Античні архетипи в інформаційному суспільстві

Размещено на http://allbest.ru

Античні архетипи в інформаційному суспільстві

Миколайчак А.В.

Запропонована до розгляду тема може здатися провокаційною, зваживши на те, що говорячи про інформаційне суспільство, ми думаємо про сьогодення і майбутнє, тоді як антична традиція вписується скоріше в простір минулого, все більш віддалена і зникаюча за горизонтом. Тим часом саме виклики сучасності спонукають до повторного аналізу європейського культурного спаду під кутом його використання в моделюванні суспільної свідомості прийдешньої цивілізації майбутнього. Особливу роль відіграють питання створення нової європейської тотожності в контексті інтеграції нашого континенту і процесу глобалізації, що є однією з найсерйозніших проблем нашого часу. З перспективи хантінівського бачення конфліктів майбутнього, що виникають з архетипічно сприйнятих цивілізаційних відмінностей, рефлексія над античним спадком як фундаментом європейської тотожності досконало вписується в роздуми про суспільство обґрунтовані знаннями. Це виникає з факту, що ці конфлікти вже сьогодні проявляються у глобальній сфері інформації, що становить простір стирання інтересів цивілізацій Європи, Америки, Азії і світу ісламу.

Терміном інформаційне суспільство позначається суспільство, в якому товаром стає інформація, що трактується як особливе нематеріальне, рівноважне або найцінніше з благ матеріальних. Цей термін ввів в 1963 році японець Т. Умесао в статті про теорію еволюції суспільства, що опирається на інформаційні технології [1], а популяризував його К. Коям в 1968 році в праці під назвою «Введення до теорії інформації» («Introduction то Infonnation Theory» [2]). Ширше на тему інформаційного суспільства почали писати після публікації в 1980 році книжки А. Тофлера «Третя Хвиля», а потім, в роках 90-х ця ідея була популяризована за ініціативи віце-президента США Ела Гора, вона мала відношення до глобальної інформаційної інфраструктури [3].

Зараз питання інформаційного суспільства стали проблемою з глибоким антропологічним і цивілізаційним характером. Без сумніву, розвиток людства відбуватиметься за рахунок приросту знань, а також зберігання, перетворення і обміну інформацією. У цьому сенсі інформаційні засоби суспільств будуть визначати їх потенціал і можливості їх розвитку на рівні з сьогоднішніми запасами сировини і технічними можливостями. Успіх народів в найвищій мірі залежатиме від людського капіталу, що є суб'єктом суспільства, яке опирається на знання. Це визначає основні передумови висунення тези про можливість індустріального зростання без кордонів, схиляючись до тези про виховання в майбутньому науково-гуманістичної цивілізації. Її прихід буде пов'язаний з новим схваленням духовних цінностей, що являють собою щось у вигляді операційної системи суспільства, основою якого є знання.

Бачені в цій перспективі античні архетипи європейської цивілізації не є, таким чином, зовсім пустими формами, які індустріальна епоха позбавила значення і змісту, навпаки: в майбутньому вони будуть становити основу виховання нової тотожності інформаційного суспільства. Станеться так тому, що антична традиція є єдиним спільним знаменником різних національних культур, що творять сьогодні європейський цивілізаційний простір. Інтеграційні процеси, які ми спостерігаємо на нашому континенті охоплюють не тільки сферу економіки, політики і права, але щораз більшою мірою стосуються духовної сфери. Можна стверджувати, що без цієї духовної інтеграції, яка охоплює цілий континент, буде неможлива реалізація проекту Європейського союзу, до складу якого увійшли б також і ті держави, що залишаються сьогодні поза його межами.

Існуючі етнічні, релігійні, культурні і мовні відмінності постійно становлять ментальний бар'єр реального об'єднання, який важко подолати на ґрунті сучасних антагонізмів і національної подільності. Тим часом ці відмінності можуть стати багатством об'єднаної Європи, однак, за умови, якщо на її канві повстане спільнота зосереджена на тотожності, що містить в собі як національні елементи, так і універсальні європейські. Запорукою такої нової тотожності можуть бути тільки прийняті усіма ідеї і цінності, що походять саме з античного спадку, що являє безсумнівний фундамент європейської цивілізації.

Спробуємо, таким чином, сформулювати, що необхідно розуміти під поняттям цивілізаційних архетипів, котрі визначають протягом понад 2,5 тисяч років свідомість спільнот, що проживають на нашому континенті. Напевно не потрібно ототожнювати ці поняття з архетипами, що функціонують в глибинній психології, яка походить з психоаналізу 3. Фрейда і філософії К. Юнга. Вони вживали їх скоріше як метафори і моделі, аніж як дослідні категорії, які можна вільно використовувати в науці про цивілізації. Це означає, що можна їх трактувати як вид узагальнень , зразків або моделей, за допомогою яких ми визначаємо тривалі і незмінні цінності, що проникають в європейську цивілізацію з її грецько-римських початків аж до сучасності. Розуміючи так цивілізаційні архетипи, охоплювали би комплекс основних цінностей, які ми називаємо краса, добро, правда і святість. їх розуміння, а також реалізація в екзистенціальному просторі визначають духовну тотожність спільноти, яка виховується на них. Є вона по суті комунікаційною спільнотою в етимологічному сенсі цього слова, що походить від латинського дієслова, communico, communicare, яке означає надання комусь інформації, обмін інформацією, а також створення спільноти однаково поінформованої. У цьому сенсі збереження інформації, її переробка і суспільне поширення становить суть виникнення суспільних зв'язків і будування тотожності, яка опирається на знання.

Таке комунікаційне розуміння культури, що вписується в поняття цивілізаційного архетипу як моделі існування, основою якого є на спільне розуміння добра, правди, краси і святості, чудово доповнюється баченням, культури як «культури духу». Першим це поняття ужив у своїх Тускуланських бесідах (Tusculan® Quaestiones) Марк Туллій Цицерон [4]. Вивів його з дієслова, що походить ще з латинського архаїзму colo, сеіеге, первинне значення якого культура рільництва, отже оранка, засів, удобрювання і т.д., від якого існувало похідне слово cultura, що має більш абстрактне значення. Це слово дозволило йому створити метафору культури духу (cultura animi), яку він відносив до внутрішнього виховання людини до його людської досконалості, тобто чесноті, що розуміється як грецька arethe. У цьому понятті виявляється органічне поєднання комунікації і культури, в якому знання є достатньою умовою чесноти. Бо ж як навчав Сократ всіляке зло походить з несвідомості: ніхто навмисно і свідомо не робить зла, «це те саме що й саме знати, що є справедливим і бути справедливим». Так,чеснота є знанням, тобто інформацією, яка творить спільноту на основі визнаних цінностей. Таким чином, можемо стверджувати, що тотожність європейської спільноти походить з античних архетипів, тобто понять про цінності, які формувалися на початку нашої цивілізації і потім актуалізувались, не втрачаючи зв'язку зі своїм джерелом.

Висуваючи таку тезу ми повернулися до проблематики інформаційного суспільства і прогнозованої науково-гуманістичної революції, яка сприймає динаміку матеріального розвитку людства на стільки, на скільки будь-яка наукова, технічна і культурна діяльність послужить людині, її добробуту і моральному зростанню. Ключем до виникаючої з цих положень нової цивілізації є інтегральна освіта, що відповідає пріоритетам глобального розвитку інформаційного суспільства. Це вимагатиме радикальних змін в системі нашого мислення і діяльності в сфері навчання компетенції і інформаційних вмінь громадян. Початком цих змін сьогодні має бути система ліберальної освіти, що розвивалась у закладах вищої освіти, передусім в 50-х р. в СІЛА, останнім часом також в Польщі і в Україні (зокрема в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини). їх основою є модель навчання , що виникла поєднанням семи вільних мистецтв (septem artes Iiberales), зосередження котрих на середньовічних університетах становило початковий етап спеціалізованого навчання. Вони охоплювали тодішні інтегровані знання, що є основою вищої освіти. Засновник цієї системи в Польщі, Єжи Аксер, підкреслює, що таке посилання сучасної liberal education на давню інтегровану модель навчання означає в даному випадку всебічну освіту, як і особливо сьогодні в значній мірі фундаментальну зосереджену навколо основних цінностей європейської культури. У цій системі надзвичайно важливою є також відбудова втраченого в теперішній вищій школі співвідношення вчитель-учень. Якщо це навчання має моральний вимір, націлений на повагу інших людей, толерантність і суспільну солідарність, то саме звернення до Платонського ідеалу paedeia, де закладена спільна поведінка для здобуття знань вчителем і учнем, потрібно визнати основою усієї цієї моделі навчання. На даному етапі розвитку інформаційного суспільства навчання в системі liberal education апріорі не можуть бути загальні, однак це не означає, що так не станеться в майбутньому. Це полегшить взаємодію нової техніки з традицією, яка поєднує переваги використання мультимедійних комунікаційних мереж з впливом безпосереднього контакту учня чи студента з індивідуально підібраним тутором.

У створенні нової європейської тотожності йдеться, однак, також про набуття громадянами специфічних суспільних вмінь, пов'язаних з міжособистісною комунікацією, а також соціальною психологією. Проект liberal education своєю індивідуалізованою специфікою, а також креативним підходом до здобуття знань відмінно сприяє розвитку індивідуальності тих, хто навчається у напрямі творчості, а також подоланню міжособистісних бар'єрів. Це є складові, які в ліберальній педагогічній теорії мають формувати розум і характер вихованців до ідеалу paedeia, де закладений всебічний розвиток людини, яка вміє пристосуватись до свого і до чужого середовища. європейський інформація культура комунікація

У цьому місці знову з'являється проблема античних архетипів європейської цивілізації, які в ліберальній освіті відіграють основну роль. Прихильники ідеї, такі як напр. JIeo Страусс, чи сучасні її популяризатори, напр. Єжи Аксер в Польщі, вважають дуже важливим терпеливе глибоке читання шедеврів грецької і римської літератури. їх вивчення має на меті не тільки ознайомлення з сюжетом і змістом твору, але перш за все засвоєння системи цінностей, яку вони сформували. Тому що європейська тотожність була заснована на присутності цих текстів в комунікаційному просторі і на постійній актуалізації значень в культурної ситуації, яка постійно змінюється. Нелегко уявити собі сьогодні повернення цієї ролі шедеврів античної літератури в сучасну постіндустріальну епоху, яка характеризується пориванням зв'язків з минулим і прагматизмом, відходом від ідеалістичного читання творів, що на перший погляд мають мало спільного з проблемами сучасних людей. Якщо, ми, все ж таки, хочемо побудувати нову європейську тотожність, то звернення до Гомера, Софокла чи Вергілія може виявитися новим джерелом натхнення для суспільства в пошуках наднаціональної спільноти духу. Тому постійну актуалізацію античних архетипів Європи, яка пропонується в системі ліберальної освіти, я вважаю передбачуваною і такою, що матиме місце в майбутньому. Також це відмінно вписується в динаміку інформаційного суспільства, еволюція якого здається прямує до вироблення моделі технічно-гуманістичної цивілізації. Якщо так станеться, Європа муситиме наново визначити свою роль в світі глобалізації завтрашнього дня, який, як я згадував у вступі, буде ймовірно заснований на суперечливих інтересах різних цивілізацій. Тоді її античні архетипи стануть не тільки канвою нової тотожності Європейців, але й передусім ознаками відокремленості від мешканців інших континентів, а також цінностями зарахованими до універсальної спільноти всього людства.

Список використаних джерел

1. Hoso Asalii. Joho sangyo ron. Infomiation Industry Theory: Dawn of the Coming Era of the Ectodemial Industry [Текст] / Hoso Asahi, Umesao Tadao. -Tokyo: VP, 1963. 156 p.

2. Koyama K. Introduction to Infomiation Theor. Tokyo, 1968.

3. Тоффлер Э. Третья волна. М. : ACT, 1999. 784 с.

4. Ciceronis Marci Tullii. Quasstiones Tusciilaiuu per D. Erasmum Roterodamum aeri iudieio restitutes, emendatas, & seholijs vt breuissimis, ita doetissimis illustrates ; aeeessit index, quas in hoc opusculo tractantur, scitu dignissimorum, luculentissimus. London, 1984. 258 p.

Размещено на Allbest.ru