Лемківська пісенна культура ХХ століття: збереження традицій та новотворчість

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ ІМ. М.В. ЛИСЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

ПІСЕННА КУЛЬТУРА ЛЕМКІВ ХХ СТОЛІТТЯ: ЗБЕРЕЖЕННЯ ТРАДИЦІЙ ТА НОВОТВОРЧІСТЬ

Спеціальність: Теорія та історія культури

ФАБРИКА-ПРОЦЬКА ОЛЬГА РОМАНІВНА

Львів, 2007 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. Процеси національного і культурного відродження в Україні визначають потребу поглиблених досліджень матеріальної й духовної спадщини як невід'ємних елементів національної культури. Специфіка української культури проявляється в тому, що її дослідження практично не можливе без урахування етнорегіонального аспекту. Серед яскравих регіональних субкультур - лемківська, специфічні риси якої зумовлені рядом об'єктивних факторів. Серед них - насильницьке виселення лемків після Другої світової війни, що призвело до руйнування етнокультурного середовища регіону. Складні суспільно-історичні умови побутування, затяжні хвилі спотворення історичної правди спричинили заблокованість культури лемків.

Актуальність дисертаційного дослідження підсилюється нинішньою етнокультурною ситуацією, яка стимулює зростання інтересу до витоків традиційної культури та її сучасного стану. Зважаючи на недостатнє вивчення пісенної культури лемків ХХ століття після депортації, пропоноване дослідження є актуальним і з огляду виявлення сучасної жанрової динаміки (розвитку і згасання) пісенної культури лемків, адаптації фольклорних традицій та обрядовості лемків у сучасному соціально-культурному просторі України. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з тематикою наукових досліджень кафедри музикознавства Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника на 2005-2010 рр. “Етнорегіональні проблеми музичної україністики в історії та сучасності”. Тема дисертації затверджена (протокол №8 від 20. 02. 2001 р.) та уточнена (протокол №8 від 29. 05. 2006 р.) вченою радою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Мета дослідження - створення цілісної моделі розвитку пісенної культури лемків у ХХ столітті.

Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання:

- висвітлити основні етапи історії збирання та вивчення пісенного фольклору Лемківщини та визначити внесок окремих учених, дослідників і збирачів народної творчості;

- виявити характерні риси в пісенній культурі Лемківщини, простежити еволюцію обрядових і не обрядових пісенних жанрів;

- дослідити особливості функціонування жанрової системи лемківського пісенного фольклору в українській народній та професійній музиці ХХ ст.;

- розглянути сучасні форми побутування народної пісенності та обрядовості, взаємодію пісенної традиції і новотворчості в сучасній культурі лемківського субетносу на Україні;

- проаналізувати суспільно-політичну та культурно-просвітницьку діяльність лемківських товариств України та Всеукраїнського товариства Лемківщини (ВУТЛ).

Об'єкт дослідження - лемківська культура ХХ ст. як складова частина національних культурних надбань українського народу.

Предметом дослідження є пісенна творчість переселених лемків ХХ ст. як творчий феномен, який розглядається в аспекті взаємодії регіональних культуротворчих тенденцій збереження традицій та новотворчості.

Хронологічні та географічні рамки дослідження охоплюють період ХХ - поч. ХХІ ст.

Вибір цього часового відтинку зумовлений історичними обставинами, що склалися внаслідок репатріації лемків у 1944-1946 рр. на територію України. Як засвідчують архівні дані, протягом трьох років у західні та східні райони України було переселено 42153 лемківські родини, а загалом у всій колишній УРСР - 122454 родини.

У дослідженні свідомо увага зосереджена на тих областях, де компактно проживають депортовані лемки та діють найбільші лемківські громади (Тернопільська, Івано-Франківська, Львівська області).

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є наукові методи і принципи пізнання, зумовлені вимогами об'єктивного аналізу історичних та наукових джерел, що відображають основні тенденції розвитку та побутування пісенної культури лемків в Україні. Використано комплексний підхід до аналізу особливостей лемківського пісенного фольклору, його зв'язку із загальною національною пісенною традицією, проаналізовано трансформаційні процеси в його жанровій типології.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше:

- здійснено наукове узагальнення пісенної культури Лемківщини впродовж ХХ ст.;

- розкрито динаміку (згасання та розвиток) новотворчості пісенної культури лемків, що відбувається на рівні взаємодії фольклорної традиції та професійної творчості;

- показано багатоаспектність використання фольклорно-пісенного матеріалу в художній практиці, його поліфункціональність у визначений період.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання для поглибленого наукового дослідження розвитку лемківської музичної культури, а також у подальшому обґрунтуванні проблем історичного моделювання культурних процесів регіонального масштабу.

Матеріали дисертації може бути застосовано при вивченні історії української культури, основних і спеціальних курсів музичного фольклору, культурології, музичного краєзнавства у вищих навчальних закладах тощо.

Особистий внесок здобувача полягає в комплексному дослідженні пісенної культури лемків у ХХ столітті в українському соціокультурному середовищі, а також у фіксації та збереженні матеріалів, зібраних від лемків, що проживають у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Житомирській, Київській, Донецькій, Чернівецькій областях. Результати дисертаційного дослідження здобуті самостійно.

Апробація матеріалів та результатів дослідження.

Результати дослідження були апробовані в публічних виступах автора на Міжнародних науково-практичних конференціях “Духовна культура українців на етнічних західних землях упродовж віків” (Луцьк, 2001), “Традиційні звичаї та обряди в етнографічних регіонах України” (Івано-Франківськ, 2001), “Актуальні проблеми етнічного відродження Лемківщини: родовід лемків, їхнє минуле, сучасне і майбутнє” до 100-річчя від дня народження Юліана Тарновича (Перечин, 2003), “Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур” (Київ, 2006), Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Духовність українства” (Житомир, 2001), “Культуротворча парадигма українського націєтворення” (Івано-Франківськ, 2005), “Динаміка музичного смислоутворення” (Київ, 2005), “Етнос. Культура. Нація” (Дрогобич, 2006), “Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій” (Київ, 2006), “Музичне виконавство України: національні, регіональні та інтегративні аспекти” (Івано-Франківськ, 2007). Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри музикознавства Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, а також апробовувалась у виступах на звітно-наукових конференціях Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника протягом 2000-2007 рр.

Публікації.

Основні положення дисертації викладено у 19 одноосібних публікаціях, 6 з яких надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 6 - матеріали науково-практичних конференцій у збірниках наукових праць, 2 - тези науково-практичних конференцій, 5 - в українській періодиці.

Обсяг і структура роботи.

Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, бібліографії та додатків. Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 180, список використаних джерел - 308, додатки - 85.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення, особистий внесок автора, апробація дослідження, публікації.

Перший розділ “Історіографія та джерела дослідження лемківської пісенної культури ХІХ-ХХ ст.” аналізує стан наукового опрацювання теми дисертації, визначає методологічну основу дослідження.

У першому підрозділі “Історія вивчення пісенної культури Лемківщини у ХІХ ст.” розглянуто розвиток історичних та етнографічних досліджень культури лемків у ХІХ ст.

Початок систематичних етнографічно-фольклористичних досліджень у Західній Україні спричинила діяльність “Руської трійці”. Аналіз цих праць засвідчує, що в ХІХ ст. започатковується систематичне збирання народнопісенних джерел, дещо активізується публікація лемківської пісенної спадщини польськими та українськими вченими. Цей етап вивчення лемківської пісенно-музичної творчості характеризується нагромадженням джерельного пісенного матеріалу, появою перших науково-популярних праць, присвячених обрядам і звичаям лемків, зростанням наукового зацікавлення Лемківщиною та її культурними надбаннями.

У другому підрозділі “Лемківський фольклор у наукових студіях ХХ ст.” особливий акцент зроблено на аналізі праць відомих дослідників, культурологів, мистецтвознавців, філологів, фольклористів та етнографів ХХ ст. На основі проведеного дослідження ми виділили такі 3 напрями:

1) фольклористичний (огляд обрядів, публікації лемківських мелодій, аналіз регіональних особливостей їх пісень тощо);

2) етнологічний (монографії, нариси, збірники, статті фольклористів-етнографів);

3) історико-публіцистичний (спогади, мемуари, довідники, нариси, фотоальбоми та журнали лемківської тематики).

Стислий огляд найважливіших праць, присвячених лемківській культурі, засвідчує, що ця тематика привертала увагу зарубіжних та українських дослідників упродовж усього ХХ ст. З плином часу зростає кількість спеціальних досліджень, у яких об'єктом вивчення виступає одна з ланок духовної спадщини лемків.

Водночас простежується певна динаміка у вивченні лемківської пісенної творчості: від активного збирання, створення окремих збірників - до глибокого аналізу різних музичних компонентів лемківського пісенного фольклору.

У ХХ ст. завдяки накопиченню різноманітного джерельного матеріалу публікуються: по-перше, невеликі пісенні збірники з нотами, які демонструють жанрове і тематичне багатство лемківської пісні, по-друге, з'являються окремі наукові дослідження, у яких детально аналізується один із пісенних жанрів лемківського фольклору, по-третє, подається загальна характеристика музично-пісенної спадщини лемків у фундаментальних дослідженнях, по-четверте, лемківський пісенний репертуар розглядається в єдності із звичаями та обрядами, що, звичайно, відбивається і на схемі аналізу. Та через кардинальні геополітичні та соціокультурні зміни побутування лемків у ХХ ст. і далі залишаються актуальними і недостатньо висвітленими питання, пов'язані із глибоким комплексним опрацюванням пісенної спадщини лемків, виявленням їхнього внеску до загальноукраїнської традиції, простеженням традиційних та новаторських тенденцій, зокрема у музичній культурі лемків.

У третьому підрозділі “Методологія дослідження” визначено основні методологічні орієнтири дисертації. У дисертаційному дослідженні застосовано комплекс методів, провідні з яких: описовий, інформаційний, історико-генетичний, феноменологічний та музично-аналітичний. Основою дослідження феномену пісенної культури лемків ХХ ст. є інтегрованість вищезгаданих методів з методами гуманітарних наук - історії, культурології, народознавства, етнології, історії музичного мистецтва тощо.

У другому розділі “Пісенно-фольклорна традиція - складова частина музичної культури лемків”, що складається із трьох підрозділів, розкрито загальну характеристику пісенного фольклору лемків, висвітлено жанровий склад, особливості побутування календарних та родинних пісень у лемківських обрядових традиціях, проаналізовано необрядову пісенність лемків.

У першому підрозділі “Загальна характеристика пісенного фольклору Лемківщини” розглянуто жанри обрядових та необрядових пісень. Значну частину пісенного фольклору лемків становлять традиційні жанри, що були органічними складовими як родинних, так і календарних обрядів. Проте не меншу значимість мають і необрядові пісні, що класифікуються за класичним жанрово-тематичним принципом, але для яких характерні власні риси.

Лемківський музичний діалект відзначається багатством і різноманітністю ритмічного і мелодичного складу пісень. Показовими характерними ознаками лемківських мелодій є: свобода тактової будови (метрична змінність, відступи від тактових схем), дроблений ритм, що наближений до речитативу (у вокалізації складів), синкоповані ритмічні групи (під впливом угорських мелодій), мазуркові (тридольні) метри (споріднені з польськими), невеликий обсяг мелодичного звукоряду, рух мелодії пісні відбувається довкола тоніки, яка займає місце посеред мелодичного звукоряду, переважання мажорного колориту мелодій над мінорним, відсутність типових модуляцій у паралельну тональність тощо, інтонаційний зв'язок між різними жанровими групами, зв'язок будови мелодії із композицією пісенної строфи та ін., використання архаїчних народних ладів (особливо дорійського). Лемківським пісням притаманні глибокий ліризм, епічність, драматизм, завдяки яким вони досягають високого мистецького узагальнення, забезпечуючи граничну повноту втілення художнього образу. Самобутність лемківської пісні полягає в синтезі як загальноукраїнських ознак, так і польських, словацьких, угорських. Попри різні нашарування, лемківський музично-мовний діалект вирізняється, з одного боку, певним ступенем консерватизму, з іншого - відкритістю до новацій.

Другий підрозділ “Календарні та родинні пісні в лемківських обрядових традиціях: жанровий склад та особливості побутування” доводить, що календарно-обрядовий фольклор лемків відзначається певним колом ознак. Передусім, лемківські обряди - це істотна складова духовної культури народу, що відображає його світовідчуття і світосприйняття, світогляд і рівень матеріальної суспільної практики в різні періоди історичного розвитку, форми обрядів змінюються з плином часу, проте деякі структуротворчі обрядовості є достатньо стійкими, з елементу суспільного укладу, форми відносин певна частина звичаїв і обрядів трансформується в пережиткове явище, у суб'єктивно-психологічну форму традиції, функціонування якої обмежується побутовим середовищем.

Однією із закономірностей традиційно-обрядової системи є постійна динаміка відповідних обрядів, які своєрідно змінювалися або згасали впродовж усього ХХ ст. Для кожного історичного етапу створювалася своя система уявлень та обрядових дій. Процес трансформації (зміни) обряду відбувається не відразу в усій його структурі, а в окремих структурних одиницях. Ланцюг поступових змін привів у наш час до згасання більшості календарно-обрядових традицій лемків-переселенців.

Третій розділ “Особливості побутування пісенного фольклору лемків у ХХ ст.” присвячений аналізу використання пісенного фольклору лемків у творчості українських фольклористів-аматорів і композиторів-професіоналів ХХ ст. Хронологічно процес контамінації професійної музики з народною лемківською традицією охоплює три періоди. Перший (поч. ХІХ ст.) - процес збирання та видання народних мелодій, викликаний практичними потребами музичного побуту. Другий (ІІ пол. ХІХ ст.) - спроба теоретичного осмислення особливостей лемківських пісень та їх використання у композиторській практиці. Третій період (ХХ ст.) - новий принцип підходу до фольклору, вільний від етнографічних обмежень, що відкриває великі можливості для професійного мистецтва (виникає новий музичний жанр - художня обробка народної пісні як результат індивідуальної композиторської творчості). Переважаючий етнографічний підхід до лемківського музично-пісенного мистецтва - це не лише метод прямої обробки фольклорних першоджерел чи безпосереднього використання їх як інтонаційно-тематичного матеріалу в інших жанрах композиторської творчості. Це і науково-творча концепція, що передбачає об'єктивне історико-теоретичне вивчення процесів зародження, шліфування та своєрідної “міграції” фольклорних зразків в артифіційну творчість.

Оскільки лемківські пісні виконувалися переважно в унісон або двоголоссям, саме тому в обробках цих пісень для мішаного хору зберігся принцип фактури подвійного двоголосся (сопрано-альти, тенори-баси). Гармонію композитори трактують як головний фактор “упізнаваності” лемківських пісень порівняно з гуцульськими чи бойківськими.

Відповідно функційні співвідношення на основі дорійського і міксолодійського ладів (мажорна субдомінанта в мінорі та мінорна домінанта в мажорі) становлять їх характерні риси. У гармонічній мові обробок лемківських пісень також наявне широке застосування всієї ладової розмаїтості народної діатоніки, використання специфічних звукорядів, властивих різним фольклорним пластам, оригінальна авторська інтерпретація характерних поспівок у мелодиці, де акцентується увага на найбільш показових для того чи іншого ладу інтервалах.

Гармонія опрацювань лемківських пісень, виступаючи важливим компонентом у системі засобів музичної виразності, разом з мелодикою, фактурою, своєрідним ритмом, поліфонією і т. д., відбиває інтенсивні процеси збагачення музичної мови композиторів.

Це виразно прослідковується у творах інших жанрів (симфоніях, інструментальних концертах, фортепіанних мініатюрах), що постали на основі лемківської пісні (у творчості А. Кос-Анатольського, Р. Сімовича, М. Колесси).

Процес фольклорно-професійної взаємодії в наш час, тобто композиторський фольклоризм (етнографізм у його широкій художній результативності), несе в собі позитивну програму для авторської творчості, незалежно від прямих чи непрямих, безпосередніх чи опосередкованих форм контактів професійного мистецтва з народним.

Четвертий розділ “Лемківська пісенна творчість як складова частина сучасної культури західних областей України” розглядає актуальний стан розвитку лемківського народно-аматорського виконавства, розкриває суспільно-політичну та культурно-просвітницьку діяльність лемківських осередків, а також висвітлює мистецькі фестивалі як відображення сучасної музично-пісенної культури лемків.

У першому підрозділі “Сучасний стан розвитку лемківського народно-аматорського виконавства” показано, що сучасній фольклорній практиці притаманні два шляхи створення нових пісень: трансформація (осучаснення) традиційних та створення принципово нових мелодій на основі традиційних для певного середовища інтонацій.

Перший переважно пов'язують з імпровізаційністю й різними формами розспіву відомого мотиву, а інший - зі здатністю простих мелодій речитативного складу виникати в умовах сучасного життя. Джерелом створення нових інтонацій є колективна музична практика родинних осередків, членів навчальних, суспільно-просвітніх, громадських, мистецьких груп, а також музичних “лідерів” таких груп, які нерідко творять не заради професійно-музичного інтересу, а саме виходячи з потреби колективного чи сольного музикування, зі специфіки, можливостей та художніх смаків конкретного виконавського середовища.

Причиною створення нових фольклорних інтонацій у наш час нерідко є гостра потреба музичного осмислення певного явища, події, психологічного настрою групи чи окремої людини.

Зокрема, серед лемків, що компактно проживають у західних областях України, характерною є форма розповсюдження нових пісень, поезії за допомогою рукописних зошитів, так званих “Пісенників”. Хоча їх естетичний рівень часто контраверсійний, та вони відіграють важливу роль у фіксації сучасного фольклорного процесу.

Прагнення до освоєння побутових ситуацій привело до пожвавлення народних традицій у самодіяльних колективах фольклорного плану, які почали виявляти себе в другій половині ХХ ст. Активізувалась діяльність автентичних фольклорних ансамблів, але на новому культурно-психологічному і соціально-економічному ґрунті.

На сьогодні існує велика кількість колективів, співаків, ансамблів, які включають до свого репертуару лемківську пісенну спадщину. Принципом роботи аматорських хорових колективів найчастіше є не відтворення автентичного звучання фольклору, а його стилізація, що не завжди зберігає якість оригіналу і глибоке розуміння духу народної лемківської пісні. Діяльність таких хорів репрезентує т. зв. “художню самодіяльність”.

З плином часу в таких колективах з'явились нові тенденції щодо відтворення фольклору. Помітна своєрідна зворотність процесу: від стилізованих форм - до автентичного виконавства, коли учасники хору є носіями усної традиції. Відмінність аматорських хорів від автентичних фольклорних груп і ансамблів виявляється також в організаційно-структурній побудові роботи колективу.

Другий підрозділ “Культурно-просвітницька діяльність лемківських осередків” присвячений аналізу функціонування лемківських товариств другої пол. ХХ ст. в Україні, а також висвітленню діяльності лемківських конгресів, з'їздів та конференцій в означений період.

Активна діяльність лемківських товариств започаткувала відродження самобутньої лемківської культури, змусила задуматися над збереженням субетносу лемків у наш час.

Фестивальний рух в Україні є відносно новим явищем, яке виникло на хвилі національного відродження. Він є важливим чинником культурно-мистецького розвитку регіонів, сприяє формуванню духовності українського суспільства, вихованню національної свідомості молоді, сприяючи процесу інтеграції вітчизняної культури у світовий інформаційний простір.

ВИСНОВКИ

У Висновках підведемо підсумки проведеного дослідження, накреслено перспективи подальших наукових розвідок з означеної проблематики. Найболючіша в лемківській історії трагедія - переселення після Другої світової війни - надзвичайно ускладнила проблему збереження лемківських культурних надбань. Унаслідок репатріаційних заходів відбулося руйнування осілості, поділ ядра національної самобутності.

Психологічні орієнтації на фізичне виживання в нових умовах змусили лемків приховувати свою національну належність. Один із українських субетносів, історія якого могла би висвітлити чимало таємниць етногенези слов'янства, у середині XX ст. опинився перед загрозою остаточного зникнення. Усе це враховано в роботі як визначальне “тло” процесів та явищ, що досліджувались у дисертації.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

фольклор культура обрядовість

1. Фабрика О.Р. Життя та культурна діяльність лемків у Західній Україні // Вісник Прикарпатського університету: Мистецтвознавство. - Івано-Франківськ: Плай, 2001. - Вип. ІІІ. - С. 49-55.

2. Фабрика-Процька О.Р. Культурно-мистецька діяльність лемків на теренах України у ІІ половині ХХ століття // Галичина: Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. - Івано-Франківськ, 2001. - Вип. 7. - С. 170-176.

3. Фабрика-Процька О.Р. Дослідження та творче використання лемківського пісенного фольклору // Вісник Прикарпатського університету: Мистецтвознавство. - Івано-Франківськ: Плай, 2005. - Вип. VІІІ. - С. 187-196.

4. Процька О.Р. Лемківський музичний фольклор у контексті духовно-мистецької культури України // Теоретичні та практичні аспекти музичного смислоутворення / Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського. - К., 2006. - Вип. 60. - С. 154-159.

5. Фабрика-Процька О.Р. Трансформаційні особливості пісенної культури депортованих лемків у ІІ пол. ХХ ст. - поч. ХХІ ст. // Культура і сучасність: Альманах. - К.: Державна академія мистецтв, 2006. - №1. - С. 58-64.

6. Фабрика-Процька О.Р. Виконавська діяльність народної хорової капели “Лемковина” у контексті розвитку українського народнопісенного мистецтва // Вісник Прикарпатського університету: Мистецтвознавство. - Івано-Франківськ: Плай, 2007. - Вип. Х-ХІ. - С. 93-100.

7. Фабрика-Процька О.Р. Лемки України: історія, культура, духовність // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. - К: УНІСЕРВ, 2002. - Вип. 13. - С. 76-80.

8. Фабрика-Процька О.Р. Лемківські “Ватри” в Україні: шлях до збереження культурно-історичної спадщини “дітей втрачених Бескидів” // Духовність українства: Збірник наукових праць. - Житомир: Ред. - вид. відділ ЖДПУ, 2001. - Вип. 3. - С. 181-183.

9. Фабрика-Процька О.Р. Культурно-мистецька діяльність лемків на західних теренах України у ІІ половині ХХ ст. // Проблеми сучасного літературознавства: Збірник наукових праць. - Одеса: Маяк, 2001. - Вип. 8. - С. 262-274.

10. Фабрика О.Р. Лемківські пісні як талановитий прояв художнього обдарування народу // Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції “Актуальні проблеми етнічного відродження Лемківщини: родовід лемків, їхнє минуле, сучасне і майбутнє”. До 100-річчя від дня народження Ю.Тарновича. 15-16 листопада 2003, Перечин / За редакцією І. Щерби. - Львів: Євросвіт, 2005. - С. 53-67.

11. Фабрика-Процька О.Р. Динаміка розвитку лемківської пісенної культури в Україні ІІ пол. ХХ ст. - поч. ХХІ ст. // Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур: Зб. матеріалів Міжнарод. наук. практ. конф. (25-26 травня 2006 р.). - К.: ДАКККіМ, 2006. - Ч. 2. - С. 177-181.

12. Фабрика-Процька О.Р. Лемківські фольклорні фестивалі аматорського мистецтва в контексті відродження та розвитку духовної культури України // Етнос, Культура, Нація: Зб. наукових праць за матеріалами V Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Дрогобич: Вимір, 2006. - С. 135-141.

Размещено на Allbest.ru