Внесок Олександра Довженка у розвиток української культури

Довженко першим у світовому кіно виразив світогляд, якісно відмінний від досі зображуваного. Це світогляд нації хліборобської, в якої спокійна гідність зумовлена її способом життя. Село Яреськи на Полтавщині, де знімалась картина, з місця кіноекспедиції стало одним із центрів кінематографічного всесвіту, а фільм як один із найдосконаліших творів кіномистецтва вивчають у всіх кінозакладах світу. Таке масштабне і водночас конкретне втілення пов'язане з документалізмом, документальним характером зображення. Але це не безпосередня фіксація дійсності, а скоріше підпорядкування її творчій волі режисера, що стало можливим внаслідок тісного контакту творців фільму з середовищем і людьми (одним із шляхів, які Довженко намітив для кіно, в тому числі українського). Максимально конкретне середовище -- городи, хати, вулиці, сади, лани, коні -- перестає бути нейтральним тлом, виступає повноправною дійовою особою. Саме з конкретних речей постає узагальнений образ землі. Мало сказати, що люди, які на землі живуть і працюють, перебувають в гармонії зі своїм середовищем. Середовище і люди -- єдине і нероздільне, а їхній спосіб життя є споконвічним, світогляд непохитним. Такий статус персонажів є вирішальним для обличчя фільму. Земля, українське село в Довженка є життєтворчим началом, потужним стимулом для його творчості. У фільмі все натуральне, позбавлене прикрас, але водночас є незаперечним естетичним фактом.

Голландський документаліст Йоріс Івенс, який знімав у різних куточках світу, відвідавши Україну і переглянувши фільм Довженка, написав: "У "Землі" досягнуто абсолютної гармонії між формою і змістом, а оскільки існує ця гармонія, фільм буде зрозумілим для найширших мас" ("Кіно", 1930, № 6). Любов до реального факту і віра в те, що реальність має стати фундаментом, на якому вибудовується споруда твору, -- це те, що єднає Довженка з митцями та фільмами пізніших часів -- режисерами італійського неореалізму, "Расьомоном" Куросави, "Голим островом" Сіндо, "Камінним хрестом" Осики. І відповідно -- це те, чим згадані фільми пов'язані з "Землею" [1, c. 24-25].

2.3 Творчість О. Довженко у поглядах Ч. Чапліна, Барбюса і т.д.

Американський актор і режисер Чарлі Чаплін сказав про нього: «Слов'янство поки що дало світові в кінематографі одного великого митця, мислителя і поета -- Олександра Довженка».

Він творив у той самий час, що й Ейзенштейн, Пудовкін, Александров, Ромм. Разом із цими видатними майстрами екрана торував шлях новому кіномистецтву не лише на рідній землі, а й у широкий світ. Фільми О. Довженка «Звенигора», «Арсенал», «Земля» в 30-х рр, із великим успіхом демонструвалися в Англії, Голландії, Бельгії, Франції, Південній Америці, Канаді, США, Греції, Туреччині.

У 1958 р. на підсумковому кінофестивалі Всесвітньої виставки в Брюсселі серед 12 найкращих фільмів «усіх часів і народів» було названо його «Землю». І донині цей фільм не втратив своєї дивовижної мистецької досконалості та естетичної сили. Парадокс, але схоже на те, що чим далі ми віддалятимемося від часу його створення, тим з більшою притягальною енергією він діятиме на нас. Не випадково дехто вважає, що сучасники «не доросли» до розуміння О. Довженка, що справжнє його пізнання ще попереду. Цей фільм не можна сприймати «масово», його ніколи не розумітимуть глибоко всі, як і фільми А. Тарковського чи Ф. Фелліні. Його мистецтво, попри всі зовнішні ідеологічні нашарування,-- зразок вишуканої, елітної культури [26, c. 47].

Французький кінодіяч Анрі Ланглуа так сказав про Довженко: ”Тепер, коли відбувається нова революція у світовому кіно, фільми Довженка, його мова, його відкриття, які наперед визначили багато чого з того, що винаходиться сьогодні, виступають на передньому краї сучасного мистецтва, як знахідки середньовічних архітекторів, які проступили крізь пил і кіптяву століть на Нотр-Дам де-Парі”.

Анрі Барбюс сказав: «Арсенал - це, на мою думку, фільм високого класу кінематографічної продукції… Це - великий фільм». «Найбільше новаторство «Арсеналу» полягає в мужності Довженка, який побудував фільм на образах, сповнений поезії, побачених у момент найвищої напруги, динамічно мінливих - то спокійних, монументальних, як пам`ятник чи смерть, то настільки стрімких, що перехоплює подих і прискорює поштовхи серця, як під час сильного нашого збентеження чи страху» - зазначав Дж. Лейд [28, c. 176].

Творчість Довженка - це найвеличніший гімн українському народові, його могутності, його силі, його талановитості. І завдяки цій своїй народній силі Довженкове мистецтво переходить будь-які національні та часові межі, сягає величних узагальнень, бо він дістається таких глибин у пізнанні людини, які є вічними, як вічна земля, труд, любов і боротьба за щастя, вважав Г. Рошаль.

Девізом усього життя і творчості митця були його слова: "Щоб зворушувати, треба бути зворушеним. Щоб радувати, просвітлювати душевний стан глядача і читача, треба нести просвітленість у своєму серці, треба правду життя підносити до рівня серця, а серце нести високо".

О. Довженко належить усьому світові, він є одним із найвизначніших митців планети. Чи не найкраще про значення Довженкової спадщини сказав один із культурних діячів Франції Б. Аменгаль: "Його творчість - неповторна. Він родоначальник нового не тільки в кіно, а й у літературі. Дякую українському народові за те, що він дав світові такого великого митця, як Довженко" [19, c. 56].

2.4 Відгуки сучасників про О. Довженка

Постать Довженка цікава нам тому, що він був людиною, творчість якої йшла з самих глибин української народної души і тому що він сумів показати українську душу світові. Щоденниками -- справжня невичерпна криниця духовності, думок про природу та призначення культури та творчості в життя народові, болі за жалоби за свій народ. Чимало сучасників та шанувальників багатостороннього таланту Олександра Довженка залишили нам свої спогади про зустрічі та бесіди з ним. Це, насамперед оповідання М. Коваленка та О. Мішуріна ”Син зачарованої Десни. Спогади і статті”, в яких Довженко стає перед нами як проста людина і водночас як яскрава особистість. Ця книга сповнена відчуттям тонкого ліризму та справжньої духовної сили великого сина українського народу. О. Бабишкін в книзі ”Довженко - публіцист” розкриває перед нами маловідому сторону творчості Довженка -- його публіцистику в різні періоди життя, особливо торкаючись гнівного слова Довженка в роки війни та страждань всього радянського і насамперед українського народу від фашистських катів. Оповідання Ю. Барабаша ”Довженко” та ” Чисте золото правди” також повні різнобічного матеріалу про його творчість. Червоною ниттю через них проходять думки про філософські роздуми великого українського режисера, які стосувалися більшою мірою української національної долі та ролі митця в народному житті. Стаття В. Кудіна ”Філософська поетіка О.П. Довженка” також торкається цієї сторони його творчості, виводячи філософські думки Довженка більш з його кінематографічних робіт. Багато нового про суспільну діяльність Довженка ми знайшли в книзі О. Коби ”Олександр Довженко”. Роботу В. Здоровеги ”Погуки істини, утвердження переконань” ми також використовували для того, щоб більше знайти про думки Довженка та найсерйозніші питання в його суспільної діяльності.

Можна визначити, що всі ці роботи сповнені повагою та любов'ю до великого сина Українського народу -- Олександра Петровича Довженка.

Висновок

Олександр Довженко -- самобутній новатор у кіномистецтві і в літературі -- є визначним явищем в історії української літератури.Будучи водночас і режисером, і письменником, він мав серце полум'яного патріота своєї землі. Олександр Довженко робив для газети шаржі, карикатури, малював, але це вже його не задовольняло. Почав думати про «молоде мистецтво» -- кіно. Про творчість Олександра Довженка можна сказати словами Івана Франка:

Вона вся пристрасть і бажання

І вся вогонь, і вся тривога,

Вся боротьба і вся дорога,

Шукання, досвід і погоні,

До мет, що мчать на небосклоні.

Довженко справив великий вплив на розвиток світового мистецтва кіно. Його шукання й відкриття діставали розвиток у різних напрямках кіномистецтва, лягали в теоретичне підґрунтя різних кіношкіл і кіноперіодів. Італійські кінокритики вважають, що поштовхом до виникнення поетики неореалізму стали Довженкові відкриття, зроблені ще в епоху “Землі” - в час німого кіно.

Що ж вражає у літературній спадщині митця, чим приваблює і хвилює написане ним нинішні покоління? Глибина філософського осмислення життя, широта думки, її сміливість і чесність. Особливе місце в творчих роздумах О.П. Довженка посідають його міркування про велич та красу життя. Довженко був упевнений в тім, що митець покликаний народом показувати світові насамперед це. Любов до життя, у всіх її проявах -- і радісних, і трагічних -- і було однією з найголовніших рис Довженкового світогляду.

Але він не був прихильником однобічного погляду на життя. Він вважав, що багатство ідей та вірних концепцій ніколи не можуть замінити, а тим більше компенсувати широти художньої палітри, глибини почуттів. Він зауважував, що творча палітра страждання, трагедії -- така ж достовірність буття, як щастя і радість.

Французький кінодіяч Анрі Ланглуа так сказав про Довженко: ”Тепер, коли відбувається нова революція у світовому кіно, фільми Довженка, його мова, його відкриття, які наперед визначили багато чого з того, що винаходиться сьогодні, виступають на передньому краї сучасного мистецтва, як знахідки середньовічних архітекторів, які проступили крізь пил і кіптяву століть на Нотр-Дам де-Парі”.

За своє творче життя О. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п'єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва. Його кінопоеми «Звенигора» 11928) та «Арсенал» (1929), кіноповість «Земля» (1930) були визнані світовою кінокритикою шедеврами світового кінематографа, а Довженко -- першим поетом кіно. Низку кіноповістей О. Довженка було екранізовано після його смерті: «Повість полум'яних літ» (1944, 1961), «Поема про море» (1956, 1958), «Зачарована Десна» (1956, 1957).

Список використаної літератури

1. Брюховецька Л. Кіно як світогляд: Довженко і Параджанов // Кіно Театр. - 2004. - № 3. - C. 24-29

2. Горевалов С. Неповторний Довженко/ Сергій Горевалов //Культура і життя. - 2009. - 17 червня. - C. 3

3. Довженко і світ: Творчість О. Довженка в контексті світової культури.-- К., 1984.-246с.

4. Довженко О. Сторінки Щоденника: (1941-1956)/ Олександр Довженко,. - К.: Вид-во гуманітарної літератури, 2004. - 383 с.

5. Довженко Олександр Петрович // Шаров І. 100 видатних імен України.- К.: Вид. дім "Альтернатива", 1999.- С.127-131

6. Дятленко Т. Віртуальна екскурсія до джерел таланту Олександра Довженка/ Т. Дятленко //Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2009. - № 4. - C. 30-35.

7. Коба С. Олександр Довженко: Життя і творчість/ Світлана Коба,. - К.: Дніпро, 1979. - 193 с.

8. Корогодський Р. Довженко в полоні: Розвідки та есеї про Майстра/ Роман Корогодський,. - К.: Гелікон, 2000. - 347 с.

9. Корогодський Р. Неофіційний Олександр Довженко/ Р.Корогодський //Київська старовина. - 2000. - № 2. - C. 102-115

10. Кошелівець І. Олександер Довженко: спроба творчої біографії/ Іван Кошелівець. - [б. м.]: Сучасність, 1980. - 428 с.

11. Кошелівець І. Олександр Довженко: Спроба творчої біографії. -- Мюнхен, 1980.-240с.

12. Куценко М. Сторінки життя і творчості О. Довженка. -- К., 1975.-112с.

13. Луків А. Доля народу крізь призму авторьського бачення та оцінки бачення та оцінки Олександра Довженка //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2003. - № 2. - C. 87-93

14. Мащенко С. Історіософські мотиви у творчому спадку О.П. Довженка/ Станіслав Мащенко //Київська старовина. - 2005. - № 3. - C. 107 - 120

15. Новиченко Л. Естетичні уроки Довженка / Л.Новиченко // Життя як діяння: Вибрані статті. - К., 1974

16. Олександр Довженко вчора і сьогодні. Образ дисидента: Збірник матеріалів/ укл. : Євген Сверстюк. - Вид. друге, виправл. і доп.. - Луцьк: ВМА "Терен", 2007. - 237 с.

17. Олександр Довженко: Літопис життя. Фільми. Малюнки. Задуми: монографія/ Упоряд. С.Тримбач. - К.: Б.в., 1994. - 132 с

18. Онищенко О. Міфотворчість і художня спадщина О. Довженка // Етика, естетика і теорія культури. - Вип. 37. - К., 1992. - С.85-92

19. Пасісниченко Г. Міфопоетичне мислення і художня творчість Олександра Довженка //Українська мова і література в школі. - 2007. - № 4. - C. 53-56.

20. Пашкова О. Мистецтво Олександра Довженка в контексті української народної культури: До 100-річчя від дня народж. митця // Нар. творчість та етнографія.- 1994.- № 5-6.- С.17-22

21. Перепечаенко Ю. Арсенал Довженко/ Юлия Перепечаенко //Бизнес. - 2005. - № 38. - C. 72-76

22. Плачинда С. Олександр Довженко: Роман.--К., 1980.-285с.

23. Савич І. Над "Щоденником"Довженка //Дніпро. - 2002. - № 3-4 . - C. 104-106

24. Святовець В. Форми деталізації у творчості Олександра Довженка: До 110-ї річниці від дня народження митця //Дивослово. - 2004. - № 9. - C. 60-63

25. Семенчук І. Життєпис Олександра Довженка/ Іван Семенчук. - К.: Молодь, 1991. - 223 с.

26. Тимків Н. Підтекст як авторська позиція через сторінки кіноповісті " Україна в огні " О. Довженка //Українська мова і література в школі . - 2004. - № 6. - C. 47-51.

27. Уроки Александра Довженко: Сборник ст./ Укл. Б.Н.Тарасенко; Укл. Н.М.Капельгородская. - К.: Мистецтво, 1982. - 215 с.

28. Ямчук П. Нові обрії наукового осмислення феномену Олександра Довженка //Кур'єр Кривбасу. - 2006. - № 195. - C. 176-178

Размещено на Allbest.ru