Створення та розвиток електронних бібліотек в Україні: бібліотекознавчий аспект (кінець XX – початок XXI ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Новий історичний етап розвитку суспільства в 80-90-х роках ХХ ст. докорінно впливає на розвиток бібліотечної справи, вимагає не лише відповідних змін у науково-практичній діяльності сучасних наукових бібліотек, а й вдосконалення та розвитку окремих положень бібліотекознавства, узгодження бібліотечної теорії та практики з основними сучасними вимогами до бібліотечного та науково-інформаційного обслуговування науки та суспільства.

Одним із факторів, що на сьогодні впливають на бібліотечну теорію та практику, є глобальна інформатизація суспільства, в умовах котрої у бібліотеках, зокрема наукових, починається розширення сфери об'єктів комплектування (передусім на електронних носіях) і відбувається трансформація традиційних технологій на всіх етапах та процесах бібліотечної діяльності. Виникає принципово новий аспект розвитку системи документальних комунікацій, а також нові форми організації документів, серед котрих набувають поширення електронні бібліотеки (ЕБ).

Необхідність інформаційного забезпечення розвитку в Україні державотворчих процесів, економіки, науки і техніки зумовлює постановку перед бібліотеками як ключовими елементами системи документальних комунікацій завдання створення національної інформаційної інфраструктури, котра сприяла б оптимізації формування та використання національних документальних ресурсів. На це спрямовують Закони України "Про інформацію" (1992 р.), "Про науково-технічну інформацію" (1993 р.), "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1992 р.), "Про Національну програму інформатизації" (1998 р.) та Укази Президента України "Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України" (2000 р.), "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" (2000 р.). Крім того, постала необхідність формування соціокультурного середовища, що базуватиметься на національно-культурних цінностях і розвиватиметься в гармонії зі світовою культурою. На єдину правову політику в справі обліку, збереження, використання історико-культурної спадщини спрямовано Закон України "Про охорону культурної спадщини" (2000 р.), дія якого безпосередньо поширюється на бібліотеки і бібліотечні фонди (БФ).

Формування документальних ресурсів історико-культурної спадщини, можливість створення електронних колекцій джерел і цілісних тематичних бібліотек у цій галузі, інтенсифікація їх використання є одночасно важливим завданням історичної науки, спрямованим на розробку критеріїв формування таких ресурсів, організацію інтелектуального доступу до них та створення страхового фонду електронних копій історичних документів.

Процес розширення функцій бібліотек і розвиток новітніх технологій зумовили появу в БФ поряд з документами на традиційних носіях інформації і електронних інформаційних ресурсів (ІР). Це поєднання має значною мірою синкретичний характер, не відпрацьована інструктивно-нормативна база організації комплектування, опрацювання, зберігання та використання електронних документів (ЕД), відсутня взаємоузгодженість цих технологій з традиційно бібліотечними.

Таким чином, постає нове коло наукових завдань у галузі розвитку бібліотечної справи та нові об'єкти бібліотекознавчого дослідження. Передусім - щодо питання застосування нових підходів до розв'язання проблем створення сховищ ІР, їх організації, методів і засобів доступу до них. В узагальненому вигляді такі підходи сьогодні концентруються довкола питань побудови та функціонування ЕБ. Водночас, і саме поняття ЕБ не має узгодженого і сталого змісту, хоча термін активно застосовується у колі фахівців різного профілю.

На сьогодні вже накопичений різноманітний практичний досвід у створенні електронних сховищ інформації, однак він не має належного наукового узагальнення в контексті обраної нами теми. Отже, постала не лише теоретична, а й практична необхідність розв'язання низки бібліотечно-технологічних питань подальшого розвитку ЕБ і, зокрема, технології комплектування, зберігання та ефективного використання електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів (БІР), а також з'ясування бібліотекознавчих механізмів побудови інфраструктури для забезпечення акумуляції інформації.

Вищезгадані дослідження або залишилися на рівні постановки проблеми, або були присвячені окремим аспектам створення та розвитку електронних сховищ інформації. Бібліотекознавчий аспект досліджуваного питання, який комплексно і системно розглядає не лише питання теорії ЕБ, а й питання організації взаємопов'язаної системи комплектування, обліку, опрацювання, зберігання та використання ЕБ як окремого бібліотекознавчого об'єкта, розглядався лише побіжно.

Об'єктом дослідження є електронна бібліотека як структурна частина інформаційних ресурсів традиційної бібліотеки.

Предмет дослідження -- методологічні, науково-інформаційні, бібліотечно-технологічні й організаційні засади створення та розвитку електронних бібліотек.

Мета роботи -- розробка наукових засад формування, опрацювання й використання електронних ресурсів (ЕР) як органічної частини бібліотечної діяльності й системи документальних комунікацій.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

-- проаналізувати склад і зміст ІР, специфічні особливості їх формування, виокремити предметну галузь функціонування ЕБ і дати визначення поняття ЕБ;

-- дослідити основні тенденції та напрями розвитку ЕБ в Україні та світі;

-- виявити основні здобутки та перешкоди на шляху формування електронних БІР як ЕБ;

-- уточнити ряд змістовних аспектів розвитку нової термінологічної системи, пов'язаної з впровадженням інформаційної технології у сферу бібліотечної діяльності;

-- запропонувати технологічну модель та науково-практичні засади акумуляції у бібліотеках різновидової електронної інформації у формі ЕБ із специфічними аспектами комплектування, обліку, формування фонду та використання його ресурсів;

-- розробити основні вимоги до бібліотечно-інформаційних технологій комплектування, обліку, формування фонду ЕР та створення довідково-пошукового апарату (ДПА) ЕБ з метою органічного включення цих ресурсів у систему бібліотечної структури;

-- визначити перспективні напрями розвитку ЕБ України.

1. Історіографія питання. Джерельна база дослідження. Понятійний апарат

Подається історіографічний огляд проблеми. При виконанні дисертаційного дослідження в якості джерельної бази широко залучалися ІР мережі Інтернет (Веб-сайти бібліотек, архівів, видавництв тощо). Також при висвітленні окресленої проблеми було проаналізовано ряд опублікованих джерел інформації: наукові праці з історії, наукознавства, теорії бібліотекознавства й інформатики, фахові періодичні видання тощо. Окрему увагу було приділено вивченню законодавчої бази країн світу та нормативних актів України в галузі інформаційної діяльності, а також документів, пов'язаних із діяльністю і статусом бібліотек (закони України, постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, укази Президента України, документи міжнародних організацій, міжвідомчі програми тощо). При дослідженні історії формування електронних БІР та сучасного стану їх розвитку було вивчено документи відомчого архіву НБУВ та провідних бібліотек України за останні десять років та поточна документація для службового користування (звіти, методичні рекомендації, інструкції, технологічні вимоги, документація, що пов'язана з діяльністю структурних підрозділів бібліотек тощо), також залучалася нормативно-інструктивна документація, що регулює формування та опрацювання ЕР.

Розглянуто еволюцію поглядів щодо термінології, зокрема появу в професійній літературі нових понять “віртуальна”, “гібридна”, “електронна”, “комп'ютерна”, “онлайнова” та “цифрова” бібліотеки. Проаналізовано їх сутність і констатовано, що переважна більшість українських і російських спеціалістів використовують термін “електронна бібліотека”, західні ж фахівці - “цифрова бібліотека (digital library)”.

На нашу думку, доцільніше зупинитися на терміні “електронна бібліотека”, тому що терміноелемент “комп'ютерна” пов'язаний з устаткуванням, “цифрова” - зі способом запису інформації, “онлайнова” - з принципом доступу, “віртуальна” - заперечує реальність об'єкта. Термін “електронна бібліотека” відбиває всю сукупність зазначених ознак.

Отже, під ЕБ у рамках цього дослідження ми розуміємо вид розподіленої документальної системи, в якій знаходяться документи безвідносно до їхнього фізичного місцезнаходження і юридичної приналежності (бібліотекам, архівам, музеям, інформцентрам тощо) у машиночитаній (електронній) формі, причому єдиний інтерфейс доступу до них забезпечується програмними засобами з єдиного пункту за допомогою глобальної інформаційної мережі.

2. Становлення та розвиток електронних бібліотек в країнах світу та Україні

Проаналізовано досвід створення зібрань ЕР у країнах світу та в Україні.

Уперше формування цілісного зібрання друкованих книг у електронній формі було розпочато 1971 року в Іллінойському університеті (США) М. Хартом (проект “Гутенберг”, який містив тексти класиків англійської та американської літератури ретроспективного характеру).У США з 90-х років ХХ ст. існують такі проекти, як “DLI” (Digital Libraries Initiative - Ініціатива цифрових бібліотек) - за підтримки Національного наукового фонду, Агенції перспективних досліджень у галузі оборони та Національної агенції з аеронавтики і космічного простору - та проект “Пам'ять Америки”, який було започатковано за ініціативи Бібліотеки Конгресу та 15 університетських книгозбірень Національної федерації цифрових бібліотек. “Пам'ять Америки” включає 44 історичні колекції загальним обсягом понад один млн. документів, однак має виключно меморіальний характер. Констатовано, що обмеження, які випливають з авторського права, не сприяли розвитку ЕБ, тому основою зібрань ЕД у США стали не комп'ютерні версії друкованих видань, а довільні текстові файли. Термін “цифрова бібліотека” не завжди адекватно відбивав сутність представлених зібрань, і вони отримали назву “Центри електронних текстів”.

У країнах Західної Європи з 1995 року започатковано корпоративний міжнародний проект “Bibliotheca Universalis”, спрямований на забезпечення загальнодоступності наукової та культурної спадщини людства. Він є одним із 11 науково-технічних проектів, що реалізуються під егідою країн "Великої сімки". Однак, через невирішеність проблеми авторського права в електронному середовищі, вагомих результатів не було досягнуто.

Меморіальний набір документів містять також проекти національних ЕБ Німеччини, Китаю, Японії, Австралії. Значну увагу приділено створенню електронних копій пам'яток світової культури за програмою ЮНЕСКО “Пам'ять світу”. Отже, невирішеність питань авторського права визначила історико-культурний характер, склад і конкретний зміст цих бібліотек та значні обсяги їх фінансування.

У Росії наприкінці ХХ ст. також виникла певна кількість ЕБ. Серед них: бібліотеки класиків літератури -- “Публічна електронна бібліотека Євгена Пєскіна” та “Бібліотека Максима Мошкова”, “Московська колекція рефератів” (дипломні та курсові студентські роботи), “Російська фантастика”. Недоліком цих бібліотек є їх вузькопрофільний характер й орієнтація на широкі інтереси. В “Національній електронній бібліотеці” Росії, що являє собою архів російськомовних засобів масової інформації - матеріалів газет, журналів, радіо- і телестанцій, проблема дотримання авторського права вирішується в рамках єдиного інформаційного об'єднання. Інформація кінцевим користувачам надається на комерційних засадах.

У 1999 році робочою групою представників дев'яти міністерств і відомств було розпочато розробку міжвідомчої програми “Електронні бібліотеки Росії” з метою створення, збереження і розвитку електронних ІР у сфері науки, техніки, культури, освіти, економіки та охорони здоров'я. Але, в зв'язку з реорганізацією міністерств і відомств, що здійснювали фінансування програми, очікуваних результатів не було досягнуто. Згодом ця програма знайшла своє продовження в рамках Федеральної цільової програми “Електронна Росія на 2002 - 2010 рр.”. Її метою визначено підвищення ефективності функціонування економіки, державного керівництва і місцевого самоврядування.

Проект “Пам'ять Росії” як складова “Пам'яті світу” передбачає створення та поширення електронних копій найбільш цінних, рідкісних, історично та національно значущих примірників книг, рукописів, карт, образотворчих і музичних матеріалів.

В Інтернет кількість електронних версій наукових журналів перевищує 10 тис. Власниками ІР є великі видавництва, серед яких такі партнери бібліотек, як: Ebsco, Elsevier Science, Springer, Swets & Zeitlinger. Передплатникам друкованих версій цих журналів надається безкоштовний або пільговий віддалений доступ до них. У 1998 році Російським фондом фундаментальних досліджень було започатковано проект “Наукова електронна бібліотека”, котрий передбачає надання доступу до електронних версій журналів консорціуму авторизованих користувачів (передплатників друкованих версій) через бібліотеку, що територіально знаходиться в Москві.

В Україні створення ЕБ ще не має рангу окремих проектів, а здійснюється бібліотеками в поточному режимі. Серед них - Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Наукова бібліотека ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського, Наукова бібліотека Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя. Названі бібліотеки сформували значні фонди ЕД з відповідним пошуковим апаратом як частину документально-інформаційних ресурсів своїх бібліотек.

Фонд ЕД НБУВ, а власне ЕБ як об'єкт нашого дослідження, є універсальне за видовим і тематичним складом зібрання комп'ютерних версій публікацій. Його призначення -- архівне зберігання ЕД та підтримка онлайнового доступу до повних текстів публікацій. Інформаційно-ресурсними складовими Фонду є книги, надані авторами; статті з періодичних видань, отримані від редакцій журналів; автореферати дисертацій, захищених в Україні з 1998 року; публікації з бібліотечної справи та інформаційної діяльності; твори класиків української літератури (Івана Котляревського, Тараса Шевченка та ін.); електронні копії раритетів НБУВ. Комплектується фонд ЕД за рахунок надходжень від інтелектуальних власників публікацій, загальнодоступних Інтернет-документів, матеріалів, отриманих при скануванні історико-культурних фондів бібліотек. Щомісячний обсяг його поповнень становить 300-500 документів. Для роботи з фондом ЕД, який налічує понад 20 тис. файлів загальним обсягом понад 2 GB, використовується пошукова система - пакет прикладних програм CDC/ІSІS (ЮНЕСКО), доповнений спеціальною компонентою WWW-ІRBIS (ДПНТБ Росії). Щорічно сайт НБУВ відвідують в середньому 140 тис. користувачів.

Крім книгозбірень, роботи зі створення ЕБ проводить Державний комітет архівів України, на сайті якого започаткована ЕБ архівної системи: комп'ютерні версії періодичних видань "Архіви України" (з 1999 р.) та "Вісник Держкомархіву" (з 2000 р.), підручники, фахові словники, БД, електронні тексти з різних питань діяльності архівів тощо.

Відзначено, що в 90-х роках ХХ ст. роботи зі створення в нашій державі електронних зібрань інформації, незважаючи на певні отримані результати, не мали належної системності й не забезпечували комплексного вирішення завдань організаційного та правового характеру. Принципово важливо вже на початковій стадії вирішення комплексу питань створення ЕБ застосувати методологію системного підходу, яка базується на відомому законі взаємозв'язку та взаємозумовленості явищ і потребує аналізу досліджуваних явищ та об'єктів не лише як самостійних систем, а й як підсистем певної більшої системи.

У дисертаційній роботі досліджено еволюцію поглядів щодо авторського права в електронному середовищі, напрацьований світовим співтовариством досвід і шляхи вирішення цієї проблеми. Наголошено на недостатній розробленості зазначеного питання в чинних законодавствах країн світу і, зокрема, України.

Розглянуто офіційну позицію Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій і організацій (ІФЛА) з питань авторського права в електронному середовищі, висловлену на її Генеральних конференціях у 1996 і 2000 роках. Ця міжнародна організація вважає, що надмірна охорона авторського права може призвести до порушення принципів соціальної справедливості шляхом необґрунтованого обмеження доступу до інформації і знань, стримуватиме конкуренцію й інновації. ІФЛА пропонує бібліотекам і архівам дозволити законом переводити в цифровий формат матеріали, що охороняються авторським правом, з метою забезпечення їх збереження й архівування.

В основу науково-організаційних засад створення ЕБ запропоновано покласти принцип зацікавленості індивідуальних і колективних авторів у доведенні інформації про отримані ними результати до світової спільноти через ЕБ, зокрема прийняття державними установами, відомствами та організаціями, що мають у своїй структурі ЕБ, рішень про безоплатне передавання їм або безпосередньо НБУВ як національному депозитарію електронного продукту комп'ютерних версій усіх документів з урахуванням авторського права для архівного зберігання та подальшого використання, зокрема для установ з бюджетним фінансуванням. Другий варіант - передавання безпосередньо авторами комп'ютерних версій своїх праць у депозитарії ЕД за домовленістю про їх часткове чи повне використання на основі укладання договору між бібліотекою та авторами. Третій варіант - білінгова система розрахунків між інтелектуальними власниками та споживачами документальної інформації. Автор відразу отримує матеріальну компенсацію, а бібліотека використовує документ на власний розсуд. Четвертий - базується на безоплатному виді компенсації за надані автором твори, коли бібліотека бере на себе обов'язки пропагувати доробок автора шляхом створення рекламно-інформаційних видань (збірник нових надходжень); відображати відомості про них у традиційному електронному каталозі (ЕК) бібліотеки з позначкою "ЕД"; представляти розширену інформацію на Веб-сайті бібліотеки; надавати авторам пільгові послуги в користуванні бібліотекою тощо.

3. Основні теоретичні та науково-практичні засади формування електронних бібліотек та обліку електронних ресурсів: бібліотекознавчий аспект

Показано, що з 90-х років ХХ ст. відбувається розширення функцій бібліотек, що зумовлено появою в БФ поряд з документами на традиційних носіях інформації і електронних ІР. Однак, стрімкий випереджаючий розвиток інформатизації в умовах консервативності правової бази і бібліотечної технології формування та використання ресурсів бібліотек спричинив серйозне відставання у бібліотечній теорії та практиці комплектування, організації фонду та обліку ЕБ, засобів використання інформації, виникнення суперечності між кумулятивними та інформаційними можливостями бібліотек.

Основні тенденції формування ЕР в ЕБ передбачають наявність трьох інформаційно-ресурсних складових, що функціонально орієнтовані на розкриття власних фондів, отримання повних текстів документів від власників інформації, пошук у світовому документному інформаційному потоці і розширення структури фонду за рахунок паралельного опрацювання ЕР мережі Інтернет шляхом створення метаданих у вигляді довідника.

Як інформаційно-ресурсні складові ЕБ визначено: 1) документні ресурси, що складаються з традиційних видів документів (твори друку на паперових носіях, аудіовізуальні документи тощо) -- ця інформація вважається опублікованою; 2) неопубліковані документні ресурси на паперових носіях, що зберігаються на правах рукопису (звіти про НДР, автореферати дисертацій, оглядово-аналітичні, архівні та рукописні документи тощо); 3) твори електронного “друку” - документи на електронних носіях (CD-ROM, DVD-диски тощо), які дорівнюються традиційним публікаціям і оформлені з урахуванням авторських прав і умов їх розповсюдження, або інші ЕР, що оформлені з дотриманням вимог авторської відповідальності й певних реквізитів. Їх слід вважати електронними публікаціями; 4) ЕР, що формуються як ресурси без закріплення форми, визнаної як публікація з відповідними реквізитами, тобто за встановленою практикою їх не можна повною мірою вважати публікаціями (Веб-сайти, БД тощо), та ІР як власний продукт бібліотеки.

Технологічна схема формування фонду ЕБ передбачає повнотекстове розширення бібліографічних записів ЕК адресами комп'ютерних версій отриманих першоджерел. Поглиблене розкриття знань, зосереджених у фондах ЕД, здійснюється на основі використання як пошукового апарату ЕБ комплексу реферативних і авторитетних записів про суб'єкти й об'єкти системи документальних комунікацій. Для повноти комплектування ЕБ пропонується розширення структури її фонду за рахунок паралельного опрацювання ЕР мережі Інтернет шляхом створення метаданих.

В основу технологічної схеми створення ЕБ покладена базова технологія бібліотечної діяльності, що виходить з необхідності проведення ЕР за циклом “шлях документа” з урахуванням специфіки ІР. На початковій стадії формування ЕБ необхідно визначити поняття ЕД як одиниці бібліотечного обліку і зберігання. За одиницю зберігання ЕД визначено диск, за одиницю обліку - файл (як окремий, так і їх сукупність). На першому етапі ЕР визначається за принципом його походження (з власних ресурсів бібліотек, отриманих від власників інформації, Веб-ресурсів). На цій основі здійснюється первинний облік і присвоєння імені файлу як одиниці обліку ЕД, що визначений нами як опис ЕР. Наступний крок - формування одиниці зберігання ЕД, що передбачає запис ЕР на диск (носій тривалого зберігання) та створення паспорту ЕД. ЕК та БД не можна вважати документним ЕР до того часу, поки вони не будуть зафіксовані на електронному носії тривалого зберігання, зареєстровані в облікових документах, відображені у ДПА бібліотеки і передані до загального БФ.

Інформування користувачів про нові надходження до ЕБ запропоновано здійснювати шляхом: створення періодичних рекламно-інформаційних видань (наприклад, збірник нових надходжень до ЕБ) в електронному та друкованому варіантах; організації рекламних акцій на виставках нових надходжень документів до БФ та під час проведення відповідних заходів; відображення відомостей про ЕР у загальнобібліотечному ЕК з позначкою “ЕР” або “ЕД”; представлення розширеної інформації на Веб-сайті бібліотеки.

Для обліку ресурсів, що продовжують поповнюватися або редагуватися (ЕК, БД тощо), слід ввести спеціальну форму обліку - паспорт ЕР, який дасть змогу не лише реєструвати документ, а й здійснювати управління ЕР з урахуванням його специфіки. Оскільки ЕР може знаходитись поза межами бібліотеки, але бути доступним для користувачів через Інтернет, пропонується здійснювати облік тільки тих ресурсів, що зберігаються безпосередньо у бібліотеці. ЕД, що існує самостійно, інвентаризуються в окремій відповідній книзі з зазначенням матеріального носія та передаються для балансового обліку бібліотеки.

За одиницю зберігання ЕР запропоновано визнати матеріальний носій інформації, який забезпечуватиме його довгострокове збереження (CD-ROM, DVD тощо). Інформація на ньому фіксується у вигляді, котрий передбачає її подальше ефективне використання. Такий ЕД повинен мати вихідні дані, що реєструються у паспорті ЕР та відображаються в книзі сумарного обліку документів, а також включаються до ДПА бібліотеки. Реєстрація нових надходжень до бібліотеки, формування фонду ЕД і контроль за його складом і змістом здійснюються через універсальну облікову форму - картку-паспорт ЕД, у якій зафіксована вся можлива інформація про ЕР. У ній, крім традиційних елементів обліку (бібліографічного опису та шифру зберігання документа) зазначатимуться також відомості про специфічні особливості ЕД. Якщо ЕД не опублікований, його бібліографічний опис необхідно здійснювати за археографічними правилами, зберігаючи при цьому форму паспорта як єдиного облікового документа.

Розглянуто різні визначення понять “електронний документ” та “електронна публікація” (ЕП). ЕД - упорядкована інформація, що існує в електронному середовищі, а ЕП - лише той ЕД, що оформлений відповідно (як видання ЕД) з юридично зафіксованою відповідальністю автора або авторитетної організації.

Для організації комплектування ЕБ необхідно: вдосконалити державно-правову базу регулювання прав бібліотек на використання та розповсюдження наукової, освітньої та культурологічної інформації; розробити нормативне забезпечення для передавання до фонду наукових книгозбірень комп'ютерної інформації; визначити єдині технологічні вимоги до комплектування та організації БФ.

Сукупний БФ ЕБ доцільно поділити на фонди: тимчасового зберігання, постійного (депозитарного) зберігання та найбільш цінних документів. Констатовано, що форматне забезпечення ЕБ має задовільну нормативну базу. В практичному аспекті подані до ЕБ першоджерела зберігатимуться в тому самому форматі, в якому їх надаватимуть інтелектуальні власники (HTML-, PDF- чи іншому). Проблему лінгвістичного забезпечення ЕБ у процесі формування їх фондів доцільно вирішувати шляхом створення розширеного пошукового образу документа, що включатиме анотацію, реферат чи ключові фрагменти текстів у реферативні БД, котрі дадуть змогу здійснювати пошук за будь-яким терміном реферату.

інформаційний бібліотечний термінологічний

Висновки

1. Сучасний період розвитку України в контексті обраної нами теми характеризується швидким розвитком інформаційних технологій. На сьогодні бібліотеки є не лише центрами доступу до інформації, а й кумуляторами власних ІР, обсяг котрих дедалі зростає. За складом і матеріальною конструкцією БФ стає синкретичним, де співіснують як традиційні види друкованої продукції, аудіо- та відеоресурсів, так і ЕР на мікроносіях, автоматизовані ІР (у вигляді БД, баз знань, гіпертекстових систем, електронних видань). Крім того, бібліотеки стали центрами доступу до світової мережі Інтернет, ІР котрої не є частиною їх власних фондів. За цих умов традиційні технології бібліотеки неминуче трансформуються. Однак сучасна бібліотечна практика значно відстає від темпів освоєння галузі нової діяльності, ще досі не сформульовані наукові засади і не опрацьовані бібліотечні технології, котрі дадуть змогу кваліфіковано здійснювати формування, зберігання і використання фонду ЕД. Ця проблема є однією з найактуальніших у сучасному бібліотекознавстві.

2. Професійна термінологія бібліотекознавства і бібліотечної практики видозмінюється з розвитком інформаційних технологій. Однак формування нової лексики і термінології перебувають у стадії обговорення. Зокрема, це стосується таких понять, як ЕР, ЕБ, ЕД, ЕП. На сьогодні ці терміни не узгоджені й часто вживаються як синоніми. В нашому дослідженні ми формулюємо ці поняття з огляду на зміст бібліотечної діяльності.

3. Аналіз зарубіжного та українського досвіду створення ІР і формування фондів під загальним поняттям ЕБ показав, що відсутній бібліотекознавчий підхід до формування фондів ЕР, відсутня і технологія опрацювання ЕР. Наявні ЕБ сформовані як банки даних, і поняття “бібліотека” в їх назві має умовний характер. Крім того, за змістом вони вузькотематичні, в переважній більшості мають меморіальний склад ЕД (зокрема, класичної літератури, пам'яток історії та культури тощо). Основна причина цього - невирішеність питань авторського права як у країнах світу, так і в Україні та відсутність професійного бібліотекознавчого підходу до формування фондів ЕД.

4. На сьогодні в бібліотеках сформовано значний обсяг електронних ІР (в практичному плані - об'єкт нашого дослідження) як “ЕБ”, котрі є органічною частиною бібліотеки в традиційному розумінні. Інформаційно-ресурсні складові ЕБ (авторські ЕП; власні електронні ІР; матеріали, що вільно поширюються глобальними комп'ютерними мережами). Основними функціями ЕБ є: розкриття власних фондів; поповнення фондів ЕД шляхом отримання повних текстів документів; пошук у світовому документному інформаційному потоці й розширення структури її фонду за рахунок паралельного опрацювання ЕР мережі Інтернет шляхом створення метаданих у вигляді довідника.

5. В основу технологічної схеми створення ЕБ покладено базову технологію бібліотечної діяльності, що спричинено необхідністю проведення ЕР за циклом “шлях документа” з урахуванням специфіки ІР. На початковій стадії формування ЕБ необхідно визначити поняття ЕД як одиниці бібліотечного обліку і зберігання. За одиницю зберігання ЕД визначено диск, за одиницю обліку - файл (як окремий, так і їх сукупність). На першому етапі ЕР визначається за принципом його походження (з власних ресурсів бібліотек, отриманих від власників інформації, Веб-ресурсів). На цій основі здійснюється первинний облік і присвоєння імені файлу як одиниці обліку ЕД, що визначений нами як опис ЕР. Наступний крок - формування одиниці зберігання ЕД, що передбачає запис ЕР на диск (носій тривалого зберігання) та створення паспорту ЕД. ЕК та БД не можна вважати документним ЕР до того часу, поки вони не будуть зафіксовані на електронному носії тривалого зберігання, зареєстровані в облікових документах, відображені у ДПА бібліотеки і передані до загального БФ.

Інформування користувачів про нові надходження до ЕБ запропоновано здійснювати шляхом: створення періодичних рекламно-інформаційних видань (наприклад, збірник нових надходжень до ЕБ) в електронному та друкованому варіантах; організації рекламних акцій на виставках нових надходжень документів до БФ та під час проведення відповідних заходів; відображення відомостей про ЕР у загальнобібліотечному ЕК з позначкою “ЕР” або “ЕД”; представлення розширеної інформації на Веб-сайті бібліотеки.

6. Проблему відображення специфіки електронної форми, умови використання, фіксації кількісних і якісних змін у змісті та формі ресурсу, здійснення управління ЕР бібліотеки з урахуванням специфіки БФ пропонується вирішувати за допомогою створення нової додаткової форми обліку - паспорту ЕР. У картці-паспорті ЕД, крім традиційних елементів обліку (бібліографічного опису та шифру зберігання документа) зазначатимуться також відомості про його специфічні особливості.

7. Для організації комплектування ЕБ надалі необхідно: вдосконалити державно-правову базу; розробити нормативне забезпечення; визначити єдині технологічні вимоги до представлення на комп'ютерних носіях наукової інформації для її наступного включення до фондів ЕБ із мінімальними додатковими трудовитратами. Форматне забезпечення ЕБ має задовільну нормативну базу. В практичному аспекті подані до ЕБ першоджерела зберігатимуться в тому ж форматі, в якому їх надаватимуть інтелектуальні власники (HTML-, PDF- чи іншому). Проблему лінгвістичного забезпечення ЕБ у процесі формування їх фондів доцільно вирішувати шляхом створення розширеного пошукового образу документа, що включатиме анотацію, реферат чи ключові фрагменти текстів у реферативні БД, котрі дозволять здійснювати пошук за будь-яким терміном реферату.

Література

1. Павлуша І.А. Електронні інформаційні ресурси в системі наукових комунікацій // Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь: Наук. праці та матер. конф. Вип. 1.- К.: Т-во "Знання" України, 2001.- С. 237-245.

2. Павлуша І.А. Електронні бібліотеки: зарубіжний досвід, питання розробки української концепції // Бібл. вісн. - 1999.- № 4.- С. 13-24.

3. Павлуша І.А. Електронні бібліотеки: питання комплектування й обробки вхідної інформації // Бібл. вісн. - 1999.- № 5.- С. 14-21.

4. Павлуша І.А. Електронні бібліотеки: системний підхід до формування фондів // Бібл. вісн. - 2000.- № 2.- С. 16-19.

5. Павлуша І.А. Рукописи і стародруки на WWW-серверах національних бібліотек // Бібліотека. Наука. Культура. Інформація: Наук. пр. НБУВ. Вип. 1.- К., 1998.- С. 332-336.

6. Павлуша І.А. Формування віртуальної бібліотеки пам'яток східнослов'янської писемності й українського друку // Вісн. Кн. палати. - 1998.- № 9.- С. 13-15.

Размещено на Allbest.ru