Основні тенденції естрадного мистецтва

Лаконічно вираженого змісту в частівці відповідає чітка композиція, обумовлена формою, структурою четверостишья. Одна з характерних особливостей цієї форми - органічне поєднання розмовної інтонації з музичною структурою. А в цілому частушечного номер будується як завершений всередині себе дієвий елемент програми.

При співі четирехстрочечная частушечного строфа підрозділяється на дві полустроф з глибокою паузою в середині. Пауза готує до нового, зазвичай несподіваного повороту, вирішенню "заявленої" на початку теми. Як правило, перше двовірш грає роль зачину, в ньому дається як би зав'язка ліричного оповідання, друге двовірш - кінцівка: розробка теми і заключний висновок. Саме таке драматургічна будова частівки і робить її надзвичайно виразним, дієвим жанром, легко сприймаються як слухачами.

ВИСНОВКИ

Естрада - це багатожанровий вид мистецтва, що поєднує в собі елементи театрального, музичного, циркового видовищ.

Естрадне мистецтво має свої особливі ознаки. Найважливішою з них є імпровізаційність - вміння з честю вийти з любої ситуації, моментально відреагувати на певні події. Другою особливістю естради є лаконізм. Це поняття розповсюджується буквально на всі сторони естрадного мистецтва - авторський твір, акторські засоби його втілення, компоненти зовнішнього оформлення, умови демонстрації. Лаконізм дозволяє естраді оперативно відгукнутись на будь-яку соціально важливу подію. Отже, соціальна мобільність є третьою ознакою естрадного мистецтва. Ще однією рисою, притаманною естраді, - є святковість, “легкість” і жанрова розкованість.

Попри свою інтернаціональну природу, естрадне мистецтво зберігає народні коріння, які несуть національний характер. Зародившись в добу Відродження на вуличних підмостках і почавши з клоунади, примітивних фарсів, скомороства.

Естрадне мистецтво за кордоном еволюціонувало по-різному, віддаючи перевагу то одним, то іншим жанрам, тим чи іншим образам-маскам. У естрадних програмах, що виникли пізніше салонів, гуртків і клубів, в балаганчиках, мюзик-холах, кафе-шантанах, кабаре, театрах мініатюр і збережених естрадних садово-паркових майданчиках переважає життєрадісний гумор, гострослівні пародії і шаржі, їдка сатира, загострена гіпербола, буфонада, ґротеск, грайлива іронія, задушевна лірика, модні танцювально-музичні ритми. Окремі номери поліфонічною строкатості дивертисменту нерідко скріплюються на естраді конферансом чи нескладним сюжетом, а театри однієї чи двох акторів, ансамблі (балетні, музичні тощо) -- оригінальним репертуаром, власної драматургією. Естрадне мистецтво орієнтується на найширшу аудиторію і спирається насамперед майстерність виконавців, з їхньої техніки перевтілення, вміння створювати лаконічні засоби ефектну видовищність, яскравий характер -- частіше комедийно-отрицательний, ніж позитивний.Обличая своїх антигероїв, звертається до метафоричним рис і деталей, до вигадливому переплетінням правдоподібності і карикатури, реального і фантастичного, сприяючи цим створенню атмосфери неприйняття життєвих прототипів, протистояння їх процвітанню насправді.

Для естрадного мистецтва типові злободенність, поєднання для кращих зразках розважальності із серйозним змістом, виховними функціями, коли веселощі доповнюється розмаїттям емоційної палітри, а часом і соціально-політичної, громадянської патетикою. Останнього якості позбавлений породжений буржуазної масовою культурою шоу-бізнес. Майже всім оперативним "маленьким", "легким" різновидам, включаючи поширені "капусники", властиві порівняно стислі терміни існування, швидка амортизація масок, що залежить від вичерпаності актуальності теми, реалізації соціального замовлення, зміни інтересу й потреб глядачів. Будучи однією з рухливих видів мистецтва, до того ж час більш древніх мистецтв, естрадне мистецтво підтвердили хвороби штампування, зниження художньо-естетичної цінності талановитих знахідок, до перетворення на кіч. На розвиток сильний вплив надають такі "технічні" мистецтва, як кіно України й особливо телебачення, часто у тому числі до програм естрадні уявлення, концерти. Завдяки цьому традиційні форми і прийоми естради знаходять як велику масштабність і поширення, а й психологічну глибину (використання великого плану, ін. изобразительно-виразительних коштів екранних мистецтв), яскраву видовищність.

У системі видовищних мистецтв естрада сьогодні міцно посідає відособлене місце, бувши самостійне явище художньої культури. Популярність естради у найширших і багатьох глядацьких шарах змушує її відгукуватися на суперечливі естетичні потреби різних груп населення за соціальному, віковою, освітньому і навіть національному складу. Ця особливість естрадного мистецтва - у значною мірою пояснює наявність негативних аспектів у професійних, естетичних і смакових достоїнствах естрадних творів. Масовість аудиторії естради у минулому і теперішньому, її різнорідність, необхідність поєднання в естрадному творчості розважальної і виховної функцій, - пред'являє специфічні вимоги до творців творів естрадного мистецтва, накладає ними особливу відповідальність.

Складність дослідження творів естради, і навіть вироблення методологічних підходів до їх створення зумовлена тим, що вона у цілому є конгломерат різних мистецтв. У ньому синтезують акторську майстерність, інструментальна музика, вокал, хореографія, живопис (наприклад, жанр "художник-моменталіст"), У цілому цей синтез мистецтв вклинюється спорт (акробатичні і гімнастичні номери) і наука (серед естрадних жанрів є математичний номер -"жива лічильна машинка"). Понад те, існують жанри естради, засновані на трюкової складової, що потребує прояви унікальних здібностей і можливостей людини (наприклад, рядестрадно-циркових піджанрів, гіпноз, психологічні досліди).

Багатоманітність засобів вираження, їх найнесподіваніші та незвичні сполучення у різних синтетичних формах на естраді часто-густо різноманітніші, ніж у сусідніх видовищних мистецтвах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ардов В. Разговорные жанры эстрады и цирка. М., 1968.

2. Бермонт Е. Конкурс эстрады. //Театр. 1940, №2, с.75-78

3. Борев Ю.Б. Эстетика / Ю.Б. Борев. - М.: Высш. шк., 2002.- С.154-164.

4. Гершуни, Е. Рассказываю об эстраде / Е. Гершуни. - Л.: Изд-во «Унив.кн.», 1968. - С. 17.

5. Захаров, А.В. Тоталитаризм - маска толпы / А.В. Захаров // Тоталитаризм как исторический феномен. - М.: Философское общество СССР, 1989.-395 с.

6. Золотницкий Д. Зори «Театрального Октября». Л., 1976;

7. Золотницкий Д. Начало «Невского фарса» // Политическое кабаре на стыке веков. СПб., 2000.

8. Золотницкий Д. Очерки о советской эстраде // СЭЦ. 1977. № 3

9. Каган М.С. Искусство в системе культуры. - Л.: 1987. - 267 с.

10. Кобэр. Гвоздь программы: Пер. с нем. Л., 1928. С. 232-233; Станишевский Ю. Номер и культура его подачи // СЭЦ. 1965. № 6.

11. Конников А. Мир эстрады. М., 1980.

12. Литвин М.К. Чи знаєте мистецтво? - К.: Дніпро, 1971. - 85 с.

13. Мазаев А.И. Праздник как социально-художественное явление: Опыт историко-теоретического исследования. М.: Наука, 1978.

14. Массовые виды искусства и современная художественная культура. - М.: Искусство, 1986. - 183 с.

15. Наливайко Д. Искусство: направление, течения. - К.: 1980. - 420 с.

16. Нечаєва П. Вижницький феномен // Ч: Доба, 2002. -- 11 січня.

17. Ожегов С. И. и Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка: 80000 слов и фразеологических выражений

18. Розовский М. Режиссер зрелища. М., 1973.

19. Рудницька О.П. Українське мистецтво у полікультурному просторі.: Навч. посіб. - К.: 2000. - 208 с.

20. Русская советская эстрада // Очерки истории. Отв. ред. докт. иск., проф. Е.Уварова. В 3-х Т. М., 1976, 1977,1981.

21. Русская советская эстрада // Очерки истории. Отв. ред. докт. иск., проф. Е.Уварова. В 3-х Т. М., 1976, 1977,1981.

22. Смирнов-Сокольский Н. Эстрада перед конкурсом. //Советское искусство. 1939, 24 сентября.

23. Уварова Е. Эстрадный театр: Миниатюры, обозрения, мюзик-холлы (1917-1945). М., 1983; Аркадий Райкин. М., 1986.; Как развлекались в российских столицах. СПб., 2004.

24. Шароев И. Режиссура эстрады и массовых представлений. М., 1986; Многоликая эстрада. М.,1995.

Размещено на Allbest.ru