Музеї Запоріжжя: художній та краєзнавчий

Размещено на http://www.allbest.ru/

Музеї Запоріжжя: художній та краєзнавчий

музей запоріжжя просвітній заклад

Кожен народ береже і шанує свою історію, свою культуру і традиції. Це основа основ, без якої у народу немає майбутнього. Історико-культура спадщина України надзвичайно багата. Відповідно до законів України «Про музеї та музейну справу», «Про охорону культурної спадщини» зберігати її для наступних поколінь і в той же час активно популяризувати серед населення, насамперед серед молоді для виховання у неї патріотизму, відповідальності за долю своєї держави - головна місія українських музеїв. Значний внесок в цю шляхетну справу належить музеям Запорізького краю.

Музей - це науково-дослідний та культурно-освітній центр, який збирає, комплектує, вивчає та зберігає пам'ятники історії, матеріальної і духовної культури, природні, етнографічні, меморіальні колекції, за допомогою яких, через експозицій, виставки, екскурсії, лекції поширює природно-наукові і суспільно-політичні знання.

Музей - це історично обумовлений, багатофункціональний інститут соціальної інформації, призначений для збереження культурних історичних цінностей, нагромадження та поширення соціально значимої інформації.

Музей - це скарбниця цінностей, дослідницький інститут, культурний центр та просвітній заклад. Музей - це першоджерело знань і засіб їхнього поширення серед широкого кола музейних відвідувачів.

До революції в межах сучасної Запорізької області не було жодного державного музею, ні навіть приватного, ні більш-менш помітного зібрання історичних пам'яток.

На сьогодні музейна мережа Запорізької області складається з 22 музейних закладів державного підпорядкування і 133 музеїв, що працюють на громадських засадах.

Поміж музейних установ області особливим багатством колекцій відзначається Запорізький обласний краєзнавчий музей. З 300 тисяч предметів основного фонду, що зберігаються в музей області, понад 106 тисяч належить саме йому. В грудні 2006 року музей відсвяткував своє 85-річчя. Ювілейна виставка, підготовлена до свята, відобразила довгий шлях музею, наповнений драматичними, а іноді і трагічними подіями. Сьогодні обласний краєзнавчий музей - визнаний центр науково-методичної і краєзнавчої роботи в області.

У травні 1921 року при Запорізькому губполітпросвіті була організована екскурсійно-музейно-виставкова секція. З травня по листопад 1921 року її очолював Я. П. Новицький - відомий краєзнавець, археолог, етнограф і фольклорист. Цією секцією були зроблені перші кроки по підготовці до створення в Запоріжжі краєзнавчого музею. Як самостійна установа Запорізький краєзнавчий музей згадується з грудня 1921 року. Першим його завідувачем був призначений Я. П. Новицький. Окрім нього штат музею складали сторож і прибиральниця.

У січні 1922 р. для розміщення музею було виділено приміщення Народного дому. Проводилась активна робота зі створення колекцій музею, їх склали знахідки Я. П. Новицького, зібрані ним під час археологічних та етнографічних розвідок, речі музейного значення, які зберігались в учбових закладах міста, архіви колишніх установ Олександрівська. Сприяло поповненню колекції складене Новицьким і опублікована в місцевій пресі відозва до громадян і установ про передачу в музей предметів старизни. Свій внесок внесли чекісти і міліція: із Запорізької губЧК передали колекційна зброя, з бердянського повіту ЧК прислали старовинні монети різних країн і держав, а колишній начальник міліції подарував частину фарфорового сервізу з гербом і ініціалами будинку Романових. До середини 1922 р. визначилась структура фондів музею: кам'яний вік, бронзовий вік, залізний вік, історична епоха, класичні старожитності, нумізматика. При музеї було сформовано історичний архів з матеріалами від 1797 до 1858 рр. ; науково-історичну бібліотеку; газетний архів (1901 - 1922 рр.). Добре розуміючи важливість збереження архівних документів, Я. П. Новицький виконав велику роботу по з'ясуванню місцезнаходження матеріалів земської управи, міської думи і інших дореволюційних установ Олександрівська, розібрав їх, переписав і систематизував. На жаль, Я. П. Новицькому так і не вдалося добитися виділення коштів для реконструкції будівлі Народного будинку під музей. Крім того було багато охочих розміститися в зручному приміщенні в центрі міста і в травні 1923 року музей був переведений в невелике приміщення в центральному робочому клубі (на розі вулиць Покровської і Єкатеринославської). Тут 15 червня 1923 р. було відкрито першу експозицію, яку за перший місяць роботи відвідало 166 чоловік.. Активна діяльність музею припиняється у зв'язку зі смертю Я. П. Новицького у травні 1925 р.

Після смерті Я. П. Новицького музей прийшов в занепад, його кілька разів переводили з місця на місце. Місцеві органи народної освіти весною 1927 років розмістили його в спортивному залі педагогічного технікуму. Були виділені кошти на придбання нових експонатів, частина виставлених раритетів була надана любителями старизни в тимчасове користування. У газетах з'явилося повідомлення, що з 20 травня в краєзнавчому музеї починається прийом відвідувачів. З настанням зимових холодів керівництво педтехнікуму вимушене повернутися до використовування залу по прямому призначенню серед музейних вітрин стали проводитися спортивні заняття студентів. Для музею результати були плачевні: частину експонатів розкрали або зіпсували, постраждало музейне устаткування.

Опублікована в жовтні 1929 року в газеті «Червоне Запоріжжя» замітка з красномовним заголовком «Запоріжжю потрібен історичний музей» дозволяє припустити, що багато жителів міста і не здогадувались про його існування. Учасники загальних зборів совпартшколи звернулися через газету до органів влади з пропозицією передати під історичний музей будівлю міського собору.

7 листопада 1927 року місцеві газети повідомили про відкриття в місті музею Революції, одним з директорів якого був більшовик, активний борець за перемогу Радянської влади на Запоріжжі Й. Т. Леппік.

У 1927 році в 15 км від тодішнього Олександрівська на берегах Дніпра почалася грандіозна епопея будівництва Дніпровської ГЕС і підприємств чорної і кольорової металургії. З початком робіт в околицях міста проводилися найкрупніші в історії Радянського Союзу археологічні дослідження, які дали багатющий матеріал. З 1928 року все активніше стало обговорюватися питання про створення історичного музею Дніпробуду. Склалася ініціативна група на чолі із слюсарем І. А. Пузняком, яка і почала запроваджувати в життя ідею організації музею, що одержала підтримку зверху. 12 липня 1930 року Рада Народних комісарів УРСР винесла ухвалу про організацію Музею Дніпровського будівництва і разом з тим запропонувала Наркомпросу УРСР розробити план і положення про музей, які і були затверджені СНК 22 липня 1930 року. Ще в січні 1930 року, коли розв'язувалися організаційні питання, було визнано доцільним його злиття із Запорізьким краєзнавчим музеєм. Відсутність досвіду і недолік утворення першого організатора привела до того, що справа створення музею застопорилася. Робота почалася лише в кінці 1930 року з призначенням директором музею Н. Г. Філянського, відомого в Україні літератора, художника, краєзнавця, до того, що цього брав участь в дніпровській експедиції, мав досвід роботи в музеях Полтави і Харкова. З приходом його до керівництва почався новий етап в історії музею. Основна робоча база музею знаходилася спочатку в Харкові, де жив у той час Н. Г. Філянський. Тут і проводилася підготовча робота, в ході якої оформилася цільова установка музею, його задачі, розроблений структурний план побудови музею в цілому і кожного з його відділів, створене основне ядро працівників, намічені форми і способи збору матеріалів. Слід зазначити, що із самого початку музей історії Дніпробуду формувався як краєзнавчий. У 1931 р. Філянський енергійно взявся за створення у Запоріжжі музею історії Дніпрогесу. До листопаду 1931 року організаційно-підготовчий етап був завершений. Співробітники музею на чолі з Н. Г. Філянським переїхали в Запоріжжя. Спочатку передбачалося побудувати будівлю для музею на о. Хортиця в його південній частині, пізніше архітектурна група, що працює над проектом планування шостого селища, запропонувала розмістити музейну будівлю на площі, завершальній 8-у Продольну вулицю (нині пр. Леніна). Велична будівля музею повинна була обрамляти площу з боку гавані. Жоден з проектів так і не був здійснений. Були встановлені контакти з багатьма науковими і конструкторськими організаціями і незабаром звідти в музей стали поступати цікаві матеріали: ЦАГІ згодився передати моделі головного вузла споруд; через академіка І. Г. Александрова з Гипроводу (Ленінград) були одержані всі проекти дозволу проблеми Дніпровських порогів дореволюційного часу, Гипроград надав матеріали по проектуванню соцміста. Співробітники музею підтримували тісні зв'язки з низовими організаціями величезного будівництва, вважали створення музею справою колективною, спиралися на численних помічників з числа робітників.

Активна діяльність колективу музею дозволила за короткий час зібрати чудову колекцію, в якій зберігались матеріали з історії Запоріжжя від найдавніших часів до створення Дніпрогесу та соціалістичного міста. За часів керівництва М. Г. Філянського музей був справжнім центром краєзнавчої та екологічної роботи місцевих дослідників. Восени 1937 р. органи НКВС звинуватили керівництво музею у антирадянській контреволюційно-терористичній діяльності і розгромили краєзнавче товариство. Директора музею М. Г. Філянського розстріляли, а наукові співробітники Ф. Т. Камінський та М. С. Мушкет були репресовані.

До першотравневого свята 1932 року музей підготував першу виставку. Вона була відкрита в клубі ім. Красіна на о. Хортиця з 1 по 20 травня. Не дивлячись на те, що невелике приміщення клубу дозволяло експонувати лише незначну частину підготовлених матеріалів, виставка справила найсприятливіше враження, про що свідчили записи в книзі відгуків. Музей і далі активно використовував виставкові форми роботи, вносячи свій внесок в популяризацію Дніпровського будівництва. Для пристрою стаціонарної експозиції було виділене приміщення в будівлі 31-й школи. У середині травня 1936 року вона була відкрита. Тільки за перші два місяці її відвідало 7 тис. чоловік.

Н. Г. Філянському вдалося сформувати талановитий колектив ентузіастів-однодумців. Відомий запорізький археолог А. В. Бодянський з гордістю згадував про свою роботу в музеї в цей період. Музей згуртував навколо себе сили місцевих краєзнавців. Н. Г. Філянський мріючи зробити його кращим музеєм на Україні, проте цим планам не судилося збутися.

Музей від самого початку створювався як краєзнавчий і після утворення у 1939 р. Запорізької області отримав статус обласного. До кінця 1940 року його експозиція складалася з відділу природознавства, історичного відділу і відділу соціалістичного будівництва. Музей відчайдушно потребував розширення площі, велика частина його колекцій зберігалася у фондах, як і раніше розміщених в підвальних приміщеннях Будинку-блоку.

Велика Вітчизняна війна вписала в історію музею ще одну трагічну сторінку. Частина музейних експонатів загинула при евакуації, потрапивши під бомбардування, інші втрачені під час гітлерівської окупації міста. З довоєнних колекцій музею збереглися дві гармати XVIII століття.

Після Великої Вітчизняної війни музей довелося створювати заново. Після звільнення Запорізької області від фашистів обласний краєзнавчий музей відновив роботу свою діяльність 20 січня 1944 року. У зруйнованому місті належного приміщення для музею не було і він до вересня 1948 року знаходився у місті Мелітополі в одному будинку з Мелітопольським краєзнавчим музеєм. У повоєнні роки Запоріжжя швидко заліковувало рани, заподіяні війною. 22 червня 1944 року на основі рішення виконкому Запорізької обласної Ради депутатів трудящих було відкрито обласну виставку. 313 фотознімків і малюнків, виконаних місцевими художниками на обгортковому папері (кращого тоді не було), розповідали про звірства фашистів, вчинені на території області. Ці малюнки стали першими експонатами Запорізького краєзнавчого музею, який поселився у невеликому одноповерховому будиночку на проспекті Леніна. У червні 1949 р. музей відкрив першу повоєнну експозицію в обласному центрі у невеликому одноквартирному будиночку по вул. Міхеловича, 53. У лютому 1950 року музей переїхав в більше за площею приміщення по комплектуванню музейних колекцій, що розташоване по вулиці 40 років Радянської України. За короткий час були зібрані багатющі матеріали по історії і природі краю з якнайдавніших часів до соціалістичного будівництва. На той час у музейній колекції нараховувалось більш як 15 тисяч експонатів. Великий внесок у відновлення і післявоєнний розвиток музею внесли С. А. Мазін, який довгий час очолював музейний колектив, наукові співробітники В. Ф. Пешанов, С. Г. Перовська, В. В. Гуща.

У 1961 році рішенням облвиконкому музею передали його довоєнне приміщення - будинок на проспекті Леніна, 59. Тут і був розташований музей з 1961 до 1977 роки. Внаслідок величезної науково-дослідної, збиральницької роботи 5 листопада 1965 року після повної реекспозиції Запорізький краєзнавчий музей відкрив двері перед відвідувачами. У 1961 р. музей переїхав у двоповерховий будинок на центральному проспекті у старій частині міста (нині - студентська поліклініка). Тут у 1965 р. було відкрито експозицію більш ніж з 5 тисяч експонатів, розміщених у 22 залах загальною площею 1155, 5 кв. м. (відділів природи, дорадянської та радянської історії краю). У фондах музею знаходяться 52 тисячі експонатів - пам'яток матеріальної і духовної культури народу. Однією з кращих і найбільшою за площею була експозиція залу, присвяченого історії запорозького козацтва. Музей користувався великою популярністю у гостей та мешканців Запоріжжя, приймаючи щорічно до 160 тис. відвідувачів. Багато запорожців старшого і середнього покоління ще пам'ятають його прекрасну експозицію, створену в цій будівлі. Завдяки музейним працівникам того покоління, серед яких були Т. М. Незнамова, АД. Мільска, Г. І. Пугіна, М. І. Складанна, Л. А. Галактіонова, Т. Ф. Мощиц, М. М. Ширяєва, З. Е. Літовкіна, значно поповнилася кількість експонатів, потік відвідувачів виріс до 160 тисяч в рік і наступив момент, коли стало ясно, що музею тісно в його затишному будинку.

З лютого 1963 року обласний краєзнавчий музей став методичним центром для краєзнавчих музеїв області. За минулі роки він вніс значний внесок у розвиток музейної мережі області. Під методичним керівництвом його наукових співробітників і з їх практичною допомогою створені експозиції багатьох районних музеїв: Пологовського, Гусарського, Кам'янсько-Дніпровського, Гуляйпільського, Приморського, Оріхівського.

З 23 лютого 1976 року очолює музейний колектив Г. І. Шаповалов, що вміло поєднує адміністративно-господарську роботу з науковою і викладацькою діяльністю. У 1975 р. закінчив Дніпропетровський державний університет, за фахом - історик. У 1967 р. започаткував підводні археологічні дослідження в Дніпрі. У 1972-1974 рр. працював у Державному історико-культурному заповіднику запорізького козацтва на о. Хортиця. Шаповалов Георгій Іванович, доктор історичних наук, професор. Відомий історик південно-східної України, він є фахівцем музейної справи, досліджує давнє судноплавство та історію державного гербу. Перший лауреат премії ім. Я. П. Новицького Запорізького відділення Українського фонду культури. У 1967 р. започаткував гідроархеологічні дослідження в Дніпрі і досі приймає участь у реалізації престижних проектів з підйому давніх суден біля о. Хортиця. Він автор більше 150 наукових і науково-популярних праць. У 1973 р. виступив ініціатором створення на Хортиці Музею давнього судноплавства на Дніпрі. Георгій Іванович 1972-1974 рр. працював у Державному історико-культурному заповіднику запорозького козацтва на о. Хортиця. З 1974 р. працює в обласному краєзнавчому музеї, а з 1976 р. є його директором. За його 30-річне керівництво зібрані численні нові колекції, отримано і реконструйовано одне з найкращих серед обласних музеїв України приміщень, створені сучасні експозиції.

У січні 1977 р. музею було надано нове приміщення - колишня Олександрівська земська управа, споруджена у 1913 р., одна з найкрасивіших будівель Запоріжжя будівель Запоріжжя, пам'ятка архітектури, яка знаходиться за адресою: вул. Чекістів, 29. У 1977 р. тут було відкрито першу краєзнавчу виставку. Проте потрібно більше шести років для вирішення питання про його капітальний ремонт і реконструкцію і ще шість років для проведення цього ремонту, завершеного лише в 1989 році. Реконструкція музею співпала за часом з важкими для країни роками перебудови. Знадобилось більше 10 років для проектування та проведення повної реконструкції будівлі з метою пристосування її для потреб музею. Музей має одну з найкращих археологічних колекцій в Україні, численні нумізматичну та етнографічну колекції, колекції знаків, плакатів, зброї, предметів побуту мешканців краю. Археологічна колекція в Запоріжжі є найбільшою серед обласних музеїв України. Особливий інтерес представляють унікальні пам'ятки доби бронзи та скіфського часу, періодів черняхівської культури і середньовіччя. Тільки у 4 залах давньої історії краю експонується більш 4300 оригінальних старожитностей. Серед реліквій козацької доби: клейноди, холодна та вогнепальна зброя, корабельні гармати та якоря, побутові речі запорожців. Великою є і колекція часів визвольних змагань та діяльності селянського руху під проводом Нестора Махна, побудови Дніпрогесу, часів Другої світової війни та повоєнної відбудови одного з найбільших у світі промислового комплексу Запоріжжя. У 1991 р. відкрито перший зал нової експозиції, а всього в музеї діє двадцять залів експозиції відділів природи, археології та історії, стаціонарні тематичні виставки з фондів музею: «Етнографічні скарби «Запоріжжя», «Міські меблі кінця XIX - початку XX сторіччя», «Нестор Махно та його час», «Підкорення стихії» (до 70-річчя побудови Дніпрогесу), «Природа - наш дім», «Геологічна історія краю». Щорічно музей приймає виставки з інших музеїв України і з-за кордону. Завдяки ньому запорожці познайомилися з експонатами Музею воскових фігур з Санкт-Петербурга. Помітною подією в культурному житті області стала підготовлена музеєм в 1999 році міжнародна виставка «Меноніти в царській Росії і Радянському Союзі», на відкриття якої приїхав посол Канади в Україні пан Дерек Фрайзер. У 2001 році запорожці мали можливість побачити унікальну виставку єврейських старовини з Львівського музею етнографії і художніх промислів. Сучасна музейна експозиція, яка продовжує створюватися, розміщена в 27 залах відділів природи, археології та історії і 6 залах стаціонарних виставок за краєзнавчою тематикою. Велика виставкова зала музею площею 200 кв. м майже не буває порожньою - раз на два місяці в залі влаштовуються виставки з фондів провідних музеїв Санкт-Петербурга, Криму, Дніпропетровська та інших міст близького та далекого зарубіжжя. Щорічно музеєм проводиться значна науково-дослідна робота по вивченню історії і природа краю. Результати цієї роботи утілюються в експозиціях і виставках, наукових звітах, статтях в науково-популярних виданнях, в музейних лекціях і екскурсіях. За кількістю і значенням колекцій, науковим і художнім рівнем оформлення експозицій, сьогодні Запорізький обласний краєзнавчий музей є одним з провідних музеїв України.

У 2003 р. з експозиціями музею ознайомилось більш як 90 тис. відвідувачів. Музей є визнаним науковим та методичним центром краєзнавчої роботи в області, здійснює широку науково-популяризаторську діяльність серед населення, особливо у навчальних закладах. Щорічно музей проводить значну науково-дослідну роботу з вивчення історії та природи краю, її результати втілюються в експозиціях, виставках, музейних лекціях, екскурсіях. Музей видає науково-теоретичний щорічник «Музейний вісник», наукові матеріали висвітлюються на сторінках місцевих газет, в телерадіопередачах. Щотижня на ТК «Алекс» виходить цикл передач з краєзнавства «В місті Z».

На цей час у обласному краєзнавчому музеї працюють високопрофесійні, зраджені своїй справі фахівці. Більше двадцяти років життя віддали служінню музейній справі Л. М. Архипова, К. С. Карафін, З. Х. Попандопуло, В. С. Чорноморець, С. В. Тараненко, О. В. Чайка, Т. Г. Деркач. На крихкі жіночі плечі лягли труднощі періоду ремонту і реконструкції музею, їх досвід встановлений в основу нової експозиції. Помітний внесок у розвиток музею належить середньому поколінню співробітників В. М. Хілько, Н. А. Зінченко, Т. Є. Решетило, І. П. Пономаренко. Є в музеї і талановита молодь, а значить буде кому передати естафетну паличку. Попереду у обласного краєзнавчого музею багато планів, цікавих ідей і, отже, історія його продовжується.

У кожного музею своя історія - унікальна, неповторна, загадкова і захоплююча.

Музей - це першоджерело знань про запорізький край. Все, що зберігається в музеях, становить величезну цінність для мешканців нашого міста. Сьогодні музеї є сполучною ланкою між поколіннями мешканців краю, між минулим і майбутнім. Головна задача музею зводиться до розумінні нас самих, а ця проблема була і буде актуальна в усі часів.

Важливе завдання сьогодення - зберегти музейні заклади, не дати щезнути, розпорошитись колекціям, які в них зберігаються, надати їм можливість розвитку.

Література

Архіпова Л. М. Музейний вісник № 1.

ГАЗО (ПА), ф. 1, оп. 1, д. 1070.

ГАЗО (ПА), ф. 1, оп. 1, д. 1213.

ГАЗО, ф. Р. З, оп. 1, д. 483.

ГАЗО, ф. Р. З, оп. 1, д. 518.

ГАЗО, ф. Р. З, оп. 1, д. 535.

ГАЗО, ф. Р. З, оп. 1, д. 901.

Гордий Н. В музее Днепростроя // «Большевик Запорожья». - 1940. - 22 января.

Государственный музей Днепровского строительства // Хроника Днепростроя. - 1932. - №27-28.

Граб В. І. За відсутністю складу злочину... (М. Г. Філянський). Репресоване краєзнавство. - К., Рідний край. - 1991.

Запоріжжю потрібний історичний музей // «Червоне Запоріжжя, 1929. - 24 жовтня.

Запорізька пектораль. - Інформаційно-довідкове видання.

Запорізький краєзнавчий музей. Путівник. - Дн-ськ, «Промінь», 1972.

Запорізький художній музей// Видавництво «Дике Поле», 2008.

Інститут рукопису НБУ ім. В. Л. Вернадського, ф. 202, д. 43.

Музей Днепростроя // «Червоне Запоріжжя». - 1936. - 17 травня, 3 серпня.

Музей или спортзал // «Красное Запорожье». - 1927. - 6 декабря.

Музей краеведения // «Красное Запорожье». - 1927. - 6 мая.

Орлов Г. М. Архитектура жилищного строительства // Хроника Днепростроя. - 1933. - № 36-37.

Разгром музея // «Красное Запорожье». - 1928. - 8 декабря.

Фонды Запорожского областного краеведческого музея. Акт №706 от 19. 09. 1955, инв. № Ор. 179, 180.

Размещено на Allbest.ru