральне виховання юнацтва: актуальні питання теорії та практики» і Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання соціокультурного розвитку Криму: історія та сучасність» (Міністерство освіти та науки Автономної республіки Крим, 2011 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в 6 публікаціях, з них - 5 статей - у провідних наукових фахових виданнях України, що увійшли до переліку видань ВАК.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, з 8 підрозділами та висновками в кожному з розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (345 позицій). Загальний об'єм дисертаційної роботи складає 217 сторінок, з них основний текст дисертації - 185 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено ступінь опрацювання теми, мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, методи, наукову новизну, практичне та теоретичне значення одержаних результатів, форми апробації.

Розділ 1. «Ґенеза культур Північного Причорномор'я як об'єкт культурологічного дослідження», що складається з двох підрозділів, є втіленням культурологічного структурування археологічних комплексів та писемних джерел стародавніх європейських культур.

У підрозділі 1.1. «Ґенеза культур Північного Причорномор'я епох неоліту, енеоліту, бронзи та раннього заліза як об'єкт культурологічного дослідження» проаналізовано археологічні комплекси та писемні джерела ґенези культур спільнот Північного Причорномор'я епох неоліту та ранніх металів з метою формування структури основного об'єкту культурологічного дослідження.

Роботи Б.М. Гракова, М.І. Артамонова, М.І. Тереножкіна, А.М. Хазанова, В.Ю. Мурзіна вивели історичні та соціокультурні дослідження скіфської спільноти на рівень культурологічних досліджень, а праці С.С. Бессонової, Ж. Дюмезіля, Д.С. Раєвського їх плідно започаткували. Аналітичні звернення провідних скіфологів до культуротворчих процесів попередніх епох, а також намагання В.В. Отрощенка простежити динаміку культуротворення від епох бронзи до епохи раннього заліза сформували структурований комплекс джерел культуроґенези спільнот Північного Причорномор'я епох ранніх металів. Динаміку культуротворення спільнот Північного Причорномор'я доцільно досліджувати як інтеграційні та дезінтеграційні фази єдиного культуротворчого процесу на матеріалах середньостогівської, ямної, катакомбної, бабинської, зрубної, білозерської, скіфської, сарматської, гунської археологічних культур.

У підрозділі 1.2. «Ґенеза культур Центральної, Північної та Східної Європи епох палеоліту та мезоліту як необхідна складова об'єкту дослідження» визначено критерії розширення обсягу дослідження за рахунок звернення до тієї частини європейських культур епох палеоліту та мезоліту, які структурно пов'язані з культурами спільнот Північного Причорномор'я доби ранніх металів. Найбільш продуктивною методологічною основою дослідження структурних основ феномену первісного синкретизму культур доби каменю має стати культурологічна інтерпретація археологічних джерел епохи пізнього мустьє та перехідного етапу до епох верхнього палеоліту. Факт пов'язаності естетико-сакральних ознак образотворчої діяльності з аналогічними ознаками міфотворчості передбачає звернення до теорій витоків міфотворчості, насамперед, до праць О.Ф. Лосєва, К. Леві-Стросса, Є.М. Мелетинського. Культурологічна аналітика образотворчого та міфологічного втілення естетико-сакрального культуруючого комплексу вимагає звернення до теорій М.С. Кагана, Р. Інгардена, В.С. Бочкарьова як до таких, що є найбільш пов'язаними з конструктивним осмисленням елементів естетизації та сакралізації в процесах ґенези стародавніх культур.

Розділ 2. «Структурна первинність та культуротворча динаміка первісного синкретизму в ґенезі європейських культур епох пізнього мустьє, верхнього палеоліту та мезоліту» являє собою перехід до формування схеми механізму ґенези культур епох верхнього палеоліту та мезоліту.

У підрозділі 2.1. «Витоки культуротворчого феномену первісного синкретизму епохи пізнього мустьє та перехідного етапу до епох верхнього палеоліту» досліджені найбільш виразні та структурно значимі первинні складові первісного синкретизму.

На основі методологічних засад А.Д. Столяра, визначено археологічні матеріали «ведмежих печер» епохи пізнього мустьє та перехідного етапу до епох верхнього палеоліту як найбільш продуктивний комплекс джерел з вивчення ґенези формування структурних основ первісного синкретизму. Культурологічна інтерпретація матеріалів нижніх прошарків археологічного комплексу Регурду показує динаміку образотворчої діяльності пізньомустьєрських людей від фіксації на максимально значимому об'єкті до формування характерних ознак його праобразу. Проаналізовано звернення А.Д. Столяра та А.Ф. Єремеєва до напрацювань психофізіолога П.В. Симонова, що визначають причину формування міфологічного праобразу печерного ведмедя в небезпечній «зривній ситуації» в умовах відсутності прагматично позитивної інформації. Праобрази мустьєрського «печерного повелителя» мають ознаки естетизації як суттєвого доповнення відчуття сакральності об'єктів виключного значення. Визначено естетико-сакральний комплекс як найбільш виразний фактор та сутнісно-структурна основа культуротворчого феномену первісного синкретизму епохи мустьє.

Подальша культурологічна інтерпретація археологічного комплексу Регурду відкриває новий етап культуротворчості мустьєрської людини, а саме комплекс поховання печерного ведмедя та мисливця, як гіпотетичних «верховного покровителя» мисливців та сакралізованого «прабатька» спільноти. Ця частина культурологічної інтерпретації комплексу Регурду надає можливість дослідити динаміку розгортання «естетико-сакрального переживання» мустьєрського мисливця: етап фіксації уваги на об'єкті виключної значимості; етап естетизованого формування праобразу; етап естетико-сакралізованого формування містичного образу. Риси поховального обряду епохи пізнього мустьє мають ознаки культуротворчих зусиль по подоланню «хаосу смерті» «космосом олюдненого світу» (концепція В.С.Бочкарьова). Зафіксовано увагу на значимості естетико-сакрального комплексу в культуротворчій діяльності мустьєрців по подоланню «хаосу смерті». Динаміка культуротворчої діяльності європейських пізніх мустьєрців показує її витоки в світовідчуттєвому естетико-сакральному комплексі, котрий спонукав тогочасну людність до образотворчої діяльності по формуванню «ідеальних типів» - структуруючих чинників моделі «світоглядного космосу». Подальші етапи культуротворення (комплекси Базуа, Пеш-Мерль, Монтеспан) відкривають дані про печерні ініціації з більшою сюжетністю процесів освоєння. Первісний синкретизм епохи мустьє є за свою культуротворчою суттю естетико-сакральним комплексом світосприйняття - стрижнем, навколо якого структурувалися інші складові первісного культуротворення.

У підрозділі 2.2. «Естетико-сакральний культуротворчий механізм в ґенезі європейських культур епох верхнього палеоліту» досліджується культуротворчий механізм ґенези європейських спільнот епох верхнього палеоліту. Одним із найбільш значущих образів культуротворення перших епох верхнього палеоліту був світ тварин - об'єктів мисливської діяльності. Етап фіксації надпрофанної значимості цих об'єктів закріпився в дообразах «глиняного періоду» образотворчості. Етап оріньякського малюнка відобразив формування характерних рис естетизованих праобразів. Наступним етапом розвитку сакралізованого анімалістичного мистецтва епохи мадлен стала довершена образність. Пам'яткою верхньопалеолітичної культури Європи, що презентує комплексність трьох етапів естетико-сакрального культуротворення є печерний комплекс Ляско. Такі ж етапи пройшов і інший образ верхньопалеолітичної моделі культури - «палеолітичні венери», найвиразніше презентований рельєфом Лосселя. Звернення до динаміки образотворчого мистецтва епох верхнього палеоліту надає нам етапи розгортання естетико-сакрального культуротворчого комплексу, однотипного щодо культуротворчого феномену «ведмежих комплексів» епохи мустьє.

Культурологічна інтерпретація інформаційно насичених археологічних та палеоетнографічних джерел, що відображають процеси культуротворення епох європейського верхнього палеоліту надає можливість звернутися до культурологічних теорій загальнолюдського значення. Світоглядна модель відношення людини зі світом (за М.С. Каганом) визначає такі етапи культуроґенези: первинну узагальненість; зовнішнє відсторонення від об'єкту для формування мислено-чуттєвого діалогу з ним; формування художнього суб'єктивованого образу. Подібні етапи має і процес «естетичного переживання» (за концепцією Р. Інгардена), що розпочинається з емоційної фіксації небуденного, продовжується на етапі «захопленого подиву», коли суб'єкт визначає найбільш значимі риси об'єкту, та завершується етапом створення суб'єктивованого образу. Цим концепціям відповідають, визначені нами на матеріалах досліджень культур середнього та верхнього палеоліту Європи, етапи розгортання естетико-сакрального культуротворчого комплексу, метою якого було формування «ідеального типу», наявність якого знімала всі світоглядні протиріччя. Визначено, на основі культурологічної інтерпретації археологічних артефактів та палеоетнографічних даних, виразні дані ускладнення обрядів культуротворчого структурування верхньопалеолітичних спільнот. Загальна характеристика культуротворчих процесів епох верхнього палеоліту вказує на естетико-сакральний культуротворчий комплекс як на первинний фактор продукування культуротворчих новацій.

У підрозділі 2.3. «Північноєвропейські культури епохи мезоліту в контексті дослідження ролі естетико-сакрального культуротворчого механізму» проаналізовано трансформацію естетико-сакрального комплексу до рівня механізму первісного культуротворення.

Об'єкт дослідження сконцентровано на мезолітичних мисливських спільнотах Північної Європи. Найбільш продуктивним джерелом дослідження динаміки культуротворчих процесів в епоху мезоліту є образотворче мистецтво, яке має риси символічно-знакової традиційності. Поховальний обряд надає ознаки зменшення значимості сакралізованої сфери «печерного світу». Археологічні та палеоетнографічні джерела надають дані про посилення влади вождів, чий вплив закріплювався мистецькими засобами естетико-сакрального культуротворчого комплексу. Тотемна організація суспільства відкривала дорогу різноманітним сакральним образам, що формувалися на основі розгортання естетико-сакрального культуротворчого комплексу.

Культурологічні концепції О.Ф. Лосєва, К. Леві-Стросса, Є.М. Мелетинського визначають основні риси динаміки міфотворчості в переході від фіксації міфологеми до образно-сюжетного її втілення. Матеріали дослідження культуротворчих процесів епох мезоліту вказують на виключну значимість естетико-сакрального комплексу в формуванні «ідеального типу» як основи інваріантного ядра міфотворчості. Разом же естетико-сакральний та міфотворчий комплекси мають ознаки структурно поєднаних основ формування моделей стародавніх культур. Модель культури формує відчуття реальності «міфічного часу новацій», за межами якого культуротворення є лише варіантом відтворення незмінного інваріантного ядра, що є змістовним формулюванням «ідеального типу» як продукту дієвості естетико-сакрального комплексу.

Ускладнення соціокультурних інститутів родоплемінного устрою посилювало сакральну значимість та естетичну виразність культуротворчих образів домінуючих родів і ослаблювало сприйняття сакральності менш значимих тотемних образів. Завдання сугестивної впливовості родоплемінної інтеграції призвели до формування інституту шаманства як засобу трансформації естетико-сакрального комплексу в механізм посилення соціокультурної структуризації. Цей інститут, в комплексі з сакралізованим інститутом вождів, регламентував відносини між племенами саме в сфері сприйняття естетико-сакральних образів міфотворчості.

У розділі 3. «Естетико-сакральний культуротворчий механізм як фактор структурування спільнот Північного Причорномор'я епох неоліту, енеоліту, бронзи та раннього заліза» дослідження сконцентровано на матеріалах культур Північного Причорномор'я епох неоліту та ранніх металів. Визначення культуротворчої значимості естетико-сакрального механізму дозволило поєднати історично порізнені епохи в єдину систему формування, розгортання, трансформації моделі культур цього регіону.

У підрозділі 3.1. «Динаміка втілення естетико-сакрального культуротворчого механізму в ґенезі культур Північного Причорномор'я епох неоліту, енеоліту, бронзи» досліджено структуру втілення естетико-сакрального механізму культуроґенези спільнот Північного Причорномор'я епох неоліту та ранніх металів.

Звернення до культуротворчих процесів епох неоліту та енеоліту вимагає від нас концентрації на ґенезі культур європеоїдів Північного Причорномор'я. Суттєво доповнюють інформативність археологічних артефактів набутки методики «семіотичної археології» Д.С. Раєвського. Порівняльний аналіз основ культуротворення спільнот, підпорядкованих «таємним союзам», та матеріалів, що свідчать про соціокультурну структурованість племен Ямної культурної спільноти вказує на загальнолюдські ознаки трьохчленного соціального структурування на рівні посиленої інтеграції племен. На матеріалах архаїчних прошарків скіфських етногонічних міфів, дослідження образності розпису Таш-Аїру, та стел епох енеоліту і ранньої бронзи визначено етапність розгортання естетико-сакрального культуротворчого комплексу, що сакралізував образ «божественного войовника», упорядника «міфологічного космосу» східних індоєвропейців як «ідеальний тип» моделі культури. Звернення до ще більш архаїчної частини скіфської міфотворчості - до образу індоіранських міфів Ями-Йими вказує на первинність цього образу як «ідеального типу» в містичному формуванні міфологічного космосу моделі культури індоєвропейських спільнот епох неоліту та енеоліту.

Ознаки насиченої та напруженої міфотворчості епохи Ямної культурної спільноти вказують на виключне значення втілення естетико-сакрального культуротворчого механізму в процесі глобальної трансформації моделі культури східноіндоєвропейських етносів Північного Причорномор'я. Культуротворчі процеси Зрубної культурної спільноти (пізня бронза) мають ознаки трансформації естетико-сакрального культуротворчого комплексу, який втілився в образі «сонячного царя» Колаксая, у відновленні грандіозного та складного будівництва курганних споруд, у культі «священного меча». Приклад новаційних зрушень в епохи буття Ямної та Зрубної культурних спільнот надає виразні дані щодо первинної значимості естетико-сакрального та міфотворчого механізмів у глобальних трансформаціях моделі культур як «міфічного часу новацій».

У підрозділі 3.2. «Естетико-сакральний культуротворчий механізм як фактор інтеграції Сколотської культурної спільноти в скіфську епоху» скіфську культуру досліджено як прояв культуротворчих процесів спільноти, що стояла на межі утворення цивілізації. Інформаційно насичений комплекс археологічних та писемних джерел скіфської культури надав можливість простежити специфіку дієвості естетико-сакрального культуротворчого механізму на різних рівнях соціокультурної інтеграції Сколотської культурної спільноти. Культуротворчі процеси в цій спільноті на рівні роду мали очевидні ознаки як діахронних образів - Таргітая, Апі, триєдиного комплексу сакральних світів, тотемних витоків анімалістичних образів, так і синхронізуючого впливу образності «вселенської борні» та взаємопов'язаності всіх сакральних світів. Найбільш виразним та значимим фактором синхронізуючої інтеграції родів в племена був обряд пригощання вождями своїх воїнів та культ «священного меча». На рівні консолідації етносів в Сколотській культурній спільноті основними культуротворчими чинниками були воїнські звичаї, образність скіфського «звіриного стилю», втілення міфологеми космічної боротьби. Розгалуженість структуруючих чинників Сколотської культурної спільноти відобразилася в ускладненому втіленні синхронізуючих факторів естетико-сакрального комплексу.

Найбільшою ознакою «міфічного часу новацій» скіфської епохи постає сюжет міфу про сакральне весілля Колаксая та царственої Табіті. Образ сакрального царя Колаксая отримував такі найбільш значимі риси культуротворчої діахронності, як володіння сакральним конем, праведну смерть та космічне воскресіння у поєднанні з символом «дерева вічного життя». Унікальним комплексом синхронних та діахронних чинників в Сколотській культурній спільноті був поховальний обряд царів. Синхронізуючі культуротворчі ознаки мав сакральний «скіфський квадрат» - символ моделі Сколотської культури. Загалом же скіфська епоха відкриває ускладнений комплекс культуротворчих чинників інтеграції спільноти етносів, що є ознакою якісного наближення до рівня цивілізації.

У підрозділі 3.3. «Динаміка естетико-сакральних культуротворчих чинників в післяскіфські епохи буття спільнот Північного Причорномор'я» визначено конструктивні риси Сколотської культурної спільноти, що знайшли своє продовження в цивілізаційних процесах культур Північного Причорномор'я та виявлено деструктивні складові сколотського суспільства, що не дозволили йому досягнути рівня цивілізації. Комплекс історичних джерел надає виразні дані про те, що найбільш суттєвим фактором, що стримав формування східноіранської (Сколотської) цивілізації, була гіпертрофована мілітаризація східноіранських етносів. Цей фактор був визначальним і на етапах сарматської та гунської епох.

Знакові образи найвищого рівня синхронно-діахронних культуротворчих чинників Сколотської культурної спільноти відображені в найбільш виразних ознаках язичницької моделі культури Київської Русі. На нашу думку, пошук культуротворчого втілення чинників Сколотської культурної спільноти в формуванні цивілізації Київської Русі є перспективним напрямком культурологічних вітчизняних досліджень.

Серед основних чинників, котрі забезпечували консолідацію стародавніх цивілізацій визначено діахронно-синхронні фактори єдності моделі світосприйняття, «ідеального типу», розгалужені чинники естетико-сакрального механізму. Цей культуротворчий механізм постає засобом формування гнучкої, урізноманітненої, всеохоплюючої синхронно-діахронної моделі культури. Подальше вивчення дії факторів естетико-сакрального культуротворчого механізму є перспективним як в дослідженні ґенези праісторичних культур, так і в умовах пошуку основ стародавніх цивілізацій.

У висновках узагальнюються результати дослідження.

1. Дослідження найбільш виразних пам'яток європейського пізнього мустьє показує динаміку розгортання естетико-сакрального культуротворчого комплексу, що проходить стадії «дообразу», «праобразу» та «образу». Ця динаміка, що структурує в єдиний комплекс естетизацію та сакралізацію найбільш значимих проявів буття мустьєрських мисливців, мала природні витоки потреби подолання первісною людиною дефіциту позитивної прагматичної інформації. Естетико-сакральний стрижень первісного культуротворчого синкретизму структурує всі сторони творчості та соціокультурної інтеграції. Естетико-сакральний синкретичний культуротворчий комплекс є механізмом подолання відчуття «хаосу смерті» чинником «контрвторгнення космосу олюдненого світу».

2. Основні риси естетико-сакрального культуротворчого механізму епохи пізнього мустьє мають продовження в культороґенезі спільнот епох європейського верхнього палеоліту. Динамічна етапність розгортання естетико-сакрального культуротворчого механізму відповідає динаміці культуротворчих процесів за теоріями М.С. Кагана, Р. Інгардена. В процесах ускладнення соціокультурної організації верхньопалеолітичного суспільства естетико-сакральний синкретичний культуротворчий механізм виявляє гнучкість та універсальність стрижня формування моделей культур.

3. Ускладнення соціокультурної організації епохи європейського мезоліту відобразилося в комплексному поєднанні естетико-сакрального комплексу з міфотворчістю. Культурологічні концепції А.Ф. Лосєва, К. Леві-Стросса, Є.М. Мелетинського вказують на такі ознаки ґенези міфотворчості як перехід від смислової міфологеми до образно-сюжетного її втілення, що співпадає зі структурними ознаками естетико-сакрального культуротворчого комплексу, котрий формує «ідеальний тип» як основу інваріантного ядра міфотворення. Структурно поєднані естетико-сакральний та міфотворчий культуротворчі комплекси формували моделі первісних культур.

4. Отримано змогу проаналізувати модель культур спільнот Північного Причорномор'я епох неоліту, енеоліту та бронзи. Аналіз образотворення та набутки «семіотичної археології» дозволили прослідкувати проходження міфологічних образів Таргітая та Папая через попередні етапи «дообразу» та «праобразу». Відмічено виразні риси домінування естетико-сакрального культуротворчого механізму в трьохчленній соціокультурній структурності спільнот епохи бронзи. Прослідковано взаємозв'язок між соціальними запитами посиленого інтегрування та адекватною відповіддю на ці запити комплексу естетико-сакрального синкретизму в епохи Ямної та Зрубної культурних спільнот - «часи міфологічних новацій». 5. Формування системи моделі культур спільнот Північного Причорномор'я надало можливість розглянути структурну взаємопов'язаність всіх складових Сколотської культурної спільноти - від родів до поєднання етносів. На всіх цих рівнях найбільш значимим фактором соціокультурної інтеграції залишався естетико-сакральний культуротворчий механізм формування моделі культури. Аналіз рівня соціокультурної інтегрованості Сколотської культурної спільноти вказав на її наближення до етапу цивілізації.

6. Аналіз типу моделі Сколотської культурної спільноти дозволяє посилити позицію тих дослідників, які вважали причиною завершення скіфської епохи внутрішню трансформацію скіфського суспільства. Подальші епохи буття спільнот Північного Причорномор'я не досягли рівня інтегрованості соціокультурних складових скіфської епохи. Проте знакові образи найвищого рівня синхронно-діахронних культуротворчих чинників Сколотської культурної спільноти відображені в соціокультурній специфіці Київської Русі.

Результати дослідження структурних складових Сколотської моделі культури надають можливість стверджувати, що найбільш значимими факторами структурованості стародавніх цивілізацій були єдність моделі світосприйняття, сакралізація влади як втілення «ідеального типу», культурогонічні міфи рівня «міфічного часу новацій». Подальше вивчення дії факторів естетико-сакрального культуротворчого механізму є перспективним не лише в умовах дослідження ґенези праісторичних етнокультур, а й в умовах визначення культуротворчих основ стародавніх цивілізацій.

культура причорномор'я синкретизм неоліт

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бойчук В.В. Релігійно-естетичний синтез в формуванні основ стародавніх цивілізацій В.В. Бойчук // Науковий часопис Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: К. : Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2007. - С. 35-49.

2. Бойчук В.В. Деталізуюча структуризація комплексу об'єктивних суттєвих ознак понять «прекрасне» та «потворне» в природі / В.В. Бойчук // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. Наукових праць. - Вип. 17 (30). - К. : Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2008. - С. 249-256.

3. Бойчук В.В. Системність як рушійний критерій дослідження ґенези стародавніх етнокультур / В.В. Бойчук // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - № 189. - Симферополь : Межвузовский центр «Крым», 2010. - С. 37-39.

4. Бойчук В.В. Образ Колаксая в динаміці розгортання естетико-сакрального культуротворчого механізму структуризації скіфської спільноти / В.В. Бойчук // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - № 197. Т.2 - Симферополь : Межвузовский центр «Крым», 2011. - С. 138-140.

5. Бойчук В.В. Естетико-сакральні основи образності скіфського мистецтва та міфотворчості в культуротворчих процесах середньої, пізньої та фінальної бронзи Північного Причорномор'я / В.В. Бойчук // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - № 198 - Симферополь : Межвузовский центр «Крым», 2011. - С. 25-27.

6. Бойчук В.В. Сюжет рельефа из Лосселя как источник культурологических исследований эпохи верхнего палеолита / В.В. Бойчук // Материалы I Всеукраинской научно-практической конференции «Культура в системе гуманитарного знания». - Симферополь : 2010. - С. 187-189.

АНОТАЦІЇ

Бойчук В.В. Первісний синкретизм в ґенезі стародавніх культур Північного Причорномор'я. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.01. - теорія та історія культури. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь, 2011.

В дисертації досліджується структурна культуротворча роль феномену первісного синкретизму в ґенезі стародавніх культур Північного Причорномор'я. Звернення провідних дослідників скіфської культури до смислової насиченості образів скіфського мистецтва та міфотворчості заклало основи культурологічних досліджень скіфської моделі культур. Феномен синкретичної структурованості скіфської образності вимагає дослідження ґенези структурності та функціональності первісного синкретизму.

Потреба віднайти найбільш прості та первинні основи первісного синкретизму як фактору ґенези стародавніх культур Північного Причорномор'я визначила звернення до процесів культуротворення в епоху мустьє як найбільш раннього комплексу європейської культуроґенези. Мистецтвознавчі напрацювання А.Д. Столяра стали основою для пошуку культуротворчих основ ґенези культур європейського мустьє. Дослідження світоглядницького та культуротворчого стрижня первісного синкретизму на матеріалах мустьє дозволив виявити структурні основи естетико-сакрального механізму культуротворення як результату творчої відповіді «олюдненого космосу» на емоційне сприйняття загрози «хаосу смерті». Розгортання естетико-сакрального культуротворчого механізму - етапи «дообразу», «праобразу», «образу» - відслідковані на матеріалах динаміки мистецтва, міфотворчості, обрядності.

Подальше дослідження етапів та специфіки втілення естетико-сакрального синкретичного механізму в ґенезі культур епох європейського верхнього палеоліту та мезоліту дозволило встановити структурні зв'язки естетико-сакрального культуротворчого комплексу та первинних процесів міфотворчості. Визначені культуротворчі фактори первісного синкретизму дозволили плідно використати напрацювання М.С. Кагана, Р. Інгардена, О.Ф. Лосєва, К. Леві-Стросса для формування деталізованого комплексу чинників первісного культуротворення. Естетико-сакральний культуротворчий механізм в структурному синкретичному поєднанні з процесами міфотворчості постає як основний фактор соціокультурної інтеграції стародавніх суспільств доби каменю та формування основ моделі стародавніх європейських культур.

Культурологічний підхід до плідно опрацьованого провідними вітчизняними дослідниками археологічно-мистецького матеріалу дозволив дослідити культуротворчі процеси на теренах Північного Причорномор'я впродовж епох неоліту та ранніх металів, та виявити спільну основу моделей культур. Досліджено витоки діахронних факторів ґенези скіфської культури та динаміку трансформації моделі культур спільнот Північного Причорномор'я в умовах посилення соціокультурної інтеграції. Скіфська культура досліджена як структурний комплекс синхронно-діахронних зв'язків. Означено перспективи визначення спадщини скіфської культури в культуротворчих процесах Київської Русі та процесах переходу стародавніх культурних спільнот на рівень цивілізації.

Ключові слова: ґенеза культури, культури Північного Причорномор'я, первісний синкретизм, естетизація, сакралізація, образ, ґенеза, міф, ідеальний тип.

Бойчук В.В. Первобытный синкретизм в генезисе древних культур Северного Причерноморья. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата культурологии по специальности 26.00.01 - теория и история культуры. - Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. - Симферополь, 2011. В диссертации исследуется роль и значение комплекса первобытного синкретизма в генезисе древних культур Северного Причерноморья. Поиск основ фактора действенности первобытного синкретизма в генезисе европейских культур эпох камня позволил определить структуру механизма факторов эстетического и сакрального как результат творческого ответа «космоса» на эмоциональное восприятие угрозы «хаоса смерти». Воплощение механизма факторов эстетического и сакрального в генезисе культур проанализировано на материалах исследования динамики изобразительного искусства, мифов, обрядов. Установлены структурные связи действенности механизма факторов эстетического и сакрального в интеграции древних обществ.

Метод структурного исследования генезиса культур при анализе археологического материала позволил, исследовать генезис культур Северного Причерноморья эпох бронзы, раннего железа, и выявить основу модели культур общностей этого региона. Скифская культура исследована как структурный комплекс связей, выходящих на уровень формирования цивилизации. Определены перспективы исследования культурного наследия скифской культуры в процессах генезиса культуры Киевской Руси и процессов перехода древних культурных общностей на уровень цивилизации.

Ключевые слова: генезис культуры, культуры Северного Причерноморья, первобытный синкретизм, эстетическое, сакральное, образ, миф, идеальный тип.

Boychuk V.V. Primitive syncretism in genesis of the ancient cultures of the North Prichernomoriye. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of Candidate in Culture Study/ Speciality 26.00.01 - theory and history of culture. - V.I. Vernadsky Tavrida National University. - Simferopol, 2011.

The Thesis studies the role and importance of primitive syncretism complex in the genesis of ancient cultures of the North Prichernomoriye. Search for the for basic factor of the effectiveness of primitive syncretism in the genesis of European cultures of the Stone epoch made it possible to define the structure of the mechanism of aesthetic and holly factors as a result of the creative response of «space» to emotional perception of the «haos of death». Embodiment of the mechanism of aesthetic and holly factors in genesis of cultures has been analyzed on the basis of materials of dynamic research of the fine arts, myths and rites. Structural connections of the effectiveness of the mechanism of primitive syncretism in the genesis of mechanism of aesthetic and holly factors in the integration of ancient societies has been analyzed.

Method of cultural research of cultural genesis while analyzing archeological materials made it possible to investigate genesis of the North Prichernomoriye cultures in the epochs of bronze, early iron, and find out the model of common cultures of the region. Scythians culture has been investigated as structural complex of connections, that exceed the level of civilization formation. The author defines prospects for the research of cultural heritage of the Scythian culture in the genesis of the Kyevskaya Russ culture and transition process of ancient cultural communities on the civilization level.

Key-words: genesis of culture, of the North Prichernomoriye cultures, primitive syncretism, aesthetic, holly, image, myth, ideal type.

Размещено на Allbest.ru