Цивілізація Майя

Історії формування цивілізації Майя, система державної влади і суспільний устрій. Релігійні та міфологічні уявлення. Художньо-мистецьке життя Майя: стародавнє письмо та література, розвиток музики і театру, особливості архітектури, живопису та скульптури.

Рубрика Культура и искусство
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 23.05.2014
Размер файла 44,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ ТА ПРАВА

Курсова робота

Цивілізація Майя

Студентки

3 курсу ДФН «344» групи

напряму підготовки: 0203.

Гуманітарні науки

спеціальності: 6.020302. Історія*

Вихор Н.В.

Керівник: викладач

Господаренко О. В.

Миколаїв-2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика культури давніх майя

1.1 Історії формування цивілізації майя

1.2 Система державної влади і суспільний устрій

1.3 Релігійні та міфологічні уявлення

Розділ 2. Художньо-мистецьке життя майя

2.1 Стародавнє письмо та література

2.2 Музика і театр

2.3 Архітектура, живопис та скульптура

Висновки

Література

Вступ

Своєрідною чарівністю наділена культура доколумбової Америки-культура майя, ацтеків та інків, які міцно повязані спільністю міської цивілізації. Істотним є те, що в Мезоамернці та Перу, подібно до Месопотамії, Давнього Єгипту та ін., процес виникнення і розвитку міста приходив у “чистому” вигляді, без впливу із зовні з боку більш високих культур. Напевно, можна вважати доведеним, що в цих первинних осередках культури найбільш ранньою формою територіально-політичної організації ранньокласових суспільств були міста-держави.На початку XX століття перед дослідниками постала проблема вивчення напів-забутих культур, зокрема культури давніх майя.

Актуальність даної теми полягає у вивченні та аналізу маловідомих свідчень та знань про їх звичаї, традиції, адже культури різних народів не є ізольовані, вони впливають одна на одну.

Таким чином, обгрунтувавши актуальність теми нашого дослідження, можемо поставити за мету: уявити в культурологічній єдності й здобутки майя в усіх ділянках духовної практики. Для цього потрібно виконати такі завдання:

- проаналізувати історію формування цивілізації майя;

- дослідити систему державної влади та суспільний устрій;

- охарактеризувати наукові надбання майя;

- виявити релігійні та міфологічні уявлення давніх майя;

- розглянути особливості писемності та літератури майя;

- проаналізувати музичне й театральне мистецтво;

- ознайомитися з досягненнями майя в архітектурі, скульптурі та живопису. цивілізація майя міфологічний письмо

Елементи культури доколумбової Америки органічно вплелися в духовну практику Латиської Америки, їх використовують архітектори та скульптори, художники та письменники, поети та композитори. У художній твортості, відчувається колорит різних культур доколумбової Америки.

Серед усіх культур Мезоамерики можна виділити найдавнішу - культуру майя, яка не зникла безслідно, незважаючи на зусилля іспанських завойовників та ченців. Вона впливає і сьогодні, на культуру народів латиноамериканських країн, таким чином роблячи свій внесок у скарбницю світової культури.

Обєкт дослідження: культура давніх майя.

Предмет дослідження: художні уявлення, наукові концепції, естетичні переконання, світоглядні принципи.

Дослідження культури давніх майя розпочалося в добу середньовіччя, її проблемами переймалися провідні науковці світу, зокрема Гуляєв В. ("Города-государства майя"), Кинжалов Р. ("Культура древних майя"), Рус А. ("Народ майя"), Сод Д. ("Большие культуры Мезоамерики"), Стінгл М. ("Индейцы без томагавков").

У своїй праці, "Города-государства майя", [4] Гуляєв В. детально описує особливості забудови міста, архітектурних памяток, живопису, скульптури тощо, акцентуючи увагу на подібності до древньогрецьких.

Найбільше уваги характеристики традицій, звичаїв та обрядів, релігійних вірувань та міфологічних уявлень приділяє Кинжалов Р у праці "Культура древніх майя",[8] де подається аналіз тенденцій культурного розвитку древніх майя.

Рус А. в книзі "Народ майя" [13] послідовно викладає основні етапи розвитку культури майя, історію їх виникнення, характеризує систему державної влади і соціальну структуру суспільства.

Соді Д. у книзі "Большие культуры Мезоамерики", [15] на прикладі найвеличніших цивілізацій древнього світу викладає історичні події та явища культури, які визначили сучасну епоху.

У величезній праці "Индейцы без томагавков" Стригла М. [16] розглядається культура ведучих регіонів світу, дається опис та характеристика найдревніших індіанських, американських та інших найбільш древніх цивілізацій.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що розглядаються мистецькі питання в контексті розвитку культури майя.

Структура даного дослідження включає: вступ, 2 розділи, висновки, список літератури та додатки.

Обсяг роботи складає сторінок.

Джерельна база найменувань.

Розділ 1. Загальна характеристика культури давніх майя

1.1 Історія формування цивілізації майя

Рік починається на Півночі,

Його покровитель - Білий звір.

Його ноша пожива,

Цілий рік буде достаток.

(З Дрезденського рукопису майя)

Найбільш оригінальною і високорозвиненою серед мезоамериканських цивілізацій вважається цивілізація Майя (3000 р. до н. е). Цей народ називають одним із найвидатніших народів та племен, які володіли геніальними творчими здібностями.

Півтори тисячі років тому майя жили майже ізольовано на територіях сучасних мексиканських штатів (Юкатан, Кампече, Табасько, Чьяпаса, Кістана Роо, Гватемали, Белізи і західного Гондурас). Точно не відомо, коли саме виникла ця культура. Довгий час цю дату пов'язували з кінцем першого тисячоліття до н. е. Проте не так давно виявлені в районі Куельйо (північний Беліз) дерев'яні вироби датуються 2750-2450 рр. до н.е. Тому можна вважати, що культура Майя - сучасниця Ольмекської цивілізації. Можливо, у них одне прадавнє джерело. [10]

Кидаючи виклик природі, всупереч логіці, майя побудували свої унікальні міста у важкодоступних джунглях, далеко від води, в той час як всі подібні цивілізації світу виникали в долинах великих рік з родючими землями і сухим теплим кліматом.

У доколумбовій Америці майя жили, не маючи будь-яких стосунків зі своїми індіанськими сусідами. Іспанські конкістадери познайомилися з майя вже в 1502 році, майже на 20 років раніше, ніж ацтеками, і на 30 років раніше аніше, ніж з інками.

Під час своєї четвертої американської експедиції в 1502 році Колумб причалив до маленького острівця, розташованого біля берегів нинішньої Республіки Гондурас. Тут Колумб зустрів індіанських купців, що пливли на великому кораблі. Він запитав, звідки вони, і ті, як записав Колумб, відповіли: «З провінції Майян». Від назви цієї «провінції» й утворено загальноприйняте найменування «майя», яке, так само, як слово «індіанець», є, по суті, винаходом великого адмірала. Назва основної племінної території майя півострова Юкатан подібного походження. Вперше кинувши якір на березі півострова, конкістадери запитали місцевих мешканців, як називається їхня земля. На всі питання індіанці відповідали: «Сиу тан», що означало: «Я не розумію тебе». Відтоді іспанці почали йменувати цей великий півострів Сиутаном, а пізніше Сиутан перетворився Юкатан.

Крім Юкатана, майя жили і живуть у гірській області центрантральноамериканських Кордільер і в тропічних джунглях так званого Петена, низовині, розташованій в нинішніх Гватемалі і Гондурасі. На цій території зародилася культура майя. Тут, в басейні ріки Усумасинти були зведені перші піраміди і побудовані прекрасні міста майя.

Коли ж виникла ця культура? Відповісти на це питайня нелегко. На щастя, майя, одержимі пристрастю до математики і дуже пунктуальні у всьому, що стосувалося календаря, на кожній стелі ставили точну дату її встановлення (пам'ятники культури майя можна датувати з точністю до одного дня!). Найдревнішим з відомих нам зараз пам'ятників майя є стелла (поцяткований ієрогліфами кам'яний стовп), знайдена в дивовижному культурному центрі майя Цокало. Дата на ній відповідає нашому 6 липня 292 року. [3]

Культура майя з'являється на сцені древньої Америки, задовго до початку нашої ери. Пізніше вона еволюціонувала цілком самостійно, однак спочатку безпосередньо продовжила і прекрасно розвинула чудові досягнення своїх попередників - ольмеків. Ольмеки - принаймні за сучасними відомостями були першими розвинутих індіанських культур, майя ж являла собою її вищий рівень. Далі розвиток в древній Америці вже не просунувся. Ольмеки - ягуари індіанці, є не тільки попередниками, але і географічними «сусідами» майя, через Центральну Мексику, мексиканський південь і схід через Центральні Анди, потім землі чибча на півночі Південної Америки знову на Юкатан і в Петен, в майяський Тікаль, де 6 липня 292 року починається писана історія майя.

Але раніше, зрозуміло, також існували держави майя, що підготували розквіт цієї культури. Кращий знавець майяської історії Силь-ванус Грізволд Морлі ділить її на три основних періоди: домайяська епоха, Древнє царство і Нове царство. Ще в домайяську епоху (близько 3000 року до н. е.), 317 року майя освоїли примітивне землеробство (в першому тисячолітті до н.е.), а пізніше виробили власну писемність і календарну систему. Два цих великих винаходи складають основні особливості майяської культури. Майя жили, звичайно, не в абсолютній ізоляції. У домайяську епоху не виключений відомий вплив на них з боку інших лючений відомий вплив на них з боку інших індіанських культур древньої Мексики, особливо з боку прославлених творців гігантських голів ольмеків.

За домайяською епохою настав Древній період (Древнє царство), початком якого вважають 317 рік, а кінцем 987 рік (до речі, історію Древнього царства ділять ще на три підперіоди: найдревніший, середній і вищий).

Потім наступає третій період майяської історії, так зване Нове царство, який також поділяють на три підперіоди: перший - до 1194 року «майяський ренесанс», другий - «період мексиканського впливу» (1194,1441) і, нарешті, «епоха занепаду» (до 1697 року). Як свідчить остання дата, окремі дрібні майяські держави продовжували існувати і після приходу білих завойовників... За оповіданням французького сановника Дієго де Ланда, іспанці уперше з'явилися на Юкатані в 1511 році. Вони хотіли завоювати півострів Юкатан. Але Майя чинили іспанським завойовникам наполегливий опір. Однак цей опір не був організований якою-небудь центральною владою. У період конкісти на Юкатані проживало не менш п'яти самостійних, майже не в'язаних між собою родів: тутуль шиу, з їх новою столицею Мани; кокоми з резиденцією в Сотуті; канеки, столицею яких був вищезазначений озерний Тайясаль у центральному Петені; чели, головним містом яких був Тікох, і, нарешті, печі зі столицею в Мотулі. Як бачимо, в цей період у майя, на відміну від ацтеків і інків, не було єдиної могутньої держави. У них виникали лише міста-держави, до складу яких входили столиця і села, заселені напіввільними селянами, що забезпечували місто або, вірніше, правителя і жреців, продуктами харчування. Спроби об'єднання були досить рідкісним явищем і призвели лише до створення союзу міст («троїстої ліги»), куди увійшли найбільш значні у свій час міста Юкатана: Чичен-Шукачі, Ушмаль і Майяпан. Але і ця конфедерація, що склалася в X столітті, проіснувала недовго. [13]

1.2 Система державної влади і суспільний устрій

Майяське суспільство було вже суспільством класовим, де антагоснітичні протиріччя були загострені до краю. В містах майя не існувало середнього прошарку. На одному полюсі були експлуататори - аристократія, до якої також входили жреці, а на іншому - майже безправні землероби, що експлуатувались, що годували своєю працею майяських трутнів. Оскільки у майя, так само, як у древніх греків, виникають міста-держави, ми можемо порівняти їх країну з древніми Афінами або, швидше, з древньою Спартою. Ця явна схожість була однією з причин, чому багато хто з дослідників-майяологів (адже вивченням історії і культури майя, так само як вивченням історії і культури інших великих світових цивілізацій - єгипетської, вавілонської, хетської, шумерської, займається спеціальна наукова дисципліна майяологія, або майяїстика) порівнюють доколумбових майя з древніми греками. Вислів «майя -- греки Нового Світа», особливо в англо-американській спеціальній літературі, був загальноприйнятим. Отже, яка ж була внутрішня організація майяських міст-держав?

На чолі міста-держави стояв халач-виник (велика людина), влада якого була необмеженою і довічною. Наступником померлого правителя, новим халач-виником, завжди ставав його первісток. «Велика людина» відрізнялася не тільки від “народу”, але і від представників пануючого класу насамперед своїм розкішним вбранням: прекрасною великою короною-діадемою, зробленою з піря рідкісних птахів; кольоровими сандалями, нефритовими каблучками та іншим. Обличчя його прикрашала багате татуювання, а щоб у правителя був орлиний профіль, ніс його нарощували за допомогою особливої пластичної речовини, так що виходив величезний орлиний дзьоб. Інші частини тіла халач-виника також були зруйновані або штучно деформовані, щоб підкреслити його винятковість. Зуби заточувалися і прикрашалися нефритовими пластинками, вуха проколювалися і витягувалися, для чого використовувалися індичі яйця.

Всі інші майя носили трохи бідніший одяг. Чоловіки носили короткі куртки і довгі квадратні плащі, з цікавими візерунками, із бавовни або піря рідкісних птахів. Спідниці-фартухи облягали стрункі торси і спускалися до колін тупоносими трикутниками. Талії були охоплені широкими ременями із шкіри оленя і завязані хитромудрими вузлами. Високі браслети на руках і колінах ніг, не прикрашали, а скріплювали мязи. Нагрудні коміри, намисто, персні з дорогоцінного каміння доповнювали святкове вбрання майя. Голова прикрашалась різноманітним пірям. На ноги одягали розмальовані сандалі. Атрибутом чоловічого туалету було дзеркало.

Представниці прекрасної статі були одягнені менш багато: довга спідниця, подвійна накидка поверх голови. Вважалося, що найкраща прикраса для жінки - скромність. За вільний погляд, кинутий на чоловіка, жінкам змазували очі перцем. [10]

Хоча “велика людина” людина була самодержавним правителем, при розвязанні найбільш важливих питань він консультувався зі свого роду державною радою. Ця рада, по-майяськи ах куп кабоб, складалася з найкращих представників знання жертвоприношення. Поселення, що належали тому чи іншому місту-державі, називалися батабами, посада яких також була спадковою. Батаби підкорялися безпосередньо халач-винику. У своїй батаби були повновладними суддями, а під час війни - ватажками війська общини.

Помічники батабів називалися ах кулелоби, вони контролювали виконання наказів батаба, приносили депеші і т. д» Посадовими особами общини були також ах-хольпопи, що керували обрядовими танцями і виступали в ролі заспівувачів під час різних офіційних церемоній. Всі, за винятком ах хольпопів, тією чи іншою мірою відносилися до добродіїв знання. Майяська знать жила в центрі міста в прекрасних камяних палацах, які будувалися в неймовірно скрутних умовах. Цей привілейований квартал майяських міст іноді обводився кріпосною стіною. А за нею селився простий люд. Майяські ремісники і селяни жили на міських околицях в хатинах, покритих пальмовим листям. Кожний ранок, задовго до сходу сонця, вони покидали свої житла: одні - щоб зводити нові палаци і піраміди, інші -- щоб виготовляти для власників цих палаців і пірамід розкішний одяг, красиву зброю і художні прикраси, третій - і таких було більше найбільше -- щоб обробляти землю.

Жорстока іронія історії виявилася в тому, що майяська цивілізація була повністю відірвана від пересічної людини. Майяський вчений все пильніше дивився на зірки і абсолютно не помічав свого бідного «одноплемінника» з його турботами, не помічав селянина, що обробляв землю так само примітивно, як його предки три тисячі років тому. Майяському вченому, що умів визначити тривалість дня і передбачити час місячного затьмарення точніше, ніж його тогочасний європейський колега, і в голову не приходило створити для селянина більш продуктивні знаряддя праці.

Майяських простолюдинів поділяють на дві групи: на залежних, але особисто вільних землевласників, будівельних робітників і ремісників і на рабів. Особисто вільні називалися ах чембаль вини-коб, мемба виникоб, іноді йальба виникоб, що означає «низькі люди», або «нижчі люди». Велика частина “нижчих людей» була зайнята обробкою землі. І так само, як в Тауантінсуйу, їм належала лише третина урожаю. При низькій продуктивності майяського землеробства це прирікало їх напівголодне існування. Підготовка грунту до посіву відбувалася у майя приблизно так: спочатку камяними сокирами вирубували ліс, дерева спалювали, на місці вирубки, селянин жердиною робив ямки і клав у них насіння накращої рослини, відомої індіанцям Америки як кукурудза. Як тільки поле було засіяне, селянин більше про нього не піклувався і повертався на нього лише тоді, коли перезрілі качани починали усихати. Тоді він збирав урожай. Через два-три роки грунт абсолютно виснажувався, майяський селянин кидав це поле, і все починалося з початку... Крім «божественної» кукурудзи, майя обробляла бавовну, боби, тютюн, какао, збирали в лісах мед диких бджіл і т. д. Море, що омивало півострів, давало їм безліч риби, з морської води вони добували сіль.

Майя полювала на диких кроликів, агути і армадильо, ловили ящірок. Кожна сімя тримала індиків, а іноді і качок. Проте їжа майя на 90 відсотків складалася з кукурудзи. У майя сучасне людство запозичило.... жу вальну гумку. У юкатанських і петенських лісах росло дерево чикле, плоди якого майяські хлопчиська збирали, щоб потім жувати гумову смолу, що міститься в них. Іншою визначною памяткою тутешніх лісів було «мильне дерево», по-майяськи - амоле. Коріння цього дерева майя використовувало як мило. Вони вмивалися ним перед їжею і після їжі, навіть прали ним одяг.

Крім натуральних податків, які «нижчі люди» давали на користь своїх володарів, вони будували палаци для знання, а також храми і піраміди. «Нижчі люди» будували також сакбе, камяні широкі дороги, що зєднували головним чином найважливіші культові центри майя.

Найнижче положення займали раби - пентакоб. Основну масу рабів складали військовополонені, які не були принесені в жертву богам, їх зображення можна побачити на стеллах майяських міст і на фресках відкритих храмів Бонампака. У майя існувало і спадкове рабство. З цілого ряду причин вільна людина могла перетворитися на безправного раба. Або він здійснив якийсь злочин і був за це покараний довічним рабством, або заборгував і став власністю кредитора доти, поки члени сімї не викуплять його.

Жителі майяського сільського поселення складали сусідську общину. Земля була громадською власністю. Община ж виділяла кожній сімї очищену від лісу дільницю. Через три роки, коли грунт виснажувався, сімя отримувала готову дільницю. Майяська сімя була патріархальною. Пережитки матріархату у майя в період Нового царства, до часів якого відносяться достовірні відомості, були значно менш помітні, ніж у інших індіанських культурах.

Майя носили «прізвище» батька, а не матері. Майже кожному майя давалося чотири імені. Перше пааль каба, імя, дане при народженні, друге прізвище або імя батька, третє нааль каба, прізвище батька + прізвище матері, як це прийнято у іспанців, португальців і інших народів, що розмовляють іспанською і португальською. (Наприклад, Фіделя Кастро правильно називати Фідель Кастро Русявий: Кастро по батькові, Русявий по матері.) І нарешті, четверте імя коко каба характеризувало зовнішній вигляд його носія, тобто було чимось на зразок прізвиська (Здоровань, Товстун, Лисий). Одяг майя виготовляли з прекрасних тканин, зроблених на особливих ткацьких верстатах з бавовни і волокон агави. Взуттям слугували шкіряні сандалі, часто розкішно прикрашені.

Основним вогнищем життя майя на початку Древнього періоду була територія по ріці Усумасинте і її притоках (нинішня Гватемала). Тут, в Петені, зявилися прекрасні міста: Копан, Тікаль, Кирігуа, Палепке. Йашчилан, Вашактун і десятки інших. У другій фазі історії Древнього періоду в V і VI століттях нові міста зароджуються і на півночі Юкатана. Панівну роль серед них незабаром займає місто, засноване в 495 році Чичен-Іца. Всі ці прекрасні міста в класичній області Древнього періоду на ріці Усумасинте існують недовго. Древнє царство несподівано в пору свого найвищого розквіту гине без видимого зовнішнього мотиву. Прекрасні міста на півдні вмирають; серед колонад і на рівнях пірамід розростається тропічний ліс. Нові дати на стеллах не зявляються. Центр життя майя перемішується на північ Юкатанського півострова. [4]

Несподіване падіння Древнього царства не було викликане втручанням ззовні, зіткненням з більш могутнім противником звичайною причиною загибелі імперії. Як вважають деякі американісти, воно загинуло тому, що сусідні земельні угіддя були вже виснажені. Інші бачать причину катастрофи в епідемії, треті пояснюють все несподіваною зміною клімату, четверті - землетрусом.

До часів конкісти зовнішній світ втрутився до майя лише одного разу. Це було в X столітті, коли войовничі чужоземці прийшли до них з Мексики. Згідно з переказом, в Чичен-Іцу повернулися легендарні іца, ті, що залишили це місто, а з ними прийшов із Мексики народ на чолі з вождем Кукульканом. Змішані нащадки іца і тольтеків створили в Чичен-Іце нову державу, що виразно носить сліди впливу мексиканської культури. Мексиканський вплив позначається, наприклад, в шануванні Пернатого змія. Нащадки тольтеків вчать майя використати нові матеріали: бірюзу, онікс, гірський кришталь, а також метали. Проте, самі «емігранти» з Тули Толлана, які разом з майпяськіми іца прийшлії у другій половині X століття на північ Юкатана і в 987 році оволоділи містом Чичен-Іца, говорили вже на мові майя. Два інших видатних учасники походу Кукулькана в північний Юкатан Коком і Шиу, або Тутуль Шиу, створюють потім два самостійних міста-держави. Коком заснував Майяпан, а Ах Суйток Тутуль Шиу Ушмаль. Ці міста швидко ростуть. У Чичен-Іце споруджуються піраміди на честь нового бога, що прийшов з тольтеками з Мексики, Кецалькоатля, тепер вже званого по-майяськи Кукулькан. Зображенням божественного Пернатого змія прикрашені прекрасні колони Чичен-Іци, що сповістили, що у міста зявився новий заступник. Ушмаль був побудований в стилі «майяського ренесансу», найяскравішим зразком якого є Палац правителів.

Ці три головних майясько-мексиканських міста першого періоду Нового царства, яке американісти нарекли періодом «майяського ренесансу», в 1007 році утворюють так звану Майяпанськую лігу. Можливо, що і виникнення цієї конфедерації міст-держав було відгомоном федеративного обєднання тогочасної Мексики. Але чим прекраснішими ставали ці міста, тим більше збільшувалася заздрість і взаємна ворожнеча в серцях їх правителів. У 1194 році відбувається відкрите зіткнення. Хунак Кеєль з династії майяпанських правителів Кокомів при підтримці декількох загонів мексиканських воїнів нападає на Чичен-Іцу і захоплює її. Так Кокоми стають необмеженими правителями північного Юкатану. Щоб затвердити свою могутність, вони приводять в Майяпан майяських халач-виников і примушують їх залишитися тут на постійне проживання. Навіть «велика людина» Ушмаля, з третього міста колишньої Майяпанської ліги, що не брав участі в міжусобиці, вимушений був влаштуватися в Майяпані. Про військову потужність Майяпана свідчили міські зміцнення, справжні кріпосні стіни (до цього в жодному майяському місті не було зовнішніх укріплень). [4]

Володарювання майяпанських Кокомів над іншими юкатанськими майя продовжувалося 250 років. Але потім проти диктатури Кокомів спалахує загальноюкатанське повстання, яким керував халач-виник Уш-маля Ах Шупан Шиу. Повстання було успішним. 1441 рік -- це кінець єдності юкатанских майя. 3 цього часу існує 18 незалежних майяських держав, іноді зовсім невеликих.

Незабаром жителі покидають зруйнований Майяпан і засновують новий центр в Текохе, де тепер править династія Чель. Через не встановлені причини іца знову покидають своє прекрасне місто і переселяються на південь, в Петен, де будують озерну ст олищо Іца, або вже відомий нам Тайясаль. А оскільки переселення ставало загальним, переселяються і головні переможці. Ушмальска династія Шиу засновує нову резиденцію, місто-державу. І дійсно, все було втрачено. Ще до появи перших іспанців майяські міста спіткала страшна епідемія. А услід за нею в їх дверях стукотить меч Кастілії. Шиу приносять в жертву богам сотні людей, щоб відвернути грізну біду, але ні принесення в жертву найкрасивіших дівчаток, ні паломництво до сеноту (священному колодязю) в Чичен-Іце не можуть запобігти лиху, що несли з собою білі люди. Так все було втрачено. Боги прогнівались.

1.3 Релігійні та міфологічні уявлення

У майяських містах, розташованих на півночі Юкатану, жреці проголошували творцем світу бога Хунаб Ку. Цей бог мав сина Іцамну - пана небес. Він був верховним богом майяського пантеону. Іноді Іцамну ототожнюють з сонцем. Іцамна ніби дав людям писемність і книги, він же розпоряджається зміною дня і ночі. Зрозуміло, що особливо важливе значення мав для майяських селян Чак (Червоний Чак сходу), Сак Шиб чак (Білий Чак півночі), Еш Шиб Чак (Чорний Чак заходу), і Кан Шиб Чак (Жовтий Чак півдня).

Наступним за рангом був бог кукурудзи Йум Кааш, потім бог на імя Ах Пуч (бог смерті), майяське божество, якому, приносилися жертви і яке зображалося у вигляді скелета; Шаман Ек (бог Полярної зірки), ймовірно, заступник мандрівників і купців; далі вельмишановний Кукулькан, що керував вітрами. З жіночих божеств юкатанські майя поклонялися Ішчель - богині жіночих рабинь і, можливо, місяця, а також Іштаб (мабуть, богині самогубств!). Адже, за уявленнями майя, самовбивця забезпечував собі пряму дорогу в рай. З небом справа у майї йшла вкрай складно. Небо було не одне, а тринадцять (по-майяськи вони називалися Ошлахунтіку). Небо над небом, і у кожного свій бог. Отже, над землею, згідно з віруваннями майя, було тринадцять небес, а під землею потойбічний світ, пекло. І знов-таки не один. Цим підземним світом також правили боги (Болонтіку). У девятому, найтемнішому і найглибшому пеклі володарював Ах Пуч. Власний бог був і у кожного дня майяського календаря. Мали своїх богів і всі цифри від одиниці до тринадцяти, так інакше і не могло бути у таких завзятих математиків, як майя. Власний бог був навіть у нуля. [16]

Релігійний культ майя відрізнявся неймовірною різноманітністю, а майяський ритуал був надзвичайно пишний. Жреці належали до обраних, до верхівки майяського суспільства. Мабуть, і у майя відправленням релігійних обрядів в кожному з міст-держав керував первосвященик (майяолог Діссельгоф називає його «князем змій»). “Князь змій” стежив також за вихованням дітей вищого знання і «читав лекції» підлеглим жрецям, тобто був вищим теологом майяської держави. Крім релігійних знань, він передавав жрецям основи ієрогліфічного письма, астрономію, астрологію і т. Майяських вищих жреців називали ах кинами (кинйах по-майяськн «пророкувати»). У епоху володарювання Майяпана було усього дванадцять ах кинів. Ах кинам підкорялося нижче майяське духовенство чилани, накоти і чаки. Жреці, на відміну від халач-виника і інших представників світської аристократії носили одяг, як у простолюддя, і високу корону. Основним обрядом майяського релігійного культу, особливо в останній період, були, так само як в Мексиці, жертвоприношення, і передусім людські. Про них багато раз розповідають не тільки перші хроністи, але і настінний розпис в майяських спорудах і жіночі скелети, знайдені в сеноті Чичен-Іци. [15]

Майяський ритуал жертвоприношень був багато в чому аналогічний ацтекському. Людину, призначену в жертву, жреці обмазували, священною жертовною фарбою (особливий вигляд блакиті), а на голову їй - надягали спеціальний високий жертовний «ковпак». Потім (під акомпанемент релігійних співів) його вели на вершину піраміди. Чотири помічники первосвященика (на імя своїх божественних заступників вони називалися чаками), також обмазані священною жертовною блакиттю, виносили жертву кожний за одну кінцівку і клали навзнак на вівтар. Потім наближувався церемоністер і камяним ножем розрізав жертві груди. Стрімко вирвавши з неї живе серце, він передавав його головному чилану, який кровю окропляв статую бога, на честь якого здійснювалося жертвоприношення. Тіло жертви чаки скидали зі сходинок піраміди. Внизу тіло, що ще сіпалося в конвульсіях, інші жреці, здирали шкіру, в неї негайно ж одягався головний чилан і на очах у тисяч глядачів виконував несамовитий ритуальний танець. Потім тіло жертви або спалювалося, або в тому випадку, коли померлий був мужнім воїном, розрізалося на безліч дрібних шматочків і тут же поїдалося жрецями (певно, для того, щоб учасники трапези знайшли гідного покійного). Кров у майя вважалася “найулюбленішою їжею богів».

1.4 Наукові надбання

Важко собі уявити, до якої жорстокості доходила релігія такого миролюбного, культурного і ерудованого народу. Бо не може бути сумніву в тому, що найгеніальніші досягнення доколумбової індіанської цивілізації, науки і мистецтва належать передусім майя. Джон А. Кроу в книзі «Епічна поема Латинської Америки» говорить, що «майя дала Новому Світу найдревнішу і в багатьох відношеннях найбільш високорозвинену культуру». І він, безперечно, правий. Нелегко вирішити, яке з досягнень майяського генія потрібно поставити на перше місце. Назвемо три з них: писемність і повязану з нею літературу, потім математику і астрономію -- науки, на яких засновувався у вищій майяський календар, що став, однак, швидше ідолом суспільства, ніж засобом його розвитку.

Майя уперше в історії людства застосували ідею розташування небесних тіл, при записі розробили точну систему. Перші в світі вони винайшли нуль, що, було вкрай геніальним відкриттям. Майя користувалися двадцятирічною системою числення. Числа записувалися таким чином: одиницю майя позначали однією точкою, два - двома точками, три - трьома, чотири - чотирьма. ІГять вони зображували у вигляді горизонтальної межі, шість як пять тобто горизонтальною межею з одиницею, або точкою, зверху і т. д. Десять означали дві межі одна над іншою, пятнадцять - три межі, девятнадцять - три межі і над ними чотири точки. Нуль символізувала морська мушля. [16]

На цій двадцятирічній системі числення була заснована майяська календарна система відліку, за допомогою якої теоретично можна було виразити будь-які числа і періоди часу, рівні мільярдам днів. Одиницею першого розряду в календарній системі служив один день. Двадцять днів складали виналь (тривалість майяськог о місяця) одиницю другого розряду. Одиниця ж третього розраду, як виняток, визначалася не на основі двадцатирічної системи числення. Майяські математики наслідували астрономів, які визначили, що тривалість року становить 365,242 доби, або приблизно 18 виналей.) Вона дорівнювалася 1 кпи X х 20 (1 виналь) X 18 = 360 кин, або по-майяськи тун, що приблизно відповідає одному року!

Потім майяські математики вважали так:

20 тунів становлять 1 катун (7200 днв)

20 катунів 1 бактун (144000 днів)

20 бактунів - 1 пиктун (2 880 000 днів)

20 піктунів 1 калабтун (57 600 000 днів)

20 калабтунів 1 кинчильтун (11 52000000 днів) і, нарешті,

20 кінчильтунів становлять 1 алаутун, що дорівнює 23040000000 днів.

Так можна обчислити і записати будь-який день і будь-яке число. Наприклад, 1 388 308 по-майяськи записується таким чином: 9 бактунів, 12 катунів, 16 тунів, 7 виналей і 8 кинов. Як бачимо, майя володіла високорозвиненою здібністю до абстрактного мислення. [13]

Майяська астрономія відрізняється ще більшою складністю. Шляхом ретельних спостережень майя визначила, зокрема, тривалість року значно більш точно, ніж це вдалося творцям юліанського і сучасного григоріанського календарів! Майя визначила також і тривалість обертання Місяця навколо Землі і обчислили її надзвичайно точно навіть з точки зору людей нашої кібернетичної ери: 29,53059 дня. Вивчали вони і інші небесні тіла.

Другий майяський рік, хааб, що складався з 365 днів, включав в себе 18 місяців по 20 днів і ще один «короткий», пятиденний, девятнадцятий місяць (вайеб). Цей довгий рік починався завжди місяцем піп. Таким чином, відлік днів в хаабі починався не з одиниці (першого дня місяця), а з нуля (нульового дня місяця).

Однак у майя, що жила під справжнім диктатом календаря, багато обрядів було повязано з цолькіном і хаабом в їх взаємній залежності. Звичайно американісти порівнюють два цих календарі з двома зубчатими колесами, з яких в одному 365 зубців, а в іншому 260. При обертанні зубці послідовно стикаються один з одним. Для того щоб якийсь зубець малого колеса і відповідний зубець великого колеса знову зійшлися, необхідне певне число обертів обох коліс. А саме 52 оберти великого і 73 оберти малого колеса. Якщо ми множитимемо цолькін на 73 або хааб на 52, то отримаємо 18 980 днів. Таким чином, ми бачимо, що майя використовували ті ж пятидесятидвохрічні цикли, які були прийняті у ацтеків. Ацтеки, а можливо, і інші високі культури доколумбової Мексики, ймовірно, запозичали цей великий цикл у майя. Посередниками тут могли бути мексиканські воїни на початку другого тисячоліття н. е., що брали участь в майяських міжусобних війнах. Нарешті, можна передбачити, що майя визнавали і ще більш тривалий тимчасовий цикл, що містив у собі пять разів по 18 980 днів, тобто і це цікаво - рівно 265 двохсотшестидесятиденних цолькінів. У даному найвищому гіпотетичному розряді залежність між цолькіном і хаабом цілком очевидна. [3]

Значну роль в житті майя, особливо в пізній період, грав також двадцятирічний малий цикл, так званий катун. Була у майя, як свідчить напис на стеллі 9 в Вашактуні, і якась певна початкова дата, від якої, як в нашому календарі від так званого різдва Христового, йшов відлік днів і років. Ця початкова дата (її записували як 4 ахау 8 кумху) відповідає 3113 року до н. е. Проходження її не встановлено і являє великий інтерес хоч би тому, що 4 ахау 8 кумху означає не початок року, а один з днів хааба. Що за сталася 4 ахау 8 кумху, не відомо. Ні майя, ні навіть ольмеків, про яких не треба забувати при вивченні майяської культури, тоді ще не існувало.

Майя, які за всю свою історію не створили великої імперії і часто жили в повній ізоляції не тільки від сусідніх племен, але і від найближчих сусідніх міст, регулярно скликали загальномайяські конгреси, присвячені астрономії і календарю, щоб насамперед спільно уточнити (буквально до хвилини) початок нового хааба. Американісти встановили, що один з таких всемайяських календарних «конгресів» відбувся в VIII столітті в Копане. Нарівні з встановленням початку найближчого хааба головним завданням цього астрономічного «конгресу» було виправлення неточностей. [10]

Щоб датування було ще точнішим, у Древній період до звичайних дат додавалися дати, обчислені або на основі кругооберту Місяця, або частіше на основі кругооберту Венери.

Приблизно до середини VIII століття для позначення того або іншого дня майя застосовували дуже складний спосіб запису, що вимагав використання цілих десяти ієрогліфів і що вказував, скільки бак-тунів, катунів, тунів, виналей і кинів пройшло до цього дня від початкової дати майяської історії. Цю вельми складну систему датування, яку ми знаходимо переважно на майяських памятниках 5-8 сторіч, в американістській літературі прийнято називати довгим рахунком.

Уперше подібні записи на майяських стеллах були дешифровані Дж. Т. Гудменом, який відомий зараз широкій публіці, особливо північноамериканській, передусім як видавець провінційної газети «Вірджинія-ситі інтерпрайс», що виходила в Неваді. Справа в тому, що саме Дж. Т. Гудмен першим запропонував місце репортера нікому не відомій тоді молодій людині, що писала під псевдонімом Марк Твен.

З середини VIII століття зникають записи довгого рахунку і зявляється новий спосіб датування, короткий рахунок, який називається по-майяськи у кахлай катуноб. Короткий рахунок був значно простішим. Дата означала, скільки днів пройшло від закінчешя останнього катунового періоду до моменту запису. [13]

Досі ми говорили про два загальноприйняті майяських роки цоль-кине і хаабе. Однак вивчення однієї з трьох майяських книг, що збереглися, так званого Дрезденського кодексу, довело, що майяські жреці в своїх «математичних» релігійних обрядах використали ще третій календар, в якого був встановлений відрізок часу, рівний 584 дням, тобто синодичному періоду обертання Венери. Майя без великих зусиль відлічувати, що пять таких років відповідають восьми хаабам. Останній день цього циклу, повязаного і з Сонцем, і з Венерою, майяські жреці відмічали з особливою урочистістю. Ще більш пишно святкувалося закінчення «великого циклу Венери», що продовжувався 5 XX 13 X 584 дні, або за цим календарів 65 років, що відповідало двом великим циклам хааба, або 104 рокам. Існування третього майського року і складна відповідність між окремими календарними системами, над встановленням яких трудилися майяські астрономи і жреці, переконливо доводять, що дуже точний майяський календар повністю втратив своє первинне призначення - служити потребам землеробства і перетворився в некорисну самоцільну гру числами і ірреальними співвідношеннями. Співвідношеннями, яким майяська релігія завжди приписувала надприродне значення.

Високого рівня досяг розвиток медицини. Добре була розвинута діагностика, майя також знали спеціалізацію лікарів за видами хвороб. Широкого розповсюдження набули власне хірургічні прийоми: під час переломів накладалися шини; рани зшивалися волоссям; пухлини та нариви розтиналися; катаракти зіскоблювалися обсідіановими лезами. Під час складних операцій хворому давали наркотичні засоби. У фармакології застосувалося більш ніж 400 лікарських рослин. Багато з ліків уперше освоєних майя, після відкриття Нового Світу увійшли до європейської медицини й до тепер широко використовуються у сучасній фармакології. [12]

Як в астрономії та математиці, так і розвитку писемності майя перевершили всі інші високі індіанські культури доколумбової Америки. Можна передбачити, що хоч би в основних рисах, майя запозичила ієрогліфічне письмо у ольмеків. Через фанатизм Дієго де Ланда і його колег до нас дійшли всього три майяських ієрогліфічних манускриптів. У майяських містах збереглося також декілька стільників вирізаних на камені ієрогліфічних написів.

Розділ 2. Художньо-мистецьке життя майя

2.1 Стародавнє письмо та література

Письмо майя являє собою одну з найважливіших наукових проблем американістики. Розшифровувати його намагалися сотні європейських і американських дослідників. І довгий час безрезультатно. Німецький американіст Пауль Шельгас прийшов навіть до висновку, що дешифрувати майське письмо неможливо.

Початок інтенсивного вивчення майяського письма тісно повязаний з імям Юрія Кнорозова (він у 1949 році закінчив Московський університет), який з шкільних років захопився вивченням проблем майяської писемності. Вже в 1955 році на основі вивчення насамперед Дрезденського кодексу він зміг опублікувати роботу «Система письма древньої майя», де, по-перше, приходить до висновку, що майяське ієрогліфічне письмо істотно не відрізняється від ієрогліфічної писемності Старого Світу, передусім китайської і єгипетської, а по-друге, вказує, що майяські ієрогліфи в більшості своїй мають суворі певні фонетичні значення і являють собою склади. Ці знаки він розбив на групи:

1. Голосні так званого типу «А», які використовуються для запису початкового або заголовного голосного звуку в слові.

2. Складові типу «АБ», що складаються з голосного, за яким слідує згідний (наприклад, Ах, Ак, Ет і).

3. Складові згідні типу «Би (А)», що складаються з приголосного звуку, за яким слідує голосний. Частіше за вас вони зустрічаються на кінці слів.

4. Нарешті, складові знаки типу «БАБ», що являють згідний + голосний + згідний (наприклад Білий, Тхул, Над).

Справжніх ідеограм, які виражали б ціле поняття, ціле слово, як стверджує Кнорозов, дуже мало. Так, наприклад, у майяському ієрогліфічному письмі існує ідеограма для слів «болай» ягуар, «йаш» зелений і т.д. [3]

Нам відомі три майяські ієрогліфічні кодекси: Паризький, Дрезденський і Мадридський, що отримали свою назву від місця, де зберігаються. Дрезденський був знайдений в 1739 році. Довжина його три з половиною метри, і складається він з 38 аркушів. У 1859 році серед паперів, викинутих у сміттєвий кошик, був виявлений другий кодекс - Паризький. Третій - Мадридський, найбільш повний. Його довжина 6 метрів 55 сатиметрів. Складається він з 56 листів.

Разом з трьома цими кодексами майя залишили нам ще декілька рукописів, написаних або переписаних латиницею в перші роки після конкісти, і найвідоміші з них, найбільші епічні твори доколумбової індіанської літератури «Пополь-Вух» і «Чилам-Балам». Нагадаємо що чиламами називали майяських жреців-віщунів. Балам, а також балай, або болай, по-майяськи «ягуар». Відомо декілька Чилам-Баламов - рукописів з різними даними про історію і релігійні уявлення майя. Назви походять від місця, де вони були виявлені (наприклад, «Книги пророка ягуара з Чу-майеля). У Гватемалі були, крім того, знайдені «Какчикельські аннали», написаний по-майяськи рукопис, що розповідає історію гватемальського майяського племені какчикель і його правлячої династії Шахила.

Однак найбільш відомим літературним памятником залишається «Пополь-Вух»... Перекази «Поподь-Вух» вийшли, ймовірно, у всіх цивілізованих країнах. Ця перлина в скарбниці світової літератури являє цінність як для фахівців, так і для рядових читачів, оскільки вона правельно передає естетичні, релігійні і філософські уявлення киче, одного з племен великої сімї центральноамериканських майя.

Спочатку «Пополь-Вух» був записаний ієрогліфами. Після приходу в Гватемалу іспанців хтось переписав рукопис «Пополь-Вух» латиницею. Особистість переписувача, якому ми маємо бути вдячні за збереження цього унікального літературного памятника, являє собою одну із загадок майяістнки. Можливо, «Пополь-Вух» переписав (швидше усього, в 1530 році) хрещений індіанець Дієш Рейносо. Згідно з новітніми поглядами (наприклад, на думку гватемальського американіста Адріана Ресиноса), латинська копія відноситься до 1554-1558 років. Переписаний екземпляр «Пополь-Вух» пережив пору згубної діяльності Діего де Ланда і його фанатичних колег. Спочатку ХVIII століття цей рукопис, надійно схований у гватемальскій індіанській общині Чичикастенанго, знайшов освічений домініканський чернець, благородний друг індіанців і шанувальник їх культури Франсиско Химе-ніс. Він скопіював її і, володіючи мовою киче, зробив також іспанський переклад тексту. З рукописом Химменеса познайомилися пізніше європейські дослідники (і передусім австрієць д-р Карл Шерцер, уперше її що опублікував, і француз Шарль Етьен Браесер де Бурбур, що видав в 1861 році в Парижі її переклад). Відтоді ця дивна книга, що являє собою одне з небагатьох справжніх свідоцтв великої цивілізації доколумбової Америки, незмінно викликає до себе інтерес.

Твір ц ей досить обємний. У ньому три головні, майже самостійні частини. Перша присвячена космогонічним уявленням киче. У ній, наприклад, описується створення світу головними божествами киче, виникнення тварин, створення людей, потім розповідається про потоп і про знищення «деревяних людей». Тут оповідання несподшано переривається, і починається друга, найбільш просторова і, ймовірно, найпрекрасніша частина, що нагадує грецьку міфологію, розповідь про дивні долі двох друзів героїв Хун-Ахпу і Шбаланке, про їх боротьбу з гордим «напівбогом» Вукуб-Какишем і про те, як вони вбили його самого і двох його синів; далі розповідається, як обидва вони опустилися в пекло, в підземне царство Шибальбу, розповідається про їх страшні пригоди, про правителів Шибальби і про природи героїв в «будинку пітьми», в «будинку кажанів» і про те, як вони зрештою перемогли правителів підземного світу.

У третій частині продовжується розповідь про створення людей. Божественні творці, незадоволені першим і другим своїм витвором --людьми з глини і людьми, вирізаними з дерева, знову зробили людину, на цей раз зі священної рослини кукурудзи. Людина ця вдалася, і всі киче його нащадки. Потім у “Пополь-Вух» розповідається про перших чотирьох людей, створених з кукурудзи, про Кице, Акабе, Мяху-Кутахе і Іки-Баламе, які були батьками киче, і про те, як пізніше боги створили батьків інших народів.

Завершується "Пополь-Вух" дуже цінним для історика описом переселенням киче і розповіддю про виникнення окремих кичеських племен і племінних божеств. У кінці перераховуються правителі окремих груп киче нихаиб, кавек, ахау-киче - від " праотців" до дня написання книги. [11]

2.2 Музика і театр

Майя - музично обдарована цивілізація. Спів і музика були частиною їх життя (буденного, мирського і релігійного). Збереглися музичні інструменти майя і їх зображення. Це в основному різні види барабанів, брязкалець і бубонів букових труб, флейт і свистків. До нас дійшли пісні, записані в «кодексах»: богу Кукулкану, Сонцю, «чорним дням», катунам, кольорам і т.д. Як правило, музика і спів супроводжували танець. Нам відомі танець воїнів, що тривав цілий день (холан окот, в якому брало участь більш восьмисот чоловік), танець «старих жінок», що виконувався на розжареному- вугіллі, танець на ходулях. Частіше ці танці носили ритуальний характер, але існували і світські музичні вистави етичного значення. Іспанці, побачивши деякі з них, були вражені «великою витонченістю комедіантів». У кожного актора було своє амплуа: блазень або маг, благородний або кавалер. У майя до того ж існували особливі майстри співу - головні співаки, що займалися на музичних інструментах, і що навчали молодь музичному мистецтву, і навіть свої театральні «директори», що готували вистави і керували ними. [10]

Сценою були високі платформи, покриті різьбленими плитами. На них інсценувалися легенди, древні історії, комедії і трагедії. Писемні джерела згадують такі популярні вистави, як «Небесна лава», «Гуакамайя з білим ротом”, «Білоголовий хлопчик», «Вирощувач какао» і, звичайно, драма-балет «Рабіналь-Ачі». За формою він нагадує грецькі трагедії і повідомляє про долю і подвиги мужнього воїна.

2.3 Архітектура, живопис та скульптура

Зрілість культури майя особливо підтверджує архітектура і живопис. Майя зводила свої унікальні споруди з обробленого каменю, укладеного у вапняний розчин або, з вапняного бетону, облицьованого каменем. Фасади завжди оздоблювалися багатим рельєфом. Відмінна риса споруд - сувора простота і розвинене почуття пропорції.

Монументальність своїх споруд вони уміло відкреслювали вільним простором навколо них, розташуванням площ, доріг, вулиць під прямим кутом і навколишнім ландшафтом. На основі цих принципів вони звели безліч прекрасних міст, палаців і пірамід. Храми мали квадратне планування, тісний внутрішній простір (через товщину стін) і виконували роль святилищ. У містах майя також були обсерваторії і тріумфальні арки, монументальні сходи і колонади, майданчики для ритуальної гри в мяч.

При будівництві використовувалися такі архітектурні прийоми, як майяські зведення, фальшива арка (зводились за допомогою зближення стін, починаючи з певної висоти, коли кожний подальший ряд каменів виступав над попереднім), криволінійне зведення та зведення в формі бутля. Важливу роль грали покрівельні гребені (висока конструкція на даху храму), колони і карнизи.

Архітектуру доповнювали скульптура і живопис. Їх образи малюють достовірну панораму життя майяського суспільства. Основні теми: божества, правителі, їх побут і війни. Майя застосовували всі скульптурні прийоми: різьблення, барельєф, горельєф, круглий і модельований обєм. Використовувалися такі матеріали, як камінь (обсидіан, кремінь, нефрит і т.п.), мушлі, кістка, дерево. Багато скульптур розфарбовувалися в різні кольори. Колоритним був і живопис майя. З ними знайомлять «кодекси» і фрески. Класичним зразком фресок є величезні настінні розписи міста Бонампака (кінець VIII ст. н. е.). Яскраві образи воїнів і бранців, сцени побуту, битв, тортур і смерті передані реалістично і динамічно. Вони створюють атмосферу драматичної напруженості подій. [3]

Так, образи живопису і скульптури допомагають відтворити світ цивілізації, що зникла.

Висновки

Отже, проаналізувавши культуру давніх майя, їх художні уявлення, наукові концепції, естетичні переконання, світоглядні принципи, вивчивши в культурологічній єдності здобутки майя в усіх ділянках духовної практиками дійшли таких висновків:

- досі не відомо, коли саме виникла цивілізація майя. Довгий час навколо цього питання точилися різні думки. Проте відомо, що культура проіснувала до 17 століття, залишивши по собі великі здобутки культури.

- на початковому етапі розвитку майя не мали єдиної могутньої держави. Та суспільство майя було вже суспільством класовим. На чолі міста-держави стояв халач-виннк, влада якого була необмеженою і довічною. Дані письмових джерел та ряд археологічних ознак (деякі мотиви класичного мистецтва, заупокійні храми та гробниці з особливо пишним ритуалом) свідчать про наявність у майя культу обожнення царя, що прямо вказує на існування вже на той час деспотичної форми правління (схожої на ту, що відома у фараонівському Єгипті та в містах-державах Шумеру).

- майя були дуже релігійні. Пантеон їхніх божеств був обширним і складним.

- розвиток наукових знань цього народу досяг значного рівня, хоча, здебільшого, знання було тісно повязані з релігією. Стародавні майя велику увагу приділяли вивченню календаря та літочислення, математики, астрономії та медицини. Великим досягаенням майя у галузі математики була розробка в період останніх віків до нашої ери позиційної системи ліку і математичного поняття нуля. В жодного з народів стародавньої Америки не було такого високорозвиненого календаря і системи літочислення, як у давніх майя класичного періоду (300-900р.р.). Практичні потреби сільського господарства викликали до життя найточніший календар, який став у руках жреців могутньою зброєю ідеологічного впливу на маси. Ряд ліків, вперше засвоєних майя, після відкриття Нового світу увійшли до європейської медицини й дотепер широко використовуються в сучасній фармакології.

- у розвитку писемності та літератури майя перевершили всі інші високі індіанські культури Мезоамерики. Майя розвинули, збагатили та ускладнили ольмекську ієрогліфічну писемність новими елементами. В переважній більшості їхні ієрогліфи мають чітко визначене фонетичне значення і являються складами. Довгий час вони не піддавались тлумаченню, і тільки в 1959 р. російський вчений Ю.В.Кнорозов вперше їх прочитав, що дозволило ознайомитись зі змістом книг майя. На жаль до нас дійшло всього три манускрипти майя, які умовно називають кодексами і розрізняють за місцем знаходження: Паризький, Дрезденський, Мадридський. Є ще кілька рукописів, написаних латиницею: "Пополь-Вух", "Чилам-Балам".


Подобные документы

  • Загадки цивилизации майя. Храмы, которые строили майя. Религиозные представления древних майя. Астрономические познания майя. Экономическое положение и общественное устройство. Приход чужеземных завоевателей. Тайна гибели цивилизации майя.

    реферат [30,4 K], добавлен 10.10.2004

  • Доколумбовая Америка. История племени майя. Возникновение, расцвет и причины исчезновения майянской культуры. Астрономические и религиозные познания майя поражают современных историков. Календарь племени майя-структура и принципы его использования.

    реферат [26,2 K], добавлен 11.11.2007

  • Гипотеза о происхождении цивилизации майя. Развитие науки и культуры. Мотивы земледелия в произведениях искусства. Специфика представлений о красоте. Социальное устройство, повседневная жизнь и верования народа майя. Пирамиды и останки подводного города.

    реферат [19,9 K], добавлен 14.10.2009

  • Первые отнесенные к цивилизации майя построения в Куэйо. Особенности расселения и численность майя. Культура, типичная для индейцев Мезоамерики. Необычайное пристрастие народа к чистоте и приятным запахам. Настенные фрески в Паленке, Копане и Бонампаке.

    презентация [2,1 M], добавлен 18.11.2013

  • Майя - уникальный, изолированный от остального мира феномен. История древнего народа. Социальная организация. Искусство: монументальная архитектура, скульптура, живопись. Научные знания: астрономия, календарь. Религия майя. Причины культурного упадка.

    реферат [41,0 K], добавлен 24.04.2010

  • Космология майя. Представления о вселенной, душе и загробном мире. Миф о потопе. Космогония. Происхождение мира. Космогония майя горной Гватемалы. Божественные близнецы Хун Хунахпу и Вакуб Хунахпу. Общие месоамериканские мифы. Северная прародина.

    курсовая работа [50,9 K], добавлен 15.07.2012

  • Система символів писемності майя. Система рахунку у майя. Прочитання записів ацтекської писемності. Головні системи ацтекської писемності. Знаки для передачі фонетичного виду слова. Двадцятерична система числення. Сонячний та ритуальний календар.

    реферат [11,5 M], добавлен 18.05.2011

  • Древние цивилизации Латинской Америки: инки, майя, ацтеки, мочика. Периоды цивилизации майя. Вселенная "Йок Каб". Дерево жизни - прародитель всего живого, находилось в самом центре Земли. Календарь майя. Виды построек. Причины исчезновения цивилизации.

    презентация [662,0 K], добавлен 10.03.2013

  • Архитектурные секреты Майя, принципы построения и структура их городов. Сооружение данными племенами первых водопровода и канализации, их внешний вид и степень функциональности. Построение великих лестниц и дорог, секреты их предназначения и роли.

    презентация [324,6 K], добавлен 13.03.2011

  • Сведения о цивилизации в Центральной Америке, известной благодаря своей письменности, искусству, архитектуре и математической и астрономической системам. История, культура, письменность племен майя. Искусство этого народа и его место в мировой культуре.

    презентация [738,6 K], добавлен 03.12.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.