Розвитк української кінематографії. Діяльність О. Довженка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Розвиток української кінематографії. Діяльність О. Довженка

Вступ

Предмет дослідження: розвиток української кінематографії. Діяльність О. Довженка

Об'єкт дослідження: особливості мистецтв українського кіно.

Мета - проаналізувати особливості розвитку кіномистецтва на теренах України та дослідити кінематографічну діяльність Олександра Довженка.

Актуальність теми визначається пильною увагою суспільства до свого минулого, до відновлення історичної справедливості, вивчення невідомих сторінок у суспільному і мистецькому житті не лише держави, але й в творчих біографіях найкращих її представників.

Дослідження життя і діяльності видатних українських кінематографістів є одним із актуальних напрямків розвитку національної кінознавчої науки. До числа тих митців, які залишили визначальний слід в українському кінематографі, належить О.П.Довженко (1894 -1956).

Актуальність теми полягає в тому, що кіно дійсно є мистецтвом нашого часу. Сьогодні це найбільша естетична й освітня сила у світі. Відкриття фотографії в 1828 році відіграло величезну роль у розвитку кіно. 1895- й став роком, коли з'явилося кіно. Після винаходу кінематографа братами Люм'єр кіно значно поширилося в усьому світі.

Перші кінотеатри з'явилися в 1904 році. А в 1907 році для написання сценаріїв стали використовувати літературні твори. Дотепер різні телевізійні версії романів і розповідей відомих письменників дуже популярні. Кіно -- впливова сила в сучасному житті. Воно також використовується з освітньою метою. Відеокурси корисні при вивченні географії, іноземних мов і багатьох інших предметів. За допомогою їх можна також краще пізнати навколишній світ. За допомогою документальних і наукових фільмів можна одержати багато інформації про навколишній світ.

український кінематограф довженко

Розділ 1. Виникнення кінематографії в Україні

1.1 Поява першого кіно в Україні

У 1893 році головний механік Одеського Новоросійського університету Йосип Тимченко винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроекції. Тоді ж він здійснив перші в світі кінозйомки - зафільмував вершників і метальників списів. Із 7 листопада до 20 грудня 1893 року в готелі “Франція” (Одеса) демонструвалися ці дві стрічки. 9 січня 1894 винахід демонструвався на 6-му засіданні секції фізики ІХ з'їзду російських натуралістів та лікарів у Москві. Нині знімальний апарат у фондах московського Політехнічного музею.

У вересні 1896 року в Харкові фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні -- майже рік-у-рік з першим публічним кіносеансом у Парижі -- Альфред Федецький влаштував кіносеанс у Харківському оперному театрі.

Піонери українського кінематографу початку 1900-х років віддавали перевагу екранізації популярних українських вистав «Наталка Полтавка» (за участю відомої актриси Марії Заньковецької), «Москаль-чарівник», «Наймичка». Тоді ж мала місце спроба створити фільми на українську історичну тематику, теж на театральній основі («Богдан Хмельницький» за п'єсою Михайла Старицького). З дореволюційним кіно в Україні пов'язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі.

Німе кіно

З 1919 р. в Радянській Україні починається тотальне одержавлення кіно. 1922 року було заснування Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а 1928 року ввести в дію київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. О.Довженка) -- одну з найбільших та найсучасніших на той час у світі.

Кадр з фільму «Ягідка кохання» Олександра Довженка

Разом з тим, ігрове кіно намагалося поєднати революційну тематику з традиційною для попереднього періоду мелодрамою та пригодницькими жанрами («Укразія» П. Чардиніна; «Сумка дипкур'єра», «Ягідка кохання» Олександра Довженка). У цей час в Україні з'явилися також екранізації класичних творів національної літератури -- «Тарас Трясило», «Микола Джеря», «Борислав сміється».

Олександр Довженко

У Одесі проходили зйомки багатьох фільмів, що ставили московські кінорежисери. У 1925 р. на екрани країни вийшов кінофільм Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін», що увійшов в десятку кращих фільмів світового кінематографу і став візитною карткою Одеси.

Наприкінці 1920-х рр. в українському кінематографі дедалі гучніше почала заявляти про себе нова модерністська течія, що сформувалася у співпраці режисера Леся Курбаса з письменниками Майком Йогансеном та Юрієм Яновським. Неторовані шляхи долав у кіно самобутній режисер і сценарист, відомий скульптор Іван Кавалерідзе («Прометей», «Запорожець за Дунаєм»).

Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О.Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Цікаво також те, що Довженко, який знаходився у лавах Армії УНР, тепер знімав фільм Арсенал «з іншого боку». Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня. У 1958 році на Всесвітній виставці в Брюселі (Бельгія) в результаті опитування, проведеного Бельгійською синематекою серед 117 видатних критиків і кінознавців із 26 країн світу, фільм «Земля» було названо у числі 12 найкращих картин усіх часів і народів. Стилістика, створена Довженком, поклала початок напряму, який визначають як «українське поетичне кіно».

Звукове кіно

Кадр зі стрічки Дзиги Вертова «Симфонія Донбасу»

У 1930 р. в Україні з'являється перший звуковий фільм -- документальна стрічка Дзиги Вертова «Симфонія Донбасу», а наступного року глядачі почули голоси акторів у художньому фільмі О.Соловйова «Фронт».

Наприкінці 1930-х тотальний терор у СРСР поєднується з кон'юнктурним поверненням до національно-історичної тематики. Фільми «Щорс» (1939) Олександра Довженка «Богдан Хмельницький» (1941) Ігоря Савченка -- дивовижне поєднання вимушеної заангажованості держзамовлення і очевидної режисерської та акторської обдарованості.

Х/ф «Сумка дипкур'єра»

Українське кіно часів Другої світової війни, частково евакуйоване на схід, було переважно підпорядковане ідеологічним завданням воєнної доби. Разом з тим, у цей час були зняті і справжні кіношедеври. До них можна віднести фільм «Райдуга» Марка Донського за сценарієм Ванди Василевської, який з надзвичайною художньою силою передає трагедію окупованого фашистами українського села. Фільм здобув низку міжнародних нагород, серед них премія «Оскар» (1944) в номінації «кращий іноземний фільм».

Видатна акторка Віра Холодна

Сценарій Олександра Довженка «Україна в огні», який Сталін спочатку сприйняв схвально, потім було піддано розгромній критиці, а автора -- шельмуванню. Одною з причин цього, про що Довженкові натякнули, було те, що у сценарії нічого не було сказано про вирішальну роль Сталіна у перемозі над ворогом. Крім того, у фільмах воєнних років за вказівкою «вождя» пропагувалася ідея швидкої та легкої перемоги над фашизмом.
Хоча українські фільми 1945-53 рр. були обмежені жорсткими канонами «соціалістичного реалізму», їх велику цінність складають високий рівень акторської гри (на екрані в цей час з'являються Михайло Романов, Амвросій Бучма, Дмитро Мілютенко, молодий Сергій Бондарчук) і високофахові роботи кінооператорів («Подвиг розвідника», 1974, режисер Борис Барнет, оператор Данило Демуцький; «Тарас Шевченко», 1951, режисер Ігор Савченко, оператор Данило Демуцький та інші).

Висновок: Отже на початку XX ст. Україна зазнала значного розвитку у культурній сфері,стрімко розвивалося країнське кіно незважаючи на всі проблеми Сталінської доби.

1.2 Особливості розвитку Українського кіно

Період 60 - 80 -х років - один із суперечливих в історії зарубіжної культури , адже в цей час її розвиток відбувався у надзвичайно складних умовах подальшого поглиблення протистояння двох непримиренних між собою соціально - економічних систем , загострення їх протиборства , яке створювало значні перешкоди на шляху соціально - економічного та культурного процесу.

Однак, долаючи ці та інші труднощі , широко використовуючи новітні досягнення науково- технічної революції (НТР) , передові країни зарубіжжя в зазначений період зробили вагомий внесок у створення загальнолюдських духовних цінностей , розвиток світової цивілізації і культури .

На другу половину 60 - 80 - х років припадає далеко не кращий період і в розвитку української культури. Не маючи своєї державності , перебуваючи в міцних лещатах тоталітарного режиму , їй довелося долати шалений опір комуністичної диктатури , будь-які заборони , а нерідко і репресії. Це притупляло творчий потенціал українського народу , гасило Ініціативу , змагання різних ідей і напрямів у культурі , виснажувало духовні сили народу , що не могло негативно не позначитися на рівні , якості і темпах розвитку культури в цілому і кожної з її складових зокрема . Однак і в цих важких умовах український народ не втратив свій духовний , моральний і багато в чому зберіг свій культурний потенціал , особливо його фундаментальні принципи .

В умовах панування тоталітарного режиму українській культурі випало самоздійснюватіся під пріоритетним впливом не так науки , скільки політики, яка творилась за вказівками «керівної і спрямовуючої ». Така політика завдала як життя народ , так і його культуротворення свої далеко не оптимальні ритми , точніше - аритмію. Звівши постулат світогляду « буття визнає свідомість » у ранг державної ідеології , радянська влада закріпила в суспільній практиці пріоритети за матеріальною , виробничою сферою , відсунувши на другий план нематеріальну сферу - освіту, охорону здоров'я , мистецтво , культуру та ін Звідси і корінь залишкового принципу фінансування цих сфер , які протягом багатьох десятиліть визначали формування державного бюджету в колишньому СРСР , а отже, і в Україні . Тому цілком зрозуміло, чому за всю свою історію радянська влада не побудувала в Києві жодного художнього театру.

При цьому праця розумово , праця інтелігенції протипоставлялся праці робітників і селян. Інтелігентної людини вважали представником «прошарку суспільства». У результаті цього втрачені орієнтири до загальнолюдських духовних цінностей , цінностей наших національних культур , до розуму і свідомості людини.

Приниження ролі інтелектуалів , яке панувало в колишньому СРСР , низький професійний і творчий рівень значної частини фахівців призвели до відставання « соціалізму » у багатьох сферах діяльності . Це ще одне з переконливих доказів того , що ні економічний, ні науково-технічний розвиток не повинні здійснюватися за рахунок культури , що ігнорування проблем культурного поступу обертається економічною стагнацією . Саме це і сталося в 70 - 80 -х роках. У цей час в економіці , соціальній і духовній сферах накопичуються невирішені проблеми , з є застійні явища , утворюється свого роду механізм гальмування . На початку 80 - х років ця тенденція стає визначальною. Таким був головний підсумок тривалого панування тоталітарного режиму в країні. Однак , незважаючи на істотні недоліки , які мали місце в другій половині 60 - 80 -х років , культурне життя не переривався і мала певні здобутки. Це стосується в першу чергу народної освіти , розвитку якого радянська влада , як і раніше , надавала особливого значення. Внаслідок цього тривало вдосконалення її системи , був завершений перехід до загальної середньої освіти , внесено зміни до шкільної структурі.

1.3 Галузі і жанри в кіно

Крок на шляху до кінематографа зробив славетний Едісон. 1891 р. він одержав патент на апарат, названий ним кінетоскопом, застосувавши при цьому целулоїдну перфоровану плівку, що використовується й сьогодні. Власне, автором ідеї був найближчий помічник Едісона на ім'я Діксон: ще в жовтні 1889 р. він продемонстрував Едісону перший фільм, до того ж звуковий та ще й кольоровий...

Так чи інакше, але наступне п'ятиріччя стало епохою «кінематографа Мельеса». Його феєрії, фантастичні фільми - «Попелюшка» /1899/, «Людина-оркестр» /1900/ «Подорож на «Місяць» /1902/ «Подорож через неможливе» /1904/, «Завоювання полюсу» /1904/ - увійшли до «золотого фонду» світового кіномистецтва.

Фільми Мельєса відіграли велику роль у відновленні інтересу глядача до кіно. Однак до 1908 р. і на «кінематограф Мельєса», заскнілий в самоповторі, глядацький попит вичерпується. Потрібний був новий крок у розвитку кінематографа як мистецтва.

Види кіномистецтва: ігрове кіно, анімаційне (мультиплікаційне), документальне, науково -- популярне, рекламні фільми, експериментальні фільми.

Жанри кіно: комедія, детектив, історичний, бойовики, трилери, фільми жахів, кіно фантастика, мелодрама, пригодницький, музичний і т.д.

Розділ 2. Історичні умови розвитку кіно

Історичні умови розвитку та особливості культури XIX ст. Прискорення історичного процесу приводить у XIX в . до нового якісного стрибка в порівнянні з початковим періодом Нового часу. Європа пересіла з кінного диліжанса в "Східний експрес" , з парусника на пароплав і на кінець сторіччя підійшла до того , щоб літати в повітрі і плавати під водою. Прискорення історичного процесу приводить у XIX в . до нового якісного стрибка в порівнянні з початковим періодом Нового часу. Європа пересіла з кінного диліжанса в "Східний експрес" , з парусника на пароплав і на кінець сторіччя підійшла до того , щоб літати в повітрі і плавати під водою.

Початок новим культурним процесам поклала Французька революція 1789-1793 рр. Що стосується завершення епохи , то рубежем став початок Першої світової війни в 1914 р. У своїх основах культура XIX в . спиралася на ідеї і погляди , вироблені в епоху Просвітництва. Це - перш гуманізм , піднявся до розуміння цінності кожної людини як особистості , її права на вільний розвиток , раціоналізм і , особливо , - сцієнтизм (від латинського " сціенція " - наука) , який абсолютизував роль і можливості науки в житті суспільства , а також євроцентризм , який оцінював всі цивілізації крізь призму переваги європейського зразка для всіх інших культур. Початок новим культурним процесам поклала Французька революція 1789-1793 рр. Що стосується завершення епохи , то рубежем став початок Першої світової війни в 1914 р. У своїх основах культура XIX в . спиралася на ідеї і погляди , вироблені в епоху Просвітництва. Це - перш гуманізм , піднявся до розуміння цінності кожної людини як особистості , її права на вільний розвиток , раціоналізм і , особливо , - сцієнтизм (від латинського " сціенція " - наука) , який абсолютизував роль і можливості науки в житті суспільства , а також євроцентризм , який оцінював всі цивілізації крізь призму переваги європейського зразка для всіх інших культур.

Висновок: Прискорення історичного процесу приводить у XIX в . до нового якісного стрибка в порівнянні з початковим періодом Нового часу.

Розділ 3. Вплив діяльності Олександра Довженка на розвиток українського кіно

Для історії українського культурного процесу, виникнення і розвиток кіно-продукції в Україні настільки важливий, що з фільмовою продукцією передовсім пов'язана творчість найбільш колоритної постаті українського ренесансу --Олександра Довженка (1894-1956).

Після перших спроб фільмування ще у 1915 р. у Києві, а в 1916 р. в Одесі, появились перші фільми з українською тематикою, режисури Петра Чардиніна. Були ними «Наталка Полтавка» і Гоголя «Ніч під Різдво» та «Тарас Бульба». В 1919-20 pp., в Одесі постає перша кінофабрика Всеукраїнське Фотокіно Управління (ВУФКУ), яка не мала ніякого зв'язку ні з літературою, ні з театром, і випускала дешеві пропагандивні фільми. Продукція зі справжньою українською передусім революційною тематикою або з соціалістичним спрямуванням, почалась щойно у 1923-24 pp., але й ці фільми, з мистецького боку, були доволі примітивними. Куди кращими вже були фільми з доби НЕП-у і українізації: вони були кращі так з мистецького боку, як і технічного виконання. Таким напр. був фільм «Тарас Шевченко» (сценарій М. Панченка, декоратор В. Кричевський). Тоді теж появились фільми з історичними сюжетами («Тарас Трясило») та побутовими («Микола Джеря» -- І. Нечуя-Левицького, «Борислав сміється» -- Франка, «Фата Моргана» -- Коцюбинського). Всі ці фільми були виконані в натуралістичному стилі, а крайнім прикладом був фільм Гр. Епіка «Трипільська трагедія», яка розповідала про боротьбу повстанців отамана Зеленого з комуністичною навалою в придніпровських селах.

Одначе найвищі мистецькі досягнення український фільм здобув у творчості Олександра Довженка. Літературно Довженко належить до першого покоління, але виступив він у літературі під час Другої світової війни, перебуваючи на вимушенім засланні в Москві 20 років і це, мабуть, врятувало йому життя.

Обдарений незвичайним талантом, він був здібний творити щось велике, натхненне, і всюди йому зв'язували руки. Своєї винятково творчої енергії не зумів він належно примінити аж до кінця свого життя.

Свою творчу працю в кінематографії розпочав він у 1926 р. і, не враховуючи кількох початкових фільмів, встиг він створити лише два фільми, в яких виявилась його мистецька душа.

Його першим великим фільмом була картина «Звенигора» з 1927 р. („картину цю я не зробив, а проспівав, як птах”), а другим -- «Земля» з 1930 p. І на цьому другому фільмі його кіно-мистецька творчість закінчилась. Радянська режимна критика зарахувала його до ворогів („Я був зачислений тоді до табору біологістів, пантеїстів, перверсіянців, спіноцистів, сумнівних попутчиків, яких можна лише терпіти” -- писав він згодом про цей епізод свого життя. Навіть його студентів у кіноінституті вважали за „довженківців” -- контрреволюціонерів.

В 30-их pp. Довженко був змушений жити не в Україні, а в Москві, де не творив, а „мучився” над фільмами («Іван Щорс» -- фільм про героя совєтської комуністичної революції, «Аероград»). Під час війни теж продовжав свою працю над дорученими йому фільмами, як фахівець без можливості себевияву.

Говорячи про два перші Довженкові фільми, які утвердили його славу в цій ділянці, треба ствердити, що вони, щодо стилю творення, являли собою своєрідний монументалізм, досягнений експресіоністичними засобами. Виступив він у своїх фільмах не тільки як режисер, але часто як і актор та оформлювач фільмових павільйонів, бо був він теж маляр-графік. І ці два фільми принесли йому світову славу.

Повернувшись, після смерті Сталіна, в Україну, він написав два твори: він ще раз „проспівав”, імпровізований як повість, сценарій фільму «Земля», і чудово опоетизований міт української землі, повість «Зачарована Десна». За висловом Кошелівця -- Довженко був „стихійно національним поетом”, а його «Автобіографія» і «Записні книжки» залишаться найкращими документами про Танталові муки мистця під совєтчиною, людини, яка знає, що може, але не сміє”.

Тридцяті роки у фільмовій продукції, як і в інших ділянках, це роки соціалістичного реалізму і контролі партії, подібно як і у всіх інших ділянках культурно-мистецького життя України.

Висновок: Довженко справив великий вплив на розвиток світового мистецтва кіно. Його шукання й відкриття діставали розвиток у різних напрямках кіномистецтва, лягали в теоретичне підґрунтя різних кіношкіл і кіноперіодів. Італійські кінокритики вважають, що поштовхом до виникнення поетики неореалізму стали Довженкові відкриття, зроблені ще в епоху “Землі” - в час німого кіно.

Висновок

На початку XX ст. Україна зазнала значного розвитку у культурній сфері,стрімко розвивалося українське кіно незважаючи на всі проблеми Сталінської доби. На другу половину 60 - 80 - х років припадає далеко не кращий період і в розвитку української культури. Прискорення історичного процесу приводить у XIX в . до нового якісного стрибка в порівнянні з початковим періодом Нового часу. Довженко справив великий вплив на розвиток світового мистецтва кіно. Його шукання й відкриття діставали розвиток у різних напрямках кіномистецтва, лягали в теоретичне підґрунтя різних кіношкіл і кіноперіодів. Італійські кінокритики вважають, що поштовхом до виникнення поетики неореалізму стали Довженкові відкриття, зроблені ще в епоху “Землі” - в час німого кіно. Найвпливовіші телевізійні виробництва, що діють нині в Україні, вдаються до типової для цього бізнесу маркетингової стратегії: вони виготовляють (або закуповують в РФ) в основному суто комерційний продукт різних форматів та якості, але розрахований на російського та російськомовного споживача. На пострадянському просторі, включаючи Україну, це поки що забезпечує мінімальні фінансові ризики, достатню аудиторію, розміщення реклами, а отже - прибуток. З таких же міркувань саме цій продукції віддають перевагу і провідні українські канали. Вона кількісно домінує у нашому телевізійному ефірі, причому, як правило, розміщується у прайм-тайм. Порівняно нечисленні телевізійні фільми, що створюються у рамках бюджетного фінансування на базі державних організацій, мають - незалежно від їх якісних характеристик - значно нижчі обсяги розміщення на телебаченні і глядацькі рейтинги.

Таким чином, виникає суто гуманітарна проблема - переважна більшість телевізійної кінопродукції, що виготовляється в Україні і розміщується на вітчизняному телебаченні не є українською не лише за мовною ознакою, але й з точки зору художнього змісту. Відтак, вона об'єктивно виступає чинником консервації й зміцнення російського мовно-культурного ареалу, гальмує процеси формування консолідованого українського суспільства, сучасної української ідентичності. Показово, що створені в Україні серіали та телефільми наш глядач зазвичай ідентифікує як російські.

Водночас можна стверджувати, що продюсерська система телевізійного кіновиробництва у визначеннях, передбачених Законом України "Про кінематографію" (статті 3 та 8) в Україні багато в чому вже склалася і продовжує швидко формуватися, але значною мірою - стихійно і за активної участі російських структур.

Використана література

1. Бабишкін О. Олександр Довженко - публіцист. К., ”Радянський письменник”, 1989.

2. Барабаш Ю. Довженко. М., 1968

3. Барабаш Ю. Чисте золото правди. К., ”Радянський письменник”, 1962.

4. Довженко О. Щоденник. К., ”Радянський письменник”, 1976.

5. Довженко О.П. Щоденник // Культура України, № 3--4, 1989, С. 25--43.

6. Здоровега В. Погуки істини, утвердження переконань. Львів, 1975.

7. Коба О. Олександр Довженко К., ”Радянський письменник”, 1979.

8. Коваленко М., Мішурін О. Син зачарованої Десни. Спогади і статті. К., ”Радянський письменник”, 1984.

9. Кудін В.О. Філософська поетіка О.П. Довженка. Трибуна лектора, № 9, 1998. С. 19--27

Размещено на Allbest.ru