Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ

ТА ЕТНОЛОГІЇ ім. М.Т. РИЛЬСЬКОГО

УДК 398.87: 801.81 (043.3)

Спеціальність 10.01.07 - фольклористика

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ІСТОРИЧНІ ПІСНІ:

ПОЕТИКА ТЕКСТУ

Снігирьова Лілія Михайлівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, завідувач відділу фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України Дмитренко Микола Костянтинович

Офіційні опоненти:

доктор філолологічних наук, професор, завідувач відділу фольклористики Інститут народознавства НАН України, м. Львів Сокіл Василь Васильович

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри фольклористики Інститут філології, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка Наумовська Олеся Владиславівна

Захист відбудеться 14.12.2010 р. о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

Автореферат розіслано 08.11. 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Микитенко

Анотації

Снігирьова Л.М. Українські народні історичні пісні: поетика тексту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10. 01. 07 - фольклористика. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. - Київ, 2010.

У дисертації комплексно досліджується поетика українських історичних пісень ХV - поч. ХVІІІ ст. Розглянуто історію дослідження української історичної пісні, висвітлено головні положення, які виступали предметом наукової уваги вчених, з'ясовано стан розробленості у фольклористиці категорії жанру історичної пісні, названо його головні ознаки. Проаналізовано за допомогою яких принципів і засобів епічного формуються сюжети пісень, будується їх композиція. З'ясовуються просторово-часові особливості історичних пісень, засоби творення героїв історичних пісень. Визначено систему символів українських історичних пісень, висвітлено текстове функціонування та семантичний розвиток домінантних символів та їх символозначень у пісенній поетиці. Значна увага звернена на систему художніх засобів вираження: епітетам, метафорам, порівнянням, через які осягається дійсність, з'ясовано їхню роль у розкритті семантики мотивів та образів пісень.

Запропоновано оригінальні схеми, які у візуально компактній формі допомагають репрезентувати виявлені напрямки поетичної реалізації досліджуваних історичних пісень, розкривають органічну будову історичної пісні. фольклористика пісня український

Ключові слова: поетика, жанр, пісня, сюжет, мотив, композиція, простір, час, герой, образ, символ, епітет, метафора, порівняння, стилістика.

Снигирёва Л.М. Украинские народные исторические песни: поэтика текста. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10. 01. 07 - фольклористика. Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М.Т. Рыльского НАН Украины. - Киев, 2010.

В диссертации комплексно исследуется поэтика украинской народной исторической песни ХV - нач. ХVІІІ ст. (турецько-татарские нападения и борьба против них, селянско-козацкие восстания и освободительная война украинского народа 1648-1654 гг.), которую раскрыто через сюжетно-мотивнюу структуру песен, пространственно-временную модель, характеристику героев, символику, художественные средства и стилистику. Рассмотрено историю исследования украинской исторической песни, освещены главные положения, которые выступали предметом научного внимания учёных, раскрывается состояние разработанности в фольклористике категории жанра исторической песни, названы его главные признаки и класификация. Проанализировано с помощью каких принципов и способов эпичного и лиричного формируются сюжеты песен, строится их композиция, определяется их общественно-историческая тематика. Исследуются пространственно-часовые особенности исторических песен, способы создания героев исторических песен. Обозначена система символов украинских исторических песен, освещено текстовое функционирование и семантическое развитие доминантных символов и их символозначений в песенной поэтике. Значительное внимание обращается на систему художественных способов выражения: эпитет, метафору, сравнение, через которые постигается действительность.

Предложены оригинальные схемы, которые в визуально компактной форме помогают репрезентировать выявленные направления поэтической реализации исследуемых исторических песен, раскрывают органическое строение исторической песни.

Ключевые слова: поэтика, жанр, песня, сюжет, мотив, композиция, пространство, время, герой, символ, образ, эпитет, метафора, сравнение, стилистика.

Snigireva L.M. Ukrainian folk song history: the poetics of the text. - Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of philological sciences, specialty 10. 01. 07 - folkloristic. Institute of art History, Folklore and Ethnology, NAS of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The dissertation examines the complex poetics of Ukrainian historical songs XV - the beginning XV ІІІ centuries. The history of research of Ukrainian historical songs, highlighted the main provisions that were the subject of scientific attention of scientists, reveals the state is elaborated in the folklore category, a genre of historical songs, named its chief characteristics. Analyzed with the help of some of the principles and methods of forming epic stories of songs, built their composition. We investigate spatio-hour features historical songs, how to create characters of historical songs. The author designates a system of symbols Ukrainian historical songs, highlighted text function and semantic development of the dominant symbols and their simvoloznacheny in a song poetics. Considerable attention is drawn to the system of artistic modes of expression: an epithet, a metaphor, simile, through which reality is perceived. With graphic charting method, which in appearance are compact shape helps reprezentirovat identified areas of poetic realization researched historical songs reveal the organic structure of historical songs.

Keywords: poetics, genre, song, theme, motif, composition, space, time, hero, symbol, epithet, metaphor, simile, style.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Український фольклор, як одна з найважливіших і значущих складових національної культури етносу, потребує поглибленого вивчення, осмислення багатьох питань і явищ його історичного розвитку в минулому та процесу функціонування на сучасному етапі. Вивчення пісенної епічної творчості є важливим завданням сучасної фольклористики. В системі пісенних жанрів особливе місце посідають історичні пісні.

Виникнення пісень відбувалося не тільки під впливом соціально-історичних обставин, подій, а й у зв'язку з особливостями оформлення ідейно-змістової константи - поетики. У першій половині ХІХ ст. починають звертати увагу на поетику фольклорного жанру, тоді ж досліджено стилістичні засоби і композиційні прийоми в зображенні внутрішнього світу людини у різних жанрах фольклору.

Завдяки копіткій праці фольклористів в Україні був зібраний значний фактичний матеріал щодо епосу та ліро-епосу і здійснено перші спроби його наукового узагальнення. М. Цертелєв, М. Максимович, М. Гоголь, І. Срезневський, П. Куліш, В. Антонович, М. Драгоманов та інші дослідники розглядали пісні переважно з історичного погляду. Започаткований М. Костомаровим і продовжений І. Франком, П. Житецьким, Ф. Колессою, М. Грушевським критичний підхід до традиційного аспекту вивчення дав змогу по-новому поглянути на поетичну традицію українського народу, цінність якої стала визначатися не лише правильністю відтворення історичних подій минулого, а й певною естетичною системою художніх засобів, прийомами художнього моделювання тексту.

В українській фольклористиці ХХ - поч. ХХІ ст. дослідженню народної пісні присвячені праці українських науковців В. Бойка, П. Будівського, О. Дея, С. Грици, Л. Копаниці, Г. Нудьги, Ф. Погребенника, О. Правдюка, Н. Шумади, А. Іваницького, російських науковців - Т. Акимової, В. Єрьоміної, І. Земцовського, Н. Колпакової, С. Лазутіна, Г. Мальцева, Б. Путілова. В основному вчені вивчали поетику билин, весільних та інших обрядових пісень, казок та родинно-побутової лірики. Розглянуто жанрову специфіку народної пісні (О. Дей, Г. Сінченко), метапонятійну модель ліричної пісні (Л. Копаниця), героїчний епос українського народу (М. Рильський, Б. Кирдан, Г. Нудьга, Н. Малинська, Н. Ярмоленко), мелос української народної епіки (С. Грица), історичну правдивість фольклору (В. Мельник, П. Будівський), композиційні принципи та засоби пісенності (О. Дей, Н. Шумада), порівняльну типологію російського й українського героїчного епосу (М. Плісецький, Б. Путілов), просторове моделювання дійсності (І. Зварич).

Спеціально вивчали поетику пісень: О. Дей ("Поетика української народної пісні"), Н. Шумада ("Сучасна пісенність слов'янських народів"), П. Будівський ("Українська народна лірика про сім'ю та побут"), І. Павленко ("Шляхи розвитку історичної пісенності Запорожжя"), Т. Колотило ("Українська народна алегорична пісня") та ін.

Разом з тим, вивченню історичної пісні як самостійного жанру фольклору - зі своїм комунікативним призначенням та особливим поетичним ладом - не було приділено достатньої уваги. Залишаються білі плями у вивченні поетики української історичної пісні.

Актуальність теми дослідження зумовлена потребою системного розгляду поетики окремо взятого жанру з метою вияву закономірностей побудови та функціонування творів як у режимі законсервованих пам'яток народної культури, так і тих, що на сучасному етапі перебувають у стадії затухання, але таких, що їх ще можна почути й записати безпосередньо в середовищі виконавства. У фольклористиці бракує наукових розвідок, узагальнюючих праць із осмисленням історичної пісні як жанру українського фольклору. Залишається актуальним поглиблення знань аксіологічних аспектів поетики історичної пісні, її змістових характеристик у контексті розвитку духовної культури, національної свідомості. Невирішені й проблеми жанрології: недостатнє теоретичне опрацювання категорії жанру історичної пісні спонукає до поглиблення пошуків сутттєвих ознак, необхідності корегування існуючих дефініцій, що сприятиме осмисленню історичної пісні в контексті нових підходів науки про усну народнопоетичну творчість.

Хронологічні межі дослідження. У нашій роботі охарактеризовано пісні, пов'язані з історичними подіями й історичними особами ХV - поч. ХVІІІ ст. Вибір саме цього періоду розвитку духовно-пісенної творчості зумовлений чинниками і соціально-історичного, і науково-теоретичного, і духовно-творчого характеру. На цей історичний проміжок часу припадає момент розвитку народної пісенної творчості, яка в свою чергу, сигналізувала про особливу героїко-романтичну епоху пробудження і становлення української народності, нації, з усіма атрибутами цього важливого процесу. Водночас ХV - поч. ХVІІІ ст. - період початку розвитку науково-теоретичної творчості, пробудження науки на теренах України, увагу якої не випадково в першу чергу привертали галузі словесної, літературної творчості, логіки, риторики та поетики.

Саме у цей період формуються і розвиваються українські історичні пісні як жанр. Але створювалися вони на основі традиції героїчного епосу, творчо перероблюючи його. У цей час починає превалювати установка на зображення дійсних фактів, а попередні образи - міфічні герої, билинні богатирі - змінюються історичними персонажами. Відтак, вивчення закономірностей будови та функціонування історичних пісень набуває важливої наукової потреби і актуальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Основні положення дисертації та результати дослідження обговорено на засіданнях відділу фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. Праця узгоджена з темами відділу "Актуальні проблеми фольклористики: історія науки, теорія фольклору, видання класичної спадщини" (2003-2007); "Український фольклор і фольклористика в контексті національної культури і науки" (2008); "Український фольклор: від архаїки до модерну" (2009-2010) (науковий керівник тем - доктор філологічних наук, завідувач відділу фольклористики М.К. Дмитренко), відповідає науковим засадам теорії і практики вивчення фольклорних жанрів, зокрема народної ліро-епіки.

Об'єкт дослідження - тексти українських історичних пісень ХV - поч. ХVІІІ ст. Їх почерпнуто з різних джерел: видання і записи ХІХ-ХХ ст. (М. Максимовича, В. Антоновича, М. Драгоманова, Ф. Євецького, Я. Новицького, Д. Яворницького, І. Франка, Д. Ревуцького, збірки народних пісень у записах З. Доленги-Ходаковського, М. Гоголя, О. і Ф. Бодянських, С. Руданського, І. Манжури, М. Павлика; архівні дані (рукописні фонди ІМФЕ, ф. 11-4 - П. Мартиновича), академічні видання (збірки "Українські народні думи та історичні пісні" (1955 р.); "Історичні пісні" (1961 р.).

Предметом дослідження є поетика української народної історичної пісні ХV - поч. ХVІІІ ст., яку розкрито через сюжетно-мотивну структуру творів, просторово-часову модель, характеристику героїв, символіку, художні засоби та стилістику.

Мета дослідження. З'ясувати виникнення, становлення, своєрідність жанру історичної пісні, основні структурні елементи сюжетики, особливості моделювання тексту, розкрити поетичні засоби вираження дійсності.

Відповідно до мети дослідження ставимо такі завдання: окреслити процес фіксації та видання творів цього жанру, висвітлити основні положення, що входили до наукового зацікавлення дослідників українських історичних пісень; з'ясувати ознаки жанру історичної пісні; виявити характер суспільно-історичної тематики, сюжетотворчі мотиви історичних пісень; проаналізувати досягнення в галузі систематики типових характеристик історичної пісні; простежити ґенезу творення образу ліро-епічного героя; проаналізувати особливості та характер часопростору історичних пісень; дослідити художньо-виражальні засоби історичної пісні; розкрити важливі аспекти поетико-стилістичних засобів художнього відображення дійсності в українських народних історичних піснях.

Методи дослідження. Специфіка предмета та об'єкта дослідження спонукала послуговуватися різними науковими методами. Історичний метод допоміг з'ясувати тенденції розвитку української пісенної творчості у контексті загальнокультурних та суспільних умов зазначеної доби. Необхідність зіставлень досліджуваного матеріалу із епікою інших жанрів зумовив звернутися до порівняльного методу. Важливе місце зайняли структурно-семантичний, семантико-стилістичний методи, адже історичні пісні простежуються за домінуючими мотивами. За кожними з цих мотивів "закріплена" певна семантика, яка "розшифровується" в конкретному випадку. Графічне зображення даних уможливлює відтворення результатів дослідження у вигляді схем чи таблиць.

Теоретико-методологічним підґрунтям дисертації послужили концепції багатьох українських та зарубіжних учених. Особливо плідним було звернення до праць М. Максимовича, М. Костомарова, В. Антоновича, М. Драгоманова, О. Потебні, О.Веселовського, В. Проппа, Ф. Колесси, І. Франка, І. Березовського, О. Дея, С. Грици, Н. Шумади, А. Іваницького, Л. Копаниці, Б. Путілова, В. Соколової, Р. Кирчіва, С. Мишанича, Ф. Кейди, В. Сокола, М. Дмитренка та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в застосуванні комплексного підходу до вивчення українських історичних пісень як фольклорного жанру; проаналізовано значний за обсягом матеріал, який нагромаджувався впродовж століть; з'ясовано елементи створення народної сюжетики історичних пісень; проаналізовано специфіку часової і просторової структури історичних пісень. Вперше в українській фольклористиці побудовано теоретичні схеми-моделі сюжету, композиції, часової і просторової структури історичних пісень ХV - поч. ХVІІІ ст.; розглянуто основні типологічні риси, притаманні образові козака; досліджено поетико-стильові особливості української історичної пісні.

Наукове значення роботи. Проаналізований матеріал, отримані результати та висновки дослідження відкривають нові можливості та напрямки у вивченні духовної культури українського народу, теорії жанрів українського фольклору, зокрема народної ліро-епіки.

Матеріали і висновки роботи спрямовані на розробку цілісної концепції функціонування жанрів, з'ясуванню об'єктивних критеріїв їх диференціації та динаміки побутування. Поетику історичної пісні розглянуто із урахуванням історичних реалій, світогляду народу, особливостей еволюції жанру та виконавства.

Практичне значення отриманих результатів. Положення та висновки дисертації можуть бути використані у дослідженні історії та теорії фольклорних жанрів, для написання підручників, посібників з фольклору; викладанні спецкурсів з фольклористики у вищих та середніх навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача полягає у висвітленні історіографії досліджуваної проблематики, системного осмислення поетики українських історичних пісень. До наукового обігу залучено невідомі архівні матеріали.

Апробація результатів дисертації. Положення розділів дисертації апробовано на: Науково-методичному семінарі (Хмельницький, 12 березня 2008 р.). Доповідь на тему: "Українські історичні пісні (Питання вивчення та публікації у ХХ ст.)"; Міжнародній науковій конференції "Українське народознавство на початку ХХІ ст.: теорія, методи та тенденції розвитку" (Київ, 17 грудня 2008 р.). Доповідь на тему: "Конструкція жанрово-стильових ознак історичних пісень"; ХХVІІІ міжнародних наукових читаннях "Культура народів Причорномор'я з давнього часу до наших днів" (Сімферополь, 25 листопада 2009 р.). Доповідь на тему: "Просторово-часові характеристики українських історичних пісень".

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списка використаної літератури та джерел. Загальний обсяг роботи - 227 сторінки, з них 206 сторінок основного тексту. Список використаної літератури та джерел має 245 позицій.

Основний зміст роботи

У ВСТУПІ визначено актуальність обраної теми дослідження відповідно до розвитку фольклористики в контексті вивчення пісенної епіки. Проаналізовано ступінь вивчення теми, обґрунтовано мету і завдання, визначено об'єкт, структуру роботи, висвітлена наукова новизна, теоретичне і практичне значення, вказано на апробацію теми дослідження.

У розділі 1. ІСТОРИЧНА ПІСНЯ В СИСТЕМІ НАРОДНОЇ ЕПІКИ міститься історіографічний аналіз літератури з обраної проблеми, проаналізовано специфіку жанру та принципи класифікації історичних пісень.

У підрозділі 1.1. Історична пісня як об'єкт дослідження з'ясовуються питання фіксації народних пісень з найдавніших часів до сучасності. Перші записи історичних пісень належать ХІІ - ХІV ст., бо вже тодішні літописці використовували усну народну творчість як історичне джерело. Билини Київської Русі мають прямі паралелі з думами та історичними піснями, структура і техніка яких була вироблена у той період. Найкращими зразками є "Слово о полку Ігоревім", "Галицько-Волинський літопис", Літопис Самовидця, "Історія Русів". Проте усвідомлення необхідності системного збору усної словесності з'явилося на початку ХІХ ст. Серед перших, хто закликав збирати та досліджувати народну творчість, були М. Цертелєв, М. Максимович, М. Гоголь, І. Срезнєвський, М. Костомаров та ін.

Перші окремі публікації української народної поезії з'явилися на початку ХІХ ст.: "Опыт собрания старинних малороссийских песней" (1819) М. Цертелєва, "Малороссийские песни" (1827), "Украинские народные песни. - Ч. І" (1834) М. Максимовича.

Серед фольклористів не було єдності у визначенні меж жанру історичної пісні, чіткого уявлення про ті критерії, що ними слід керуватися при виділенні історичної пісні з-поміж ряду споріднених пісенних творів. Термін "історична пісня" увійшов до вжитку в 30-х роках ХІХ ст. У статті "Про малоросійські пісні" М. Гоголь уперше порушив проблему історизму української народної пісні, підкреслюючи реалізм народнопоетичної творчості, але надав терміну "історична пісня" надто широкого розуміння. Пізніше М. Гоголь уточнив суть терміну, об'єднавши ним лише групу пісень про історичні події й особи.

Внеском у фольклористику був альманах І. Срезневського "Запорожская старина", де надрукована чимала кількість історичних пісень і дум. Фактично після першої збірки М. Максимовича, І. Срезневський своєю працею утвердив історико-джерелознавчий напрям дослідження дум та історичних пісень.

Науковий підхід до збирання, систематизації та публікацій пісень пов'язується з діяльністю П. Лукашевича, М. Костомарова, А. Метлинського, П. Куліша.

Новаторською працею щодо дум та історичних пісень можна вважати "Исторические песни малоруського народа" (1874-1875) В. Антоновича і М. Драгоманова, які подали визначення суті історизму народної пісні, поняття "історична пісня", запропонували оригінальні методологічні підходи у дослідженні пісенної епіки.

У другій половині ХІХ ст. порівняно небагато праць про історичні пісні ("Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край" (1872-1878) П.Чубинського, "Чумацкие народные песни" (1874) І. Рудченка; "Этнографические материалы (собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях)" (1899) Б. Грінченка). Неабияку роль для збирацько-дослідницької роботи відіграли періодичні видання: "Киевская старина", "Этнографическое обозрение", "Сборник Харьковского историко-филологического общества", "Живая старина" та ін.

Помітними публікаціями початку ХХ ст. стали: "Малороссийские народные песни, собранные проф. Д.И. Эварницким в 1878 - 1905 гг." (1906), "Студії над українськими народними піснями" (1907-1913) І.Франка, "Українські богатирі козацької доби" (1913) І. Каманіна, "Слобідсько-українські історичні пісні" (1918) М. Сумцова, "Історія України в народних думах та піснях" (1918; 1919) Н. Григоріїва (Григор'єв-Наш), "Українські думи та пісні історичні" (1919) Д. Ревуцького. Важливу роль у історії вивчення жанру історичної пісні відіграли джерелознавчі та методологічні комісії ВУАН, а згодом наукові установи. Проблеми теорії народної творчості розробляли Ф. Колесса, М. Возняк, М. Плісецький та ін.

Збирацька і видавнича діяльність радянського періоду гальмувалася заполітизованими класовими партійними догмами. Дослідження цього періоду ідеологічно зашорені, проте й тоді завдяки зусиллям фольклористів було підготовлено великі збірки: "Українські народні думи та історичні пісні" (1955), упорядники П. Павлій, М. Родіна, М. Стельмах та "Історичні пісні" (1961), упорядники І. Березовський, М. Родіна, В. Хоменко. Ці збірки мають високу наукову вартість, хоча потребують перевидання з новими коментарями та повнішою кількістю варіантів, враховуючи архівні дані. Проблемам пісенного епосу присвячено праці М. Рильського, С. Грици, О. Дея, Б. Кирдана, В. Мельника, С. Мишанича та ін.

Завдяки демократичним перетворенням наприкінці ХХ - поч. ХХІ ст. з'являються публікації, в яких заявлені нові підходи до вивчення українського пісенного фольклору (С. Грица, Н. Малинська, А. Іваницький, Л. Копаниця, Н. Супрун-Яременко, І. Руснак, Ю. Ткаченко, Н. Ярмоленко, О. Кузьменко та ін.).

Таким чином, історична пісня у наукових колах ще не знайшла завершеної концепції дослідження, оскільки розроблялись хіба що окремі теми, герої, сюжети. Тому ідея дисертації полягала в цілісному осмисленні жанру як формо-змістової єдності.

У підрозділі 1.2. Жанрова специфіка історичних пісень з'ясовується загальнотеоретична проблема категорії жанру, фольклорного зокрема. Міститься аналіз праць, присвячених жанру історичної пісні, його формування і класифікація.

Проблему жанрового визначення української пісенності розробляли М. Драгоманов, В. Антонович, М. Костомаров, Я. Головацький, О. Потебня, П. Житецький, Ф. Колесса, В. Гнатюк, І. Франко, М. Рильський, О. Дей, Б. Путілов, В. Соколова, С. Грица, О. Правдюк, Н. Шумада, Л. Копаниця, А. Іваницький та ін.

Історичні пісні при всій їх залежності від давнього епосу не можуть бути об'єднані у спільній рубриці "епічні пісні", оскільки в багатьох з них відчутний ліричний струмінь. Ділити ж той самий жанр на два різних роди - епічний і ліричний - значить штучно розривати жанрову єдність, в якій знаходять вияв єдине походження, спільні герої, однакові ідейні спрямування.

Термін "історична пісня" вперше застосував І. Срезневський 1833 р. у альманасі "Запорожская старина", в якій виділив "пісні і думи власне історичні" в окремі групи. М.Гоголь подав свою характеристику історичних пісень. В. Антонович і М.Драгоманов виокремили історичні пісні від дум, надали їм пояснення, поділивши за хронологічним принципом. В українській фольклористиці термін "історична пісня" приживався повільно. Їх називали: "пісні чоловічі" (В. Залеський), "думами козацькими билинними" (М. Максимович), "думами" (П. Лукашевич), "воєнними" (М. Костомаров, М. Закревський), "билинними" (А. Метлинський), "політичними" (М. Драгоманов).

За радянських часів у фольклористиці жанр "історична пісня" активно досліджували Ф. Колесса, М. Рильський, П. Павлій, М. Родіна, І. Березовський, В. Хоменко, С. Грица, Б. Путілов, В. Соколова, М. Кравцов, В. Пропп, Л. Ємельянов, С. Азбелєв та ін. Нові визначення і класифікації історичних пісень запропонували А. Іваницький, М. Лановик, З. Лановик, І. Павленко та ін.

Історичні пісні у своєму розвитку зверталися до різних поетичних традицій, співвідносячись із іншими жанрами: билинами, думами, баладами, піснями-хроніками.

Залучення до розділу "історичних пісень" тільки творів ХVІ - ХVІІІ ст. або ХVІ - ХІХ ст. не зовсім коректне, бо вони виникають кожні на своїй основі й відрізняються іншими жанровими ознаками, стилістично не однорідні. Тому використовуємо термін "історичні пісні" з уточненням: традиційні історичні пісні або пісні певних століть чи циклів і т.п.

У розділі 2. ТЕКСТ ІСТОРИЧНИХ ПІСЕНЬ: СПЕЦИФІКА МОДЕЛЮВАННЯ акцентується увага на побудові сюжету і композиції пісень, їх просторово-часових вимірах, на засобах творення образів героїв історичних пісень.

Підрозділ 2.1. Принципи та засоби епічного сюжету та композиції зосереджений на розгляді сюжетів пісень ХV - поч. ХVІІІ ст. Сюжети пісень ХV ст. - поч. ХVІІІ ст. становлять собою актуалізовані пісні про татаро-монгольську навалу і боротьбу з ляхами. В свою чергу, кожна група має свої сюжетні лінії: татаро-монгольська експансія (страждання полонених, купівля-продаж полонених, смерть пораненого козака у степу, похід на бусурмана, пошук дороги козаком, реальні (документальні) історичні події й герої, попередження козака дівчиною (степова сторожа); визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. (конкретні історичні події, історичні події загального плану, подвиги історичних осіб).

Переважна частина пісень, складених до ХVІІІ ст. не пов'язані з конкретними фактами, зображують різні події та осіб через композиційні особливості тексту. В основному цим творам властива узагальнена форма відтворення дійсності. Вони практично не піддаються більш-менш достовірному історичному датуванню, оскільки відсутні конкретно-історичні реалії, відтворені події типові протягом сторіч. Сюжети пісень поділяються на дві або три частини. За формою вони близькі до побутових ліричних пісень.

З середини ХVІІ ст. з'являються сюжети, що виникли на основі дійсних фактів і героїчних осіб ("Пісня про Байду", "Ой що то за крячок (пісня про взяття Азова)", "Ой Богдане, Богдане, запорізький гетьмане" та ін.). Поширені сюжети про смерть козака в степу ("Ой умирав козак та козаченько" та ін.). Загальний характер мають сюжети пісень, де протиставляються герой і ворог, розв'язка зазвичай трагічна ("Туман поле покриває" та ін.). Поширені сюжети про охорону південних кордонів від турків і татарів ("Гонять, мамко, на сторожу"). Характерний сюжет про дівчину, яка будить козака ("Гей, мій милий в тузі", "Їхав козак полем" та ін.).

Однією із особливостей пісень цього періоду є помітна трансформація: втрачаючи індивідуальні риси, пісні про конкретні події та осіб поступово перетворюються на пісні з узагальнюючим змістом. Основні мотиви таких пісень - вибір шляху, прощання з родиною, одинока смерть. Ці мотиви успадкувала й пізніша фольклорна традиція, оскільки вони відповідали естетичним запитам суспільства.

Починаючи з ХVІІ ст. утворюються типові сюжетні схеми, які потім розробляються до різних подій. Сюжети про визвольну війну українського народу 1648-1654 рр. зберегли зв'язок з попередньою традицією, домінантним мотивом стає патріотизм ("Розлилися круті бережечки", "Чи не той то хміль (Пісня про Богдана Хмельницького)" та ін. Інколи біографічні факти стають основою сюжету. З цього періоду з'являються масові сцени, колективні образи ("Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче", "Та ой як крикнув же та козак Сірко" та ін.).

Сюжети пісень переважно прості, хоча у деяких піснях кінця ХVІІ - поч. ХVІІІ ст. більш складний сюжет з розгорнутою фабулою.

Композиція історичних пісень проста. За структурою композиція історичних пісень має початок, розповідну частину, кульмінацію, закінчення, або кульмінація і закінчення збігаються. Композиційно сюжети можуть будуватися як монологи, або як поєднання діалогу і монологу. Кінцівку пісні, як і початок, безпосередньо поєднано зі змістом. Кінцівка найчастіше розкриває ідею пісні. Характерні такі закінчення історичних пісень: закінченя-кульмінація; формула неможливого; відкрита незавершена структура, невизначеність; трагічне закінчення (смерть героя); короткі кінцівки.

Розглянуті сюжет і композиція історичних пісень свідчать про надзвичайну живучість поетичної традиції без виходу за її рамки.

Підрозділ 2.2. Просторово-часова модель історичних пісень - досліджено концепти часу і простору.

Епічні твори у фольклорі специфічні в зображенні часу й простору. Художній час історичних пісень є складним, багатоплановим: співвідноситься з реально-історичним часом, з часом виконавця, і це співвідношення зумовлюється певними тенденціями. Час у піснях історичний, минулий, але про це ми дізнаємося з певних подій, імен. Простежується час узагальнений, поетично сконструйований, що тягнеться з давньої епічної епохи. Епічний час пісень конкретно-історичний, у тій чи іншій мірі відображує національно-героїчне минуле українців. На відміну від билин, дії історичних пісень відбуваються у різний час серед реально існуючих міст, сіл, топографічних локусів. Епічний сюжет передбачає розгортання подій у часі. Відтак час у піснях - складова сюжетики. Різноманітність складу поля "час" дозволяє виділити у ньому ряд тематичних груп (мікрополів): "дні тижня", "пори року", "доба", "вік людей", "години", "роки". У структурі поля є всі типи семантичних відношень лексичних одиниць. Це різного роду парадигматичні відношення, серед яких: гіпонімічні (доба - ніч, ранок, день, полудень, вечір; пори року - зима, весна, літо, осінь); градуальні (хвилина, година, часочок, рік,); синонімічні (часок - година); антонімічні (день - ніч, вранці - ізвечора). Об'єктами зображення є певні проміжки часу: рік, літо, ніч, осінь. Поетиці історичних пісень властиві різні види часу, але найбільше: біографічний (дитинство, молодість, старість); календарний (у неділю, у суботу); добовий (полудень, вранці, ввечері, пополуночі). Вікові характеристики героїв, пір року, часів доби зафіксовані у великій кількості словесних формул.

Ключовою тенденцією простору в українських історичних піснях є "історизація" і конкретизація епічного простору. Світ історичних пісень має горизонтально-плоский характер, без розвитку міфологічної опозиції верх-низ, але відгомони давніх систем світосприйняття, у тому числі міфологічних просторово-часових уявлень, є. В історичних піснях декілька рівнів географічних назв за їх роллю у змісті й місці у композиції: 1.Основне місце епічної події. 2. Водні шляхи - ріки і моря. 3. Шляхи на суші. 4. Топоніми: а) конкретні, пов'язані з історичною подією; б) місця перебування героя; в) кінцеві пункти руху.

Просторову структуру світу пісні можна уявити собі у вигляді системи концентрованих кіл: у центрі - світ героя, далі йде проміжна сфера (море, ріка, гори, темний ліс, поле, степ), а назовні, на периферії - "чуже". З'єднує центр та периферію (стягує пісенний простір) шлях козака - спосіб подолання простору в часі. Отже, міфологічна символіка кола повторюється у пісенній традиції у трансформованому вигляді: коло - це весь світ; "своє", "чуже", шлях (подорож) героя. Місце міфічного центру всесвіту - початку й кінця всього сущого, концентрація сакральної енергії - в українських історичних піснях заступає абстрактне "своє" (свій дім, батьківська оселя). Під час подорожі ідея центру як "свого" концентрується в понятті "центр - Я", герой ідентифікує себе з центром. Тривалість подорожі у пісні найчастіше описується в термінах невизначеного, абстрактного часу. Для героя пісні мета подорожі - орієнтир не в часі, а в просторі. У межах даного поля можна виділити ряд тематичних груп: "сторони світу", "стихії", "територіальні одиниці", "міста", країни", "місцезнаходження", "способи пересування" та ін.

У історичних піснях час і простір взаємодіють, вся поетична система пронизана просторово-часовими образами. Художній простір розширюється з рухом героїв, а час не існує поза людиною. Рух же у часі і рух у просторі в основному збігаються.

Підрозділ 2.3. Засоби творення образів героїв у історичних піснях - знайомить із народними героями. Найважливіша особливість історичних пісень XV - початок XVIIІ ст. полягає в тому, що центральним героєм їх може бути не тільки окрема особа, але і певний колектив. В історичних піснях діють як звичайні люди (селяни, козаки, дівчина, хлопець, мати та ін.), так і окремі особи: збірні герої або герої - державні діячі, народні ватажки, які відіграли помітну історичну роль (Супрун, Сірко, Морозенко, Хмельницький та ін).

Герої українських історичних пісень - майже завжди козаки, здебільшого - козацькі ватажки з "типізованими" іменами, або ж напівлегендарні історичні козацькі лідери з реальними (часто дещо зміненими) іменами, але сильно міфологізованими образами. Герой-козак - це напівлицар, безстрашний захисник народу, істинної православної віри від ворогів.

Кінь постає незмінним супутником героя, відданим товаришем у битвах, військових походах, допомагаючи долати ворога й здобувати славу. Наступна складова героя-козака - це його зброя. Психологічний стан героя інколи показується засобами опису його зовнішності і костюму. Герой розкривається через ставлення до матері, батька, дружини, сестри, брата. Засоби творення героїв допомагають характеризувати їх, але основним критерієм для оцінки героя служить дія. Поведінка, характер, загальний параметральний набір фольклорного концепту і визначає ставлення до них народу.

За народними уявленнями герой повинен мати такі ознаки: силу духовну і фізичну; хоробрість; благородство; кмітливість; хитрість; мужність; безстрашність; мудрість; відважність; волелюбність; відповідальність перед народом за прийняті рішення; відданість народові; зробити внесок у процес становлення української державності; національно свідомим; самовіддано служити Батьківщині; здатним вести за собою; ненавидіти ворогів; здатним на жертовність; любити родину.

Сюжети історичних пісень групуються, як правило, навколо стрижневих образів: герой - ворог, герой - рідня, герой - помічник, що мають основне ідейно-тематичне навантаження, окреслюють конфлікт і є сюжето- та жанроутворюючими. В основу конфлікту покладено типову колізію - боротьба з ворогом.

Героям історичних пісень ХV - поч. ХVІІІ ст. властиве: усвідомлення себе в етнічному соціумі; усвідомлення зв'язку етносу з певною територією; активна участь у війнах, бойових діях, сутичках; дипломатія; наявність лідера. Враховуючи зв'язок героїв з конкретними подіями та іменами історичних пісень ХV - поч. ХVІІІ ст., можна виділити: героя-страждальця; невідомого героя; видатну постать; героя державного діяча; спільноту козаків.

У розділі 3. ЗАСОБИ ЗОБРАЖЕННЯ ЕПІЧНОЇ ДІЙСНОСТІ присвячений тим зображальним засобам, які визначаються жанровою специфікою. Фольклорне мислення увиразнюється за допомогою символів, художньо-виражальних засобів, стилістики.

Підрозділ 3.1. Народнопоетична символіка історичних пісень фіксує найхарактерніші символи, які зустрічаються в історичних піснях ХV - початку ХVІІІ ст.

У дисертаційному дослідженні визначені символи: зооморфні (кінь), орнітоморфні (сокіл, орел, зозуля, голубка), ботанічні (дуб, явір, калина, берізка), образи першоелементів світотворення (вода, вогонь, вітер, земля), просторові (дорога, степ, поле), предметні (коса, хата, одяг), числові (три, чотири, сорок тисяч) та ін. Ці слова, пройшовши етапи міфопоетичного осмислення, обожнення явищ природи, не тільки універсалізувались до рівня символів, але й закріпились як домінантні у свідомості людей.

Символи допомагають розкрити риси української ментальності, особливості етнопсихології, поглиблюють змалювання психічного стану людини, душі українського народу.

Підрозділ 3.2. Художньо-виражальні засоби поетики історичних пісень. Історичні пісні мають свої специфічні риси, те, чим вони відрізняються, що робить їх самостійним жанром усної поетичної творчості.

У історичних піснях періодів XV - початок XVIIІ ст. переважає простий епітет, який представлено одним означенням-прикметником (зелена дібровонька, чорна хмара). Своєрідну групу епітетів складають постійні епітети: біле (тіло), дрібні (сльози), вороний (кінь), чорний (ворон) та ін. За значенням епітети можна поділити на групи, які характеризують: позитивні або негативні якості людей (славний козаче, вражий турчин), зовнішність (чорні очі, жовта коса), одяг (червона китайка, дорогі шати), зброя (острий меч, гола шабля). У зображенні природи часто використовуються епітети, які визначають метеорологічні явища, простори землі з її горами, степами, дорогами, рівнинами, морями і ріками (бистрі води, дрібні дощі, сира земля, темна ніч). Використовуються кольористичні епітети у поетичному мовленні пісень, що є традиційною рисою фольклору: білий, чорний, червоний, сірий (сивий), синій, зелений. В українських історичних піснях головна особливість метафори - семантична двоплановість: конкретного, старого, звичного і нового. У історичних піснях метафора, підкорившись процесу лексикалізації і ставши засобом номінації, приглушила свою характеристичність: сонце сходить, чисте поле, біла рука, чорний ворон, меч острий та ін., спостерігаємо взаємопроникність тропів. Історичним пісням характерна персоніфікованість, семантичний різновид метафори. Є такі випадки зближення прямого і переносного значення: а) анімістичні, коли предмети і явища неживої природи називаються словами, які виражають живі явища; б) антропоморфні, коли жива природа наділена людськими якостями: це розмова берези з зозулею, козака з Дунаєм, лиману з Дніпром, козака з зозулею та ін. Певне місце в історичних піснях займають порівняння, які допомагають змалювати героїчні якості героїв, предметів, дій шляхом зіставлення з іншими. За формою вони здебільшого прості і творяться за допомогою сполучників (як, ніби, гей та ін.). Порівняння у історичних піснях зустрічаються значно рідше, ніж епітети та метафори. Порівняння в історичних піснях, так само як і в думах, діляться на заперечні і стверджувальні, або на негативні і позитивні: сива голубка - матір; зелений явір - козак; "Облягають воріженьки, як ті чорнії тучі". Є постійні порівняння (аналогічно до постійних епітетів), сполучникові та у формі орудного відмінка. Вони мають значну естетичну цінність, відображають національну специфіку бачення світу.

Підрозділ 3.3. Стилістика української історичної пісні - містить розгляд стилістичного розвитку історичної пісні, який оформився на загальнонародній мовній основі в ХV - початку ХVІІІ ст. Стилістика історичної пісні визначається різноманітними засобами передавання думки за допомогою специфічних засобів зображення - синонімів, антонімів, епітетів, метафор, порівнянь, до яких належить впровадження евфонічних засобів мови та її ритмомелодики, а також словесного образу, синонімічності. Українська народнопісенна творчість засвідчує стилістичне використання діалектних слів, історизмів (гетьман, жупан, кошовий), тюркських та польських запозичень (козак, гайдамак, бусурман, хан), досить розповсюджена військова термінологія (шабля, пістолі, карабіни, лук, стріли), кінська збруя (сіделечко, нагаєчка, поводи).

Історична пісня використовує і специфічні морфологічні засоби стилістики. Характерною особливістю народнопоетичної творчості є використання здрібніло-пестливих суфіксів у словах: криниченька, козаченько, зброєнька, годинонька. Найчастіше у піснях зустрічаються звертання: батеньку рідненький, серце козаченьку. Прийом звертання відіграє важливу стилістичну функцію у викликанні відповідного настрою, уяви та переживань. Художньо-зображальна функція синтаксичних конструкцій народнопісенної мови насамперед пов'язана із відтворенням колориту діалогічного мовлення. У історичних піснях вживається композиційний прийом - синтаксичний паралелізм, який підкреслює зв'язок між частинами синтаксичного цілого і полягає в однотипній синтаксичній будові цих частин без залежності однієї від іншої. Синтаксис історичної пісні - це передусім ті конструкції, які використовуються як засоби стилізації. Головним елементом звукової організації мови пісень є звуковий повтор.

У кожну історичну епоху стилістичні значення закріплені за одиницями мови як відбитка їх переважного використання у певних контекстах і ситуаціях.

У висновках викладено основні результати дисертаційної роботи. Дослідження поетичної системи українських народних історичних пісень ХV - поч. ХVІІІ ст. дало змогу окреслити широке образно-естетичне тло поетики у пісенній творчості, простежити напрямки текстової реалізації художніх засобів, осмислити жанр історичної пісні як змістовну єдність, зосередитися на особливостях функціонування ліро-епіки.

Формуючись спочатку спонтанно в лоні інших жанрів пісенної творчості, історична пісня (як і дума) досягає кульмінації у ХVІІ - ХVІІІ ст. - в епоху козаччини. Вона вирізняється хронікальністю, тяжіє до уважного стеження за історичними подіями, за долями героїв. Крім історичних пісень, що є об'єктом нашого вивчення, існують й інші жанри епосу та ліро-епосу: думи, билини, історичні перекази, пісні-хроніки, легенди, казки, балади тощо. Всі ці жанри взаємозв'язані й взаємовпливають один на одного. Серед них історичні пісні привертали особливу увагу науковців завдяки глибокому змістові, досконалості художніх форм.

Виходячи із специфіки жанру і періоду ХV - початку ХVІІІ ст., історичні пісні ми класифікуємо за таким хронологічно-тематичним принципом: 1. Пісні на основі історичних подій загального плану. 2. Пісні на основі конкретних історичних подій. 3. Пісні на основі історичних подій з історичною постаттю. 4. Пісні на основі історичних подій з невідомою постаттю.

У дисертації запропоновано таке визначення жанру: історична пісня - це особливий, специфічний, ліро-епічний жанр, який через конкретні чи типові історичні події та процеси, відомих та невідомих героїв, відображення дійсності певної історичної епохи подає народну оцінку суспільно-політичного конфлікту.

Спираючись на методологічні та методичні принципи структурного вивчення фольклору, у роботі розглянуто українські історичні пісні ХV - поч. ХVІІІ ст. за домінуючими мотивами. Поставлений в основу хронологічно-тематичний принцип дослідження матеріалу дав змогу простежити повторюваність сюжетних елементів, рельєфніше уявити героїв і зрозуміти витоки мотивів. Історичним пісням про турецько-татарське нашестя характерний нечітко окреслений зв'язок з дійсністю. Час історичних пісень відкритий, хоча події обрамлені сюжетом (поза яким події не відбиваються). Про минуле в піснях про турецько-татарські набіги розповідається, як про завершене (в сюжеті), але фактично не завершене дійсно. Пісні, що відбивають події з історії України періоду ХV - ХVІІ століть, здебільшого не пов'язуються з конкретними історичними датами, особами, подіями.

Історична пісня має неповторні сюжетно-стильові ознаки, композиційні прийоми. Загальний аналіз сюжетно-тематичного складу досліджуваного циклу пісень ХV - поч. ХVІІІ ст. про татаро-монгольську навалу, боротьбу з ляхами показує, що більшість народних творів подібні: вони містять стереотипні картини ворожих спустошень, різних форм боротьби, прощання з рідними, поранення і смерть козака, сторожа у степу. Сюжетика пісень не повторює реальних подій, а постійно й послідовно здійснює у життєвому матеріалі відбір, розв'язує конфлікт. Композиційна будова історичних пісень динамічна, проста і своєрідна: найбільш своєрідні початки і кінцівки, що їх разом із строфічною будовою суттєво відрізняє від дум. Наявність сталих уснопоетичних формул обумовлює особливості композиційної будови історичних пісень.

Аналіз пісенного матеріалу дозволяє стверджувати, що простір і час історичних пісень взаємодіють. Дія відбувається у горизонтальній площині та розгортається у часовому вимірі разом із героєм. Чим більше наближається до нас у часі історична особа, тим виразніше виявляються мотиви, які стосуються індивідуальних рис історичного простору. Простір історичних пісень має конкретні географічні ознаки, лінійний характер, він рухливий, розширюється разом з рухом героя. Просторова і часова моделі схожі, утворюючи хронотопну єдність. У історичних піснях виявляється ставлення до часу як руху з минулого в сучасне, прив'язка до конкретних подій, осіб, історизація часово-просторових меж сюжетів та мотивів.

Фольклорна біографія героя будується за законами епосу, вбираючи риси конкретної особи, історичного періоду. З кінця ХVІ - початку ХVІІ ст. героями історичних пісень стають переважно відомі історичні діячі, які віддано служили інтересам народу. Герой історичних пісень поєднує в собі індивідуальні (ім'я, особливості, особистості, вчинки) та типологічні властивості. Герої здебільшого активні, як правило, неіндивіалізовані. Образ козака "вмонтовано" в силове поле історичних пісень, тому він має низку характеристик саме як частина етнічного простору. Окрім того, образ козака як художній образ-символ, із яким пов'язані етичні й естетичні уявлення нації на часовому відрізку від найдавніших часів до завершальної фази епічного часу.

Розглянуті у дисертації пісенні тексти є найтиповішими типами фольклорної традиції, а також його складові - формули, функціональні зв'язки, мотиви, образи, символи, семантика, історична пам'ять. У поетиці історичної пісні функціонує комплекс яскравих символів, які, пройшовши етапи осмислення, не тільки універсалізувались до рівня символів, але й закріпились як домінантні. У фольклорі вони відіграють роль своєрідних семантичних матриць. Традиційні слова-символи, семантика яких формується на загальномовній основі, відбивають національні особливості в мові та жанрі.

Художнє бачення світу історичних пісень досягається через систему засобів поетичного вираження: епітети, метафори, порівняння. Через них передається образна специфіка бачення світу, а також вони сприяють глибшому зображенню героїв.

Помітна діалогізація тексту, риторичні питання. Важливу роль у історичних піснях відіграють лексико-синонімічні засоби (архаїзми, діалектизми, історизми), що відбивають дух тієї епохи.

Графічний метод, дає змогу узагальнити практичні здобутки роботи у зручних для візуального сприймання компактних схемах.

Розглянутий матеріал не вичерпує, звичайно, усього багатства поетики українських історичних пісень, але характеризує ту її важливу частину, яка являє собою систему стрижневих, постійно повторюваних і насичених особливим змістом образів. Аналіз поетики жанру історичної пісні дозволив нам зазирнути в глибини свідомих і несвідомих чинників механізму творення і функціонування народної пам'яті, менталітету, специфіки історичної і актуально існуючої масової, національної свідомості.

Дисертаційна робота сприятиме подальшому вивченню пісенного епосу, а також інших фольклорних жанрів. Крім того, дозволить повніше вивчити поетику фольклору і глибше пізнати доісторичний період творення та функціонування ліро-епосу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Українські історичні пісні - в працях науковців // Київська старовина. - 2008. - №2. - С. 98-111.

2. Символи першоелементів в українських історичних піснях // Наукові записки. Серія: Літературознавство / За ред. проф. М.Ткачук. - Тернопіль: ТНПУ, 2009. - Вип. 26. - 430 с. - С. 366-379.

3. Крим в українських історичних піснях // Культура народов Причерноморья. - 2009. - № 156. - С. 88-92.

4. Жанрова специфіка історичних пісень // Культура народов Причерноморья. - 2009. - № 160. - С. 89-95.

5. Просторово-часові характеристики українських історичних пісень ХV - поч. ХVІІІ ст. // Культура народов Причерноморья. - 2009. - № 174, Т 1. - С. 173-177.

Матеріали конференцій

1. Українські історичні пісні (Питання вивчення та публікації у ХХ ст.) // Матеріали науково-методичного семінару "Виховний потенціал українського народного мистецтва, фольклору, обрядовості та звичаїв у роботі навчально-виховних закладів". (Хмельницький, 12 березня 2008 р.). - Хмельницький: ХГПА, 2008. - 290. - С.84-87.