Інтернет-ресурси як інноваційне, альтернативне джерело комплектування бібліотечних фондів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Комплектування бібліотечних фондів

1.1 Загальна характеристика системи документопостачання

1.2 Поповнення (комплектування) бібліотечних фонів як засіб забезпечення його інформаційної якості

Розділ ІІ. Internet-ресурси як джерело комплектування бібліотечних фондів

2.1 Особливості використання Internet-ресурсів у бібліотеках

2.2 Використання можливостей Internet-ресурсів у комплектуванні фондів бібліотеки

2.3 Система електронного документопостачання бібліотечного фонду

Розділ ІІІ. Шляхи вдосконалення та подальшого розвитку використання Internet-ресурсів у комплектуванні фондів бібліотек

Висновки

Література



ВСТУП

Актуальність теми. В сучасних умовах бібліотеки мають здійснювати не лише збір та обробку друкованих видань, а й архівування інформаційних ресурсів Internet. Про актуальність цієї проблеми свідчить "Державна програма розвитку діяльності Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського на 2005-2010 рр.", у якій на вищеназвану бібліотеку покладено завдання "... створення Українського науково-інформаційного порталу з системами пошуку та архівування розміщеної в глобальних інформаційних мережах інформації про Україну, а також наукової та суспільно значущої інформації".

Частково проблему створення сховищ інформаційних ресурсів Internet вирішують пошукові системи Internet. Однак, вони зосереджуються на зборі метаданих мережевих публікацій, а завдання архівування їх повних текстів практично не вирішують.

На сьогоднішній день існує велика кількість серверів різних видавництв , передплатних агентств , он-лайнових книжкових магазинів , каталогів бібліотек , галузевих і універсальних баз даних, що містять достатній обсяг інформації про видання , необхідної бібліотекарю , який займається комплектуванням фонду бібліотеки. Водночас велика кількість різноманітних інформаційних ресурсів вимагає добре орієнтуватися в їх потоці , в іншому випадку оптимальний результат роботи досягається з великими втратами часу.

Застосування Internet в комплектуванні фонду передбачає активне використання можливостей Мережі для виявлення та замовлення видань , а також ведення книгообмінних операцій, за допомогою яких забезпечується надходження зарубіжних джерел. На сьогодні в усьому світі книжкова торгівля належить до галузей , в яких Internet - технології використовуються найбільш ефективно. Цьому , безумовно , сприяє характер самого продукту. Книги , більше ніж інші товари , здатні не тільки рекламуватися , але і продаватися саме через Мережу. Використовуючи цифрові технології , можна без зусиль виявити потрібні видання , одержати про них всю необхідну інформацію та оформити замовлення.

Сьогодні для пошуку нової літератури необхідно просто зайти на сайт книжкового інтернет-магазину або на сайт видавництва. Але для цього необхідно знати електронну адресу потрібного сайту і мати досвід роботи з таким ресурсом.

Об'єкт дослідження - процес комплектування бібліотечних фондів.

Предмет дослідження - Internet-ресурси як інноваційне, альтернативне джерело комплектування бібліотечних фондів.

Метою даної роботи є дослідження Internet-ресурсів як новітнього джерела комплектування бібліотечного фонду електронних документів.

Для досягнення мети в курсовій роботі вирішуються такі завдання:

1. Охарактеризувати загальну систему документопостачання бібліотек України та поповнення (комплектування) бібліотечних ресурсів як засобу якісного інформаційного забезпечення.

Розглянути особливості використання Internet-ресурсів при комплектуванні бібліотечних фондів.

З'ясувати та проаналізувати шляхи вдосконалення та подальшого розвитку використання Internet-ресурсів у комплектуванні фондів бібліотек

Структура курсової роботи. Робота містить вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел з 25 найменувань (на 3 стор.). Загальний обсяг роботи 34cтop. Основний зміст викладено на 31cтop.



РОЗДІЛ І. КОМПЛЕКТУВАННЯ бібліотечних фондів

1.1 Загальна характеристика системи документопостачання

Бібліотечні фонди - стратегічний ресурс розвитку суспільства, їх інформаційний потенціал є основою економічного, інтелектуального та духовного прогресу людства. Документні ресурси бібліотек - загальнодоступне та універсальне за змістом джерело інформації, об'єкт постійного суспільного попиту, невід'ємна складова культурного національного надбання. В умовах інформатизації та стрімкого розвитку новітніх технологій отримання, збереження, обробки і передачі інформації саме бібліотеки, досконало володіючи інструментарієм упорядкування інформаційного простору, стають базовими соціальними інститутами, найкваліфікованішими та найавторитетнішими комунікаційними посередниками між світовим документним ресурсом та користувачем.

Проблема своєчасного та повноцінного документопостачання бібліотечних фондів має вагоме соціально-економічне та культурологічне значення, є однією з пріоритетних у світовому бібліотекознавстві та бібліотечному фондознавстві. Кризовий стан систематичного поповнення складу фондів бібліотек України, спричинений розпадом системи державного централізованого книгорозповсюдження, постійним недофінансуванням комплектування бібліотек, відсутністю єдиної інформаційної та технологічної платформи взаємодії видавничої, книготорговельної та бібліотечної галузей, ускладнює якісне задоволення інформаційних потреб громадян, реалізацію їх конституційних прав на вільний доступ до інформації, призводить до поглиблення відставання країни в освоєнні новітніх науково-технічних і технологічних досягнень.

Запорукою виконання бібліотеками України їх суспільної місії є кумулювання найціннішого соціально значущого сегмента світового документного потоку, що можливо лише за умови використання взаємодоповнюючої сукупності джерел і способів документопостачання. Створення концептуальних засад оптимізації системи документопостачання бібліотечних фондів, адаптованої до демократичних, технологічних та ринкових перетворень, що відбуваються нині в Україні, сприятиме підвищенню соціальної ефективності та престижу бібліотечного соціального інституту, ліквідації в країні інформаційного дефіциту, який суттєво уповільнює темпи розвитку вітчизняної науки, економіки та культури.

Сукупність джерел і способів документопостачання бібліотечного фонду як система являє собою цілісну єдність генетично споріднених і закономірно взаємопов'язаних складових, інтегральним результатом функціонування яких є забезпечення процесу систематичного та першочергового поповнення документами бібліотек усіх типів та видів відповідно до їх завдань та інформаційних потреб користувачів. На функціонування системи впливають її властивості: відкритість, динамічність; нелінійність; нерівнозначність елементів; стохастичність; керованість. Важливим аспектом концептуалізації системного розвитку джерел і способів документопостачання є розроблення проблеми їх класифікації, яку в сучасних умовах необхідно доповнити такими новими класифікаційними ознаками: за формою власності (державні, недержавні джерела документопостачання); за прибутковістю (комерційні, некомерційні); за асортиментом послуг для бібліотек щодо документопостачання їх фондів (монофункціональні, поліфункціональні); за значущістю щодо повноти постачання бібліотечного фонду (базові, додаткові); за територіальним діапазоном функціонування (місцеві, міжрегіональні, загальнодержавні, зарубіжні, міждержавні); за видовим складом розповсюджуваних документів (монодокументні, полідокументні); за можливістю надання документів через електронне середовище.

Теоретичним засобом розкриття сутності та побудови концептуальних засад функціонування системи документопостачання бібліотечних фондів є категоріальний апарат. Порівняльний аналіз діючих законів, стандартів, термінологічних словників і довідників, численних фахових видань свідчить про відсутність термінологічної єдності щодо складових документопостачання бібліотечного фонду. В ситуації постійного зростання обсягу та видового різноманіття електронних носіїв інформації це значно ускладнює практику комплектування бібліотек, породжує проблеми невизначеності місця електронних документів як об'єктів документопостачання, гальмує освоєння бібліотеками технологій поповнення бібліотечного фонду в інтерактивному режимі способами електронної книжкової торгівлі, передплати, електронного документообміну. Наукова розробка термінологічного аспекту проблем документопостачання сприяє уніфікації фахової терміносистеми, дозволяє уникнути багатьох правових, організаційних і технологічних труднощів щодо якісного комплектування фондів бібліотек. Фондознавча термінологія доповнена новими базовими поняттями предметної сфери «електронне документопостачання», під яким пропонується розуміти забезпечення бібліотечного фонду мережевими документами через систему електронних способів і джерел постачання, що базуються на Internet -ресурсах і технологіях; визначено поняття «електронні джерела та способи документопостачання», «електронний обов'язковий примірник документів», «електронний документообмін»; «електронна купівля та передплата».

1.2 Поповнення (комплектування) бібліотечних фонів як засіб забезпечення його інформаційної якості

Відповідно до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», бібліотека - інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів.

Суспільне визнання та авторитет бібліотеки визначається багатством та якістю бібліотечного фонду. За Столяровим М.Ю., бібліотечний фонд - це систематизована сукупність документів, яка відповідає завданням, типу та профілю бібліотеки, а також інформаційним потребам її користувачів і призначена для використання та зберігання документів протягом певного часу, поки вони мають для користувача реальну або потенційну цінність.

Основою роботи будь-якої бібліотеки є її фонд, від складу якого залежить успіх роботи книгозбірні в цілому, виконання завдань, що стоять перед нею. Адже саме фонд визначає зміст, повноту та якість задоволення і розвитку інформаційних потреб користувачів. Чим краще підібраний фонд, тим якісніше бібліотека може задовольнити запити користувачів.

Процес формування бібліотечного фонду включає в себе такі етапи: створення, постійний розвиток і підтримку в належному стані. Він не припиняється до тих пір, доки існує бібліотека, і складає основу діяльності багатьох людей - від адміністрації до працівників відділу комплектування.

Основними способами підтримування відповідності бібліотечного фонду є придбання документів , розподіл їх по структурних підрозділах, перерозподіл у зв'язку із змінами, вилучення тих документів, які з різних причин перестають відповідати основній меті бібліотечного фонду.

Все це можна назвати одним словом - комплектування.

Термін «комплектування» зустрічається ще в роботах І. А. Крилова, але широко увійшов до бібліотечного ужиток на початку XX століття. Комплектуванням (від латин. Completus - повний) бібліотечного фонду називається створення та постійне оновлення фонду виданнями, відповідними завданням бібліотеки та інтересам читачів, тобто поповнення його кращою літературою та звільнення від видань, що втратили цінність [24, с.51]. Комплектування, таким чином, процес двосторонній, при цьому обидві його сторони знаходяться між собою у діалектичній єдності. Комплектування - процес безперервний: одного разу почавшись, він не закінчується до тих пір, поки існує сама бібліотека.

Комплектування як процес складається з ряду етапів. На першому етапі визначається профіль фонду, тобто перелік тем, за якими буде купуватися література, а також тип, вид, мова та інші ознаки видань з кожної теми. При цьому з'ясовується, які з ознак мають першорядне для даної бібліотеки значення, які - другорядне і т.д. У результаті встановлюються групові кордони фонду, або його модель. Модель фонду може існувати в різних формах, але частіше вона буває описовою. Вже на цьому етапі починається первинний відбір. Він полягає у визначенні групових кордонів бібліотечного фонду. На цьому (другому етапі) бібліотекар-комплектатор за допомогою бібліографічних посібників візуально знайомиться з репертуаром видань, що знаходяться в обігу або плануються до виходу у світ. Потім встановлюється коло джерел, з яких передбачається здійснювати комплектування фонду (третій етап). Вибір джерел комплектування - відповідальне завдання, від правильності рішення якої значною мірою залежать повнота і оперативність підбору фонду. Зв'язок з джерелами поповнення фонду - укладання договорупро постачання бібліотеки, замовлення літератури, оплата замовлення - четвертий етап процесу комплектування бібліотечного фонду.

На наступному етапі бібліотекар здійснює прийом придбаних видань. Прийняття рішення про включення видань, що надійшли до фонду означає кінець первинного відбору.

Заключний з точки зору послідовності процесу, етап називається вторинним відбором, він полягає у встановленні (за результатами використання) відповідності вже наявних у фонді видань завданням бібліотеки та інтересам її читачів. У процесі вторинного відбору уточнюється профіль фонду і виявляється зворотний вплив на первинний відбір. На практиці всі попередні етапи здійснюються послідовно, а вторинний відбір - одночасно з ними [24, с.52]. Первинний і вторинний відбір необхідної бібліотеці літератури, високоякісної в ідейному, науковому та художньому відношенні, є сутністю процесу комплектування. Сутність відбору, що визначає обличчя бібліотеки, полягає в тому, що в ході його віддають перевагу одній книзі перед іншою, свідомо обмежуючи рамки фонду. Тому дуже важливо визначити принципи й позиції, з яких проводиться відбір. Впровадження у практику комплектування бібліотек ідеї відбору, розробка його принципів і методів є величезним досягненням радянського бібліотекознавства.

Принципи комплектування бібліотечного фонду - це найбільш загальні вимоги до відбору друкованих видань до фонду бібліотеки [24, с.59]. У принципах виражається ідейна сутність роботи з комплектування бібліотечного фонду, а також її організаційна сторона, що дозволяє правильно визначити шляхи і методи вирішення окремих питань комплектування бібліотечного фонду. Існують наступні принципи комплектування:

ь профілювання;

ь координування;

ь систематичність;

ь плановість [24, с.59].

Принципи єдині для всіх бібліотек, але проявляються вони по різному, залежно від типу, виду, завдань бібліотеки, контингенту і запитів читачів.

Профілювання комплектування-це спеціалізація фонду, свідоме обмеження його тематики [24, с.64].біб Профілювання означає диференційований підхід до відбору літератури в бібліотеку з урахуванням типу, виду, завдань та обсягу роботи бібліотеки; профілю обслуговування мікрорайону; контингенту читачів, їх національного та вікового складу, особливостей читацьких інтересів; складу і особливостей фондів бібліотек, які працюють у даному районі [24 , с.64].

Найбільший ефект у справі науково обґрунтованого комплектування приносить поєднання профілювання з координуванням. Координування комплектування - передбачає врахування профілів фондів інших бібліотек загальної системи [24, с.69]. Необхідність одночасної дії профілювання та координування комплектування теоретично пояснюється тим, що одиничне в умовах однієї бібліотеки може бути характерним (особливим) для читачів іншої бібліотеки. Принцип профілювання та координування дозволяє кожній бібліотеці розширювати до необхідних меж тематику комплектування свого фонду, одночасно поглибивши його зміст. Завдяки цьому з'являється можливість в загальнодержавному масштабі уникнути непотрібного дублювання бібліотечних фондів, найбільш економним шляхом і в той же час гранично повно задовольняти читацькі запити.

Принцип систематичності і плановості комплектування - передбачає досягнення пропорційного співвідношення друкованих видань у фонді за профілем даної бібліотеки у всіх істотних для неї аспектах, а також регулярність одержання і виключення видань на основі планування комплектування, надання по кожній профільної темі всьому зацікавленому контингенту читачів щодо закінченого комплекту творів , за яким її можна було б вивчити у всій повноті [24, с.70]. Теоретичну розробку цього принципу почав В. В. Стасов, який розумів систематичність як регулярність отримання літератури. Інакше підходив до змісту цього принципу Н. А. Рубакін. «Систематичність, заокругленість, закінченість» бібліотечного фонду, вважав він, потрібна для того, щоб бібліотека була «книжковим відображенням Всесвіту» [24, с.70].За даним принципом комплектування бібліотечного фонду найбільш важливо досягти у фонді раціонального співвідношення літератури з різних галузей знання. Цей принцип передбачає пропорційний розподіл видань по структурних підрозділах бібліотеки. Систематичність і плановість базуються на профілюванні і координуванні комплектування фондів. Правильно вирішити питання про співвідношення друкованих видань різних галузей знання у фонді можна лише виходячи з точного визначення місця бібліотеки в системі координації [24, с.72].

Усі принципи комплектування, тісно взаємодіючи між собою, утворюють нероздільне єдність. Порушення одного з них означає порушення і інших. Принципи поширюються не тільки на первинний, але і на вторинний відбір. У результаті правильного їх застосування домагаються оптимальних в якісному і в кількісному відношенні змісту і структури бібліотечного фонду [24, с.72].

До якісних критеріїв при комплектуванні бібліотечного фонду належать такі характеристики бібліотечного фонду, як ступінь його відповідності моделі фонду, актуальність, надійність, інформативність, достовірність даних, викладених в документах та ін. [16, с.57].

До кількісних критеріїв при комплектуванні бібліотечного фонду належить такий метод як оцінка якості комплектування бібліотечного фонду. При цьому необхідно мати на увазі, що ефективність і об'єктивна точність оцінки якості фонду шляхом зіставлення його складу і використання можливі тільки за умови повного розкриття фонду перед читачами, інакше погане використання бібліотечного фонду буде визначатися не якістю його формування, а якістю інформування абонентів про його зміст [16, с.58].

Існує три види комплектування:

Поточне - поповнення бібліотечного фонду виходять у світ, а також вийшли в попередній рік документами;

Ретроспективне - поповнення бібліотечного фонду відсутніми назвами та примірниками за минулі роки;

Рекомплектування - звільнення фонду від застарілих, зношених, непрофільних та зайво дублетних документів [16, с.137].

Найважливіший вид комплектування - поточне. У ході його бібліотеки отримують до 80 - 90% всіх нових, тобто найбільш актуальних надходжень.

Таким чином, значення комплектування бібліотечного фонду полягає в тому, що будучи вхідною підсистемою формування бібліотечного фонду, воно практично визначає собою не тільки інші його процеси, але й взагалі всю бібліотечну роботу [16, с.136].



РОЗДІЛ ІІ. Internet-ресурси як джерело КОМПЛЕКТУВАННЯ бібліотечних фондів

2.1 Особливості використання Internet-ресурсів у бібліотеках

Ми живемо в час коли досягнення комп'ютерних та інформаційних технологій так швидко проникають у наше приватне та професійне життя, що навіть така інституція як Бібліотека набуває дещо іншого значення. Сучасні користувачі бібліотек вже не задовольняються колишнім асортиментом послуг, які надаються бібліотеками, себто можливість традиційного пошуку за відповідним запитом, отримання інформації про наявну літературу на традиційних носіях інформації, замовлення та отримання її у користування і т.п.

З появою нових носіїв інформації - аудіовізуальних матеріалів, газет та журналів на мікрофільмах й мікрофішах, довідкової літератури на електронних носіях, книг та баз даних на компакт-дисках, наявність різноманітної реферативної та аналітичної інформації, яка дає можливість створювати довідково-інформаційні та фактографічні електронні бази даних за самою різноманітною тематикою та джерел, за допомогою яких створюються фонди сучасних бібліотек (каталоги більшості іноземних видавництв існують на компакт-дисках та представлені у комп'ютерній мережі Internet), змінюється їх видове та типове наповнення. Дійсно бібліотека нашого часу - це місце зберігання як традиційних документів, так і нових електронних ресурсів.

Накопичені в бібліотеках документи - загальнодоступне і універсальне за змістом джерело інформації , об'єкт постійного суспільного попиту , невід'ємна складова культурного надбання нації. В умовах інформатизації та стрімкого розвитку новітніх технологій отримання , збереження , обробки і передачі інформації саме бібліотеки , досконало володіючи інструментарієм упорядкування інформаційного простору , стають базовими соціальними інститутами , найбільш кваліфікованими і авторитетними комунікаційними посередниками між глобальним документним ресурсом і користувачем .

Проблема загострюється необхідністю гармонізації традиційної та електронної складових системи документопостачання бібліотечних фондів, перетворення окремої бібліотеки в модуль глобальної, яка здійснює обслуговування користувачів на базі електронних повнотекстових ресурсів і мережевих інформаційних технологій.

Останнім часом у практику комплектування бібліотек різних типів інтенсивно впроваджується новий напрямок: використання видань на електронних носіях. По технології розповсюдження електронні видання поділяються на мережеві, які доступні необмеженому колу користувачів через телекомунікаційні мережі, та локальні,які призначені для локального використання і випускаються у вигляді ідентичних примірників (тиражуються) на носіях, які можна переносити.

Електронні ресурси бібліотеки потребують продуманої системи роботи. Організація діяльності бібліотеки в роботі з електронними виданнями може бути забезпечена рішеннями в рамках таких напрямів:

· нормативно-правова база;

· оптимальна навігація;

· відбір, надходження та розподіл видань;

· шлях електронного видання в бібліотеці і технологія обробки;

· особливості використання та збереження цих видань;

· облік електронних видань;

· фінансові питання;

· підготовка працівників бібліотеки.

У бібліотеці має бути відповідна система нормативних та інших документів, які регламентують роботу з електронними виданнями, що має охоплювати: Положення про систему фондів бібліотеки, Концепцію розвитку фондів, в тому числі й електронних, Положення про електронну бібліотеку, Профіль комплектування електронними документами.

Надходження у бібліотеку електронних документів має наслідки. Як правило, це перебудова традиційної бібліотечної структури.

Шлях електронного видання до бібліотеки і технології обробки залежать від специфіки бібліотеки, від її профілю, особливостей обслуговування, технічної бази, наявності відповідного програмного забезпечення тощо.

Комплектування фондів виданнями на електронних носіях зумовлене особливостями використання, зберігання та довговічністю таких видів документів.

Одним із неперевершених досягнень сучасності є комп'ютерна мережа Internet, впровадження можливостей якої можна порівняти лише з винаходом радіо або телебачення у свій час, а можливо й більш революційним винаходом, який у недалекому майбутньому змінить всі, в тому числі традиційні бібліотечні технології - будь-яка інформація у будь-який час без будь-яких географічних чи інших перепон.

Internet -- глобальна мережа, що об'єднує 100 тис. локальних, корпоративних і відомчих мереж, 10 млн. комп'ютерів і 100 млн. користувачів. Internet не має організаційної структури і керівних органів (як і всесвітня телефонна мережа), в основі його розвитку -- економічна доцільність. Комерційні фірми створюють Internet-сервери для рекламування власної продукції, некомерційні організації для інформування суспільства про свою діяльність. Книгозбірні завдяки глобальним комп'ютерним мережам мають змогу трансформуватися в "бібліотеки без стін" і втілити в життя задуми бібліотекознавців, висловлені автором найпоширенішої в світі десяткової класифікації Мелвілем Д'юї: "Якщо стара книгозбірня була джерелом, до якого йшли всі прагнучі знань, то нова -- це водогін, що розносить живлючу вологу по домівках" [24, c. 26].

Текстові та мультимедійні інформаційні ресурси зберігаються в Internet на так званих WWW-серверах (WWW -- WorldWideWeb, всесвітня павутина), а програмна продукція -- на FTP-серверах (FTP -- FileTransferProtocol, протокол переміщення файлів). Кожний сервер має адресу, що являє собою 32-бітний код. Користувачам ці адреси представляються у символьному вигляді, який дає уявлення про місцезнаходження і характер діяльності організації, котра його створила (www.microsoft.com -- сервер відомої американської фірми Microsoft; www.unesco.org -- сервер ЮНЕСКО; www.kmu.kiev.ua -- сервер Кабінету Міністрів України). Для встановлення місцезнаходження потрібної інформації в Internet створено понад 100 спеціалізованих пошукових серверів, які можна розглядати як каталоги ресурсів глобальних комп'ютерних мереж (3-4). Водночас наявність такої кількості пошукових засобів свідчить про невирішеність проблеми інформаційного пошуку. Корисними при пошуку інформації є і довідники про так звані "жовті сторінки" Internet, тобто Web-сторінки, котрі часто відвідують абоненти глобальних комп'ютерних мереж [24, c. 26].

Розвиток Internet в Україні почався пізніше, ніж в Америці та Західній Європі. На початку дев'яностих років минулого століття з'явилася лише електронна пошта. Використання інших можливостей мережі Internet в Україні почалося з 1996-97 років. Зараз послуги Internet в Україні вже досить розвинені: в галузі нараховується більш ніж 400 провайдерів Internet - послуг, а активних користувачів наближається до мільйона [11, c. 13].

В Україні понад 1100 серверів (дані отримані з Web-сторінки http://weblist.gu.net/ Internet сервіс-провайдера ГлобалЮкрейн). Це значна цифра, наша держава за цим показником виглядає в світовому інформаційному співтоваристві цілком пристойно. Однак вітчизняні сервери майже не мають інформаційних ресурсів, оскільки після розпаду CРСР усі створені раніше загальнодержавні автоматизовані банки даних залишилися у всесоюзних органах науково-технічної інформації, котрі їх формували (ВІНІТІ, ІНІОН та ін.), а національної системи аналітико-синтетичної переробки документального потоку в Україні ще не створено. Є лише окремі виключення. Так, наприклад, на сервері Верховної Ради України підтримуються загальнодоступний банк даних "Законодавство України", що відбиває всі нормативні акти України з часу проголошення її незалежності (Internet-адреса -- http://www.rada.kiev.ua/zak1.htm). Є певний інформаційний ресурс -- електронні каталоги та бази даних -- і на сервері НБУВ (Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського).

Для бібліотек найосвоєнішим сервісом Internet є електронна пошта (E-mail). Вона використовується для оперативного обміну поточною кореспонденцією, бібліографічними списками, а також при електронній доставці документів (електронних копій статей, розділів книг тощо). Водночас електронна пошта є і найбільш "небезпечним" для пересічних користувачів видом послуг Internet, оскільки разом з листами можна отримати комп'ютерні віруси. Останні найчастіше розповсюджуються з текстовими файлами, що мають розширення DOC. Для запобігання цьому листи, підготовлені в текстовому редакторі Word, перед відправкою абоненту слід записати на диск чи дискету з використанням опції "Тільки текст". На жаль, в Україні значна кількість поточної кореспонденції розсилається електронною поштою без виконання цієї простої операції [24, c. 27].

2.2 Використання можливостей Internet-ресурсів у комплектуванні фондів бібліотеки

Ідея зосередити всі джерела людського знання в одному місці дуже стара і існувала в багатьох цивілізаціях: досить згадати знамениту античну бібліотеку в Олександрії і великі енциклопедичні фонди в арабській, китайській і європейській цивілізаціях. Завдяки виникненню і розвитку Internet, ця ідея відродилася, на цей раз у формі "бібліотеки без стін" або віртуальної бібліотеки.

Формування фонду електронних документів -- це нова бібліотечна технологія. Основна відмінність від традиційної технології формування фондів пов'язана зі специфікою онлайнових документів -- відсутністю окремого для кожного документа фізичного носія, новими джерелами комплектування (зокрема, з глобальної мережі Internet) та шляхами надходжень, файловою структурою електронних документів тощо.

Internet надає нові можливості для розвитку всіх процесів бібліотечної технології. Почнемо з комплектування фондів книгозбірень. Вбачається три взаємодоповнюючих напрями оптимізації комплектування на основі Internet. Перший, найпростіший з них полягає в активізації використання електронної пошти при проведенні внутрідержавного і міжнародного книгообміну. Для цього, насамперед, потрібно відпрацювати механізми сітьового взаємоінформування українських книгозбірень про наявні списки документів, запропонованих для книгообміну. На основі цього засобами тієї ж електронної пошти можна оперативно узгоджувати з партнерами книгообмінні операції. Другий напрям використання Internet при комплектуванні бібліотечних фондів полягає в залученні онлайнових технологій. Сьогодні міжнародні передплатні агенції та книготоргівельні організації, що здійснюють комплексне обслуговування книгозбірень, мають автоматизовані банки даних з інформацією про книги і журнали, які можуть бути надані бібліотекам. Замовлення наявних у цих банках даних документів і оперативний контроль ходу виконання замовлень здійснюється, як правило, через Internet. Однак така технологія комплектування передбачає адекватну оперативність фінансових розрахунків зі сторони українських бібліотек, що в умовах економічних негараздів сьогодення є проблематичним. Реальнішим є третій напрям використання можливостей Internet при формуванні інформаційних ресурсів книгозбірень. На серверах Internet вже накопичена значна кількість загальнодоступних комп'ютерних файлів первинних документів. Це, зокрема, матеріали IFLA, бібліотечні стандарти, власні публікації книгозбірень, ряд електронних версій книг і журналів тощо. Отримання потрібних файлів з цими документами по каналах Internet потребує лише часу і незначних витрат на "транспортні" послуги [19, c. 27].

Суттєву трансформацію з впровадженням у книгозбірнях Internet-технологій зазнають і процеси бібліографічного інформування. Традиційною формою регулярного забезпечення користувачів бібліотек бібліографічною інформацією без запитів, або згідно з довгостроково діючими запитами є підготовка науково-інформаційних видань, насамперед, бібліографічних покажчиків. Internet дасть змогу кардинально підвищити ефективність використання бібліографічної продукції бібліотек шляхом надання користувачам можливості використовувати електронні версії науково-інформаційних матеріалів. В умовах зростання цін на видавничу продукцію при одночасному підвищенні вимог щодо оперативності бібліографічного інформування така його форма стане основною[16, c. 22].

Internet особливо доцільний для довідково-бібліографічного обслуговування. Провідні бібліотеки країн з розвиненою інформаційною інфраструктурою як правило надають онлайновий доступ до своїх електронних каталогів і баз даних, що дозволяє кардинально підвищити повноту й оперативність задоволення разових інформаційно-бібліографічних потреб користувачів книгозбірень у режимі "запит-відповідь".

Віддаленим абонентам електронні каталоги книгозбірень дозволяють лише встановити наявність потрібних їм документів. Користувачам же досить часто забезпечується можливість замовлення першоджерел з книгосховищ у телекомунікаційному режимі шляхом передавання читацьких вимог безпосередньо з робочих місць науковців і фахівців у науково-дослідних установах та вишах на пункти прийому цих вимог у бібліотеках. Така технологія дає змогу виключити витрати часу користувачів на чекання доставки замовлених першоджерел з книгосховища (до приїзду читача в бібліотеку вони вже знаходитимуться на бронеполицях) і зібрати статистичні дані про обіг документів для подальшого коригування топології зберігання фондів (передавання профільних для бібліотеки видань, що користуються найбільшим попитом, з книгосховища до зони оперативного обслуговування) [18, c. 11].

Internet у ряді випадків надає можливість отримати не лише вторинну (бібліографічну) інформацію, а й тексти першоджерел. Перш за все слід відзначити, що на серверах Internet подано 9.600 онлайнових журналів (адреса довідкової системи про ці журнали -- http://biblio.kbsi.re.kr/yellow/index.html). Однак лише чверть із названих є загальнодоступними, більшість же розкриваючи зміст журналів, потребують паролей для отримання текстів статей. Серед загальнодоступної періодики -- 40 журналів і бюлетенів з бібліотечної справи. Онлайнових книг у Internet незначна кількість. Основна завада на шляху формування їх зібрань -- авторське право (без дозволу автора його твір не може бути встановлений на Internet-сервер). Однією з найбільших у світі колекцій електронних книг сьогодні є Бібліотека Максима Мошкова, що створена на аматорських засадах (http://kulichki-win.rambler.ru/moshkow/). У ній понад 10 тис. електронних версій видань (переважно, художня література). На Заході формування зібрань електронних матеріалів підтримується на найвищому рівні (одним з одинадцяти міжнародних науково-технічних проектів, що втілюються в життя під егідою країн "Великої сімки", є проект створення електронних бібліотек), однак вагомих результатів не отримано. Замість терміну "електронна бібліотека" там починають вживати термін "центр електронних текстів", оскільки основу їх інформаційних ресурсів складають не електронні версії книг та журналів, а комп'ютерні файли, що не мають друкованих аналогів. Серед найбільших центрів електронних текстів Заходу можна назвати TheElectronicTextCenter (TheUniversityofVirdginia), що маєпонад 10 тис. текстів гуманітарного профілю (htth://etext.lib.virginia.edu/uvaoline.html), і On-lineBooksPage (CarnegyMellonUniversity) з понад 8 тис. політематичних текстів (http://www.cs.cmu.edu/books.html). Потрібно наголосити, що Україна може зайняти позицію світового лідера в створенні електронних бібліотек, якщо в нашій державі буде розроблено підхід до вирішення проблеми авторського права (в НАН України це може бути, наприклад, рішення про передачу НБУВ як головній академічній бібліотеці електронних версій матеріалів академічних установ) [18, c. 12].

Не менш важливий напрям інформаційного обслуговування першоджерелами з використанням Internet -- електронна доставка документів (electronicdocumentdelivery), що можна розглядати як розвиток традиційного МБА. Досвід країн з розвиненою інформаційною інфраструктурою свідчить, що служби електронної доставки документів спроможні забезпечити отримання будь-якої інформації протягом 24 годин. У технологічному аспекті електронна доставка документів передбачає онлайновий пошук потрібної інформації у віддалених електронних каталогах, замовлення необхідних першоджерел, передачу документа за допомогою факсимільних апаратів або створення його ASCI- чи Image-копії з подальшою доставкою замовнику електронною поштою. Розвиток служб електронної доставки документів особливо актуальний для України, оскільки сьогодні вітчизняні книгозбірні не в змозі забезпечити належну повноту комплектування [18, c. 13].

2.3 Система електронного документопостачання бібліотечного фонду

Гарантією подальшого зростання значущості документних ресурсів бібліотек для економічного та культурного розвитку суспільства є забезпечення ними доступу користувачів до інформації на новітніх носіях. Бібліотечний фонд як відкрита система, що самоорганізується під впливом змін інфосфери, нині не може ефективно функціонувати без кумулювання, зберігання та організації використання мережевих та аналогових електронних видань, питома вага яких у світовому документному потоці постійно збільшується[8, c. 28].

Електронний документ мусить пройти шлях традиційного бібліотечного опрацювання -- комплектування, каталогізацію, систематизацію, аналітичне опрацювання.

Традиційно фонди цифрових бібліотек формуються з оцифрованих (відсканованих) видань. При такій технології продуктивність процесу багато в чому залежить від обладнання для сканування, вибір якого, у свою чергу, залежить від форматів видань, що підлягають оцифруванню.

Комплектування цифрових бібліотек сучасними виданнями може здійснюватися не лише шляхом оцифрування друкованих видань.

Процеси підготовки видань до друку давно вже відбуваються за допомогою комп'ютерної техніки та інформаційних технологій. Існує низка спеціалізованих пакетів програмного забезпечення під загальною назвою "Настільні видавничі системи". Наслідком цього є те, що практично всі сучасні друковані видання мають електронний аналог у вигляді оригінал-макету.

Особливу проблему становить інвентаризація електронної інформації, що включає в себе визначення самостійних одиниць даної продукції, їх опис, облік та каталогізацію. Розглядаючи одиниці електронної інформації, не можна не згадати ГОСТ 7.83-2001 на електронні видання, підготовлений Держстандартом Росії та затверджений як міждержавний стандарт між сімома країнами СНД, куди входить і Україна. В ньому визначені деякі важливі терміни та дається характеристика електронних видань.

Особливості життєвого циклу різних видів електронних документів обумовлюють форми їх розповсюдження і суттєво впливають на організацію документопостачання бібліотечних фондів. Аналогові електронні видання на магнітних та оптичних дисках надходять до бібліотек з традиційних джерел: видавничих або документоторгівельних установ, передплатних агентств, інформаційних центрів - генераторів різноманітних баз даних, обмінних фондів бібліотек. У традиційної системи документопостачання бібліотек інтенсивно формується нині електронна надбудова, до якої належать Internet-магазини та передплатні агентства, електронні бібліотеки, веб-сторінки урядових організацій, інші Internet-ресурси. Серед засобів комплектування, крім купівлі, дару, документообміну, передплати на електронну періодику та комерційні бази даних, бібліотеки з національним і паранаціональним статусом, згідно закону України “Про обов'язковий примірник документів”, повинні налагодити отримання обов'язкового примірника вітчизняних електронних видань. Значна частина електронних ресурсів бібліотек поповнюється нині методом автокомплектування, тобто скануванням найцінніших традиційних документів з власних фондів, а також створенням бібліотеками окремих документів та баз даних, що не мають паперових аналогів[8, c. 28].

На вибір джерел та технологій комплектування бібліотечного фонду електронними виданнями впливають їх властивості. Існують певні переваги СD-ROM перед Internet-виданнями, які необхідно враховувати бібліотеці, надаючи в процесі комплектування фонду перевагу тому чи іншому інформаційному носієві. Так, при користуванні виданнями на СD не потрібна телефонна лінія, їх ціна фіксована, в той час як вартість дистанційного доступу нестабільна і залежить від багатьох факторів: частоти та тривалості пошуку та використання веб-документів, цінності та новизни їх інформаційної складової, якості електронного доступу, відсутності чіткого механізму розрахунків з закордонними власниками баз даних. Треба враховувати також специфічні властивості веб-видань: моноекземплярність, мінливість, багаторівневу ієрархічну структуру, автоматичне змістовне оновлення, які суттєво ускладнюють технології комплектування ними бібліотечних фондів. За результатами досліджень вебметрії, середній термін життєвого циклу онлайнового документа - 45 днів, але у багатьох випадках - 1-2 дні. Ця статистика гарно ілюструє влучний вислів: як не можна двічі увійти у одну і ту ж ріку, так мережа Internet ніколи не бува такою ж самою вдруге. Крім того, віртуальний Internetвидав поєднує як найкваліфікованіші провідні видавництва світу, так і самвидав, який не гарантує вірогідності інформації, розташованої на любительських серверах. З іншого боку, Internet- надзвичайно оперативна та ефективна електронна мережа для одночасного користування необмеженою кількістю документованої інформації; швидкість та простота доступу до різноманітних інформаційних ресурсів незалежно від часу та відстані - це унікальні переваги Internet, які не можуть і не повинні ігнорувати бібліотеки як документально-комунікаційні інституції. Не випадково ще у 1997 р. більше ніж 60% публічних бібліотек США пропонували своїм користувачам доступ до ресурсів Internet, дві третини з них допомагали у оволодінні мережевим пошуком [8, c. 29].

У бібліотек, які мають доступ до Internet-ресурсів, підфонд електронних документів складається з двох частин: перша - це сукупність документів, що є в наявності в бібліотеці (розташовані на її веб-сайті, або у масиві компакт-дисків), друга частина - документи, що функціонують поза межами бібліотеки на віддалених сайтах Internet, але на певних умовах надаються в користування її абонентам. Експоненційні темпи зростання ресурсів Internet погрожують бібліотекам втратою контролю за витратами на комплектування у зв'язку з необхідністю оплачування кожного одиничного дистанційного доступу до віддалених баз даних. Вже нині тільки 34% повнотекстових зарубіжних баз даних випускають на оптичних дисках, а іншими можна користуватися лише у інтерактивному доступі. За прогнозами фахівців, у найближчий перспективі комерційні видавці наукових електронних журналів перейдуть від поточного видання їх друкованих випусків до публікування шляхом розповсюдження статей за замовленнями. При розподілі коштів на комплектування науковим бібліотекам також треба враховувати, що повнотекстові бази даних видавництв у прямому доступі зберігаються лише 2-3 останніх роки, тому раціональніше формувати власний електронний фонд бібліотеки, організовуючи окремий сервер з необхідною користувачам інформацією, передплачуючи профільні бази даних на СD-ROM [1, c. 19].

Таким чином, оновлення стратегії документопостачання бібліотек передбачає: визначення оптимального співвідношення не тільки підфондів традиційних та електронних документів, але й “володіння” та онлайнового доступу; детальне вивчення економічної ефективності придбання друкованих видань та їх мережевих аналогів, а також електронної доставки документів залежно від пріоритетів та фінансових можливостей бібліотеки, інтенсивності використання окремих видів документів на різноманітних носіях; оцінку собівартості та перспектив створення належних умов для отримання, реєстрації, обробки, архівації та надання в користування різних видів електронних документів. Так, в процесі відбору документів до бібліотечного фонду і надання переваги тому чи іншому носієві інформації в основу визначення критеріїв ефективності раціонально закласти вартість зберігання одиниці документованої інформації, вартість та тривалість її пошуку, організації колективного використання, передавання по каналах зв'язку. При цьому треба враховувати, що при зменшуванні актуальності та інтенсивності попиту на електронний документ, він підлягає архівації, при якій суттєво зменшуються затрати на його зберігання та організацію використання[1, c. 20].



РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ ВИКОРИСТАННЯ INTERNET-РЕСУРСІВ У КОМПЛЕКТУВАННІ ФОНДІВ БІБЛІОТЕК

Етапи та операції окремих процесів технологічного циклу формування фонду електронних документів відрізняються від традиційних бібліотечних процедур опрацювання вхідного документального потоку, зокрема друкованих видань. Але набір процесів залишається постійним [18, c. 13].

Отже, загальний цикл комплектування фонду електронних документів повинен включати наступні процеси:

ь моделювання фонду;

ь комплектування (виокремлюються технології збору електронних документів та технології оцифровування фондів);

ь облік;

ь технічна або формальна обробка файлів документів та аналітико-синтетичне наукове опрацювання вмісту документів;

ь розташування документів у файловому сховищі;

ь зберігання та захист інформації та носіїв;

ь забезпечення умов використання (онлайновий доступ та локальне використання);

ь аналізування інформації та моніторинг використання фондів електронних документів (у комплексі з іншими інформаційними ресурсами електронної бібліотеки) [18, c. 13].

Практично усі ці процеси технологічного циклу комплектування фондів електронних документів знаходяться в стадії досліджень, розробок та перших апробацій [20, c. 27]. Різні бібліотеки світу мають певні досягнення та напрацювання в реалізації того чи іншого процесу, про що свідчать матеріали міжнародних конференцій з питань розвитку бібліотечно-інформаційних технологій, електронних інформаційних ресурсів та електронних бібліотек [20, c. 27].

Зокрема, на сьогодні у процесі формування наукової електронної бібліотеки НБУВ ( Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського) маємо певні результати стосовно розробки та впровадження таких технологічних процесів, як комплектування, зокрема, мережевого збирання електронної інформації, технологічного опрацювання електронних онлайнових документів, систематизованого розташування їх у файловому сховищі та забезпечення онлайнового доступу до них[20, c. 27].

З метою уникнення дублювання робіт та рутинних операцій і досягнення ефективності технологічного процесу формування електронної бібліотеки в умовах обмеження усіх виробничих ресурсів при розробці технології формування фонду електронних документів покладались на наступні принципи:

- застосовування існуючої автоматизованої бібліотечної технології опрацювання поточних надходжень до книгозбірні;

- виконання конвеєрного технологічного опрацювання документів з послідовним нарощуванням інформації на кожному наступному етапі обробки;

- кооперативне наповнення реферативних та повнотекстових ресурсів електронної бібліотеки виробниками інформації країни;

- використання єдиних бібліографічних стандартів, правил створення бібліографічних описів та рефератів, класифікаційних схем.

Отже інформаційна технологія формування фонду електронних документів НБУВ ( Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського) базується на автоматизованих технологічних процесах обробки поточних надходжень до книгозбірні й ефективно використовує інформацію, яка створюється на кожному технологічному етапі. Записи ЕК (електронних каталогів) та реферативної бази даних використовуються для формування пошукового апарату фонду повнотекстових електронних документів . До цих записів додається URL-адреса документа, яка сформована при технологічному опрацюванні файла. Кодована інформація імені файла відповідає вихідним даним друкованої публікації. Обробка електронних документів здійснюється з врахуванням міжнародних стандартів ISBD(ER), UNIMARC, ISO-2709.

Розроблені технологічні процеси, що розширюють автоматизовану технологію обробки друкованих видань на опрацювання електронних документів:

- процес мережевого кооперативного наповнення реферативної бази даних та комплектування фонду повнотекстових електронних документів, включаючи автоматизовану технологію опрацювання електронної інформації (надходження від редакцій періодичних видань), яка заснована на автоматичній конвертації слабо структурованих текстів;

- процес опрацювання електронних варіантів публікацій - це створення аналітичних записів із електронних змістів та рефератів комп'ютерних версій періодичних видань (відпрацьовано на електронних версіях наукових збірників НБУВ ( Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського) та Internet-версіях матеріалів міжнародних конференцій);

- процес обробки файлів електронних документів, які надаються інтелектуальними власниками, - це кодування назв файлів згідно з вихідними даними документа, архівування файлів, розташування у відповідних каталогах файлового сховища, формування URL-адреси документа;

- для комплектування фонду повнотекстових електронних документів комп'ютерними версіями примірників з фондів книгозбірні апробована технологія оцифровування раритетів, історичних та рідкісних документів, видань з нотного фонду книгозбірні та формування їх електронних копій або гіпертекстових версій;

- організовано процес систематичного страхового копіювання електронних інформаційних масивів та їх архівування для довгострокового зберігання [1, c. 19].

Наступним завданням є створення робочого міста каталогізатора електронних документів, які не мають друкованих аналогів [1, c. 19].

Великі можливості в організації ефективного комплектування бібліотечних фондів надають ресурси Internet. Бібліотека, маючи вихід до цієї глобальної мережі, користується не тільки повнотекстовими базами даних, а й інформаційними ресурсами, спеціально призначеними для відбору, замовлення та придбання документів для бібліотечних фондів. Ці ресурси складаються зі спеціалізованих web-серверів для комплектаторів, онлайнових універсальних і спеціалізованих книжкових магазинів з анотованими каталогами видань і можливостями їх діалогових замовлень,серверів видавництв, книжкових дилерів і передплатних агенств, електронних версій вітчизняних та зарубіжних каталогів. Користування цими ресурсами надає відділу комплектування змогу оперативного перегляду великих обсягів інформації, що постійно циркулює та оновлюється в системі “ документовидання - документорозповсюдження ”, містить відомості про наявність нових видань у межах предметної області, порівняння різних версій СD-ROM та онлайнових продуктів, анонсів бібліотечних телеконференцій, присвячених обговоренню політики формування бібліотечних фондів [1, c. 20].

Видавничі сервери пропонують передплату на поточні та архівні версії періодичних видань, які можуть регулярно надходити на сервер бібліотеки електронною поштою. Така форма документопостачання, значно дешевша ніж придбання бібліотекою друкованих видань, та ефективна в часі.Відділом вивчається та аналізується економічна ефективність використання друкованих видань та їх електронних аналогів, інтенсивність використання окремих видів документів на різноманітних носіях.