Античне мистецтво

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Що таке античне мистецтво?

античний мистецтво еллінізм

Античне мистецтво (від лат. antiquus -- «давній») -- це мистецтво Давньої Греції і Давнього Риму, а також країн і народів Давнього світу, культура яких розвивалася в контакті з давньогрецькою і давньоримською традиціями.

Мистецтво Давньої Греції -- одне із найвизначніших явищ світової художньої культури. Поховані Середньовіччям давньогрецькі руїни відкрили майстри епохи Відродження і дали найвищу оцінку творам класичної старовини. Античність проголосили неперевершеною і досконалою. Вона надихала майже всіх великих митців -- від Рафаеля і Мікеланджело до Пікассо.

Давньою Грецією було створене досконале за формою мистецтво. У той час як витвори Єгипту, Шумера, Китаю або Ассирії глибше виражали спрямованість й ідеали тільки цих конкретних країн і народів, Еллада (Давня Греція) вийшла далеко за межі національних кордонів, створивши мистецтво, зрозуміле не тільки одним еллінам, але і всім іншим народам. Як і чому їм вдалося цього досягнути, назавжди залишиться таємницею. Однак краса і глибоке значення еллінських витворів продовжують полонити людство протягом двох тисячоліть.

Мистецтво Давньої Греції не з'явилося невідомо звідки, воно виросло на основі крито-мікенського мистецтва, створивши на його основі нову художню традицію. Культурні досягнення грецьких міст II тисячоліття до н.е. були переосмислені в І тисячолітті до н.е. Це був час «грецького Відродження», що створив ґрунт для подальшого розквіту мистецтва.

На шляху свого розвитку це мистецтво пройшло декілька основних фаз (стилів): геометрику (IX -- VIII ст. до н. е.), архаїку (VII -- VI ст. до н. е.), класику, яка поділяється на ранню (490 -- 450 рр. до н. е.), високу (450 -- 400 рр. до н. е.) і пізню (400 -- 323 рр. до н.е.). До III -- І ст. до н.е. відноситься епоха еллінізму -- час, коли завдяки завойовницьким походам Олександра Македонського був уперше об'єднаний строкатий і різнорідний світ -- від Греції через Персію і Середню Азію до Індії. Тоді еллінський стиль, в різних місцевостях приймаючи різний вигляд, розповсюдився на величезному просторі. У II ст. до н.е. Греція підпала під володарювання Римської республіки і стала провінцією під назвою Ахайя, але еллінське мистецтво продовжило своє існування вже на ґрунті Риму, ставши найблискучішою складовою в дуже складному і багатонаціональному художньому світі Римської імперії.

2. Що таке епоха Бронзи?

В епоху бронзи (приблизно 2 тис. до н.е.), із впровадженням нових форм господарства і металевих (мідь, бронза) знарядь, що вдосконалювали виробництво, стався перший великий суспільний розподіл праці. Серед племен виділялися пастушачі, що займалися прирученням і розведенням худоби. З'явився ткацький верстат.

На цій основі здійснився другий великий розподіл праці -- ремесло відділилося від землеробства. Здійснювався подальший процес розкладання первіснообщинних відносин, остаточно затвердився патріархат. Все це зіграло велику роль в розвитку цивілізації. У долині Нілу, в Дворіччі і Китаї виникли рабовласницький лад, класові держави. В інших районах відбувалося об'єднання декількох родів у племена, посилення ролі старшого в патріархально-родовому суспільстві. Здійснювався перехід до більш високої організації праці. Це створило сприятливі умови для розвитку сфер духовної діяльності людини: мистецтва, фольклору, епосу, пісні, музики.

Переважне значення отримала монументальна архітектура, виникнення якої пов'язано з розвитком релігійних уявлень, з культом предків і природи, тобто духовними потребами суспільства. Грандіозні, прості за формами споруди з каменя зводилися трудом всієї первісної общини і були вираженням єдності роду, його потужності. До мегалітичних споруд (тобто збудованих з величезних каменів (по-грецьки «мег» -- великий, «літ» -- камінь) відносяться: менгіри, дольмени, кромлехи, знайдені в різних країнах Європи. Самотні сигароподібні кам'яні стовпи -- менгіри, що іноді сягають 20 метрової висоти (менгір у Бретані, Франція), мають в собі риси і архітектури і скульптури. Іноді на них висікалися рельєфи, іноді їх форми зближувалися з людською фігурою (південь Росії, Франція), рибою (Вірменія) або зображенням звіра (Сибір). Можливо, менгіри були предметом поклоніння або служили надгробками. Вони зводилися на височинах, часом були центром поселення, тягнулися паралельними рядами на декілька кілометрів.

Архітектурний початок сильніше виражений в дольменах. Це похоронні споруди з двох або чотирьох прямовисно поставлених обтесаних каменів, перекритих горизонтальною кам'яною плитою. Внутрішній простір дольмена служив для родових поховань. Дольмени широко розповсюджені в Західній Європі, в Північній Африці, мегалітичні споруди в Криму і на Кавказі відносяться до 5 -- 2 тис. до н.е. Вони виникали і пізніше.

Більш складні мегалітичні споруди -- кромлехи. Найграндіозніший з них зведений у Стоунхенджі (початок 2 тис. до н. е., Південна Англія) з величезних, грубо обтесаних чотиригранних брил синього каменю.

Це круглий майданчик діаметром в 30 м, замкнений чотирма кільцями вертикально поставлених каменів. Кільце зовнішнього кола з тридцяти кам'яних стовпів, сполучених балками, що лежать на них, утворює подобу гігантського хороводу. Внутрішнє кільце, в центрі якого знаходилася велика кам'яна плита -- можливо, вівтар, -- складене з невисоких менгірів. Друге кільце споруджене з семиметрових блоків синього кольору, попарно поставлених і перекритих плитами. Архітектурний задум кромлеха простий, але несе на собі символічне значення. Він, мабуть, був святилищем сонця.

Кромлех у Стоунхенджі -- складна будівля, що мала велике значення для подальшої еволюції архітектури. Тут уперше з'явилася центрична, впорядкована композиція, виявлені основні принципи тектоніки -- взаємовідношення несучих і несомих частин. У ритмічному чергуванні прольотів і опорних стовпів зовнішньої огорожі намічається прообраз колонади і аркади.

Рисунок 1 Стоунхендж - сучасний вигляд.

3. Чим славетна епоха еллінізму?

Нова епоха (кінець IV ст. -- І ст. до н.е.) в мистецтві Греції -- еллінізм (від грец. «елленідзейн» -- «уподібнюватися еллінам», грекам) -- почалася із пануванням Олександра Македонського. Грецька культура розповсюдилася на всі регіони, підкорені завойовником. Держава, заснована ним, проіснувала недовго і незабаром після смерті полководця розпалася на ряд монархій, які очолили його соратники. Еллінізм був епохою розвитку наук, появи цілої плеяди великих вчених.

Рисунок 2 Венера Мілоська

Статуя напівголої богині один час навіть вважали витвором класичного майстра IV ст. до н. е., настільки в ній урівноважені фізична і духовна краса. Афродіта справляє враження такої проникливості, мудрості і піднесеності, що, безсумнівно, в цій скульптурі злилися воєдино кращі досягнення грецького мистецтва.

Афродіта -- богиня любові і краси -- улюблений образ еллінізму. Поступово втрачаючи натхненність, богиня стала втіленням жіночності, що доходить до сентиментальності і пустотливого кокетування. У скульптурній групі «Афродіта і Пан» вона погрожує сандалею настирливому козлоногому божку, закоханому в неї. Суворе обличчя з примхливо надутими губками гарненьке, майже лялькове. Але в кращих творах, як, наприклад, в «Афродіті, яка купається» Дойдалса, богиня з'являється красивою, витонченою і елегантною.

Дуже високо цінується бронзова статуя Аполлона, відома під назвою «Аполлон Бельведерський» (350 -- 330 рр. до н. е.). її творцем вважають Леохара. Бог Аполлон пластично досконалий; перекинутий через плече витончений плащ не приховує жодного м'яза торса. Однак в образі бога -- зовні дуже ефектному -- не відчувається внутрішньої значущості. Пишна зачіска, гордий розворот голови, деяка театральність жесту додають вигляду Аполлона гордовитість і величність.

4. Яким був вплив Давнього Риму на розвиток світового мистецтва?

Римляни були здебільшого «упорядниками середовища» і в буквальному значенні привнесли цивілізацію в навколишній світ. У містах і провінціях вони створили мережу зручних, до цього дня функціонуючих доріг, кам'яні мости, басейни, банії-терми, бібліотеки і тріумфальні арки.

Римляни винайшли бетон, і це була справжня революція в будівельній справі. Спочатку бетон застосовувався у будівництві доріг, а потім знайшов широке застосування в архітектурі. Стоячно-балочна конструкція будівель, що панувала в давньому світі (вищим досягненням якої був грецький храм з його «стійкою»-колоною і «балкою»-перекриттям, змінилася монолітно-оболонковою, Дві паралельні стінки-«оболонки» заливали всередині бетоном. Така стіна була непідвладна часу.

Рисунок 3 Бюст Октавіана Августа близько 20 р. до н.еры

Особливість римської архітектури -- широке використання арок і склепінь. У спорудах зустрічаються всі варіанти грецького ордера -- доричний, іонічний і коринфський. Четвертий варіант -- композитний -- поєднував риси двох ордерів, наприклад, коринфського і іонічного.

Размещено на Allbest.ru