Пітер Брук

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Життєвий і творчий шлях Пітера Брука

Творчість видатного англійського сценариста та режисера

Джерела

Вступ

Пітер Брук (Англ Пітер Стівен Пол Брук; род 21 березня 1925, Лондон) - англійський сценарист, режисер опер, театру і кіно. Вважається одним з найзначніших режисерів сучасності. Здобув широку популярність завдяки новаторським постановкам класичних п'єс (особливо Шекспіра) і театральним експериментам.

Життєвий і творчий шлях Пітера Брука

Пітер Брук народився в Лондоні в родині емігрантів з Латвії. (Двоюрідний брат радянського і російського режисера Валентина Плучека.)

Навчався у Вестмінстерському коледжі, але з причини хвороби змушений був перервати заняття і провести два роки в Швейцарії.

Закінчив Оксфордський університет, факультет лингвистики. Під час навчання зняв малобюджетний фільм «Сентиментальна подорож» - екранізацію роману Лоренса Стерна і поставив «Доктора Фаустуса» Крістофера Марло (1942).

На курсі Пітера Брука викладав відомий релігійний письменник К.С. Льюїс. Можливо, він вплинув на захоплення Пітера Брука ідеями Г. Гурджиєва. Після закінчення університету Брук став режисером Бірмінгемського репертуарного театру.

Справжньою сенсацією в театральному світі став його спектакль "Ромео і Джульєтта" поставлений в 1947 році, де Брук вперше втілив свою ідею "порожнього простору" за півгодини до прем'єри виконав майже всі декорації зі сцени, що викликало жваві суперечки і непідробний інтерес до його персони з боку театральної критики.

Пізніше він почав працювати з різними театральними трупами: з Королівської оперою "Ковен Гарден" Королівським шекспірівським театром (Стратфорд-он-Ейвон) і комерційними театрами лондонського Уест-Енду.

В кінці сорокових років на сцені Ковен Гарден Брук ставить наступні опери: "Богема» Пуччіні, «Весілля Фігаро» Моцарта, «Борис Годунов» Мусоргського, «Саломея» Р. Штрауса (сценографія Сальвадора Далі).

Пітер Брук створив понад п'ятдесят театральних постановок і створив більше десятка фільмів.

В п'ятдесятих роках Брук працював не тільки в Англії, але і за кордоном, в Метрополітен Опера, в Бельгійському національному театрі та інших. У 1955 році він здійснив турне по різних містах і країнах, відвідавши, зокрема Москву. Символом цієї поїздки він бачив мхатівську чайку.

На творчість Брука вплинули такі відомі теоретики театру, як Гротовский, Брехт, Мейєрхольд і Антонен Арто. Свої дослідження та експерименти по втіленню в спектаклях ідей А. Арто з його "театру жорстокості» Пітер Брук почав в 1963 році. Результатами цих експериментів став відомий спектакль "Марат Сад» за п'єсою П.Вайса, який отримав американську премію "Тоні" за режисуру, і «Буря» Шекспіра. У постановці "Марат Сад» зображення світу було представлено, як у божевільні, в якому маркіз де Сад перетворював "п'єсу в п'єсі» про Французьку революцію в повстання божевільних проти Наполеона. В п'єсі «Буря» виконувалась серія вправ та етюдів, пов'язаних з темою «Бурі». Актори розмістилися на помостах і під голосний акомпанемент ударних інструментів за допомогою міміки зображували маски персонажів п'єси. Після в сцені, де сталося корабельну аварію, одні актори зображували сам корабель, інші - команду тонучого корабля. А в протилежному кінці залу в цей момент розігрували мімічний етюд на тему повалення Просперо.

Найвідомішими постановками режисера вважаються вистави "Сон в літню ніч» і «Король Лір». Під впливом польського критика Я.Котта, що зацікавився екзистенціалістським ідеями, Пітер Брук в постановці «Корлі Лір» створює картину спустошеного нелюдського Всесвіту, оформляючи спектакль панелями мідно-рожевого кольору і брудно-сірими полотнами.

«Сон в літню ніч» виявився повною протилежністю "Королю Лір". Це свято, феєрія із стрибками і кульбітами, яскраві барвисті костюми акторів, використання трапецій і сходів.

У 1968 році Пітера Брука запросив до себе в Париж найвідоміший французький режисер і актор Жан-Луї Барро. У 1970 році Пітер Брук створив в Парижі Міжнародний центр театральних досліджень. Тут він продовжує свої експерименти, шукає засоби поновлення театру і з цією метою звертається до форм народного видовища, відроджує традиції східного і європейського театру. З різних країн він набирає трупу в кількості тридцяти осіб. «Адже актори з різних країн здатні, працюючи разом, руйнувати штампи, пануючі в їх культурах, - писав Пітер Брук. - Тоді-то нам і вдасться з їх допомогою побачити справжні національні культури, поховані дотоле під купою умовностей, і кожен з них по-своєму відкриває перед нами якусь невідому перш частина людського атласу... Театр - якраз те місце, де з розрізнених частин мозаїки постає єдиний образ ».

Тут слід зазначити постановку камерної версії опери "Кармен" скороченою до вісімдесяти хвилин і позбавленою хорів, і спектакль "Вишневий сад» за Чеховим. В головних ролях: дружина Пітера Брука - Наташа Перрі (Раневська), Мішель Пікколі (Гаєв), Нільс Ареструп (Лопахін). Готуючись ставити спектакль, Пітер Брук вивчав листи і статті Мейєрхольда, присвячені "Вишневому саду". Декораціями були тільки бліді стіни. У фіналі спектаклю, коли забивають двері садиби, гасне світло, і тільки самотній промінь висвітлює крісло, до якого підходить Фірс.

У 1982 році Брук також знімає фільм «Вишневий сад».

Оскільки протягом багатьох років Пітер Брук був послідовником містичного вчення Г. Гурджиєва, це знайшло відображення в його спектаклях. Їм було поставлено 11-годинний спектакль, грандіозне мітопоетичний уявлення про долі людства "Махабхарата» на основі індійського епосу, а в 1989 році він зняв також і фільм. Ще Пітер Брук представив біографічний фільм «Зустрічі з чудовими людьми». Фільм знятий за однойменною книгою Г. Гурджиєва. У ньому розповідається про духовні пошуки відомого містика, про його містичних зустрічах з Майстрами і навчанні в таємничому монастирі Сармунг.

У 1988 році Пітер Брук знову відвідав Москву, де отримав премію за найбільш значний внесок у сучасне театральне мистецтво від Спілки театральних діячів СРСР.

У 2000 році режисер знову ставить трагедію «Гамлет» яку актори розігрують на килимі, де є всього кілька подушок. Дуже просте освітлення. Грати такий спектакль можна в будь-якому місці. Ролі Гамлета, Полонія і Клавдія виконали чорношкірі актори.

У 2003 році Пітер Брук на Бієнале мистецтв у Валенсії показав прем'єру п'єси «Моя рука в твоїй руці" написану американкою Керол Рокемори, яка переводила твори А. П. Чехова. П'єса заснована на листуванні великого російського письменника і його дружини актриси Ольги Кніппер-Чехової. В камерній виставі беруть участь всього два актори - Наташа Перрі та Мішель Пікколі.

Найвідоміші фільми Пітера Брука - "7 днів, 7 ночей» з Бельмондо, "Повелитель мух", "Трагедія про Гамлета".

Пітер Брук часто проводив експерименти, читав лекції, проводив творчі майстерні. Він постійно розмірковував про закони і природі театру, перебував у постійних пошуках "живого театру», що відбилися в його книгах: "Блукаюча точка", "Порожній простір", "Секретів немає. Думки про акторське мистецтво і театрі ". У 1998 році вийшла книга спогадів "Нитки часу".

Творчість видатного англійського сценариста та режисера

Як театральний режисер Пітер Брук зазнав впливу ідей Бертольта Брехта, Всеволода Мейєрхольда, Єжи Гротовського, а також Антонена Арто. З приводу мистецтва актора Брук писав:

«Школа Мейєрхольда робила акцент на виразності тіла. Гротовский по-своєму розвинув цей напрямок і викликав особливий інтерес до мови тіла і руху. З іншого боку, Брехт наполягав на тому, що актор повинен бути не наївним дурником, яким його вважали в дев'ятнадцятому столітті, а думати, міркувати людиною свого часу. Школа Станіславського і її послідовники приділяли величезну увагу проблемам емоційної заглибленості актора в роль. Всі три напрями необхідні.»

У театральній діяльності Брука найважливіше місце займає експеримент.

Поєднуючи в своїх спектаклях взаємовиключні принципи естетики Арто і Брехта, Брук прийшов до ідеї тотального театру як унікальної моделі людського буття. При цьому в поняття тотального театру Брука входить і принцип тотального професіоналізму, втілений в його спектаклях і протистоїть масовому руху театру 20 в. в сторону аматорства.

Брук багато ставив як класику, так і сучасну драматургію, але його улюбленим драматургом завжди залишався У. Шекспір. На його трактування шекспірівських п'єс зробила вплив книга Я. Котта «Шекспір - наш сучасник» (англ вид. 1964..), К якої він написав передмову. При цьому п'єси Шекспіра він міг ставити і в стилі "епічного театру» Брехта, як це було в його легендарному "Лірі», і в стилі "театру жорстокості». Найбільш близькими драматургами для Брука були Чехов і Шекспір, тому що вони ніколи не обговорювали вчинків своїх героїв, не ділили їх на поганих і хороших, а показували все так, як є, давши глядачам можливість самим зробити оцінку.

Пітер Брук створив понад п'ятдесят театральних постановок і зняв більше десятка фільмів. пітер брук режисер опера

Отримав так5і нагороди як :Командор Ордена Британської імперії (1965), удостоєний Ордена Кавалерів Пошани (1998). Лауреат Європейської театральної премії (1989) Премії Кіото (1991) Міжнародної премії Ібсена (2008). Почесний доктор Університету Адама Міцкевича у Варшаві (2004).

Джерела

1) http://portal-etud.ru/content/piter-bruk.

2) http://www.eleven.co.il/article/10774.

3)Д.Чайковський. «Шляхи розвитку режисури як професії». К.: ДУХ І ЛІТЕРАТУРА, 2013. 672 с.

Размещено на Allbest.ru