Виготовлення крісла-качалки (художнє плетіння лози)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Виготовлення крісла-качалки (художнє плетіння лози)

Виконав:

Мельничук Ю.В.

Тернопіль - 2014

Зміст

Вступ

1. Характеристика виробу

2. Організація робочого місця і техніка безпеки

3. Використані матеріали

4. Обладнання та інструменти

5. Технологічний процес

6. Собівартість виробу

7. Ілюстрації

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Плетіння, як припускають чимало дослідників належить до найдавніших видів народного мистецтва, і мабуть випереджує ткацтво та виготовлення керамічного посуду. Із гілок і прутиків виплітали чимало необхідних предметів і будівель, наприклад, пристосування які захищають оброблювані ділянки землі від дрібних тварин, канари (загони) для домашньої худоби, кошики для зберігання та перенесення продуктів і вантажів.

Етнографічні знахідки деяких народів Австралії, Південно - Східної Азії, Африки та Америки засвідчують наявність плетіння при відсутності ткацтва, оскільки плетіння не потребує тривалої попередньої обробки сировини й особливого устаткування.

Найдовші археологічні пам`ятки плетіння - залишки мішків, кошиків, тарілок для хліба, накривок для кошиків і глиняного посуду знайдено в Єгипті, Месопотамії, Балканах, у Великобританії, Швеції та інших, і датуються V-IV тис. до. н. е. В епоху неоліту виникли практично всі основні техніки плетіння: спіральна, полотняна (пряме христовидне плетіння), каркасна, стрічкова, тощо. Здебільшого для плетіння (спірального, полотняного) використовували м`які матеріали: солома, шувар, папірус, очерет, та інші.

У деяких країнах керамічний посуд виготовляли на плетеній основі (кошики для водонепроникнення обліплювали глиною). Під час випалу плетений каркас згорав, а черепок набував необхідної міцності.

У наступні епохи бронзи та заліза плетіння не набувало принципово нових технічних досягнень. Майже всі техніки були вже відомі, й на долю наступних поколінь залишилося тільки їх відшліфувати, дбаючи про різноманітність і досконалість конструкції виробів. В Античних країнах для плетіння частіше використовували прути дерев та кущів, їх коріння та інші матеріали. Тому тут особливо поширилася каркасна техніка плетіння а кошики різноманітного призначення і форми стали основними типологічними напрямами плетеного виробництва.

Деякі предмети з лози Античних міст Північного Причорномор`я за археологічними даними близькі формою і технікою виготовлення до виробів українського лозоплетіння ХVIII - поч. ХХ ст; що засвідчує традиційність ремесла і вікову спадкоємність культури.

Плетені вироби відносились до предметів першої необхідності і виготовляли їх спеціальні майстри кошикарі, плетільники рибальських споряджень та інші.

З вербової лози плели кошики і дитячі колиски, клітки для птахів і вулики.

Плетені вироби багатьох народів позначені національною своєрідністю, використання місцевих матеріалів, улюблених технік плетіння, виготовлення відповідних типів речей. Однак через слабку тривкість природних матеріалів плетені предмети з цих віддалених часів до нас не дійшли. Існують лише різні опосередкові свідчення їх широкого застосування.

Найдавніші пам'ятки українського плетіння походять з кінця ХVIII століття і початку ХIХ ст. і зберігаються у музеях Києва, Львова та інших міст. Важливим джерелом пізнання плетених речей початку ХIХ ст., зокрема особливостей їх функціонування на Західному Поділлі та в Карпатах є картини львівського художника Ю. Глоговського.

Малюючи людей в народному одязі та побутові сцени він водночас зображав як доповнення плетені кошики, брилі, клітки.

Розповсюдження лозоплетіння відбувалось унаслідок територіальної приналежності місцевостей прилеглих до озер і річок. У Карпатах і на Поліссі сировиною для плетіння з народних матеріалів були коріння сосни, гілки ліщини тощо.

Найбільші центри плетіння зосереджені у тодішніх Київській, Чернігівській, Полтавській, Волинській губерніях та на Галичині.

Розвитку промислу плетіння з природних матеріалів сприяли засновані у 80-х роках ХIХ ст., школи і навчальні майстерні. Одна з перших таких шкіл виникла у 1879 році у с. Нижнів (тепер село у Тлумацькому районі) у 1891 році в місті Сторожинець на Буковині, село Джурів Снятинського р-ну, місто Яворів на Львівщині та ін. Славились плетінням нинішні Київська та Чернігівська області. Плетіння художніх виробів із коріння найрозповсюдженіше на Волині. Вироби із берести у минулому столітті виготовлялися на Харківщині.

На Закарпатті, наприклад, плели так-звані кошелі висотою 4-5 м, де зберігали качани кукурудзи. На ярмарках і ринках усіх областей України дотепер можна побачити плетені вироби різних форм і призначення.

Сучасними центрами виготовлення плетених виробів є Боромлянська лозомеблева фабрика Тростянецького р-ну Сумської обл., Лохвицький промкомбінат (Полтавська обл.), Хустське виробниче об'єднання художніх виробів (Закарпатська обл.), Чернігівська експериментальна фабрика виробів із лози, Ратківський райпромкомбінат (Волинська обл.), Корсунь-Шевченківська фабрика плетених виробів (Черкаська обл.) - всього понад 25 великих підприємств.

З вищезазначеного бачимо, що масштаби виготовлення виробів з лози навіть у наші дні залишилися значними. Талановиті майстри і тепер не перестають вражати нас багатством фантазії та витонченістю своїх виробів, прикрашаючи інтер`єр сучасних квартир і громадських споруд, а також експозиції художніх музеїв.

1. Характеристика виробу

Коли мова заходить про плетені меблі у будь-якої людини виникає асоціація з плетеним крісло-гойдалкою. Крісло-качалка, будучи унікальним предметом інтер'єру, може своєю присутністю прикрасити будь-яке житло і надати йому вишуканий і неповторний вигляд. Володіючи привабливим виглядом, крісло-качалка має ще й ряд функціональних достоїнств. У ньому зручно розташуватися біля палаючого каміна або біля телевізора під час перегляду улюбленої передачі, просто сісти і відпочити, розслабитися. Медики стверджують, що дуже зручне крісло-качалка для годуючих матерів. Крім того, виготовлені з природних матеріалів, зокрема з вербової лози, пройшовши через руки вправного майстра, плетені вироби володіють особливою позитивною енергетикою.

Виготовлення плетених меблів своїми руками - це дуже захоплюючий прцесс, який має ряд конструктивних особливостей і вимагає володіння певними навичками.

Слід відзначити, що виріб з екологічно-чистої сировини. Завдяки технології плетіння, крісло залишається міцним, легким та міцним. До того ж це дуже мобільний виріб, який не потребує особливого догляду і здатен зберігатися в неопалюваних приміщеннях.

Крісло-качалка - це відмінне дизайнерське рішення для вітальні, спальні, особистого кабінету, дитячої, критої лоджії, веранди, зимового саду, заміського будинку.

Характеризуючи даний виріб особливу увагу слід звернути на технологію виготовлення такого крісла, як передбачає ряд важливих етапів:

· заготівля і сортування природної сировини;

· очищення стебел і гілок від кори;

· підготовлений матеріал піддається обробці вологою та теплом, після чого він стає більш гнучким і здатним набувати потрібну форму;

· етап створення окремих деталей;

· комплектуючі піддаються сушінню, шліфуванню, збиранню;

· заключним етапом у виготовленні декоративного виробу є процес опорядження лакофарбовими матеріалами.

2. Організація робочого місця та безпека праці

Робоче місце - це частина площі цеху, на якій розміщені верстак, різноманітні пристрої та інструменти. Раціональна організація робочого місця дає можливість підвищити продуктивність праці робітника, поліпшує якість продукції, зменшує небезпечність роботи. Залежно від характеру виконуваної операції робоче місце організовують по-різному, проте основним обладнанням є стіл для плетіння.

Загальні положення щодо організації робочого місця

1.1. До роботи допускаються особи, які пройшли вступний та первинний інструктажі.

1.2. Учні повинні знати правила безпеки праці при користуванні ручними столярними та різьбярськими інструментами та дотримуватись їх під час виконання практичних робіт.

1.3. Учні повинні знати правила безпечної експлуатації деревообробних верстатів, електрифікованого і пневматичного інструментів, приспосіблень і пристроїв та дотримуватись їх під час виконання практичних робіт.

1.4. Ручні інструменти повинні бути щільно насаджені на ручки і топорища ручки молотків, розклинені дерев'яними або металевими клинами. Колодки стругів, ручок молотків і стамесок повинні бути гладенькими. Довжина ручок стамесок і долот не повинна перевищувати 120-140 мм, діаметр верхньої частини рукояток - 25 - 40 мм. Інструмент завжди повинен бути загостреним і справним. Зберігають інструмент в спеціальних футлярах, де вони не затуплюються та є безпечними при перевезенні та перенесенні.

1.5. Адміністрація навчального закладу зобов'язана створити безпечні умови праці учнів у навчальних майстернях, обладнати їх необхідними верстаками, інвентарем та обладнанням.

Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Одягнути спецодяг.

2.2. Перевірити справність верстата, наявність необхідного інструменту.

2.3. Розкласти на верстаку інструменти індивідуального користування в певному порядку, все зайве прибрати.

Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Залишки матеріалів, вироби здайте черговому або майстрові.

4.2. Перевірте стан інструментів і покладіть їх у встановленому порядку.

4.3. Приберіть своє робоче місце, користуючись щіткою, не змітайте сміття руками.

4.4. Зніміть спецодяг, помийте руки з милом.

4.5. Виходити з майстерні тільки з дозволу майстра.

Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. При виникненні аварійної ситуації або нещасного випадку негайно обезструмити верстат шляхом вимикання на щиті відключення.

5.2. При виникненні пожежі викликати пожежну команду зателефонувавши за номером «101» та приступити до гасіння пожежі підручними засобами пожежогасіння.

5.3. Якщо є потерпілі, надати їм першу медичну допомогу, в разі потреби викликати « швидку допомогу ».

5.4. Повідомити про те, що сталося, керівника та виконувати його вказівки.

3. Використані матеріали

Для плетіння кошиків застосовують однорічні та дворічні пагони верби. Кращим часом заготовки прутів вважається рання весна (коли ріст ще не почався) і пізня осінь (коли він вже повністю припинився). Для плетіння придатні вербові прути товщиною у комля до 15 мм і вербові палиці завтовшки від 15 до 40 мм. І ті, й інші повинні бути прямими, гнучкими, із здоровою деревиною, з тонкою серцевиною, гладкою поверхнею без болючих наростів, пошкоджень і сучків, рівного забарвлення. Для плетіння можна використовувати або зелені лозини і палиці, або окорені, тобто очищені від кори. У нашій країні росте безліч видів верби, з яких можна вибрати найбільш цінний матеріал для плетіння.

Іва мигдалева або белолаз (белотал, тагальнік) -- один з кращих видів для плетіння. Росте у вигляді чагарнику, рідше -- дерев. Кора коричнева із зеленим та жовтим відтінком, лущать, лико -- оранжевого відтінку. Добре росте на вологих грунтах, навіть на торфовищах, але на торфовищах дає матеріал зниженої якості. Прути тонкі, довгі, з маленькою серцевиною, міцною і важкою деревиною, гнучкі і легко розщеплюються. Кора з прутів знімається легко. Деревина чиста, біла з атласною поверхнею. Після варіння вона отримує бронзовий відтінок.

Іва червоноколірні або червонолозу (шелюги, лознік, верба піщана) -- чагарник, рідше -- дерево. Кора блискуча, червоного кольору з коричневим відтінком. Це -- один з кращих видів для плетіння різних галантерейних виробів: кошиків, скриньок і т. п. Зростає повсюдно як на вологих, так і на сухих грунтах. Прути гнучкі, довгі й тонкі, без розгалужень, з дуже маленькою серцевиною. Для палиць не вживаються. Кора знімається легко, після заварювання деревина набуває канарково-бронзовий відтінок.

Іва конопляна -- частіше зустрічається у вигляді кущів до восьми метрів заввишки. Стебла-прути зеленого кольору з коричневим або жовтим відтінком. Зростає поблизу річок, на заливних заплавах і в інших вологих місцях. Для плетіння вживаються однорічні кийки зелено-жовтою або жовтою корою. На палиці йдуть дворічні або трирічні кийки зелено-коричневою корою.

Іва лавролістная (чернотал, рокитник, верболаз) -- кущ або дерево до 13 м заввишки. Кора на молодих пагонах лискуча, темно-зеленого кольору, на старих -- растрескавшаяся. Часто зустрічається на вологих луках і торфовищах. Молоді прути вживаються на зелені плетені вироби.

Іва (верба, козяча верба) -- великий кущ або дерево. Кора темно-зелена, гладка. Росте повсюдно, особливо на жирних вологих грунтах. Відрізняється швидким зростанням, піднімається за літо на висоту до 6 м. 2-3-річні прути дають особливо цінний матеріал для палиць. Якщо у вашій місцевості ці рослини є, то в наступному номері ми приступимо до збирання і безпосередній підготовці до плетіння.

Прути збирають у різні пори року. Так, для окоренних зазвичай заготовляють навесні -- до появи листя і -- влітку -- в кінці липня, під час сокоруху, тоді кора легко знімається. Найкращий час збору зелених прутів -- пізня осінь і початок зими, коли вони бувають уже зовсім зрілі. Їх зрізають садовим секатором або ножем. Зрізані відразу очищають від гілок і листя.

Зрізані вербові прути сортують по породам, розміру і якості. За розміром вербові прути поділяються на короткі -- довжиною до 100 см з товщиною комля 0,5 -- 0,7 см; середні -- довжиною 100 -- 150 см з товщиною комля 0,8 -- 1 см; довгі -- 150 -- 200 см і більше. За якістю до першого сорту відносять прути і кийки абсолютно прямі, рівні, без всяких пошкоджень, сучків і бородавок; до другого -- лозини і палиці з різними дрібними дефектами, але придатні для виготовлення плетених виробів. Розсортовані лозини і палиці пов'язують пучками.

Прути, зібрані в період весняного або річного сокоруху, найчастіше відразу ж і окоряются. Заготовлені восени або взимку, окорені яких вимагає проварки і проводиться поступово, у міру потреби, можуть зберігатися тривалий час необкоровані. Тільки зберігати їх потрібно в закритому приміщенні, складеними у штабелі. Щоб прути, можливо, довше зберігали гнучкість, що полегшує їх окорені, температура в приміщенні для зберігання не повинна перевищувати 0 -- 40 С. Для цієї мети можна використовувати підвал або льох, де зберігаються картопля та овочі.

Зібрані влітку і окорені прути необхідно негайно висушити на сонці, розклавши їх на настилі з дощок або жердин. Не можна складати окорені і невисушені заготовки купами, так як вони покриваються плямами і втрачають товарний вигляд. Для просушування на сонці достатньо двох днів. У дощову погоду цю процедуру проводять під навісами протягом 5 -- 6 днів. Висушені, їх зв'язують пучками і ставлять на сонце ще на два-три дні.

Прути, окорені взимку, сушать в закритих опалювальних приміщеннях, розклавши на настил. Готові прути зберігають у сухому провітрюваному приміщенні, складеними у штабелі на настилах.

Окорені прути і стрічки перед роботою відмочують в баках або коритах. Якщо прути ламаються, то їх слід знову відмочити. Висихають під час роботи прути змочують мокрою ганчіркою. Після закінчення роботи невикористані вимочені прути не пов'язують в пучки, а кладуть вільно. Перед роботою їх знову вимочують

виготовлення крісло плетіння

4. Інструменти та обладнання

На робочому місці повинен бути міцний стіл, висотою до 650 мм, довжиною 750 мм, та шириною 440 мм з дерев`яною кришкою і висувними ящиками для зберігання інструменту, цв`яхів, шурупів. Для сидіння потрібно самостійно виготовити стілець з лози із спинкою з фанери, який би відповідав атропометричним даним того, хто буде плести.

Верстати, полички та інше знаряддя повинні бути міцними, стійкими надійно прикріплені до підлоги, по висоті зручними для роботи.

Для заготівлі лози, підготовки її до плетіння і виготовлення виробів потрібно мати :

садовий ніж - для зрізання прутів, обрізання їх кінців у виробах, розколювання прутів;

прямий ніж - для зрізання прутів, різання при виготовленні вироба, розколюванні прутів, струганні пластин;

сікач - для зрізання прутів, торцювання та інших операцій поперечного різання прутів;

садова ножовка з косим зубом - для різання”на себе” ;

ножовка по дереву з рівним мілким зубом - для поперечного різання мебельних заготовок, деталей з пиломатеріалів, фанери;

серповидний ніж - для різання прутів і мебельних заготовок;

щемилка - для обкорування прутів лози. Металеву щемилку довжиною 35-40 см з круглим або овальним отвором і упором внизу виготовляють зі сталевого дроту діаметром 10-15 мм. Найпростішу дерев'яну щемилку можна вирізати з вербової палиці товщиною 2-4 см і довжиною 40 см. З одного кінця її загострюють, щоб вставити в землю, якщо ошкурювання роблять відразу ж на місці заготівлі, або, якщо працюють вдома, щемилку закріплюють в дошці, колоді. Інший кінець щемілкі розщеплюється до половини, а утворену щілину вкладають прут і простягають його -- кора знімається;

колунок - для розколювання прутів;

жамка - для гнуття і рихтування прутів;

слюсарний молоток - для забивання цвяхів;

кліщі - для витягування цвяхів;

кусачки - для перекушування дроту та цвяхів;

плоскогубці - для протягування кінців прутів та загинання цвяхів; круглогубці - для загинання цвяхів, виготовлення гачків з дроту та інше;

шила різних товщин - для розведення плетення, при обробці кінців прутів, виготовленні ручок таін;

ручна або електрична дрель з набором свердл - для свердління отворів під шурупи та інше;

ручний оббрискувач - для зволоження лози при плеттенні;

викрутка - для закручування шурупів;

ручний або електричний заточний верстат, бруски, напильники - для загострення ріжучого інструменту;

слюсарна лінійка (1=500мм) металева рулетка (1=2000мм) для контролювання розмірів;

різні струбцини - для закріплення елементів виробів при складанні;

слюсарний інструмент (тиски настільні, ножівка по металу, рашпиль та ін.)

столярний інструмент (рубанок, рашпиль по дереву, шерхебель, напівфуганок) - для виготовлення елементів з пиломатеріалу;

Ручний інструмент повинен бути високоякісним, справним, відповідати роботі, яка виконується.

Ручки виготовляють з сухої, твердої та в'язкої деревини і надійно закріплюють до інструменту.

Ножі носять в футлярах, які закривають ріжучу частину по всій довжині. Також потрібно мати клеєну фанеру, деревостружкові та деревоволокнисті листи, стрічки та трубки з полівінілхлоридного пластику, лаки та емалі нітроцелюлозні, пентафталеві (ПФ--283) та їх розчинники, замш, металевий низьковуглецевий дріт, органічні барвники, цвяхи, шурупи, клей ПВА, мебельно-декоративну бавовняну тканину, бавовняні нитки.

5. Технологічний процес

Основним матеріалом для плетіння є вербові прути. Їх існує близько 160 видів. Заготовляють прути у квітні або жовтні і листопаді. Зрізують одно або дворічні пагони.

Для того щоб можна було виплітати різні вироби, потрібно виконати ряд технологічних процесів:

а) зрізування прутів (одно або дворічні пагони, які можуть бути довжиною понад 2 м.)

б) обробка і зберігання лози, підготовка до зняття кори - проварювання, пропарювання, зняття кори, сушіння, відбілювання, фарбування, зволоження, розколювання, зберігання.

Проварювання - найбільш поширений спосіб теплової обробки лози. Технологія проварювання включає підігрівання води до кипіння в спеціальних посудинах, завантаження прутів, їх проварювання, виймання. Ціллю проварювання є забезпечення легкого відокремлення кори.

Пропарювання - процес, який значно прискорює теплову обробку лози. Виконується в автоклавах і пристроях з низьким тиском пари без повної герметизації кришки чи дверцят завантажувального люка. Розроблене обладнання для пропарювання вербових прутів.

Обкорювання. Використання обкореної лози значно розширює асортимент виготовлення виробів. Обкорюють вербові прути вручну з допомогою щелисяки і (або) механізованим способом з використанням барабанних верстатів.

Сушіння. Незалежно від заготовлення і обкорювання прути мають підвищену вологість. Тому необхідно їх просушувати в сушильних коморах чи на відкритому повітрі ( весною чи літом) Потім прути відбирають за розміром і якостями. Готові прути зв'язують у пучки і кладуть на зберігання.

Перед плетінням виробів прути лози змочують водою для покращення пластичності.

Розрізняють такі основні види плетіння:

- просте плетіння через одну стійку,

- просте плетіння через декілька стійок,

- пошарове плетіння,

- плетіння рядами,

- квадратне плетіння,

- плетіння шнурочками,

- плетіння залинки,

- плетіння косички,

- ажурне плетіння, плетіння полотна із вербових лєнт і прутів,

- ромбовидне плетіння,

- плетіння зімкнутих фігур.

Для виготовлення виробів з лози використовують різні способи зрощування прутів:

- з'єднання на косий зріз (на “вус”),

- з'єднання в притик,

- кутові з'єднання,

- з'єднання способом обхвату,

- комбіноване з'єднання.

1. Спочатку зберіть дві бічні стійки. Деталі 1 і 2 з'єднайте за допомогою клею ПВА. Цю операцію зручно проводити в лещатах. Затягніть шурупи і щільно обмотайте місце склейки гумовим джгутом, щоб добре зафіксувати склеювані частини. Через три години джгут можна зняти.

2. Проводимо збірку трьох деталей за допомогою викрутки. Це запобіжить прокручуванню шурупів, яке зазвичай відбувається при роботі з електро-шуруповертами.

3. Тепер з'єднайте дві бічні стійки.



4. Далі встановлюємо хрестовину.

5. Встановлюємо першу П-подібну деталь

6. За нею встановлюємо другу П-подібну деталь.

7. Тепер встановимо на місце плетене сидіння. Але перед цим необхідно виконати часткову оплетку каркаса. Для цього використовуємо клей ПВА, пензлик і канцелярське шило. Вербову стрічку розмочити протягом 1 хв і вона буде готова для роботи. Під час плетіння зволожіть стрічку мокрою губкою.

8. Далі встановлюєм поперекову деталь.

Наносимо клей ПВА на одну із склеюваних деталей, прикручуємо деталь шурупами і закріплюємо місце склеювання джгутом для більш щільного з'єднання деталей. Почергово склеюємо одну та іншу сторони.

9. Наступний етап - встановлення спинки. Тут всі дії аналогічні до тих що виконувались при встановленні поясничної деталі. Шурупами 1-6 прикріплюєм спинку до опорної конструкції.

Під час плетіння прути сидіння потрібно прибивати до поперечних елементів каркаса. Цвяхи потрібно забивати в ті місця, де вони будуть закриті заплетеною стрічкою. В процесі плетіння саму плетінку слід злегка ущільнювати натискаючи пальцями на край плетіння, оскільки після висихання стрічка дає усадку і стрічечки заплетені в сидінні можуть почати «ходити».



Слід прибити прути спинки до поперекової деталі і оплести це місце. Після цього слід обплести незаплетені проміжки на спинці.

Після завершення всіх операцій плетіння та скріплювання каркасу слід покрити крісло-качалку алкідним лаком чи провести опорядження іншими лакофарбовими матеріалами.

6. Собівартість виробу

Собівартість виробу -- вартість факторів виробництва, які необхідно витратити на виробництво продукції, та її збут.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки,технології та організації виробництва.

Собівартість продукції має тісний зв'язок з ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються.

Через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються первині і вторині витрати.

Амортизaція - процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою. Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва. Амортизаційні відрахування використовуються для повного відтворювання зношених основних фондів (на реновацію), а також для їх часткового відшкодування (на капітальний ремонт і модернізацію).

Склад елемента "Амортизація" визначається сумою нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів.

Елементи "Інші операційні витрати" складаються з витрат операційної діяльності, які не ввійшли до складу перерахованих вище елементів, зокрема витрати на відрядження, послуги зв'язку, витрати на виплату матеріальної допомоги, плату за розрахункове-касове обслуговування.

№п/п	Назва матеріалу	Кількість	Ціна за одиницю	Сума грн.
1.	Лак	1 л	65 грн	65 грн
2.	Шліфшкурка	2 м	15 грн	30 грн
3.	Цвяхи, саморізи	100 шт.	12 грн	12 грн
4.	Електроенергія	3.3 кВт.год	30 коп.	1 грн.
5.	Амортизація	----	----	35 грн.
Всього	143грн.

Врахувавши планову, фактичну собівартість та мінімальну заробітну плату, яка на сьогодні становить 1250 грн., мій виріб можна оцінити у суму 1350грн.

7. Ілюстрації

Висновок

Плетіння з лози - давнє і вічно молоде мистецтво, яке завжди було неодмінною рисою життя народу, проявом його духовної геніальності, що втілилося навічно у виробах народних майстрів, які володіли високою мистецькою майстерністю, витонченим естетичним і художнім смаком.

Із середини ХХ ст. активізується виробництво художніх плетених виробів. Створюються нові підприємства, артілі й дільниці на базі артілей, засновуються лозомеблеві фабрики з відповідною механізацією праці. Особливу увагу звертають на конструювання предметів, їх функціональну форму та оздоблення. Вироби експонуються на спеціалізованих виставках, стають об'єктом наукового дослідження.

Естетичні характеристики рослинних матеріалів для плетіння, передовсім ґрунтуються на показниках їхньої фактури і забарвлення. Іноді для посилення художньої виразності творів плетіння застосовують барвники, олію і лаки.

Художня виразність творів плетіння ґрунтується на усталених закономірностях: тектоніка, пропорційність, масштабність і цілісність, а також прийомів контрасту, ритмічності, динаміки і симетрії. Найважливішим засобом виразності є ажурність.

Ознайомившись з усіма тонкощами цього мистецтва стає зрозуміло, що праця клопітка, але водночас цікава та захоплива. Говорячи про плетення виробів з лози різної форми та призначення, застосовуючи різні методи та види плетення необхідно керуватися насамперед метою виконання. Так, як від цього залежить якість конструкцій виробів, міцність, надійність, довговічність.

Якщо виріб буде знаходитись в квартирі, то він повинен відповідати за своїми художніми характеристиками стильній єдності інтер'єра в цілому. Будь-яке ускладнення форми повинно бути виправданим.

Уміння плести хороші, якісні вироби притаманні тим людям в яких є певний досвід у цій сфері. І напевне, щоб стати справжнім майстром, знавцем, потрібно послідовно оволодіти окремими видами плетення , потім навчитись виготовляти окремі елементи виробу, тільки після цього можна цілком перейти до виготовлення виробів.

Попит на плетені вироби і інтерес до них постійно зростає, а саме лозоплетіння удосконалюється і стає більш якісне і красивіше. Вироби з лози користуються все більшою і більшою популярністю, оскільки їм непідвладний час і вони завжди залишаються актуальними. Вироби з лози дуже довговічні. Залишаючись у Вашій оселі протягом багатьох років вони не втратять своєї колишньої форми, кольору і унікальних властивостей ручної роботи.

Народне декоративне мистецтво плетіння - своєрідне художнє явище українського народного мистецтва. Загальною художньою основою його служить розумне співвідношення традицій і новаторства, колективності та індивідуальності в творчому процесі. В ньому все відмічено печаттю доцільності, життєвої мудрості. Народне мистецтво плетіння характеризується вивіреністю, чіткістю і бездоганною досконалістю. Це результат праці багатьох поколінь, художня традиція, що увібрала в себе досвід минулого.

Список використаних джерел

1. Б.М. Тимків, К.М. Кавас “Виготовлення художніх виробів з дарева”, 4.11, Львів 1996р.

2. А.Ф.Стеченко “Виготовлення плетених виробів”, Київ 1991 р.

3. Антонович Є. А. Декоративно-прикладне мистецтво/ Є. А. Антонович, Р. В.

4. Захарчук-Чугай, М. Є. Станкевич. - Львів : Світ, 1992. - 106 с.

5. Бескодаров А. А. Художественное плетение изивового прута А. Бескодаров. - М. : Лесная пром-сть, 1985. - 98 с.

6. Данилюк А. Г. Українська хата /А. Г. Данилюк. -- К. : Наукова думка, 1991. - 145 с.

7. Етнографія України / За ред. С А. Макарчука. -- Львів : Світ, 1994. - 247 с.

8. Козлов В. М. Плетение изивового прута / В. Козлов. - М. : Легпромбытиздат, 1994. - 145 с.

9. Кяишенко В. В. Психологические тесты таланта /В. Кяишенко.--Харьков Фолио; СПб. : Кристалл, 1996. - 143 с.

10. Лозко Г. С. Українське народознавство / Г. Лозко. -- К. : Зодіак-ЕКО, 1995. - 235 с.

11. Найден О. С. Українська народна іграшка /О. Найден. - К. : Артек, 1999. 154 с.

12. Самойлович В. П. Народное архитектурное творчество / В. Самойлович. --К. : Будівельник, 1997. - 257 с.

13. Скуратівський В. Т. Святвечір / В. Скуратівський. - К. : Перлина, 1994. - 154 с.

14. Сшеченко А. Ф. Изготовление плетених изделий /А Сшеченко. -- К. : Урожай, 1995. - 246 с.

Размещено на Allbest.ru